Рішення

від 22.03.2023 по справі 916/78/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" березня 2023 р.м. Одеса Справа № 916/78/23

Господарський суд Одеської області у складі судді Пінтеліної Т.Г. розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін матеріали справи №916/78/23

за позовом Державної служби України з безпеки на транспорті (01135, м. Київ, проспект Перемоги, 14, код ЄДРПОУ 39816845)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО-ЛОГИСТИК" (67211, Одеська область, Іванівський район, с. Знам`янка, код ЄДРПОУ 40265072)

про стягнення 42 973,59 грн.

ВСТАНОВИВ:

Державна служба України з безпеки на транспорті звернулась до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО-ЛОГИСТИК" про стягнення 42 973,59 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем правил проїзду великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 10.01.2023р. за даним позовом було відкрито провадження у справі №916/78/23 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження.

Ухвалою від 07.03.2023р. судом, у порядку ст. 174 Господарського процесуального кодексу України, позовну заяву Державної служби України з безпеки на транспорті було залишено без руху.

10.03.2023р. до господарського суду надійшла заява (вх. №7720/23) від Державної служби України з безпеки на транспорті про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 16.03.2023 року було продовжено розгляд справи № 916/78/23 за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідачу ухвала про відкриття провадження у справі була надіслана в межах строку, встановленого Господарським процесуальним кодексом України, на його юридичну адресу, яка зазначена у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

01.02.2023р. за вх. №3265/23 до суду від відповідача надійшов відзив на позов згідно якого останній позовні вимоги не визнає вважає їх необґрунтованими, безпідставними в зв`язку з чим в задоволені позову просить суд відмовити повністю.

Згідно положень ст. 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

У відповідності до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи суд встановив наступне.

Управлінням Укртрансбезпеки у Черкаській області 20.05.2020р. на підставі направлення на рейдову перевірку № 010950 від 15.05.2020 на автомобільній дорозі на 210 км +450 м а/д М-05 «Київ-Одеса» було проведено рейдову перевірку додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.

Під час перевірки зупинено транспортний засіб марки VOLVO FH 12.420, реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 з напівпричепом марки PIACENZA S32U2Z, реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_1 .

Працівниками Управління Укртрансбезпеки у Черкаській області проведено габаритно-ваговий контроль транспортного засобу марки VOLVO FH 12.420, реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 з напівпричепом марки PIACENZA S32U2Z, реєстраційний номер НОМЕР_2 , у результаті якого було виявлено перевищення нормативних вагових параметрів, а саме: фактичне навантаження на строєну вісь склало 28,40 т. при допустимих 24 т., що підтверджується копією талона про зважування від 20.05.2020р.

У зв`язку з викладеним, ТОВ "АГРО-ЛОГИСТИК" нараховано плату за проїзд великовагового транспортного засобу у розмірі 1 480,74 євро, що еквівалентно 42 973 грн. 59 коп. (курс НБУ станом на 20.05.2020 за 1 евро = 29,0217).

Враховуючи вищевикладене, позивач звернувся до суду з позовною заявою, згідно якої просить суд стягнути з відповідача 42 973, 59грн. основного боргу та стягнути судовий збір.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст.2 Закону України Про судоустрій та статус суддів" є, зокрема, захист гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних інтересів юридичних осіб.

За змістом положень вказаних норм, правом на пред`явлення позову до господарського суду наділені, зокрема, юридичні особи, а суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права і охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.

Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Так, предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.

При цьому, суд вказує, що виключне право на визначення предмету та підстави позову належить позивачу, натомість суд, вирішуючи спір, повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 №327 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України» до підпункту 27 пункту 5 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті внесено зміни, відповідно до яких органам Укртрансбезпеки надані повноваження з вжиття заходів щодо стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні.

Так, частиною 2 ст.29 Закону України «Про дорожній рух» передбачено, що з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів, у порядку встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно ст.33 ЗУ «Про автомобільний транспорт», автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб`єкт господарювання, який відповідно до законодавства надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовується на законних підставах. Частиною 7 статті 60 Закону України Про автомобільний транспорт встановлено, що плата за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів у та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, зараховується до державного дорожнього фонду.

Пунктом 26 Порядку №879 передбачено, що кошти, стягнені за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів, спрямовуються в установленому порядку до державного бюджету.

Таким чином, беручи до уваги положення п. 1 Положення, норми Закону України Про автомобільний транспорт та інші підзаконні нормативно-правові акти, Укртрансбезпека має підстави на стягнення плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автодорогами загального користування, що випливає з покладених на неї завдань щодо державного контролю за додержанням вимог законодавства про автомобільний транспорт, а несплата суб`єктами господарювання таких коштів у добровільному порядку тягне за собою ненадходження коштів до Державного бюджету України, що суттєво порушує інтереси держави.

Частиною 2 статті 29 Закону України Про дорожній рух передбачено, що з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів.

За визначенням, наведеним у пп. 4 п. 2 Порядку №879: габаритно-ваговий контроль - контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів.

Підпунктом 4 пункту 2 Порядку №879 наведене визначення поняття документальний габаритно-ваговий контроль - визначення загальної маси транспортного засобу шляхом додавання власної маси транспортного засобу та маси вантажу.

Відповідно до п. 4 Порядку №1567, державний контроль на автомобільному транспорті здійснюється посадовими особами органу державного контролю у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на перевірку, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку, шляхом проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Відповідно до п. 3 Порядку №879: габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції..

Відповідно до п. 20 Порядку №879 за результатами здійснення габаритно- вагового контролю посадові особи та/або працівники Укртрансбезпеки або її територіальних органів визначають належність транспортного засобу до великовагових та/або великогабаритних.

Судом встановлено, що позивач виконує функції габаритно-вагового контролю транспортних засобів та нараховує відповідну плату за перевищення нормативів допустимої ваги транспортного засобу.

З аналізу вищевказаних норм законодавства вбачається, що у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру плату за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу має вносити саме перевізник, яким у спірних правовідносинах є відповідач.

Відповідно до п. 16 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567, рейдова перевірка проводиться групою посадових осіб Укртрансбезпеки у кількості не менш як дві особи та можливе здійснення габаритно-вагового контролю.

Відповідно до пунктів 4,5 п. 4 посадові особи Укртрансінспекції під час здійснення габаритно-вагового контролю, зокрема, видають довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю, складають акт про перевищення транспортним засобом нормативних габаритних або вагових параметрів та визначають суму плати за проїзд за формулою розрахунку відповідно до пуекту 30 Порядку здійснення габарино-вагового контролю.

Як вбачається з матеріалів справи, 20.05.2020р. посадовими особами Управління Укртрансбезпеки у Одеській області проведено габаритно-ваговий контроль вантажного автомобіля марки VOLVO FH 12.420, реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 з напівпричепом марки PIACENZA S32U2Z, реєстраційний номер НОМЕР_2 . За результатами проведеної перевірки складено Акт від 20.05.2020р. №207715 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт, Довідку від 20.05.2020р. №043648 про результати здійснення габаритно - вагового контролю, Акт від 20.05.2020р. №035899 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, на підставі яких проведено розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування та нараховано плату за проїзд 1 480,74 євро.

Так, за результатом проведеної позивачем перевірки та встановлення обставини перевищення відповідачем при виконанні перевезень вантажів нормативно вагових параметрів транспортними засобами, позивачем відповідно до положень Порядку № 879 та ставок, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007р. №879, було здійснено розрахунки плати за проїзд, разом з цим відповідач у встановлений строк ці кошти до державного бюджету не сплатив.

В той же час, відповідач посилається на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва у справі № 640/17671/20 за участю тих самих сторін. Відповідач звертає увагу, що з талону зважувального засобу, актів та довідки неможливо встановити на яких вагах здійснювалось зважування транспортного засобу, що унеможливлює встановлення відповідності до вимог законодавства вказаних вимірювань. Також відсутні підписи осіб, які проводили зважування та водія автомобіля. На думку відповідача оформлений таким чином талон не може вважатись документом, що може бути підставою для стягнення з відповідача плати за проїзд.

Отже, посилаючись на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.09.2021р. відповідач зазначає, що ТОВ "АГРО-ЛОГИСТИК" не здійснено перевищення встановлених габаритно-вагових нормативів та скасовано постанову Управління Укртрансбезпеки.

Звернувшись до Єдиного державного реєстру судових рішень судом встановлено, що рішення Окружного адміністративного суду міста Києва у справі № 640/17671/20 оскаржено не було.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Таким чином, враховуючи вищезазначені обставини, аналізуючи норми законодавства та наявні в матеріалах справи докази, господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог Державної служби України з безпеки на транспорті в повному обсязі.

Судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви покладаються на позивача відповідно до приписів ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позову Державної служби України з безпеки на транспорті (01135, м. Київ, проспект Перемоги, 14, код ЄДРПОУ 39816845) до Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО-ЛОГИСТИК" (67211, Одеська область, Іванівський район, с. Знам`янка, код ЄДРПОУ 40265072) відмовити повністю.

2. Судові витрати покласти на Державну службу України з безпеки на транспорті (01135, м. Київ, проспект Перемоги, 14, код ЄДРПОУ 39816845).

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 22 березня 2023 р.

Суддя Т.Г. Пінтеліна