Ухвала

від 20.03.2023 по справі 760/17086/22

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ AПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2023 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді - ОСОБА_1 ,

суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

секретарів судового засідання - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

за участю:

представника власника майна - ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду у м. Києві, матеріали за апеляційною скаргою генерального директора ТОВ «УАФ Маркетинг» ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 27 грудня 2022 року, -

ВСТАНОВИЛА:

Цією ухвалою задоволено клопотання прокурора відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 , та накладено арешт на грошові кошти ТОВ «УАФ Маркетинг» (код ЄДРПОУ 39874027), що містяться на банківських рахунках банківських установ, зокрема:

- АБ «Укргазбанк» (МФО 320478), зареєстрований за адресою: м. Київ, вул. Єреванська, буд. 1 (ЄДРПОУ 23697280): НОМЕР_1 ; НОМЕР_2 ;

- АТ «Райффайзен Банк» (МФО 300335), зареєстрований за адресою: м. Київ, вулиця Лєскова, буд. 9 (ЄДРПОУ 14305909): НОМЕР_3 ; НОМЕР_4 ; НОМЕР_5 ; НОМЕР_6 ; НОМЕР_7 ; НОМЕР_8 ; НОМЕР_9 ; НОМЕР_10 ; НОМЕР_11 ; НОМЕР_12 , в частині видатку коштів, з можливістю зарахування на зазначені рахунки коштів, що надходять, а також можливістю сплати заробітної плати, податків, зборів, обов`язкових платежів.

Відповідно до ухвали, слідчий суддя вказав, що в матеріалах кримінального провадження містяться достатні дані, які вказують на те, що було вчинено кримінальні правопорушення, передбачені ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209 КК України, і що вказані грошові кошти є об`єктом кримінально протиправних дій, наявна необхідність у застосуванні такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна.

З урахуванням наведеного, слідчий суддя дійшов висновку про задоволення клопотання прокурора та накладення арешту на грошові кошти, розміщені на рахунках у банківській установі, оскільки вони відповідають критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України, містять відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, визнані речовими доказами у кримінальному провадженні та метою такого арешту є забезпечення збереження речових доказів.

Не погоджуючись з ухвалою слідчого судді, директор ТОВ «УАФ Маркетинг» ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання про накладення арешту на грошові кошти товариства, в т.ч. й ті, що розміщені на банківських рахунках в банківських установах, вказаних прокурором у клопотанні, у повному обсязі.

Апелянт вказує, що ухвала слідчого судді постановлена слідчим суддею за відсутності прокурора в судовому засіданні та без повідомлення власників майна.

Задовольняючи клопотання про арешт майна слідчий суддя не з`ясувавчи фігурує ТОВ «УАФ Маркетинг» або його посадові особи у розслідуваному кримінальному провадженні, чи переказувались Українською асоціацією Футболу кошти на рахунки ТОВ «УАФ Маркетинг», чи в наявності достатні підстави віднесення коштів ТОВ «УАФ Маркетинг» на банківських рахунках до кримінально-процесуальної категорії речових доказів.

При вирішенні питання про накладення арешту на грошові кошти слідчий суддя виходив з того, що постановою прокурора грошові кошти ТОВ «УАФ Маркетинг», які знаходяться на вказаних рахунках, визнано речовими доказами, як знаряддя вчинення кримінального правопорушення.

Апелянт вказує, що на банківському рахунку не зберігаються індивідуально визначені кошти власника рахунку, відповідна сума грошових коштів обліковуються банком на рахунку під зобов`язання банку за дорученням власника рахунку перерахувати/зарахувати відповідну суму грошових котів у межах такої суми. За таких умов безготівкові кошти не є індивідуалізованими матеріальними об`єктами, відповідно режим поводження з ними не може бути аналогічний тому, який запроваджений до речових доказів.

Тому накладення арешту на грошові кошти, що обліковуються на рахунках, враховуючи їх нематеріальний і неіндивідуалізований характер, не узгоджується з заявленою метою - збереження речових доказів, отже їх неможливо використати як доказ кримінальному провадженні.

Крім того, в ухвалі про накладення арешту та в клопотанні прокурора відсутнібудь-які відомості чи докази,які б вказували, що належні ТОВ «УАФ Маркетинг» кошти, які знаходяться на банківських рахунках, набуті кримінально протиправним шляхом,зберегли на собі слідиабо містять інші відомості які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження. Посадовим особам ТОВ «УАФ Маркетинг» не повідомлено про підозру.

В судове засідання прокурор жодного разу не з`явився, хоча про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги був повідомлений завчасно та належним чином, що дає суду апеляційної інстанції підстави розглядати справу у його відсутність.

Крім того, апеляційний суд приймає до уваги практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно виконувати процесуальні обов`язки.

Заслухавши доповідь судді, доводи представника власника майна, який підтримав подану апеляційну скаргу та просив скасувати ухвалу слідчого судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали судового провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів судового провадження, Головним слідчим управлінням Національної поліції України за процесуальним керівництвом Офісу Генерального прокурора здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 52018000000000539 від 07 червня 2018 року за підозрою президента та генерального секретаря Української асоціації футболу ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , відповідно, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209 КК України.

У даному кримінальному провадженні досліджуються обставини вчинення службовими особами УАФ на чолі з ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та іншими особами заволодіння коштами УАФ під час закупівлі обладнання та сировини для створеного заводу з виробництва штучного покриття ТОВ «ФФУ Продакшн».

26 грудня 2023 року прокурор відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 звернувся до слідчого судді Печерського районного суду м. Києва з клопотанням про накладення арешту на грошові кошти ТОВ «УАФ Маркетинг» (код ЄДРПОУ 39874027), що містяться на банківських рахунках банківських установ, зокрема:

- АБ «Укргазбанк» (МФО 320478), зареєстрований за адресою: м. Київ, вул. Єреванська, буд. 1 (ЄДРПОУ 23697280): НОМЕР_1 ; НОМЕР_2 ;

- АТ «Райффайзен Банк» (МФО 300335), зареєстрований за адресою: м. Київ, вулиця Лєскова, буд. 9 (ЄДРПОУ 14305909): НОМЕР_3 ; НОМЕР_4 ; НОМЕР_5 ; НОМЕР_6 ; НОМЕР_7 ; НОМЕР_8 ; НОМЕР_9 ; НОМЕР_10 ; НОМЕР_11 ; НОМЕР_12 , в частині видатку коштів, з можливістю зарахування на зазначені рахунки коштів, що надходять, а також можливістю сплати заробітної плати, податків, зборів, обов`язкових платежів.

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 27 грудня 2022 року, задоволено вказане клопотання прокурора та накладено арешт на грошові кошти ТОВ «УАФ Маркетинг» (код ЄДРПОУ 39874027), що містяться на банківських рахунках зазначених банківських установ.

Стаття 1 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини передбачає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

При розгляді апеляційної скарги колегія суддів перевіряє дотримання слідчим суддею вимог ст.ст.132,167,170,171,172,173 КПК України та бере до уваги сукупність усіх чинників і обставин, передбачених зазначеними нормами кримінального процесуального закону.

Чинний кримінальний процесуальний закон покладає на орган досудового розслідування обов`язок вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні (ч. 1 ст. 170 КПК України), який полягає у тимчасовому, до скасування у встановленому КПК порядку, позбавлення права відчуження, розпорядження та/або користування майном, у тому числі для збереження речових доказів.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 170 КПК України передбачено, що арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.

Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченого п. 1 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 вказаного Кодексу.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати в тому числі: правову підставу для арешту майна; наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених в тому числі й п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК України; розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Як вбачається зі змісту оскаржуваної ухвали, при розгляді клопотання про арешт майна слідчий суддя дотримався вимог статей 132,170,172,173 КПК України, перевіривши при цьому, наявність ризиків та доведеність обставин, передбачених ст.ст. 132, 170 КПК України, таким чином, взявши до уваги усі обставини, які у відповідності до ст. 173 КПК України повинні враховуватися при вирішенні питання про арешт майна.

Крім того, майно, на яке прокурор просить накласти арешт, постановою слідчого визнане речовим доказом у даному кримінальному провадженні.

Висновки слідчого судді про арешт майна цілком доведені матеріалами кримінального провадження, специфікою розслідування самого злочину, що потребує проведення певних слідчих дій, та саме такого заходу як накладення арешту на майно належнеТОВ «УАФ Маркетинг».

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді, що потреби досудового розслідування виправдовують саме такий процесуальний примус, як накладення арешту на зазначене майно.

А тому доводи апеляційної скарги про відсутність правових підстав для арешту вищевказаного майна, не є переконливими.

Як вважає колегія суддів, слідчий суддя під час розгляду клопотання з`ясував всі обставини, з якими закон пов`язує можливість накладення арешту на майно, перевірив співрозмірність втручання у діяльність ТОВ «УАФ Маркетинг», з потребами кримінального провадження.

Тому, з огляду на положення ч. ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, майно, яке відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України, повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто являється його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.

Крім того, арешт майна з підстав передбачених ч. ч. 2, 3 ст. 170 КПК України по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від двох останніх правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов`язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.

Посилання представника в апеляційні скарзі на те, що слідчим судде в ухвалі не визначено, в чому полягає необхідність арешту майна, є безпідставними, та в даному випадку не можуть бути підставою для скасування ухвали слідчого судді про накладення арешту на майно з метою збереження речових доказів.

Крім того, матеріали судового провадження свідчать, що на даному етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою запобігання зникнення чи відчуження майна, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у особи за вчинення злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.

Як вбачається з ухвали слідчого судді, суд дослідив зазначені обставини та не знайшов у висновках органу досудового розслідування при зверненні з клопотанням про накладення арешту на майно, порушень вимог КПК України та чогось очевидно безпідставного чи сумнівного.

Доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, автором апеляційної скарги не надано та колегією суддів не встановлено.

Таким чином, колегія суддів вважає, що слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст.ст. 132, 170-173 КПК України, наклав арешт на вищезазначене майно, врахувавши наслідки від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження для інших осіб та забезпечивши своїм рішенням розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, всупереч доводам апеляційної скарги.

Зважаючи на викладене, в сукупності з обставинами кримінального провадження, колегія суддів об`єктивно переконана, що слідчий суддя, накладаючи арешт на вищевказане майно, діяв у спосіб і у межах діючого законодавства, арешт застосував на засадах розумності та співмірності, а тому доводи автора апеляційної скарги стосовно незаконності ухвали слідчого судді слід визнати непереконливими.

Підстав для скасування ухвали слідчого судді, передбачених ст. 409 КПК України, колегія суддів не вбачає.

Рішення слідчого судді є законним та обґрунтованим, яке ухвалено на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, що підтверджені достатніми даними, дослідженими судом, а тому апеляційна скарга представника, з урахуванням усіх викладених в ній доводів, задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 98, 170-173, 307, 309, 376, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 27 грудня 2022 року, якою задоволено клопотання прокурора відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 , та накладено арешт на грошові кошти ТОВ «УАФ Маркетинг» (код ЄДРПОУ 39874027), що містяться на банківських рахунках банківських установ, зокрема:

- АБ «Укргазбанк» (МФО 320478), зареєстрований за адресою: м. Київ, вул. Єреванська, буд. 1 (ЄДРПОУ 23697280): НОМЕР_1 ; НОМЕР_2 ;

- АТ «Райффайзен Банк» (МФО 300335), зареєстрований за адресою: м. Київ, вулиця Лєскова, буд. 9 (ЄДРПОУ 14305909): НОМЕР_3 ; НОМЕР_4 ; НОМЕР_5 ; НОМЕР_6 ; НОМЕР_7 ; НОМЕР_8 ; НОМЕР_9 ; НОМЕР_10 ; НОМЕР_11 ; НОМЕР_12 , в частині видатку коштів, з можливістю зарахування на зазначені рахунки коштів, що надходять, а також можливістю сплати заробітної плати, податків, зборів, обов`язкових платежів - залишити без змін, а апеляційну скаргу директора ТОВ «УАФ Маркетинг» ОСОБА_7 - залишити без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з часу проголошення і оскарженню не підлягає.

Судді:

---

---

---

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3

Справа № 11-сс/824/1132/2023

Єдиний унікальний номер справи - 757/37807/22

Категорія: ст. 171 КПК України

Слідчий суддя у суді першої інстанції - ОСОБА_12

Доповідач у суді апеляційної інстанції - ОСОБА_1