Ухвала

від 22.03.2023 по справі 953/4636/22

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 953/4636/22

н/п 2/953/1621/23

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2023 року м. Харків

Київський районний суд м.Харкова у складі:

головуючого судді Губської Я.В.,

за участю секретаря судових засідань Мордухович К.Г.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в м. Харкові клопотання представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Шафоростова Валентина Олександровича про залишення позовної заяви без розгляду по цивільній справі за позовною заявою Київської окружної прокуратури м.Харкова(61002, м.Харків, вул.Сумська, 76) в інтересах держави в особі позивачів: Державного агентства лісових ресурсів України (01601, м.Київ, вул.Шота Руставелі, 9а), Харківської обласної державної адміністрації(61002, м.Харків, вул.Сумська, 64) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ), ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ), Харківської міської ради(61003. м.Харків, м-н Конституції, 7), третя особа: державне підприємство «Харківська лісова науково-дослідна станція» про визнання рішень незаконними та скасування рішень органу місцевого самоврядування, визнання недійсними державних актів на право власності на землю, повернення земельних ділянок,-

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Київського районного суду м.Харкова знаходиться позовна заява прокурора в інтересах держави до відповідачів, в якій просить визнати незаконним та скасувати пункт 1.90 додатку 1 до рішення Харківської міської ради від 25.12.2007 №294/07, визнати незаконним та скасувати пункт 1.112.1 рішення Харківської міської ради від 20.06.2008 №167/08, визнати недійсним виданий ОСОБА_2 державний акт на право власності на земельну ділянку №310867100349 від 19.11.2008, визнати недійсним виданий ОСОБА_2 державний акт на право власності на земельну ділянку №310867100350 від 19.11.2008, визнати недійсним договір дарування земельної ділянки від 16.02.2009 №355 між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , зобов`язати ОСОБА_1 повернути земельні ділянки у власність держави та у користування ДП «Харківська лісова науково-дослідна станція».

Ухвалою Київського районного суду м.Харкова від 02.09.2022 відкрито загальне позовне провадження у справі.

23.11.2022 до суду надійшло клопотання представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Шафоростова Валентина Олександровича про залишення позовної заяви без розгляду. В обґрунтування посилався на те,що прокурор не довів наявність підстав для представництва у цій справі інтересів Державного агентства лісових ресурсів України. Також вказав, що прокурором не доведено, які саме інтереси держави в особі Державного агентства лісових ресурсів України порушено, у чому полягає обґрунтування необхідності захисту прав та інтересів Державного агентства лісових ресурсів України в межах розгляду цієї справи та яким чином прокурор має намір їх захистити, прокурором не доведено, що Державне агентство лісових ресурсів України є уповноваженим державною здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

27.02.2023 до суду від позивача надійшли письмові заперечення на вказане клопотання, в яких сторона позивача просила заяву представника відповідача залишити без задоволення, зазначивши, що позов у цій справі подано прокурором, зокрема в інтересах держави в особі Держлісагенства України у зв`язку з незаконним заволодінням земельною ділянкою державної власності лісогосподарського призначення.

Сторони, які беруть участь у справі в підготовче судове засідання не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлені у встановленому порядку.

Враховуючи те, що учасники справи належним чином повідомлені про день та час розгляду справи, суд вважає за можливе відповідно до ч. 2ст. 247 ЦПК Українирозглянути справу у відсутності сторін на підставі наявних у справі доказів не здійснюючи фіксування судового процесу.

За змістом статей13,19 Конституції Українивід імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цієюКонституцією. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Відповідно до положеньстатті 20 Земельного кодексу Українивіднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної ради Автономної Республіки Крим, Ради Міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Згідностатті 55 ЗК Українидо земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства. До земель лісогосподарського призначення належать землі, зайняті зеленими насадженнями в межах населених пунктів, які не віднесені до категорії лісів; окремими деревами і групами дерев, чагарниками на сільськогосподарських угіддях, присадибних, дачних і садових ділянках.

Відповідно до вимог статей56,57 ЗК Україниземлі лісогосподарського призначення можуть перебувати в державній, комунальній та приватній власності.

Відповідно до положень статей141,149 ЗК Україниземельні ділянки, які перебувають у користуванні осіб, передаються у власність чи користування іншим особам лише після їх вилучення у встановленому законом порядку у попереднього користувача.

Згідно п.1 положення про Державне агентство лісових ресурсів України, затвердженого постановою КМУ від 08.10.2014 №521 -Державне агентство лісових ресурсів України (Держлісагентство) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра захисту довкілля та природних ресурсів і який реалізує державну політику у сфері лісового та мисливського господарства.

Згідно п.7 Положення- Держлісагентство здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Пунктом 4 ст. 4 Положення передбачено, що Держлісагенство здійснює державне управління в галузі ведення лісового і мисливського господарства, а також державного контролю за дотриманням вимог нормативно-правових актів щодо ведення лісового господарства (крім державного контролю з карантину рослин та у сфері захисту рослин).

Статтею 84 Земельного кодексу України визначено, що у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Частиною 4 ст. 56 ЦПК України визначено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Судом вбачається, що позов у цій справі подано прокурором, зокрема в інтересах держави в особі Держлісагенства України у зв`язку з незаконним заволодінням земельною ділянкою державної власності лісогосподарського призначення.

Суд враховує думку сторони позивача, що спірні земельні ділянки передано у приватну власність за рахунок земель, що перебувають ДП «у постійному користуванні «Харківська лісова науково-дослідна станція» без виключення з Державного лісового фонду України, межі цих земельних ділянок накладаються на землі лісового фонду, отже Державне агентства лісових ресурсів України, в інтересах якого пред`явлений позов прокурором, є належним позивачем у справі.

Суд звертає увагу на постанову Великої палати Верховного суду України від 18.01.2023 у справі №488/2807/17, зі змісту якої вбачається, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України (частина другастатті 19 Конституції України).

Прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом (пункт 3статті 131-1 Конституції України).

Відповідно до пункту 2 Рекомендації Rec (2012) 11 Комітету Міністрів Ради Європи державам-учасникам «Про роль публічних обвинувачів поза системою кримінальної юстиції», прийнятій 19 вересня 2012 року на 1151-му засіданні заступників міністрів, якщо національна правова система надає публічним обвинувачам певні обов`язки та повноваження поза системою кримінальної юстиції, їх місія полягає у тому, щоби представляти загальні або публічні інтереси, захищати права людини й основоположні свободи та забезпечувати верховенство права.

ЄСПЛ звертав увагу на те, що підтримка, яка надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, у тих випадках, коли відповідне правопорушення зачіпає інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави (див. mutatis mutandis рішення від 15 січня 2009 року у справі «Менчинська проти росії» (Menchinskaya v. russia),заява № 42454/02, §35).

За змістом частини другоїстатті 2 ЦК Українидержава Україна є учасником цивільних відносин. Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку, коли держава вступає у цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками (частина першастатті 167 ЦК України). Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції, встановленої законом (стаття 170 ЦК України). Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема у цивільних, правовідносинах. Тому у тих відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі № 5023/10655/11 (пункти 6.21, 6.22), від 26 лютого 2019 року у справі № 915/478/18 (пункти 4.19, 4.20), від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц (пункт 26), від 6 липня 2021 року у справі № 911/2169/20 (пункт 8.5), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункт 80) та інші).

Велика Палата Верховного Суду також звертала увагу на те, що і в судовому процесі (в тому числі у цивільному) держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах. Тобто під час розгляду справи у суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган (див. постанови від 27 лютого 2019 року у справі № 761/3884/18 (пункт 35), від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц (пункт 27)). Тому, зокрема, наявність чи відсутність у органу, через який діє держава, статусу юридичної особи, значення не має (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 6 липня 2021 року у справі № 911/2169/20 (пункти 8.10, 8.12) від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункт 81)).

Незалежно від того, хто саме звернувся до суду, - орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах, чи прокурор - у судовому процесі (в тому числі у цивільному) держава бере участь у справі як позивач, а відповідний орган (незалежно від наявності в нього статусу юридичної особи) або прокурор здійснюють процесуальні дії на захист інтересів держави як суб`єкта процесуальних правовідносин. Таким чином, фактичним позивачем за позовом, поданим в інтересах держави, є держава, а не відповідний орган (незалежно від наявності в нього статусу юридичної особи) або прокурор. На відміну від останнього та органів, через які діє держава, юридичні особи, які не є такими органами, діють як самостійні суб`єкти права - учасники правовідносин (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункти 82-83).

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті (абзаци перший і другий частини третьоїстатті 23 Закону України «Про прокуратуру»; тут і далі - у редакції, чинній на час звернення прокурора до суду).

З наведеного можна виснувати, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Останній не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може та бажає захищати інтереси держави (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі №912/2385/18 (пункт 45)). Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесеніповноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесеніповноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах(див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц (пункт 37)).

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень (абзаци перший - третій частини четвертоїстатті 23 Закону України «Про прокуратуру»).

Оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони») під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц (пункт 69)).

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві (заяві) самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача (абзац другий частини другоїстатті 45 ЦПК Україниу редакції, чинній на час подання позову).Невиконання прокурором вимог щодо надання суду обґрунтування наявності підстав для здійснення представництва інтересів громадянина або держави в суді має наслідком застосування положень, передбаченихстаттею 121 цього кодексу(речення третє абзацу третьогостатті 45 ЦПК Україниу вказаній редакції).

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для їхнього захисту, але не подав відповідний позов у розумний строк.Прокурор, звертаючись до суду, повинен обґрунтувати бездіяльність компетентного органу. Для встановлення того, які дії вчинить останній, прокурор до нього звертається до подання позову у порядку, передбаченомустаттею 23 Закону України «Про прокуратуру», фактично надаючи цьому органу можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом перевірки виявлених прокурором фактів порушення законодавства, а також вчинення дій для виправлення цих порушень, зокрема подання позову чи повідомлення прокурора про відсутність порушень, які вимагають звернення до суду (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18 (пункти 38-39)).

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або мало стати відомо про можливе порушення інтересів держави, є бездіяльністю відповідного органу. Розумність вказаного строку визначає суд з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи через можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також з урахуванням таких чинників як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18 (пункт 40)).

Таким чином, прокурору достатньо дотримати порядку, передбаченогостаттею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва у позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі нема, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18 (пункт 43)).

Місцеві державні адміністрації в межах, визначенихКонституцієюі законами України, здійснюють на відповідних територіях державний контроль за використанням та охороною земель, лісів, надр, води, атмосферного повітря, рослинного і тваринного світу та інших природних ресурсів(пункт 3 частини першоїстатті 16 Закону України «Про місцеві державні адміністрації»у редакції, чинній на час звернення до суду).

Для реалізації наданих повноважень місцеві державні адміністрації мають право звертатися до суду та здійснювати інші функції і повноваження у спосіб, передбаченийКонституцієюта законами України (пункт 5статті 28 Закону України «Про місцеві державні адміністрації»).

У позовній заяві прокурор вказав, що у нього є підстави для звернення до суду, бо Державне агентство лісових ресурсів України, Харківська обласна державна адміністрація та ДП «Харківська лісова науково-дослідна станція» цього не зробили. Прокурор долучив до позовної заяви лист-відповідь Державного агентство лісових ресурсів України від 25.07.2022, відповідно до змісту якого Держлісагенство не заперечує щодо представництва Київською окружною прокуратурою м.Харкова інтересів держави в даному випадку. Також, відповідно до листа Харківської обласної державної адміністрації від 19.07.2022 заходи щодо відновлення порушених інтересів не вживались. Крім того, в подальшому прокурором направлено до Державного агентства лісових ресурсів України, Харківської обласної державної адміністрації та ДП «Харківська лісова науково-дослідна станція» повідомлення в порядку ст. 23 ЗУ «Про прокуратуру» від 28.07.2022. Прокурор у позовній заяві вказав, що, на його думку, порушення інтересів держави полягало у незаконному переданні спірної земельної ділянки приватній особі, внаслідок чого постраждали інтереси держави у сфері ефективного використання земельних та лісових ресурсів; обґрунтував необхідність захисту цих інтересів політикою держави щодо забезпечення охорони, відтворення та сталого використання зазначених ресурсів із урахуванням екологічних, економічних, соціальних та інших інтересів суспільства. Отже, прокурор виконав вимоги процесуальногозакону, визначив, у чому, на його думку, полягає порушення інтересів держави, обґрунтував необхідність їхнього захисту, а також зазначив органи, які, хоч і уповноважені державою здійснювати такий захист, але у спірних правовідносинах відповідні заходи не вжили.

Враховуючи викладене, клопотання представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Шафоростова Валентина Олександровича про залишення позовної заяви без розгляду задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.257,258-260 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

В задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Шафоростова Валентина Олександровича про залишення позовної заяви без розгляду по цивільній справі за позовною заявою Київської окружної прокуратури м.Харкова(61002, м.Харків, вул.Сумська, 76) в інтересах держави в особі позивачів: Державного агентства лісових ресурсів України (01601, м.Київ, вул.Шота Руставелі, 9а), Харківської обласної державної адміністрації(61002, м.Харків, вул.Сумська, 64) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ), Харківської міської ради(61003. м.Харків, м-н Конституції, 7), третя особа: державне підприємство «Харківська лісова науково-дослідна станція» про визнання рішень незаконними та скасування рішень органу місцевого самоврядування, визнання недійсними державних актів на право власності на землю, повернення земельних ділянок відмовити.

Роз`яснити позивачеві, що у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення в Харківський апеляційний суд.

Суддя