Постанова

від 14.02.2023 по справі 927/512/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" лютого 2023 р. Справа№ 927/512/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шаптали Є.Ю.

суддів: Тищенко О.В.

Яковлєва М.Л.

при секретарі Токаревій А.Г.

за участю представників сторін відповідно до протоколу судового засідання від 14.02.2023.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Плисківської сільської ради Ніжинського району Чернігівської області

на рішення Господарського суду Чернігівської області від 26.10.2022 у справі №927/512/22 (суддя Романенко А.В.., повний текст рішення складено 01.11.2022)

за позовом Фермерського господарства "Плисківське",

до Плисківської сільської ради Ніжинського району Чернігівської області

про визнання протиправним та скасування рішення органу місцевого самоврядування

ВСТАНОВИВ:

Фермерським господарством "Плисківське" (далі - ФГ "Плисківське") подано позов до Плисківської сільської ради Ніжинського району Чернігівської області з проханням визнати протиправним та скасувати рішення двадцять першої сесії восьмого скликання Плисківської сільської ради №449-21/VIII від 06.05.2022 "Про дострокове припинення договору оренди землі".

В обгрунтування позовних вимог позивач вказує на те, що в ФГ "Плисківське" до цього часу не виникло право оренди за договором оренди землі від 28.05.2021 б/н, відтак і обов`язку по сплаті орендної плати за цим Договором, оскільки останній був позбавлений можливості зареєструвати за собою право оренди за указаним правочином та почати фактично користуватись спірними земельними ділянками, беручи до уваги наявність між ним та попереднім орендарем - ТОВ "Плиски-Агро" спору відносно речового права щодо цих земельних ділянок, а тому оскаржуване рішення прийнято відповідачем безпідставно.

Рішенням Господарського суду Чергігівської області від 26.10.2022 позов Фермерського господарства "Плисківське" до Плисківської сільської ради Ніжинського району Чернігівської області про визнання протиправним та скасування рішення органу місцевого самоврядування, задоволено повністю.

Визнано протиправним та скасовано рішення двадцять першої сесії восьмого скликання Плисківської сільської ради Ніжинського району Чернігівської області від 06.05.2022 №449-21/VIII "Про дострокове припинення договору оренди землі".

Стягнуто з Плисківської сільської ради Ніжинського району Чернігівської області на користь Фермерського господарства "Плисківське" судовий збір у сумі 2481грн та судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 23500 грн.

Не погодившись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, Плисківська сільська рада Ніжинського району Чернігівської області звернулась до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Чернігівської області від 26.10.2022 у справі №927/512/21 та ухвалите нове рішення, яким відмовити в задоволені позовних вимог в повному обсязі.

Скаржник вважає, що при ухваленні рішення суд першої інстанції повністю не дослідив всі обставини справи, щодо встановлених обставин дійшов неправильних висновків, а тому оскаржуване рішення скаржник вважає незаконним та необґрунтованим, винесеним при неповному з`ясуванні обставин та при недоведеності обставин, що мають значення для справи, а також за неправильного застосування норм матеріального та процесуального права.

Також зазначає, що позивач, звертаючись до суду за захистом, не визначив яке саме право чи інтерес порушено оскаржуваним ним рішенням, враховуючи, що за доводами останнього, в нього відсутнє речове право (право оренди) відносно спірних земельних ділянок.

23.11.2022 безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Плисківської сільської ради Ніжинського району Чернігівської області на рішення Господарського суду Чернігівської області від 26.10.2022 у справі №927/512/22.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.11.2022 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у наступному складі: головуючий суддя - Шаптала Є. Ю., судді: Тищенко О.В., Яковлєв М.Л.

З огляду на те, що апеляційна скарга надійшла до Північного апеляційного На час надходження апеляційної скарги матеріали справи №927/512/22 на адресу Північного апеляційного господарського суду не надходили, у зв`язку з чим ухвалою від 28.11.2022 відкладено вирішення питання щодо апеляційної скарги Плисківської сільської ради Ніжинського району Чернігівської області на рішення Господарського суду Чернігівської області від 26.10.2022 у справі №927/512/22 до надходження матеріалів справи на адресу Північного апеляційного господарського суду; доручено Господарському суду Чернігівської області надіслати матеріали справи №927/512/22 на адресу Північного апеляційного господарського суду.

05.12.2022 до Північного апеляційного господарського суду надійшло клопотання про доручення доказів сплати судового збору.

06.01.2023 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №927/512/22.

Суддя Тищенко О.В. перебувала у щорічній відпустці з 19.12.2022 по 23.01.2023.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.01.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Плисківської сільської ради Ніжинського району Чернігівської області на рішення Господарського суду Чернігівської області від 26.10.2022 у справі №927/512/22 та призначено до розгляду на 14.02.2023.

Встановлено учасникам справи строк для подачі всіх заяв (відзивів) та клопотань в письмовій формі протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали.

14.02.2023 через канцелярію суду представником позивача подано відзив на апеляційну скаргу у відповідності до якого останній просить суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а оскаржуване рішення просить залишити без змін. Також зазначає, що у ФГ "Плисківське" є право захищати свої порушені права будь-якими зобов`язально-правовими способами.

В судове засідання 14.02.2023 з`явились всі учасники судового процесу.

Представник скаржника підтримав подану апеляційну скаргу та просив задовольнити її, а оскаржуване рішення скасувати.

Представник позивача заперечив проти доводів викладених в апеляційній скарзі з урахуванням відзиву на апеляційну скаргу поданого під час апеляційного провадження та просив відмовити в її задоволенні, а оскаржуване рішення просив залишити без змін.

Згідно з частиною першою статті 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій Главі.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги судом першої інстанції встановлено наступне.

Статтею 2 Земельного кодексу України (надалі - ЗК України) визначено, що земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб`єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади. Об`єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).

Земельні відносини регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Організаційні та правові засади виділення власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок у натурі (на місцевості) із земель, що належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам на праві колективної власності, а також порядок обміну цими земельними ділянками, особливості розпорядження землями та використання земель, що залишилися у колективній власності після розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв) врегульовано положеннями Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" від 05.06.2003 № 899-IV.

Виходячи з положень статті 5 Закону від 05.06.2003 № 899-IV (у редакції чинній на час укладення сторонами договору оренди землі) сільські, селищні, міські ради в межах їх повноважень приймають рішення щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості).

У відповідності до частин 1 - 3 статті 13 Закону від 05.06.2003 № 899-IV (у редакції чинній на час укладення сторонами договору оренди землі) нерозподіленою земельною ділянкою є земельна ділянка, яка відповідно до проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) увійшла до площі земель, що підлягають розподілу, але відповідно до протоколу про розподіл земельних ділянок не була виділена власнику земельної частки (паю).

Невитребуваною є земельна частка (пай), на яку не отримано документа, що посвідчує право на неї, або земельна частка (пай), право на яку посвідчено відповідно до законодавства, але яка не була виділена в натурі (на місцевості).

Нерозподілені земельні ділянки, невитребувані частки (паї) після формування їх у земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до дня державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку, про що зазначається у договорі оренди земельної ділянки, а власники земельних часток (паїв) чи їх спадкоємці, які не взяли участі у розподілі земельних ділянок, повідомляються про результати проведеного розподілу земельних ділянок у письмовій формі цінним листом з описом вкладення та повідомленням про вручення або шляхом вручення відповідного повідомлення особисто, якщо відоме їх місцезнаходження. З моменту державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку договір оренди припиняється, а державна реєстрація припинення права оренди проводиться одночасно з державною реєстрацією права власності.

Отже, відповідач - Плисківська сільська рада Ніжинського району Чернігівської області, є розпорядником (орендодавцем) спірних земельних ділянок, невитребуваних земельних часток (паїв), розташованих на території Великозагорівського старостинського округу та поза межами населеного пункту на території Плисківської сільської ради.

Відповідно до п.1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Плисківською сільською радою (восьмої сесії восьмого скликання) 27.05.2021 прийнято рішення №196-8/VIII "Про передачу в оренду земельних ділянок на території Плисківської сільської ради (невитребуваних земельних часток (паїв)", за яким вирішено передати ФГ "Плисківське" в оренду на 7 років невитребувані земельні частки (паї), як сформовані земельні ділянки згідно з додатком 1, розташовані на території Плисківської сільської ради, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, зі ставкою річної орендної плати 12% від розміру нормативної грошової оцінки кожної з таких земельних ділянок.

На підставі вказаного рішення від 27.05.2021 №196-8/VIII, між Плисківською сільською радою (Орендодавець) та ФГ "Плисківське" (Орендар) укладено договір оренди землі від 28.05.2021, за умовами якого (п.1.1.) Орендодавець надав, а Орендар прийняв у строкове платне користування невитребувані частки (паї), сформовані як земельні ділянки сільськогосподарського призначення з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, на підставі положень частини 3 статті 13 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" за кадастровими номерами: 7420880800:03:001:0019, 7420880800:03:001:0025, 7420880800:03:001:0029 та 7420880800:03:001:0048, розташовані на території Великозагорівського старостинського округу Плисківської сільської ради.

Відповідно до частиною 4 статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

З матеріалів справи вбачається, що у провадженні господарського суду Чернігівської області перебувала справа №927/730/21 за позовом ТОВ "Плиски - Агро" до Плисківської сільської ради Борзнянського району Чернігівської області та ФГ "Плисківське" про визнання недійсним та скасування рішення органу місцевого самоврядування; визнання недійсним договору оренди землі.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 13.09.2021 у справі №927/730/21, залишеним без змін за результатами апеляційного перегляду (постанова Північного апеляційного господарського суду від 22.11.2022), позов ТОВ "Плиски - Агро" до Плисківської сільської ради Борзнянського району Чернігівської області та ФГ "Плисківське" задоволено повністю, визнано незаконним (недійсним) та скасовано рішення восьмої сесії восьмого скликання Плисківської сільської ради Борзнянського району Чернігівської області від 27.05.2021 №196-8/VIII "Про передачу в оренду земельних ділянок на території Плисківської сільської ради (невитребуваних земельних часток (паїв))"; визнано недійсним договір оренди землі від 28.05.2021, укладений між Плисківською сільською радою Борзнянського району Чернігівської області (код ЄДРПОУ 04414885) та ФГ "Плисківське" (код ЄДРПОУ 40178928).

Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що у позивача - ФГ "Плисківське" відсутнє речове право (право оренди) відносно земельних ділянок за кадастровими номерами: 7420880800:03:001:0019, 7420880800:03:001:0025, 7420880800:03:001:0029 та 7420880800:03:001:0048, що підлягало б захисту в судовому порядку.

Крім того, 27.05.2021, Плисківською сільською радою (восьмої сесії восьмого скликання), прийнято рішення №195-8/VIII "Про передачу в оренду земельних ділянок на території Плисківської сільської ради (невитребуваних земельних часток (паїв)", за яким вирішено передати ФГ "Плисківське" в оренду на 7 років невитребувані земельні частки (паї), як сформовані земельні ділянки згідно з додатком 1, розташовані на території Плисківської сільської ради, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, зі ставкою річної орендної плати 12% від розміру нормативної грошової оцінки кожної з таких земельних ділянок.

На підставі рішення від 27.05.2021 №195-8/VIII між Плисківською сільською радою (Орендодавець) та ФГ "Плисківське" (Орендар) укладено договір оренди землі від 28.05.2021, за умовами якого (п.1.1.) Орендодавець надав, а Орендар прийняв у строкове платне користування невитребувані частки (паї), які сформовані як земельні ділянки сільськогосподарського призначення з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, на підставі положень частини 3 статті 13 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)", за кадастровими номерами:

7420886000:02:000:0526; 7420886000:02:000:0516; 7420886000:02:000:0515; 7420886000:02:000:0514; 7420886000:02:000:0509; 7420886000:02:000:0508; 7420886000:02:000:0507; 7420886000:02:000:0476; 7420886000:02:000:0356; 7420886000:02:000:0259; 7420886000:02:000:0128; 7420886000:02:000:0083; 7420886000:02:000:0015; 7420886000:02:000:0645; 7420886000:02:000:0007; 7420886000:02:000:0536; 7420886000:02:000:0535; 7420886000:02:000:0531; 7420886000:02:000:0527; 7420886000:02:000:0525; 7420886000:02:000:0524; 7420886000:02:000:0517; 7420886000:02:000:0501; 7420886000:02:000:0500; 7420886000:02:000:0499; 7420886000:02:000:0495; 7420886000:02:000:0446; 7420886000:02:000:0390; 7420886000:02:000:0389; 7420886000:02:000:0150; 7420886000:02:000:0147; 7420886000:02:000:0087; 7420886000:02:000:0079; 7420886000:02:000:0447, розташовані за межами населеного пункту на території Плисківської сільської ради.

У відповідності до умов пунктів 2.3., 4.2. Договору нормативна грошова оцінка земельних ділянок, що передаються в оренду, на дату укладення договору, згідно з додатком 1, становить 3846513,60грн. Оренда плата вноситься Орендарем виключно в грошовій формі в розмірі 12% на рік від нормативної грошової оцінки кожної з таких земельних ділянок. Станом на дату укладення цього Договору річний розмір орендної плати за всі земельні ділянки, що передаються, становить - 461581,63грн щорічно, 38465,14грн щомісячно.

У пункті 4.5. Договору сторони погодили, що Орендар сплачує орендну плату за перший рік користування не пізніше 5 календарних днів з дати укладення договору. За користування земельними ділянками в наступних періодах у межах строку дії договору орендна плата вноситься відповідно до вимог ПК України.

Договір укладено на 7 років, з обов`язковим урахуванням вимог частини 3 статті 13 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)", ділянки передаються в оренду на строк до дня державної реєстрації права власності на такі земельні ділянки власниками земельних часток (паїв). З моменту державної реєстрації права власності на такі земельні ділянки договір оренди припиняється, а державна реєстрація припинення права оренди проводиться одночасно з державною реєстрацією права власності (п.3.1. цього Договору).

Дата закінчення дії договору оренди обчислюється від дати його укладення.

Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації такого права (п.3.2. цього Договору).

Орендар зобов`язаний приступити до користування земельними ділянками після реєстрації права оренди в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (п.8.4. Договору),

У відповідності до пунктів 11.5., 11.5.1. та 11.5.2. Договору, розірвання договору оренди в односторонньому порядку без звернення до суду допускається, зокрема, в разі невнесення орендної плати за користування земельною ділянкою протягом трьох місяців підряд від передбаченої дати оплати орендної плати.

Розірвання в односторонньому порядку здійснюється шляхом прийняття Орендодавцем відповідного рішення. Завірена копія цього рішення надсилається до Орендаря та державного реєстратора речових прав для припинення дії речового права (права користування земельною ділянкою). Дата припинення права оренди не може бути раніше ніж через 3 місяці від дати прийняття відповідного рішення Орендодавцем.

Правовідносини вважаються припиненими або розірваними з моменту настання відповідної події або/та внесення відповідних даних до бази даних державної реєстрації речових прав.

Як вбачається з умов пунктів 13.1. та 13.2. цей Договір набирає чинності після його підписання сторонами.

Право користування земельними ділянками виникає з моменту державної реєстрації речового права на нерухоме майно.

Позивач, керуючись положеннями Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01.07.2004 №1952-ІV, статтею 125 ЗК України, статтею 6 Закону України "Про оренду землі", звернувся до державних реєстраторів прав на нерухоме майно Управління адміністративних послуг Чернігівської міської ради із заявами про реєстрацію права оренди на спірні земельні ділянки. Натомість, йому було відмовлено в проведенні державної реєстрації речового права за рішеннями: від 08.06.2021 №58607275, від 08.06.2021 №58606990, від 08.06.2021 №58606355, від 09.06.2021 №58645490, від 09.06.2021 №58645836, від 09.06.2021 №58646048, від 09.06.2021 №58646326, від 09.06.2021 №58646890, від 08.06.2021 №58602768, від 08.06.2021 №58605005, від 08.06.2021 №58606065, від 08.06.2021 №58607086, від 09.06.2021 №58636677, від 09.06.2021 №58637014, від 09.06.2021 №58637305, від 09.06.2021 №58637857, від 08.06.2021 №58606349, від 08.06.2021 №58609270, від 08.06.2021 №58608387, від 08.06.2021 №58609886, від 09.06.2021 №58644895, від 09.06.2021 №58646061, від 09.06.2021 №58646407, від 08.06.2021 №58605117, від 08.06.2021 №58606719, від 08.06.2021 №58608590, від 08.06.2021 №58610505, від 08.06.2021 №58609566, від 09.06.2021 №58634419, від 09.06.2021 №58634948, від 09.06.2021 №58637890, від 09.06.2021 №58636054, оскільки відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (довідки сформовано 05.11.2021 за №283249780, №283123530, №283201579, №283126682, №283205582, №283233764, №283143640, №283236107, №283238411, №283207032, №283129570, №283145778, №283149602, №283151733, №283132676, №283209714, №283211649, №283153334, №283243732, №283134845, №283179874, №283244957, №283215441, №283218128, №283136865, №283187926, №283246671, №283189429, №283223334, №283228618, №283249106, №283139770), право оренди на ідентифіковані вище земельні ділянки зареєстровано за іншим орендарем - ТОВ "Плиски-Агро" до 2023 року, на підставі договору оренди землі від 01.06.2013 (зі змінами).

Перераховані рішення державних реєстраторів відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень Управління адміністративних послуг Чернігівської міської ради про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень оскаржуються ФГ "Плисківське" в межах судових справ №927/1005/21, №927/1008/21 та №927/1009/21.

З матеріалів справи вбачається, що у провадженні Господарського суду Чернігівської області перебувала справа №927/734/21 за позовом ТОВ "Плиски-Агро" до Плисківської сільської ради Борзнянського району Чернігівської області та ФГ "Плисківське" про визнання незаконним (недійсним) та скасування рішення восьмої сесії восьмого скликання Плисківської сільської ради Борзнянського району Чернігівської області від 27.05.2021 №195-8/VIII "Про передачу в оренду земельних ділянок на території Плисківської сільської ради (невитребуваних земельних часток (паїв)" та визнання недійсним договору оренди землі від 28.05.2021, укладеного на підставі указаного рішення.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 14.07.2021 у справі №927/734/21 вжито заходи до забезпечення позову ТОВ "Плиски-Агро" до Плисківської сільської ради Борзнянського району Чернігівської області та ФГ "Плисківське" про визнання незаконним (недійсним) та скасування рішення та визнання недійсним договору.

Заборонено ФГ "Плисківське" (40178928) використання земельних ділянок сільськогосподарського призначення (для ведення товарного сільськогосподарського виробництва), невитребуваних земельних часток (паїв) загальною площею 179,0021 га, за кадастровими номерами: 7420886000:02:000:0007, площею 7,1925га; 7420886000:02:000:0015, площею 7,8220га; 7420886000:02:000:0079, площею 5,2352га; 7420886000:02:000:0083, площею 9,5721га; 7420886000:02:000:0087, площею 9,2317га; 7420886000:02:000:0128, площею 2,8061га; 7420886000:02:000:0147, площею 3,3168га; 7420886000:02:000:0150, площею 4,4712га; 7420886000:02:000:0259, площею 3,1759га; 7420886000:02:000:0356, площею 2,8343га; 7420886000:02:000:0389, площею 2,7828га; 7420886000:02:000:0390, площею 2,7823га; 7420886000:02:000:0446, площею 4,1445га; 7420886000:02:000:0447, площею 2,8890га; 7420886000:02:000:0476, площею 5,0647га; 7420886000:02:000:0495, площею 6,0918га; 7420886000:02:000:0499, площею 2,7628га; 7420886000:02:000:0500, площею 2,7685га; 7420886000:02:000:0501, площею 2,7685га; 7420886000:02:000:0507, площею 7,4616га; 7420886000:02:000:0508, площею 2,0328га; 7420886000:02:000:0509, площею 5,2431га; 7420886000:02:000:0514, площею 7,4979га; 7420886000:02:000:0515, площею 2,8252га; 7420886000:02:000:0516, площею 3,4643га; 7420886000:02:000:0517, площею 7,5209га; 7420886000:02:000:0524, площею 7,2751га; 7420886000:02:000:0525, площею 7,3479га; 7420886000:02:000:0526 площею 7,2777га; 7420886000:02:000:0527, площею 7,2927га; 7420886000:02:000:0531, площею 7,4013га; 7420886000:02:000:0535, площею 7,4013га; 7420886000:02:000:0536, площею 7,4014га; 7420886000:02:000:0645, площею 3,8462га, розташованих на території Плисківської сільської ради Борзнянського району Чернігівської області.

Заборонено державним реєстраторам речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень вчиняти будь-які дії, спрямовані на реєстрацію за ФГ "Плисківське" (код 40178928) інших речових прав (прав оренди) щодо земельних ділянок сільськогосподарського призначення (для ведення товарного сільськогосподарського виробництва) невитребуваних земельних часток (паїв) загальною площею 179,0021 га, щодо ідентифікованих вище земельних ділянок, розташованих на території Плисківської сільської ради Борзнянського району Чернігівської області.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 30.09.2021 у справі №927/734/21 позов ТОВ "Плиски-Агро" до Плисківської сільської ради Борзнянського району Чернігівської області та ФГ "Плисківське" задоволено повністю. Визнано недійсним рішення (восьмої сесії восьмого скликання) Плисківської сільської ради Борзнянського району Чернігівської області від 27 травня 2021 року № 195-8/VIII "Про передачу в оренду земельних ділянок на території Плисківської сільської ради (невитребуваних земельних часток (паїв))". Визнано недійсним договір оренди землі від 28.05.2021, укладений між Плисківською сільською радою Борзнянського району Чернігівської області (код 04414885) та ФГ "Плисківське" (код 40178928) на підставі цього рішення.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 27.07.2022 скасовано рішення Господарського суду Чернігівської області від 30.09.2021 у справі №927/734/21, прийнято нове, яким відмовлено в задоволенні позову ТОВ "Плиски - Агро" до Плисківської сільської ради Борзнянського району Чернігівської області та ФГ "Плисківське". Скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 14.07.2021 у справі №927/734/21.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що по 27.07.2022, ФГ "Плисківське", з незалежних від нього причин, було позбавлено можливості зареєструвати в установленому законом порядку речове право (право оренди) на спірні земельні ділянки.

06.05.2022, Плисківською сільською радою Ніжинського району Чернігівської області (21 сесія 8 скликання) прийнято рішення №449-21/VIII "Про дострокове припинення договору оренди землі", яким, керуючись п.34 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та статтями 12, 93, 124, 126 ЗК України, вирішено достроково, з ініціативи орендодавця, припинити шляхом розірвання договір оренди землі від 28.05.2021, укладений між Плисківською сільською радою та ФГ "Плисківське", у зв`язку з невиконанням ФГ "Плисківське" (орендарем) зобов`язань зі сплати орендної плати за землю за договором, керуючись приписами пунктів 11.5. та 11.5.1. цього Договору.

Оскаржуючи вказані рішення органу місцевого самоврядування, позивач вказує на відсутність у орендодавця - Плисківської сільської ради, права на розірвання в односторонньому порядку договору оренди землі від 28.05.2021, оскільки в нього, як орендаря за цим Договором, не виникло обов`язку зі сплати орендної плати, враховуючи, що право користування спірними земельними ділянками в нього не виникло, з підстав неможливості проведення державної реєстрації речового права (права оренди) відносно перерахованих вище земельних ділянок, незважаючи на всі дії вчинені ним з цією метою.

Фактичним користувачем спірних земельних ділянок залишався попередній орендар - ТОВ "Плиски-Агро", який впродовж усього часу продовжував сплачувати орендну плату за користування спірними земельними ділянками, що відповідачем не спростовано.

Проте, Північним апеляційним господарським судом, у постанові від 27.07.2022 у справі №927/734/21 встановлено, що в ТОВ "Плиски-Агро" відсутні будь-які права та обов`язки (в тому числі право оренди) за договором оренди землі від 01.06.2013, з огляду на відсутність державної реєстрації цього договору, що була обов`язковою в силу закону на момент укладення цього правочину.

Отже, лише починаючи з 27.07.2022, позивач міг зареєструвати за собою речове право та отримати спірні земельні ділянки в користування.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, а також в апеляційній скарзі, відповідач вказує на відсутність у позивача речового права (права оренди), що підлягало б захисту в судовому порядку, що, на його думку, є підставою для відмови в задоволенні позову.

Щодо вказаних заперечень, суд першої інстанції дійшов висновку з яким погоджується суд апеляційної інстанції, а саме.

У відповідності до частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості стаття 6 та частина 1 статті 627 ЦК України).

Майнові відносини, що виникають з договору (оренди) земельної ділянки, є цивільно-правовими, ґрунтуються на засадах рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності сторін договору і крім загальних норм цивільного законодавства, зокрема щодо договору найму, регулюються актами земельного законодавства - ЗК України, Законом України "Про оренду землі".

За статтею 1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Статтею 13 вказаного Закону визначено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку в володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

У відповідності до частини 1 статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частини 1 статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

У письмовій формі належить вчиняти правочини між юридичними особами (п.1 частини 1 статті 208 ЦК України).

Статтею 207 ЦК України встановлено загальні вимоги до письмової форми правочину.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Таким чином, підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їхню ідентифікацію.

Відповідно до частини 1 статті 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Правочин підлягає державній реєстрації лише в випадках, установлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації (частина 1 статті 210 ЦК України).

Починаючи з 01.01.2013, набрали чинності зміни, внесені Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та інших законодавчих актів України" від 11.02.2010 №1878-VI, якими з тексту статей 182, 640, 657, 732, 745 ЦК України виключено посилання щодо державної реєстрації правочинів, а із Закону України "Про оренду землі" виключено статті 18 та 20 про обов`язковість державної реєстрації договорів оренди землі.

Отже, починаючи з 01.01.2013, державній реєстрації підлягав не сам договір оренди землі, а право оренди за цим договором. Проте це не означає, що після внесення змін щодо відміни необхідності реєстрації самого договору оренди, момент реєстрації прав на оренду став пов`язуватись з моментом набрання чинності договором оренди.

Наведені висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду в постанові від 02.10.2020 у справі №913/3295/18 та від 15.04.2021 у справі №927/75/20, за якими реєстрація прав на оренду землі є офіційним визнанням і підтвердженням факту виникнення прав на землю; саме право оренди виникає з моменту реєстрації цього права; земля вважається переданою з моменту державної реєстрації права оренди. Натомість це не свідчить про те, що сам договір, для якого визначені загальні правила набрання чинності, набирає чинність з моменту реєстрації права.

Дійсно, орендар не може до реєстрації права оренди реалізувати законно своє право, проте його реєстрація знаходиться в зоні відповідальності самого орендаря, який уклавши договір оренди, що набрав чинності за загальним правилом після його підписання сторонами (якщо інший порядок не встановлений в самому договорі), самостійно реалізує своє право та отримує всі повноваження користувача земельної ділянки на підставі договору оренди.

У проміжку часу між укладенням договору і переданням орендарю земельної ділянки в користування (реєстрації речового права) договір діє, а в сторін є право захищати свої порушені права зобов`язального характеру зобов`язально-правовими способами, встановленими законом.

Таким чином, оскільки договір оренди землі від 28.05.2021 набув чинності з моменту його підписання сторонами (п.13.1.), у ФГ "Плисківське" є право захищати свої порушені права та охоронювані законом інтереси, що виникають на підставі вказаного правочину, будь-яким зобов`язально-правовим способом установленим законом, що забезпечує ефективний захист.

Таким чином, ФГ "Плисківське" є належним позивачем у справі.

Згідно з частиною 1 статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (частина 2 статті 4 ГПК України).

Статтею 20 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) передбачено, що кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Захист цивільних прав та інтересів судом здійснюється в спосіб установлений законом або договором.

Перелік основних способів захисту цивільних прав та інтересів визначається частиною 2 статті 16 ЦК України, до яких, зокрема відноситься визнання незаконним рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Аналогічні положення закріплені в статті 20 ГК України.

За частиною 1 статті 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов`язковий характер для суб`єктів цих відносин.

Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов`язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення в зв`язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача в справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, в господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.

Частинами 2 та 3 статті 152 ЗК України встановлено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

З матеріалів справи слідує та встановлено судом, що оскаржуване рішення прийнято відповідачем з мотивів систематичної несплати позивачем орендної плати за договором оренди землі від 28.05.2021.

При цьому, встановити яких саме земельних ділянок стосується оскаржуване рішення, як вірно звертає увагу позивач, не є можливим, оскільки їх перелік у ньому відсутній, так само відсутні будь-які додатки до цього рішення.

Таким чином, доводи відповідача про те, що рішення Плисківської сільської ради (21 сесії 8 скликання) від 06.05.2022 №449-21/VIII стосується виключно земельних ділянок за кадастровими номерами: 7420880800:03:001:0019, 7420880800:03:001:0025, 7420880800:03:001:0029 та 7420880800:03:001:0048, переданих 28.05.2021 ФГ "Плисківське" в оренду на підставі рішення №196-8/VIII (визнаного в судовому порядку недійсним), є необґрунтованими, оскільки не ґрунтується на будь-яких доказах у справі.

Частиною 1 статті 651 ЦК України унормовано, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

За статтею 141 ЗК України підставою припинення права користування земельною ділянкою, зокрема, є систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Згідно з частиною 1 статті 32 Закону України "Про оренду землі" на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Виходячи зі змісту статей 24 та 25 цього Закону, право орендодавця на своєчасне отримання орендної плати за земельну ділянку кореспондує з обов`язком орендаря своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату за земельну ділянку.

Сторони, в пунктах 11.5. та 11.5.1. договору оренди землі від 28.05.2021 установили, що розірвання договору оренди в односторонньому порядку, без звернення до суду, допускається, зокрема, в разі невнесення орендної плати за користування земельною ділянкою протягом трьох місяців підряд від передбаченої дати оплати орендної плати. Розірвання в односторонньому порядку здійснюється шляхом прийняття орендодавцем відповідного рішення.

Згідно з дефініцією, наведеною в статті 1 Закону України "Про оренду землі", оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до частин 1 та 5 статті 6 цього Закону орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі. Право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

За статтею 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (стаття 126 ЗК України).

За змістом п.1 частини 1 статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Державній реєстрації підлягають речові права на нерухоме майно, похідні від права власності, зокрема, право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки (п.2 частини 1 статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").

Виходячи зі змісту наведених норм право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права, в той час як, вчинення реєстраційних дій, як правило, заходиться в зоні відповідальності самого орендаря земельної ділянки, який уклавши договір оренди, самостійно реалізує своє право та отримує всі повноваження користувача земельної ділянки на підставі договору оренди.

За частинами 1 та 2 статті 21 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до ПК України).

За визначенням, наведеним у п.14.1.147. статті 14 ПК України плата за землю це обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється в формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Платниками орендної плати є землекористувачі (орендарі) земельних ділянок державної та комунальної власності на умовах оренди. Об`єктами оподаткування орендною платою - земельні ділянки державної та комунальної власності, надані в користування на умовах оренди. Підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди земельної ділянки (п.269.1.2. статті 269, п.270.1.2. статті 270 та п.288.1. статті 288 ПК України).

Відповідно до п.287.1. статті 287 ПК України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні в поточному році.

Місцевий суд дійшов вірного висновку про те, що враховуючи, що предметом договору оренди землі від 28.05.2021 є право оренди невитребуваних земельних часток (паїв), розпорядником яких є Плисківська сільська рада (до дня державної реєстрації права власності на такі земельні ділянки власниками земельних часток (паїв)), наведені норми ПК України поширюють свою дію на спірні правовідносини сторін.

Також судом першої інстанції вірно вказано, що у позивача право користування спірними земельними ділянками не виникло, так само як і обов`язку щодо внесення орендної плати за користування цими ділянками, оскільки він був позбавлений можливості зареєструвати за собою речове право (право оренди) на такі земельні ділянки, незважаючи на всі необхідні дії, вчинені ним з цією метою (звернення до державних реєстраторів з відповідними заявами).

Неможливість позивачем набути право користування спірними земельними ділянками, перш за все, зумовлена протиправною поведінкою самого відповідача, який уклавши з позивачем договір оренди землі від 28.05.2021, не припинив в установленому законом порядку договірні відносини з попереднім орендарем - ТОВ "Плиски-Агро", за яким упродовж усього часу було зареєстровано право оренди на спірні земельні ділянки.

У свою чергу відповідач підтвердив, що в період з 24.06.2021 по 25.04.2022 отримував оренду плату за користування спірними земельними ділянками від ТОВ "Плиски-Агро" за договором оренди землі від 01.06.2013, про що до матеріалів справи надав довідку №424 від 21.09.2022.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що за договором оренди землі від 28.05.2021 не відбулась передача в користування ФГ "Плисківське" спірних земельних ділянок ні юридично, ні фактично.

В той час як лише станом на 27.07.2022, постановою Північного апеляційного господарського суду в справі №927/734/21 встановлено, що з огляду на відсутність державної реєстрації договору оренди землі б/н від 01.06.2013 (із змінами внесеними договорами та угодами від 10.04.2014, від 10.02.2015, від 04.05.2016, від 26.12.2016, 01.07.2017, 25.05.2017), указаний договір не був вчиненим (чинним), зважаючи на що він не може бути підставою для виникнення у ТОВ "Плиски-Агро" будь-яких прав та обов`язків, у тому числі права оренди спірних земельних ділянок.

За результатами апеляційного перегляду, рішення Господарського суду Чернігівської області від 30.09.2021 у справі №927/734/21 було скасовано та прийнято нове. Одночасно скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 14.07.2021 у даній справі, за якими ФГ "Плисківське" було заборонено використання спірних земельних ділянок; та заборонено державним реєстраторам речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень вчиняти будь-які дії, спрямовані на реєстрацію за ФГ "Плисківське" інших речових прав (прав оренди) щодо цих земельних ділянок.

Згідно з частиною 6 статті 762 ЦК України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Таким чином, беручи до уваги вищевикладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оскільки станом на 06.05.2022 у позивача не виникло право користування спірними земельними ділянками, з незалежних від нього причин, у нього був відсутній обов`язок зі сплати орендної плати за договором оренди землі від 28.05.2021, а відповідач за відсутності достатніх правових підстав прийняв рішення від 06.05.2022 №449-21/VIII "Про дострокове припинення договору оренди землі".

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що рішення Плисківської сільської ради Ніжинського району Чернігівської області (21 сесії 8 скликання) "Про дострокове припинення договору оренди землі" від 06.05.2022 №449-21/VIII, є таким, що суперечить чинному законодавству та порушує охоронювані законом правомірні очікування позивача набути в строкове оплатне користування спірні земельні ділянки на підставі чинного договору оренди землі від 28.05.2021. У зв`язку з чим позовні вимоги про визнання протиправним та скасувати рішення Плисківської сільської ради Ніжинського району Чернігівської області (21 сесії 8 скликання) "Про дострокове припинення договору оренди землі" від 06.05.2022 №449-21/VIII підлягає задоволенню.

Щодо заяви позивача про відшкодування за рахунок відповідача судових витрат на правничу допомогу в розмірі 28500 грн. суд першої інстанції дійшов до наступних висновків.

Як слідує з матеріалів справи, на підтвердження обсягу та вартості заявлених витрат, до заяви, позивачем додано належним чином засвідчені копії:

- договору про надання професійної правничої допомоги №5/2022 від 20.01.2022;

- акту приймання наданих послуг до нього;

- рахунку на оплату №15/22 від 30.09.2022 до вказаного договору та платіжного доручення №195 від 03.10.2022 на суму 28500грн.

За частиною 1 статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Частиною 2 цієї статті передбачено, за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

За приписами частини 3 статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Частиною 3 статті 126 ГПК України унормовано, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд, зокрема, враховує:

- чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

- чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмету спору, з урахуванням ціни позову, значенням справи для сторін, у тому числі чи міг її результат вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

- поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

- дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись (частина 5 статті 129 ГПК України).

Виходячи з аналізу вказаних норм для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу суд повинен враховувати критерії складності справи, обсяг наданих адвокатом послуг, кваліфікації і досвіду адвоката, ціни позову, поведінку сторін у ході судового розгляду спору, а також керуватися принципами розумності та справедливості.

Як вбачається з матеріалів справи, що на підставі договору №5/2022 про надання професійної правничої допомоги від 12.01.2022, укладеного між ФГ "Плисківське" (надалі - Замовник) та Адвокатським бюро "Висіцької "ВІВ Лігал" (надалі - Виконавець) (п.1.1.), Замовник замовив, а Виконавець прийняв на себе зобов`язання з якісного та своєчасного надання Замовнику послуг, а Замовник зобов`язався прийняти та своєчасно оплачувати належним чином надані послуги. Під послугами сторони, зокрема, розуміють представництво інтересів Замовника в органах державної влади, будь-яких судах України та судових установах у інших державах, перед юридичними та фізичними особами, у тому числі нерезидентами, з питань захисту законних прав і інтересів Замовника, пов`язаних з правовими питаннями, оскарження неправомірних дій органів державного управління по відношенню до Замовника тощо.

Адвокат Висіцька І.В. (свідоцтво №2679, видане 08.12.2006 на підставі рішення Київської міської кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури) представляла інтереси ФГ "Плисківське" за його позовом до Плисківської сільської ради, в межах справи №927/512/22, на підставі ордеру на надання правничої (правової) допомоги серії АА №1211532, виданого 27.07.2022.

Сторони, в договорі №5/2022 від 12.01.2022 про надання професійної правничої допомоги, погодили (пункти 2.6., 3.1., 3.5.) наступне:

- датою фактичного надання результатів послуг Виконавцем та їх прийняття Замовником є дата підписання акту прийому послуг;

- оплата послуг, наданих у зв`язку з виконанням предмету цього договору, на день його підписання встановлюється в залежності від посади співробітника Виконавця, який безпосередньо виконує конкретне замовлення і складає, без урахування ПДВ: 2500грн (для адвоката) та 2200грн (для помічника адвоката) за годину;

- Замовник зобов`язаний оплатити послуги Виконавця протягом трьох банківських днів, з моменту підписання сторонами акту прийому послуг, або здійснити передоплату за послугу Виконавця, в залежності від домовленості сторін.

На виконання умов договору №5/2022 від 12.01.2022, між Виконавцем та Замовником складено двосторонній акт приймання наданих послуг від 30.09.2022, за яким Виконавцем надано, а Замовником прийнято адвокатські послуги в межах справи №927/512/22, загальна вартість яких склала 28500 (із розрахунку 11,4год х 2500грн/год), зокрема:

- ознайомлення з матеріалами справи, підготовка та подання до Господарського суду Чернігівської області позовної заяви про визнання протиправним та скасування рішення (витрачено 3,5год, вартість 8750грн);

- підготовка та подання заяви про забезпечення позову в справі (витрачено 2год, вартість 5000грн);

- підготовка та направлення клопотання про відкладення розгляду справи від 29.08.2022 (витрачено 0,2год, вартість 500грн);

- ознайомлення із відзивом на позов, підготовка та подання відповіді на відзив від 02.09.2022 (витрачено 2,5год, вартість 6250грн);

- підготовка та подання клопотання про поновлення строків та про витребування доказів судом (витрачено 1год, вартість 2500грн);

- участь адвоката в судовому засіданні 14.09.2022 в приміщенні Господарського суду Чернігівської області (витрачено 1,5год, вартість 3750грн);

- участь адвоката в судовому засіданні 28.09.2022 в приміщенні Господарського суду Чернігівської області (витрачено 0,7год, вартість 1750грн).

За змістом п.1 частини 2 статті 126 та частини 8 статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

На оплату перелічених послуг Виконавцем виставлено рахунок №15/2022, що оплачений Замовником згідно з платіжним дорученням від 03.10.2022 №195 на суму 28500грн.

Відповідно до частини 4 статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) (1); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг) (2); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт (3); ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (4).

У разі недотримання вимог частини 4 вказаної статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспіврозмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини 5 та 6 статті 126 ГПК України).

Відповідач заперечував щодо заявленого до відшкодування розміру витрат на правничу допомогу адвоката позивача, посилаючись на неспівмірність їх розміру до ступеня складності справи, фактично витраченого адвокатом часу та обсягу виконаних робіт. Вказував на те, що вартість послуг з підготовки заяви про забезпечення позову безпідставно включена до загальної суми витрат позивача, оскільки така заява була невмотивована та відхилена судом, за результатами її розгляду. Також вказував на недоцільність включення до загальної суми витрат позивача участь його представника в судовому засіданні 28.09.2022. Вказував на відсутність в матеріалах справи детального розрахунку вартості робіт (послуг), виконаних (наданих) адвокатом у ході судового розгляду даної справи.

З матеріалів справи слідує, що під час судового розгляду даної справи адвокатом позивача фактично надано наступну правову допомогу, вартість якої підлягає розподілу між сторонами з урахуванням принципу пропорційності (частина 4 статті 129 ГПК України): 1) формування правової позиції, дослідження доказів, підготовка позовної заяви та її направлення до суду та відповідачу; 2) підготовка письмової відповіді на відзив; 3) підготовка клопотання про поновлення строку та витребування додаткових доказів; 4) участь в судових засіданнях, зокрема 14.09.2022 та 28.09.2022.

Місцевим судом правомірно відхилено заперечення відповідача в частині відсутності в матеріалах справи детального опису робіт (послуг), виконаних адвокатом позивача, оскільки в акті від 30.09.2022 приймання наданих послуг до договору про надання професійної правничої допомоги №5/2022 від 12.01.2022, наведено вичерпний перелік виконаних адвокатом робіт, у межах справи №927/512/22, із зазначенням затраченого часу, ставки по оплаті якого узгоджувались сторонами в Договорі (п.3.1.), що повністю оплачені ФГ "Плисківське" за платіжним дорученням від 03.10.2022 №195.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (п.21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою ЄСПЛ заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення ЄСПЛ у справі "East/West" проти України"). У рішенні ЄСПЛ у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Згідно з статтею 15 ГПК України суд визначає в межах, установлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження в справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями тощо.

Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що відповідачем не доведено на підставі належних та допустимих доказів неспівмірність суми витрат позивача на професійну правничу допомогу, заявлених до відшкодування, до затраченого його адвокатом часу та фактичного обсягу наданих послуг у межах цієї справи, виходячи з критеріїв складності справи, принципів розумності та справедливості.

Місцевим судом також враховано заперечення відповідача щодо безпідставності включення до загального розміру таких витрат вартості послуг щодо підготовки та подання заяви про забезпечення позову в справі, в задоволені якої судом було відмовлено.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення заяви позивача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу та стягнення з відповідача 23 500,00 грн.

Апеляційний господарський суд, перевіривши матеріали справи та дослідивши доводи учасників справи, дійшов висновку, що судом першої інстанції за результатами розгляду справи було прийнято законне та вмотивоване рішення на підставі належних та допустимих доказів, а скаржником в апеляційній скарзі вищенаведені висновки суду першої інстанції не спростовано.

Отже, апеляційний господарський суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення Господарського суду Чернігівської області від 26.10.2022 у справі №927/512/22.

Згідно з ст. 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кузнєцов та інші проти Російської Федерації» зазначено, що одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції.

Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи «Серявін та інші проти України», «Проніна проти України») і з неї випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Так, у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Суд апеляційної інстанції зазначає, що враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 р. N 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів N 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 р. N3477-IV (3477-15) «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Суду у справі «Трофимчук проти України» № 4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Колегія суддів зазначає про те, що при апеляційному перегляді не встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права щодо винесення судом першої інстанції рішення, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду, наведені в оскаржуваному рішенні.

За таких обставин, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсним обставинам справи і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду Чернігівської області від 26.10.2022 у справі №927/512/22 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.

З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга Плисківської сільської ради Ніжинського району Чернігівської області на рішення Господарського суду Чернігівської області від 26.10.2022 у справі №927/512/22 є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв`язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 129, 231, 269, 270, 275, 276, 281 - 284 ГПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Плисківської сільської ради Ніжинського району Чернігівської області - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Чернігівської області від 26.10.2022 у справі №927/512/22 - залишити без змін.

3. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.

4. Матеріали справи № 927/512/22 повернути до господарського суду першої інстанції.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, передбачені ГПК України.

Повний текст постанови складено та підписано 20.03.2023.

Головуючий суддя Є.Ю. Шаптала

Судді О.В. Тищенко

М.Л. Яковлєв