Рішення

від 15.03.2023 по справі 389/2279/22

ЗНАМ’ЯНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

15.03.2023

ЄУН 389/2279/22

Провадження №2/389/511/22

Рішення

іменем України

15 березня 2023 року Знам`янський міськрайонний суд

Кіровоградської області

у складі: головуючого судді Савельєвої О.В.,

за участю секретаря судового засідання Іванової В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні залу суду в місті Знам`янка Кіровоградської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Каунас» про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та скасування державної реєстрації права оренди землі,

з участю: представника позивача - адвоката Патрікана О.М.,

встановив:

ОСОБА_1 07.10.2022 звернувся до суду з позовом, у якому просив зобов`язати відповідача повернути йому земельну ділянку з кадастровим номером 3522280800:02:000:1176, площею 5,1201 га, розташовану на території Володимирівської сільської ради Кропивницького (колишнього Знам`янського) району Кіровоградської області, та скасувати державну реєстрацію права оренди цієї земельної ділянки за номерами записів про інше речове право 8545551, 27253358.

Позовні вимоги мотивовані тим, що після смерті матері ОСОБА_2 він успадкував земельну ділянку з кадастровим номером 3522280800:02:000:1176, площею 5,1201 га, розташовану на території Володимирівської сільської ради Кропивницького (колишнього Знам`янського) району Кіровоградської області. За життя його мати надала цю земельну ділянку в оренду ТОВ «Каунас» терміном на 10 років (до 08.08.2018). Позивач, як новий власник земельної ділянки, після спливу строку дії договору звернувся до відповідача з вимогою про її повернення, однак дізнався про наявність додаткової угоди від 16.12.2014 до договору оренди землі від 08.08.2008, згідно з якою термін дії договору було продовжено. Знаючи, що його мати не мала наміру укладати додаткову угоду, він звернувся до суду з позовом про визнання її недійсною. Рішенням Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 28.09.2020 у справі №389/2644/18 відмовлено у задоволенні позову у зв`язку з обранням неефективного (неналежного) способу захисту. В ході розгляду цієї справи судом було встановлено, що згідно з висновком експертизи №1393/1394/19-27 від 07.06.2020 підписи від імені ОСОБА_2 в додатковій угоді від 16.12.2014 до договору оренди землі від 08.08.2008 виконані не самою ОСОБА_2 , а іншою особою. На теперішній час вказана земельна ділянка знаходиться в користуванні відповідача, надісланий позивачем лист від 04.01.2022 щодо її повернення залишений без реагування. Оскільки ОСОБА_2 додаткової угоди від 16.12.2014 з відповідачем не укладала, строк дії договору оренди землі сплив, однак відповідач за відсутності законних підстав продовжує користуватися належною позивачу земельною ділянкою, тому він вимушений звернутися до суду з даним позовом.

Представником відповідача - адвокатом Головатюком С.А. подано відзив на позов, у якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог, обгрунтовуючи тим, що доводи позивача є необґрунтованими та не підтверджені жодними доказами. Також у поданому відзиві представник відповідача просив зменшити розмір витрат на правничу допомогу, понесених позивачем, до 500 грн.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив задовольнити з підстав, викладених у позові.

Представник відповідача - адвокат Головатюк С.А. в судове засідання не з`явився, причини неявки суду не повідомив,заяву про розгляд справи за його відсутності не надав, хоча про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином шляхом направлення судових повісток на офіційну електронну адресу (електронний кабінет) у підсистемі «Електронний суд», що відповідає положенням ч.5 ст.14 ЦПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали цієї справи та справи №389/2644/18, з`ясувавши всі обставини справи та дослідивши надані докази, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що 08.08.2008 між ФГ «Каунас» та ОСОБА_2 укладено договір оренди землі, відповідно до якого остання передала відповідачу в строкове платне користування належну їй на праві власності на підставі державного акту серії КР-3 №000330 земельну ділянку сільськогосподарського призначення загальною площею 5,12 га, яка розташована на території Володимирівської сільської ради Кропивницького (колишнього Знам`янського) району Кіровоградської області. Договір укладено на 10 років.

Того ж дня договір оренди був зареєстрований у Знам`янському відділі Державного підприємства «Кіровоградська регіональна філія центру державного земельного кадастру» при Держкомземі України, про що у книзі реєстрації договорів оренди земель вчинено запис від 08.08.2008 за №040837100049.

Між ТОВ «Каунас» та ОСОБА_2 16.12.2014 укладено додаткову угоду про внесення змін до договору оренди землі від 08.08.2008, відповідно до якої продовжено строк оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3522280800:02:000:1176 на 10 років, тобто до 16.12.2024, та змінено розмір орендної плати.

Державна реєстрація права оренди земельної ділянки за вказаними договорами оренди землі проведена 29.01.2015, номери записів про інше речове право 8545551, 27253358.

ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 30.07.2018 позивач після смерті матері отримав у спадщину вказану земельну ділянку з кадастровим номером 3522280800:02:000:1176.

Згідно з витягом з Державного реєстру речових право на нерухоме майно про реєстрацію права власності, державним нотаріусом Знам`янської районної державної нотаріальної контори Кіровоградської області Гаврилюком П.П. 30.07.2018 зареєстровано право власності на земельну ділянку за позивачем.

Вважаючи, що його мати не укладала додаткову угоду від 16.12.2014, позивач 19.09.2018 звернувся до Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області з позовом до ТОВ «Каунас» про визнання додаткової угоди від 16.12.2014 до договору оренди землі від 08.08.2008 недійсною, який зареєстрований судом за ЄУН389/2644/18 (провадження №2/389/829/18). Рішенням суду від 28.09.2020, що набрало законної сили 07.11.2020, у задоволенні позову відмовлено з підстав обрання позивачем неефективного способу захисту.

В ході розгляду цієї справи судом було встановлено та у рішенні суду зазначено, що згідно з висновком експерта за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи№1393/1394/19-27 від 07.06.2019, підписи від імені ОСОБА_2 в додатковій угоді від 16.12.2014 до договору оренди землі від 08.08.2008 виконані не самою ОСОБА_2 , а іншою особою.

Відповідно до ч.ч.4, 5 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Таким чином суд вважає встановленим, що додаткова угода від 16.12.2014 до договору оренди землі від 08.08.2008, укладена між ТОВ «Каунас» та ОСОБА_2 , останньою не підписувалася.

Позивач 04.01.2022 направив ТОВ «Каунас» лист з проханням повернути йому спірну земельну ділянку, оскільки строк дії договору оренди сплив, а додаткова угода до цього договору є неукладеною, однак будь-яких дій щодо повернення земельної ділянки відповідач не вчинив.

За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Частиною 1 ст.391 ЦК України передбачено право власника майна вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Згідно з ч.ч.1, 4 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Частиною 3 ст.203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання його недійсним у силу припису ч.1 ст.215 ЦК України, а також із застосуванням спеціальних правил про правочини, вчинені з дефектом волевиявлення - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.

Як у ч.1 ст.215 ЦК України, так і у статтях 229-233 ЦК України йдеться про недійсність вчинених правочинів, тобто у випадках, коли існує зовнішній прояв волевиявлення учасника правочину, вчинений ним у належній формі (зокрема, шляхом вчинення підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає фактичній внутрішній волі цього учасника правочину.

У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.

Відповідно до ч.1 ст.205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Стаття 207 ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі ч.1 цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Частиною ж 2 цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами), або уповноваженими на те особами.

Отже, підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Згідно з ч.1 ст.627 ЦК України і відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч.1 ст.638 ЦК України).

За правилами ст.93 ЗК України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Разом з тим, визначення, процедура укладення, вимоги та припинення договору оренди землі урегульовано у спеціальному законі, яким є Закон України «Про оренду землі».

Згідно зі ст.13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.19 Закону України «Про оренду землі» строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін.

Згідно з ч.1 ст.407 ЦК України право користування чужою земельною ділянкою встановлюється договором між власником земельної ділянки і особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб.

За змістом ст.14 Закону України «Про оренду землі» (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

Відповідно до ч.1 ст.15 Закону України «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об`єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону (ч.2 цієї статті).

Укладеним є такий правочин (договір), щодо якого сторонами у належній формі досягнуто згоди з усіх істотних умов. У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

З досліджених судом доказів, а саме з висновку експерта за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи№1393/1394/19-27 від 07.06.2019, встановлено, що підписи від імені ОСОБА_2 в додатковій угоді від 16.12.2014 до договору оренди землі від 08.08.2008 виконані не самою ОСОБА_2 , а іншою особою.

Отже, орендодавець ОСОБА_2 додаткову угоду від 16.12.2014 до договору оренди землі від 08.08.2008 не підписувала та відповідно умов цієї додаткової угоди щодо продовження терміну дії договору оренди землі на 10 років та зміни розміру орендної плати не погоджувала, зважаючи на що суд приходить до висновку про те, додаткова угода від 16.12.2014 до договору оренди землі від 08.08.2008 є неукладеною, що узгоджується з правовим висновком, викладеним в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.06.2020 у справі №145/2047/16-ц.

Відповідач не спростував вищевказаних доводів позивача та не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження існування договірних правовідносин між ТОВ «Каунас» та позивачем, предметом яких є належна останньому на праві власності вищевказана земельна ділянка.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.06.2020 у справі №145/2047/16-ц вказала, що зайняття земельних ділянок фактичним користувачем (тимчасовим володільцем) треба розглядати як таке, що не є пов`язаним із позбавленням власника його права володіння на цю ділянку. У цьому випадку власник земельної ділянки вправі захищати своє порушене право на користування земельною ділянкою, спростовуючи факт укладення ним договору оренди земельної ділянки у мотивах негаторного позову та виходячи з дійсного змісту правовідносин, які склалися у зв`язку з фактичним використанням земельної ділянки. Ефективним способом захисту права, яке позивач як власник земельних ділянок, вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майно, зокрема шляхом заявлення вимоги про повернення таких ділянок. Більше того, негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідних земельних ділянок.

Як вбачається з п.8 договору оренди землі від 08.08.2008, цей договір було укладено сторонами на 10 років до 08.08.2018.

Відповідно до п.37 договору оренди землі від 08.08.2008 дія договору припиняється, зокрема, у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Згідно з ч.1 ст.31 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі припиняється, зокрема, в разі закінчення строку, на який його було укладено.

Отже, станом на теперішній час строк дії договору оренди землі від 08.08.2008 сплив, його дія припинилася.

Пунктом 21 договору оренди землі від 08.08.2008 передбачено, що після припинення дії договору орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду.

Відповідно до ч.1 ст.34 Закону України «Про оренду землі» у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.

Згідно з ч.1 ст.317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ч.2 ст.152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

З пояснень представника позивача в судовому засіданні та досліджених письмових доказів, зокрема, листа позивача від 04.01.2022 на адресу ТОВ «Каунас» та відзиву на позов, суд дійшов висновку, що належна позивачу земельна ділянка на теперішній час фактично використовується відповідачем у справі, який заперечує проти пред`явленого позову, посилаючись на безпідставність вимог.

На переконання суду, зазначене вище, за умови припинення строку дії договору оренди землі від 08.08.2008 та висновку суду про те, що додаткова угода від 16.12.2014 є неукладеною, свідчить про відсутність правових підстав для використання ТОВ «Каунас» земельної ділянки з кадастровим номером 3522280800:02:000:1176 та порушення права власності позивача, яке підлягає судовому захисту.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про задоволення позову в цій частині та зобов`язання ТОВ «Каунас» повернути позивачу земельну ділянку з кадастровим номером 3522280800:02:000:1176, площею 5,1201 га, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Володимирівської сільської ради Кропивницького (колишнього Знам`янського) району Кіровоградської області.

За змістом ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Статтею 6 Закону України «Про оренду землі» визначено, що право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації.

Загальними засадами державної реєстрації прав є, зокрема, гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження.

Разом з тим, державна реєстрація права оренди на підставі неукладеного правочину (додаткової угоди) не відповідає вимогам закону, порушує права та інтереси позивача, як власника земельної ділянки.

Згідно з Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» запис про скасування державної реєстрації прав вноситься до Державного реєстру речових прав саме на підставі рішення суду про скасування державної реєстрації прав.

Оскільки суд дійшов висновку про те, що додаткова угода від 16.12.2014 до договору оренди землі від 08.08.2008 є неукладеною, тому позовні вимоги про скасування державної реєстрації права оренди земельної ділянки, підлягають задоволенню як законні та обґрунтовані.

Крім того, відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення судовий збір в сумі 2 977 грн. 20 коп., сплачений ним за подання даного позову до суду.

Клопотання представника відповідача про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, понесених позивачем, на даний час вирішенню не підлягає, оскільки до закінчення судових дебатів у справі представник позивача зробив заяву про подання доказів на підтвердження розміру таких витрат протягом п`яти днів після ухвалення судового рішення.

Керуючись ст.ст.93, 152 ЗК України, ст.ст.11, 15, 16, 202, 203, 205, 207, 215, 317, 391, 407, 627, 638 ЦК України, ст.ст.82, 141,263-265, 268, 273 ЦПК України, суд,

ухвалив:

Позов задовольнити.

Усунути перешкоди ОСОБА_1 у користуванні належною йому земельною ділянкою з кадастровим номером 3522280800:02:000:1176, площею 5,1201 га, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Володимирівської сільської ради Кропивницького (колишнього Знам`янського) району Кіровоградської області, шляхом зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Каунас» повернути ОСОБА_1 вказану земельну ділянку.

Скасувати державну реєстрацію права оренди земельної ділянки Товариства з обмеженою відповідальністю «Каунас» щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3522280800:02:000:1176, площею 5,1201 га, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Володимирівської сільської ради Кропивницького (колишнього Знам`янського) району Кіровоградської області, що зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 29.01.2015 на підставі додаткової угоди від 16.12.2014 до договору оренди землі від 08.08.2008, укладеного між ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Каунас», номер запису про інше речове право 8545551.

Скасувати державну реєстрацію права оренди земельної ділянки Товариства з обмеженою відповідальністю «Каунас» щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3522280800:02:000:1176, площею 5,1201 га, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Володимирівської сільської ради Кропивницького (колишнього Знам`янського) району Кіровоградської області, що зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 29.01.2015 на підставі додаткової угоди від 16.12.2014 до договору оренди землі від 08.08.2008, укладеного між ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Каунас», номер запису про інше речове право 27253358.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Каунас» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 2 977 (дві тисячі дев`ятсот сімдесят сім) грн. 20 коп.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Каунас», місце знаходження: вул.Кооперативна,1-А, с.Новороманівка Кропивницького району Кіровоградської області, 27452, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 32315935.

Повний текст рішення суду складено 24.03.2023.

Суддя Знам`янського міськрайонного суду

Кіровоградської області О.В. Савельєва