Ухвала

від 13.03.2023 по справі 906/138/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ 03499916

УХВАЛА

"13" березня 2023 р. Справа № 906/138/22.

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Вельмакіної Т.М.,

розглянувши заяву ТОВ "Вінд Солар Енерджі-3" від 20.02.2023 про відстрочення виконання рішення суду у справі

за позовом: Керівника Новоград-Волинської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Ємільчинської селищної ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінд Солар Енерджі-3"

про стягнення 389812,79 грн, розірвання договору оренди та зобов`язання повернути земельні ділянки загальною площею 6,3492 га

за участю представників сторін:

від позивача: не прибув;

від відповідача: не прибув;

прокурор Тарасюк В.С. - службове посвідчення №071188 від 01.03.2023,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 13.09.2022 стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінд Солар Енерджі-3" на користь Ємільчинської селищної ради Ємільчинського району Житомирської області 389 812 грн 79 коп. заборгованості з орендної плати за оренду земельних ділянок загальною площею 6,3492 га. Розірвано договір оренди землі від 20.12.2019, що укладений між Ємільчинською селищною радою Ємільчинського району Житомирської області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Вінд Солар Енерджі-3" щодо 18 земельних ділянок загальною площею 6,3492га. Зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Вінд Солар Енерджі-3" за актом приймання-передачі повернути на користь держави в особі Ємільчинської селищної ради Житомирської області земельні ділянки, перелік котрих вказаний в рішенні. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінд Солар Енерджі-3" на користь Житомирської обласної прокуратури 10 809 грн 20 коп. судового збору.

Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 23.01.2023 апеляційну скаргу ТОВ "Вінд Солар Енерджі-3" залишено без задоволення, а рішення Господарського суду Житомирської області від 13.09.2022 - без змін.

10.02.2023 Господарський суд Житомирської області видав відповідні накази.

27.02.2023 та 01.03.2023 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінд Солар Енерджі-3" електронним та поштовим зв`язком надійшла копія заяви від 20.02.2023 та її оригінал, відповідно, про відстрочення виконання судового рішення.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 27.02.2023, заяву від 20.02.2023 про відстрочення виконання судового рішення розподілено судді Вельмакіній Т.М.

За ч. 1,2 ст.331 ГПК України, за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може встановити чи змінити спосіб або порядок виконання рішення. Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи

Ухвалою від 02.03.2023 суд прийняв до розгляду заяву ТОВ "Вінд Солар Енерджі-3" та призначив судове засідання для її розгляду на 13.03.2023 (а.с. 14, т.2).

Так, згідно прохальної частини поданої заяви, заявник просить суд відстрочити виконання рішення господарського суду Житомирської області у справі № 906/138/22 від 13.09.2022 до закінчення воєнного стану в Україні.

Обґрунтовуючи заяву, боржник вказав, що військова агресія російської федерації проти України та введення в Україні воєнного стану з 24.02.2022 спричинили складні економічні умови господарської діяльності та практичної неможливості залучення інвестицій для будівництва та експлуатації об`єктів альтернативної енергетики, які суттєво вплинули на можливість вчасно виконувати прийняті та покладені на Товариство зобов`язання, зокрема, своєчасну сплату орендної плати за користування земельними ділянками на яких планується будівництво та експлуатація вказаних вище об`єктів. Зазначив, що у Товариства на даний час відсутня реальна можливість відразу виконати судове рішення, оскільки останнє має забезпечити здійснення першочергових завдань, в тому числі виплати заробітної плати працівникам, сплати податків і зборів, тощо. Вказав, що пунктом 21 пункту 27 Розділу Х Перехідних положень Земельного кодексу України, передбачено, що терміни сплати землекористувачем орендної плати за земельні ділянки, якщо відповідне право користування земельною ділянкою надано для розміщення об`єктів енергетичної інфраструктури, які настали під час дії воєнного стану, переносяться на строк до шести місяців з дня припинення, або скасування воєнного стану. До заяви додано докази її направлення відповідачу та Новоград-Волинській окружній прокуратурі (а.с. 4-11, т.2 ).

09.03.2023 до суду через систему "Електронний суд" від Ємільчинської селищної ради (стягувач) надійшли пояснення (а.с. 16-18, т.2), у яких остання вказала, що ухвалою господарського суду Житомирської області від 22.06.2021 по справі №906/244/21 було затверджено мирову угоду, згідно якої ТОВ "Вінд Солар Енерджі-3" зобов`язалося на умовах затвердженого графіка здійснити погашення заборгованості перед Ємільчинською селищною радою в загальній сумі 799285,26 грн, однак, умови зазначеної мирової угоди наразі є невиконаними. Звернула увагу, що вказані обставини існували ще до військової агресії російської федерації проти України, а сам боржник, не дивлячись на зменшення розміру орендної плати, навіть частково не вживає заходи щодо сплати заборгованості. Зауважив, що внаслідок несплати орендної плати, місцевий бюджет потерпає не менше ніж фінансовий стан боржника. Вважає, що задоволення заяви призведе лише до збільшення розміру заборгованості, яку боржник навряд чи зможе сплатити, оскільки строки закінчення воєнного стану в Україні невідомі. За вказаних обставин Ємільчинська селищна рада просила відмовити у задоволенні заяви про відстрочення виконання судового рішення.

13.03.2023 на адресу суду від Звягельської окружної прокуратури надійшли пояснення (а.с. 21-25, т.2), у яких остання заперечує щодо задоволення заяви про відстрочення виконання судового рішення з мотивів, аналогічних викладеним у поясненнях Ємільчинської селищної ради. Додатково прокурор вказав, що відповідач неодноразово подавав до суду клопотання про відкладення розгляду справи, при цьому, навіть не скористався своїм правом на подання відзиву на позовну заяву, що підтверджує намір останнього якомога довше не виконувати свої зобов`язання.

Прокурор в судовому засіданні 13.03.2023 просив відмовити у задоволенні заяви про відстрочку виконання судового рішення.

Представники стягувача та боржника в судове засідання не з`явились. Оскільки у суду відсутня інформація про отримання боржником ухвали від 02.03.2023, суд здійснив запит та отримав Трекінг відстеження поштових відправлень з сайту Укрпошти, з якого вбачається, що 09.03.2023 відправлення вручене відповідачу (а.с. 32, т.2).

Розглянувши заяву ТОВ "Вінд Солар Енерджі-3" про відстрочення виконання рішення, враховуючи заперечення прокурора, суд дійшов висновку, що заява задоволенню не підлягає, враховуючи таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Статтею 129-1 Конституції України передбачено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до статті 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Принцип обов`язковості судових рішень має місце у нормах статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", відповідно до частини другої якої, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

За ч. 3-5 с. 331 ГПК України, підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:

1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;

2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан;

3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

З аналізу вищенаведеного суд вбачається, що відстрочка виконання рішення суду можлива лише у виняткових випадках, які суд визначає, виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення. Визначальним фактором є винятковість цих випадків та їх об`єктивний вплив на виконання судового рішення.

Таким чином, законодавець пов`язує відстрочку виконання судового рішення у судовому порядку з об`єктивними, непереборними, виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.

Господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання, тому суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Конституції України, частиною національного законодавства України є Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція), ратифікована Верховною Радою України. Юрисдикція Європейського суду з прав людини є обов`язковою в усіх питаннях, що стосуються тлумачення та застосування Конвенції.

Пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати до суду позов з цивільно-правових питань. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося, на шкоду одній із сторін.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 у справі "Шмалько проти України" (заява №60750/00) зазначено, що для цілей статті 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина "судового розгляду".

За вказаного слід враховувати, що відстрочка та розстрочка подовжують період відновлення порушеного права стягувача при їх наданні, тому в цілях вирішення питання про можливість їх надання, а також визначення строку подовження виконання рішення суду слід враховувати закріплені в нормах матеріального права, і перш за все у Європейській конвенції про захист прав людини та основних свобод, що є частиною національного законодавства, допустимі межі надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення.

Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка та розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого частиною першою статті 6 Конвенції, згідно з якою "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру", а у системному розумінні даної норми та національного закону суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале виконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи та є наслідком зменшення вимог щодо розумності строку.

Крім того, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв`язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого виконання.

Межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначені судом.

Стосовно системності виконання Європейський суд з прав людини зазначає, що присудження грошових коштів не надає пом`якшення у виконавчому провадженні, а отже, сама можливість надання відстрочки та розстрочки виконання судового акта повинна носити виключний характер.

З урахуванням підстав, умов та меж надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення, безпідставне надання відстрочки та розстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника, порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі "Чіжов проти України" (заява №6962/02) зазначено, що позитивним обов`язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантій, які закріплені у статті 6 Конвенції.

Отже, питання про відстрочення виконання рішення суду повинно вирішуватися із дотриманням балансу інтересів сторін. Необхідною умовою задоволення заяви про розстрочення виконання рішення суду є з`ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, а тому повинні досліджуватися та оцінюватися доводи та заперечення як позивача, так і відповідача.

Така ж правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 21.01.2020 у справі №910/1180/19 та 03.09.2020 у справі №905/30/16.

У рішенні від 29.06.2004 Європейський суд з прав людини у справі "Півень проти України" дійшов висновку, що державний орган або інша юридична особа не може посилатися на відсутність коштів, щоб не виплачувати борг, підтверджений судовим рішенням. У такому випадку не можна прийняти аргумент Уряду, що визначає таку відсутність як "виняткові обставини". За висновками суду, представлені відповідачем докази скрутного фінансового становища, не можна вважати винятковими обставинами для відстрочення виконання судового рішення, так як такі докази є тільки одним з елементів, який свідчить про незадовільний фінансовий стан підприємства.

Із підстав, умов та меж надання відстрочки виконання судового рішення випливає, що безпідставне надання відстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.

Питання щодо надання відстрочки виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі. Таким чином, необхідною умовою задоволення заяви про надання відстрочки виконання рішення суду є з`ясування факту дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати як доводи позивача так і заперечення відповідача, а також дотримуватися розумно встановленого строку відстрочки.

Таким чином, ухвала про відстрочку виконання судового рішення може бути винесена судом лише у виняткових випадках за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його виконання неможливим.

При цьому, такі виняткові обставини визначаються судом з огляду на матеріали справи, у тому числі подані стороною докази на обґрунтування такої заяви. При розгляді відповідних заяв необхідно дотримати балансу інтересів як боржника, так і кредитора при одночасному урахуванні вимоги закону про обов`язковість виконання судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За вказаного, суд зазначає, що наведені боржником доводи не свідчать про наявність виняткових обставин, достатніх та необхідних для відстрочки виконання судового рішення в розумінні ст.ст. 73, 74, 76, 331 ГПК України та не доводять неможливість виконання рішення суду у даній справі.

Крім того, заявник, не надав суду доказів, які підтверджують неможливість виконання рішення суду у встановлений строк. Так, звертаючись із заявою про розстрочку виконання рішення суду боржник не надав документального обґрунтування наявності тих виняткових обставин, які роблять неможливим одночасне і повне виконання рішення суду по даній справі у встановлений строк. При цьому, доказів незадовільного фінансового стану заявником суду також не надано.

Суд враховує, що введення з 24.02.2022 воєнного стану, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, неодмінно впливає на спроможність своєчасного ведення розрахунків, однак зазначене стосується більшості суб`єктів господарювання на території України.

Безпідставним також є зсилання боржника на п. 21 п. 27 Розділу Х Перехідних положень Земельного кодексу України, яким передбачено, що терміни сплати землекористувачем орендної плати за земельні ділянки, якщо відповідне право користування земельною ділянкою надано для розміщення об`єктів енергетичної інфраструктури, які настали під час дії воєнного стану, переносяться на строк до шести місяців з дня припинення, або скасування воєнного стану, оскільки, як вбачається з рішення Господарського суду Житомирської області від 13.09.2022 (а.с. 151-165, т.1) з відповідача стягнуто заборгованість по сплаті орендної плати за період з лютого по грудень 2021 року, тобто до введення воєнного стану в Україні, тому вищевказані положення ЦК до даних правовідносин не застосовуються.

Крім того, суд враховує, що під відстрочкою виконання рішення розуміється перенесення строку його виконання на новий строк, визначений судом. Відповідно до ст. 251 ЦК України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (ч. 1 ст. 252 ЦК України). У заяві боржник просить суд відстрочити виконання судового рішення до закінчення воєнного стану в Україні, тобто, заява ТОВ "Вінд Солар Енерджі-3" від 20.02.2023 про відстрочення виконання судового рішення не містить строку на який боржник просить відстрочити виконання судового рішення.

Враховуючи вищевикладене, а також необхідність дотримання балансу інтересів як боржника, так і кредитора при одночасному урахуванні вимоги закону про обов`язковість виконання судового рішення, суд дійшов висновку, що божник не довів та документально не підтвердив наявність виняткових обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його виконання неможливим, тому суд відмовляє в задоволені заяви божника про відстрочення виконання судового рішення.

Керуючись статтями 73, 74, 86, 233-235, 331 ГПК України, господарський суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви ТОВ "Вінд Солар Енерджі-3" від 20.02.2023 про відстрочення виконання судового рішення господарського суду Житомирської області від 13.09.2022 у справі №906/138/22 - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та може бути оскаржена.

Повний текст ухвали складено 22.03.2023.

Суддя Вельмакіна Т.М.

1 - у справу;

2 - позивачу (рек.);

3 - відповідачу (рек.);

4,5 - Новоград-Волинській та Жит. обласній прокуратурі (рек.)