Постанова

від 22.03.2023 по справі 460/1724/22

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2023 рокуЛьвівСправа № 460/1724/22 пров. № А/857/16/23

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого суддіШавеля Р.М.,

суддівБруновської Н.В. та Хобор Р.Б.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Рівненській обл. на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 06.05.2022р. в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Західноукраїнська м`ясопереробна компанія» до Головного управління ДПС у Рівненській обл. про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень щодо збільшення сум грошових зобов`язань з податку на додану вартість та податку на прибуток (суддя суду І інстанції: Комшелюк Т.О., час та місце ухвалення рішення суду І інстанції: 06.05.2022р., м.Рівне; дата складання повного тексту рішення суду І інстанції: 06.05.2022р.),-

В С Т А Н О В И В:

01.02.2022р. (згідно з відомостями реєстраційної позначки суду першої інстанції) позивач Товариство з обмеженою відповідальністю /ТзОВ/ «Західноукраїнська м`ясопереробна компанія» звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправними та скасувати наступні податкові повідомлення-рішення, прийняті відповідачем Головним управлінням /ГУ/ ДПС у Рівненській обл.:

повідомлення-рішення № 49417000701 від 20.01.2022р. щодо збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість /ПДВ/ в розмірі 305724 грн. та застосування штрафної (фінансової) санкції у розмірі 152862 грн.;

податкове повідомлення-рішення № 49317000701 від 20.01.2022р. щодо збільшення суми грошового зобов`язання по податку на прибуток у розмірі 38760 грн. та застосування штрафної (фінансової) санкції у розмірі 0,00 грн. (а.с.1-9).

Розгляд справи здійснений судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи та проведення судового засідання (у письмовому провадженні) (а.с.100-102).

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 06.05.2022р. заявлений позов задоволено; визнано протиправними та скасовані прийняті ГУ ДПС у Рівненській обл. податкові повідомлення-рішення № 49417000701 від 20.01.2022р. та № 49317000701 від 20.01.2022р.; вирішено питання про розподіл судових витрат (а.с.135-145).

Не погодившись із винесеним судовим рішенням, його оскаржив відповідач ГУ ДПС у Рівненській обл., який покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що у своїй сукупності призвело до помилкового вирішення спору, просить апеляційний суд скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволенні заявленого позову відмовити (а.с.146-151).

В обґрунтування вимог апеляційної скарги покликається на те, що судом першої інстанції не враховані приписи п.74.3 ст.74, пп.83.1.2 п.83.1 ст.83 Податкового кодексу /ПК/ України, яка дозволяє використання податкової інформації під час проведення перевірки та формування її висновків.

Зокрема, відповідачем враховано податкову інформацію щодо взаємовідносин позивача із контрагентом ТзОВ «Виробнича компанія «Агро-альянс». Податковий кредит цього платника за вересень 2020 року сформовано за рахунок товарно-матеріальних цінностей /ТМЦ/ (м`ясо та нутрощі птиці, м`ясо свиней), а також з послуг перевезення. Однак джерело походження вказаної продукції не встановлено, через що легальність руху товарів по ланцюгу постачання від виробника до позивача не підтверджено.

Недоведеність фактичного здійснення господарської операції (нездійснення операції) позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди, а покупця - права на формування цієї податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв`язку з цим юридично дефектних первинних документів, та незважаючи на наявність у платника податку доказів сплати продавцеві вартості товарів/послуг, якщо рух коштів не забезпечений зв`язком з господарською діяльністю учасників цих операцій. При цьому відсутність ділової мети також є підставою для відмови у наданні податкової вигоди.

Враховуючи, що у ТзОВ «Виробнича компанія «Агро-альянс» відсутні необхідні умови для здійснення господарських операцій (зокрема, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби), тому стосунки із вказаним контрагентом не можна вважати господарською діяльністю.

Отже, проведеною перевіркою встановлено нереальність господарських операцій з постачання ТМЦ (м`ясо яловичини) ТзОВ «Виробнича компанія «Агро-альянс» для позивача, а також документальне оформлення нереальних господарських операції при складанні первинних документів та їх відображенні в регістрах бухгалтерського обліку і фінансовій звітності.

Виходячи з вищенаведеного, податковим органом кваліфіковані вказані дії суб`єктів господарювання, як діяльність, що спрямована на здійснення операцій, пов`язаних з наданням податкової вигоди.

За таких обставин у відповідача були правові підстави для збільшення сум грошових зобов`язань з податку на прибуток та ПДВ.

Позивачем ТзОВ «Західноукраїнська м`ясопереробна компанія» скеровано до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, в якому останній вважає її безпідставною, необґрунтованою і такою, що не підлягає до задоволення. Наголошує на тому, що суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального та процесуального законодавства, ухвалив законне і справедливе судове рішення, що відповідає усталеній судовій практиці по аналогічній категорії справ (а.с.173-209).

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Як достовірно встановлено під час судового розгляду, відповідно до пп.20.1.4. ст.20, пп.75.1.2 п.75.1 ст.75, ст.77 ПК України, плану-графіка проведення документальних планових виїзних перевірок платників податків на 2021 року, наказу ГУ ДПС у Рівненській обл. № 2381-п від 18.11.2021р., у період з 01.12.2021р. по 14.12.2021р. посадовими особами ГУ ДПС у Рівненській обл. проведена планова виїзна документальна перевірка ТзОВ «Західноукраїнська м`ясопереробна компанія» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2018р. по 30.09.2021р., валютного законодавства за період з 01.10.2018р. по 30.09.2021р., з питань єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.10.2018р. по 30.09.2021р., іншого законодавства за вказаний період.

За результатами проведеної перевірки складено Акт перевірки № 9023/17-00-07-01/40841356 від 29.12.2021р. (а.с.16-58).

Наведеною перевіркою виявлені, зокрема, наступні порушення позивачем вимог податкового законодавства:

п.п.44.1, 44.2 ст.44. пп.134.1 п.134 ст.134 розділу III ПК України, п.п.5, 21 П(С)БО 15 «Дохід», п.5 П(С)БО 11 «Зобов`язання», ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», п.2.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затв. наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995р., що призвело до заниження податку на прибуток у розмірі 38760 грн., в тому числі за IV квартал 2020 року на суму 38760 грн.;

пп.«а» п.198.1, п.198.3 ст.198, п.201.10 ст.201 розділу III ПК України, що зумовило заниження ПДВ у розмірі 305724 грн., в т.ч. за вересень 2020 року - 125479 грн., листопад 2020 року - 57367 грн., грудень 2020 року - 122878 грн.

На підставі наведених результатів перевірки податковим органом прийнято наступні податкові повідомлення-рішення:

№ 49417000701 від 20.01.2022р. щодо збільшення суми грошового зобов`язання з ПДВ в розмірі 305724 грн. та застосування штрафної (фінансової) санкції у розмірі 152862 грн. (а.с.13-14);

№ 49317000701 від 20.01.2022р. щодо збільшення суми грошового зобов`язання по податку на прибуток у розмірі 38760 грн. та застосування штрафної (фінансової) санкції у розмірі 0,00 грн. (а.с.11-12).

Висновки проведеної перевірки в частині вказаних податкових повідомлень-рішень ґрунтуються на тому, що під час дослідження ревізорами наданих до перевірки документів встановлено відображення ТзОВ «Західноукраїнська м`ясопереробна компанія» в даних податкового обліку нереальних господарських операцій із придбання товарів у ТзОВ «Виробнича компанія «Агро-Альянс».

При цьому, товари, ідентичні задекларованим ТзОВ «Західноукраїнська м`ясопереробна компанія» по взаємовідносинах із ТзОВ «Виробнича компанія «Агро-Альянс», частково використані в господарській діяльності позивача.

Враховуючи те, що у ТзОВ «Виробнича компанія «Агро-Альянс» відсутні необхідні умови для здійснення господарських операцій (а саме: відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби), тому операції за участі ТзОВ «Виробнича компанія «Агро-Альянс» не є господарською діяльністю підприємства, в розумінні пп.14.1.36 ст.14 ПК України.

Часткове використання у господарській діяльності ТМЦ (м`ясо яловичини в напівтушках охолоджене 1 кат.) загальною вартістю 215333 грн. 33 коп. призвело до зростання власного капіталу ТзОВ «Західноукраїнська м`ясопереробна компанія», тому безоплатно отримані активи (ТМЦ) загальною вартістю 215333 грн. 33 коп. є доходом у розумінні п.5 П(С)БО 15 «Доходи».

Вибірковою перевіркою повноти визначення задекларованих ТзОВ «Західноукраїнська м`ясопереробна компанія» показників у рядку 01 Декларацій «Дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку» за період з 01.10.2018р. по 30.09.2021р. встановлено його заниження на 215333 грн. 33 коп., в т.ч. за IV квартал 2020 року - на суму 215333 грн. 33 коп.

Також вибірковою перевіркою повноти визначення податку на прибуток за період з 01.10.2018р. по 30.09.2021р. встановлено його заниження на загальну суму 38760 грн., в тому числі за IV квартал 2020 рік - на суму 38760 грн., в результаті порушень податкового законодавства, які відображено в підрозділі 3.1.1.1. «Дохід та фінансовий результат до оподаткування, визначені за правилами бухгалтерського обліку» Акту перевірки.

Водночас, перевіркою правомірності визначення податкового кредиту за період з 01.10.2018р. по 30.09.3021р. встановлено його завищення на суму 305724 грн., в т.ч. за серпень 2020р.- на суму 305724 грн.

Таким чином, податковим органом не встановлено джерела походження, виробника продукції - м`яса яловичини охолодженого та не підтверджено легальність руху продукції в «ланцюгу» постачання від виробника до ТзОВ «Західноукраїнська м`ясопереробна компанія». Фактично виробник товару є невідомим, такий товар введено в товарообіг (легалізовано) ТзОВ «Виробнича компанія «Агро-Альянс» з метою формування відповідної ціни та, як наслідок, формування податкового кредиту кінцевим споживачем ТзОВ «Західноукраїнська м`ясопереробна компанія», що свідчить про відсутність реального вчинення господарських операцій з отримання спірних ТМЦ від названого постачальника та його подальше використання в своїй господарській діяльності.

Вирішуючи наведений спір та задовольняючи заявлений позов, суд першої інстанції виходив з того, що досліджені під час судового розгляду докази підтверджують реальність здійснення позивачем господарських операцій по придбанню товарів у контрагента ТзОВ «Виробнича компанія «Агро-Альянс» за обревізований період, а отже, валові витрати та податковий кредит за наслідками цих операцій позивачем сформовані правомірно.

Позивач надав належні та допустимі докази на підтвердження того, що поставки товарів відбулися, а придбані товари в подальшому використані в господарській діяльності позивача.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про те, що встановлені під час розгляду справи обставини, які підтверджені належними доказами, спростовують висновки ГУ ДПС у Рівненській обл., викладені в Акті перевірки № 9023/17-00-07-01/40841356 від 29.12.2021р., а тому спірні податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню як протиправні.

Колегія суддів вважає, що наведені висновки суду першої інстанції є правильними, оскільки ґрунтуються на фактичних обставинах справи та відповідають вимогам чинного законодавства, з огляду на таке.

Предметом доказування у розглядуваній справі є дослідження обставин про те, чи не були дії позивача спрямовані на безпідставне одержання коштів із державного бюджету, чи мали операції із придбання товарів та послуг реальний характер, яким чином придбавалися товари і надавалися послуги, а також дійсна можливість здійснення таких операцій.

При цьому, надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин:

* неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

* відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності через відсутність управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

* облік для цілей оподаткування лише тих господарських операцій, які безпосередньо пов`язані з виникненням податкової вигоди, якщо для цього виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

* здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку;

* відсутність первинних документів обліку.

Підпунктом 44.1 ст.44 ПК України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абзац другий вищевказаної правової норми).

Відповідно до ч.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

За вимогами ч.1 ст.9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч.2 ст.9 вказаного Закону).

Згідно з п.2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затв. наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995р., первинні документи повинні мати обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Виходячи з вимог наведених норм ПК України, підтвердженням факту здійснення господарської операції є відповідні розрахункові, платіжні та інші первинні документи, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку.

Підпунктом 14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що господарська діяльність це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 вказаного Кодексу об`єктом оподаткування є, зокрема, прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Відповідно до п.135.1 ст.135 цього Кодексу базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Згідно з п.п.5-7, 9 Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати» (П(С)БО 16), затв. наказом Міністерства фінансів України № 318 від 31.12.1999р. (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов`язань.

Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені.

Витрати, які неможливо прямо пов`язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Не визнаються витратами й не включаються до звіту про фінансові результати, зокрема, інші зменшення активів або збільшення зобов`язань, що не відповідають ознакам, наведеним у пункті 6 цього Національного положення (стандарту).

Згідно п.198.1 ст.198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;

ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Відповідно до п.198.2 ст.198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно п.198.3 ст.198 наведеного Кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);

ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.198.6 ст.198 цього Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

З наведених законодавчих положень випливає, що умовами реалізації права платника на податковий кредит, а також на зменшення оподатковуваного доходу на суму понесених витрат є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) та наявність первинних документів (зокрема, податкових накладних), оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства.

При цьому, наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податків договорах.

Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податків договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

Таким чином, господарські операції для визначення валових доходів і податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційного з`ясування обставин справи в адміністративному судочинстві зобов`язаний суб`єкт владних повноважень.

Разом з тим, відповідно до принципу змагальності суб`єкт господарювання має спростувати доводи суб`єкта владних повноважень, якщо їх обґрунтованість заперечує.

Оцінка документів, як письмових доказів, здійснюється відповідно до положень процесуального принципу допустимості доказів, закріпленого на час вирішення спору ст.74 КАС України, частиною другої якої передбачено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У даній справі в основу складу податкових правопорушень покладені взаємовідносини позивача з його контрагентом.

Враховуючи положення Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а також приведені норми податкового законодавства, колегія суддів зазначає, що податковий кредит для цілей визначення об`єкту оподаткування ПДВ має бути фактично підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарських операцій.

Право на віднесення сум ПДВ до податкового кредиту виникають у разі здійснення господарських операцій, підтверджених відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку. Доведеність податкового правопорушення полягає у комплексному дослідженні усіх складових господарських операцій.

В аспекті наведеного колегія суддів враховує, що наявними матеріалами справи не підтверджуються висновки податкового органу про відсутність реального здійснення господарських операцій, з огляду на наступне.

28.07.2020р. між позивачем (покупець) та ТзОВ «Виробнича компанія «Агро-Альянс» (продавець) укладено договір поставки № 28/07, предметом якого є постачання товару (яловичина в напівтушках охолоджена) в кількості, по ціні та на суму, що зазначатиметься кожного разу на кожну окрему партію товару у видаткових накладних. Оплата за кожну партію товару здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника не пізніше 15 операційних днів з моменту отримання товару. Доставка кожної партії товару здійснюється транспортом за домовленістю сторін і визначатиметься у товарно-транспортних накладних. Транспортні витрати відносяться на рахунок тієї сторони, яка зазначена у товарно-транспортній накладній як замовник. Постачальник гарантує, що весь товар має належну якість, що підтверджується якісним посвідченням.

Позивач ТзОВ «Західноукраїнська м`ясопереробна компанія» підтвердив факт отримання товарів від ТзОВ «Виробнича компанія «Агро-Альянс» наданими до перевірки та матеріалів справи належними та допустимими доказами, а саме:

договором поставки № 28/07 від 28.07.2020р., укладеним з ТзОВ «Виробнича компанія «Агро-Альянс»;

видатковими накладними № 37 від 04.08.2020р. та № 17 від 04.08.2020р.;

товарно-транспортними накладними № Р17 від 04.08.2020р. та № Р37 від 04.08.2020р.;

декларацією виробника № 90 від 03.08.2020р.;

банківськими виписками від 04.08.2020р.;

належним чином зареєстрованими податковими накладними № 15 від 04.08.2020р., № 16 від 04.08.2020р.;

картками бухгалтерських рахунків 631, 26 та 6441.

Також позивач представив акти переробки сировини, з яких вбачається оприбуткування та переробка отриманого від ТзОВ «Виробнича компанія «Агро-Альянс» товару (а.с.72-95).

Таким чином, факт реальності господарських операцій між ТзОВ «Західноукраїнська м`ясопереробна компанія» та ТзОВ «Виробнича компанія «Агро-Альянс» підтверджено первинними бухгалтерськими документами.

Крім того, зустрічних звірок податкового органу із ТзОВ «Виробнича компанія «Агро-Альянс» не проведено, а інформацію щодо них взято із інформаційних баз податкового органу.

Первинні документи, якими позивач доводить здійснення господарських операцій з ТзОВ «Виробнича компанія «Агро-Альянс», оформлені належним чином, містять необхідні реквізити, повністю відображають зміст господарських операцій ТзОВ «Західноукраїнська м`ясопереробна компанія» і не мають недоліків, які б свідчили про їх невідповідність вимогам до первинних документів.

Водночас, сумнівність господарських операцій позивача обґрунтовується податковим органом виключно інформацією, викладеною в інформаційних базах даних податкового органу. Разом з тим, така інформація не ґрунтується на фактах, які встановлені за результатами документальних перевірок контрагентів позивача, а лише містить припущення податкового органу про неможливість здійснення ними господарської діяльності у зв`язку з відсутністю за місцезнаходженнями, та, як наслідок, відсутність трудових ресурсів та іншого майна, які економічно необхідні для виконання поставок товарів.

Чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів або спеціальних дозволів у останніх.

Платник не несе відповідальності за дії всіх підприємств та організацій, що беруть участь у багатостадійному процесі сплати податків до бюджету. Податкові органи не вправі тлумачити поняття добросовісності платника як таке, що породжує у останнього додаткові обов`язки, не передбачені чинним законодавством.

Крім того, у комерційній діяльності щодо поставки товарів не завжди вимагається наявність задекларованих власних основних засобів та значної кількості персоналу; звичаями ділового обороту встановлені й інші можливості залучення матеріальних ресурсів без реєстрації в уповноважених органах; при цьому відповідачем не доведено неможливості виконання спірними постачальниками наявними у них силами та засобами договірних зобов`язань.

Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо. При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки в їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце.

Водночас, позивачем ТзОВ «Західноукраїнська м`ясопереробна компанія» підтверджено, що придбані у контрагента товари використані ним у власній господарській діяльності.

В матеріалах адміністративної справи є відсутній вирок суду, який набрав законної сили, та яким встановлено здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентом з метою, яка порушує публічний порядок, вчинення господарських операцій з метою, що суперечать інтересам держави і суспільства, так само і ухилення від сплати податків за наслідками виконання господарських зобов`язань з боку позивача.

Позивач надав належні та допустимі докази на підтвердження того, що господарські операції мали реальний характер. Дослідженні первинні документи містять відомості про обставини, які є предметом доказування у цій справі, відповідають вимогам ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та пп.2.4 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затв. наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995р.

Під час перевірки податковий орган не встановив обставин, які б свідчили про умисел позивача або його контрагента на укладення правочинів без наміру створити наслідки, які передбачені ним. Цих доказів не надано і під час судового розгляду справи, що свідчить про необґрунтованість висновків відповідача про фіктивний характер проведених господарських операцій між позивачем та його контрагентами.

Отже, між позивачем та його контрагентом в дійсності були виконані вищевказані господарські операції, дії останніх спрямовані на реальне настання правових наслідків, а не вчинялися лише в цілях заниження об`єкта оподаткування, несплати податків.

Тобто, внаслідок проведення таких операцій платник податків мав намір одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності, і не прагнув отримати вигоду виключно чи переважно за рахунок неправильного формування податкового кредиту та валових витрат, відшкодування з державного бюджету ПДВ тощо.

Окрім цього, по операціях придбання позивачем у його контрагента товарів не встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, наявності протиправного умислу на укладення правочинів з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а, отже, віднесення їх до категорії нікчемних та таких, що не спрямовані на настання реальних наслідків, слід вважати безпідставним.

Під час судового розгляду не виявлено фактів визнання недійсними установчих документів юридичної особи ТзОВ «Виробнича компанія «Агро-Альянс», також відсутні обвинувальні вироки суду, якими були б засуджені винні особи за створення фіктивного підприємства чи видачу податкових накладних від цього підприємства, не здобуто доказів наявності протиправного умислу в самого позивача.

Покликання контролюючого органу на можливі порушення норм інших галузей законодавства у розглядуваній справі не впливають на правильність ведення податкового обліку, а тому не можуть свідчити про порушення інтересів держави у фіскальній сфері.

Також, колегія суддів враховує ту обставину, що контрагент позивача на момент здійснення господарських операцій знаходився на податковому обліку як платники ПДВ, його свідоцтво про державну реєстрацію платника ПДВ на час здійснення господарських операцій з позивачем не було анульоване, правочини з цим суб`єктом господарювання, а також первинні бухгалтерські та податкові документи не визнані у встановленому чинним законодавством порядку недійсними, що, на думку колегії суддів, свідчить про те, що позивач діяв з належною обачністю.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платника, яка передбачає економічну виправданість його дій, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність у бухгалтерській та податковій звітності.

Контролюючим органом, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також не представлено доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Також податковим органом не подано доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податків або можливої фіктивності його постачальника, як-от: пояснень посадової особи щодо її непричетності до фінансово-господарської діяльності очолюваного суб`єкта господарювання, судових рішень, вироків, не наведено доводів щодо здійснення позивачем операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.

Тому можливі порушення контрагентом позивача вимог податкового законодавства щодо відображення господарських операцій в податковому обліку та сплати податків спричиняє негативні наслідки саме для нього, а не для позивача.

Колегія суддів зазначає, що ПК України не ставить в залежність право віднесення сплачених сум ПДВ до податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Формування податкового кредиту є правом окремо взятого платника податків і не залежить від розрахунків з бюджетом інших осіб, їх звітності та податкової дисципліни. Якщо контрагент не виконав свого зобов`язання по сплаті податку до бюджету або встановлено порушення податкового законодавства з боку контрагента, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Також ТзОВ «Західноукраїнська м`ясопереробна компанія» не може нести відповідальність за дії контрагентів, які на думку податкового органу, є «сумнівними» чи «фіктивними» суб`єктами господарювання.

При винесенні постанови по справі колегія суддів враховує рішення Європейського суду з прав людини від 22.01.2009р. у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03), в якому зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов`язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов`язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

У вищевказаному рішенні наголошується й на тому, що платник податків не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов`язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також пеню.

Також у рішеннях у справах «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та «Вуліч проти Швеції», Європейський суд з прав людини звертав увагу на необхідність покладення обов`язку доказування на податковий орган, що цілком відповідає положенням ст.77 КАС України.

Оцінюючи дані факти, судом першої інстанції правомірно надано перевагу письмовим доказам (первинним документам) та письмовим поясненням представників сторін, а також підставно враховано, що про реальність господарських операцій позивача з контрагентом свідчить той факт, що товари, які отримані від зазначеного контрагента, були реально обліковані підприємством та використані у власній господарській діяльності.

При вирішенні заявлених вимог колегія суддів враховує правову позицію Верховного Суду по наведеній категорії справ, яка викладена у постановах від 16.01.2018р. у справі № 820/4648/13-а, від 16.01.2018р. у справі № 826/1398/14, від 06.02.2018р. у справі № 804/4940/14, від 17.11.2020р. у справі № 813/2761/17, від 21.01.2021р. у справі № 820/4411/16, від 09.03.2021р. у справі № 826/7270/18, від 11.08.2021р. у справі № 640/6143/19, від 29.03.2019р. у справі № 808/3412/16, від 14.04.2021р. у справі № 804/16463/15, від 14.08.2018р. у справі № 815/3479/17, від 31.07.2018р. у справі № 817/1339/17, від 31.07.2018р. у справі № 808/1507/16, від 06.06.2018р. у справі № 822/1866/15, від 08.11.2018р. у справі № 826/15028/17, від 17.04.2018р. у справі № 808/2459/17, від 12.04.2018р. у справі № 826/1571/16, від 16.05.2018р. у справі № 2а-0870/12052/11, від 06.02.2018 у справі № 816/166/15-а, від 14.04.2021р. у справі № 804/16463/15, від 17.04.2018р. у справі № 815/2578/16, від 13.11.2018р. у справі № 805/528/17-а, від 23.10.2018р. у справі № 804/16486/15, від 29.04.2021р. у справі № 810/4753/15, від 27.02.2020р. у справі № 440/1503/19, від 10.12.2019р. у справі № П/811/1512/14, від 03.11.2021р. у справі № 1.380.2019.001114, від 04.06.2019р. у справі № 818/2186/14, від 16.12.2019р. у справі № 200/12345/18-а, від 12.04.2018р. у справі № 808/2519/16, від 07.07.2020р. у справі № 806/1071/17, від 10.06.2019р. у справі № 808/3611/16, а також постанові Великої Палати від 07.07.2022р. у справі № 160/3364/19, які в силу приписів ч.5 ст.242 КАС України та ч.6 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» є обов`язковими під час вирішення наведеного спору.

Інші висновки рішення суду першої інстанції колегія суддів вважає підставними і обґрунтованими, оскільки такі відповідають вимогам податкового законодавства, діючого на момент виникнення спірних відносин.

Доводи апелянта в іншій частині на правомірність прийнятого рішення не впливають та висновків суду не спростовують.

Таким чином, колегія суддів приходить до переконливого висновку про наявність підстав для визнання протиправними та скасування спірних податкових повідомлень-рішень.

При цьому висновок суду про протиправність рішень податкового органу зроблено з дотриманням вимог КАС України, оскільки він, вживши заходів, необхідних для з`ясування всіх обставин у справі, всебічно, повно та об`єктивно оцінив наявні у справі докази і постановив законне й обґрунтоване рішення.

В порядку ст.139 КАС України понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги належить покласти на апелянта ГУ ДПС у Рівненській обл.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування рішення колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення.

Окрім цього, ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 31.01.2023р. в частині зупинення дії рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 06.05.2022р. в адміністративній справі № 460/1724/22 належить визнати такою, що втратила чинність.

Керуючись ст.139, ч.4 ст.229, ст.311, п.1 ч.1 ст.315, ст.316, ч.1 ст.321, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Рівненській обл. на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 06.05.2022р. в адміністративній справі № 460/1724/22 залишити без задоволення, а вказане рішення суду без змін.

Понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на апелянта Головне управління ДПС у Рівненській обл.

Визнати ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 31.01.2023р. в частині зупинення дії рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 06.05.2022р. в адміністративній справі № 460/1724/22 такою, що втратила чинність.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена у касаційному порядку у випадках, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Р. М. Шавель судді Н. В. Бруновська Р. Б. Хобор Дата складання повного тексту судового рішення: 24.03.2023р.