Постанова

від 29.01.2024 по справі 523/13038/17

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/1334/24

Справа № 523/13038/17

Головуючий у першій інстанції Мурманова І.М.

Доповідач Карташов О. Ю.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.01.2024 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Карташова О.Ю.

суддів: Коновалової В.А., Стахової Н.В.

за участю секретаря судового засідання - Долгової В.І.,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1

відповідачі Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Усатове», Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях

треті особи - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_5 , орган опіки та піклування Суворовського районної адміністрації Одеської міської ради

позивачі - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_5

відповідачі - Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Усатове», ОСОБА_1

треті особи - Суворовська районна адміністрація Одеської міської ради, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях, Одеська міська рада

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду

апеляційну скаргу ОСОБА_2

та апеляційну скаргу ОСОБА_3

на рішення Суворовського районного суду міста Одеси від 21 березня 2023 року

у цивільній справі позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Усатове», Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях, треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_5 , орган опіки та піклування Суворовського районної адміністрації Одеської міської ради, про визнання права власності на нерухоме майно в порядку набувальної давності

та позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_5 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Усатове», ОСОБА_1 , треті особи: Суворовська районна адміністрація Одеської міської ради, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях, Одеська міська рада, про визнання права користування квартирою, виселення без надання іншого житлового приміщення та зобов`язання укласти договір найму,

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2017 року ОСОБА_1 звернулась до Суворовського районного суду міста Одеси з позовом до Сільськогосподарського товариства «Агрофірма ім. С.М. Кірова» (нова назва - товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Усатове»), Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях, треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_5 , орган опіки та піклування Суворовського районної адміністрації Одеської міської ради, в якому просила визнати за нею право власності на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 за набувальною давністю.

В обґрунтування зазначила, що зі згоди відповідача по справі, а саме Сільськогосподарського товариства «Агрофірма ім. С.М. Кірова» у вересні 1999 року, вона та її син вселились до квартири АДРЕСА_2 , де відкрито проживали і вона проживає на цей час. Відповідно до усної згоди вона та її син оселились у вищевказаній квартирі з подальшим отриманням її у власність, однак відповідач не прийняв такого рішення, а лише обіцяв прийняти його згодом. ОСОБА_1 та її син за власні кошти та власними зусиллями дану квартиру зробили придатною для проживання та відремонтували будинок. У зв`язку з тим, що власник житла - товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Усатове» відмовляє ОСОБА_1 в наданні документів щодо оформлення права власності на спірне приміщення вона змушена звернутись до суду з даним позовом.

У березні 2018 року ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_5 звернулись до Суворовського районного суду міста Одеси з позовом, який у листопаді 2018 року уточнили, до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Усатове», ОСОБА_1 , треті особи: Суворовська районна адміністрація Одеської міської ради, Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях, Одеська міська рада, в якому просили визнати право користування квартирою, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , зобов`язати ТОВ «Агрофірма Усатове» укласти договір найму та виселити ОСОБА_1 без надання іншого жилого приміщення.

В обґрунтування зазначили, що відповідно до договору купівлі-продажу від 24.09.2005 року посвідченого державним нотаріусом Першої Одеської державної нотаріальної контори Санжевою Т.А. реєстровий номер № 2-48, квартира АДРЕСА_3 на праві власності належить ОСОБА_6 . В даній квартирі, загальною площею 37, 6 кв.м., прописані та проживають: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , неповнолітній ОСОБА_7 та ОСОБА_6 разом з цим, сусідню квартиру АДРЕСА_4 , яка знаходиться за цією ж адресою сім`я використовувала з дозволу керівництва, як підсобне приміщення та підтримувала її в належному стані, при цьому вони неодноразово звертались з проханням щодо дозволу на вселення до даної квартири та укладення договору найму. Однак, в кінці липня на початку серпня 2017 року ОСОБА_1 змінила в квартирі АДРЕСА_4 замки та перевезла до квартира свої речі, в квартирі постійно не проживає та своїми діями перешкоджає родині користуватись даною квартирою та земельною ділянкою. ОСОБА_1 має зареєстроване місце проживання та є власником 1/3 частки будинку АДРЕСА_5 на підставі свідоцтва про право власності. У зв`язку з тим, що родина є великою та перебуває на квартирному обліку, а ОСОБА_1 має власне житло позивачі звернулись до суду з позовом щодо визнання права користування квартирою АДРЕСА_4 , зобов`язання укласти договорі найму та виселення ОСОБА_1 з квартири АДРЕСА_2 без надання іншого житлового приміщення.

З клопотанням про об`єднання цивільних справ звернулись ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , яка діє також в інтересах неповнолітнього ОСОБА_5 , та просили суд об`єднати в одне провадження цивільну справу № 523/4441/18 та цивільну справу № 523/13038/17.

Ухвалою Суворовського районного суду міста Одеси від 03.12.2018 року задоволено клопотання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , яка діє також в інтересах неповнолітнього ОСОБА_5 , про об`єднання справи за № 523/4441/18 зі справою № 523/13038/17. Справи об`єднані в одне провадження, об`єднаному провадженню надано єдиний номер судової справи № 523/13038/17.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Суворовського районного суду міста Одеси від 21 березня 2023 року ухвалено позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Усатове», Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях, треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_5 , орган опіки та піклування Суворовського районної адміністрації Одеської міської ради про визнання права власності на нерухоме майно в порядку набувальної давності задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на квартиру, розташовану за адресою АДРЕСА_1 за набувальною давністю.

Судові витрати понесені позивачем з розглядом справи віднести за рахунок позивача.

Об`єднанні позовні вимоги ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_5 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Усатове», ОСОБА_1 , треті особи: Суворовська районна адміністрація Одеської міської ради, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях, Одеська міська рада, про визнання права користування квартирою, виселення баз надання іншого житлового приміщення та зобов`язання укласти договір найму залишити без задоволення.

Рішення суду мотивовано тим, що позивач за первісним позовом ОСОБА_1 , вселилась з дозволу власника до квартири в 1999 році, самостійно опікується житловим приміщенням та самостійно несе витрати по його утриманню, і тому набула право власності за набувальною давністю, оскільки добросовісно і відкрито користується нерухомим майном протягом 22 років, і це не суперечить закону і не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.

Вирішуючи позовні вимоги ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_5 про визнання права користування квартирою, виселення баз надання іншого житлового приміщення та зобов`язання укласти договір найму, суд зазначив, що позивачами за об`єднаним позовом в ході розгляду справи не доведено та не надано доказів на підтвердження обставин викладених у позові. Крім іншого, посилання на застосування до спірних відносин положення ст. 54 ЖК України спростовані, матеріалами справи, а відтак в задоволенні позову слід відмовити в повному обсязі.

Короткий зміст вимог апеляційних скарг

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , в інтересах якого діє представник адвокат Садіков О.О., подали апеляційні скарги, в яких посилаючись на порушення судом норм процесуального та неправильне застосування норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просили рішення Суворовського районного суду міста Одеси від 21 березня 2023 року скасувати і ухвалити нове рішення яким позов ОСОБА_1 залишити без задоволення а позов ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_5 задовольнити у повному обсязі.

Узагальнені доводи апеляційних скарг

Апеляційна скарга ОСОБА_2 мотивована тим, що він хворіє на тяжку хронічну форму захворювання та відноситься до категорії громадян які потребують поліпшення житлових умов відповідно до ч. 3 ст. 34 ЖК України, а тому, він та його сім`я потребують поліпшення житлових умов та в порядку, передбаченому законодавством ст. 31 ЖК України, мають право на одержання у користування жилого приміщення квартири АДРЕСА_2 .

Доводи апеляційноїскарги ОСОБА_3 зводяться донеправильного застосуваннясудом положеньстатті 344ЦК України.Заявник посилаєтьсяна те,що судне давналежної оцінкитим обставинам,що ОСОБА_1 добросовісно, відкрито та безперервно не володіла спірною квартирою та не використовувала її для власних потреб, законним власником (користувачем) спірною квартири є - СГ ТОВ «Агрофірма» ім. С.М. Кірова, перейменована - ТОВ «Агрофірма Усатове».

Узагальнені доводи та заперечення учасників справи

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 , адвокат Лисевич С.В., який діє в інтересах ОСОБА_1 , просить відмовити у задоволенні скарги, а рішення Суворовського районного суду міста Одеси від 21 березня 2023 року залишити без змін.

У судовому засіданні в залі суду ОСОБА_3 , його представник адвокат Садіков О.О., ОСОБА_2 , а також представник ОСОБА_2 адвокат Шепель В.С. в режимі відеоконференції, надали усні пояснення по суті справи, доводи скарг підтримали, зазначивши при цьому, що рішення суду першої інстанції є помилковим, а також прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Представник ОСОБА_1 адвокат Лисевич С.В. надав заяву про розгляд справи у відсутності ОСОБА_1 та його, її представника.

ОСОБА_4 , яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_5 , представники ТОВ «Агрофірма Усатове», Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях, Органу опіки та піклування Суворовського районної адміністрації Одеської міської ради, Одеської міської ради у судове засідання не з`явилися, про час і місце розгляду справи повідомлені належно, тому, в порядку ч. 2 ст. 372 ЦПК України їх неявка не перешкоджає розгляду справи.

Представник Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради у заяві просив розглянути справу за відсутністю представника адміністрації.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція апеляційного суду

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.

Зі змісту статті 367 ЦПК України вбачається, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до положень ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України).

Згідно з положенням частини третьої статті 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Фактичні обставини справи, встановлені судом. застосовані норми права та мотиви, з яких виходить апеляційний суд

Частиною 1 ст. 76 ЦПК України встановлено, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування . Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною 1ст.81ЦПК Українивстановлено,що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Приписами ч. 1 ст. 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно ч.3ст.89ЦПК України суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Так, задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 суд першої інстанції посилаючись на листи Фонду Державного майна України Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Одеській області від 12.12.2018 року вих. № 10-07-00660, Директора СГ ТОВ «Агрофірма ім. С.М. Кірова» Шклярук О.Ф. від 03.02.2018 року, Акт підтвердження фактичного проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , зазначив, що ОСОБА_1 , вселилась в 1999 році в приміщення квартири за згодою посадових осіб СГ ТОВ «Агрофірма ім. Кірова». Балансоутримувачі майна, особисто підтверджують факт надання згоди на проживання ОСОБА_1 , в квартирі та підтверджують факт її проживання в спірній квартирі з 1999 року, позивач за власні кошти зробила капітальний ремонт квартири, зробила житло придатним до проживання, користується ним відкрито та добросовісно.

За зазначених обставин місцевий суд дійшов висновку про те, що позивач ОСОБА_1 , фактично володіє спірним майном протягом 20 років поспіль, та в подальшому має намір володіти, користуватися та розпоряджатися вищевказаним нерухомим майном, однак на теперішній час оформити право власності у позасудовому порядку не має можливості, а тому, суд дійшов висновку щодо доцільності задоволення позовних вимог, оскільки позивачем, відповідно до норми ст. 344 ЦК України, доведено давність, відкритись та добросовісність володіння спірним майном.

Проте, колегія суддів не погоджується з таким висновком суду.

Відповідно до ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно зі ст. 328 ЦК України визначено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

За змістом наведеної норми права, позивач має довести, окрім відкритості, безперервності і давності володіння нерухомим майном, щодо якого у нього відсутні підстави для володіння і набуття права власності, ще і інші обставини, які мають суттєве значення для справи, зокрема, добросовісність володіння.

Ознака добросовісності присутня у тому випадку, коли володілець майна не знав і не міг знати про те, що він володіє чужим майном, тобто ті обставини, які обумовили його володіння, не давали і не могли давати володільцю сумніву щодо правомірності його володіння майном. Цей висновок Верховний Суд зробив у Постанові від 31.10.2018р., по справі № 683/2047/16-ц.

Отже, для застосування набувальної давності добросовісний набувач має довести, що майно, яким він заволодів, є чужим, тобто належить іншій особі, а у самого добросовісного набувача на момент заволодіння майном були відсутні передбачені законом підстави для набуття власності на нього і він не знав і не міг знати про це. До того ж, таке заволодіння має бути правомірним. Застосування до набувальної давності презумпції добросовісності не відповідає буквальному змісту ст. 344 ЦК, оскільки в силу ч. 5 ст. 12 ЦК презумпція добросовісності діє тоді, коли законом встановлені правові наслідки недобросовісного здійснення особою свого права (частини 1, 3 ст. 388 ЦК), тоді як ст. 344 ЦК вказує на правомірні дії щодо добросовісного заволодіння чужим майном.

Таким чином, набувальна давність поширюється на випадки фактичного, без правової підстави володіння чужим майном. Наявність у володільця певного юридичного документа, наприклад, договору найму, оренди, зберігання тощо, виключає застосування положень частини першої статті 344 ЦК України. До цього висновку дійшов Верховний Суд України в Постанові від 27.09.2018р., по справі № 571/1099/16-ц.

Зазначене тлумачення норм права щодо інституту набувальної давності є усталеним у судовій практиці.

У Постанові від 19.09.2018р., по справі № 296/6949/17 Верховний Суд звернув увагу, що позов про право власності за давністю володіння не може заявляти особа, яка володіє майном за волею власника і завжди знала, хто є власником.

Стосовно пред`явлення позову про визнання права власності за набувальною давністю у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 28.04.2020 року у справі №552/1354/18, зазначено, що позов про визнання права власності за набувальною давністю не може заявляти особа, яка володіє ним за волею власника і завжди знала, хто є власником цього майна. За набувальною давністю може бути набуто право власності на нерухоме майно, яке не має власника, або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно та майно, що придбане добросовісним набувачем і у витребуванні якого його власнику було відмовлено.

Між тим, як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, згідно листа за підписом Директора СГ ТОВ «Агрофірма ім. С.М. Кірова» Шклярук О.Ф. від 03.02.2018 року (зареєстрованого в суді 13.02.2018 року), житловий будинок по провулку 3-й Флотський знаходиться на балансі СГ ТОВ «Агрофірма» ім. С.М. Кірова був побудований в 1940 році і потребував капітального ремонту на, що у підприємства не було коштів, внаслідок реорганізації радгоспу ім. С.М. Кірова, паювання земель с/г призначення в розподілу майна між працівниками. Разом з цим, з реорганізацію радгоспу, суттєво зменшились і кількість робочих місць, а тому, дані обставини зробили не можливим працевлаштувати позивача до радгоспу та видати їй ордер на житлове приміщення. Помешкання про яке просила позивача та в яке вселились, тривалий час пустувало та руйнувалось, що й стало підставою для надання дозволу на вселення.

Згідно листа Фонду Державного майна України Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Одеській області від 12.12.2018 року вих. № 10-07-00660 за підписом начальника регіонального відділення О.М. Косьміна, Регіональне відділення здійснювало приватизацію СГ ТОВ «Агрофірма ім. Кірова» у відповідності до ЗУ «Про управління об`єктами державної власності» є органом управління державного майна, яке не увійшло до статутного капіталу, однак залишилось на його балансі, в тому числі й спірним майном. В листі зазначено, що ОСОБА_1 , вселилась в 1999 році в приміщення за згодою посадових осіб СГ ТОВ «Агрофірма ім. Кірова».

У листі Фонду Державного майна України Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Одеській області від 14.03.2018 року вих. № 18-10-0115 зазначено, що житловий будинок АДРЕСА_6 в процесі приватизації не увійшов до складу приватизованого майна СГ ТОВ «Агрофірма ім. Кірова», але залишився на його балансі та є державною власністю.

Наказом від 06.10.2009 року № 952 Регіональне відділення прийнято рішення щодо передачі зазначеного житлового будинку до комунальної власності територіальної громади м. Одеси.

Тобто, районним судом встановлено, що в 1999 році на умовах усної угоди, за згодою посадових осіб СГ ТОВ «Агрофірма ім. Кірова», позивач ОСОБА_1 та її син ОСОБА_8 , здійснили капітальний ремонт в квартирі АДРЕСА_2 та вселились до вищевказаної квартири.

Але, давність володіння могла вважатись добросовісною, якщо позивач при заволодінні майном не знав і не повинен був знати про відсутність у нього підстав на набуття права власності.

Аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 травня 2019 року у справі № 910/17274/17 та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 січня 2019 року у справі № 755/16913/16-ц.

ОСОБА_1 володіє спірною квартирою на підставі рішення адміністрації СГ ТОВ «Агрофірма ім. Кірова» нині ТОВ «Аргофірма Усатове», за волею власника, квартира є державною власністю та передана до комунальної власності територіальної громади м. Одеси.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про те, що позивачем не доведено усіх обставин, передбачених статтею 344 ЦК України, необхідних для набуття права власності за набувальною давністю, у зв`язку із чим позовні вимоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягають.

Переглядаючи рішення суду в частині відмови у задоволені позовних вимог ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_5 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Усатове», ОСОБА_1 , треті особи: Суворовська районна адміністрація Одеської міської ради, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях, Одеська міська рада, про визнання права користування квартирою, виселення баз надання іншого житлового приміщення та зобов`язання укласти договір найму, колегія суддів погоджується з прийнятим судом рішенням.

При вирішенні позову, місцевим судом досліджено лист Фонду Державного майна України Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Одеській Області від 14.03.2018 року вих. № 18-10-0115 на ім`я ОСОБА_2 , згідно якого зазначено, що житловий будинок АДРЕСА_6 в процесі приватизації не увійшов до складу приватизованого майна СГ ТОВ «Агрофірма ім. Кірова», але залишився на його балансі та є державною власністю.

Наказом від 06.10.2009 року № 952 Регіональне відділення прийнято рішення щодо передачі зазначеного житлового будинку до комунальної власності територіальної громади м. Одеси.

На підставі рішення про надання жилого приміщення в будинку державного житлового фонду виконавчий комітет районної, міської, районної в місті, селищної, сільської ради видає громадянинові ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення. Ордер може бути видано лише на вільне жиле приміщення.

Договір найму жилого приміщення в будинках державного житлового фонду укладається в письмовій формі на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем житлово-експлуатаційною організацією (а в разі її відсутності відповідним підприємством, установою організацією) і наймачем громадянином, на ім`я якого видано ордер.

Отже, враховуючи викладене, з питання укладення договору найму на квартиру АДРЕСА_4 у вищевказаному будинку, заявнику роз`яснено про звернення до СГ СГ ТОВ «Агрофірма ім.Кірова» (а.с.182-183 том №1).

Також судом прийнято до уваги лист за підписом директора СГ ТОВ «Агрофірма ім. Кірова» О.Ф. Шклярука на ім`я ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , на звернення з приводу можливості укласти договір найму квартири АДРЕСА_4 у вищевказаному будинку. В листі зазначено, що ТОВ «Агрофірма Усатове», яка є правонаступником СГ ТОВ «Агрофірма ім. Кірова» не може укласти з заявниками договір найму квартири АДРЕСА_4 , оскільки згідно ст. 37 ЖКУ, може надавати житлові приміщення з метою поліпшення житлових умов громадянам, які працюють на підприємстві. Так, як заявники не працювали на підприємстві і згідно законодавства не має підстав для надання їм житла, що є на балансі підприємства. Крім того в листі зазначено, що заявниками в незаконний спосіб побудовано житлове приміщення розміром 25 кв.м., на прибудинковій території (а.с.185 том № 1).

Згідно положень статті 54 ЖК України якщо в квартирі, в якій проживає два або більше наймачі, звільнилося неізольоване жиле приміщення, воно надається наймачеві суміжного приміщення.

Ізольоване жиле приміщення, що звільнилося в квартирі, в якій проживає два або більше наймачі, на прохання наймача, що проживає в цій квартирі і потребує поліпшення житлових умов (стаття 34 ЖК України), надається йому, а в разі відсутності такого наймача - іншому наймачеві, який проживає в тій же квартирі. При цьому загальний розмір жилої площі не повинен перевищувати норми, встановленої статтею 47 цього Кодексу, крім випадків, коли наймач або член його сім`ї має право на додаткову жилу площу. Якщо розмір ізольованої кімнати, що звільнилася, є меншим за встановлений для надання одній особі, зазначена кімната у всіх випадках передається наймачеві на його прохання.

Відповідно до ст. 15 ЖК України до компетенції виконавчих комітетів районних, міських, районних у містах рад у галузі використання і забезпечення схоронності житлового фонду належить зокрема, здійснення обліку громадян, які бажають вступити до житлово-будівельного кооперативу (частина четверта статті 134), затверджують списки осіб, які вступають до житлово-будівельного кооперативу, і рішення загальних зборів членів житлово-будівельного кооперативу про прийом до членів кооперативу та про надання квартири (частина шоста статті 137, частина перша статті 141).

Статтею 51 ЖК України передбачено порядок надання жилих приміщень у будинках житлового фонду місцевих рад.

Жилі приміщення в будинках житлового фонду місцевих рад надаються громадянам виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті, селищної, сільської ради за участю громадської комісії з житлових питань, створюваної при виконавчому комітеті з депутатів місцевих рад, представників громадських об`єднань, трудових колективів.

З огляду на досліджені листи, заяви та звернення суд правильно встановив, що Бобковим відмовлено в укладенні договору найму на квартиру АДРЕСА_4 , яка є ізольованим жилим приміщенням. Позивачі перебувають на квартирному обліку, номер черги 5314.

Наявність у позивачів з Суворовською районної адміністрацію ОМР правовідносин щодо взяття сім`ї на квартирний облік осіб, які потребують поліпшення житлових умов виключає право у наданні жилого приміщення з відомчого житлового фонду, не зобов`язує ТОВ «Агрофірма Усатове» надати позивачам в користування квартиру АДРЕСА_4 .

Таким чином, колегія суддів вважає обґрунтованими висновки суду першої інстанції про те, що Бобкови мають право на надання жилих приміщень в будинках житлового фонду місцевих рад і, що у задоволенні об`єднаного позову ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_5 слід відмовити, оскільки даний позов є безпідставним.

При цьому апеляційний суд зауважує, що Європейський суд з прав людини неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі RuizTorija v. Spain, серія A, № 303-A, §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною. Більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (пункт 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії»).

Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України).

У зв`язку з наведеним, апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню.

Рішення суду в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Усатове», Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях, треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_5 , орган опіки та піклування Суворовського районної адміністрації Одеської міської ради про визнання права власності на нерухоме майно в порядку набувальної давності, визнання за ОСОБА_1 право власності на квартиру, розташовану за адресою АДРЕСА_1 за набувальною давністю підлягає скасуванню з ухваленням по справі в цій частині нового судового рішення про відмову у задоволенні зазначених позовних вимог. В іншій частині рішення суду необхідно залишити без змін.

Керуючись ст. 367, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст. 376, 384 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 та апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Суворовського районного суду міста Одеси від 21 березня 2023 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Усатове», Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях, треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_5 , орган опіки та піклування Суворовського районної адміністрації Одеської міської ради про визнання права власності на нерухоме майно в порядку набувальної давності, визнання за ОСОБА_1 право власності на квартиру, розташовану за адресою АДРЕСА_1 за набувальною давністю скасувати та ухвалити по справі в цій частині нове судове рішення про відмову у задоволенні зазначених позовних вимог.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення.

Касаційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.

Головуючий О.Ю. Карташов

Судді В.А. Коновалова

Н.В. Стахова