Постанова

від 15.03.2023 по справі 902/721/22

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 березня 2023 року Справа № 902/721/22

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Бучинська Г.Б., суддя Василишин А.Р. , суддя Філіпова Т.Л.

секретар судового засідання Першко А.А.

представники сторін в судове засідання не з`явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Комунального некомерційного підприємства "Оратівська лікарня планового лікування" Оратівської селищної ради на рішення Господарського суду Вінницької області від 24 листопада 2022 року у справі №902/721/22 (повний текст складено 06 грудня 2022 року, суддя Тварковський А.А.)

за позовом Фізичної особи-підприємця Ходак Олени Василівни ( АДРЕСА_1 )

до Комунального некомерційного підприємства "Оратівська лікарня планового лікування" (Оратівської селищної ради (вул. Пирогова, буд. 2, смт Оратів, Вінницький район, Вінницька область, 22600)

про усунення перешкод в користуванні приміщенням

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 24 листопада 2022 року у справі №902/721/22 повністю задоволено позов фізичної особи-підприємця Ходак Олени Василівни до Комунального некомерційного підприємства "Оратівська лікарня планового лікування" про усунення перешкод в користуванні приміщенням.

Зобов`язано Комунальне некомерційне підприємство "Оратівська лікарня планового лікування" Оратівської селищної ради (вул. Пирогова, буд. 2, смт Оратів, Вінницький район, Вінницька область, 22600; код ЄДРПОУ 05484286) усунути перешкоди Фізичній особі-підприємцю Ходак Олені Василівні ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) у користуванні нежитловим приміщенням, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , на умовах Типового договору №2 оренди майна (нерухомого або іншого), що є об`єктом права спільної власності територіальних громад району.

Присуджено до стягнення з Комунального некомерційного підприємства "Оратівська лікарня планового лікування" Оратівської селищної ради (вул. Пирогова, буд. 2, смт Оратів, Вінницький район, Вінницька область, 22600; код ЄДРПОУ 05484286) в дохід Державного бюджету України (Отримувач коштів: ГУК у м. Києві / м. Київ / 22030106; код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783; Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); Рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001; Код класифікації доходів бюджету: 22030106) 2 481 грн - судового збору.

Присуджено до стягнення з Комунального некомерційного підприємства "Оратівська лікарня планового лікування" Оратівської селищної ради (вул. Пирогова, буд. 2, смт Оратів, Вінницький район, Вінницька область, 22600; код ЄДРПОУ 05484286) на користь Фізичної особи-підприємця Ходак Олени Василівни ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) 10 000 грн - витрат на професійну правничу допомогу.

Вказане рішення мотивоване тим, що пункт 16 Постанови КМУ №634 містить чітку вказівку про продовження та припинення договорів оренди відповідно до пункту 5 цієї постанови починаючи з 24 лютого 2022 року, а тому має місце зворотна сила такого нормативно-правового акта в часі (ретроактивна дія). Така ретроактивна дія Постанови КМУ №634 уточнює початкові наміри законодавця забезпечити правову визначеність орендаря в умовах воєнного стану. Отже, Типовий договір №2 оренди майна (нерухомого або іншого), що є об`єктом права спільної власності територіальних громад району від 03 червня 2019 року є продовженим на період дії воєнного стану та протягом чотирьох місяців з дати припинення чи скасування воєнного стану. Суд звернув увагу, що для продовження договору оренди на строк, передбачений пунктом 5 Постанови КМУ №634, заява орендаря та окреме рішення орендодавця не вимагаються. Отже, у цьому випадку ефективним способом захисту прав позивачки як орендаря за дійсним Договором оренди майна від 03 червня 2019 року є усунення перешкод у користуванні таким майном зі сторони відповідача.

Не погодившись із прийнятим рішенням, Комунальне некомерційне підприємство "Оратівська лікарня планового лікування" Оратівської селищної ради звернулося до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, відповідно до якої заявник просить скасувати оскаржуване рішення повністю та ухвалити нове рішення, яким відмовити повністю у задоволенні позову фізичної особи-підприємця Ходак Олени Василівни до КНП "Оратівська лікарня планового лікування" Оратівської селищної ради про усунення перешкод в користуванні приміщенням.

Обгрунтовуючи свої вимоги апелянт стверджує, що зазначений позивачем договір оренди майна, що є об`єктом права власності територіальних громад району від 03 червня 2019 року припинився 03 травня 2022 року по закінченню строку, на який його укладено, тобто, до ухвалення 27 травня 2022 року Кабінетом Міністрів України зазначеної постанови №634 "Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану", пункт 5 якої, зокрема, передбачає що договори оренди державного та комунального майна, строк дії яких завершується у період воєнного стану, вважаються продовженими на період дії воєнного стану та протягом чотирьох місяців з дати припинення чи скасування воєнного стану, крім випадку, коли балансоутримувач з урахуванням законодавства, статуту або положення балансоутримувача про погодження уповноваженим органом управління, до сфери управління якого належить балансоутримувач, за 30 календарних днів до дати закінчення договору оренди повідомив орендодавцю та орендарю про непродовження договору оренди з підстав, визначених статтею 19 Закону. Норма щодо продовження договору, встановлена цим пунктом, не застосовується до договорів, щодо яких рішення про їх продовження прийнято на аукціоні і аукціон оголошено до дати набрання чинності цією постановою. Для продовження договору оренди на строк, передбачений цим пунктом, заява орендаря та окреме рішення орендодавця не вимагаються. Оскільки станом на 02 травня 2022 року Кабінет Міністрів України не встановив інші правила передачі в оренду державного та комунального майна, ніж ті, що передбачені Законом України "Про оренду державного та комунального майна", зокрема, щодо продовження договору оренди, а саме, щодо запровадження можливості автоматичного продовження договорів оренди, строк дії яких закінчується під час дії воєнного стану, на строк до припинення чи скасування та на чотири місяці після припинення чи скасування воєнного стану, або ж щодо припинення орендарем договору оренди, відтак, вимога ФОП Ходак О. В. є необгрунтованою, безпідставною та такою, що задоволенню не підлягає.

Апелянт зазначає, що як слідує зі змісту рішення суду за відсутності у матеріалах справи доказів обґрунтованого письмового звернення відповідача до позивача за 30 календарних днів до дати закінчення договору оренди про відмову у продовженні договору оренди у зв`язку з необхідністю орендованого приміщення для власних потреб балансоутримувача, немає підстав для застосування виключного випадку згідно із пунктом 5 Постанови КМУ №634. Зазначений висновок суду є безпідставним та суперечить наявним матеріалам справи, так, зокрема, повідомленням №253 від 24 березня 2022 року було поінформовано позивача про припинення договору оренди в указаний в договорі строк, на який його було укладено, що свідчить про небажання продовжувати оренду з ФОП Ходак О.В.

Також суд, в обґрунтування свого рішення посилався на рішення Конституційного Суду України від 09 лютого 1999 року №1-рп/99, в якому зазначено, що у регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма). Скаржник вважає, що суд неправомірно застосував зазначене рішення, оскільки в ньому йдеться про застосування нормативно - правових актів в часі при регулюванні суспільних відносин, натомість між позивачем як господарюючими суб`єктом та відповідачем лікарнею існували правовідносини з приводу оренди майна, що по своїй суті є господарсько-виробничими, як такі, що виникли між суб`єктами господарювання при безпосередньому здійсненні господарської діяльності.

Враховуючи викладене, скаржник вважає, що суд допустив неправильне трактування основного закону Конституції України, висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції, не відповідають встановленим обставинам справи, допустив порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, що, у відповідності до вимог статті 277 ГПК України, є підставою для скасування судового рішення повністю та ухвалення нового рішення.

Апеляційну скаргу подано через суд апеляційної інстанції.

Листом №902/721/22/96/23 від 06 січня 2023 року матеріали справи було витребувано з Господарського суду Вінницької області.

23 січня 2023 року до Північно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №902/721/22.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 30 січня 2023 року у справі №902/721/22 залишено без руху апеляційну скаргу Комунального некомерційного підприємства "Оратівська лікарня планового лікування" Оратівської селищної ради на рішення Господарського суду Вінницької області від 24 листопада 2022 року у справі №902/721/22. Надано скаржнику 10-денний строк з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху для усунення встановлених при поданні апеляційної скарги недоліків, а саме надання належних доказів надсилання копії апеляційної скарги фізичній особі-підприємцю Ходак О.В. (поштової накладної та опису вкладення до листа).

14 лютого 2023 року від скаржника надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги до якої додано докази надсилання копії апеляційної скарги іншій стороні у справі.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 20 лютого 2023 року у справі №902/721/22 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Комунального некомерційного підприємства "Оратівська лікарня планового лікування" Оратівської селищної ради на рішення Господарського суду Вінницької області від 24 листопада 2022 року у справі №902/721/22 та призначено розгляд апеляційної скарги на "15" березня 2023 року.

06 березня 2023 року від представника позивача фізичної особи-підприємця Ходак О.В. надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого останній вважає оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, прийнятим у повній відповідності до норм матеріального та процесуального права, відтак в задоволенні апеляційної скарги просить відмовити, а судове рішення у справі залишити без змін. Також заявник просить проводити судові засідання в суді апеляційної інстанції за відсутності представника позивача та стягнути з відповідача судові витрати в сумі 5000 грн. на професійну правничу допомогу у апеляційному провадженні.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив. Про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.

Із довідки про доставку електронного листа від 21 лютого 2023 року вбачається, що ухвала суду від 20 лютого 2023 року про відкриття апеляційного провадження та призначення справи до розгляду на 15 березня 2023 року надіслана на електронні адреси сторін /а.с.145-146, 148-149/.

Частинами п`ятою та сьомою статті 6 ГПК України передбачено, що суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу на їхні офіційні електронні адреси, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів). Особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Окрім того, частиною восьмою статті 120 ГПК України встановлено, якщо учасник судового процесу повідомляє суду номери телефонів і факсів, адресу електронної пошти або іншу аналогічну інформацію, він повинен поінформувати суд про їх зміну під час розгляду справи. Положення частини сьомої цієї статті застосовуються також у разі відсутності заяви про зміну номерів телефонів і факсів, адреси електронної пошти, які учасник судового процесу повідомив суду.

Натомість частиною 7 статті 120 ГПК України передбачено, що у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Відповідно до частини 6 статті 120 ГПК України суд викликає або повідомляє експерта, перекладача, спеціаліста, а у випадках термінової необхідності, передбачених цим Кодексом, - також учасників справи телефонограмою, телеграмою, засобами факсимільного зв`язку, електронною поштою або повідомленням через інші засоби зв`язку (зокрема мобільного), які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику.

Згідно з частиною 5 статті 242 ГПК України учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня.

Відповідно до частин 6, 7 статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи. Якщо судове рішення надіслано на офіційну електронну адресу пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення. Якщо копію судового рішення вручено представникові, вважається, що його вручено й особі, яку він представляє.

Зважаючи на зазначені вище процесуальні норми, а також об`єктивні обставини (відсутність коштів на здійснення відправлення кореспонденції), суд апеляційної інстанції вважає, що ухвалу Північно-західного апеляційного господарського суду від 20 лютого 2023 року, якою відкрито апеляційне провадження у справі та призначено дату судового засідання на 15 березня 2023 року, в силу приписів процесуального закону слід вважати врученою апелянту Комунальному некомерційному підприємству "Оратівська лікарня планового лікування" Оратівської селищної ради.

Колегія суддів, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, перевіривши надану судом юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що у задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, а резолютивну частину рішення місцевого господарського суду - змінити.

При цьому колегія суддів виходила з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 03 червня 2019 року між Комунальним некомерційним підприємством "Оратівська центральна районна лікарня" Оратівської районної Ради (Орендодавець) та фізичною особою-підприємцем Ходак Оленою Василівною (Орендар, відповідач) укладено Типовий договір №2 оренди майна (нерухомого або іншого), що є об`єктом права спільної власності територіальних громад району (Договір), відповідно до пункту 1.1 якого Орендодавець передає, а Орендар приймає у строкове платне користування (оперативну оренду) комунальне майно (далі - Майно) приміщення четвертого поверху лікувального корпусу загальною площею 17,4 кв.м., розміщене за адресою: 22600, Вінницька область, Оратівський район, смт Оратів, вул. Пирогова, 2, що перебуває на балансі КНП "Оратівська ЦРЛ" (далі - Балансоутримувач).

Відповідно до пунктів 1.4, 1.5 договору майно є спільною власністю територіальних громад району. Майно передається в оренду з метою розміщення кабінету для надання послуг з медичної практики.

Пунктом 7.2 договору передбачено, що орендодавець зобов`язується не вчиняти дій, які б перешкоджали орендарю користуватися орендованим майном на умовах цього договору.

Цей Договір укладено строком на 2 роки 11 місяців і діє з 03 червня 2019 року до 03 травня 2022 року включно (пункт 10.1. Договору).

У разі відсутності заяви однієї із Сторін про припинення Договору або зміну його умов після закінчення строку його чинності протягом одного місяця Договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим Договором. Зазначені дії оформляються додатковим договором, що є невід`ємною частиною Договору обов`язково за наявності дозволу районної Ради (пункт 10.5 Договору).

01 лютого 2021 року між сторонами укладено Додаткову угоду №2 до Договору, відповідно до якої по тексту Договору найменування Орендодавця змінено на Комунальне некомерційне підприємство "Оратівська лікарня планового лікування" Оратівської селищної ради (відповідач).

За змістом адресованого відповідачем Фізичній особі-підприємцю Ходак Олені Василівні повідомлення вих. №253 від 24 березня 2022 року позивача повідомлено, що в силу пункту 10.7 Договору чинність останнього припиняється внаслідок закінчення строку, на який його було укладено відповідно до пункту 10.1 Договору до 03 травня 2022 року включно.

Тому відповідач просив вважати Договір припиненим з 04 травня 2022 року та після закінчення строк оренди звільнити приміщення, що орендується, та передати його Орендодавцеві за актом передання-приймання у задовільному стані.

В свою чергу, Фізична особа-підприємець Ходак Олена Василівна звернулася до головного лікаря Комунального некомерційного підприємства "Оратівська лікарня планового лікування" Оратівської селищної ради із заявою №б/н від 29 квітня 2022 року про застосування положення Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та просила не вчиняти перешкод щодо користування кабінетом, що орендується позивачем, протягом періоду воєнного стану та протягом чотирьох місяців після припинення чи скасування воєнного стану.

У відповідь на таку заяву відповідач листом вих. №311 від 02 травня 2022 року повідомив, що рішеннями Кабінету Міністрів України можуть бути змінені правила врегульовані Законом України "Про оренду державного та комунального майна", однак на дату такого листа відповідні рішення відсутні.

03 травня 2022 року сторони засвідчили факт повернення Орендодавцю переданого у тимчасове платне користування нерухомого майна за Договором, підписавши відповідний Акт приймання-передачі. Водночас у такому Акті позивачем викладено незгоду щодо втрати чинності Договором з підстав продовження його дії на строк до припинення чи скасування воєнного стану та на чотири місяці після припинення чи скасування воєнного стану.

30 травня 2022 року позивач звернувся до відповідача із заявою №2 надати доступ до орендованого кабінету, посилаючись при цьому на публікацію із Урядового порталу постанови Кабінету Міністрів України "Деякі питання оренди державного та комунального майна у період дії воєнного стану".

Листом від 02 червня 2022 року за №384 Комунальне некомерційне підприємство "Оратівська лікарня планового лікування" Оратівської селищної ради повідомило Фізичну особу-підприємця Ходак Олену Василівну, що укладений між сторонами Договір оренди майна від 03 червня 2019 року припинив свою дію 03 травня 2022 року по закінченню строку, на який його було укладено, тобто до ухвалення Кабінетом Міністрів України постанови №634 від 27 травня 2022 року. Тому вимога позивача задоволенню не підлягає як така, що суперечить приписам статті 58 Конституції України про незворотність дії нормативно-правових актів в часі.

Окрім того, у вищезазначеному листі відповідач звертає увагу, що раніше орендоване позивачем приміщення необхідне та використовується для власних потреб балансоутримувача КНП "Оратівська ЛПЛ", інтереси якого в даному випадку є в пріоритеті, про що Фізичну особу-підприємця Ходак Олену Василівну було проінформовано у відповідності до приписів частини першої статті 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Фізична особа-підприємець Ходак Олена Василівна вказує, що поряд із обмеженням доступу позивачу до орендованого приміщення, у травні 2022 року на вебсайті відповідача з`явилися оголошення про проведення аукціонів з приводу оренди приміщень КНП "Оратівська ЛПЛ" Оратівської селищної ради.

За таких обставин, вважаючи, що відповідач порушує положення постанови Кабінету Міністрів України від 27 травня 2022 року №634 та вчиняє перешкоди у користуванні орендованим приміщенням, фізична особа-підприємець Ходак Олена Василівна звернулася із відповідним позовом до суду про зобов`язання відповідача усунути такі перешкоди.

Враховуючи викладені обставини справи, місцевий господарський суд прийшов до висновку про задоволення позову, з чим погоджується колегія суддів з огляду на наступне.

За приписами частини 1 статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.

Відповідно до частини 1 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у володіння та користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до частини 4 статті 284 Господарського кодексу України строк договору оренди визначається за погодженням сторін.

Згідно із частиною 1 статті 284 Господарського кодексу України істотними умовами договору оренди є: об`єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу.

Відповідно до частини 1 статті 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Частиною 1 статті 785 Цивільного кодексу України визначено, що у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Отже, користування майном на підставі договору оренди є строковим. Строк, на який укладається договір, є істотною умовою договору оренди, та визначається за погодженням сторін.

Відповідно до пункту 10.1 укладеного між сторонами Договору останній укладено строком на 2 роки 11 місяців і діє з 03 червня 2019 року до 03 травня 2022 року включно.

Не бажаючи продовжувати орендні правовідносини з позивачем, відповідач листом вих. №253 від 24 березня 2022 року повідомив фізичну особу-підприємця Ходак Олену Василівну про припинення Договору з 04 травня 2022 року за закінченням строку, на який його було укладено, та про необхідність звільнення приміщення.

Однак, фізична особа-підприємець Ходак Олена Василівна звернулася до головного лікаря Комунального некомерційного підприємства "Оратівська лікарня планового лікування" Оратівської селищної ради із заявою №б/н від 29 квітня 2022 року про застосування положення Закону України "Про оренду державного та комунального майна", просила не вчиняти перешкод щодо користування кабінетом, що орендується позивачем, протягом періоду воєнного стану та протягом чотирьох місяців після припинення чи скасування воєнного стану.

Пунктом 6-1 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про оренду державного та комунального майна" №157-IX від 03 жовтня 2019 року визначено, що під час дії воєнного стану Кабінет Міністрів України може встановити інші правила передачі в оренду державного та комунального майна, ніж ті, що передбачені цим Законом, зокрема щодо продовження договору оренди, щодо запровадження можливості автоматичного продовження договорів оренди, строк дії яких закінчується під час дії воєнного стану, на строк до припинення чи скасування та на чотири місяці після припинення чи скасування воєнного стану.

Відповідну постанову №634 "Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану" було прийнято Кабінетом Міністрів України 27 травня 2022 року (далі - Постанова КМУ №634).

Згідно із пунктом 5 Постанови КМУ №634 договори оренди державного та комунального майна, строк дії яких завершується у період воєнного стану, вважаються продовженими на період дії воєнного стану та протягом чотирьох місяців з дати припинення чи скасування воєнного стану, крім випадку, коли балансоутримувач з урахуванням законодавства, статуту або положення балансоутримувача про погодження уповноваженим органом управління, до сфери управління якого належить балансоутримувач, за 30 календарних днів до дати закінчення договору оренди повідомив орендодавцю та орендарю про непродовження договору оренди з підстав, визначених статтею 19 Закону. Норма щодо продовження договору, встановлена цим пунктом, не застосовується до договорів, щодо яких рішення про їх продовження прийнято на аукціоні і аукціон оголошено до дати набрання чинності цією постановою. Для продовження договору оренди на строк, передбачений цим пунктом, заява орендаря та окреме рішення орендодавця не вимагаються.

У разі коли граничний строк для подання заяви про продовження договору оренди припадає на період воєнного стану, цей строк продовжується на строк воєнного стану та три місяці з дати його припинення чи скасування (частина 6 пункту 5 Постанови КМУ №634).

Пунктом 16 Постанови КМУ №634 визначено орендодавцям державного та комунального майна забезпечити нарахування орендної плати орендарям згідно з пунктом 1 цієї постанови, а також продовження та припинення договорів оренди відповідно до пункту 5 цієї постанови починаючи з 24 лютого 2022 року.

Враховуючи вищевказане правове регулювання спірних правовідносин, визначальним є з`ясування наявності виключного випадку згідно із пунктом 5 Постанови КМУ №634, коли балансоутримувач з урахуванням законодавства, статуту або положення балансоутримувача про погодження уповноваженим органом управління, до сфери управління якого належить балансоутримувач, за 30 календарних днів до дати закінчення договору оренди повідомив орендодавцю та орендарю про непродовження договору оренди з підстав, визначених статтею 19 Закону "Про оренду державного та комунального майна", а також питання зворотної дії в часі приписів Постанови КМУ №634.

Відповідно до ст. 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" рішення про відмову у продовженні договору оренди може бути прийнято:

- у випадках, передбачених статтею 7 цього Закону;

- якщо орендоване приміщення необхідне для власних потреб балансоутримувача, які обґрунтовані у письмовому зверненні балансоутримувача, поданому ним орендарю;

- якщо орендар, який бажає продовжити договір оренди майна в порядку, встановленому частиною другою статті 18 цього Закону, не надав звіт про оцінку об`єкта оренди у визначений цим Законом строк;

- якщо орендар порушував умови договору оренди та не усунув порушення, виявлені балансоутримувачем або орендодавцем у строк, визначений у приписі балансоутримувача та/або орендодавця;

- якщо орендар допустив прострочення сплати орендної плати на строк більше трьох місяців;

- якщо орендар станом на дату довідки балансоутримувача, передбаченої частиною шостою статті 18 цього Закону, має заборгованість зі сплати орендної плати або не здійснив страхування об`єкта оренди, чи має заборгованість зі сплати страхових платежів.

З вищеперелічених випадків відповідач посилається на необхідність використання орендованого приміщення для власних потреб, водночас доказів наявності інших підстав для відмови у продовженні договору оренди, передбачених статтею 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" матеріали справи не містять.

Як правильно зазначив місцевий господарський суд, для застосування виключного випадку для відмови у продовженні договору оренди з підстав необхідності використання орендованого приміщення для власних потреб відповідач як балансоутримувач та орендодавець мав повідомити позивача як орендаря про таку обставину за 30 календарних днів до дати закінчення договору оренди, як визначено у пункті 5 Постанови КМУ №634.

З дослідженого місцевим судом та перевіреного колегією суддів вбачається, що такого повідомлення матеріали справи не містять, а адресований позивачці лист Комунального некомерційного підприємства "Оратівська лікарня планового лікування" Оратівської селищної ради вих. №253 від 24 березня 2022 року містить повідомлення про припинення Договору з 04 травня 2022 року виключно за закінченням строку, на який його було укладено, та про необхідність звільнення приміщення.

Згодом, у листі вих. №311 від 02 травня 2022 року на подальше звернення фізичної особи-підприємця Ходак Олени Василівни про допущення до орендованого приміщення, відповідач лише цитує приписи частини 1 статті 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", що рішення про відмову у продовженні договору оренди може бути прийнято, якщо орендоване приміщення необхідне для власних потреб балансоутримувача, які обґрунтовані у письмовому зверненні балансоутримувача, поданому ним орендарю. Крім відсутності мотивації необхідності використання майна для власних цілей, таке звернення відповідача здійснено за 1 день до закінчення строку дії договору.

Враховуючи наведене, за відсутності у матеріалах справи доказів обґрунтованого письмового звернення відповідача до позивача за 30 календарних днів до дати закінчення договору оренди про відмову у продовженні договору оренди у зв`язку з необхідністю орендованого приміщення для власних потреб балансоутримувача, місцевий господарський суд прийшов до правильного висновку про відсутність підстав для застосування виключного випадку згідно із пунктом 5 Постанови КМУ №634.

Відповідно до частини 1 статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

У рішенні від 09 лютого 1999 року №1-рп/99 Конституційний Суд України зазначив, що у регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма).

За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

У Рішенні Конституційного Суду України від 12 липня 2019 року №5-р(I)/2019 Конституційний Суд України висловив думку, що за змістом частини першої статті 58 Основного Закону України новий акт законодавства застосовується до тих правовідносин, які виникли після набрання ним чинності. Якщо правовідносини тривалі і виникли до ухвалення акта законодавства та продовжують існувати після його ухвалення, то нове нормативне регулювання застосовується з дня набрання ним чинності або з дня, встановленого цим нормативно-правовим актом, але не раніше дня його офіційного опублікування (абзац четвертий пункту 5 мотивувальної частини).

У теорії права допускається можливість застосування до триваючих відносин до їх завершення нормативно-правового регулювання, яке діяло на час їх виникнення, за окремим рішенням і розглядається з позицій встановлення спеціального регулювання перехідного періоду - "переживаючої" (ультраактивної) дії нормативно-правових актів. Водночас, таке застосування повинно бути чітко обумовлено при прийнятті відповідних нормативно-правових актів. Відсутність такого застереження не надає суб`єкту владних повноважень права на самовільне застосування нечинних правових норм.

Правова визначеність як елемент верховенства права не передбачає заборони на зміну нормативно-правового регулювання. На думку Конституційного Суду України, особи розраховують на стабільність та усталеність юридичного регулювання, тому часті та непередбачувані зміни законодавства перешкоджають ефективній реалізації ними прав і свобод, а також підривають довіру до органів державної влади, їх посадових і службових осіб. Однак очікування осіб не можуть впливати на внесення змін до законів та інших нормативно-правових актів (абзац 4 пункту 4.1 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України №5-р/2018 від 22 травня 2018 року).

Поряд з цим Комітету міністрів РЄ висловив позицію у Рекомендаціях CM/Rec (2007) 7 державам-членам щодо належного адміністрування. Так, у статті 6 вказаних Рекомендацій зазначено, що державні органи діють відповідно до принципу правової визначеності. Вони не можуть вживати жодних заходів із зворотною силою, за винятком юридично обґрунтованих обставин.

Крім того, ЄСПЛ навіть допускає ретроактивну дію закону, коли це забезпечує захист суспільних інтересів, у тому числі уточнює початкові наміри законодавця (P. Plaisier B.V. v. the Netherlands, заява № 46184/16).

Так, у постанові від 31 березня 2021 року у справі №803/1541/16 Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду дійшов висновку, у разі безпосередньо (прямої) дії закону в часі новий нормативний акт поширюється на правовідносини, що виникли після набрання ним чинності, або до набрання ним чинності і тривали на момент набрання актом чинності (пункт 50 вказаної постанови).

Враховуючи вищенаведене, у пункті 16 Постанови КМУ №634 міститься чітка вказівка про продовження та припинення договорів оренди відповідно до пункту 5 цієї постанови починаючи з 24 лютого 2022 року, а тому має місце зворотна сила такого нормативно-правового акта в часі (ретроактивна дія). Така ретроактивна дія Постанови КМУ №634 уточнює початкові наміри законодавця забезпечити правову визначеність орендаря в умовах воєнного стану.

З огляду на це, Типовий договір №2 оренди майна (нерухомого або іншого), що є об`єктом права спільної власності територіальних громад району від 03 червня 2019 року є продовженим на період дії воєнного стану та протягом чотирьох місяців з дати припинення чи скасування воєнного стану. Водночас судами звертається увага, що для продовження договору оренди на строк, передбачений пунктом 5 Постанови КМУ №634, заява орендаря та окреме рішення орендодавця не вимагаються.

Не беруться до уваги колегією суддів доводи апелянта про неможливість застосування у даній справі рішення Конституційного Суду України від 09 лютого 1999 року №1-рп/99, з огляду на те, що в даному рішенні йдеться про застосування нормативно - правових актів в часі при регулюванні суспільних відносин, натомість між позивачем як господарюючими суб`єктом та відповідачем лікарнею існували правовідносини з приводу оренди майна, що по своїй суті є господарсько-виробничими, як такі, що виникли між суб`єктами господарювання при безпосередньому здійсненні господарської діяльності. Однак, такі твердження скаржника є помилковими, оскільки поняття "суспільних відносин" є значно ширшим та включає в себе також "господарські відносини".

Як вбачається колегією суддів з позовної заяви, фізична особа-підприємець Ходак О.В. просить зобов`язати КНП "Оратівська лікарня планового лікування" Оратівської селищної ради усунути перешкоди у користуванні нежитловим приміщенням, яке розташоване за адресою: 22600, Вінницька область, смт. Оратів, вул. Пирогова, 2 та орендується фізичною особою-підприємцем Ходак Оленою Василівною (РНОКПП НОМЕР_1 ) на умовах договору №2 від 03 червня 2019 року шляхом надання вільного доступу фізичній особі-підприємцю Ходак О.В та надання ключів від вхідних дверей приміщення.

Зазначення позивачем поняття "усунення перешкод" колегія суддів не розглядає в розумінні ст 391 ЦК України, як вимогу негаторного позову, оскільки однією з умов застосування негаторного позову має бути відсутність між позивачем і відповідачем договірних відносин. В разі наявності таких відносин здійснюється захист порушеного права власності за допомогою зобов`язально-правових способів (аналогічний за змістом правовий висновок наведено, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі № 522/1029/18, постанові Верховного Суду від 03 червня 2020 року у справі № 916/1666/18).

Позивач у справі, яка переглядається, під час звернення до суду з позовом обрала правомірний та ефективний спосіб відновлення порушених прав, що відповідає п. 7.2 договору, згідно з яким орендодавець зобов`язується не вчиняти дій, які б перешкоджали, орендарю користуватися орендованим майном на умовах договору оренди. Отже, слід вважати, що захист порушеного права здійснюється за допомогою зобов`язально-правового способу, а відтак позовна вимога заявлена на виконання даного обов`язку орендодавця, а тому суд першої інстанції правомірно задоволив позов.

Зазначений підхід щодо недопустимості надмірного формалізму узгоджується з позицією, викладеною, зокрема, у постановах Верховного Суду від 20 серпня 2021 року у справі №149/2736/20, від 29 вересня 2021 року у справі № 910/12662/20, від 01 лютого 2023 року у справі №910/9872/21.

Розглянувши заявлену позовну вимогу, місцевий господарський суд відкоригував викладену позивачем редакцію такої вимоги та зобов`язав Комунальне некомерційне підприємство "Оратівська лікарня планового лікування" Оратівської селищної ради (вул. Пирогова, буд. 2, смт Оратів, Вінницький район, Вінницька область, 22600; код ЄДРПОУ 05484286) усунути перешкоди Фізичній особі-підприємцю Ходак Олені Василівні ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) у користуванні нежитловим приміщенням, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , на умовах Типового договору №2 оренди майна (нерухомого або іншого), що є об`єктом права спільної власності територіальних громад району, що на переконання апеляційного господарського суду є правомірним, таким, що не суперечить принципу диспозитивності; сприяє ефективному захисту прав позивача, оскільки надміру формалізований підхід щодо дослівного розуміння вимог позову, як реалізованого способу захисту, суперечить завданням господарського судочинства; відповідає умовам договору оренди та вподальшому сприяє уникненню від надмірного формалізму при виконанні рішення суду.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу у суді першої та апеляційної інстанції колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема на професійну правничу допомогу.

Згідно із пунктом 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом; адвокатська діяльність - це незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

За змістом частини 3 статті 4 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро (організаційні форми адвокатської діяльності).

Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року №23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Отже, з викладеного слідує, що до правової допомоги належать й консультації та роз`яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво у судах тощо (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16).

Статтею 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд, зокрема, у постановах від 18 січня 2022 року у справі №915/1473/20, від 18 січня 2022 року у справі №910/2679/21, від 12 січня 2022 року у справі №918/548/21.

Частинами 5, 6 статті 126 ГПК України передбачено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частини 5 статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Частиною 8 статті 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Поряд з цим частиною четвертою статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

На підтвердження понесених позивачкою витрат на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції надано Детальний опис робіт (наданих послуг), а також копії: Договору про надання правової (правничої) допомоги від 01 червня 2022 року, укладеного між Фізичною особою-підприємцем Ходак Оленою Василівною та адвокатом Ходаком Владиславом Володимировичем; ордеру про надання правової допомоги серії АВ №1041178 від 19 липня 2022 року адвокатом Ходаком Владиславом Володимировичем, свідоцтва серії ВН №000416 від 24 січня 2019 року про право на заняття вказаним адвокатом адвокатською діяльністю; рахунку №1-4 від 19 липня 2022 року на сплату 10000 грн за надані адвокатом послуги; квитанції АТ КБ "Приватбанк" та банківської виписки від 12 вересня 2022 року на підтвердження сплати позивачкою адвокату 10000 грн.

Відповідно до детального опису робіт (наданих адвокатом послуг) останній включає:

- зустріч із директором та представником КНП "Оратівська ЛПЛ" Оратівської селищної ради (досудове врегулювання спору) - 1 год.;

- дослідження та аналіз документів на предмет їх судової перспективи - 1 год.;

- підготовка та направлення адвокатського запиту КНП "Оратівська ЛПЛ" Оратівської селищної ради - 1 год.;

- підготовка та подача позовної заяви до суду; відправка примірників іншим учасникам справи - 5 год.;

- участь у судовому засіданні 13.09.2022;

- інші необхідні дії.

У відзиві фізичної особи-підприємця Ходак О.В. на апеляційну скаргу заявлено клопотання про стягнення з відповідача 5000 грн. витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції. На підтвердження таких витрат заявником подано копію додаткової угоди №1 від 23 лютого 2023 року до договору про надання правової (правничої) допомоги №4 від 01 червня 2022 року, відповідно до пункту 1 якого сторони передбачили, що у зв`язку із подачею КНП "Оратівська лікарня планового лікування" апеляційної скарги та ініціювання апеляційного провадження у справі №902/721/22 сторони погодили участь адвоката в апеляційному провадженні у справі №902/721/22 із необхідністю вчинення наступних дій: підготовка та направлення відзиву на апеляційну скаргу. Заявником надано квитанцію до платіжної інструкції 0.0.2878025634.1 від 25 лютого 2023 року про сплату 5000 грн. з призначенням платежу "оплата по додатковій угоді №1 від 23 лютого 2023 року до договору №4 від 01 червня 2022 року юридичні послуги у справі №902/721/22".

Суд враховує, що від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою, але не доказів обґрунтування часу, витраченого фахівцем в галузі права (постанова Верховного Суду від 16 травня 2019 року у справі №823/2638/18).

Адвокат не повинен підтверджувати розмір гонорару, якщо гонорар встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі, позаяк розмір винагороди за надання правової допомоги визначений у Договорі у вигляді фіксованої суми, не змінюється в залежності від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу.

Так, пунктом 4.1. Договору про надання правової (правничої) допомоги від 01 червня 2022 року сторони погодили фіксований гонорар Адвоката, що становить 10000 грн, отже такі витрати є належним чином підтвердженими та у суду відсутні підстави втручатися у погоджений розмір гонорару.

У разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 ГПК України). Водночас обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката. Таку правову позицію щодо права суду зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони, викладено в постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19.

Відповідачем не подано клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката як у суді першої, так і апеляційної інстанції, а також доказів, котрі могли б підтвердити неспівмірність таких витрат, відтак у суду відсутні підстави втручатися у розмір визначеного сторонами гонорару, зміст наданих послуг та їх співмірність з предметом спору. Заявлені Фізичною особою-підприємцем Ходак Оленою Василівною суми витрат на професійну правову допомогу у суді першої інстанції (10000 грн.) та у суді апеляційної інстанції (5000 грн.) є обгрунтованими та співмірними зі складністю справи, а тому покладаються на Комунальне некомерційне підприємство "Оратівська лікарня планового лікування" Оратівської селищної ради повністю.

Крім того, колегія суддів бере до уваги те, що апеляційна скарга Комунального некомерційного підприємства "Оратівська лікарня планового лікування" Оратівської селищної ради не містить жодних заперечень щодо витрат на професійну правничу допомогу, які були присуджені до стягнення місцевим судом.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 271, 272, 273, 275, 276, 278, 279, 280, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Комунального некомерційного підприємства "Оратівська лікарня планового лікування" Оратівської селищної ради на рішення Господарського суду Вінницької області від 24 листопада 2022 року у справі №902/721/22 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Вінницької області від 24 листопада 2022 року у справі №902/721/22 залишити без змін.

Стягнути з Комунального некомерційного підприємства "Оратівська лікарня планового лікування" Оратівської селищної ради (вул. Пирогова, буд. 2, смт Оратів, Вінницький район, Вінницька область, 22600; код ЄДРПОУ 05484286) на користь Фізичної особи-підприємця Ходак Олени Василівни ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) 5000 грн. - витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції.

Доручити Господарському суду Вінницької області видати накази.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у строк та в порядку, встановленому статтями 287-289 ГПК України.

Справу №902/721/22 повернути до Господарського суду Вінницької області.

Повний текст постанови складений "23" березня 2023 р.

Головуючий суддя Бучинська Г.Б.

Суддя Василишин А.Р.

Суддя Філіпова Т.Л.