Постанова

від 23.03.2023 по справі 917/1648/21

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 березня 2023 року м. Харків Справа № 917/1648/21

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Сгара Е.В., суддя Гетьман Р.А., суддя Склярук О.І.

при секретарі судового засідання Ламановій А.В.

за участю представників сторін:

від прокурора: Горгуль Н.В., посвідчення №072883 від 01.03.2023

від позивача - не з`явився

від відповідачів - не з`явились

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 , с.Мала Перещепина Полтавської області (вх. 453 Х)

на рішення Господарського суду Полтавської області від 17.01.2022 (повний текст складено 24.01.2022) у справі №917/1648/21 (суддя Сірош Д.М.)

за позовом в.о. керівника Решетилівської окружної прокуратури Полтавської області, м.Решитилівка Полтавської області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах Новосанжарської селищної ради Полтавського району Полтавської області, с.Нові Санжари Полтавської області

до відповідачів:

1.Малоперещепинської сільської ради, с.Мала Перещепина Полтавської області

2.Фермерського господарства "Династія - 2012", с.Мала Перещепина Полтавської області

3. ОСОБА_1 , с.Мала Перещепина Полтавської області

про визнання незаконними та скасування рішень сесії, визнання недійсним договору оренди землі та додаткової угоди до договору оренди землі, скасування державної реєстрації права оренди та повернення земельної ділянки

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 17.01.2022 у справі №917/1648/21:

-позов задоволено повністю;

-визнано незаконним та скасовано рішення тридцять другої сесії шостого скликання Малоперещепинської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області від 29.08.2013 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки кадастровий номер 5323483402:02:001:0044 для ведення фермерського господарства та передачу її в оренду "СФГ Пасько Лідії Анатоліївні" строком на 10 років (з урахуванням змін до пункту 2, внесених рішенням тридцять п`ятої сесії шостого скликання Малоперещепинської сільської ради від 12.12.2013);

-визнано недійсним, укладений 19.12.2013 Малоперещепинською сільською радою Новосанжарського району Полтавської області та ФГ "Династія - 2012", договір оренди земельної ділянки загальною площею 14,0629 га кадастровий номер 5323483402:02:001:0044, що знаходиться на території Новосанжарської селищної ради Полтавського району Полтавської області, договір зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 24.01.2014, номер запису про інше речове право 4399987;

-визнано незаконним та скасовано рішення двадцятої сесії сьомого скликання Малоперещепинської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області від 16.04.2019 про укладення Додаткової угоди до договору від 19.12.2013 оренди земельної ділянки площею 14,0629 га кадастровий номер 5323483402:02:001:0044;

-визнано недійсною Додаткову угоду від 16.04.2019, укладену Малоперещепинською сільською радою Новосанжарського району Полтавської області та ОСОБА_1 ;

-скасовано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права оренди ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 5323483402:02:001:0044, площею 14,0629 га, розташованої на території на території Новосанжарської селищної ради Полтавського району Полтавської області, зареєстрованого у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на підставі рішення державного реєстратора Новосанжарської районної державної адміністрації Подовжня Наталії Сергіївни від 06.05.2019 індексний номер рішення: 46725544 та припинено право оренди на вказану земельну ділянку за ОСОБА_1 ;

-скасовано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права оренди за ФГ "Династія 2012" щодо земельної ділянки площею 14,0629 га з кадастровим номером 5323483402:02:001:0044, зареєстрованого у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на підставі рішення державного реєстратора Новосанжарського районного управління юстиції Гак Інни Іванівни, індексний номер: 10267718 від 24.01.2014 та припинено право оренди ФГ "Династія 2012";

-зобов`язано Фермерське господарство "Династія-2012" та ОСОБА_1 повернути територіальній громаді в особі Новосанжарської селищної ради Полтавського району Полтавської області земельну ділянку, кадастровий номер 5323483402:02:001:0044, загальною площею 14,0629 га, що знаходиться на території Новосанжарської селищної ради Полтавського району Полтавської області;

-стягнуто з Малоперещепинської сільської ради, Фермерського господарства "Династія - 2012" та ОСОБА_1 солідарно 15890,00 грн витрат зі сплати судового збору.

Не погодившись із вищевказаним рішенням, ОСОБА_1 звернулась до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить скасувати рішення Господарського суду Полтавської області від 17.01.2022 у справі №917/1648/21 в повному обсязі та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, скаржником зазначено наступне:

- вважає, що прокурор звернувся до суду із пропуском строку позовної давності;

- у цій справі відсутні передбачені законом підстави, коли прокурор може звернутися до суду за захистом інтересів держави, оскільки прокурором не підтверджено наявність підстав для представництва;

- звернення прокурора до суду із позовом є втручанням у договірні відносини між територіальною громадою та громадянином, порушенням вимог ст.41 Конституції України щодо користування об`єктами права державної та комунальної власності, за відсутності порушених прав територіальної громади;

- суд дійшов неправильних висновків, що рішення суб`єкта владних повноважень може оспорюватися з точки його законності, а вимога про визнання рішення незаконним може розглядатися в порядку господарського судочинства;

- суд при прийнятті рішення не надав ніякої оцінки тому факту, що громадянка ОСОБА_1 та ФГ «Династія-2012» є особами з різними правами та обов`язками;

- судом безпідставно вирішено спір в порядку господарського судочинства, з огляду на висновки, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №357/1180/17.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 21.02.2022: апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Полтавської області від 17.01.2022 у справі №917/1648/21 залишено без руху; встановлено апелянту строк впродовж 10 днів з моменту отримання цієї ухвали на усунення встановлених при поданні апеляційної скарги недоліків, а саме - надати докази направлення апеляційної скарги Новосанжарській селищній раді Полтавського району Полтавської області відповідно до вимог ст. 259 ГПК України (опис вкладення у цінний лист).

У зв`язку із усуненням недоліків апеляційної скарги, ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 01.07.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Полтавської області від 17.01.2022 у справі №917/1648/21 та повідомлено учасників справи, що дата і час судового засідання буде визначена після усунення загрози життю і здоров`ю учасникам справи і співробітникам суду, про що буде постановлено відповідну ухвалу.

На адресу Східного апеляційного господарського суду 25.07.2022 від Решетіловської окружної прокуратури надійшов відзив на апеляційну скаргу, яким прокуратура просила залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення з підстав, зазначених у вказаному документі.

Від апелянта 09.08.2022 надійшло клопотання про постановлення окремої ухвали у цій справі стосовно порушення законодавства та неналежного виконання професійних обов`язків керівником/першим заступником керівника Решетіловської окружної прокуратури Полтавської області.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 05.10.2022 призначено справу №917/1648/21 до розгляду на "20" жовтня 2022 р. о 13:15 год.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 20.10.2022 зупинено провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Полтавської області від 17.01.2022 у справі №917/1648/21 до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи №922/1830/19 та оприлюднення повного тексту судового рішення.

Великою Палатою Верховного Суду 05.10.2022 прийнято постанову у справі №922/1830/19, повний текст якої було оприлюднено в Єдиному державному реєстрі судових рішень 09.01.2023.

Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 05.10.2022 у справі №922/1830/19 зроблено наступний правовий висновок: «Спори щодо користування землями фермерського господарства, у тому числі з центральним органом виконавчої влади, який реалізує політику у сфері земельних відносин, з іншими юридичними особами, мають розглядатися господарськими судами незалежно від того, чи отримувала фізична особа раніше земельну ділянку для створення фермерського господарства і того, чи створила вона це фермерське господарство».

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 17.01.2023 поновлено провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Полтавської області від 17.01.2022 у справі №917/1648/21 та призначено справу №917/1648/21 до розгляду на "27" січня 2023 р. о 12:45 год.

У зв`язку із перебуванням головуючого судді Сгара Е.В. у відпустці, судове засідання 27.01.2023 не відбулося.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 27.02.2023 призначено справу №917/1648/21 до розгляду на 23.03.2023 о 12:30 год.

Прокурор в судовому засіданні 23.03.2023 заперечив проти задоволення апеляційної скарги, вважає рішення суду першої інстанції законним та таким, що підлягає залишенню без змін.

Інші сторони в судове засідання 23.03.2023 не з`явились.

Як вже зазначалось вище, від ОСОБА_1 надійшло клопотання про постановлення окремої ухвали. В обґрунтування зазначеного клопотання апелянтом зазначено, що прокуратура не є органом, який здійснює контроль за охороною земель та дотримання законодавства при використанні земель сільськогосподарського призначення комунальної власності, а також не має повноважень перевіряючого органу у цих правовідносинах. Крім того, проведення Решетіловською окружною прокуратурою Полтавської області перевірки щодо вивчення стану додержання вимог земельного законодавства суб`єктами господарювання Новосанжарської селищної ради Полтавської області та отримання під час перевірки документів на думку апелянта здійснено із перевищенням повноважень.

Згідно ст. 246 Господарського процесуального кодексу України суд, виявивши при вирішенні спору порушення законодавства або недоліки в діяльності юридичної особи, державних чи інших органів, інших осіб, постановляє окрему ухвалу, незалежно від того, чи є вони учасниками судового процесу. Суд може постановити окрему ухвалу у випадку зловживання процесуальними правами, порушення процесуальних обов`язків, неналежного виконання професійних обов`язків (в тому числі якщо підписана адвокатом чи прокурором позовна заява містить суттєві недоліки) або іншого порушення законодавства адвокатом або прокурором. В окремій ухвалі суд має зазначити закон чи інший нормативно-правовий акт (у тому числі його статтю, пункт тощо), вимоги яких порушено, і в чому саме полягає порушення. Окрема ухвала надсилається відповідним юридичним та фізичним особам, державним та іншим органам, посадовим особам, які за своїми повноваженнями повинні усунути виявлені судом недоліки чи порушення чи запобігти їх повторенню. Окрема ухвала щодо прокурора або адвоката надсилається органу, до повноважень якого належить притягнення до дисциплінарної відповідальності прокурора або адвоката відповідно.

Колегія суддів погоджується із позицією апелянта, що прокуратура не є органом, який здійснює контроль за охороною земель та дотримання законодавства при використанні земель сільськогосподарського призначення комунальної власності.

Разом з тим, на органи прокуратури покладено функції представництва інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом, що узгоджується із положеннями ст. 131-1 Конституції України та ст. 53 Господарського процесуального кодексу України.

Наказом Генерального прокурора України №11 від 12.11.2012 затверджено Положення про порядок проведення органами прокуратури перевірок при здійсненні нагляду за додержанням і застосуванням законів (далі - Положення).

Згідно п.1.4. Положення предметом перевірок при здійсненні нагляду за додержанням і застосуванням законів є, зокрема: відповідність нормативно-правових актів, рішень, які видаються всіма органами, підприємствами, установами, організаціями та посадовими особами, вимогам Конституції України та чинним законам; додержання законів, що стосуються економічних відносин, бюджетного, земельного, митного законодавства та зовнішньоекономічної діяльності, конституційних засад підприємницької діяльності, охорони навколишнього природного середовища, міжнаціональних відносин.

Перевірки у порядку нагляду за додержанням і застосуванням законів проводяться на підставі письмових звернень органів державної влади, органів місцевого самоврядування, депутатів усіх рівнів, фізичних та юридичних осіб, що свідчать про можливі порушення законності, а також за власною ініціативою прокурора (п.2.1. Положення).

Відповідно до п.2.4. Положення підставами для проведення перевірки прокурором за власною ініціативою, є дані, що свідчать про можливі порушення законності. Висновки про наявність підстав для проведення перевірки можуть бути зроблені за наслідками проведених аналізів, узагальнень, опрацювання інформацій про стан законності, вивчень актів та матеріалів органів державного нагляду (контролю), матеріалів розгляду судами цивільних, адміністративних, господарських справ та справ про адміністративні правопорушення, матеріалів кримінальних проваджень, інформаційних баз даних державних органів, повідомлень у засобах масової інформації, мережі Інтернет та з інших джерел.

Згідно п.6.2. Положення при проведенні перевірки прокурор має право, зокрема, витребовувати від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, військових частин, державних підприємств, установ та організацій рішення, розпорядження, інструкції, накази та інші акти і документи, одержувати інформацію про стан законності і заходи щодо її забезпечення, мати доступ до відповідних інформаційних баз даних державних органів.

Приймаючи до уваги вищевикладене, судова колегія апеляційної інстанції зауважує, що у прокуратури були передбачені законом підстави для проведення перевірки вивчення стану додержання вимог земельного законодавства суб`єктами господарювання на території Новосанжарської селищної ради Полтавської області, що є підставою для відмови в задоволенні клопотання апелянта про постановлення окремої ухвали.

Перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 від 13.07.2012, рішенням двадцятої сесії шостого скликання Малоперещепинської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області від 27.07.2012 надано дозвіл громадянці ОСОБА_1 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, що посвідчує право оренди земельною ділянкою орієнтовною площею 20 га для ведення фермерського господарства, земельна ділянка знаходиться в с. Велике Болото.

Рішенням тридцять другої сесії шостого скликання Малоперещепинської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області від 29.08.2013, за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 від 10.07.2013, прийнято рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки кадастровий номер 5323483402:02:001:0044 для ведення фермерського господарства та передачу в оренду "СФГ Пасько Лідії Анатоліївні" строком на 10 років земельну ділянку для ведення фермерського господарства площею 14,0629га кадастровий номер 5323483402:02:001:0044. Земельна ділянка знаходиться в межах населеного пункту в с.Велике Болото.

ОСОБА_1 12.12.2013 звернулася із заявою до Малоперещепинської сільської ради з проханням внести зміни до пункту 2 рішення від 29.08.2013, а саме: зазначити, що земельну ділянку для ведення фермерського господарства площею 14,0629 га кадастровий номер 5323483402:02:001:0044 передано в оренду Фермерському господарству "Династія-2012".

Рішенням тридцять п`ятої сесії шостого скликання Малоперещепинської сільської ради від 12.12.2013 внесено зміни до пункту 2 рішення сесії від 29.08.2013 та викладено його в наступній редакції: "Передати в оренду земельну ділянку терміном на 10 років ФГ "Династія - 2012" ОСОБА_1 площею 14,0626 га для ведення фермерського господарства з кадастровим номером 5323483402:02:001:0044. Земельна ділянка знаходиться в межах населеного пункту в с. Велике Болото".

Зазначені вище рішення прийнятті на підставі заяв ОСОБА_1 та доданих до них документів.

В подальшому, Малоперещепинська сільська рада та Фермерське господарство "Династія - 2012" уклали договір оренди землі від 19.12.2013 щодо оренди земельної ділянки площею 14,0629 га, кадастровий номер 5323483402:02:001:0044 для ведення фермерського господарства.

Відповідно до акту прийому-передачі від 19.12.2013 Малоперепещинська сільська рада передала в оренду, а Фермерське господарство "Династія - 2012" приймає в оренду земельну ділянку загальною площею 14,0629 га для ведення фермерського господарства.

Вищевказаний акт прийому-передачі з боку орендаря підписаний ОСОБА_1 та скріплений печаткою ФГ "Династія - 2012".

Право оренди ФГ "Династія - 2012" на підставі вищевказаного договору зареєстровано 24.01.2014 із внесенням відповідного запису за №4399987 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

16.04.2019 за результатами розгляду клопотання ОСОБА_1 , двадцятою сесією сьомого скликання Малоперещепинської сільської ради "Про укладення додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки", прийнято рішення, відповідно до якого вирішено:

1. укласти додаткову угоду до договору оренди від 19.12.2013 площею 14,629 га (рілля) для ведення фермерського господарства з кадастровим номером 5323483402:02:001:0044;

2. замінити сторону договору оренди земельної ділянки з ФГ "Династія- 2012" на гр. ОСОБА_1 ;

3. доручити сільському голові Трояну А.Г. від імені сільської ради укласти додаткову угоду до договору оренди.

Того ж дня, 16.04.2019 Малоперещепинська сільська рада Новосанжарського району в особі сільського голови Трояна А.Г. та ОСОБА_1 уклали Додаткову угоду до договору від 19.12.2013 щодо оренди земельної ділянки площею 14,0629 га (рілля) з кадастровим номером 5323483402:02:001:0044.

Відповідно до Додаткової угоди від 16.04.2019 замінено сторону договору оренди землі від 19.12.2013, а саме: замінено Орендаря із ФГ "Династія-2012" на ОСОБА_1 , про що 26.04.2019 внесено відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно. Додаткова угода є невід`ємною частиною договору від 19.12.2013.

Отже, Додатковою угодою від 16.04.2019 замінено Орендаря договору від 19.12.2013 із ФГ "Династія-2012" на засновника цього фермерського господарства - ОСОБА_1 .

Відповідно до інформації Головного управління ДПС у Полтавській області від 19.03.2021 № 3910/5/16-31-04-01-16 об`єктом оподаткування ФГ "Династія - 2021" є земельна ділянка площею 14,0629 га (рілля) з кадастровим номером 5323483402:02:001:0044, що вказує на фактичне використання земельної ділянки саме фермерським господарством, а не ОСОБА_1 .

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Фермерське господарство "Династія-2012" (код ЄДРПОУ 37464402) зареєстровано 06.03.2012, засновником фермерського господарства є ОСОБА_1 .

Також із матеріалів справи вбачається, що у користуванні ОСОБА_1 на підставі договору оренди від 06.06.2014, укладеного із Головним управлінням Держземагенства у Полтавській області, перебуває земельна ділянка площею 31,5414 га кадастровий номер 5323484400:00:002:0681 для ведення фермерського господарства, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно.

Не погодившись із фактом передачі спірної земельної ділянки фермерському господарству без проведення земельних торгів, в.о. керівника Решетилівської окружної прокуратури Полтавської області звернувся до місцевого господарського суду із позовом в інтересах держави в особі Новосанжарської селищної ради Полтавського району Полтавської області до Малоперещепинської сільської ради, Фермерського господарства "Династія - 2012" та ОСОБА_1 , в якому просить:

- визнати незаконним та скасувати рішення тридцять другої сесії шостого скликання Малоперещепинської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області від 29.08.2013 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки кадастровий номер 5323483402:02:001:0044 для ведення фермерського господарства та передачу її в оренду "СФГ Пасько Лідії Анатоліївні" строком на 10 років (з урахуванням змін до пункту 2, внесених рішенням тридцять п`ятої сесії шостого скликання Малоперещепинської сільської ради від 12.12.2013);

- визнати недійсним, укладений 19.12.2013 між Малоперещепинською сільською радою Новосанжарського району Полтавської області та ФГ "Династія - 2012", договір оренди земельної ділянки загальною площею 14,0629 га кадастровий номер 5323483402:02:001:0044, що знаходиться на території Новосанжарської селищної ради Полтавського району Полтавської області, договір зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 24.01.2014, номер запису про інше речове право 4399987;

- визнати незаконним та скасувати рішення двадцятої сесії сьомого скликання Малоперещепинської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області від 16.04.2019 про укладення додаткової угоди до договору від 19.12.2013 оренди земельної ділянки площею 14,0629 га кадастровий номер 5323483402:02:001:0044;

- визнати недійсною додаткову угоду від 16.04.2019, укладену між Малоперещепинською сільською радою Новосанжарського району Полтавської області та ОСОБА_1 ;

- скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права оренди ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 5323483402:02:001:0044, площею 14,0629 га, розташованої на території Новосанжарської селищної ради Полтавського району Полтавської області, зареєстрованого у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на підставі рішення державного реєстратора Новосанжарської районної державної адміністрації Подовжня Наталії Сергіївни від 06.05.2019 індексний номер рішення: 46725544 та припинити право оренди на вказану земельну ділянку за ОСОБА_1 ;

- скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права оренди за ФГ "Династія 2012" щодо земельної ділянки площею 14,0629 га з кадастровим номером 5323483402:02:001:0044, зареєстрованого у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на підставі рішення державного реєстратора Новосанжарського районного управління юстиції Гак Інни Іванівни, індексний номер: 10267718 від 24.01.2014 та припинити право оренди ФГ "Династія 2012";

- зобов`язати Фермерське господарство "Династія-2012" та ОСОБА_1 повернути територіальній громаді в особі Новосанжарської селищної ради Полтавського району Полтавської області земельну ділянку, кадастровий номер 5323483402:02:001:0044,загальною площею 14,0629 га, що знаходиться на території Новосанжарської селищної ради Полтавського району Полтавської області.

Як вже зазначалось вище, рішенням Господарського суду Полтавської області від 17.01.2022 у справі №917/1648/21 позов задоволено.

При перегляді рішення місцевого господарського суду із врахуванням меж апеляційного перегляду згідно положень ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду виходить з наступного.

Статтею 131-1 Конституції України встановлено, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює: підтримання публічного обвинувачення в суді; організацію і процесуальне керівництво досудовим розслідуванням, вирішення відповідно до закону інших питань під час кримінального провадження, нагляд за негласними та іншими слідчими і розшуковими діями органів правопорядку; представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно з частиною 3 статті 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Частиною 4 вказаної статті встановлено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Тобто, імператив зазначеного конституційного положення встановлює обов`язок органів державної влади та їх посадових осіб дотримуватись принципу законності при здійсненні своїх повноважень, що забезпечує здійснення державної влади за принципом її поділу. Як підкреслив Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 01.04.2008 № 4-рп/2008, неухильне додержання органами законодавчої, виконавчої та судової влади Конституції та законів України забезпечує реалізацію принципу поділу влади і є запорукою їх єдності, важливою передумовою стабільності, підтримання громадського миру і злагоди в державі.

Відповідно до частин 1, 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень (абзаци 1-3 частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру").

При цьому, розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (пункт 3 частини другої статті 129 Конституції України).

Таким чином, відповідно до частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

Прокурор може представляти інтереси держави в суді тільки у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

"Нездійснення захисту" має прояв в пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він обізнаний про порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

"Здійснення захисту неналежним чином" має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Конституційний Суд України у рішенні від 08.04.1999 № 3-рп/99, з`ясовуючи поняття "інтереси держави" дійшов висновку, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорон землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

Наведене Конституційним Судом України розуміння поняття "інтереси держави" має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у статті 131-1 Конституції України та статті 23 Закону України "Про прокуратуру".

У пунктах 37-40, 43-47 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 зазначено, що прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Відповідно до ст.13 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Згідно ст.ст.7, 140 Конституції України в Україні визнається і гарантується місцеве самоврядування. Територіальна громада має право самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і Законів України.

Відповідно до ч.2 ст.2 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Як визначено ст.10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Відповідно до приписів ч.5 ст.16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Згідно ст.ст.26, 33 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та ст.12 Земельного Кодексу України до компетенції сільських, селищних, міських рад, та їх виконавчих органів належить вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин, зокрема розпорядження землями територіальних громад, здійснення контролю за додержанням земельного та природоохоронного законодавства, використанням і охоронною земель, вирішення земельних спорів та інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Частиною 5 статті 60 цього Закону визначено, що органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності.

Рішенням Новосанжарської селищної ради від 18.12.2020 №32 «Про початок реорганізації сільських рад та виконавчих комітетів сільських рад шляхом приєднання їх до Новосанжарської селищної ради та її виконавчого комітету» правонаступником Малоперещепинської сільської ради є Новосанжарська селищна рада, тобто право власності на земельні ділянки Малоперещепинської сільської ради перейшло до новоствореної Новосанжарської селищної ради.

Враховуючи вимоги ст.19 Конституції України, територіальна громада відповідної адміністративно-територіальної одиниці як власник спірної земельної ділянки делегує Новосанжарській селищній раді повноваження щодо здійснення права власності від її (громади) імені, в її інтересах, виключно у спосіб та у межах повноважень, передбачених законом. Тобто воля територіальної громади як власника може виражатися лише в таких діях органу місцевого самоврядування, які відповідають вимогам законодавства та інтересам територіальної громади.

З огляду на те, що Новосанжарська селищна рада, уповноважена державою здійснювати відповідні функції щодо розпорядження землями комунальної власності на відповідній території, зазначений орган правомірно визначено прокурором в якості позивача у справі.

У розглядуваній справі, звертаючись з позовною заявою в інтересах держави, прокурором зазначено, що має місце порушення бюджетних інтересів держави, оскільки передача земельної ділянки відбулась без проведення земельних торгів, що призвело до недоотримання державою бюджетних коштів, оскільки прозорий конкурс з передачі земельної ділянки за найбільш вигідними для держави умовами, не відбувся. Вказане свідчить, що недоотримання суми орендної плати суттєво ослаблює частину місцевого бюджету та може призвести до неможливості покриття щомісячних (постійних) видатків місцевого бюджету і як наслідок до необхідності державного збалансування місцевого бюджету. При цьому, внаслідок порушення процедури набуття права користування земельною ділянкою, держава позбавлена можливості розпорядитися нею на більш вигідних умовах.

В той же час, компетентний орган у спірних правовідносинах - Новосанжарська селищна рада не вчиняє дій, направлених на повернення спірної земельної ділянки на користь держави.

Так, в матеріалах справи наявний лист Кобеляцької місцевої прокуратури від 11.03.2021 №31/5-2116вих21 згідно якого прокуратура просила Новосанжарську селищну раду вжити заходи щодо визнання незаконним та скасування рішення Малоперещепинської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області від 29.08.2013 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки кадастровий номер 5323483402:02:001:0044, визнати недійсним договір оренди землі, зобов`язати повернути земельну ділянку та скасувати запис про державну реєстрацію права оренди.

Новосанжарська селищна рада листом від 07.04.2021 повідомила прокурора у відповідь на вищевказаний лист, що не може в односторонньому порядку розірвати договір оренди землі. Підстави для повернення земельної ділянки кадастровий номер 5323483402:02:001:0044 та скасування запису про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки відсутні.

Приймаючи до уваги вищенаведене, Решетілівська окружна прокуратура звернулась до Новосанжарської селищної ради із повідомленням №56/3-4386вих-21 від 18.10.2021, яким повідомила про намір звернутися до суду із позовом про визнання незаконними та скасування рішень Малоперещепинської сільської ради, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та зобов`язання повернути земельну ділянку.

Наведені вище обставини свідчать, що у спірних правовідносинах прокурором у повному обсязі виконано процесуальний обов`язок, передбачений ст. 53 ГПК України та ст.23 Закону України "Про прокуратуру".

За змістом статті 22 Земельного кодексу України (тут і далі - у редакції на час виникнення спірних правовідносин) землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

Статтею 31 Земельного кодексу України передбачено, що землі фермерського господарства можуть складатися із: земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі; земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності; земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди. Громадяни - члени фермерського господарства мають право на одержання безоплатно у власність із земель державної і комунальної власності земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю).

Відповідно до частини першої статті 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України, іноземцям і особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним об`єднанням і організаціям, а також іноземним державам.

За змістом статті 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу.

Згідно ч.1 ст. 134 Земельного кодексу України земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об`єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до ч.2 ст. 134 Земельного кодексу України не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах), зокрема, земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі передачі громадянам земельних ділянок для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів, для сінокосіння і випасання худоби, для городництва.

Отже, земельним законодавством імперативно врегульовано, що надання в оренду юридичній особі земельної ділянки, що перебуває у державній або комунальній власності, можливе виключно на земельних торгах, крім випадків, визначених земельним законодавством, за результатом яких укладається договір оренди земельної ділянки.

При цьому у вичерпному переліку, встановленому частинами 2, 3 статті 134 Земельного кодексу України, не зазначено випадків надання юридичним особам в оренду земельних ділянок для ведення фермерського господарства без проведення земельних торгів.

Наведені вище обставини свідчать про те, що укладення договорів оренди земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, без проведення земельних торгів, суперечить вимогам статті 124 Земельного кодексу України та є підставою для визнання таких договорів оренди недійсними.

Правові, економічні та соціальні засади створення та діяльності фермерських господарств як прогресивної форми підприємницької діяльності громадян у галузі сільського господарства України врегульовані Законом України "Про фермерське господарство".

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України "Про фермерське господарство" (тут і далі у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян із створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону.

Статтею 7 Закону України "Про фермерське господарство" встановлено, що для отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації. Для отримання у власність або в оренду земельної ділянки із земель комунальної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до місцевої ради.

За змістом частини 1 статті 8 Закону України "Про фермерське господарство" після одержання засновником державного акта на право власності на земельну ділянку або укладення договору оренди земельної ділянки та його державної реєстрації фермерське господарство підлягає державній реєстрації.

Таким чином, після набуття права на землю фермерське господарство підлягає державній реєстрації та набуває статусу юридичної особи. При цьому, фермерське господарство після державної реєстрації має право на отримання додаткової земельної ділянки (ділянок), але як юридична особа, а не як громадянин із метою створення фермерського господарства.

Відповідно до статті 21 Цивільного кодексу України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Як вбачається із матеріалів справи, Фермерське господарство "Династія-2012" зареєстровано 06.03.2012.

Місцевим господарським судом вірно зазначено, що зважаючи на те, що на момент отримання в оренду спірної земельної ділянки площею 14,0629 га кадастровий номер 5323483402:02:001:0044 вже було створено ФГ "Династія-2012", тому вказану земельну ділянку фермерське господарство повинно було отримувати у користування у відповідності до вимог статей 124, 134 Земельного кодексу України, як юридична особа, та лише на конкурентних засадах - за результатами земельних торгів.

Приймаючи до уваги вищевикладене, зважаючи на те, що Фермерське господарство "Династія-2012" отримало спірну земельну ділянку поза процедурою земельних торгів, суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо визнання незаконним та скасування рішення тридцять другої сесії шостого скликання Малоперещепинської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області від 29.08.2013 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки кадастровий номер 5323483402:02:001:0044 для ведення фермерського господарства та передачу її в оренду "СФГ Пасько Лідії Анатоліївні" строком на 10 років (з урахуванням змін до пункту 2, внесених рішенням тридцять п`ятої сесії шостого скликання Малоперещепинської сільської ради від 12.12.2013).

Що стосується вимог прокурора про визнання недійсним договору оренди землі від 19.12.2013, укладеного між Малоперещепинською сільською радою Новосанжарського району Полтавської області та ФГ "Династія - 2012", додаткової угоди від 16.04.2019 до нього, визнання незаконним та скасування рішення Малоперещепинської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області від 16.04.2019 та скасування права оренди слід зазначити наступне.

Відповідно до частин 1-3, 5, 6 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Статтею 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків.

Відповідно до статті 648 Цивільного кодексу України договір, укладений на підставі правового акту органу державної влади, має відповідати цьому акту.

Статтею 6 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і у порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Згідно зі статтею 16 Закону України «Про оренду землі» укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади, прийнятого у порядку, передбаченому ЗК України, або за результатами аукціону.

При цьому, порушення вимог частини 2 статті 6 Закону України «Про оренду землі», відповідно до статті 15 цього закону є підставою для визнання недійсним такого договору.

Наявні в матеріалах справи документи свідчать, що правовою підставою для виникнення права оренди у Фермерського господарства "Династія-2012" на земельну ділянку кадастровий номер 5323483402:02:001:0044 є рішення Малоперещепинської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області від 29.08.2013 (із врахуванням рішення Малоперещепинської сільської ради від 12.12.2013).

Враховуючи, що договір оренди землі від 19.12.2013, укладений між Малоперещепинською сільською радою Новосанжарського району Полтавської області та ФГ "Династія - 2012", є похідним від незаконного рішення Малоперещепинської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області від 29.08.2013 (із врахуванням рішення Малоперещепинської сільської ради від 12.12.2013), вищевказаний правочин підлягає визнанню недійсним.

Наведені вище обставини також зумовлюють визнання незаконним та скасування похідного рішення Малоперещепинської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області від 16.04.2019 про укладення додаткової угоди до договору від 19.12.2013 оренди земельної ділянки та визнання недійсною додаткової угоди від 16.04.2019, укладену між Малоперещепинською сільською радою Новосанжарського району Полтавської області та ОСОБА_1 .

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини 6 статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Приймаючи до уваги задоволення основних позовних вимог щодо визнання незаконними рішень органу місцевого самоврядування та визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 19.12.2013 та Додаткової угоди від 16.04.2019, які слугували підставою отримання спірної земельної ділянки в оренду, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права оренди ОСОБА_1 щодо земельної ділянки площею 14,0629га з кадастровим номером 5323483402:02:001:0044, зареєстрованого у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на підставі рішення державного реєстратора Новосанжарської районної державної адміністрації Подовжня Наталії Сергіївни від 06.05.2019, індексний номер рішення 46725544 та скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права оренди за ФГ "Династія - 2012" щодо земельної ділянки площею 14,0629 га з кадастровим номером 5323483402:02:001:0044, зареєстрованого у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на підставі рішення державного реєстратора Новосанжарського районного управління юстиції Гак Інни Іванівни, індексний номер 10267718 від 24.01.2014 та припинення права оренди ОСОБА_1 та ФГ "Династія - 2012".

Крім того, зважаючи на вищевикладене та приймаючи до уваги наслідки недійсності правочину, які передбачені ст. 216 Цивільного кодексу України, обґрунтованою та правомірною є вимога прокурора про зобов`язання Фермерського господарства "Династія-2012" та ОСОБА_1 повернути територіальній громаді в особі Новосанжарської селищної ради Полтавського району Полтавської області земельну ділянку, кадастровий номер 5323483402:02:001:0044 загальною площею 14,0629 га, що знаходиться на території Новосанжарської селищної ради Полтавського району Полтавської області.

Зважаючи на вищевикладене, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку щодо задоволення позовних вимог.

Доводи апелянта, що прокурор звернувся до суду із пропуском строку позовної давності не приймаються, апеляційним господарським судом, зважаючи на наступне.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється у три роки.

Згідно з ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Разом з тим, жодною із сторін під час розгляду справи в суді першої інстанції не було зроблено заяву про застосування строку позовної давності.

Посилання апелянта на те, що місцевим господарським судом безпідставно вирішено спір в порядку господарського судочинства, з огляду на висновки, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №357/1180/17, зважаючи на те, що Велика Палата Верховного Суду в постанові від 05.10.2022 у справі №922/1830/19 відступила від висновків, викладених у постанові від 12.05.2020 у справі №357/1180/17, на яку посилається апелянт.

Приймаючи до уваги вищевикладене, склад сторін, характер та обставини спору, останній правомірно був вирішений судом першої інстанції, саме в порядку господарського судочинства.

Доводи апелянта, що ОСОБА_1 , як громадянка України, мала право отримати земельну ділянку сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства, а укладення договору оренди від 19.12.2013 із ФГ "Династія-2012" є помилкою, яка на даний час усунута шляхом укладення додаткової угоди від 16.04.2019, відхиляються апеляційним господарським судом зважаючи на наступне:

- орендарем за договором оренди землі від 19.12.2013 є саме Фермерське господарство "Династія - 2012", вказаний правочин скріплений печаткою фермерського господарства, що свідчить про те, що фізична особа ОСОБА_1 не є його стороною;

- ОСОБА_1 12.12.2013 звернулась із заявою до Малоперещепинської сільської ради, з проханням внести зміни до пункту 2 рішення від 29.08.2013, а саме: зазначити, що земельну ділянку для ведення фермерського господарства площею 14,0629 га кадастровий номер 5323483402:02:001:0044 передано в оренду Фермерському господарству "Династія-2012", за наслідками розгляду якої п.2 рішення Малоперещепинської сільської ради від 12.12.2013 викладено в наступній редакції: "Передати в оренду земельну ділянку терміном на 10 років ФГ "Династія - 2012" ОСОБА_1 площею 14,0626 га для ведення фермерського господарства з кадастровим номером 5323483402:02:001:0044. Земельна ділянка знаходиться в межах населеного пункту в с. Велике Болото".

Наведені вище обставини свідчать, що апелянт просив Малоперещепинську сільську раду вважати орендарем спірної земельної ділянки саме Фермерське господарство "Династія-2012", а не ОСОБА_1 .

Разом з тим, як вже зазначалось вище, отримання юридичною особою в оренду земельної ділянки без проведення земельних торгів, є порушенням вимог земельного законодавства.

Інші доводи апелянта були спростовані в даній постанові апеляційного господарського суду, крім того, судова колегія апеляційної інстанції зазначає, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод. У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів апеляційного суду зазначає, що судом першої інстанції в повному обсязі досліджені обставини, що мають значення для справи, у зв`язку із чим апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення Господарського суду Полтавської області від 17.01.2022 у справі №917/1648/21 підлягає залишенню без змін.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 269, 270, 275, 276, 281, 282, 283, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Полтавської області від 17.01.2022 у справі №917/1648/21 - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Полтавської області від 17.01.2022 у справі №917/1648/21 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок та строки оскарження в касаційному порядку встановлені статтями 286-289 ГПК України.

Головуючий суддя Е.В. Сгара

Суддя Р.А. Гетьман

Суддя О.І. Склярук

Повний текст постанови складено та підписано 23.03.2023 року