Рішення

від 27.03.2023 по справі 910/190/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

27.03.2023Справа № 910/190/23

Господарський суд міста Києва в складі судді Коткова О.В., розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу № 910/190/23

за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Венбест"

про стягнення грошових коштів

Без виклику учасників судового процесу.

СУТЬ СПОРУ:

03 січня 2023 року до Господарського суду міста Києва від Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" (позивач) надійшла позовна заява б/н від 30.12.2022 року до Товариства з обмеженою відповідальністю "Венбест" (відповідач) про стягнення збитків у розмірі 277 000,00 грн. (двісті сімдесят сім тисяч гривень).

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором №14777-ОП про спостереження за станом засобів сигналізації, що встановлені на банкоматах, терміналах самообслуговування від 01 листопада 2016 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.01.2023 року у справі № 910/190/23 позовну заяву б/н від 30.12.2022 року Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Венбест» про стягнення грошових коштів залишено без руху, надано Акціонерному товариству Комерційний банк «Приватбанк» строк для усунення встановлених недоліків позовної заяви протягом 5 (п`яти) днів з дня вручення даної ухвали.

13.01.2023 року через відділ діловодства суду від Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» надійшла заява б/н б/д «Про усунення недоліків».

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.01.2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/190/23, ухвалено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін встановлено відповідачу строк у п`ятнадцять днів з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позов із урахуванням вимог, передбачених статтею 165 Господарського процесуального кодексу України, з викладенням мотивів повного або часткового відхилення вимог позивача з посиланням на діюче законодавство; докази направлення відзиву позивачу.

Як вбачається з рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 0105493555878 ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.01.2023 року у справі № 910/190/23 вручено уповноваженому представнику відповідача - 24.01.2023 року.

Тобто, строк для надання відзиву на позовну заяву до 08.02.2023 року (включно).

08.02.2023 року через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти позовних вимог заперечив, посилаючись на те, що виїзд наряду співробітників відбувся в межах часу, визначеного розрахунком-дислокацією, а тому підстави для застосування до відповідача майнової відповідальності відсутні. Крім того відповідач посилається на відсутність всіх елементів складу господарського правопорушення, що є додатковою підставою для відмови у задоволенні позову.

17.03.2023 року через відділ діловодства суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач заперечує проти обставин, викладених у відзиві на позовну заяву.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами (ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

01 листопада 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Венбест», як виконавцем, та Публічним акціонерним товариством Комерційний банк «Приватбанк» (в подальшому перейменоване на Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк»), як замовником, укладено договір № 14777-ОП про спостереження за станом засобів сигналізації, що встановлені на банкоматах, терміналах самообслуговування (договір).

У розділі 2 договору сторони визначили значення термінів, що застосовуються у договорі.

Відповідно до п. 1.2. договору спостереження - це комплекс організаційно-технічних заходів, що здійснюються виконавцем у визначений договором період часу за допомогою апаратури пунктів централізованого спостереження з метою отримання по каналам зв`язку сповіщень про спрацювання сигналізації.

У відповідності до п. 1.3. договору спрацювання сигналізації - це сповіщення про перехід сигналізації з режиму «спостереження» у режим «тривога».

Згідно з п. 1.4. договору група затримання - це наряд співробітників виконавця, який залучається для реагування у разі надходження сигналу «тривога» з банкоматів, терміналів самообслуговування «замовника».

Пунктом 1.5. договору визначено, що реагування групи затримання - це виїзд наряду співробітників виконавця на банкомати, термінали самообслуговування замовника з метою з`ясування причин надходження з них сигналу «тривога» та, при необхідності, протидії злочинним посяганням на майно та персонал замовника.

Відповідно до п. 1.7., 1.8. договору банкомати - це пристрій для зберігання та автоматичного видавання готівки. Термінали самообслуговування - пристрій для приймання та зберігання готівки.

В п. 2.1.1. договору встановлено, що виконавець здійснює в інтересах замовника спостереження за станом та технічне обслуговування сигналізації, що встановлена на банкоматі, термінала самообслуговування замовника, адреси місць розташування яких зазначені у розрахунку-дислокації (додаток №1 до договору), що є невід`ємною частиною цього договору.

Відповідно до п. 2.1.2. договору у разі надходження на пункт централізованого спостереження сигналу про спрацювання сигналізації банкомата, терміналу самообслуговування виконавець в інтересах замовника забезпечує реагування групи затримання для встановлення причин його надходження в строки, що зазначені в пункті 4.1.2. договору, а в разі необхідності - припинення правопорушення на об`єкті.

За змістом п. 4.1.2. договору виконавець зобов`язується у разі надходження на пункт централізованого спостереження сигналу про спрацювання сигналізації, або інформації про непрацездатність системи сигналізації, виявленої під час її тестування, негайно направити наряд групи затримання та забезпечити його прибуття на об`єкт для встановлення причин її спрацювання в термін, що не перевищує в додатку №1 (час повинен бути зазначений в періоди з 6.00 год до 22.00 год та з 22.00 год до 6.00 год).

Пунктом 4.1.8. договору передбачено обов`язок виконавця при наданні послуг використовувати приймально-передаючі пристрої спостереження, що одночасно використовують два канали зв`язку (GSM та GPRS) і проводити тестування роботи охоронної системи з періодичністю достатньою для своєчасного виявлення порушень її роботи.

Відповідно до п. 4.1.9. договору виконавець зобов`язується забезпечити доставку сигналу спрацювання сигналізації на об`єктах згідно дислокації, шляхом його дублювання з пункту централізованого спостереження виконавця на приймальний центр замовника.

У разі залучення субпідрядника для реагування на тривожний сигнал виконавець несе відповідальність за виконання ним умов договору зазначених у пунктах 4.1.10-4.1.12.

Відповідно до п. 5.1.5. договору виконавець має право залучати третіх осіб для надання послуг за договором. При цьому виконавець несе матеріальну відповідальність перед замовником за дії третіх осіб та за виконання ними умов договору у повному обсязі.

Пункт 6.1.1. договору визначає, що за невиконання взятих на себе зобов`язань за договором у період знаходження банкомату, терміналу самообслуговування під спостереження пункту централізованого спостереження виконавець несе майнову відповідальність перед замовником за завдані йому прямі дійсні збитки в межах суми зазначеної в додатку №1 договору.

Відповідно до пункту 6.1.6. договору виконавець звільняється від майнової відповідальності по договору за збитки, спричинені, зокрема у випадку, якщо група затримання прибула у встановлений пунктом 4.1.2. договору час і на момент прибуття групи злочинець зник з місця події або в разі якщо злочинець був затриманий під час посягання.

За змістом п. 12.1. договору договір набирає чинності з 01 листопада 2016 року та є чинним до 01 листопада 2017 року, а в частині обов`язків сторін, що виникли під час дії договору - до повного їх виконання сторонами. Якщо за місяць до закінчення строку дії договору жодна із сторін не повідомить іншу сторону про приниження дії договору, дія договору вважається продовженою за згодою обох сторін на кожний наступний рік.

Відповідно до «Розрахунку-дислокації» (додаток №1 до додаткової угоди №46 до договору) відповідачем взято під спостереження банкомат САКI1213, який розміщено у продуктовому магазині «Фора» за адресою: вулиця Київська, 60, село Катюжанка, Вишгородський район, Київська область. Час прибуття (хвилин) з 22-00 до 06-00 при виїзді групи реагування з центра зони - до 10 хвилин. Сума матеріальної відповідальності - 277 200,00 грн.

19 січня 2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Венбест», як генеральним підрядником, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Асгар», як субпідрядником, укладеного договір № 19/01-2017 РТО про надання послуг з виїзду наряду групи реагування на об`єкт, на якому спрацювали засоби охоронно-тривожної сигналізації та заявочного обслуговування системи сигналізації об`єкту (договір).

Відповідно до п. 1.1. договору генеральний підрядник залучає до надання послуг субпідрядника, який зобов`язується на свій ризик надати за завданням генерального підрядника послуги з виїзду наряду групи реагування на об`єкт, на якому спрацювали засоби охоронно-тривожної сигналізації та здійснювати заявочне обслуговування системи сигналізації об`єкту, а генеральний підрядник зобов`язується прийняти та оплатити надані послуги.

Пунктом 4.3.1. договору передбачено обов`язок субпідрядника забезпечити негайний виїзд групи реагування, після повідомлення генеральним підрядником про спрацювання засобів охоронно-тривожної сигналізації за вказаними телефонними номерами, чергового диспетчера субпідрядника, за вказаною генеральним підрядником адресою та прибуття її на об`єкт.

За твердженнями позивача, відповідач порушив умови договору (пункти 2.1.2., 4.1.2.), зокрема, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Венбест» не здійснило реагування на повідомлення з охоронюваного об`єкту у термін визначений умовами договору про надання послуг з охорони приміщень банку/банкоматів/терміналів самообслуговування за допомогою пульта централізованого спостереження від 01.11.2016 року, тобто в 10 хвилин, що є підставою для стягнення з відповідача збитікв у розмірі 277 000,00 грн.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст. 978 Цивільного кодексу України за договором охорони охоронець, який є суб`єктом підприємницької діяльності, зобов`язується забезпечити недоторканність особи чи майна, які охороняються. Володілець такого майна або особа, яку охороняють, зобов`язані виконувати передбачені договором правила особистої та майнової безпеки і щомісячно сплачувати охоронцю встановлену плату.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

При цьому, відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

За змістом ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України).

Згідно із ч. 1, 2 ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення:

1) протиправної поведінки; 2) розміру збитків; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; 4) вини.

Отже, для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки. Тобто, протиправна дія є причиною, а шкода -наслідком протиправної дії. Відсутність будь-якої з зазначених ознак виключає настання цивільно-правової відповідальності відповідача у вигляді покладення на нього обов`язку з відшкодування збитків.

Згідно з приписами частини першої статті 906 Цивільного кодексу України збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем, у разі наявності його вини, у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором. Виконавець, який порушив договір про надання послуг за плату при здійсненні ним підприємницької діяльності, відповідає за це порушення, якщо не доведе, що належне виконання виявилося неможливим внаслідок непереборної сили, якщо інше не встановлено договором або законом.

Умовою відповідальності за правопорушення є вина заподіювача збитків, тобто винною дією є невиконання, відмова від виконання або неналежне виконання зобов`язань. Кредитор, вимагаючи відшкодування збитків, має довести три перші умови відповідальності, зокрема факт наявності протиправної поведінки боржника, розмір збитків, причинний зв`язок.

Як зазначає позивач, в ніч на 14.04.2021 року невідомі зловмисники здійснили посягання на охоронюваний об`єкт, а саме банкомат CAKI1213, який розміщено у продуктовому магазині «Фора» за адресою: вулиця Київська, 60, село Катюжанка, Вишгородський район, Київська область та внаслідок злочинних дій банкомат отримав значні пошкодження, подальше відновлення та використання якого неможливе.

В результаті вказаної події здійснено крадіжку грошових коштів банку на суму 1 218 800, 00 грн.

З аналізу положень договору (п.п. 2.1.2., 4.1.2.) вбачається, що ним передбачено два випадки негайного направлення групи затримання виконавця на об`єкт, а саме спрацювання сигналізації або її непрацездатність, виявлена під час її тестування.

Як вже зазначалося судом вище, у пункті 1.3. договору визначено, що спрацювання сигналізації - це сповіщення про перехід сигналізації з режиму «спостереження» у режим «тривога».

З матеріалів справи вбачається, що спрацювання сигналізації у режим «тривога» відбулось 14.04.2021 року о 01:54:28, що підтверджується копією виписки з журналу хронометражу події за 14.04.2021 року.

Таким чином, 10 хвилин починають свій відлік з 01:54:28 14.04.2021 року.

Вчасність прибуття групи затримання до банкомату підтверджуються роздруківкою GPS-даних з GPS-трекера групи реагування за 14.04.2021 року з координатами знаходження групи затримання (позиція 53, координата 50.8102516.30.13791). Вказані докази підтверджують, що група затримання ТОВ «Асгар» (субпідрядника) прибула до банкомату за адресою: вулиця Київська, 60, село Катюжанка, Вишгородський район, Київська область, магазин «Фора» 14.04.2021 року о 02:02:18.

Враховуючи, що сигнал «тривога» надійшов 14.04.2021 року о 01:54:28 року, а група затримання прибула 14.04.2021 року о 02:02:18, то відповідач виконав умови договору та вчасно направив групу затримки до банкомата у строк до 10 хвилин, як то передбачено умовами розрахунку-дислокації до договору.

З огляду на викладене, суд не вбачає в діях відповідача порушення зобов`язань за договором.

Також, важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони.

Причинний зв`язок між протиправною поведінкою і збитками є обов`язковою умовою відповідальності. Тобто, слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдані особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо пов`язана зі збитками.

Отже, непрямий (опосередкований) зв`язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв`язку.

Відшкодуванню підлягають збитки, що стали безпосереднім, і що особливо важливо, невідворотним наслідком порушення боржником зобов`язання чи завдання шкоди. Такі збитки є прямими.

Збитки, настання яких можливо було уникнути, які не мають прямого причинно-наслідкового зв`язку є опосередкованими та не підлягають відшкодуванню.

Верховний Суд у постанові Великої Палати від 18.06.2019 року у справі № 920/85/18 зазначив, що для доведення причинно-наслідкового зв`язку між порушенням відповідачем договору та завданими позивачу збитками необхідно встановити чи зміг би негайний виїзд та прибуття представників відповідача протягом мінімально необхідного проміжку часу запобігти вчиненню відповідного правопорушення або забезпечити затримання ймовірних злочинців.

У зв`язку із наведеним, суд дійшов висновку про відсутність причинно-наслідкового зв`язку між діями відповідача та завданими позивачу збитками, обов`язковість встановлення якого є невід`ємною частиною встановлення відповідальності відповідача, якої вимагає позивач.

Частиною 2 статті 224 Господарського кодексу України передбачено, що під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Таким чином, до категорії реальних збитків відносяться фактично здійснені витрати, понесені стороною внаслідок порушення зобов`язання іншою особою, а також вартість втраченого майна постраждалої особи.

Згідно з ч. 2 ст. 623 Цивільного кодексу України розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором.

Отже, обставини понесення позивачем реальних витрат, пов`язаних із відновленням банкомату або його придбанням (аналогічної марки та функціями) має бути підтверджений відповідними документами.

Разом з тим, до позовної заяви позивачем не додано доказів, як підтверджують відновлення банкомату або його придбанням.

За правилами ст. 1, 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» положення цього Закону поширюються на правовідносини, які виникають у процесі здійснення оцінки майна, майнових прав, що належать фізичним та юридичним особам України на території України та за її межами, а також фізичним та юридичним особам інших держав на території України та за її межами, якщо угода укладається відповідно до законодавства України, використання результатів оцінки та здійснення професійної оціночної діяльності в Україні.

Оцінка майна, майнових прав (далі - оцінка майна) - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону (далі - нормативно-правові акти з оцінки майна), і є результатом практичної діяльності суб`єкта оціночної діяльності.

В силу положень ст. 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» оцінка майна проводиться у випадках, встановлених законодавством України, міжнародними угодами, на підставі договору, а також на вимогу однієї з сторін угоди та за згодою сторін. Проведення оцінки майна є обов`язковим зокрема у випадку Визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом.

При цьому, відповідно до ст. 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання відповідно до договору.

Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб`єкта оціночної діяльності.

Разом з тим, у матеріалах справи звіт з оцінки майна пошкодженого банкомату відсутній, тоді як саме такий звіт в силу положень ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України може підтвердити вартість втраченого майна.

Також пунктом 6.1.3. договору прямо передбачено процедуру встановлення розміру збитків, завданих позивачу у випадку невиконання або неналежно виконання відповідачем договірних зобов`язань.

А саме сторони погодили, що розмір майнової відповідальності виконавця підтверджується підписаним сторонами двостороннім актом та відповідними бухгалтерськими документами замовника. В разі незгоди однієї з сторін із розміром майнової відповідальності, сторони погодили їх визначення шляхом звернення до суду.

Підпунктом 5.1.3. договору визначено право виконавця приймати участь у роботі комісії в складі уповноважених представників замовника та при обстеженні банкомату, терміналу самообслуговування або місця його розташування з метою, зокрема, встановлення розмірів майнових збитків, спричинених замовнику через неналежне виконання виконавцем зобов`язань за договором.

Єдиним документом у підтвердження розміру завданих збитків, долученим позивачем до матеріалів справи, є дефектна відомість № 610 від 14.04.2021 року.

Вказана дефектна відомість оцінюється судом критично, оскільки складена лише позивачем, в той час як уповноважені представники відповідача для визначення розміру збитків позивачем не викликались.

Наведені обставини свідчать про недоведеність позивачем розміру збитку, завданого йому у зв`язку із пошкодженням банкомату.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Підсумовуючи викладені вище фактичні обставини, виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства та матеріалів справи в цілому, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Судові витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 73, 86, 129, 219, 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

В позові відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 27.03.2023 року.

Суддя О.В. Котков