Постанова

від 21.03.2023 по справі 758/3456/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа № 758/3456/18 Головуючий у суді І інстанції Захарчук С.С.

провадження №22-ц/824/3067/2023 Головуючий у суді ІІ інстанції: Сушко Л.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2023 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

Головуючого судді: Сушко Л.П.,

суддів: Суханової Є.М., Олійника В.І.,

секретар судового засідання: Гайдаєнко В.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Київського апеляційного суду у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Подільського районного суду міста Києвавід 29 вересня 2022 року за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ходльмаєр Логістикс Україна», третя особа - Приватне акціонерне товариство «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна іншуранс груп» про відшкодування матеріальної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом.

Позов обгрунтовувала тим, що 08.01.2017 року сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої зіткнулися автомобіль Volvo FM 04, н.з. НОМЕР_1 з напівпричіпом LOHR, н.з. НОМЕР_2 , автомобіль Renault Escape, н.з. НОМЕР_3 , автомобіль Toyota Land Cruiser 150, н.з. НОМЕР_4 .

Винним у вчиненні зазначеної дорожньо-транспортної пригоди визнано водія автомобіля Volvo FM 04, н.з. НОМЕР_1 з напівпричіпом LOHR, н.з. НОМЕР_2 ОСОБА_2 ..

Внаслідок зазначеної дорожньо-транспортної пригоди їй завдано матеріальну шкоду внаслідок пошкодження автомобіля Toyota Land Cruiser 150, н.з. НОМЕР_4 у розмірі 502 240 грн 79 коп..

ПАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» було їй виплачено 100 000 грн страхового відшкодування.

Таким чином, загальний розмір матеріальної шкоди, який підлягає відшкодуванню відповідачем складає 404 240 грн 79 коп..

Відповідно до довідки, виданою патрульною поліцією м. Житомира від 11.01.2017 автомобіль Volvo FM 04, н.з. НОМЕР_1 з напівпричіпом LOHR, н.з. НОМЕР_2 належить ТОВ «Холдльмаєр Логістикс Україна».

В протоколі про адміністративне правопорушення вказано місце роботи ОСОБА_2 - ТОВ «Холдльмаєр Логістикс Україна».

Посилаючись на те, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, а саме: відповідачем у справі - ТОВ «Ходльмаєр Логістикс Україна», просила стягнути з відповідача на її користь 404 240 грн 79 коп. на відшкодування матеріальної шкоди.

Рішенням Подільського районного суду міста Києва від 29 вересня 2022 року відмовлено у задоволенні позову.

Не погодившись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування норм матеріального і порушення норм процесуального права, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, просила скасувати рішення та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Обгрунтовуючи доводи апеляційної скарги вказує на те, що помилковим є висновок суду першої інстанції про те, що матеріали справи не містять доказів перебування ОСОБА_2 у трудових відносинах з відповідачем та, що дорожньо-транспортна пригода сталася під час виконання ним трудових обов`язків.

Вказує, що звертаючись з позовом зазначав те, що внаслідок ДТП позивачу було спричинена матеріальна шкода у вигляді пошкодження належного їй транспортного засобу, та зважаючи на те, що винуватець ДТП ОСОБА_2 на момент її вчинення керував транспортним засобом, який належить ТОВ "Ходльмаєр Логістикс Україна" та виконував трудові обов`язки, то відповідно саме на ТОВ "Ходльмаєр Логістикс Україна" покладається обов`язок щодо відшкодування шкоди, завданої з вини працівника ОСОБА_2 ..

Вважає, що оскільки ТОВ "Ходльмаєр Логістикс Україна" володіє транспортним засобом, яким на час ДТП керував ОСОБА_2 та який перебував у трудових відносинах з ТОВ "Ходльмаєр Логістикс Україна" на посаді водія та виконував трудові обов`язки, то саме відповідач як юридична особа повинен відшкодовувати матеріальну шкоду, заподіяну ОСОБА_2 ..

Відзив на апеляційну скаргу у встановлений апеляційним судом строк не надходив.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Вирішуючи даний спір, і відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції обґрунтовував свої висновки тим, що доказів того, що ОСОБА_2 перебував у трудових відносинах з відповідачем та, що дорожньо-транспортна пригода сталася під час виконання ним трудових обов`язків суду не надано, а тому правових підстав для задоволення позову немає.

Такі висновки суду не в повній мірі відповідають обставинам справи та вимогам закону.

Відповідно до ч.ч.1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Встановлено, що 08.01.2017 року сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої зіткнулися автомобіль Volvo FM 04, н.з. НОМЕР_1 з напівпричіпом LOHR, н.з. НОМЕР_2 , автомобіль Renault Escape, н.з. НОМЕР_3 , автомобіль Toyota Land Cruiser 150, н.з. НОМЕР_4 (а.с. 47-49).

Відповідно до постанови апеляційного суду Київської області від 04.10.2017 року в діях водія ОСОБА_2 містяться порушення вимог п.п. 10.1, 10.3 ПДР, оскільки він не переконався у безпечності маневру перестроювання з правої смуги руху на ліву і при його виконанні не надав дороги автомобілю Renault Escape, що рухався у попутному напрямку, і його дії перебувають у прямому причинному зв`язку з отриманням автомобілями і відбійником механічних пошкоджень (а.с. 7 - 11).

Власником автомобіля Toyota Land Cruiser 150, н.з. НОМЕР_4 є ОСОБА_1 (а.с. 12).

Власником автомобіля Volvo FM 04, н.з. НОМЕР_1 з напівпричіпом LOHR, н.з. НОМЕР_2 є ТОВ "Ходльмаєр Логістикс Україна".

Відповідно до звіту про оцінку вартості відновлювального ремонту автомобіля Toyota Land Cruiser 150, н.з. НОМЕР_4 від 08.02.17 вартість відновлювального ремонту зазначеного автомобіля становить 504 240 грн. 79 коп. (а.с. 15-39).

Згідно рахунку-фактури № СМУ00001448 вартість робіт та запчастин щодо ремонту автомобіля Toyota Land Cruiser 150 н.з. НОМЕР_4 становить 503054,06 грн (а.с. 101-103).

Судом встановлено, що автомобіль Land Cruiser 150 відремонтований на час розгляду справи, разом з цим позивачем не надано фінансових документів (квитанцій, платіжного доручення та ін.) щодо фактичного понесених витрат. Також позивачем не надано суду доказів заподіяння матеріальної шкоди, в тому числі висновку оцінювача страхової компанії "Княжа Вієнна Іншуранс Груп".

Згідно з листом ПАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» від 08.11.2017 року цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 була застрахована у товаристві згідно Полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АЕ 7929505 та у зв`язку з чим ОСОБА_1 було виплачено 100 000 грн страхового відшкодування (а.с. 40).

Також встановлено, що ОСОБА_2 при складанні протоколу про адміністративне правопорушення вказував, що він працює в ТОВ "Ходльмаєр Логістикс Україна" (а.с. 50).

У відзиві на позовну заяву відповідач не заперечував факту праці ОСОБА_2 , а висловлював свої заперечення саме щодо розміру матеріальної шкоди та її доведеності (а.с. 74-78).

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про відмову у позові, разом з цим не погоджується з мотивами викладених судом першої інстанції з наступних підстав.

Загальні підстави відповідальності за завдану шкоду передбачені ст.1166 ЦК України, згідно якої майнова шкода, завдана неправомірними діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам особи, а також шкода завдана майну особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

За положеннями ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, використання якого створює підвищену небезпеку, якщо ця особа не доведе, що шкода виникла внаслідок непереборної сили або з умислу потерпілого.

У тих випадках, коли шкоди завдано працівниками під час виконання ними своїх трудових (службових) обов`язків, зобов`язання щодо її відшкодування покладаються на роботодавця (частина перша статті 1172 ЦК України).

Для покладення на юридичну особу відповідальності, передбаченої статтею 1172 ЦК України, необхідна наявність як загальних умов деліктної відповідальності (протиправна поведінка працівника; причинний зв`язок між такою поведінкою і шкодою; вина особи, яка завдала шкоду), так і спеціальних умов (перебування у трудових відносинах з юридичною особою або фізичною особою - роботодавцем незалежно від характеру таких відносин; завдання шкоди під час виконання працівником своїх трудових (службових) обов`язків).

Під виконанням працівником своїх трудових (службових) обов`язків необхідно розуміти виконання роботи згідно з трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоч і виходить за межі трудового договору або посадової інструкції, але доручається роботодавцем або викликана невідкладною виробничою необхідністю як на території роботодавця, так і за її межами протягом усього робочого часу.

Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 14 серпня 2019 року у справі № 369/4994/16 (провадження № 61-25940св18).

Суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку, що третя особа ОСОБА_2 , не працює у відповідача водієм, оскільки відповідач даного факту не заперечував у своєму відзиві на позов, а ОСОБА_2 у протоколі про адміністративне правопорушення зазначив своє місце роботи у відповідача водієм. Отже між відповідачем та ОСОБА_2 , наявні трудові відносини на час дорожньо-транспортної пригоди, а тому відповідач у відповідності до ст. 1172 ЦК України повинен відшкодувати шкоду потерпілому.

Щодо розміру збитків суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Під збитками слід розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано, пов`язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливо б було відновлення свого порушеного права особою.

Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

При цьому такі витрати мають бути необхідними для відновлення порушеного права та перебувати у безпосередньому причинно-наслідковому зв`язку з порушенням.

Позивач повинен довести також, що він міг і повинен був отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток.

Відповідна правова позиція міститься і в постанові Верховного Суду від 22 січня 2019 року у справі № 676/518/17 (провадження № 61-8307св18).

Позивач просила стягнули з ТОВ "Ходльмаєр Логістикс Україна" на її користь матеріальний збиток у розмірі 404 240,79 грн (що є різницею між коштами необхідними для відновлювального ремонту та страховою сумою), посилаючись на ст.ст. 1166, 1187 ЦК України. Разом з цим доказів фактичного понесених витрат на ремонт суду не надала.

За таких обставин суд апеляційної інстанції вважає, що відсутні докази в матеріалах справи розміру щодо заподіяної шкоди, а тому відсутні підстави для її стягнення з відповідача, оскільки як вже зазначалось вище апеляційним судом, позивач не надала доказів заподіяння матеріальної шкоди

Колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що в момент ДТП ОСОБА_2 , виконував розпорядження ТОВ "Ходльмаєр Логістикс Україна", а саме трудову функцію водія з метою виконання договорів ТОВ "Ходльмаєр Логістикс Україна" з контрагентами, що підтверджується доказами які містять в матеріалах справи, а саме протокол про адміністративне правопорушення та довідка про дорожньо-транспорту пригоду.

Апеляційний суд прийшов до висновку про недоведеність вимог позивача, оскільки посилаючись на вказані обставини позивач всупереч положенням ч.3 ст.12 ЦПК ст.81 ЦПК України, які покладають на сторону обов`язок довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, не надав ні до суду першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції належних, допустимих та достатніх доказів, у розумінні ст.77-80 ЦПК України, які б підтверджували розмір заподіяної шкоди.

З врахуванням викладеного колегія суддів приходить до висновку про відмову в задоволенні позову, однак з інших, ніж це зазначено судом першої інстанції, підстав.

Відповідно до ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норми матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

У відповідності до ч.4 ст.376 ЦПК України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.

З огляду на наведене мотивувальна частина рішення Подільського районного суду міста Києва від 29 вересня 2022 року підлягає зміні в частині уточнення правових підстав відмови у задоволенні позову, з урахуванням мотивів, викладених у цій постанові.

Оскільки апеляційний суд змінює рішення суду першої інстанції, але виключно у частині мотивів його прийняття, то новий розподіл судових витрат не здійснюється.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 374, 376 ЦПК України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу адвоката Журавель Руслани Олегівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 задовольнити частково.

Мотивувальну частину рішення Подільського районного суду міста Києва від 29 вересня 2022 року змінити, виклавши її в редакції цієї постанови.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Повний текст постанови складено «23» березня 2023 року.

Головуючий суддя Л.П. Сушко

Судді В.І. Олійник

Є.М. Суханова