Ухвала

від 24.03.2023 по справі 260/1269/23

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову у вжитті заходів забезпечення адміністративного позову

24 березня 2023 рокум. Ужгород№ 260/1269/23

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гаврилка С.Є., розглянувши у порядку письмового провадження заяву про вжиття заходів забезпечення позову у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Полянської сільської ради Мукачівського району Закарпатської області про визнання протиправними та скасування наказу та містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва, -

ВСТАНОВИВ:

06 березня 2023 року до Закарпатського окружного адміністративного суду із позовом звернулася ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Полянської сільської ради Мукачівського району Закарпатської області (89313, Закарпатська область, Мукачівський район, с. Поляна, вул. Духновича, 63, код ЄДРПОУ 04351587), в якому просить: "1. Прийняти дану позовну заяву до розгляду в порядку загального позовного провадження; 2. Визнати протиправним та скасувати наказ № 10 "Про затвердження містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки" відділу архітектури, житлово-комунального господарства та капітального будівництва Полянської сільської ради Мукачівського району Закарпатської області від 24.06.2022 року про затвердження містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки для проектування об`єкта будівництва "Будівництво багатоквартирного житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського призначення по АДРЕСА_2 " гр. ОСОБА_2 , гр. ОСОБА_3 , гр. ОСОБА_4 ; 3. Скасувати містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва реєстраційний номер MU01:7610-5540-0283-4981 реєстраційний номер А2867610553994446371 від 06.07.2022 року, затверджених наказом №10 "Про затвердження містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки" відділу архітектури, житлово-комунального господарства та капітального будівництва Полянської сільської ради Мукачівського району Закарпатської області від 24.06.2022 року; 4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Полянської сільської ради Мукачівського району Закарпатської області (ЄДРПОУ 04351587, 89313, вул. Духновича, 63, с. Поляна, Мукачівського району Закарпатської області) на користь гр. ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ,) сплачений судовий збір за подання позовної заяви та судові витрати по справі; 5. Повідомити про час і місце розгляду даної позовної заяви.".

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 07 березня 2023 року дану позовну заяву було залишено без руху.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 07 березня 2023 року було відмовлено у вжитті заходів забезпечення даного адміністративного позову.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 13 березня 2023 року було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в даній справі.

23 березня 2023 року на адресу Закарпатського окружного адміністративного суду від представника позивача надійшла ще одна заява про забезпечення позову, шляхом: "1. Зупинення дії оскаржуваних Містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва реєстраційний номер MU01:7610-5540-0283-4981 реєстраційний номер А2867610553994446371 від 06.07.2022 року, затверджених наказом № 10 відділу архітектури, житлово-комунального господарства та капітального будівництва Полянської сільської ради Мукачівського району Закарпатської області від 24.06.2022 року; 2. Заборони TOB "Захід Будінвест Парк" ЄДРПОУ 4493903 та/або будь-яким іншим особам здійснювати будівельні роботи на об`єкті, що знаходиться за адресою: в АДРЕСА_2 та розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 2124084401:06:001:0510 - до набрання законної сили судовим рішенням у даній справі.".

Вказану заяву представник аргументує тим, що, відділом архітектури, житлово-комунального господарства та капітального будівництва Полянської сільської ради було видано ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 містобудівні умови та обмеження для будівництва багатоквартирного житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського призначення, затверджених наказом №10 від 24 червня 2022 року на земельній ділянці за кадастровим номером 2124084401:06:001:0510 в урочище "Копань" по АДРЕСА_2 , що є суміжною земельній ділянці за кадастровим номером 2124084400:08:001:0449, яка належить на праві власності позивачці гр. ОСОБА_1 по АДРЕСА_2 . Суміжними землевласниками, в урочище "Копань", АДРЕСА_2 , протиправно розпочато будівельні роботи по будівництву 6-ти та 4-ох поверхових багатоквартирних житлових будинків, що створило загрозу і має негативний вплив не тільки на права, законні інтереси, життя та здоров`я ОСОБА_1 на повноцінне з володіння, розпорядження і використання нерухомого майна на земельній ділянці за кадастровим номером 2124084400:08:001:0449 по АДРЕСА_2 . Так, за переконанням заявника, невжиття заходів забезпечення позову спричинить негативні та невідворотні наслідки для оточуючого природного стану ареалу (в т.ч. існуючого струмка і озера) по АДРЕСА_2 та громадськості, оскільки будівництво об`єкту у вигляді шестиповерхової будівлі секційного типу з підземним стилобатним приміщенням та може назавжди та невідворотно змінити не тільки на стан земельної ділянки для проектування об`єкта будівництва за кадастровим номером 2124084401:06:001:0510 в урочище "Копань" по АДРЕСА_2 , що є власністю Товариства з обмеженою відповідальністю "Захід Будінвест Парк", але й існуючий природний ландшафт, який є невідновлювальним природним ресурсом та об`єктом охорони. Реалізація запланованого проекту будівництва та невжиття заходів забезпечення позову призведе до унеможливлення захисту прав, законних інтересів не тільки позивача, але й суміжних землевласників на належні і безпечні умови життя, в тому числі шляхом доступу до місць загального відпочинку, охорони та збереження природного ландшафту, струмка, що знаходиться безпосередньо до об`єкта протиправних будівельних робіт. Для відновлення існуючого природного ландшафту ареалу та струмка будуть необхідні не лише значні матеріальні ресурси, але й значний час. Окрім того зазначив, що відповідно до норм Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", містобудівні умови та обмеження, а також дозвіл на виконання будівельних робіт є чинними до завершення будівництва об`єкта. Тобто, можливість ефективного захисту та поновлення порушених прав та інтересів, за захистом звернулася до суду позивачка в особі представника, у вирішальній мірі обмежується часовими рамками, а саме, тривалістю будівництва, оскільки, у зв`язку з закінченням будівництва оскаржувані Містобудівні умови та обмеження, а також оскаржуваний наказ №10 втратять чинність, що унеможливить визнання їх незаконними та скасування в судовому порядку та призведе до неможливості захисту і поновлення порушених прав.

Статтею 154 частиною 1 КАС України визначено, що заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Відповідно до статті 154 частини 1 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Приписами статті 154 частин 2, 3 КАС України визначено, що суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову. У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з повідомленням заінтересованих сторін у встановлений судом строк.

Суд не вбачає необхідності для повідомлення учасників справи, та для виклику особи, яка подала заяву про забезпечення позову, також немає необхідності для призначення її розгляду у судовому засіданні з повідомленням заінтересованих сторін. Відтак, розгляд поданої заяви проводиться у порядку письмового провадження без повідомлення сторін.

У зв`язку із наведеним, на підставі статті 229 частини 4 КАС України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (в тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши заяву, дослідивши необхідні для розгляду заяви, матеріали адміністративної справи, суд вважає, що у задоволенні такої необхідно відмовити, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 150 частини 1 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Згідно зі статтею 150 КАС України, її частиною 2, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Аналіз вищенаведених норм дозволяє дійти висновку, що забезпечення адміністративного позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання судового рішення у разі задоволення позовних вимог. Вжиття заходів забезпечення адміністративного позову нерозривно пов`язано з підставами та предметом адміністративного позову і ними обумовлюється. Забезпечення позову допускається, якщо не вжиття цих заходів може ускладнити або привести до неможливості виконання рішення суду.

Забезпечення позову по суті це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя у разі задоволення вимог позивача (заявника).

Тобто, прийняття такого рішення доцільне та можливе лише в разі наявності достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття таких заходів може в майбутньому ускладнити виконання судового рішення чи призвести до потреби докласти значні зусилля для відновлення прав позивача у разі задоволення позову.

Ці підстави є оціночними, тому містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог. Необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Відповідно до Рекомендації № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13 вересня 1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта.

Тобто, інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.

При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 826/8556/17.

Проаналізувавши мотиви, якими заявник обґрунтовує подану заву, суд дійшов висновку про відсутність об`єктивних доказів, які б свідчили про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам заявника до ухвалення рішення в адміністративній справі, неможливості захисту цих прав та інтересів без вжиття таких заходів.

Судом встановлено, що наказом № 10 "Про затвердження містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки" відділу архітектури, житлово-комунального господарства та капітального будівництва Полянської сільської ради Мукачівського району Закарпатської області від 24 червня 2022 року були затверджені містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва реєстраційний номер MU01:7610-5540-0283-4981 реєстраційний номер А2867610553994446371 від 06 липня 2022 року.

Відповідно до статті 2 частини 1 Закону України "Про місцеве самоврядування" місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Згідно із статтею 31 частиною 1 пунктом 9 Закону України "Про місцеве самоврядування" до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить надання відповідно до закону містобудівних умов і обмежень забудови земельних ділянок.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки (далі - містобудівні умови та обмеження) - документ, що містить комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва щодо поверховості та щільності забудови земельної ділянки, відступів будинків і споруд від червоних ліній, меж земельної ділянки, її благоустрою та озеленення, інші вимоги до об`єктів будівництва, встановлені законодавством та містобудівною документацією.

Статтею 29 частиною 3 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" встановлено, що Містобудівні умови та обмеження надаються відповідними уповноваженими органами містобудування та архітектури на підставі містобудівної документації на місцевому рівні на безоплатній основі за заявою замовника (із зазначенням кадастрового номера земельної ділянки).

Відповідно до статті 29 частини 6 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" надання містобудівних умов та обмежень або прийняття рішення про відмову в їх наданні здійснюється відповідним уповноваженим органом містобудування та архітектури протягом 10 робочих днів з дня реєстрації заяви, затверджується наказом такого органу.

Відтак з аналіз вказаних вище норм слідує, що надання містобудівних умов та обмежень затверджується наказом уповноваженим органом містобудування та архітектури протягом 10 робочих днів з дня реєстрації заяви до котрої долучено документи визначені статтею 29 частиною 3 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".

Тобто в результаті розгляду такої заяви приймається рішення суб`єкта владних повноважень і формі наказу.

Відповідно до статті 4 частини 1 пункту 19 КАС України індивідуальний акт це акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

Оскільки, Містобудівні умови та обмеження не є рішенням суб`єкта владних повноважень, а є вихідними даними для проектування об`єктів містобудування і зберігають свою чинність до завершення будівництва об`єкта, згідно із статтею 29 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" то суд немає визначених законом повноважень для зупинення його дії згідно зі статтями 150, 151 КАС України, оскільки суд має право вжити заходи забезпечення позову виключно шляхом зупинення дії рішення суб`єкта владних повноважень, а Містобудівні умови та обмеження таким рішенням не являється.

Згідно із статтею 151 частиною 3 пунктом 5 КАС України не допускається забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення суб`єкта владних повноважень, яке не є предметом оскарження в адміністративній справі або встановлення заборони, або обов`язку вчиняти дії, що випливають з такого рішення.

Поряд з цим, суд звертає увагу, що позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про порушення її прав, свобод та інтересів оскаржуваними наказом та містобудівними умовами та обмеженнями для проектування об`єкта будівництва, та яким чином вжиття заходів забезпечення, у спосіб, який вона просить відновить стан земельної ділянки на якій проводяться будівельні роботи.

При цьому, надаючи оцінку доводам позивача про очевидність ознак протиправності оскаржуваних наказу та містобудівних умов, суд зазначає, що їх наявність та порушення таким рішенням прав, свобод або інтересів осіб, які звернулися до суду, то вони повинні, насамперед, існувати поза обґрунтованим сумнівом.

Тобто, суд, який застосовує заходи забезпечення позову з цих підстав повинен бути переконаний у тому, що відповідне рішення явно суперечить вимогам закону за критеріями, визначеними статтею 2 частиною 2 КАС України, порушує права, свободи або інтереси позивачів і вжиття заходів забезпечення позову є дієвим способом запобігання істотним та реальним негативним наслідкам таких порушень. У іншому випадку, висновки суду про наявність очевидних ознак протиправності оспорюваного рішення та порушення ним прав, свобод чи інтересів позивачів до розгляду справи по суті, свідчать про наперед сформовану судом правову позицію по справі.

Статтею 151 частинами 1, 2 КАС України визначено, що позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Отже, суд у кожному випадку повинен встановити, виходячи з конкретних доказів, чи є хоча б одна з зазначених обставин у наведеній нормі, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Таким чином, заходи забезпечення позову, які просить вжити заявник, не є співмірними із заявленими позивачем вимогами.

За таких підстав та враховуючи, що заявником не доведено існування обставин, вказаних у статті 150 частині 2 КАС України, на час вирішення заяви про забезпечення позову відсутні підстави стверджувати про протиправність рішення суб`єкта владних повноважень, а також про наявність підстав вважати, що невжиття судом заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, унеможливити ефективний захист або поновлення порушених прав та інтересів позивача, оскільки вирішення вказаного питання на даній стадії фактично є розглядом справи по суті, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.

Суд вважає, що порушення прав, свобод чи інтересів особи - це фактичний наслідок протиправного рішення, дії чи бездіяльності конкретної особи (або осіб) щодо неї. Моментом порушення є момент прийняття рішення, вчинення дій чи бездіяльності, які породжують або можуть породити в майбутньому негативні правові наслідки для особи у вигляді виникнення, зміни чи припинення певних правовідносин за її участю. Іншими словами, таке рішення (дії чи бездіяльність) є юридичним фактом, котрий має існувати на момент звернення до суду, передувати йому та підтверджуватися належними доказами (постанова Верховного Суду від 21 лютого 2018 року у справі №826/15718/16).

Вимога заборонити вчиняти певні дії в майбутньому не може бути задоволена, оскільки захисту підлягає тільки порушене право (постанова Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі № 6-951цс16).

Також необхідно зауважити, що із врахуванням предмету позову у випадку задоволення позовних вимог, відновлення прав позивача стане можливим без вжиття заходів забезпечення позову. Тобто сам факт задоволення вимог позивача поновить право позивача за захистом якого звернувся з даним позовом.

У зв`язку з наведеним, виходячи із змісту поданої заяви та доводів, наведених позивачем на її обґрунтування, суддя дійшов висновку про її необґрунтованість, а тому не вбачає підстав для задоволення заяви про вжиття заходів забезпечення позову.

Суд також вказує, що оцінка зазначеним заявником підставам забезпечення прозову вже надавалася ухвалою від 07 березня 2023 року.

Керуючись статтями 150-154, 243, 248 КАС України, суддя

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити ОСОБА_1 в особі представника Гриньо Дмитра Дмитровича у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено КАС України. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями). Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя С.Є. Гаврилко