Рішення

від 20.02.2023 по справі 752/13871/18

ГОЛОСІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 752/13871/18

Провадження № 2/752/193/23

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

20 лютого 2023 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Хоменко В.С.

при секретарі Павлюх П.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Голосіївського районного суду м. Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства «S.A.L.», третя особа без самостійних вимог щодо предмету спору - ОСОБА_2 про захист прав споживача медичних послуг, відшкодування шкоди та моральних збитків,-

в с т а н о в и в:

у липні 2018 року позивач звернулась до суду з вказаним позовом, яким просила стягнути на її користь заподіяну матеріальну шкоду у розмірі 102 910,00 грн., у відшкодування моральної шкоди - 100 000,00 грн. та витрати на правову допомогу в розмірі 7 000,00 грн.

Свої вимоги мотивувала тим, що у період з серпня 2017 року по грудень 2017 року отримала від відповідача медичні послуги на загальну суму 102 910,00 грн., які є неякісними, такими, що виконані з грубими дефектами та недоліками, чим порушено її права як споживача медичних послуг, чим заподіяно шкоди її здоров`ю, через що вона змушена звернутись до суду.

Ухвалою від 16.07.2018 року відкрито провадження у справі (т. 1 а.с. 24).

Ухвалою від 06.02.2020 року задоволено клопотання представника позивача про призначення у справі комісійної судово-медичної експертизи, призначено комісійну судово-медичну експертизу. На вирішення експертизи поставлено наступні питання:

- Чи були допущені лікуючим лікарем порушення нормативів (стандартів) та протоколів МОЗ України з надання медичної (стоматологічної) допомоги при медичному обслуговуванні? Якщо так, то які?

-Чи потребує позивач повторного протезування та/або корекції для нормального зносу та естетичного вигляду ортопедичних конструкцій?

-Чи відповідають встановлені ортопедичні конструкції функціональним, якісним та естетичним характеристикам, передбаченим нормативами МОЗ України та стану здоров`я позивача?

Проведення експертизи доручено Київському міському клінічному бюро судово-медичної експертизи, код ЄДРПОУ 23698049, яке знаходиться за адресою:03141, м. Київ, вул. Докучаєвська, 4. Провадження у справі зупинено на час проведення експертизи (т. 1 а.с. 166-168).

Ухвалою від 25.11.2020 року справу прийнято до провадження суддею Хоменко В.С., поновлено провадження та призначено підготовче судове засідання на 22.04.2021 року (т. 1 а.с. 221-222).

Ухвалою від 22.04.2021 року замінено відповідача на ПП «S.A.L.» (т. 1 а.с. 239-240).

Ухвалою від 31.01.2022 року підготовче провадження у справі закрито, призначено судовий розгляд (т. 3 а.с. 42).

Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позову за його безпідставності та недоведеності (т. 3 а.с. 6-11).

В судовому засіданні представник позивача - ОСОБА_3 позов підтримав, просив його задовольнити. Вказав, що оплата позивачем отриманих послуг проводилась, проте, фінансові документи їй не видавались.

Представник відповідача - Лихвар В.А. в судовому засіданні проти позову заперечив, підтримав свою позицію, викладену у відзиві. Також зазначив про те, що фінансові документи позивачу не видавались, оскільки оплата нею не проводилась. Доказів того, що позивачу заподіяна шкода, в тому числі й моральна, не надана, оскільки позивач проводить щасливе життя з огляду на її сторінки у соціальних мережах.

Заслухавши представників сторін, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 звернулась до клініки «Люкс Медікал» зі скаргами на неестетичний та функціонально незадовільний стан старих ортопедичних конструкцій в порожнині роту, зазначивши, що протезувалась та лікувалась в різний час частинами (біля 10 років назад в різних клініках) (т. 1 а.с. 6-9).

При зверненні до клініки ОСОБА_1 була проінформована про умови лікування, нею було прийнято рішення почати лікування на запропонованих умовах (т. 1 а.с. 10, 11, 12).

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_5 , яка є керівником клініки «Люкс Медікал», суду зазначила, що з позивачем познайомилась, коли відкривалась клініка на АДРЕСА_1 у 2017 році, адже позивач працювала в магазині на цьому поверсі. У них зав`язались дружні стосунки.

Показала, що у позивача у роті була дуже жахлива картина, її лікували раніше за старою радянською системою. Послуги клініки позивачу не нав`язувались, вона самостійно до нас звернулась, процедури отримувала у борг. Конфлікти між клінікою та позивачем почались приблизно у березні-квітні 2018 року, тому що позивач не розуміла, чому розцементовується «тимчасовий цемент». Показала, що лікування проводилось лікарем з 25-річчним досвідом.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_6 , яка є лікарем-стоматологом, показала суду, що була помічником лікаря-стоматолога на момент лікування ОСОБА_1 . Показала, що ОСОБА_1 звернулась до клініки, після звернення погодили план дій, з яким вона погодилась. Перед новорічними святами ОСОБА_1 попросила тимчасові конструкції, щоб було більш естетично перед святами, бо вона планувала поїздку до Франції.

Відповідно до висновку судово-медичної (комісійної) експертизи, проведеної з 07.09.2020 року до 06.11.2020 року, № 032-8-2020 встановлено:

Після вивчення, аналізу, синтезу даних наданої документації на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з урахуванням даних її огляду під час проведення цієї експертизи, експертна комісія прийшла до наступних підсумків:

1,2,3- Аналізуючи та синтезуючи дані наданої медичної документації на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , можна певно стверджувати про те, що ОСОБА_1 зверталася до «Клініки сучасних технологій Люкс Медікал» 17.08.2017 року зі скаргами на неестетичний і функціонально незадовільний стан старих ортопедичних конструкцій в порожнині роту.

В період з 17.08.1017 року по 27.2017 року проведено зняття старих ортопедичних конструкцій на верхній та нижній щелепах, ендодонтичне лікування 43, 42, 32 зубів (наявність хронічного періодонтиту), видалення 45 зубу (наявність загострення хронічного періодонтиту, резорбції кореня на 2/3 обумовленої фрактурою куксової вкладки), з подальшою постановкою ортопедичних конструкцій на верхній щелепі (в ділянці 13-23, 14-16, 26-24 зубів).

При огляді ОСОБА_1 24.09.2020 року в межах проведення цієї експертизи та вивченні комп`ютерних томографій виявлено наступне:

-візуально глибокий знижаючий прикус (зумовлений наявністю тимчасових коронок в бокових ділянках нижньої щелепи), дисколорит (різний відтінок) 13-23 від бокових ділянок; різна висота шийок 13, 12, 11 та 21, 22, 23 зубів;

-при комп`ютерній томографії зубно-щелепної системи від 19.08.2017 року визначається: 15, 14, 13, 12, 11, 22 зуби - девітальні, пломбувальний матеріал на всьому протязі кореневих каналів, незначне розширення періодонтальних щілин; 21 зуб - пломбувальна маса в каналах негомогенна та не заповнює весь просвіт, в верхній третині відмічається стороннє тіло з металевою щільністю; 16, 24, 25, 27 - девітальні, пломбувальна маса в каналах негомогенна та не заповнює весь просвіт каналу, патологічних змін не виявлено; 31,41 - девітальні, пломбувальний матеріал на всьому протязі кореневих каналів, розширення періодонтальних щілин 0,5-1мм; 35, 33, 44 - девітальні, пломбувальний матеріал на всьому протязі кореневих каналів, патологічних змін не виявлено; 45 - хронічний періодонтит, резорбція кореня на 2/3 обумовлена фрактурою куксової вкладки (зуб підлягає видаленню); 32,42,43 - вітальні; 17, 25, 27, 34, 36, 37, 46, 47 - відсутні;

-при комп`ютерній томографії зубно-щелепної системи від 02.02.2018 року визначається: 15, 14, 13, 12, 11, 21, 22 - девітальні, пломбувальний матеріал на всьому протязі кореневих каналів, незначне розширення періодонтальних щілин; 16, 24, 25, 27 - девітальні, маса в каналах негомогенна та не заповнює весь просвіт канала, патологічних змін не виявлено; 31,41 - девітальні, пломбувальний матеріал на всьому протязі кореневих каналів, розширення періодонтальних щілин; 35, 33, 32, 42, 43, 44 - девітальні, пломбувальний матеріал на всьому протязі кореневих каналів, патологічних змін не виявлено, 17, 25, 27, 34, 36, 37, 45, 46, 47 - відсутні.

Будь-які дані про проведення/не проведення подальшого ендодонтичного лікування, протезування і постановку ортопедичних конструкцій на верхній та нижній щелепах в наданій медичній документації відсутні.

Враховуючи вищезазначене експертна комісія вважає, що проведене лікарями «Клініки сучасних технологій Люкс Медікал» лікування, а саме: ендодонтичне лікування 43, 42, 32 зубів, а також видалення 45 зубу, відповідало стоматологічному статусу обстежуваємої і не було протипоказанням для даного виду лікування, проведене технічно правильно.

Вищенаведене не дозволяє експертній комісії судити про правильність проведення другого етапу лікування, тобто протезування (ортопедична частина) у зв`язку з тим, що ортопедична частина не була проведена в повному обсязі з постановкою постійних ортопедичних конструкцій на верхній і нижній щелепах, дані про проведення/не проведення ортопедичної частини в ділянці нижньої щелепи ОСОБА_1 в наданій медичній документації з «Клініки сучасних технологій Люкс Медікал» відсутні.

Проте, слід зазначити, що мають місце естетичні проблеми, для вирішення яких необхідно проведення:

-усунення дисколориту (різний відтінків) в ділянці 13-23 зубів від бокових ділянок (що скоріш за все обумовлено зміною кольору на кінцевому етапі лікування - більш ретельного виконання технічної роботи);

-усунення різної висоти шийок 13,12,11 та 21,22,23 зубів (для вирішення цієї проблеми можливо було б хірургічне втручання на етапі тимчасових коронок, а саме: хірургічна корекція шийок 21,22,23 зубів);

- зменшення глибокого знижаючого прикусу, зумовленого наявністю тимчасових коронок в бокових ділянках нижньої щелепи, що потребує корекції при протезуванні нижньої щелепи з підняттям прикусу спочатку на тимчасових конструкціях, а потім на постійних конструкціях.

Відповідь на питання: «Чи були допущені лікуючим лікарем порушення нормативів (стандартів) та протоколів МОЗ України з надання медичної (стоматологічної)допомоги при медичному обслуговуванні? Якщо так, то які?» та «Чи відповідають встановлені ортопедичні конструкції функціональним, якісним та естетичним характеристикам, передбаченим нормативами МОЗ України та стану здоров`я позивача?» не потребує спеціальних знань - не входить в компетенцію судово-медичної експертизи (т. 1 а.с. 206-219).

Згідно з ч. 1 ст. 15, ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06.12.2007 року).

Тлумачення як ст. 3 ЦК України загалом, так і п. 6 ст. 3 ЦК України свідчить, що загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер, й інші джерела правового регулювання, насамперед, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, виявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, при тлумаченні норм, що містяться в актах цивільного законодавства.

Для приватного права апріорі властивою є така засада, як розумність.

Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватноправових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16.06.2021 року у справі № 554/4741/19, постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18.04.2022 року у справі № 520/1185/16-ц, постанова Великої Палати Верховного Суду від 08.02.2022 року у справі № 209/3085/20).

Однією з підстав виникнення зобов`язання є договір (п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України).

Договір як універсальний регулятор приватних відносин покликаний забезпечити їх регулювання та має бути направлений на встановлення, зміну або припинення приватних прав та обов`язків.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23.01.2019 року у справі № 355/385/17 (провадження № 61-30435сво18) міститься висновок, що: «…у статті 629 ЦК України закріплено один із фундаментів, на якому базується цивільне право, - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду)».

Медична послуга - це сукупність необхідних, достатніх, добросовісних, доцільних професійних дій медичного працівника (виконавця), спрямованих на задоволення потреб пацієнта (замовника, споживача послуг). Ненадання або неналежне надання медичної допомоги може мати своїм наслідком каліцтво, інше ушкодження здоров`я, заподіяння майнової чи моральної шкоди, у результаті чого у дію вступатиме механізм делікту.

Збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем, у разі наявності його вини, у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором. Виконавець, який порушив договір про надання послуг за плату при здійсненні ним підприємницької діяльності, відповідає за це порушення, якщо не доведе, що належне виконання виявилося неможливим внаслідок непереборної сили, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 906 ЦК України).

З урахуванням принципу розумності, очевидно, що виконавець медичних послуг зобов`язаний здійснювати ведення відповідної медичної документації про лікування. Така документація має містити, зокрема, інформацію, зібрану в результаті попередніх розмов із пацієнтом, досліджень або консультацій, інформацію про згоду пацієнта й інформацію, що стосується послуг, які надаються. Виконавець зобов`язаний, отримавши розумну вимогу, надати пацієнтові, а якщо пацієнт перебуває у стані, який не дає йому змоги висловити свою волю, - особі чи організації, уповноваженій приймати рішення на користь пацієнта, доступ до документації; і якщо це розумно, відповідати на запитання щодо змісту документації. Якщо пацієнту завдано шкоди і він стверджує, що це є результатом того, що відповідальна особа не виконала обов`язок виявити професіоналізм і турботливість, то невиконання обов`язку проявити професіоналізм і турботливість, а також причинний зв`язок між цим порушенням і шкодою, що настає, презюмуються.

Слід зазначити, що у випадку, якщо між сторонами не укладено правочину у письмовій формі, одна зі сторін заперечує факт його укладання, то сторона, яка прагне довести факт вчинення правочину (угоди), може це зробити за допомогою письмових доказів, засобів аудіо-, відеозапису та інших доказів. Рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків (постанова Верховного Суду від 28.11.2018 року у справі № 306/3189/14-ц).

За загальними правилами доказування, визначеними ст. ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Справи щодо надання медичних послуг мають специфіку тягаря доказування. Мають пред`являтися пропорційні вимоги до ступеня деталізації обставин справи, які надаються пацієнтами. Від пацієнтів не можна очікувати та вимагати точного володіння медичними знаннями. Вони не мають точного розуміння процесів лікування та необхідної кваліфікації для аналізу та надання обставин справи, що становлять предмет спору. З метою належної участі в цивільному процесі сторона не повинна мати професійні медичні знання. У зв`язку з цим сторона процесу, яка є пацієнтом, має право обмежитися доповіддю, що дасть змогу припустити про порушення зі сторони обслуговуючого персоналу в силу наслідків, що настали для пацієнта. Тому, з урахуванням принципу розумності, пацієнту, який звернувся до суду за захистом порушених прав, що полягають у завданні шкоди здоров`ю, слід тільки вказати на порушення, а далі тягар доказування покладається на медичну установу чи на лікаря. При цьому вказане не призводить до порушення принципу диспозитивності судового процесу, а навпаки слугує для забезпечення процесуальної рівності сторін.

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом про стягнення матеріальної та моральної шкоди з підстав неналежного надання їй стоматологічних послуг, пославшись при цьому на ст. ст. 22, 1209, 1210 ЦК України та положення Закону України «Про захист прав споживачів».

Стаття 901 ЦК України передбачає, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно зі ст. 906 ЦК України збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем, у разі наявності його вини, у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором.

Виконавець, який порушив договір про надання послуг за плату при здійсненні ним підприємницької діяльності, відповідає за це порушення, якщо не доведе, що належне виконання виявилося неможливим внаслідок непереборної сили, якщо інше не встановлено договором або законом.

В ході розгляду справи судом встановлено, що договір про надання послуг у письмовій формі між сторонами не укладено, проте, жодна із сторін у справі не заперечувала факту як надання послуг відповідачем, так і їх отримання позивачем.

З наявних у справі матеріалів, на думку суду, вбачається, що між сторонами дійсно існували договірні відносини.

Відповідно до ст. 1209 ЦК України виготовлювач товару, що є нерухомим майном, виконавець робіт (послуг) зобов`язаний відшкодувати шкоду, завдану фізичній або юридичній особі внаслідок конструктивних, технологічних, рецептурних та інших недоліків товару, робіт (послуг), а також недостовірної або недостатньої інформації про них.

Відшкодування шкоди не залежить від вини виготовлювача товару, що є нерухомим майном, виконавця робіт (послуг), а також від того, чи перебував потерпілий з ними у договірних відносинах.

Згідно ст. 1210 ЦК України шкода, завдана внаслідок недоліків товару, що є нерухомим майном, підлягає відшкодуванню виготовлювачем товару.

Шкода, завдана внаслідок недоліків товару, що є рухомим майном, у тому числі таким, що є складовою частиною іншого рухомого чи нерухомого майна, включаючи електроенергію, підлягає відшкодуванню виготовлювачем товару або іншою особою, визначеною відповідно до закону.

Шкода, завдана внаслідок недоліків робіт (послуг), підлягає відшкодуванню їх виконавцем.

Шкода, завдана внаслідок ненадання повної чи достовірної інформації щодо властивостей і правил користування товаром, що є нерухомим майном, підлягає відшкодуванню відповідно до частини першої цієї статті.

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» у разі виявлення недоліків у виконаній роботі (наданій послузі) споживач має право на свій вибір вимагати:

1) безоплатного усунення недоліків у виконаній роботі (наданій послузі) у розумний строк;

2) відповідного зменшення ціни виконаної роботи (наданої послуги);

3) безоплатного виготовлення іншої речі з такого ж матеріалу і такої ж якості чи повторного виконання роботи;

4) відшкодування завданих йому збитків з усуненням недоліків виконаної роботи (наданої послуги) своїми силами чи із залученням третьої особи;

5) реалізації інших прав, що передбачені чинним законодавством на день укладення відповідного договору.

За наявності у роботі (послузі) істотних недоліків споживач має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.

Якщо істотні недоліки було виявлено в роботі (послузі), виконаній з матеріалу споживача, споживач має право вимагати на свій вибір або виконання її з такого ж матеріалу виконавця, або розірвання договору і відшкодування збитків.

Виконавець несе відповідальність за шкоду, завдану життю, здоров`ю або майну споживача, що виникла у зв`язку з використанням речей, матеріалів, обладнання, приладів, інструментів, пристосувань чи інших засобів, необхідних для виконання ним робіт (надання послуг), незалежно від рівня його наукових і технічних знань, що дає змогу виявити їх властивості, згідно із законодавством.

Таким чином, виходячи з системного аналізу вказаних правових норм, вбачається, що потерпілий споживач медичної послуги має право вимагати відшкодування заподіяної шкоди незалежно від того, чи був він у договірних відносинах з виробником (виконавцем, продавцем) цих послуг, шкода, завдана внаслідок недоліків послуг (робіт), підлягає відшкодуванню їх виконавцем у зазначених вище випадках та порядку.

При цьому враховуючи особливості надання медичних послуг, які стосуються здоров`я пацієнта, основним об`єктом відшкодування при такому делікті є майнові втрати, які виникають у зв`язку з ушкодженням здоров`я чи смертю особи та можуть виражатися, зокрема, у втраті заробітку чи інших прибутків, у витратах на відновлення здоров`я, на поховання тощо.

Заподіяння шкоди життю або здоров`ю пацієнта дає останньому право вимагати компенсації ще й моральної шкоди.

Разом з тим, суд вважає, що підстав для відшкодування шкоди позивачу за правилами вказаних правових норм не вбачається, оскільки позивачем не надано доказів, що зазначеною неякісною медичною послугою їй завдано шкоду пошкодженням здоров`я, яке потребує відновлення та якого саме відновлення.

Позовних вимог про це позивачем у справі не заявлено.

Неякісно виконана робота, на думку позивача, сама по собі за відсутності доказів про те, що вона потягла за собою пошкодження здоров`я позивача, яке потребує відновлення, не є підставою для відшкодування витрат як майнової шкоди.

Відповідно до ст. ст. 12, 81 ЦПК України суд розглядає цивільні справи у межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих доказів.

Отже, виходячи зі змісту заявлених позивачем вимог та наданих доказів, суд вважає, що підлягають розгляду фактично заявлені позивачем вимоги про відмову від договору про надання послуги та повернення сплачених коштів за послугу у повному обсязі, питання щодо яких має бути розглянуто саме у цих межах фактично заявлених позивачем вимог, а не, як відшкодування майнової шкоди, завданої неправомірними діями відповідача.

Відповідно до ст. 907 ЦК України договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін.

Порядок і наслідки розірвання договору про надання послуг визначаються домовленістю сторін або законом.

Так, ст. 4 Закону України « Про захист прав споживачів» (в редакції діючої на час виникнення правовідносин) передбачає, що споживачі мають право на:

1) захист своїх прав державою;

2) належну якість продукції та обслуговування;

3) безпеку продукції;

4) необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію про продукцію, її кількість, якість, асортимент, а також про її виробника (виконавця, продавця);

5) відшкодування шкоди (збитків), завданих дефектною чи фальсифікованою продукцією або продукцією неналежної якості, а також майнової та моральної (немайнової) шкоди, заподіяної небезпечною для життя і здоров`я людей продукцією у випадках, передбачених законодавством;

6) звернення до суду та інших уповноважених державних органів за захистом порушених прав;

7) об`єднання в громадські організації споживачів (об`єднання споживачів).

2. Споживачі також мають інші права, встановлені законодавством про захист прав споживачів.

Стаття 10 вказаного Закону передбачає, що:

3. У разі виявлення недоліків у виконаній роботі (наданій послузі) споживач має право на свій вибір вимагати:

1) безоплатного усунення недоліків у виконаній роботі (наданій послузі) у розумний строк;

2) відповідного зменшення ціни виконаної роботи (наданої послуги);

3) безоплатного виготовлення іншої речі з такого ж матеріалу і такої ж якості чи повторного виконання роботи;

4) відшкодування завданих йому збитків з усуненням недоліків виконаної роботи (наданої послуги) своїми силами чи із залученням третьої особи;

5) реалізації інших прав, що передбачені чинним законодавством на день укладення відповідного договору.

Зазначені вимоги підлягають задоволенню у разі виявлення недоліків під час приймання виконаної роботи (наданої послуги) або під час її виконання (надання), а в разі неможливості виявлення недоліків під час приймання виконаної роботи (наданої послуги) - протягом гарантійного чи іншого строку, встановленого договором, чи протягом двох років з дня прийняття виконаної роботи (наданої послуги) у разі відсутності гарантійного чи іншого строку, встановленого законодавством або договором.

4. За наявності у роботі (послузі) істотних недоліків споживач має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.

Якщо істотні недоліки було виявлено в роботі (послузі), виконаній з матеріалу споживача, споживач має право вимагати на свій вибір або виконання її з такого ж матеріалу виконавця, або розірвання договору і відшкодування збитків.

Зазначені вимоги можуть бути пред`явлені споживачем протягом строків, передбачених нормативно-правовими актами та нормативними документами, умовами договору, а в разі відсутності таких строків - протягом десяти років.

6. Виконавець не несе відповідальності за невиконання, прострочення виконання або інше неналежне виконання зобов`язання та недоліки у виконаних роботах або наданих послугах, якщо доведе, що вони виникли з вини самого споживача чи внаслідок дії непереборної сили.

З матеріалів справи вбачається, що позивач, відмовилась від подальшого лікування у відповідача, чого і не спростувала в ході розгляду справи, тим самим відмовилася від укладеного між ними договору, проти чого не заперечував відповідач.

Суд вважає, що у даному випадку є підстави вважати договір розірваним, оскільки право позивача відмовитися в односторонньому порядку від договору не суперечить вимогам закону, бо у даному випадку мова йде про втручання до її організму і відповідно до Закону України «Про основи охорони здоров`я» у даному випадку їй належить право вирішувати щодо необхідності такого втручання.

Доказів того, що у позивача виникли недоліки і з вини відповідача чи внаслідок дії непереборної сили, не надано, а тому підстав для притягнення відповідача від відповідальності за неякісні послуги, не вбачається.

Таким чином, суд вважає, що позивачем не доведено неякісне надання медичної послуги у повному обсязі, а тому підстав для стягнення з відповідача повної вартості наданих послуг не вбачається.

До того ж, суд вважає, що вимоги позивачки щодо повернення їй у повному обсязі сплаченої відповідачеві суми, є безпідставними, оскільки з матеріалів справи не вбачається, а суду не надані докази в розрізі положень ст. ст. 76-81 ЦПК України про проведення оплат позивачем ще й у розмірі 102 910,00 грн.

Звертаючись до суду, позивач вказала про понесення нею витрат на лікування в розмірі 102 910,00 грн. Відповідач заперечує проти отримання від позивача такої суми.

Таким чином, суд вважає, що позивачем не надано належних доказів стосовно сплати нею саме 102 910,00 грн. за надані їй послуги, оскільки враховуючи, що спірною є грошова сума, то відповідно до вимог ЦПК України ці обставини мають бути підтверджені письмовими доказами, що відсутнє у даному випадку.

Отже, позовні вимоги позивача в цій частині не підлягають задоволенню.

Що стосується позовних вимог про стягнення моральної шкоди, то суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» та п.п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.04.1996 року № 5 «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів» при задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Проте, задоволення такої вимоги за умови її пред`явлення можливе з урахуванням положень п. 5 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин), який передбачає право споживачів на відшкодування шкоди (збитків), завданих дефектною чи фальсифікованою продукцією або продукцією неналежної якості, а також майнової та моральної (немайнової) шкоди, заподіяної небезпечною для життя і здоров`я людей продукцією у випадках, передбачених законодавством;

За змістом п. 5 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про захист прав споживачів» відшкодуванню підлягає моральна шкода, завдана саме життю та здоров`ю споживача небезпечною для життя і здоров`я людей продукцією, у випадках, передбачених законодавством.

Доказів того, що моральна шкода позивачу завдана за вказаних у правовій нормі обставин, у справі не надано.

Тому підстав для задоволенні позовних вимог в цій частині не вбачається.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Однією з засад судочинства є, зокрема, визначена ст. 12 ЦПК України змагальність сторін та свобода в наданні ними до суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. ст. 76, 77 ЦПК України).

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оцінка доказів, здобутих в ході розгляду справи, дає підстави суду дійти висновку про не доведення факту надання відповідачем неякісних стоматологічних послуг позивачу. Відтак, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для стягнення з нього матеріальної та моральної шкоди.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 5, 10-13, 76-81, 89, 141, 258, 259, 263-265, 268, 352, 354 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

у задоволенні позову ОСОБА_1 до Приватного підприємства «S.A.L.», третя особа без самостійних вимог щодо предмету спору - ОСОБА_2 про захист прав споживача медичних послуг, відшкодування шкоди та моральних збитків - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Київського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.С. Хоменко