Рішення

від 23.03.2023 по справі 520/1519/23

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

23 березня 2023 року справа №520/1519/23

Харківський окружний адміністративний суд у складі судді Ніколаєвої Ольги, розглянувши у письмовому провадженні

за позовною заявою ОСОБА_1

доУправління забезпечення примусового виконання рішення у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Харків)

проскасування постанови,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління забезпечення примусового виконання рішення у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Харків) (далі по тексту відповідач), в якому просить скасувати постанову державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Пересічанської Я.В. від 29.10.2021 про закінчення виконавчого провадження №60573059 за виконавчим листом Харківського окружного адміністративного суду №520/11006/18 від 06.11.2019.

В обґрунтування вимог позовної заяви позивач посилається на безпідставність закінчення державним виконавцем виконавчого провадження №60573059 на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» - фактичне виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом, оскільки боржником фактичного виконання у повному обсязі судового рішення у справі №520/11006/18 щодо проведення донарахування та виплати грошової компенсації на бензин, ремонт і технічне обслуговування легкового автомобіля, не здійснено, оскільки виплата спірної грошової компенсації здійснена управлінням у 2021 році у меншому розмірі ніж 22% прожиткового мінімуму на одну особу, яка втратила працездатність, у розрахунку на місяць.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано на розгляд судді Ніколаєвій Ользі.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 30.01.2023 визнано причини, зазначені ОСОБА_1 у заяві про поновлення строку звернення до суду з цією позовною заявою неповажними, позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання до суду заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду та вказати інші поважні причини пропуску строку звернення до суду з адміністративним позовом та надати докази, які їх підтверджують. На адресу суду у строк, встановлений судом, позивачем надано заяву про поновлення строку звернення до суду з цією позовною заявою разом з заявою про поновлення строку звернення до суду.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 15.03.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження, з урахуванням положень статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України. Водночас зазначено про те, що заява позивача про поновлення строку звернення до суду буде вирішена судом під час розгляду справи по суті.

Цією ж ухвалою відповідачу запропоновано надати відзив на позовну заяву разом з усіма доказами, що обґрунтовують доводи, які в ньому наведені або заяву про визнання позову та надати суду докази надіслання (подання) копії відзиву іншим учасникам справи до 17.03.2022.

У цей же строк зобов`язано відповідача надати суду належним чином завірені копії матеріалів виконавчого провадження, які стосуються заявлених позовних вимог та докази направлення оскаржуваної постанови про закінчення виконавчого провадження ОСОБА_1 .

На виконання вказаної ухвали від 15.03.2023 відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що судове рішення боржником виконано, надавши як доказ, платіжне доручення. У зв`язку з вказаним держаним виконавцем, керуючись вимогами пункту 9 частини першої статті 39, статті 40 Закону України «Про виконавче провадження», прийнята постанова про закінчення виконавчого провадження.

Крім того, на вимогу суду представник відповідача надав належно засвідченні копії матеріалів виконавчого провадження №60573059.

У судове засідання, призначене на 23.03.2023 сторони не прибули, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомленні судом належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Сторони подали суду заяви про розгляд справи провести без їх участі.

Відповідно до пункту 10 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до пункту 10 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до положень частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України.

Приписами частини дев`ятої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для розгляду справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши надані сторонами документи, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Харківський окружний адміністративний суд встановив наступне.

З програми «Спеціалізоване діловодство суду» встановив, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 13.09.2016 у справі №520/11006/18, зокрема, зобов`язано Управління соціального захисту населення Барвінківської районної державної адміністрації Харківської області (вулиця Освіти, 17, місто Барвінкове, Харківська область, 64701, код ЄДРПОУ: 03196363) донарахувати та виплачувати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) за постановою колегії суддів Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.03.2017 у справі №611/26/17 грошову компенсацію на бензин, ремонт і технічне обслуговування ОСОБА_1 легкового автомобіля відповідно до вимог Порядку виплати грошових компенсацій на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобілів та на транспортне обслуговування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.02.2007 №228, починаючи з 2017 року у розмірі відповідно 22% прожиткового мінімуму на одну особу, яка втратила працездатність, у розрахунку на місяць.

Вказане рішення набрало законної сили 16.10.2019 та 06.11.2019 видано відповідний виконавчий лист.

За вказаним виконавчим листом за заявою стягувача ОСОБА_1 , постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (міста Харків) Барсегяном Арутюном 12.11.2019 відкрито виконавче провадження №60573059.

Одночасно із цим, 12.11.2019 головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (міста Харків) також було прийнято постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження у виконавчому провадженні №660573059 у розмірі 157,00 грн. та постанову про стягнення виконавчого збору у розмірі 16 692,00 грн.

У зв`язку з невиконанням у добровільному порядку рішення суду державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (міста Харків) Пікулою Вікторією 29.11.2019 прийнято постанову про накладення штрафу у розмірі 5100,00 грн.

У зв`язку з повторним невиконанням у добровільному порядку рішення суду державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (міста Харків) Пікулою Вікторією 11.02.2020 прийнято постанову про накладення штрафу у розмірі 10 200,00 грн..

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що листом боржник повідомив управління про те, що розрахунок грошової компенсації на бензин, ремонт і технічне обслуговування з 01.01.2017 по 31.12.2020. Виплата грошової компенсації на бензин, ремонт та технічне обслуговування легкового автомобіля ОСОБА_1 здійснена 29.12.2020 Обласним центром по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у сумі 143 229,00 грн. на особовий рахунок стягувача, відкритий у Барвінківському відділенні Ощадбанку відповідно до платіжного доручення №144.

У зв`язку з повним виконанням рішення державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (міста Харків) Пересічанською Яною Володимирівною постановою від 29.10.2021 закінчено виконавче провадження №60573059 на підставі пункту 9 частини першої статті 39, 40 Закону України «Про виконавче провадження».

У позовній заяві позивач вказує, що виплата грошової компенсації на бензин, ремонт і технічне обслуговування легкового автомобіля здійснена управлінням у меншому розмірі ніж 22% прожиткового мінімуму на одну особу, яка втратила працездатність, у розрахунку на місяць, відтак, на думку позивача державний виконавець помилково дійшов висновку про повне виконання рішення боржником та передчасно закінчив виконавче провадження №60573059.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів, що, відповідно до закону, підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку є Закон України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII (далі по тексту - Закон України №1404).

Положеннями статті 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Обов`язкове виконання рішення суду, у тому числі, суб`єктами наділеними владними повноваженнями, закріплено також Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Законом України Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7, 11 до Конвенції від 17.07.1997, відтак, її положення є обов`язковими для виконання Україною.

Приписами статті 6 вказаної Конвенції гарантовано неухильність виконання рішення суду громадянами, юридичними особами та всіма органами влади України, до яких відноситься і Управління соціального захисту населення Барвінківської районної державної адміністрації Харківської області.

Відтак, рішення суду, яке набрало законної сили, повинно бути виконане, а інші обставини щодо його невиконання суперечать основним принципам права і до уваги судом не беруться. У протилежному випадку буде мати місце порушення принципу юридичної визначеності, що є одним із базових складових принципу верховенства права, визнаного Україною як на рівні Конституції, так і шляхом ратифікації Європейської Конвенції з прав людини.

Відповідно до статті 1 Закону України №1404 виконавче провадження як завершальна стадія (судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових-осіб) (далі - рішення) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до пункту 1 частини першої та частини п`ятої статті 26 Закону України №1404 виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Згідно положень частини другої статті 18 Закону України №1404 виконавець зобов`язаний, зокрема, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до частини шостої статті 26 Закону України №1404 за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів.

Згідно частини першої статті 63 Закону України №1404 за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостої статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником.

Відповідно до пункту 9 частини першої статті 39 Закону України №1404 виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом. Приписами частини третьої статті 39 Закону України №1404 встановлено, що у випадках, передбачених пунктами 1-3, 5-7, 9-12, 14, 15 частини першої цієї статті, виконавчий документ надсилається разом із постановою про закінчення виконавчого провадження до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав.

У ході розгляду справи суд встановив, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 13.09.2019 у справі №520/11006/18, зокрема, зобов`язано Управління соціального захисту населення Барвінківської районної державної адміністрації Харківської області (вулиця Освіти, 17, місто Барвінкове, Харківська область, 64701, код ЄДРПОУ: 03196363) донарахувати та виплачувати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) за постановою колегії суддів Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.03.2017 у справі №611/26/17 грошову компенсацію на бензин, ремонт і технічне обслуговування ОСОБА_1 легкового автомобіля відповідно до вимог Порядку виплати грошових компенсацій на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобілів та на транспортне обслуговування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.02.2007 №228, починаючи з 2017 року у розмірі відповідно 22% прожиткового мінімуму на одну особу, яка втратила працездатність, у розрахунку на місяць.

Слід зауважити, що рішення Харківського окружного адміністративного суду у справі №520/11006/18 прийнято судом 13.09.2019 та набрало законної сили. При цьому стаття 5 Кодексу адміністративного судочинства України визначає право особи на звернення до адміністративного суду у випадку, якщо особа вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушено її права, свободи або законні інтереси.

У рішенні від 14.12.2011 №19-рп/2011 Конституційний Суд України встановив, що положення частини другої статті 55 Конституції України необхідно розуміти так, що конституційне право на оскарження в суді будь-яких рішень, дій чи бездіяльності всіх органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб гарантовано кожному; реалізація цього права забезпечується у відповідному виді судочинства і в порядку, визначеному процесуальним законом. Таким чином, конституційне право особи на звернення до суду кореспондується з її обов`язком дотримуватися встановлених процесуальним законом механізмів (процедур).

Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть шкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (рішення у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України», заяви №17160/06 та №35548/06; п. 33).

Суд також враховує вже зазначену позицію Європейського суду з прав людини у справі «Голдер проти Сполученого Королівства», згідно з якою саме «небезпідставність» доводів позивача про неправомірність втручання в реалізацію його прав є умовою реалізації права на доступ до суду. У п. 30 32 рішення у справі «Наталія Михайленко проти України» (заява №49069/11) Суд повторює, що п. 1 ст. 6 Конвенції гарантує кожному право на подання до суду скарги, пов`язаної з його або її правами та обов`язками цивільного характеру (див. рішення у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. the United Kingdom), п. 36, Series A №18). На це «право на суд», в якому право на доступ до суду є одним з аспектів, може посилатися кожен, хто небезпідставно вважає, що втручання в реалізацію його або її прав цивільного характеру є неправомірним, та скаржиться на те, що відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції йому не було надано жодних можливостей подати до суду скаргу (див. серед іншого (inter alia), рішення у справах «Рош проти Сполученого Королівства» (Roche v. the United Kingdom), заява №32555/96, п. 117, та «Салонтаджі-Дробняк проти Сербії» (Salontaji-Drobnjak v. Serbia), заява №36500/05, п. 132). Право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати обмеженням; вони дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду «за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання, що може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб» (див. рішення від 28 травня 1985 року у справі «Ешингдейн проти Сполученого Королівства» (Ashingdane v. the United Kingdom), п. 57, Series A №93). Встановлюючи такі правила, договірна держава користується певною свободою розсуду, однак обмеження, що застосовуються, не повинні обмежувати доступ, що залишається для особи, у такий спосіб або такою мірою, щоб сама суть права була порушена. Крім того, обмеження не відповідає п. 1 ст. 6 Конвенції, якщо воно не переслідує легітимну мету та якщо немає розумного співвідношення між засобами, що застосовуються, та метою, якої прагнуть досягти (див. рішення у справі «Кордова проти Італії» (№1) (Cordova v. Italy (no. 1)), заява №40877/98, п. 54, та рішення у справі «Фаєд проти Сполученого Королівства» (Fayed v. the United Kingdom), п. 65, Series A № 294-B).

Конвенція призначена для гарантування не теоретичних або примарних прав, а прав практичних та ефективних. Це особливо стосується гарантій, закріплених ст. 6 Конвенції, з огляду на визначне місце, яке у демократичному суспільстві займають право на справедливий суд разом з усіма гарантіями за цією статтею (див. рішення у справі «Принц Ліхтенштейну Альберт-Адам ІІ проти Німеччини» (Prince Hans-Adam II of Liechtenstein v. Germany) [ВП], заява №42527/98, п. 45). У п. 54 рішення у справі «Креуз проти Польщі (Kreuz v. Poland, заява №28249/95) Суд також погодився, що можуть бути справи, в яких майбутній позивач повинен мати попередній дозвіл до того, як йому дозволять процедуру подання позову (див. рішення суду у справі «Ашингдейн проти Сполученого Королівства» (Ashingdane v. the United Kingdom), серія A, №93, п. 59).

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване в законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження про порушення прав було обґрунтованим. Обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення (висновок, що сформований у постанові Верховного Суду України від 15 листопада 2016 року у справі №800/301/16).

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується позивачем у цій справі, Управлінням соціального захисту населення Барвінківської районної державної адміністрації Харківської області на виконання рішення у справі №520/11006/18 фактично проведено нарахування та виплату останньому спірної грошової компенсації з 01.01.2017 по 31.12.2020 у сумі 143 229,00 грн.

З наведеного вбачається, шо у державного виконавця були відсутні правові підстави вважати, що рішення суду відповідачем не виконано.

Звертаючись із даним позовом до суду, позивач фактично не погоджується з нарахуванням та виплатою спірної грошової компенсації за 2021 рік. Між тим, вказані правовідносини не були предметом розгляду у справі №520/11006/18. Вказане позивачем порушення відбулося уже у 2021 році, тобто після ухвалення та набрання законної сили рішенням суду від 13.09.2019 у справі №520/11006/18.

З огляду на викладене, позивачем обрано неправильний спосіб захисту порушеного права, оскільки рішення суду, яке підлягало виконанню, не містить вказівок щодо нарахування та виплати позивачу спірної грошової компенсації на майбутнє.

Водночас, позивач не позбавлений права звернутися до суду у порядку позовного провадження з вимогами про вирішення такого спору, оскільки як було зазначено судом дії Управління соціального захисту населення Барвінківської районної державної адміністрації Харківської області щодо нарахування та виплати спірної грошової компенсації за 2021 рік не були предметом спору та розгляду у справі №520/11006/18.

Щодо дотримання позивачем строку звернення до суду з цією позовною заявою, суд зазначає наступне.

Положеннями статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Позовну заяву може бути подано до суду: 1) у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів; 2) у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій.

Водночас, суд зазначає, що відповідно до приписів частини п`ятої статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів. Рішення виконавця про відкладення проведення виконавчих дій може бути оскаржене протягом трьох робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.

Суд зазначає, що матеріали справи не містять доказів того, що позивачем було отримано своєчасно оскаржувану постанову, та доводи і обґрунтування позивача стосовно того, що про порушення своїх прав йому стало відомо 19.01.2023 з автоматизованої системи виконавчого провадження під час розгляду справи відповідачем неспростовано, відтак у суду відсутні підстави для задоволення клопотання позивача про визнання поважним та поновлення строку на звернення до суду, оскільки такий строк фактично ним не пропущено.

Частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем в порушення частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України не доведено, а позивачем та наявною у матеріалах справи сукупністю належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів спростовано правомірність відмови у здійсненні перерахунку пенсії на підставі наданої довідки, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Беручи до уваги наведене, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовної заяви.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає, що оскільки позовні вимоги є такими, що не підлягають задоволенню та позивач звільнений від сплати судового збору, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 6 - 9, 241-243, 255, 287, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Управління забезпечення примусового виконання рішення у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Харків) (вулиця Ярослава мудрого, будинок 16, місто Харків, 61002, код ЄДРПОУ: 43315445) про скасування постанови відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України (після закінчення строку подання скарги усіма учасниками справи або за наслідками процедури апеляційного перегляду); підлягає оскарженню шляхом подання апеляційної скарги до Другого апеляційного адміністративного суду у строк згідно з частини шостої статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: протягом 10 днів з дня їх проголошення.

Повний текст рішення складено 23.03.2023.

Суддя Ольга НІКОЛАЄВА