Постанова

від 22.03.2023 по справі 632/859/22

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 632/859/22 Головуючий суддя І інстанції Библів С. В.

Провадження № 22-ц/818/305/23 Суддя доповідач Яцина В.Б.

Категорія: поділ май на подружжя

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2023 року м. Харків.

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого Яцини В.Б.

суддів колегії Бурлака І.В., Мальованого Ю.М.,

за участю секретаря судового засідання Супрун Я.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Лозовського Станіслава В`ячеславовича на ухвалу Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 04 листопада 2022 року, у справі за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя,-

В С Т А Н О В И В :

У серпні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою про забезпечення позову у справі за її позовом до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя.

02.11.2022 року від позивачки надійшла заява про зміну підстав позову, збільшення позовних вимог та заява про забезпечення позову шляхом заборони вчинення певних дій.

Зокрема збільшено позовні вимоги в частині майна, яке має бути поділене між подружжям, а саме, вона просить визнати на нею 24,5%, тобто половину від частки ОСОБА_2 , у статутному капіталі ПП «Титан», співзасновником якого він є.

Заяву про забезпечення позову мотивовано тим, що під час шлюбу з ОСОБА_2 , а також за час, коли вони без реєстрації шлюбу проживали, як чоловік та жінка однією сім`єю, вони за спільні кошти придбали частку у статутному капіталі ПП «Титан» відповідно до договорів купівлі-продажу від 13.05.2011 року - 25% в статутному капіталі підприємства та від 26.02.2020 року - 24%, а всього 49%.

Відповідно до першого договору відповідач став співзасновником ПП «Титан» з часткою у статутному капіталі на сьогодні розміром 49%. Оскільки частка відповідача у статутному капіталі підприємства є спільною сумісною власністю подружжя, а корпоративні права зареєстровані за відповідачем, вона вважає, що невжиття такого заходу забезпечення позову, як заборона державним реєстраторам здійснювати реєстраційні дії відносно його 49% статутного капіталу ПП «Титан», може призвести до не виконання майбутнього рішення суду про задоволення її позову, бо відповідач може реалізувати (продати, подарувати) спірну частку у статутному капіталі.

Ухвалою Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 04 листопада 2022 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову залишено без задоволення.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 адвокат Лозовський С.В. просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постановити нову, якою задовольнити заяву про забезпечення позову.

Скарга мотивована тим, що з постанови Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2021 року у справі №916/2813/18 було відступлено від висновків ВП ВС на які посилається суд першої інстанції.

Вказує, що статутний капітал приватного підприємства юридичної особи або майно приватного підприємства єдиного майнового комплексу можуть бути об`єктами права спільної сумісної власності подружжя (якщо вони не є об`єктами права особистої власності одного з подружжя).

Посилаючись на постанову Великої Палати Верховного Суду, вказав, що суд зазначив, що вважає за необхідне відступити від висновків Верховного Суду України викладених у постанові від 03.07.2013 у справі №6-61цс13, від 10.10.2018 у справі №569/6236/16-ц та від 12.11.2019 року у справі №918/598/18 про те, що частка в статутному капіталі приватного підприємства, яка придбана за спільні кошти подружжя, не є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя та може бут відчужена одним з них без згоди іншого.

Вважає, що оскільки судом першої інстанції при прийнятті рішення враховані не останні правові висновки Великої Палати, ухвала прийнята з порушення норм матеріального права, тому підлягає скасуванню.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, ухвалу залишити без змін.

Відзив мотивовано тим, що обґрунтовуючи апеляційну скаргу, апелянт посилається на Закон України «Про кооперацію» та «Про сільськогосподарську кооперацію», проте ПП «Титан» зареєстровано як приватне підприємство.

Зміст установчого договору, Статуту ПП «Титан» та інші установчі документи вказують на те, що воно не є кооперативом, а тому на нього не розповсюджуються вимоги Закону України «Про кооперацію» та «Про сільськогосподарську кооперацію», які визначають правові, організаційні, економічні та соціальні основи функціонування кооперації в Україні.

Зазначає, що внесені у статутний капітал юридичної особи кошти з моменту їх внесення не належать засновнику (бенефіціару), а належать юридичній особі, тому вимога позивача заборонити відчуження 49% статутного капіталу юридичної особи є безпідставною та порушить права юридичної особи, яка не є учасником даної справі.

Вказує на те, що вимоги позивача є неспівмірними із заявленими позовними вимогами.

Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, лише якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Відповідно до ст. 368 ЦПК України суд апеляційної інстанції розглянув справу за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими для апеляційного провадження, з повідомленням учасників справи.

Колегія суддів, відповідно до ст.ст. 367, 368 ЦПК України вислухала доповідь судді-доповідача, представника позивачки ОСОБА_1 адвоката Лозовського С.В. за відсутності інших учасників справи, належним чином повідомлених про судове засідання, що відповідно до ст.ст. 131, 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи, перевірила законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги і вважає, що скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

У статті 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Вказаним вимогам ухвала суду першої інстанції відповідає.

Судом першоїінстанції встановлено,що в провадженні суду перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя.

02.11.2022 року від позивачки надійшла заява про зміну підстав позову, збільшення позовних вимог та заява про забезпечення позову шляхом заборони вчинення певних дій.

Зазначено, що під час шлюбу з ОСОБА_2 , а також за час, коли вони без реєстрації шлюбу проживали, як чоловік та жінка однією сім`єю, вони за спільні кошти придбали частку у статутному капіталі ПП «Титан» відповідно до договорів купівлі-продажу від 13.05.2011 року - 25% в статутному капіталі підприємства та від 26.02.2020 року - 24%, а всього 49%.

Відповідно до першого договору відповідач став співзасновником ПП «Титан» з часткою у статутному капіталі на сьогодні розміром 49%. Оскільки частка відповідача у статутному капіталі підприємства є спільною сумісною власністю подружжя, а корпоративні права зареєстровані за відповідачем, вона вважає, що невжиття такого заходу забезпечення позову, як заборона державним реєстраторам здійснювати реєстраційні дії відносно його 49% статутного капіталу ПП «Титан», може призвести до не виконання майбутнього рішення суду про задоволення її позову, бо відповідач може реалізувати (продати, подарувати) спірну частку у статутному капіталі.

Відмовляючи узадоволенні заявипро забезпеченняпозову,суд першоїінстанції своївисновки обґрунтувавтим,що вимога позивача заборонити відчуження 49% статутного капіталу юридичної особи є безпідставною та порушить права юридичної особи, яка не є відповідачем у даній справі.

Зазначено, що позивачка просить визнати за нею право власності на 24,5% статутного капіталу, при цьому не будучи співзасновником підприємства та просить заборонити вчиняти певні дії щодо всіє частки у 49% статутного капіталу, належної відповідачем, тоді як при ймовірному позитивному для позивачки рішенні суду про поділ майна, їй може належати сума компенсації лише у 24,5%, що також є неспівмірним із заявленими позовними вимогами.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, оскільки вимоги забезпечити позов у більшому розмірі, аніж позивачка просить визнати право власності за нею порушує вимоги частини третьої статті 150 ЦПК України щодо співмірності.

Згідно із ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до проявлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених або оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

При цьому, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвіднесення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони вчиняти певні дії.

Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, представник позивача посилалась на те, що невжиття вказаних заходів забезпечення позову унеможливить ефективний захист та поновлення порушених прав і законних інтересів у разі задоволення позову.

Зазначені у заяві вимоги щодо забезпечення позову стосуються заборони певних дій невизначеному колу осіб, які не є учасниками справи - вимога позивача заборонити відчуження 49% статутного капіталу юридичної особи також стосується корпоративних прав та інтересів юридичної особи, яка не залучена до розгляду справи.

Згідно правовихвисновків,які наведеніу п.п.8.59,87,88постанови Великої ПалатиВерховного Судувід 29червня 2021року усправі №916/2813/18,частка встатутному капіталіприватного підприємства,яка придбаназа спільнікошти подружжя,може бутиоб`єктомправа спільноїсумісної власностіподружжя. Наявність уЄДР відомостейпро належністьчастки устатутному капіталіюридичноїособи лишеодному зподружжя непозбавляє іншогоз подружжядоводити наявністьправа спільноїсумісної власностіна частку. Отже, майно, яке належить подружжю на праві спільної сумісної власності, може бути поділено між ними як у рівних, так і в інших частках за взаємною домовленістю.

Однак, слід зауважити про те, що позивач звертаючись з заявою про забезпечення позову просив суд заборонити вчиняти певні дії щодо 49% статутного капіталу, тоді як при позитивному для позивачки рішенні суду про поділ майна, їй може належати сума компенсації лише у 24,5%, тому таке забезпечення позову є неспівмірним із заявленими позовними вимогами.

Тому суд дійшов правильного висновку, що заявлені вимоги не відповідають принципу пропорційності, ст. 11 ЦПК України, а тому та не заслуговують на їх задоволення.

Суд першої інстанції, вирішуючи питання про забезпечення позову, дав належну оцінку доводам заявника щодо необхідності вжиття зазначених у заяві заходів забезпечення позову, врахував розумність, обґрунтованість вимог заявника щодо забезпечення позову, перевірив пов`язаність запропонованого заявником заходом забезпечення позову і предметом позову, заявленими позивачем позовними вимогами, та дійшов до правильного та обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні заяви, з яким погоджується колегія суддів апеляційного суду.

З огляду на те, що ухвала суду відповідає нормам матеріального і процесуального права, а доводи скарги висновків суду не спростовують, колегія суддів на підставі ст. 375 ЦПК України залишає скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін.

Підстави, визначені ст. 141 ЦПК України, з урахуванням роз`яснень п. 37 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 10 від 17.10.2014 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» - відсутні.

Керуючись ст.ст. 259, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд апеляційної інстанції

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Лозовського Станіслава В`ячеславовича залишити без задоволення.

Ухвалу Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 04 листопада 2022 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня прийняття, і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст судового рішення складено 27 березня 2023 року.

Головуючий В.Б. Яцина.

Судді колегія І.В. Бурлака.

Ю.М. Мальований.