Постанова

від 21.02.2023 по справі 179/420/22

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/1846/23 Справа № 179/420/22 Головуючий упершій інстанції: Ковальчук Т.А. Суддя-доповідач: Красвітна Т. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2023 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого Красвітної Т.П.,

суддів: Єлізаренко І.А., Свистунової О.В.,

за участю секретаря Сахарова Д.О.,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні вм.Дніпро цивільнусправу поапеляційній скарзі ОСОБА_1 нарішення Магдалинівськогорайонного судуДніпропетровської областівід 17жовтня 2022року посправі запозовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 ,Головного управлінняДержгеокадастру уДніпропетровській областіпро скасуваннядержавної реєстраціїземельної ділянки,

ВСТАНОВИЛА:

У травні 2022 року ОСОБА_1 звернулась до суду з даним позовом, посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати ОСОБА_3 . Після її смерті залишилася спадщина, яка складається із земельної ділянки площею 5,135 га, кадастровий №1222386500:02:030:0470, яка розташована на території Приютської сільської ради, передана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Позивач звернулася до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини. У видачі свідоцтва про право на спадщини їй було відмовлено, у зв`язку з подачею ОСОБА_2 заяви про прийняття спадщини та наявністю права на обов`язкову частку відповідно до ст. 1241 ЦК України. Рішенням Магдалинівського районного суду від 19.11.2007 року за позивачем було визнано право власності на 7/8 частин спірної земельної ділянки із загальної площі 5,135 га. Рішенням Магдалинівського районного суду від 01.09.2010 року позивачеві було виділено в натурі 7/8 частин земельної ділянки площею 4,4930 га із загальної площі 5,135 га. Після цього на земельну ділянку була виготовлена відповідна технічна документація, присвоєний кадастровий номер 1222386500:01:001:0362, та 10.07.2013 року було зареєстровано право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Рішенням Магдалинівського районного суду від 12.12.2019 року за ОСОБА_2 було визнано право власності на 1/8 частину спірної земельної ділянки із загальної площі 5,135 га. При виготовленні документації зі встановлення меж земельної ділянки стало відомо, що після виділення в натурі частини земельної ділянки, державна реєстрація земельної ділянки площею 5,135 га, кадастровий №1222386500:02:030:0470 не була скасована. 08.07.2020 року державна реєстрація земельної ділянки 5,135 га, кадастровий №1222386500:02:030:0470 була здійснена на ім`я ОСОБА_2 . На сьогоднішній день земельна ділянка площею 5,135 га, кадастровий №1222386500:02:030:0470, включає і земельну ділянку площею 4,4930 га кадастровий номер №1222386500:01:001:0362, яку позивач успадкувала після смерті матері. Після формування успадкованої земельної ділянки площею 4,4930 га внесення відомостей до Державного земельного кадастру, присвоєння їй кадастрового номеру, державним кадастровим реєстратором помилково не була скасована державна реєстрація земельної ділянки площею 5,135 га, кадастровий №1222386500:02:030:0470, яка після поділу фактично припинила своє існування як цілісний об`єкт нерухомості. Державна реєстрація земельної ділянки площею 5,135 га, кадастровий №1222386500:02:030:0470, яка здійснена 08.07.2020 року на ім`я ОСОБА_2 , номер запису 37329141, є незаконною, оскільки зареєстрована на всю площу земельної ділянки, яка належала попередньому власнику, без урахувань її поділу в натурі, та із застосуванням кадастрового номеру земельної ділянки, яка припинила своє існування як цілісний об`єкт. Позивач вважає, що наявність державної реєстрації земельної ділянки площею 5,135 га, кадастровий №1222386500:02:030:0470 на ім`я ОСОБА_2 після її поділу на дві самостійні земельні ділянки суперечить діючому законодавству, порушує її права як власника землі. Тому позивачка просила зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області скасувати державну реєстрацію земельної ділянки площею 5,135 га, кадастровий номер 1222386500:02:030:0470, на ім`я ОСОБА_2 , шляхом виключення з Державного земельного кадастру відомостей про реєстрацію вказаної земельної ділянки.

Рішенням Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 17 жовтня 2022 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, ставить питання про скасування оскаржуваного рішення та ухвалення нового судового рішення про задоволення її позову.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги та зміни оскаржуваного рішення в частині правового обґрунтування відмови у задоволенні позову, виходячи з наступного.

Встановлено судом та стверджується зібраними у справі доказами, що ОСОБА_3 на праві власності належала земельна ділянка площею 5,135 га, кадастровий №1222386500:02:030:0470, яка розташована на території Приютської сільської ради, передана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, згідно державного акту серія IV-ДП №118371 від 03.01.2003 року (а. с. 12).

Рішенням Магдалинівського районного суду від 19 листопада 2007 року, з урахуванням ухвали Магдалинівського районного суду від 28 травня 2013 року №179/964/13 про виправлення описки, у справі №2-976-2007 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на спадщину за заповітом за ОСОБА_1 визнано право власності на 7/8 частин земельної ділянки площею 5,135 га, яка належала ОСОБА_3 на підставі державного акту серія IV-ДП №118371 від 03.01.2003 року; рішення набрало законної сили 29.11.2007 (а. с. 8-9).

Рішенням Магдалинівського районного суду від 01 вересня 2010 року у справі №2-156/10 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Відділ Держкомзему у Магдалинівському районі, Товариство з обмеженою відповідальністю Земляни, про виділ частки із майна, що є у спільній частковій власності, ОСОБА_1 виділено 7/8 частин земельної ділянки площею 4,4930 га в межах згідно з кадастровим планом АВ 100.05, ВГ 367.05, ГД 121.12, ДА 365.60, розташовану на території Приютської сільської ради Магдалинівського району, передану для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка належить їй на підставі рішення Магдалинівського районного суду від 19 листопада 2007 року (а. с. 10).

10 липня 2013 року державним реєстратором Реєстраційної служби Магдалинівського районного управління юстиції Дніпропетровської області за позивачкою в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано право приватної власності (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 4093745 від 18.07.2013 року) на земельну ділянку площею 4,493 га, кадастровий номер1222386500:01:001:0362 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 108598112223) (а. с. 11). Такий запис відповідає витягу із Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 22.02.2023 року, який долучений до матеріалів справи.

Також встановлено, що рішенням Магдалинівського районного суду від 12.12.2019 року у справі №179/712/19 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , визнано за ОСОБА_2 по праву спадкування за законом після матері ОСОБА_3 , що померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , право власності на 1/8 частину земельної ділянки площею 5,135 га, кадастровий номер 1222386500:02:002:030:0470, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Приютської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області; згідно відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень, вказане рішення не оскаржувалось та набрало законної сили 23.01.2020 року (а. с. 6-7).

Згідно витягуз Державногоземельного кадастру проземельну ділянку кадастровий№1222386500:02:030:0470від 22.02.2023року, за ОСОБА_2 зареєстровано право приватної власності на 1/8 частку земельної ділянки площею 5,135 га, кадастровий №1222386500:02:030:0470; копія витягу долучена до матеріалів справи.

Відповідно до змісту статей 11, 15 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Кожна особа має право на судовий захист.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Способи захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють як закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів дається в ст. 16 ЦК.

Як правило, власник порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права. Частіше за все спосіб захисту порушеного права прямо визначається спеціальним законом, який регламентує конкретні цивільні правовідносини.

Відповідно до ч.1 ст.13 діючого ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог, і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном (ч. 1 ст. 317 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Формування земельних ділянок здійснюється:

у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності;

шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок;

шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій;

шляхом інвентаризації земель у випадках, передбачених законом;

за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв);

за затвердженими комплексними планами просторового розвитку території територіальних громад, генеральними планами населених пунктів, детальними планами території (частина друга вказаної вище статті).

За змістом частин третьої, четвертої статті 79-1 ЗК України, сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Відповідно до частин п`ятої та шостої вказаної вище статті, формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій-сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Формування земельних ділянок шляхом поділу та об`єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок.

Винесення в натурі (на місцевість) меж сформованої земельної ділянки до її державної реєстрації здійснюється за документацією із землеустрою, яка стала підставою для її формування (ч. 7 ст. 79-1 ЗК України).

Згідно до ч.ч. 8, 10, 12 ст. 79-1 ЗК України, у разі встановлення (відновлення) меж земельних ділянок за їх фактичним використанням у зв`язку з неможливістю виявлення дійсних меж, формування нових земельних ділянок не здійснюється, а зміни до відомостей про межі земельних ділянок вносяться до Державного земельного кадастру.

Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

Межі суміжних земельних ділянок приватної власності можуть бути змінені їх власниками без формування нових земельних ділянок за технічною документацією із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Відповідно до ч.2 ст. 90 ЗК України порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Згідно зі ст. 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Крім того, частиною 10 статті 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр» передбачено, що державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі: поділу чи об`єднання земельних ділянок; якщо протягом одного року з дня здійснення державної реєстрації земельної ділянки речове право на неї не зареєстровано з вини заявника; ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки.

Ухвалення судомрішення проскасування державноїреєстрації земельноїділянки допускаєтьсявиключно зодночасним припиненнямтаким рішеннямусіх речовихправ,їх обтяжень,зареєстрованих щодоземельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень). Ухвалення судом рішення про визнання нечинним рішення органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, за якою була сформована земельна ділянка, щодо якої виникли речові права, а також про скасування державної реєстрації такої земельної ділянки, що допускається за умови визнання нечинним рішення про затвердження такої документації (за його наявності) та припинення таких прав (за їх наявності).

Частинами 1-3 ст. 158 ЗК України встановлено, що земельні спори вирішуються судами, органами місцевого самоврядування та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей. Органи місцевого самоврядування вирішують земельні спори у межах населених пунктів щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян, та додержання громадянами правил добросусідства, а також спори щодо розмежування меж районів у містах.

У разі незгоди власників землі або землекористувачів з рішенням органів місцевого самоврядування, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, спір вирішується судом (частина п`ята статті 158 ЗК України).

Відповідно до пункту 1 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 січня 2015 року №15,

Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері національної інфраструктури геопросторових даних, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру.

Головне управління Держгеокадастру в області (далі Головне управління) є територіальним органом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та їй підпорядковане (пункт 1 Положення про Головне управління Держгеокадастру в області, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29.09.2016 №333.

Виходячи з викладеного, надавши належної оцінки представленим у справі доказам, у їх сукупності; встановивши, що на час розгляду справи за відповідачкою зареєстровано право на частку 1/8 у праві власності на земельну ділянку площею 5,135 га, кадастровий №1222386500:02:030:0470, - колегія дійшла висновку, що позов про зобовязання Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області скасувати державну реєстрацію земельної ділянки площею 5,135 га, кадастровий №1222386500:02:030:0470 є передчасним та необгрунтованим.

Колегія звертає увагу, що інші позовні вимоги у даній цивільній справі не заявлені. Обраний позивачкою спосіб захисту зачіпає право власності відповідачки на 1\8 частку земельної ділянки площею 5,135 га, кадастровий №1222386500:02:030:0470, враховуючи, що суду не надано доказів реалізації виділення у натурі відповідачці належної їй 1/8 частки.

Крім того, наведеними вище доказами спростовуються доводи позивача про реєстрацію за відповідачкою у цілому земельної ділянки з кадастровим номером №1222386500:02:030:0470.

З урахуваннямнаведеного,колегія дійшлависновку,що узадоволенні позовуповинно бутивідмовлено іззазначених вищепідстав,тому рішеннямісцевого судупідлягає змінів частиніправового обгрунтуваннявідмови упозові.

Суд звертає увагу, що, відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на вищевикладене, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині правового обґрунтування відмови у задоволенні позову.

Колегія звертає увагу, що позивач, за наявності підстав, не позбавлена можливості, на захист своїх прав та законних інтересів, звернутись до суду з іншим позовом, за іншого обґрунтування.

Керуючисьст.ст. 259, 268, 367, 376, 381-383 ЦПК України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Магдалинівського районного судуДніпропетровської областівід 17жовтня 2022року змінити в частині правового обґрунтування відмови у задоволенні позову.

В іншій частині рішення Магдалинівського районногосуду Дніпропетровськоїобласті від17жовтня 2022року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та протягом тридцяти днів може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду.

Головуючий Т.П. Красвітна

Судді І.А. Єлізаренко

О.В. Свистунова