Ухвала

від 22.03.2023 по справі 902/196/19

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

УХВАЛА

"22" березня 2023 р. Справа № 902/196/19

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Олексюк Г.Є.

судді Петухов М.Г.

судді Гудак А.В.

за апеляційною скаргою особи, яка не брала участь у справі ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Вінницької області від 18.07.2019 у справі № 902/196/19 (суддя Міліціанов Р.В., повний текст рішення складено 29.07.2019)

за позовом ОСОБА_2

до відповідачів:

1) ОСОБА_3

2) Фермерського господарства "Ланецького"

3) ОСОБА_4

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: Державний реєстратор Погребищенської районної державної адміністрації Вінницької області

про визнання недійсним рішень засновників та відновлення правового становища

за участю представників сторін:

скаржника - Струць М.П.,адвокат

позивача - не з"явився

відповідача 1 - Ланецький І.Є.,Гонта О.А.,адвокат

відповідача 2 - Стороженко С.С.,адвокат

відповідача 3 -Ланецький Б.Є.,Сницаренко А.А.,адвокат

третьої особи - не з"явився

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог звернувся до Господарського суду Вінницької області з позовом до ОСОБА_3 , Фермерського господарства "Ланецького", ОСОБА_4 про визнання недійсними рішень № 7 від 10.12.2015, № 8 від 29.12.2015, № 1/18 від 28.02.2018, № 2/18 від 01.03.2018, на підставі яких внесено записи до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань; відновлення становища ОСОБА_2 шляхом відновлення запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо складу інформації про засновників Фермерського господарства "Ланецького"; визнання недійсним договору №1 купівлі-продажу частки у складеному (статутному) капіталі Фермерського господарства "Ланецького" від 28.02.2018, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , який пов`язаний з предметом спору і суперечить закону.

В якості підстави заявлених вимог позивач посилався на незаконне виключення його зі складу засновників Фермерського господарства "Ланецького" на підставі рішення зборів засновників № 7 від 10.12.2015.

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 18.07.2019 у справі №902/196/19 позов задоволено частково. Визнано недійсними рішення засновників Фермерського господарства "Ланецького", оформлені рішеннями №7 від 10.12.2015, №8 від 29.12.2015, №1/18 від 28.02.2018, №2/18 від 01.03.2018, на підставі яких внесено записи до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань; визнано недійсним договір №1 купівлі-продажу частки у складеному (статутному) капіталі Фермерського господарства "Ланецького" від 28.02.2018, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Відмовлено у задоволенні позову в частині вимог про відновлення становища ОСОБА_2 шляхом відновлення запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо складу інформації про засновників Фермерського господарства "Ланецького".

Ухвалюючи зазначене рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що оскаржувані рішення загальних зборів учасників, а також оспорюваний договір порушують законні права та інтереси позивача, їх вчинення здійснено з порушенням вимог законодавства. В матеріалах справи відсутні докази реалізації позивачем права виходу з фермерського господарства, реєстрації для участі у загальних зборах, безпосередньої участі у проведенні загальних зборів ФГ "Ланецького", на яких прийнято рішення про його виключення.

Суд першої інстанції встановив, що заява про вихід з господарства громадянином ОСОБА_2 не підписувалась та не подавалася, реєстрацію у протоколі комісії щодо присутніх осіб позивач не здійснював. Експертним висновком №3036/3037/18-21 від 12.06.2018 встановлено, що на зазначених документах підписи вчинено не позивачем, а іншою особою.

Протиправне виключення позивача зі складу учасників ФГ "Ланецького", відчуження частки у статутному капіталі господарства за відсутності у сторін договору необхідного обсягу цивільної дієздатності відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України стало підставою для визнання недійсним договору.

Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 04.12.2019 рішення Господарського суду Вінницької області від 18.07.2019 у справі № 902/196/19 залишено без змін.

Ухвалою Верховного Суду від 25.06.2020 касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Господарського суду Вінницької області від 18.07.2019 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 04.12.2019 у справі №902/196/19 закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 296 ГПК України у зв`язку з поданням ОСОБА_4 клопотання про відмову від касаційної скарги.

ОСОБА_1 , як особа, що не брала участь в розгляді справи, не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, звернулася до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, якою просить рішення Господарського суду Вінницької області від 18.07.2019 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 04.12.2019 у справі № 902/196/19 скасувати в частині задоволених позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити в позові.

ОСОБА_1 вважає, що складений капітал ФГ "Ланецького" є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_3 . Таким чином, ОСОБА_1 вважає, що має право, зокрема, на отримання вартості внесеного ОСОБА_3 майна подружжя до складеного капіталу ФГ "Ланецького" або право вимоги половини отриманого доходу від діяльності ФГ "Ланецького". Внаслідок прийняття оскаржуваного рішення до складу засновників ФГ "Ланецького" було фактично включено (повернуто) ОСОБА_2 з часткою у складеному капіталі в розмірі 55%, що безпідставно надає йому формальне права претендувати на відповідну частину належного ОСОБА_1 доходу від діяльності ФГ "Ланецького", а отже безпосередньо стосується прав, інтересів та обов`язків апелянта.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 07.02.2023 відкрито провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Вінницької області від 18.07.2019 у справі № 902/196/19. Розгляд справи призначено на 01.03.2023 об 15:00 год.

ФГ "Ланецького" надіслав до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить суд на підставі ст. ст. 254, 264 ГПК України відмовити в задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Вінницької області від 18.07.2019 у справі № 902/196/19 та закрити апеляційне провадження з її розгляду,оскільки вона не є учасником справи, а питання щодо її прав (інтересів,обов"язків) суд не вирішував.

Відповідно до поданого відзиву відповідач ОСОБА_3 вважає що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає до задоволення. Вказує,що рішення господарського суду Вінницької області від 18.07.2019 року вплинуло на її права та законні інтереси. Зазначає,що з 07.11.2003 року ОСОБА_1 та ОСОБА_4 перебувають у зареєстрованому шлюбі і під час перебування у шлюбі, на підставі Рішення засновника №6 від 16.10.2015 року ОСОБА_4 набув у власність частку у статутному капіталі Фермерського господарства «Ланецького».Частка ОСОБА_4 вносилась у статутний капітал ФГ «Ланецького» за спільні кошти подружжя ОСОБА_5 , але засновником господарства за їх взаємною згодою було визначено ОСОБА_4 .Крім того,у розвиток ФГ «Ланецького» на постійній основі вкладались грошові кошти з їх спільного сімейного бюджету.

Виходячи з приписів ч. 1 та ч. 2 ст. 60,ч.1 ст. 61 Сімейного кодексу України частка у статутному капіталі ФГ «Ланецького» є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_4 .

Вважає,що ОСОБА_1 має право, в тому числі, на отримання вартості внесеного ОСОБА_4 майна подружжя до складеного капіталу ФГ «Ланецького» або право вимоги

половини отриманого доходу від діяльності ФГ «Ланецького», а належна на праві власності ОСОБА_4 частка у статутному (складеному) капіталі господарства є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.Оскаржувані рішення по справі №902/196/19 призвели до зміни належної ОСОБА_4 частки у статутному капіталі ФГ «Ланецького».

В судовому засіданні представники ОСОБА_1 ,відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 підтримали подану нею апеляційну скаргу, просять її задоволити .

Представник Фермерського господарства "Ланецького"просить закрити апеляційне провадження,вважає ,що права ОСОБА_1 оскаржуваним рішенням порушені не були.

Представники позивача та третьої особи в судове засідання не з`явилися, про день, час та місце судового розгляду повідомлялися належним чином.

Надаючи оцінку доводам скаржника про те, що рішення Господарського суду Вінницької області від 18.07.2019 у справі № 902/196/19 прийнято про її права, інтереси та (або) обов`язки, суд зазначає таке.

Приписами статті 129 Конституції України встановлено основні засади судочинства, до яких, зокрема, віднесено забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом, законність, рівність всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін.

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

У відповідності до статті 7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним відповідно до закону . Іноземці, особи без громадянства та іноземні юридичні особи мають право на судовий захист в Україні нарівні з громадянами і юридичними особами України.

Судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи відповідно до Конституції України та в порядку, встановленому законами України кожному гарантується захист його прав, свобод та законних інтересів незалежним і безстороннім судом, утвореним відповідно до закону. Кожен має право на участь у розгляді своєї справи у визначеному процесуальним законом порядку в суді будь-якої інстанції.

Таким чином, конституційне право на судовий захист передбачає як невід`ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких встановлена на належній судовій процедурі і формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному об`ємі і забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Статтею 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що учасники справи, яка є предметом судового розгляду та інші особи мають право на апеляційний перегляд справи.

Реалізація конституційного права на апеляційне оскарження судового рішення названим законом ставиться в залежність від положень процесуального закону.

Процесуальна діяльність суду щодо здійснення правосуддя має чітко визначені в законі мету, завдання і коло учасників - носіїв процесуальних прав і обов`язків. Реалізація своїх процесуальних прав обумовлена виключно процесуальним статусом учасника (позивач, відповідач, третя особа, а у справах про банкрутство - боржник, кредитор, інші учасники у справі).

Пунктом 9 частини третьої статті 2 ГПК України передбачено, що одним із принципів господарського судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи.

Частиною першою статті 17 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Згідно з частиною першою статті 254 Господарського процесуального кодексу України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 264 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

Таким чином, положеннями господарського процесуального законодавства визначено право особи подати апеляційну скаргу на рішення, яким розглянуто і вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких є скаржник, або містяться судження про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи у відповідних правовідносинах, виходячи з предмету та підстав позову.

У контексті зазначеного, за приписами процесуального законодавства, судове рішення, оскаржуване особою, яка не брала участі у справі, повинно безпосередньо стосуватися прав та обов`язків цієї особи, що випливають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов`язків.

Судове рішення, оскаржуване незалученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав та обов`язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто і вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення судом є скаржник, або міститься судження про права та обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах.

Якщо скаржник лише зазначає про те, що оскаржуване рішення може вплинути на його права та/або інтереси, та/або обов`язки, або лише зазначає (констатує), що рішенням вирішено про його права та/або обов`язки чи інтереси, то такі посилання, виходячи з наведеного, не можуть бути достатньою та належною підставою для розгляду, зокрема апеляційної скарги.

Особа, яка звертається з апеляційною скаргою в порядку статей 17, 254 Господарського процесуального кодексу України, повинна довести, що оскаржуване судове рішення прийнято про її права, інтереси та (або) обов`язки і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним, що означає, що скаржник в апеляційній скарзі має чітко зазначити, в якій частині оскаржуваного ним судового рішення (в мотивувальній та/або резолютивній) прямо вказано про його права, інтереси та (або) обов`язки, та про які саме.

Рішення є таким, що прийнято про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення наявні висновки суду про права та обов`язки цієї особи або у резолютивній частині рішення суд прямо зазначив про права та обов`язки цієї особи. В такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд. Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не приймається до уваги.

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 921/730/13-г/3, об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.05.2020 у справі № 904/897/19, Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.05.2020 № 910/9016/16, від 21.07.2020 №914/1971/18.

В обґрунтування доводів стосовно того, що оскаржуване судове рішення прийнято про її права, інтереси та (або) обов`язки, ОСОБА_1 зазначила, що 29.12.2015 відбулись збори засновників ФГ "Ланецького", на яких, зокрема, було вирішено питання щодо розподілу прибутку ФГ "Ланецького" з метою визначення частки дивідендів, що нараховуються засновникам пропорційно їх частки у статутному капіталі за результатами господарської діяльності. При цьому за результатами прийнятих рішень, оформлених рішенням № 8 зборів засновників ФГ "Ланецького" від 29.12.2015, розподілено чистий прибуток останнього за 2014 рік в сумі 6 (шість) мільйонів гривень у вигляді дивідендів засновникам відповідно до їх частки у статутному капіталі господарства, а саме: ОСОБА_3 , що володіє 55 % статутного капіталу, було розподілено 3 330 000 грн, а ОСОБА_4 , що володіє 44,5 % статутного капіталу, - 2 670 000 грн. Вказані дивіденди було реінвестовано в статутний капітал ФГ "Ланецького", в результаті чого його розмір було збільшено на 6 000 000 грн.

28.02.2018 також відбулись збори засновників ФГ "Ланецького", на яких в тому числі приймались рішення щодо збільшення розміру складеного (статутного) капіталу господарства за рахунок отриманого прибутку у вигляді дивідендів засновників та розподіл часток останніх у складеному (статутному) капіталі ФГ "Ланецького".

За результатами прийнятих на таких зборах рішень, які були оформлені рішенням № 1/18 зборів засновників ФГ "Ланецького" від 28.02.2018, збільшено розмір статутного капіталу ФГ "Ланецького" з 6 000 180 грн, до 16 423 180 грн шляхом внесення засновниками ОСОБА_4 та ОСОБА_3 до складеного (статутного) капіталу господарства вартості отриманого прибутку ФГ "Ланецького" з 2015 по 2017 роки у вигляді дивідендів у розмірі 10 423 000 грн (дивіденди ОСОБА_3 5 784 765 грн, дивіденди ОСОБА_4 , 4 638 235 грн); затверджено новий розмір вкладів та розподіл часток у статутному капіталі товариства, які становлять:

- ОСОБА_4 7 308 315 грн, що становить 44,5% статутного капіталу господарства;

- ОСОБА_3 9 114 865 грн, що становить 55,5% статутного капіталу господарства.

Таким чином, на вищевказаних зборах були прийняті рішення щодо долі належного ОСОБА_1 на праві спільної сумісної власності з ОСОБА_4 майна у вигляді, зокрема, доходу від діяльності ФГ "Ланецького" у розмірі понад 7 000 000 грн - тобто, визначено їхнє з ОСОБА_4 спільне сумісне майно подружжя, яке підлягає поділу.

Однак, оскаржуваним рішенням Господарського суду Вінницької області від 18.07.2019 такі рішення зборів засновників ФГ "Ланецького" було визнано недійсними. А відтак, оскаржуване рішення у даній справі безпосередньо стосується прав, інтересів та обов`язків ОСОБА_1 , оскільки ним було фактично визначено склад спільного майна подружжя (розмір належної ОСОБА_4 частки у ньому, належна ОСОБА_4 частина доходу від діяльності господарства у вигляді дивідендів тощо), а також коло осіб, які мають право претендувати на частину такого майна.

А саме, внаслідок прийняття оскаржуваного рішення до складу засновників ФГ "Ланецького" було фактично включено (повернуто) ОСОБА_2 з часткою у складеному капіталі в розмірі 55 %, що безпідставно надає йому формальне права претендувати на відповідну частину належного ОСОБА_1 доходу від діяльності ФГ "Ланецького", а отже безпосередньо стосується прав, інтересів та обов`язків останньої.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до статті 1 Закону України "Про господарські товариства" господарським товариством є юридична особа, статутний (складений) капітал якої поділений на частки між учасниками.

З огляду на положення статті 84 Цивільного кодексу України, частини п`ятої статті 63, частин першої та третьої статті 167 Господарського кодексу України, Закону України "Про господарські товариства", Закону України "Про акціонерні товариства", статей 1, 19 і частин першої, шостої статті 20 Закону України "Про фермерське господарство", статей 6, 8, 19 та 21 Закону України "Про кооперацію" корпоративні відносини виникають, зокрема, у господарських товариствах, виробничих кооперативах, фермерських господарствах, приватних підприємствах, заснованих на власності двох або більше осіб. Дана правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.05.2018 у справі №916/978/17.

Згідно із частинами третьої та четвертою статті 1 Закону України "Про фермерське господарство" фермерське господарство має своє найменування, печатку і штамп. Фермерське господарство діє на основі Статуту. У статуті зазначаються найменування господарства, його місцезнаходження, адреса, предмет і мета діяльності, порядок формування майна (складеного капіталу), органи управління, порядок прийняття ними рішень, порядок вступу до господарства та виходу з нього та інші положення, що не суперечать законодавству України.

Наявність статутного капіталу фермерського господарства дає певний обсяг корпоративних прав особі, частка якої визначається у статутному капіталі. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 08.08.2019 у справі №911/3215/17.

Зміст корпоративних прав визначено статтею 167 Господарського кодексу України, відповідно до якої корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що рішенням місцевого господарського суду вирішено спір між учасниками (засновниками) ФГ "Ланецького" (станом на момент прийняття оспорюваних рішень загальних зборів учасниками (засновниками) були ОСОБА_3 (25%), ОСОБА_4 (20%), ОСОБА_2 (55%)) щодо виключення ОСОБА_2 зі складу засновників господарства, правомірності прийняття рішень зборів засновників щодо зміни складу учасників юридичної особи, зміни статутного капіталу та щодо укладення договору купівлі-продажу частки у складеному (статутному) капіталі ФГ "Ланецького" від 28.02.2018, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Підставою позову визначено порушення корпоративних прав позивача як учасника ФГ "Ланецького" у зв`язку з виключенням з господарства поза його волею та порушенням проведення зборів учасників без позивача.

Заявник ОСОБА_1 мотивує подання апеляційної скарги тим, що з 07.11.2003 перебуває у шлюбі з засновником ФГ "Ланецького" ОСОБА_3 . Заявник вказує, що частка ОСОБА_4 вносилась у статутний капітал ФГ "Ланецького" за спільні кошти ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , але засновником господарства за їх взаємною згодою було визначено ОСОБА_4 . У розвиток ФГ "Ланецького" на постійній основі вкладались грошові кошти із спільного бюджету ОСОБА_1 та ОСОБА_4 .

Так, в рішенні Конституційного Суду України від 19.09.2012 № 17-рп/2012 по справі № 1-8/2012, зокрема, зазначено, що Конституційний Суд України дійшов висновку, що статутний капітал та майно приватного підприємства, сформовані за рахунок спільної сумісної власності подружжя, є об`єктом їх спільної сумісної власності. При цьому, в абзаці 5 ч. 3.1. рішення Конституційного Суду України від 05.02.2013 № 1-рп/2013 у справі № 1-3/2013 зазначено, зокрема, що статутний (складений) капітал є однією з юридичних ознак господарського товариства.

Таким чином, згідно вказаних висновків Конституційного Суду України як фермерські господарства (які мають складений капітал), так і приватні підприємства (які мають статутний капітал) відносяться до господарських товариств, а отже з урахуванням встановлених ст. 8 ЦК України правил застосування аналогії закону, складений капітал фермерських господарств також є об`єктом спільної сумісної власності подружжя.

З урахуванням наведеного частка у статутному капіталі ФГ "Ланецького" є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_4 .

Разом з тим, суд апеляційної інстанції зазначає, що предметом розгляду у корпоративному спорі у межах справи № 902/196/19 є порушення корпоративних прав позивача ОСОБА_2 як учасника фермерського господарства. Прийняті загальними зборами рішення, які оскаржуються, мають безпосередній вплив на права і обов`язки лише учасників фермерського господарства, оскільки призводять до зміни їх правового статусу у фермерському господарстві.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_1 не мала правового статусу учасника ФГ "Ланецького" на час прийняття оскаржених рішень, та не має його на час звернення до апеляційного суду. Відтак судове рішення не стосується безпосередньо корпоративних прав ОСОБА_1 .

Щодо майнових прав ОСОБА_1 як подружжя та суб`єкта права спільної сумісної власності подружжя, апеляційним судом зазначається, що визначення розміру та складу об`єктів права спільної сумісної власності подружжя, а також питання про розмір частки кожного з подружжя може бути вирішено лише у межах цивільного спору між учасниками подружжя.

Посилання заявниці на рішення Конституційного суду України від 19.09.2012 у справі № 1-8/2012 за конституційним зверненням приватного підприємства «ІКІО» є помилковим, оскільки тлумачення частини 1 статті 61 СК України надано Конституційним судом , виходячи з контексту звернення суб`єкта, який стверджував, що неоднакова судова практика порушила його конституційні права, оскільки неоднозначне розуміння змісту права спільної сумісної власності подружжя судами загальної юрисдикції призводить до прийняття різних за змістом і правовими наслідками рішень. Таким чином, офіційне тлумачення надано, виходячи з контексту цивільно-правового спору.

Відповідно до п.3 ч.1 ст. 264 ГПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

Отже, беручи до уваги викладене, колегія суддів дійшла висновку про закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Вінницької області від 18.07.2019 у справі № 902/196/19 в силу п. 3 ч. 1 ст. 264 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 233, 234, 235, 254, 261, 264, 270, 271 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

1. Провадження за апеляційною скаргою особи, яка не брала участь у справі ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Вінницької області від 18.07.2019 у справі № 902/196/19 - закрити.

2. Справу № 902/196/19 повернути Господарському суду Вінницької області.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та може бути оскаржена до Верховного Суду у випадках, строках та порядку встановлених статтями 286-291 ГПК України.

Повний текст ухвали складений 24 березня 2023

Головуючий суддя Олексюк Г.Є.

Суддя Петухов М.Г.

Суддя Гудак А.В.