ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 червня 2023 року м. ОдесаСправа № 916/78/23Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Л.В. Поліщук,
суддів: К.В. Богатиря, С.В. Таран,
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті
на рішення Господарського суду Одеської області від 22.03.2023 (суддя Т.Г. Пінтеліна, м.Одеса, повний текст складено 22.03.2023)
у справі № 916/78/23
за позовом Державної служби України з безпеки на транспорті
до Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРО-ЛОГИСТИК»
про стягнення 42973,59 грн,
В С Т А Н О В И В :
Короткий зміст позовних вимог і заперечень відповідача
Державна служба України з безпеки на транспорті (надалі також - Укртрансбезпека) звернулась до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРО-ЛОГИСТИК» (надалі також - ТОВ «АГРО-ЛОГИСТИК») про стягнення на користь Державного бюджету України плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортними засобами та іншими самохідними машинами і механізмами, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, у сумі 42973,59 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 20.05.2020 посадовими особами Управління Укртрансбезпеки у Черкаській області проведено габаритно-ваговий контроль транспортного засобу марки VOLVO FH 12.420 (реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 ) з напівпричепом марки PIACENZA S32U2Z (реєстраційний номер НОМЕР_2 ), у результаті якого було виявлено перевищення нормативних вагових параметрів, а саме: фактична повна маса транспортного засобу з вантажем склала 46,15 т при допустимій 44 т, фактичне навантаження на строєну вісь склало 28,40 т при допустимих 24 т, що підтверджується талоном зважування, актами та довідкою.
За даними проведеної перевірки 20.05.2020 здійснено розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування № 1162 та нарахована плата за проїзд у сумі 1480,74 євро.
На підставі пунктів 28, 31-1 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 № 879, відповідачу належало сплатити плату за проїзд в національній валюті за офіційним курсом гривні, встановленим Національним банком України на день проведення розрахунку, протягом 30 календарних днів з моменту визначення плати (згідно з офіційним курсом Національного банку України євро до гривні станом на 20.05.2020 1480,74 євро еквівалентно 42973,59 грн). Однак відповідач ці кошти добровільно не сплатив, що стало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.
Заперечуючи проти позову відповідач послався на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва у справі № 640/17671/20 за участю тих самих сторін, з якого, як як стверджує відповідач, вбачається, що ТОВ «ЛОГИСТИК-АГРО» не здійснено перевищення встановлених габаритно-вагових нормативів. Також відповідач звернув увагу на те, що при розрахунку плати за проїзд позивачем використано невірну відстань між пунктами навантаження та розвантаження. Крім того, відповідач вказав, що з талону зважувального засобу, актів та довідки неможливо встановити на яких вагах здійснювалось зважування транспортного засобу, що унеможливлює встановлення відповідності до вимог законодавства вказаних вимірювань. Також відсутні підписи осіб, які проводили зважування, та водія автомобіля.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Господарського суду Одеської області від 22.03.2023 у задоволенні позову відмовлено повністю. Судові витрати покладено на позивача.
Суд першої інстанції, прийнявши до уваги доводи відповідача та встановивши, що рішення Окружного адміністративного суду міста Києва у справі №640/17671/20 оскаржено не було, дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог Державної служби України з безпеки на транспорті у повному обсязі.
Короткий зміст та обґрунтування вимог апеляційної скарги
Не погодившись з ухваленим рішенням суду, Державна служба України з безпеки на транспорті звернулась до Південно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, а також на неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права, просила рішення Господарського суду Одеської області від 22.03.2023 у даній справі скасувати, позовні вимоги задовольнити.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт послався на те, що предметом спору у справі №916/78/23 є стягнення з ТОВ «АГРО-ЛОГИСТИК» плати за проїзд великовагового транспортного засобу автомобільними дорогами загального користування, яка не є штрафною санкцією, а є сумою відшкодування матеріальних збитків державі внаслідок руйнування автомобільних доріг загального користування. Натомість предметом спору у справі №640/17671/20, на яку посилалися як відповідач, так і суд першої інстанції, є скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу від 22.06.2020 №206914, яка винесена на підставі акту проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів та вантажів автомобільним транспортом №207715 від 20.05.2020, який складається за результатами здійснення рейдової перевірки, а не на підставі акту про перевищення транспортним засобом нормативних вагових/габаритних параметрів та довідки про результати здійснення габаритно-вагового контролю, які оформлюються за результатами здійснення габаритно-вагового контролю, що не було враховано Господарським судом Одеської області при ухваленні оскаржуваного рішення.
Також скаржник зазначив, що судом першої інстанції не досліджено та не надано оцінки тому факту, що постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №202614 від 22.06.2020 скасовано рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва у справі №640/17671/20 з тих підстав, що фактична повна маса 46,15 т є недостатньою для накладення штрафу у відповідності до абзацу 14 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», і що позивачем не здійснено перевищення встановлених габаритно-вагових нормативів по загальній масі саме у діапазоні 5-10 %. В той же час, рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва не спростовано, що на момент перевірки транспортний засіб ТОВ «АГРО-ЛОГИСТИК» здійснював перевезення вантажу із перевищенням встановлених пунктом 22.5. Правил дорожнього руху України нормативних вагових параметрів як по загальній масі, так і на строєну вісь. Також вказане рішення адміністративного суду не містить висновків щодо неправомірності дій співробітників Управління Укртрансбезпеки у Черкаській області щодо проведення габаритно-вагового контролю транспортного засобу ТОВ «АГРО-ЛОГИСТИК» чи незаконності нарахування йому плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування, оскільки зазначені питання у вказаній адміністративній справі не порушувались.
Відтак, на переконання позивача, скасування адміністративним судом постанови про накладення адміністративно-господарського штрафу не створює наслідків у вигляді скасування нарахованої Управлінням Укртрансбезпеки у Черкаській області плати за проїзд.
Разом з тим, як зазначив апелянт, відповідач не спростував факт перевищення вагових параметрів транспортного засобу, не надав доказів оскарження в установленому порядку дій позивача щодо проведення габаритно-вагового контролю транспортного засобу, складання за результатами його проведення акту про перевищення габаритно-вагових параметрів, довідки про результати здійснення габаритно-вагового контролю та нарахування суми збитків.
Щодо посилання відповідача на відсутність характеристик про зважувальне обладнання, яким здійснювався габаритно-ваговий контроль, скаржник зазначив, що чинним законодавством не передбачено внесення до матеріалів перевірки про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів характеристик в частині вимірювального та зважувального обладнання. В той же час, засіб зважувальної техніки, що входить до габаритно-вагового комплексу та за допомогою якого здійснювалося зважування транспортного засобу, є сертифікованим, має свідоцтво про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки та є технічно справним.
Стосовно посилання відповідача про відсутність в талоні зважування підпису особи, яка здійснювала зважування, та підпису водія автомобіля, апелянт зазначив, що чинним законодавством взагалі не передбачено основні вимоги та обов`язкові реквізити, які повинні бути зазначені в талоні зважування, сформованого в результаті здійснення габаритно-вагового контролю, у тому числі підписання талона зважування водієм транспортного засобу та оператором, що здійснював зважування.
Також Укртрансбезпека послалась на порушення судом норм процесуального права, яке виразилося у тому, що ухвалою суду від 07.03.2023 протиправно було зобов`язано позивача доплатити судовий збір за подання позовної заяви у сумі 203,00 грн вже після відкриття ухвалою суду від 10.01.2023 провадження у даній справі, оскільки станом на час винесення цих двох ухвал матеріали справи містили докази сплати судового збору у розмірі 2481,00 грн. Окрім того, місцевим господарським судом справу розглянуто поза межами строку, встановленого частиною першою статті 248 Господарського процесуального кодексу України.
Позиція відповідача щодо апеляційної скарги
ТОВ «АГРО-ЛОГИСТИК» у відзиві на апеляційну скаргу (вх. №954/23/Д2 від 30.05.2023) зазначило, що рішення Господарського суду Одеської області від 22.03.2023 є законним та обґрунтованим, а апеляційна скарга є такою, що не підлягає задоволенню.
Відповідач зазначив, що позивач, наводячи в апеляційній скарзі фактичні обставини справи, вказав про те, що відстань перевезення 667 км визначалася працівником Укртрансбезпеки згідно відомостей, наданих водієм щодо маршруту по території України відповідно до міжнародної товарно-транспортної накладної №UA0000991798 від 19.05.2020, та даних інтернет-ресурсу https://della.ua/distance/. Однак сторона відповідача під час розгляду справи у суді першої інстанції стверджувала, що позивачем невірно було визначено відстань 667 км, яка лягла в основу розрахунку плати, а застосуванню підлягає відстань 649 км (відповідно до мапи (через трасу Е95/М05 та Е373/М07), яка розташована на сайті https://www.google.com.ua/maps/). При цьому відповідач зазначив, що ухвалою Вищого адміністративного суду України від 09.03.2017 у справі №813/214/16 не встановлено, що при визначенні відстані по даній категорії справ Укртрансбезпекою мають застосовуватись відомості, зазначені на інтернет-ресурсі https://della.ua/distance/, про що стверджував скаржник в апеляційній скарзі.
Також відповідач зазначив, що зважаючи на відсутність його вини та протиправності поведінки, адже рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.09.2021 у справі №640/17671/20 встановлено, що ТОВ «АГРО-ЛОГИСТИК» не здійснено перевищення встановлених габаритно-вагових нормативів, то підстави для стягнення з відповідача плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортом відсутні. Відповідач просив звернути увагу на те, що у позовній заяві позивачем зазначається, зокрема, про те, що підставою для нарахування плати за проїзд великоваговим транспортним засобом є перевищення вагових параметрів, відтак, у разі відсутності підстав для накладення на відповідача адміністративно-господарського штрафу, відсутні і підстави для стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортом.
Стосовно доводів скаржника про те, що відповідачем не було надано доказів оскарження в установленому порядку дій позивача щодо проведення габаритно-вагового контролю, складання за результатами його проведення акту про перевищення габаритно-вагових параметрів, довідки про результати здійснення габаритно-вагового контролю та нарахування суми збитків, ТОВ «АГРО-ЛОГИСТИК» зазначило, що чинним законодавством не передбачена можливість самостійного (адміністративного чи судового) оскарження дій щодо габаритно-вагового контролю та складених за результатами його проведення відповідних акту та довідки, а також нарахування стягуваної суми збитків.
Крім того, відповідач наголосив на тому, що суд першої інстанції відмовив у задоволенні позовних вимог не тільки через наявність рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.09.2021 у справі №640/17671/20, а також і врахувавши доводи відповідача про те, що з талону зважувального засобу, актів та довідки неможливо встановити, на яких вагах здійснювалось зважування транспортного засобу, що унеможливлює встановлення відповідності вимогам чинного законодавства вказаних вимірювань, та відсутні підписи осіб, які проводили зважування, та водія автомобіля. При цьому, виходячи із практики Європейського суду з прав людини, право на вмотивованість судового рішення не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною.
Поряд з цим, відповідач зазначив, що саме на позивача покладений обов`язок довести обставини, на які він посилається у своїй позовній заяві, зокрема те, на яких вагах здійснювався вагово-габаритний контроль. Наявний в матеріалах справи талон зважування транспортного засобу не може вважатись документом, що може слугувати підставою для стягнення з відповідача плати за проїзд великоваговим транспортом та бути допустимим та достовірним доказом реальної ваги транспортного засобу ТОВ «АГРО-ЛОГИСТИК» та навантажень на окремі осі. Акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів та акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів та вантажів автомобільним транспортом є похідними, оскільки їх складено на підставі даних (вагових параметрів), зазначених у талоні зважування.
Щодо посилань скаржника на те, що чинним законодавством не передбачено наявності підпису водія автомобіля та оператора, який здійснював зважування, відповідач зазначив, що саме заводом виробника передбачено, що на талоні зважування мають бути такі реквізити.
З приводу тверджень позивача про порушення судом першої інстанції норм процесуального права відповідач зауважив, що такі посилання скаржника є безпідставними, та, крім того, апелянтом не зазначено, яким чином ці, нібито, процесуальні порушення вплинули на вирішення справи по суті.
Заяви, клопотання, інші процесуальні дії в суді апеляційної інстанції
Одночасно із поданням апеляційної скарги скаржником заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.04.2023 для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Л.В.Поліщук, суддів: С.В. Таран, К.В. Богатиря.
У зв`язку з тим, що на час надходження апеляційної скарги матеріали справи №916/78/23 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду не надходили, ухвалою суду від 20.04.2023 відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Господарського суду Одеської області від 22.03.2023 у справі № 916/78/23 до надходження матеріалів справи на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду. Доручено Господарському суду Одеської області надіслати матеріали справи №916/78/23 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду.
26.04.2023 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №916/78/23.
З огляду на те, що колегія суддів перебувала у відпустках з 24.04.2023 по 10.05.2023, а саме: головуючий суддя Л.В. Поліщук - з 24.04.2023 по 28.04.2023 та з 01.05.2023 по 05.05.2023, суддя зі складу колегії суддів К.В. Богатир з 24.04.2023 по 05.05.2023, суддя зі складу колегії суддів С.В. Таран - з 24.04.2023 по 10.05.2023, питання щодо апеляційної скарги Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Господарського суду Одеської області від 22.03.2023 у справі № 916/78/23 вирішувалося 11.05.2023.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.05.2023 поновлено Державній службі України з безпеки на транспорті пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Одеської області від 22.03.2023 у справі № 916/78/23. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Господарського суду Одеської області від 22.03.2023 у справі № 916/78/23. Розгляд вказаної апеляційної скарги постановлено здійснювати в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Встановлено учасникам справи строк до 29.05.2023 для подання відзиву на апеляційну скаргу та роз`яснено учасникам справи про їх право у цей же строк подати до суду будь-які заяви чи клопотання з процесуальних питань, оформлені відповідно до статті 170 Господарського процесуального кодексу України, разом з доказами направлення копій таких заяв чи клопотань іншим учасникам справи. Зупинено дію рішення Господарського суду Одеської області від 22.03.2023 у справі №916/78/23.
В межах встановленого ухвалою суду від 11.05.2023 строку від ТОВ «ЛОГИСТИК-АГРО» надійшов відзив на апеляційну скаргу.
Дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, апеляційна інстанція встановила наступне.
Фактичні обставини справи
На підставі затвердженого 15.05.2020 начальником Управління Укртрансбезпеки у Черкаській області щотижневого графіка проведення рейдових перевірок та направлення на рейдову перевірку від 15.05.2020 № 010950 у період з 18.05.2020 по 22.05.2020 посадовими особами Управління Укртрансбезпеки у Черкаській області 20.05.2020 на 210 км + 450 м автодороги «Київ-Одеса» проведено рейдову перевірку додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт.
Під час перевірки зупинено транспортний засіб марки VOLVO FH 12.420 (реєстраційний номер НОМЕР_1 ) з напівпричепом марки PIACENZA S32U2Z (реєстраційний номер НОМЕР_2 ).
Власником зазначених транспортних засобів є ТОВ «АГРО-ЛОГИСТИК», що підтверджується свідоцтвами про реєстрацію транспортних засобів.
Як вбачається із міжнародної товарно-транспортної накладної №UA0000991798 від 19.05.2020, транспортні засоби (реєстраційні номери НОМЕР_1 , НОМЕР_2 ) під керуванням водія ОСОБА_1 прямували з пункту навантаження - смт.Нові Білокоровичи Житомирської області до пункту розвантаження - м. Одеса, найменування вантажу: лісоматеріали розпиляні уздовж, нестругані, нешліфовані, без торцевих з`єднань, хвойних порід: пиломатеріали соснові, обрізні.
Управлінням Укртрансбезпеки у Черкаській області проведено габаритно-ваговий контроль транспортного засобу марки VOLVO FH 12.420 (реєстраційний номер НОМЕР_1 ) з напівпричепом марки PIACENZA S32U2Z (реєстраційний номер НОМЕР_2 ), за результатами якого зафіксовано фактичну повну масу транспортного засобу з вантажем 46,15 т та фактичне навантаження на осі: на першу вісь - 6,5 т; на другу вісь - 11,25 т; на третю вісь - 9,35 т; на четверту вісь - 9,75 т; на п`яту вісь - 9,3 т, що підтверджується талоном про зважування від 20.05.2020.
За результатами проведеної перевірки і габаритно-вагового контролю складено:
-довідку №043648 про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 20.05.2020, в якій зафіксовано результати навантаження на осі, а саме: на першу вісь - 6,5 т; на другу вісь - 11,25 т; на третю вісь - 9,35 т; на четверту вісь - 9,75 т; на п`яту вісь - 9,3 т;
-акт №035899 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 20.05.2020, з якого вбачається, що: фактична повна маса транспортного засобу з вантажем складає 46,15 т при нормативно допустимій 44 т (пункт 8); відстані між осями складають 3,8 м, 5,7 м, 1,3 м, 1,3 м (пункт 9); фактичні осьові навантаження становлять 6,5 т, 11,25 т, 28,40 т при нормативно допустимих 11 т, 11 т, 24 т (пункт 10); маршрут руху «Нові Білокоровичі - Одеса», 667 км (пункт 7);
-акт №207715 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 20.05.2020, яким зафіксовано перевищення встановлених законодавством вагових норм від 5% до 10% включно при перевезенні вантажу без відповідного дозволу.
20.05.2020 державним інспектором Управління Укртрансбезпеки у Черкаській області до акту №035899 від 20.05.2020 складено розрахунок №1162 плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, згідно із яким нараховано плату у розмірі 1480,74 євро, що за перерахунком згідно з офіційним курсом Національного банку України євро до гривні станом на 20.05.2020 еквівалентно 42973,59 грн.
Про необхідність внесення плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування Відділ державного нагляду (контролю) у Черкаській області Державної служби України з безпеки на транспорті двічі повідомляв ТОВ «ЛОГИСТИК-АГРО» шляхом направлення засобами поштового зв`язку листів від 12.06.2020 №44379/39-1/24-20 та від 09.12.2022 №46161/43/24-22.
Відповіді на зазначені листи матеріали справи не містять.
Окрім того, 22.06.2020 начальником Управління Укртрансбезпеки в Одеській області винесено постанову №206914, якою накладено на ТОВ «ЛОГИСТИК-АГРО» 8500,00 грн адміністративно-господарського штрафу за допущення порушення законодавства про автомобільний транспорт, зафіксованого у акті №207715 від 20.05.2020.
Як слідує з постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу №206914 від 22.06.2020, штраф накладено відповідно абзацу 14 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», відповідно до якого за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5 % до 10 % включно при перевезенні вантажу без відповідного дозволу застосовується штраф у розмірі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Не погоджуючись із законністю винесення постанови про накладення штрафу, ТОВ «ЛОГИСТИК-АГРО» звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови Управління Укртрансбезпеки в Одеській області № 206914 від 22.06.2020.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.09.2021 у справі №640/17671/20 позов ТОВ «ЛОГИСТИК-АГРО» задоволено повністю. Визнано протиправною та скасовано постанову Управління Укртрансбезпеки в Одеській області №206914 від 22.06.2020.
Предметом спору у даній справі є стягнення 42973,59 грн, що є визначеною уповноваженим органом платою за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, яка вiдповiдачем в добровiльному порядку i в установленi строки не сплачена.
Позиція суду апеляційної інстанції
Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 № 2344-III (тут і надалі - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), відповідно до частини дванадцятої статті 6 якого державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.
Відповідно до частини сьомої статті 6 Закон України «Про автомобільний транспорт» центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює, зокрема: державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм на автомобільному транспорті; габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування; нарахування, у разі виявлення порушень, та вжиття заходів щодо стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю.
Частини перша та четверта статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачають, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п`яти відсотків.
Статтею 33 Закону України «Про автомобільні дороги» від 08.09.2002 № 2862-IV (тут і надалі - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Частиною другою статті 29 Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 № 3353-XII (тут і надалі - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до розділу 1 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363 (далі - Правила № 363) перевізник - фізична або юридична особа - суб`єкт господарювання, що надає послуги з перевезень вантажів чи здійснює за власний кошт перевезення вантажів автомобільними транспортними засобами.
Відповідно до пункту 12.1. Правил № 363 при транспортуванні вантажів слід дотримувати вимог Правил дорожнього руху України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 №879 «Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування» затверджено, зокрема:
-Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні (надалі - Порядок №879);
-Ставки плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні (надалі - Ставки плати за проїзд).
Механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів (далі - великовагові та/або великогабаритні транспорті засоби), що використовуються на автомобільних дорогах загального користування, регламентується Порядком №879.
У підпункті 4 пункту 2 Порядку №879 (тут і надалі - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що габаритно-ваговий контроль - контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів.
Пунктом 3 Порядку №879 встановлено, що габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції.
Відповідно до пункту 12 Порядку № 879 вимірювальне і зважувальне обладнання для здійснення габаритно-вагового контролю повинне утримуватись у робочому стані; періодично проводиться повірка (метрологічна атестація) такого обладнання з подальшим клеймуванням (пломбуванням) та видачею відповідного свідоцтва спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.
Під час здійснення габаритно-вагового контролю не допускається використання вимірювального і зважувального обладнання, періодична повірка (метрологічна атестація) якого не проведена, а також обладнання, що перебуває у несправному стані (пункт 13 Порядку №879).
Пунктами 15, 16 Порядку № 879 передбачено, що контроль за наявністю у водіїв великовагових та великогабаритних транспортних засобів дозволу на рух здійснюють уповноважені підрозділи Національної поліції та територіальні органи Укртрансбезпеки, які здійснюють габаритно-ваговий контроль. Габаритно-ваговий контроль включає документальний та/або точний контроль.
Згідно із пунктом 18 Порядку № 879 за результатами габаритно-вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті водієві транспортного засобу видається довідка про здійснення габаритно-вагового контролю із зазначенням часу і місця його здійснення.
Відповідно до абзацу 1 пункту 20 Порядку № 879 за результатами габаритно-вагового контролю посадові особи та/або працівники Укртрансбезпеки або її територіальних органів визначають належність транспортного засобу до великовагових та/або великогабаритних.
Згідно з підпунктом 3 пункту 2 Порядку № 879 великовагові та великогабаритні транспортні засоби - транспортні засоби, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні навантаження на вісь (осі) та загальна маса або габарити яких перевищують один з параметрів, що зазначені у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306. При цьому транспортний засіб не може вважатися великоваговим та/або великогабаритним, якщо його параметри не перевищують нормативи більш як на 2 відсотки.
Пунктом 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (надалі - Правила № 1306, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м (для сільськогосподарської техніки, яка рухається за межами населених пунктів, дорогами сіл, селищ, міст районного значення, - 3,75 м), за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м. Осі вважаються здвоєними або строєними, якщо відстань між зближеними (суміжними) осями не перевищує 2,5 метра.
Згідно з пунктом 21 Порядку № 879 у разі виявлення факту перевищення хоча б одного вагового та/або габаритного нормативного параметра більш як на 2 % подальший рух транспортного засобу забороняється до внесення плати за його проїзд автомобільними дорогами загального користування. Плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, що рухався без відповідного дозволу, здійснюється у подвійному розмірі за пройдену частину маршруту по території України.
Відповідно до пунктів 26, 27 Порядку № 879 кошти, стягнені за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів, спрямовуються в установленому порядку до державного бюджету.
Плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування справляється з транспортних засобів вітчизняних та іноземних власників, у тому числі тих, що визначені у статті 5 Закону України «Про єдиний збір, який справляється у пунктах пропуску через державний кордон України», справляється у разі виявлення факту перевищення їх фактичних параметрів над параметрами, які враховувалися під час встановлення розміру єдиного збору в пунктах пропуску через державний кордон, де відсутні вагові комплекси, та з транспортних засобів, які виїжджають за межі України і на які в установленому порядку не отримано дозвіл на рух або не внесено плату за проїзд.
Плата за проїзд справляється в національній валюті за офіційним курсом гривні, встановленим Національним банком на день проведення розрахунку.
За приписами абзацу 1 пункту 28 Порядку № 879 плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу вноситься перевізником за затвердженими ставками виходячи з вагових та/або габаритних параметрів транспортного засобу, протяжності маршруту, кількості перевезень.
Методику розрахунку плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу залежно від маси такого транспортного засобу, навантаження на вісь (осі), габаритів та протяжності маршруту визначено пунктом 30 Порядку № 879, відповідно до якого плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу справляється за встановленими ставками залежно від маси такого транспортного засобу, навантаження на вісь (осі), габаритів та протяжності маршруту за формулою:
П = (Рзм + Рнв + Рг) х В,
де П - розмір плати за проїзд;
Рзм - розмір плати за перевищення загальної маси транспортного засобу за 1 кілометр проїзду;
Рнв - розмір плати за перевищення навантаження на вісь (осі) (за одиничну + за здвоєну + за строєну) транспортного засобу за 1 кілометр проїзду;
Рг - розмір плати за перевищення габаритів (за висоту + за ширину + за довжину) транспортного засобу за 1 кілометр проїзду;
В - відстань перевезення, кілометрів.
Осі вважаються здвоєними або строєними, якщо відстань між зближеними (суміжними) осями не перевищує 2,5 метра.
Пунктом 31 Порядку № 879 передбачено, що при визначенні розміру плати за проїзд транспортних засобів з осьовим сполученням більше трьох береться до рахунку схема, що спричиняє більші руйнування доріг з комбінацій одно-, двох- та трьохосьових сполучень, а найбільша сума навантаження на суміжні осі припадає на максимальну колісну формулу. Для строєних осей з одиночними шинами плата за перевищення допустимих навантажень на вісь (осі) збільшується у два рази.
Відповідно до пункту 31-1 Порядку № 879 якщо рух здійснюється без відповідного дозволу або внесення плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, така плата визначається за пройдену частину маршруту по території України або за частину, яку перевізник має намір проїхати, у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру:
до 10 відсотків - у подвійному розмірі;
на 10-40 відсотків - у потрійному розмірі;
більше як на 40 відсотків - у п`ятикратному розмірі.
У разі перевищення кількох нормативів вагових або габаритних параметрів плата за проїзд визначається виходячи з параметру з найбільшим перевищенням.
Перевізник зобов`язаний протягом 30 календарних днів з моменту визначення плати внести її та повідомити про це відповідний територіальний орган Укртрансбезпеки.
Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 №879 затверджено такі ставки плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні (у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин):
1.Великовагові транспортні засоби (за загальну масу):
від 40 до 44 тонн включно - 0,1 євро за кожен кілометр відстані;
від 44 до 52 тонн включно - 0,2 євро за кожен кілометр відстані;
від 52 до 60 тонн включно - 0,27 євро за кожен кілометр відстані;
понад 60 тонн за кожні наступні 10 тонн - 0,78 євро за кожен кілометр відстані.
2.Великовагові транспортні засоби з перевищенням допустимих осьових навантажень:
до 5 відсотків включно - 0,05 євро за кожен кілометр відстані;
від 5 до 10 відсотків включно - 0, 1 євро за кожен кілометр відстані;
від 10 до 20 відсотків включно - 0, 27 євро за кожен кілометр відстані;
понад 20 відсотків за кожні наступні 5 відсотків - 0,15 євро за кожен кілометр відстані.
3.Великогабаритні транспортні засоби з перевищенням установленої ширини, висоти, довжини: за кожний параметр - 0,03.
Матеріалами справи підтверджується, що 20.05.2020 посадовими особами позивача був проведений габаритно-ваговий контроль транспортного засобу з напівпричепом, які належать на праві власності ТОВ «ЛОГИСТИК-АГРО», що передбачало визначення його фактичної маси із застосуванням зважувального обладнання.
Після проведення зважування сформовано талон, згідно з яким зафіксовано навантаження на першу вісь - 6,5 т; на другу вісь - 11,25 т; на третю вісь - 9,35 т; на четверту вісь - 9,75 т; на п`яту вісь - 9,3 т, разом - 46,15 т.
Вказане також підтверджується довідкою №043648 про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 20.05.2020, в якій відображено результати вагового контролю.
Поряд з цим, за результатами проведеної перевірки і габаритно-вагового контролю складено акт №207715 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 20.05.2020 та акт №035899 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 20.05.2020, з якого вбачається, що: фактична повна маса транспортного засобу з вантажем складає 46,15 т при нормативно допустимій 44 т (пункт 8); відстані між осями складають 3,8 м, 5,7 м, 1,3 м, 1,3 м (пункт 9); фактичні осьові навантаження 6,5 т, 11,25 т, 28,40 т при нормативно допустимих 11 т, 11 т, 24 т (пункт 10); маршрут руху «Нові Білокоровичі - Одеса», 667 км (пункт 7).
Судом апеляційної інстанції встановлено, що рух транспортного засобу здійснювався без відповідного дозволу та без внесення плати за проїзд.
Відповідач у відзиві на позов та у відзиві на апеляційну скаргу зазначає, що матеріали перевірки не містять інформації про засіб вимірювальної техніки, яким проводилось зважування, що унеможливлює встановлення відповідності вимогам чинного законодавства вказаних вимірювань.
Щодо наведених тверджень відповідача колегія суддів зазначає, що форма довідки про результати здійснення габаритно-вагового контролю є додатком 1 до Порядку взаємодії Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті, Міністерства внутрішніх справ України, Державного агентства автомобільних доріг України під час організації та проведення робіт із зважування та здійснення габаритно-вагового контролю транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на автомобільних дорогах загального користування, затвердженого наказом Міністерства інфраструктури України, Міністерства внутрішніх справ України 10.10.2013 №1007/1207.
Форма акта перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом є додатком 3 до Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567.
Форма акта про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів є додатком 3 до Порядку зупинення транспортного засобу, що здійснює автомобільні перевезення пасажирів та вантажів, посадовими особами Державної служби з безпеки на транспорті та її територіальних органів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2013 № 422.
Документи, складені позивачем за встановленими цими нормативно-правовими актами формами, затвердженими реквізитами яких не передбачено внесення (відображення) будь-якої інформації щодо засобу вимірювальної техніки, за допомогою якого здійснювався ваговий контроль.
Отже, чинне законодавство не містить вимог щодо зазначення характеристик вагового обладнання (марки, моделі та заводського номеру вимірювально-зважувального обладнання) в акті проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт, в довідці про результати здійснення габаритно-вагового контролю та акті про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, форми та зміст яких затверджено наведеними вище нормативно-правовими актами.
Не встановлено таких вимог і до оформлення талону (чеку) зважування.
Крім того, під час проведення перевірки водієм не висловлено зауважень щодо зважувального обладнання.
Водночас позивач, доводячи повірку засобу вимірювальної техніки, надав свідоцтво про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки №34-00/0844, видане 27.04.2020 Державним підприємством «Всеукраїнський державний науково-виробничий центр стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів», відповідно до якого засіб вимірювальної техніки - вага пересувна автомобільна типу CHEKLODE FREEWEIG, заводський №008208, виробник CENTRAL WEIGHING, Англія, відповідає вимогам ГОСТ 29329-92. Свідоцтво про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки №34-00/0844 чинне до 27.04.2021.
Відповідачем не подано суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт несправності вагового обладнання, на якому здійснювався габаритно-ваговий контроль, істотних технічних дефектів приладу, що впливали на результати проведення такого контролю, або доказів зважування транспортного засобу іншим зважувальним обладнанням, ніж тим, щодо якого позивачем надано свідоцтво про повірку.
Присутній під час рейдової перевірки та здійсненні габаритно-вагового контролю водій в акті проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт та акті про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів не зазначав про використання несправних ваг, ненадання на його вимогу документів щодо повірки (метрологічної атестації) зважувального обладнання.
Відтак суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що габаритно-ваговий контроль транспортного засобу відповідача здійснювався технічним засобом, що пройшов повірку та має відповідне свідоцтво про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки, у зв`язку із чим був придатним до застосування.
Стосовно посилання відповідача про відсутність в талоні зважування підпису особи, яка здійснювала зважування, та підпису водія автомобіля, колегія суддів зазначає, що чинним законодавством не передбачено обов`язкові реквізити, які повинні бути зазначені в талоні зважування, сформованому в результаті здійснення габаритно-вагового контролю, форма такого талону законодавчо не закріплена.
Позивач, визначаючи розмір плати за проїзд, виходив з такого розрахунку:
П = (Рзм + Рнв + Рг) х В х К,
де П - розмір плати за проїзд;
Рзм - 0,2 євро/км - розмір плати за перевищення загальної маси транспортного засобу за 1 кілометр проїзду (оскільки фактична загальна маса транспортного засобу становить 46,15 т при нормативно допустимій 44,00 т, слід застосовувати параметр перевищення загальної маси від 44 до 52 тонн включно, передбачений пунктом 1 Ставок плати за проїзд, за який передбачена ставка плати у розмірі 0,2 євро/км);
Рнв - 0,27 євро/км х 2 = 0,54 євро/км (розрахунок плати за проїзд згідно із пунктом 31 Порядку №879 слід визначати виходячи з параметру з найбільшим перевищенням, яким у даному випадку є навантаження на строєну вісь 28,4 при нормативно допустимому 24 т; у даному випадку перевищення допустимого осьового навантаження на строєну вісь складає від 10% до 20% включно, у зв`язку з чим згідно із пунктом 2 Ставок плати за проїзд підлягає застосуванню ставка у розмірі 0,27 євро/км; крім того, згідно із пунктом 31 Порядку №879 для строєних осей з одиночними шинами плата за перевищення допустимих навантажень на вісь (осі) збільшується у два рази);
Рг - 0 євро/км (стосується перевищення габаритних параметрів);
В - відстань перевезення, яку перевізник має намір проїхати - 667 км;
К - коефіцієнт збільшення плати за проїзд виходячи з параметру з найбільшим перевищенням (строєна вісь) від 10% до 40% (згідно із пунктом 31-1 Порядку №879 плата за проїзд визначається за пройдену частину маршруту по території України або за частину, яку перевізник має намір проїхати, у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру: на 10-40 відсотків - у потрійному розмірі).
Таким чином, плата за проїзд становить:
П = (0,2 + 0,54 + 0) х 667 (відстань) х 3 (коефіцієнт) = 1480,74 євро.
За офіційним курсом гривні Національного банку України на день проведення розрахунку, тобто станом на 20.05.2020, курс гривні до 1 євро становив 29,0217 гривень. Отже, сума 1480,74 євро станом на 20.05.2020 евівалентна 42973,59 грн.
Колегія суддів, перевіривши розрахунок розміру плати за проїзд, встановила, що розмір плати за проїзд у сумі 1480,74 євро визначено позивачем відповідно до вимог зазначених вище норм Порядку № 879 та відповідно до Ставок плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2007 року № 879.
При цьому колегією суддів також встановлено, що в розрахунку плати за проїзд державним інспектором взято відстань, яка становить 667 км.
Як пояснив позивач, відстань перевезення 667 км визначалася працівником Укртрансбезпеки згідно відомостей міжнародної товарно-транспортної накладної №UA0000991798 від 19.05.2020 та даних інтернет-ресурсу https://della.ua/distance/.
Натомість відповідач вважає, що позивачем невірно було визначено відстань 667 км, яка лягла в основу розрахунку плати за проїзд, а застосуванню підлягає відстань 649 км (відповідно до мапи (через трасу Е95/М05 та Е373/М07), яка розташована на сайті https://www.google.com.ua/maps/).
Відхиляючи зазначені доводи відповідача суд апеляційної інстанції зазначає, що, як вбачається із міжнародної товарно-транспортної накладної №UA0000991798 від 19.05.2020, транспортні засоби (реєстраційні номери НОМЕР_1 , НОМЕР_2 ) під керуванням водія ОСОБА_1 прямували з пункту навантаження - смт. Нові Білокоровичи Житомирської області до пункту розвантаження - м. Одеса.
У пункті 7 акту №035899 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 20.05.2020, який підписано водієм ОСОБА_1 , зазначено маршрут руху «Нові Білокоровичі - Одеса», 667 км, і саме цю відстань взято за основу державним інспектором під час розрахунку плати за проїзд.
Жодних зауважень водія ОСОБА_1 щодо невірної відстані між пунктами навантаження та розвантаження акт №035899 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 20.05.2020 не містить. Крім того, матеріали справи також не містять доказів висловлення заперечень водієм транспортного засобу під час проведення габаритно-вагового контролю щодо відстані.
Враховуючи, що відповідачем перевезення вантажу здiйснювалося з перевищенням вагових параметрів нормам і правилам перевезення вантажу, позивачем правомірно нараховано відповідачу плату за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування відповідно до акту №035899 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 20.05.2020 у сумі 1480,74 євро, що за перерахунком згідно з офіційним курсом Національного банку України євро до гривні станом на 20.05.2020 еквівалентно 42973,59 грн.
Однак цих коштів відповідач у повному обсязі у встановлений строк не сплатив.
Відповідно до частини третьої статті 5 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання здійснюють свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства.
Статтею 7 Господарського кодексу України визначено, що відносини у сфері господарювання регулюються Конституцією України, цим Кодексом, законами України, нормативно-правовими актами Президента України та Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також іншими нормативними актами.
Згідно із частинами першою та другою статті 216 Цивільного кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.
Відповідно до частини другої статті 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.
Учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено (частина перша статті 224 Господарського кодексу України).
Частинами другою та третьою статті 225 Господарського кодексу України унормовано, що законом щодо окремих видів господарських зобов`язань може бути встановлено обмежену відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов`язань.
За своєю правовою природою плата за проїзд великоваговим транспортним засобом є не штрафною санкцією, а сумою відшкодування матеріальних збитків державі внаслідок руйнування автомобільних доріг загального користування (така правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 06.06.2018 у справі №820/1203/17, від 12.10.2018 у справі №808/3630/17, від 12.02.2020 у справі № 926/16/19, від 12.02.2020 у справі №917/210/19.
Предметом спору у даній справі №916/78/23 є стягнення з ТОВ «АГРО-ЛОГИСТИК» плати за проїзд великовагового транспортного засобу автомобільними дорогами загального користування, яка не є штрафною санкцією, а є сумою відшкодування матеріальних збитків державі внаслідок руйнування автомобільних доріг загального користування.
Натомість предметом спору у адміністративній справі №640/17671/20 є визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу від 22.06.2020 №206914, яка винесена на підставі акту проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів та вантажів автомобільним транспортом №207715 від 20.05.2020.
Окружний адміністративний суд міста Києва, приймаючи рішення від 30.09.2021 у справі №640/17671/20, виходив з такого:
«Як видно з постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу №206914 від 22.06.2020, штраф накладено відповідно абз. 14 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», відповідно до якого за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5 % до 10 % включно при перевезенні вантажу без відповідного дозволу застосовується штраф у розмірі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Так, за конструкцією абз. 14 ч. 1 ст. 60 Закону України штраф накладається у випадку, коли перевищення габаритно-вагових норм відбулося у діапазоні з 5% до 10%.
Якщо допустима повна маса транспортного засобу складає 44 т, то 5% - 2,2 т.
Отже, для застосування штрафу за приписами абз. 14 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» фактична повна маса транспортного засобу має скласти мінімум 46,2 т. Натомість у акті № 035199 від 20.05.2020 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів зафіксовано фактичну повну масу 46,15 т, що є недостатньою для накладення штрафу у відповідності до абз. 14 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».
Беручи до уваги сукупність процедурних порушень, які були допущені під час проведення габаритно-вагового контролю транспортного засобу, а надалі - при розгляді справи про адміністративне правопорушення, та встановивши, що позивачем не здійснено перевищення встановлених габаритно-вагових нормативів у діапазоні 5-10%, суд прийшов до переконання, що постанова Управління Укртрансбезпеки в Одеській області № 206914 від 22.06.2020 є незаконною та підлягає скасуванню».
Таким чином, постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №202614 від 22.06.2020 скасовано рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва у справі №640/17671/20 з тих підстав, що фактична повна маса 46,15 т є недостатньою для накладення штрафу у відповідності до абзацу 14 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», і що позивачем не здійснено перевищення встановлених габаритно-вагових нормативів по загальній масі саме у діапазоні 5-10 %.
Помилкове зазначення інспектором позивача в акті №207715 від 20.05.2020 перевищення вагових параметрів по загальній масі від 5% до 10% включно, та наявність процедурних порушень, які були допущені під час проведення габаритно-вагового контролю транспортного засобу, стало підставою для скасування адміністративним судом постанови Управління Укртрансбезпеки в Одеській області про застосування адміністративно-господарського штрафу №206914 від 22.06.2020, та жодним чином не спростовує факт перевезення вантажу з фактичним навантаженням по загальній масі 46,15 т при нормативно допустимому 44 т і з фактичним навантаженням на строєну вісь 28,40 т при нормативно допустимому 24 т, про що було слушно зауважено скаржником.
Дії співробітників позивача щодо нарахування плати за проїзд не були предметом судового розгляду у справі №640/17671/20.
В той же час, Господарський суд Одеської області, відмовляючи у задоволенні позову у цій справі №916/78/23, не дослідив та не з`ясував, чи було перевищення транспортним засобом нормативно вагових параметрів транспортним засобом з напівпричепом, чи були підстави для стягнення плати за проїзд великоваговим транспортним засобом та чи відповідав здійснений позивачем розрахунок такої плати вимогам чинного законодавства, а обмежився лише посиланням на зміст рішення Окружного адміністративного суду міста Києва у справі №640/17671/20, яким не спростовано, що на момент перевірки транспортний засіб з напівпричепом ТОВ «АГРО-ЛОГИСТИК» здійснював перевезення вантажу із перевищенням передбачених чинним законодавством нормативних вагових параметрів як по загальній масі, так і на строєну вісь.
А тому оскаржуване рішення Господарського суду Одеської області не відповідає вимозі обґрунтованості судового рішення, тобто ухваленим на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Також суд першої інстанції порушив норми процесуального права, залишаючи ухвалою від 07.03.2023 позовну заяву без руху з підстав того, що позивачем недоплачено судовий збір за подання позовної заяви у сумі 203 грн.
Судовий збір за подання позовної заяви у цій справі слід здійснювати, виходячи з такого розрахунку.
Згідно із частиною першою статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленому законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до підпунктів 1, 2 пункту 2 частини другої статті 4 вище означеного Закону за подання до господарського суду позову майнового характеру судовий збір становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а за подання позову немайнового характеру - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Як вбачається із наявного в матеріалах справи конверту із розміщеною на ньому накладної АТ «Укрпошта», позовна заява була направлена засобами поштового зв`язку 30.12.2022, тобто позов подано у 2022 році.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» встановлено прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць з 1 січня 2022 року для працездатних осіб у розмірі 2481,00 грн.
Отже, 42973,59 грн (ціна позовної вимоги майнового характеру) х 1,5 % (ставка, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви майнового характеру) = 709,0644,605 грн, що є меншим 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленому законом на 1 січня 2022 року, у зв`язку з чим за подання до господарського суду позовної вимоги про стягнення заборгованості у розмірі 42973,59 грн підлягає застосуванню ставка судового збору, передбачена підпунктом 1 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір», а саме: 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленому законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - 2481,00 грн.
Натомість суд першої інстанції, залишаючи ухвалою від 07.03.2023 позовну заяву без руху, не врахував, що позовна заява була подана у 2022 році, а тому розрахував суму судового збору, виходячи із 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленому законом на 1 січня 2023 року.
Однак таке порушення норм процесуального права згідно із статтею 277 Господарського процесуального кодексу України не є підставою для скасування рішення суду.
Як і не є такою підставою порушення судом строків розгляду справи, визначених у частині першій статті 248 Господарського процесуального кодексу України.
Висновки суду апеляційної інстанції
Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі «Трофимчук проти України» Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Відповідно до положень статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.
Згідно із частиною першою 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: нез`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Перевіривши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи та в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги, скасування оскаржуваного судового рішення з підстав нез`ясування обставин, що мають значення для справи, та ухваленням нового рішення про задоволення позову.
Розподіл судових витрат
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина чотирнадцята статті 129 Господарського процесуального кодексу України).
У зв`язку із ухваленням судом апеляційної інстанції нового рішення про задоволення позову, судові витрати за його подання покладаються на відповідача. Враховуючи задоволення апеляційної скарги, судовий збір за апеляційний перегляд справи покладається на відповідача.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 277, 281, 282, 284 ГПК України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
1.Апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті задовольнити.
2.Рішення Господарського суду Одеської області від 22.03.2023 у справі №916/78/23 скасувати
3.Ухвалити нове рішення, яким позов Державної служби України з безпеки на транспорті задовольнити.
4.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРО-ЛОГИСТИК» (код ЄДРПОУ 40265072) на користь Державного бюджету України (номер рахунку UA368999980313121216000023759; одержувач платежу: ГУК у Черк. обл./ тг м.Черкаси/22160100; код отримувача (ЄДРПОУ): 37930566; банк отримувача: Казначейство України (ел. адм. подат.) 42973 /сорок дві тисячі дев`ятсот сімдесят три/ грн 59 коп плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні.
5.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРО-ЛОГИСТИК» (код ЄДРПОУ 40265072) на користь Державної служби України з безпеки на транспорті (код ЄДРПОУ 39816845) 2481 /дві тисяч чотириста вісімдесят одну/ грн 00 коп витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви та 3721 /три тисячі сімсот двадцять одну/ грн 50 коп витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.
6.Доручити Господарському суду Одеської області видати відповідні накази із зазначенням всіх необхідних реквізитів.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у випадках і строки, передбачені ст.ст.287, 288 ГПК України.
Головуючий суддя Л.В. Поліщук
Суддя К.В. Богатир
Суддя С.В. Таран
Суд | Південно-західний апеляційний господарський суд |
Дата ухвалення рішення | 26.06.2023 |
Оприлюднено | 27.06.2023 |
Номер документу | 111767084 |
Судочинство | Господарське |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, щодо недоговірних зобов’язань |
Господарське
Південно-західний апеляційний господарський суд
Поліщук Л.В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні