Постанова

від 23.03.2023 по справі 280/1143/22

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

23 березня 2023 року м. Дніпросправа № 280/1143/22(суддя Батрак І.В., м. Запоріжжя)

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Чередниченка В.Є. (доповідач),

суддів: Панченко О.М., Іванова С.М.,

за участю секретаря судового засідання Давіденко Ю.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2022 року у справі №280/1143/22 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Прогрес-Агро» до Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Прогрес-Агро» 21 січня 2022 року звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС у Запорізькій області, згідно з яким, просить визнати протиправним та скасувати прийняте відповідачем 25.11.2021 податкове повідомлення-рішення №0176320705, яким позивачу зменшено суму від`ємного значення (по рядку 21 податкових декларацій з податку на додану вартість) за вересень 2019 року у розмірі 994 480 гривен.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що вказане податкове повідомлення-рішення повинно бути скасовано, оскільки висновки відповідача, щодо нереальності господарських операцій позивача з приватним підприємством «ЛАРТ ХОЛ» викладені в акті № 8995/08-01-07-05/32636746 від 24.09.2021 року (далі - акт перевірки) на підставі якого було прийнято оскаржене рішення є безпідставними та необґрунтованими.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2022 року адміністративний позов задоволено повністю.

Рішення суду мотивовано тим, що відповідачем не доведено правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, судом встановлено наявність обставин реальності спірної господарської операції позивача.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідач оскаржив його в апеляційному порядку з підстав неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права. Зазначає про порушення судом першої інстанції принципу офіційного з`ясування всіх обставин справи.

Просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволені позову відмовити повністю.

В апеляційній скарзі відтворює зміст акта перевірки, зазначає про оформлення позивачем первинних документів щодо операцій з постачання товарів без їх реального здійснення.

Посилається на те, що «судом першої інстанції не надано належної правової оцінки та проігноровано наступні обставини», а саме щодо: неможливості підтвердити причетність транспортних засобів наведених у наданих до перевірки ТТН до перевезення товарів, оскільки не встановлено нарахування та виплата доходів від ТОВ «ЮНІВЕРСАЛ ФІРМ» яка замовила послуги перевезення на адресу перевізника ФОП ОСОБА_1 ; неможливості встановити причетність сторін зазначених господарських правовідносин до використання об`єктів нерухомості, реальне місце зберігання та навантаження товарів. Зазначає, що нерухоме майно за адресою зберігання товару перебуває у власності ТОВ «АГРОКОМ НОВА ВОДОЛАГА»; незафіксування пересування автошляхами Харківської та Миколаївської області транспортних засобів зазначених в ТТН; невідповідності дійсності інформації в посвідченнях про якість товару; недостатності ресурсів для ведення господарської діяльності у приватного підприємства «ЛАРТ ХОЛ» та ТОВ «ВЕРАКС ІМПОРТ».

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, яка підтримала доводи апеляційної скарги, пояснення представника позивача, який заперечував щодо її задоволення, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції з`ясовано та знайшло підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що відповідачем у період з 09 по 17 вересня 2021 року було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «ПРОГРЕС-АГРО» з питань дотримання вимог податкового законодавства України по взаємовідносинам з ПП «ЛАРТ ХОЛ» у вересні 2019 року при визначенні показників декларації з податку на додану вартість.

За результатами перевірки складено акт від 24.09.2021 за №8995/08-01-07-05/32636746 (т.1 а.с. 46-79).

У вищевказаному акті відповідачем зроблено, зокрема, висновок про порушення позивачем: п.44.1 ст.44, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VІ (із змінами та доповненнями) (далі ПК України), що нібито призвело до завищення суми від`ємного значення (по рядку 21 податкової декларації з податку на додану вартість) за вересень 2019 року у розмірі 994 480 гривень.

В основу порушення вказаних норм податкового законодавства покладено висновки щодо нереальність придбання у вересні 2019 року ТОВ «ПРОГРЕС АГРО» у ТОВ «ЛАРТ ХОЛ» олії соняшникової сирої, нерафінованої за договором поставки №ЛХ-2009-ПА від 20.09.2019.

На підставі вищевказаного акта перевірки відповідачем прийнято та направлено позивачу податкове повідомлення-рішення від 25.11.2011 року №0176320705, яким позивачу зменшено суму від`ємного значення (по рядку 21 податкових декларацій з податку на додану вартість) за вересень 2019 року у розмірі 994 480 грн (т.1 а.с. 106-107).

Правомірність та обґрунтованість вказаного рішення відповідача є предметом спору переданого на вирішення суду.

Вирішуючи спірні відносини між сторонами та задовольняючи позов повністю, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що спірне рішення відповідачем прийнято не на підставі та не у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при ухвалені оскарженого рішення, виходить з наступного.

Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені статтею 44 Податкового Кодексу України (далі ПК). Так, згідно з положенням пункту 44.1 цієї статті для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон № 996-ХIV.

Відповідно до статті 1 цього Закону первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов`язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Згідно зі статтею 1 Закону № 996-ХIV господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

За змістом частин першої та другої статті 9 Закону № 996-ХIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Слід зазначити, що договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку. Відповідно до частини першої статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Отже, договір свідчить лише про намір виконання дій (операцій) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання.

Відповідно до наведеного вище визначенні господарські операції пов`язані не з фактом підписання договорів, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України (далі - ПК).

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 ПК витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Водночас відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 ПК не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту та витрат, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків

Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов`язаний суб`єкт владних повноважень.

Разом з тим відповідно до принципу змагальності суб`єкт господарювання зобов`язаний заперечувати проти доводів суб`єкта владних повноважень.

Як правильно встановлено судом першої інстанції та знайшло підтвердження під час апеляційного розгляду справи, позивач у письмовій формі уклав з ПП «ЛАРТ ХОЛ» договір поставки товару №ЛХ-2009-ПА від 20.09.2019 року, а саме олії соняшникової сирої нерафінованої.

Відповідно до додатку №1, до цього договору, загальна вартість партії товару складає 5 966 800 грн., у тому числі ПДВ 994 480 грн. Умови поставки товару склад: EXW Україна, Харківська область, Нововодолазький район, с. Ватутіне, вул. Станична, 88, згідно з інкотермс редакції 2020 року.

За результатами виконання умов договору сторонами договору складені відповідні акти, а саме: видаткові накладні №41 від 23.09.2019; №42 від 23.09.2019; №43 від 23.09.2019; №44 від 23.09.2019; №45 від 23.09.2019; №46 від 23.09.2019; №47 від 23.09.2019; №48 від 23.09.2019 та акти приймання-передачі товару №1 від 23.09.2019; №2 від 23.09.2019; №3 від 23.09.2019; №4 від 23.09.2019; №5 від 23.09.2019; №6 від 23.09.2019; №7 від 23.09.2019; №8 від 23.09.2019 року.

Разом з отриманим товаром, загальною кількістю 310 т на суму 5 966 880 грн., в тому числі ПДВ 994 480,00 гривень ТОВ «ПРОГРЕС-АГРО» отримало від ПП «ЛАРТ ХОЛ» сертифікат якості №31Л від 23.09.2019, яким засвідчено якість товару та виробника - ТОВ «Агроком Нова Водолага» (код за ЄДРПОУ 33001687).

ПП «ЛАРТ ХОЛ» за правилами першої події, відповідно до п.п. «Б» п.187.1, ст.. 187 ПК України, а саме на дату отримання документу, що засвідчує постачання товару, були сформовані податкові накладні за №31 від 23.09.2019; №32 від 23.09.2019; №33 від 29.09.2019; №34 від 23.09.2019; №35 від 23.09.2019; №36 від 23.09.2019; №37 від 23.09.2019; №38 від 23.09.2019, які зареєстровано у ЄРПН.

08.08.2019 між позивачем (комітентом) та ТОВ «ЮНІВЕРСАЛ ФІРМ» (комісіонер) було укладено Договір комісії №0808П, відповідно до умов якого ТОВ «ЮНІВЕРСАЛ ФІРМ» зобов`язується за дорученням позивача здійснити від свого імені та за рахунок комітента за винагороду реалізацію товару, що належить комітенту на експорт.

У подальшому, на виконання вказаного договору здійснено передачу товару від ТОВ «ПРОГРЕС-АГРО» до ТОВ «ЮНІВЕРСАЛ ФІРМ» на підставі акта приймання-передачі №1 від 23.09.2019 на весь обсяг придбаного у ПП «ЛАРТ ХОЛ» товару за вересень 2019 року, а саме 310 тон. Відповідно до вказаного акта, місцем приймання-передачі Товару від Комісіонера до комітента є Харківська область, Нововодолазький район, с. Ватутіне, вул. Станична, 88.

Після зазначеної передачі товару у бухгалтерському обліку ТОВ «ПРОГРЕС-АГРО» було здійснено відображення по рахунку 283 «товари на комісії».

На виконання умов договору комісії №0808П від 08.08.2019, відповідно до звіту комісіонера №4 від 29.10.2019, який надано комітенту, зазначено, що здійснено експорт вказаного товару на підставі ВМД UA504120/2019/109048 від 29.10.2019 року. Експорт Товару здійснено на виконання міжнародного контракту №UF-040919РА від 04.09.2019, укладеного комісіонером з підприємством-нерезидентом АLPEX PROJEKT LTD.

У Звіті Комісіонера також зазначено, що перевезення вказаного товару з місця зберігання до місця подальшого експорту товару здійснювалась транспортом, відповідно до товарно-транспортних накладних: №38 від 02.10.2019; №003418 від 02.10.2019; №00025 від 02.10.2019; №22 від 02.10.2019; №41 від 02.20.12019; №120 від 02.10.2019; №122 від 02.10.2019; №005 від 03.10.2019; №272789 від 03.10.2019; №15 від 03.10.2019; №013 від 04.10.2019; №192 від 04.10.2019; №005 від 04.10.2019; №8832 від 09.10.2019; №45152 від 09.10.2019; №070 від 09.10.2019; №61 від 10.10.2019; №003 від 11.09.2019; №300 від 11.10.2019 року.

Відповідно до п.1.1.3 предмету Договору комісії №0808П від 08.08.2019 визначено, що Комісіонер зобов`язується зберігати та самостійно транспортувати отриманий на комісію Товар, відповідно до базису поставки за укладеними Договорами.

ТОВ «ПРОГРЕС-АГРО» здійснено оплату за придбаний товар на адресу ТОВ «ЛАРТ ХОЛ», що підтверджено, відповідними банківськими документами.

Взаєморозрахунки ТОВ «ПРОГРЕС-АГРО» з ПП «ЛАРТ-ХОЛ» також підтверджуються актом звірки за період з травня 2019 по грудень 2020 року.

Окрім цього, ТОВ «ПРОГРЕС АГРО», на адресу ТОВ «ЮНІВЕРСАЛ ФІРМ» здійснено оплату у повному обсязі за надані послуги, відповідно до зазначеного Договору комісії, що підтверджено належними платіжними документами.

Таким чином, судом першої інстанції зроблено обґрунтований висновок про реальність господарської операції між позивачем та ПП «ЛАРТ ХОЛ» за наслідками якої сформовано спірний податковий кредит, оскільки встановлені обставини справи свідчать про поставку товару, оплату його вартості, використання у власній господарській діяльності.

Щодо доводів відповідача про неможливість транспортування придбаних у ПП «ЛАРТ-ХОЛ» товарів (олії соняшникової сирої, нерафінованої) суд апеляційної інстанції зазначає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що за умовами Договору поставки №ЛХ-2009-ПА від 20.09.2019 та Додатку №1 до нього постачання товару здійснювалось за рахунок постачальника, за адресою: Україна, Харківська область, Нововодолазький район, с. Ватутіне, вул. Станична, 88, де останній було отримано позивачем, саме у місці наступної поставки такого товару, визначеному у Договорі комісії №0808 П від 08.08.2019 за яким, Комісіонер ТОВ «ЮНІВЕРСАЛ ФІРМ» за дорученням Комітента ТОВ «ПРОГРЕС АГРО», повинен здійснити від свого імені реалізацію такої продукції.

Отже аргументи контролюючого органу про відсутність факту перевезень та відсутності в розпорядженні позивача об`єктів промислової нерухомості на зазначеній вище адресі безпідставні, адже поставка товару здійснювалась в місці його послідуючої передачі з метою подальшої реалізації. Транспортні документи, зокрема, товарно-транспортна накладна призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення, а відтак визначає взаємовідносини по виконанню перевезення вантажів для обліку транспортної роботи. Товарно-транспортні накладні чи подорожні листи не є винятковими первинними бухгалтерськими документами, які підтверджують факт реальності здійснення господарської операції за договором, та за відсутності яких платник позбавляється права на формування податкового кредиту, а також віднесення до складу доходів і витрат сум за договорами у разі наявності інших первинних бухгалтерських документів, оформлених відповідно до положень чинного законодавства, а саме: договорів, видаткових накладних, податкових накладних, регістрів бухгалтерських документів, платіжних доручень, відомостей про рух активів, товару та інших документів.

Щодо доводів відповідача про те, що в посвідчення про якість внесено данні які не відповідають дійсності суд першої інстанції правильно зазначив що відповідно до п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75 ПК України документальна перевірка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів. Сертифікати якості на товари та інші такого виду документи, не є первинними документами бухгалтерського обліку у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», не містять в собі відомості про господарську операцію, не пов`язані з нарахуванням та сплатою податків та не можуть підтверджувати чи навпаки, в разі їх відсутності, спростовувати факт проведення господарських операцій. Такі документи, як сертифікати якості на товари, згідно до ст.83 ПК України, не входять до кола матеріалів, які є підставами для висновків під час перевірки, та у відповідності до ст.85 ПК України не обов`язкові для надання платником податків під час перевірки.

Відповідно до постанови Верховного Суду від 01.08.2018 по справі №806/1437/14, податкове законодавство не ставить право платника на формування податкової вигоди у залежність від наявності у нього таких документів, як сертифікати якості на товари.

Також слід зазначити, що доводи відповідача про відсутність у приватного підприємства «ЛАРТ ХОЛ» та ТОВ «ВЕРАКС ІМПОРТ» достатніх ресурсів для ведення господарської діяльності не спростовують обставин виконання зазначеними особами умов укладених ними договорів, адже така діяльність може здійснюватися не лише за рахунок власних ресурсів, але й за рахунок ресурсів, що належать іншим особам (найманих ресурсів). Крім того, відповідач не зазначає які саме ресурси на його думку є достатньоми для цих підприємств для виконання господарської діяльності та чим це підтверджується.

Щодо повторних доводів відповідача про незафіксування пересування автошляхами Харківської та Миколаївської області транспортних засобів зазначених в ТТН слід зазначити, що суд першої інстанції з цього приводу обґрунтовано зазначив, що Головним управління Національної поліції в Запорізькій області зазначено, що інформація із системи ІП «Гарпун» не входить до переліку процесуальних джерел доказів, що свідчить про відсутність доказового значення інформації викладеної у листі від 15.07.2021 за №1879/2/02-2021, в тому числі у частині нереальності господарських операцій позивача та його контрагентів. ІП «Гарпун» за своїм призначенням не здійснює фіксацію автотранспортних засобів суцільним методом, а лише у випадках передбачених відповідною Інструкцією, а в деяких випадках вона взагалі не була введена в експлуатацію. Отже посилання податкового органу на відомості, отримані від ГУ НП у Запорізькій області з ІП «Гарпун» є безпідставним, незаконним та не можуть бути використані як доказ відсутності вантажних перевезень та здійснення господарської операції в цілому.

Крім того, відсутність реальності вчинення господарської діяльності пов`язується податковим органом з обставинами діяльності підприємства постачальника ПП «ЛАРТ ХОЛ», а ТОВ «ВЕРАКС ІМПОРТ» є фігурантом кримінального провадження №32019080000000056 від 10.10.2019, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.205 Кримінального кодексу України, які на думку податкового органу неналежним чином здійснюють свою діяльність, що є неприпустимим як за законодавством України так і за міжнародними нормами.

Зокрема, ст. 61 Конституції України закріплює принцип індивідуального характеру юридичної відповідальності особи.

Крім того, рішеннями Європейського Суду від 09.01.2007 у справі «Інтерсплав проти України» та від 22.01.2009 «Булвес» АД проти Болгарії, які згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права, вказано на те, що коли Держави-члени Конвенції володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань… Суд вважає, що коли національна влада за відсутності будь-яких вказівок на пряму участь фізичної або юридичної особи у зловживаннях, пов`язаних зі сплатою ПДВ, що нараховується при низці операцій з поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все таки карає одержувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов`язання, за дії чи бездіяльність постачальника, який знаходився поза контролем одержувача і по відношенню до якого не було засобів відстеження і забезпечення його старанності, то влада виходить за розумні межі і порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту права власності.

Згідно з ч. 2 ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Отже, виходячи з наведеного, порушення, допущені одним платником податків, за загальним правилом, не впливають на права та обов`язки іншого платника податків. Крім того, чинне законодавство не покладає на підприємство обов`язок збирання інформації про стан господарської діяльності та порушення підприємств-контрагентів.

Згідно з частиною 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Між тим відповідач зазначеного обов`язку не виконав.

Щодо доводів відповідача про порушення судом першої інстанції принципу офіційного з`ясування всіх обставин справи, не взяття до уваги певних обставин справи слід зазначити, що відповідач в апеляційній скарзі не зазначає які обставини справи не було з`ясовано судом першої інстанції та які не було взято до уваги, а отже суд апеляційної інстанції позбавлений можливості встановити наявність таких обставин та надати їм оцінку.

На підставі зазначеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції під час розгляду цієї справи об`єктивно, повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку і ухвалив законне, обґрунтоване рішення без порушень норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому рішення суду першої інстанції у цій справі необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись: статтями 241-245, 250, пунктом 1 частини 1 статті 315, статтями 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, Третій апеляційний адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області - залишити без задоволення, а рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2022 року у справі №280/1143/22 без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених частиною 5 статті 291, пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Вступну та резолютивну частини постанови проголошено 23 березня 2023 року.

Повне судове рішення складено 24 березня 2023 року.

Головуючий - суддяВ.Є. Чередниченко

суддяО.М. Панченко

суддяС.М. Іванов