Постанова

від 22.03.2023 по справі 171/1288/21

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/872/23 Справа № 171/1288/21 Суддя у 1-й інстанції - Чумак Т. А. Суддя у 2-й інстанції - Лаченкова О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2023 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:

головуючого Лаченкової О.В.

суддів Городничої В.С., Петешенкової М.Ю.

при секретарі Піменовій М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі

апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк"

на рішення Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 02 вересня 2022 року

по справі за позовом представника позивача Кіщак Анни Андріївни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , до Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" про звільнення спадкового майна з під арешту, -

ВСТАНОВИЛА:

В червні 2021 року до Апостолівського районного суду Дніпропетровської області надійшов позов представника позивача ОСОБА_2 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 , до Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" про звільнення спадкового майна з під арешту.

В обґрунтування позову представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 зазначала, що 17 грудня 2012 року ОСОБА_3 складено заповіт, завірений секретарем Новотрудівської сільської ради Апостолівського району Дніпропетровської області Колядою Л.О., за яким на випадок його смерті він заповів ОСОБА_1 належну йому земельну ділянку в розмірі 7,73 га, згідно сертифікату на право на земельну частку (пай) серія ДП №0212151, або земельну ділянку, яка буде виділена в натурі згідно вказаного сертифікату, яка перебуває у колективній власності КСП «Володимирівське».

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер.

01.09.2020 р. ОСОБА_1 через свого представника за довіреністю подав Приватному нотаріусу Апостолівського районного нотаріального округу Романченко Ю.В. заяву про видачу на його ім`я свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_3 на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 7,9903 га, яка розташована на території Володимирівської сільської ради Апостолівського району Дніпропетровської області, кадастровий номер 1220382200:01:002:0029.

Однак отримати свідоцтво про право на спадщину виявилось неможливо, оскільки під час оформлення спадщини приватним нотаріусом Апостолівського районного нотаріального округу Романченко Ю.В. виявлено в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна обтяження №13035366, тип обтяження: арешт нерухомого майна, яке зареєстровано 25.09.2012 року Дніпропетровською філією «ДП «Інформаційний центр» на підставі постанови про арешт майна боржника 34433459 від 21.09.2012 року головного державного виконавця ВДВС Апостолівського районного управління юстиції, об`єкт обтяження все нерухоме майно ОСОБА_3

01 вересня 2020 року Приватним нотаріусом Апостолівського районного нотаріального округу Романченко Ю.В. винесена постанова про відмову у вчиненні нотаріальної дії, згідно якої було відмовлено позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 7,9903 га, яка розташована на території Володимирівської сільської ради Апостолівського району Дніпропетровської області, кадастровий номер 1220382200:01:002:0029, після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

01 вересня 2020 р. представник позивача звернулася із заявою до Апостолівського районного ВДВС Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) про зняття арешту з майна ОСОБА_3

10 вересня 2020 року Апостолівським районним ВДВС Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) надана відповідь на вищевказану заяву, та вказано, що зняти арешт та заборону на відчуження з нерухомого майна боржника ОСОБА_3 , обтяження №13035366, накладене в межах виконавчого провадження №34433459 від 21.09.12 року, та повідомлено, що арешт та заборону на відчуження з нерухомого майна боржника може бути знятий за рішенням суду.

Позивач просив скасувати арешт спадкового нерухомого майна власника ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме із земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 7,9903 га, яка розташована на території Володимирівської сільської ради Апостолівського району Дніпропетровської області, кадастровий номер 1220382200:01:002:0029, який накладено постановою про арешт майна боржника 34433459 від 21.09.2012 року головного державного виконавця відділу державної виконавчої служби Апостолівського районного управління юстиції, який зареєстровано в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна за реєстраційним номером №13035366, тип обтяження: арешт нерухомого майна, яке зареєстровано 25.09.2012 року Дніпропетровською філією «ДП «Інформаційний центр».

Рішенням Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 02 вересня 2022 року позовні вимоги представника позивача Кіщак Анни Андріївни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" про звільнення спадкового майна з під арешту задоволено.

Скасовано арешт з нерухомого майна, а саме земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 7,9903 га, яка розташована на території Володимирівської сільської ради Апостолівського району Дніпропетровської області, кадастровий номер 1220382200:01:002:0029, що належала ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , який накладено постановою про арешт майна боржника 34433459 від 21.09.2012 року головного державного виконавця відділу державної виконавчої служби Апостолівського районного управління юстиції та зареєстровано в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна за реєстраційним номером №13035366, тип обтяження: арешт нерухомого майна, яке було зареєстровано 25.09.2012 року Дніпропетровською філією «ДП «Інформаційний центр».

В апеляційній скарзі АТ КБ "ПриватБанк" на рішення Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 02 вересня 2022 року просить скасувати рішення Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 02 вересня 2022 року та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, судові витрати покласти на позивача.

Відзиви на апеляційну скаргу АТ КБ "ПриватБанк" на рішення Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 02 вересня 2022 року від учасників справи до апеляційного суду не надходили.

Вислухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до копії заповіту 17.12.2012 р. ОСОБА_3 належну йому земельну ділянку в розмірі 7,73 га, згідно сертифікату на право на земельну частку (пай) серія ДП №0212151, або земельну ділянку, яка буде виділена в натурі згідно вказаного сертифікату, яка перебуває в колективній власності КСП «Володимирівське», заповів ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.9)

ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданого Апостолівським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) (а.с. 10).

Відповідно до копії свідоцтва про право власності на нерухоме майно встановлено, що ОСОБА_3 на праві приватної власності належала земельна ділянка, площею 7,9903 га, кадастровий номер 1220382200:01:002:0029, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с. 11).

Постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дій приватного нотаріуса Романченко Ю.В від 01.09.2020 р. відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку з тих підстав, що під час оформлення спадщини приватним нотаріусом Апостолівського районного нотаріального округу Романченко Ю.В. виявлено в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна обтяження №13035366, тип обтяження: арешт нерухомого майна, яке зареєстровано 25.09.2012 року Дніпропетровською філією «ДП «Інформаційний центр» на підставі постанови про арешт майна боржника 34433459 від 21.09.2012 року головного державного виконавця відділу державної виконавчої служби Апостолівського районного управління юстиції, об`єкт обтяження все нерухоме майно ОСОБА_3 (а.с. 15).

Відповідно до відповіді на запит, наданої начальником Апостолівського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро), встановлено, що на виконанні у відділі перебувало виконавче провадження №34433459 з примусового виконання виконавчого листа №402/777/12, виданого 31.07.2012 року про стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованості в сумі 52035,26 грн. 26.03.2013 року виконавче провадження завершено за п.2 ст.47 ЗУ «Про виконавче провадження». Повторно на виконання до відділу виконавчий документ не надходив. В зв`язку з вищезазначеним зняти арешт та заборону на відчуження з нерухомого майна боржника ОСОБА_3 , обтяження №13035366, накладений в межах ВП №34433459 від 21.09.2012 р., відділ не має можливості (а.с. 16).

Відповідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта встановлено, що 25.09.2012 року за №13035366 реєстратором: Дніпропетровська філія державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України, на підставі постанови про арешт майна боржника, 34433459 від 21.09.2012 р., накладено обтяження на все майно в виді арешту нерухомого майна (а.с. 58-59).

Відповідно до ст.ст.608, 1218, 1219 ЦК у зв`язку зі смертю боржника припиняються лише ті зобов`язання, які нерозривно пов`язані з його особою і не можуть бути виконані іншою особою, у той час як у результаті спадкування до спадкоємця переходять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцю на час відкриття спадщини й не припинилися у наслідок його смерті.

За змістом зазначених норм у разі смерті фізичної особи, боржника за зобов`язанням у правовідносинах, що допускають правонаступництво в порядку спадкування, обов`язки померлої особи (боржника) за загальним правилом переходять до іншої особи - її спадкоємців; таким чином, відбувається передбачена законом заміна боржників за зобов`язанням.

Спадкоємець, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, є її власником з часу її відкриття, а документом для підтвердження права власності на спадкове майно є свідоцтво на спадщину, отримане в установленому законодавством порядку.

Згідно ч.1 ст.1268 ЦК спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст.1218 ЦК України).

Згідно зі ст.1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину; якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається кожному з них із визначенням імені та часток у спадщині інших спадкоємців; відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину. За приписами ст.1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Таким чином, позивач прийняв спадщину, до складу якої входять, у тому числі, обов`язки щодо кредитного договору. Спадкування обов`язків відбулося відповідно до ч.3 ст.1268 ЦК України, так як позивач не відмовився від спадщини у передбачені цивільним законодавством строки, а саме 6 місяців від дня відкриття спадщини.

Статтями 15 та 16 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства, якими, зокрема є: справедливість, добросовісність та розумність, у тому числі й у судовому порядку.

Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

Способами захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, можуть бути: припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, визнання правочину недійсним, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Відповідно до статей 317, 319, 321 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

З матеріалів цивільної справи вбачається, що ОСОБА_3 , спадкоємцем якого є позивач, є власником земельної ділянки, площею 7,9903 га, розташованої на території Дніпропетровської області, Апостолівського району, с/р Волдимирівська, кадастровий номер 1220382200:01:002:0029, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. При вирішенні питання про оформлення спадщини, що залишилася після його смерті, встановлено, що у Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна наявне обтяження та заборона відчуження всього нерухомого майна померлого.

Згідно зі ст.1 Першого Протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Приписами ст.10 Загальної декларації прав людини визначено, що кожна людина має право володіти майном як одноособово, так і разом з іншими. Ніхто не може бути безпідставно позбавлений свого майна.

Відповідно до ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема з правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена законом.

Відповідно до ст.57 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Відповідно до ст.59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Згідно з цією ж статтею Закону підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) божника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно не електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодження; 5) відсутність у строк 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в іншій спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності по одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову.

В усіх інших випадках незавершеного виконавчого провадження арешт з майна чи коштів може бути знятий за рішенням суду.

За приписами ст.386 ЦК України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності.

Відповідно до п.2 постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду від 3 червня 2016 року №5 «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).

Статтею 1281 ЦК України передбачено, що спадкоємці зобов`язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги, та/або якщо вони спадкують майно, обтяжене правами третіх осіб.

Кредиторові спадкодавця належить пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, не пізніше шести місяців з дня одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину на все або частину спадкового майна незалежно від настання строку вимоги.

Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину, він має право пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, протягом шести місяців з дня, коли він дізнався про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину.

Кредитор спадкодавця, який не пред`явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги.

Статтею 1282 ЦК України передбачено, що спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора спадкоємці зобов`язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора звертає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.

Зобов`язання за кредитними договорами входять до складу спадщини.

У разі смерті фізичної особи, боржника за зобов`язанням у правовідносинах, що допускають правонаступництво в порядку спадкування, обов`язки померлої особи (боржника), за загальним правилом, переходять до іншої особи її спадкоємця, тобто відбувається передбачена законом заміна боржника в зобов`язанні, який несе відповідальність у межах вартості майна, одержаного в спадщину.

Таким чином, правовідносини, що виникли між банком і боржником (який помер), після його смерті трансформуються в зобов`язальні правовідносини, що виникли між кредитодавцем і спадкоємцями, строки пред`явлення кредитодавцем вимог до спадкоємців позичальника, а також порядок задоволення цих вимог регламентуються ст.ст.1281 і 1282 ЦК України.

Відповідно до Правового висновку у Постанові Верховного Суду від 18.09.2019 року по справі №640/6274/16-ц (НП 61-25487св18) при вирішенні спорів про стягнення заборгованості за вимогами кредитора до спадкоємців боржника, для правильного вирішення справи необхідно встановлювати такі обставини:

- чи пред`явлено вимогу кредитором спадкодавця до спадкоємців боржника у строки, визначені частинами другою та третьою статті 1282 ЦК України, оскільки у разі пропуску таких строків, на підставі частини четвертої статті 1281 ЦК України кредитор позбавляється права вимоги;

- коло спадкоємців, які прийняли спадщину;

- при дотриманні кредитором строків, визначених статтею 1282 ЦК України, та правильному визначенні кола спадкоємців, які залучені до участі у справі як відповідачі, суд встановлює дійсний розмір вимог кредитора (перевіряє розрахунок заборгованості станом на день смерті боржника, який є днем відкриття спадщини);

- при доведеності та обґрунтованості вимог кредитора боржника, суду належить встановити обсяг спадкового майна та його вартість, визначивши тим самим межі відповідальності спадкоємця (спадкоємців) за боргами спадкодавця відповідно до частини першої статті 1282 ЦК України.

Представником відповідача не надано жодних доказів того, що кредитор звертався до спадкоємця з вимогою повернення кредиту у строки, визначені ст.1281 ЦПК, а також доказів на підтвердження невиконаних зобов`язань з боку ОСОБА_3 за вказаним виконавчим документом.

У свою чергу наявність обтяження позбавляє позивача можливості отримати у спадщину майно. З огляду на це, суд вважає, що відсутність відкритого виконавчого провадження по виконанню рішення суду дає підстави для звільнення майна з-під арешту.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про можливість скасування арешту майна позивача, оскільки наявність обтяження позбавляє ОСОБА_1 можливості отримати у спадщину майно за заповітом 17.12.2012 р. ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 і правомірно скасував арешт з нерухомого майна, а саме земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 7,9903 га, яка розташована на території Володимирівської сільської ради Апостолівського району Дніпропетровської області, кадастровий номер 1220382200:01:002:0029, що належала ОСОБА_3 ,який накладено постановою про арешт майна боржника 34433459 від 21.09.2012 року головного державного виконавця відділу державної виконавчої служби Апостолівського районного управління юстиції та зареєстровано в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна за реєстраційним номером №13035366.

Доводи апеляційної скарги АТ КБ ПриватБанк, що винесення постанови про повернення виконавчого листа не є підставою для скасування арештів накладених на майно, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки арешт на майно ОСОБА_3 накладений внаслідок виконання рішення Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 19 червня 2012 року, яким стягнуто заборгованість по справі №402/777/12, тому після завершення виконавчого провадження та смерті ОСОБА_3 , кредитор має право пред`явити свою вимогу до спадкоємців протягом 6 місяців з дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, незалежно від настання строку вимоги, а якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, то не пізніше одного року від настання строку вимоги.

Таким чином, правовідносини, що виникли між банком і боржником (який помер), після його смерті трансформуються в зобов`язальні правовідносини, що виникли між кредитодавцем і спадкоємцями, строки пред`явлення кредитодавцем вимог до спадкоємців позичальника, а також порядок задоволення цих вимог регламентуються ст.ст.1281 і 1282 ЦК України.

Відповідно до правового висновку у Постанові Верховного Суду від 18.09.2019 року по справі №640/6274/16-ц (провадження №61-25487св18).

Крім того, відсутність у спадкоємця свідоцтва про право на спадщину не може бути підставою для відмови в задоволенні вимог кредитора.

Висновок Верховного Суду в постанові від 15.03.2018 року у справі №489/2924/16-ц, провадження №61-2811св18.

Доводи апеляційної скарги АТ КБ ПриватБанк, що позивачем обрано неправильний спосіб захисту, колегія суддів вважає безпідставними з огляду на наступне.

Частиною першою статті 19 ЦПК України передбачено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Спори про право цивільне, пов`язані з належністю майна, на яке накладено арешт, розглядаються в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства.

Згідно із частиною першою статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів (частина перша статті 328 цього Кодексу).

Відповідно до частин першої, другої статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно з вимогами статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Згідно із нормою статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав і обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, за виключенням тих прав і обов`язків, що зазначені у статті 1219 ЦК України (статті 1218, 1231 ЦК України).

Відповідно до ч.2 ст.1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи, або день, з якого вона оголошується померлою.

Частиною першою статті 1268 ЦК України передбачено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до ч.1 ст.1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Разом з тим, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (ч.5 ст.1268 ЦК України).

Частиною першою ст.1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. Проте відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (частина третя статті 1296 ЦК України).

Отже, системний аналіз зазначених норм права свідчить про те, що спадкоємець, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, є її власником з часу її відкриття, а документом для підтвердження права власності на спадкове майно є свідоцтво на спадщину, отримане в установленому законодавством порядку.

Відсутність реєстрації права власності відповідно до Закону України «Про реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не зумовлює позбавлення особи прав користування та володіння належним їй на праві власності майном.

У спадкоємця, який в установленому законом порядку прийняв спадщину, права володіння та користування спадковим майном виникають з часу відкриття спадщини, тому такий спадкоємець може захищати свої порушені права володіння та користування спадковим майном відповідно до глави 29 ЦК України.

Частиною четвертою статті 263 ЦПК України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 листопада 2019 року у справі №643/3614/17 (провадження №14-479цс19) виклала висновок про те, що … [вимоги про звільнення майна з-під арешту, що ґрунтуються на праві власності на нього, виступають способом захисту зазначеного права (різновидом негаторного позову) і виникають з цивільних правовідносин, відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України можуть бути вирішені судом цивільної юрисдикції].

Відповідно до ч.1 ст.59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 листопада 2019 року у справі №905/386/18 (провадження №12-85гс19) зроблено висновок про те, що … [відповідачем у справах за позовами про звільнення з-під арешту майна є боржник або особа, в інтересах якої накладено арешт на майно у виконавчих провадженнях, оскільки задоволення такого позову може безпосередньо вплинути на права та законні інтереси сторін спірних відносин щодо такого майна. При цьому орган державної виконавчої служби у відповідних випадках може залучатися судом до участі у справах як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору].

Таким чином, позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно). Відповідачами у справі є боржник, особа, в інтересах якої накладено арешт на майно, а в окремих випадках - особа, якій передано майно, якщо воно було реалізоване. Як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, має бути залучено відповідний орган державної виконавчої служби, а також відповідний орган доходів і зборів (орган фіскальної служби), банк та іншу фінансову установу, які у випадках, передбачених законом, виконують судові рішення.

Такий же висновок щодо застосування норм права міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 грудня 2019 року у справі №826/12775/15(провадження №11-680апп19).

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що права позивача, як спадкоємця після смерті власника земельної ділянки площею 7,9903 га, яка розташована на території Володимирівської сільської ради Апостолівського району Дніпропетровської області, кадастровий номер 1220382200:01:002:0029 ОСОБА_3 , порушені та підлягають захисту в обраний позивачем спосіб шляхом зняття арешту з земельної ділянки.

Крім того, суд правильно зазначив про те, що позивачем правильно обрано спосіб захисту своїх прав та заявлено позовні вимоги до належного відповідача.

Спір правильно розглянутий судом у порядку цивільного судочинства, оскільки позивач звернувся до суду за захистом свого цивільного права. Враховуючи правові підстави позову, а також те, що предметом позову є зняття арешту з майна боржника (особи, яка померла), накладеного в межах виконавчого провадження під час виконання рішення суду, взявши до уваги те, що позов про зняття арешту з майна поданий не учасником виконавчого провадження, а спадкоємцем, який позбавлений можливості оформити право власності у порядку спадкування за заповітом, вказаний спір підлягає вирішенню в порядку цивільного судочинства.

Викладене узгоджується із правовими висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 06 грудня 2021 року у справі № 554/5912/19-ц (провадження № 61-12594св21), в постанові Верховного Суду від 08 грудня 2022 року у справі №331/1383/20.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, якими з`ясовані обставини справи, доводи сторін перевірені, їм дана належна оцінка, а доводи скаржника зводяться до неправильного тлумачення норм матеріального права та до переоцінки доказів, що не дає суду апеляційної інстанції підстав для задоволення вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст.89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному та об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ст.141 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишаючи рішення суду без змін не змінює розподіл судових витрат.

Керуючись ст.ст. 259,367,374,375 ЦПК України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргуАкціонерного товариствакомерційний банк"ПриватБанк" - залишити без задоволення.

Рішення Апостолівськогорайонного судуДніпропетровської областівід 02вересня 2022року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий суддя О.В.Лаченкова

Судді В.С.Городнича

М.Ю.Петешенкова