Рішення

від 27.03.2023 по справі 916/3096/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" березня 2023 р. м. Одеса Справа № 916/3096/22

Господарський суд Одеської області у складі судді Цісельського О.В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу № 916/3096/22

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергоопора» (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, № 74-Б, код ЄДРПОУ 44496333)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Фенікс, С» (73000, м.Херсон, вул. Кірова, буд.24, офіс 908, код ЄДРПОУ 40545816)

про стягнення 66 704,10 грн,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог та заперечень.

14.11.2022 Товариство з обмеженою відповідальністю «Газ-Оіл Енерджі» звернулось до Господарського суду Одеської області з позовної заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фенікс, С», в якій просить суд стягнути з відповідача 66 704,10 грн. - заборгованості, а також суму судових витрат.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов публічного договору про постачання електричної енергії споживачу, до якого 15.01.2021 ТОВ «Фенікс, С» приєднався шляхом підписання заяви-приєднання, в частині повної та своєчасної оплати за отриману електричну енергію у лютому-березні 2022 року.

За твердженням позивача, на виконання умов договору в лютому - березні 2022 року постачальник поставив, а відповідач прийняв та спожив електричну енергію в лютому - 12625 кВт.год, а в березні - 14242 кВт.год на загальну суму 66 704.10 грн. в т.ч. ПДВ, що підтверджується інформаційною довідкою оператора системи розподілу електричної енергії - AT «Херсонобленерго».

Позивач наголошує, що вартість спожитого відповідачем обсягу електричної енергії в лютому-березні 2022 року складає 66 704.10 грн та розрахована відповідно до п. 2.1. Комерційної пропозиції. Так, згідно рахунку від 28.02.2022 року №2312 сума до сплати за лютий становить 17885.95 грн., згідно рахунку за березень 2022 року від 31.03.2022 року №2430 сума до сплати становить 66 704.10 грн.

При цьому, позивач додає, що на електронну пошту відповідача відправлені рахунки на оплату за отриманий обсяг електричної енергії в лютому - березні місяцях 2022 року, проте станом на дату звернення позивача до суду з цим позовом, відповідачем не здійснено в повному обсязі оплату за отриману та спожиту в лютому - березні 2022 року електричну енергію на загальну суму 66 704,10 грн.

Відповідач у відзиві на позов (вх. 6414/23 від 28.02.2023) зауважив, що 15.01.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Газ-Оіл Енерджі» та Товариством з обмеженою відповідальністю ТОВ «Фенікс, С» було укладено договір про постачання електричної енергії споживачу та відповідно до умов вищевказаного договору об`єктом, на який постачається електрична енергія, є комплекс «Загублений світ», розташований за адресою: 73003, м Херсон, вул. Михайлівська, 25.

Водночас, відповідач зазначив, що місто Херсон внесено до переліку територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні).

З 27.02.2022 у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та оголошенням воєнного стану відповідач був змушений призупинити свою господарську діяльність та вивезти з території підприємства увесь персонал, у т.ч. охорону, оскільки територія м. Херсон була окупована збройними формуваннями Російської Федерації.

Крім того, як вказує відповідач, на території самого підприємства з 02.03.2022 року до моменту деокупації знаходились збройні сили ворожих солдат, отже, товариство було позбавлено можливості взагалі користуватись даним приміщенням і відповідно з 02.03.2022 отримувати від позивача та споживати електричну енергію

Більш того, за ствердженням відповідача, після ворожого захвату території підприємства, останній звертався в телефонному режимі до позивача щодо відключення електропостачання, проте жодних дій з боку позивача вчинено не було, що також свідчить і про неправомірну бездіяльність самого позивача, яка спричинила необґрунтоване виникнення боргу у відповідача перед позивачем за спожиту сторонніми особами (окупаційною владою) електричну енергію на окупованому підприємстві.

Відтак, відповідач наголошує, що відповідно до п. 8.2 вищевказаного договору, у відповідача виникає обов`язок по сплаті електричної енергії виключно у випадку її споживання відповідачем, а оскільки відповідач не споживав електричну енергію у вказаний позивачем період, останній вважає, що в нього не виникло обов`язку з її оплати.

Інші заяви по суті до суду не надходили.

2. Процесуальні питання, вирішені судом.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.07.2022 позовна заява вх. № 3197/22 була передана на розгляд судді Цісельському О.В.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 21.11.2022 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Газ-Оіл Енерджі» (вх. №3197/22 від 14.11.2022) залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом семи днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

08.12.2022 Товариством з обмеженою відповідальністю «Газ-Оіл Енерджі» надано до суду пояснення на ухвалу Господарського суду Одеської області від 21.11.2022 (вх. № 27811/22), де зазначено роз`яснення щодо розрахунку суми боргу та додано докази направлення позовної заяви із долученими до неї доказами на адресу відповідача, отже із змісту вказаної заяви вбачається усунення недоліків, встановлених ухвалою суду від 21.11.2022.

13.12.2023 ухвалою Господарського суду Одеської області прийнято позовну заяву (вх.№3197/22 від 14.11.2022) до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/3096/22. Постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження, в порядку ст.ст.247-252 ГПК України без виклику сторін. Крім того, цією ж ухвалою суду роз`яснено сторонам про можливість звернення до суду у строк визначений ч. 7 ст. 252 ГПК України з клопотанням про призначення проведення розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін та було запропоновано сторонам надати у відповідні строки заяви по суті спору.

Примірник ухвали Господарського суду Одеської області від 11.07.2022 про відкриття провадження у справі № 916/3096/22 позивачу було направлено судом на адресу електронної пошти, зазначеної ТОВ «Газ-Оіл Енерджі» в позовній заяві.

Відповідачу Товариству з обмеженою відповідальністю «Фенікс, С» ухвала суду про відкриття провадження у справі від 13.12.2022 була надіслана в межах строку, встановленого Господарським процесуальним кодексом України, на його юридичну адресу: 73000, м.Херсон, вул. Кірова, буд.24, офіс 908, яка зазначена у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Ухвала суду від 13.12.2022, яку суд надіслав відповідачу за його місцезнаходженням відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, повернута на адресу суду з відміткою пошти «інші причини, що не дали змоги виконати обв`язки щодо пересилання поштового відправлення», про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення за вх.№1803/23 від 13.01.2023.

Крім того, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи, у зв`язку з відсутністю додаткових знаків поштової оплати, ухвала суду від 13.12.2022 направлялась відповідачу на адресу електронної пошти, встановлену з матеріалів справи.

Водночас, 08.02.2023, з метою додаткового повідомлення відповідача про розгляд справи № 916/3096/22, секретарем судового засідання здійснено спробу передати телефонограмою зміст ухвали суду від 13.12.2022 по справі №916/3096//22 за номером телефону, зазначеному у позовній заяві як засіб зв`язку відповідача. Телефонограму прийняв керівник ТОВ «Фенікс, С» та додатково надав адресу електронної пошти для отримання копії позовної заяви з додатками.

Таким чином, судом протягом всього періоду розгляду справи здійснювалися спроби повідомлення відповідача за всіма відомими суду засобами зв`язку з відповідачем; матеріали справи не містять відомостей про будь-які інші засоби зв`язку з відповідачем.

Отже, судом дотримані вимоги процесуального закону щодо належного та своєчасного повідомлення учасників про розгляд даної справи.

03.02.2023 до Господарського суду Одеського області Товариством з обмеженою відповідальністю «Газ-Оіл Енерджі» подано заяву за вх. № 3548/23, згідно якої позивач просив здійснити заміну позивача по справі № 916/3096/22 з ТОВ «Газ-Оіл Енерджі» на ТОВ «Енергоопора».

28.02.2023 на електронну адресу суду надійшов відзив ТОВ «Фенікс, С» на позов (вх. № 6414/23), який підписаний КЕП представника відповідача, був прийнятий судом до розгляду та долучений до матеріалів справи.

22.03.2023 ухвалою Господарського суду Одеської області замінено позивача у справі - Товариство з обмеженою відповідальністю «Газ-Оіл Енерджі» на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю «Енергоопора».

Згідно з ч.ч.5, 7 ст. 252 ГПК України ст.252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням /викликом/ сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням /викликом/ сторін від учасників справи до суду не надходило.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах «Савенкова проти України», no. 4469/07, від 02.05.2013, «Папазова та інші проти України», no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Європейський суд щодо тлумачення положення «розумний строк» в рішенні у справі «Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства» роз`яснив, що строк, який можна визначити «розумним», не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.

Разом з цим, на підставі Указів Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та №259/2022 від 14.03.2022, №133/2022 від 18.04.2022, №341/2022 від 17.05.2022, №573/2022 від 12.08.2022, №757/2022 від 07.11.2022, №58/2023 від 06.02.2023 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» починаючи з 24.02.2022 на території України діє режим воєнного стану.

Відповідно до статті 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно з ст.26 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства в умовах воєнного стану забороняється.

Частиною 1 статті 7 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом.

Згідно з частиною 3 зазначеної статті судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи відповідно до Конституції та в порядку, встановленому законами України.

Відповідно до ч.1 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

При цьому, суди повинні забезпечувати безпеку учасників судового провадження, запобігти створенню перешкод для реалізації ними права на судовий захист та визначених законом процесуальних прав в умовах воєнного стану, коли реалізація учасниками справи своїх прав і обов`язків є суттєво ускладненою.

Судовий захист є одним із найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб.

З огляду на наведене, рішення у справі прийнято судом з урахуванням об`єктивних обставин та в умовах неможливості розгляду відповідного спору у визначений ст.248 Господарського процесуального кодексу України строк.

Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи.

Водночас суд зауважує, що відповідно до пунктів 3 та 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Під час розгляду справи по суті судом були досліджені всі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

У відповідності до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення /виклику/ учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

27.03.2023 судом було постановлено рішення в нарадчій кімнаті у відповідності до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, без його проголошення.

3. Обставини, встановлені судом під час розгляду справи.

15.01.2021 ТОВ «Фенікс, С» (споживач) було підписано заяву-приєднання до договору про постачання електричної енергії споживачу, відповідно до якої споживач ініціює приєднання до умов договору про постачання електричної енергії споживачу на умовах комерційної пропозиції ТОВ «Газ-Оіл Енерджі» (постачальник) за №КПЕ20-180. Згідно підписаної заяви з моменту її акцептування в установленому Правилами роздрібного ринку порядку споживач та постачальник набувають всіх прав та обов`язків за договором і несуть відповідальність за їх невиконання згідно з умовами договору та чинним законодавством України.

У заяві-приєднанні до договору про постачання електричної енергії споживачу (додаток 2 до договору), серед іншого, сторонами визначені вид та адреса об`єкта, ЕІС-код точки комерційного обліку споживача (73000, м. Херсон, вул. Кірова, № 24, офіс 908, 62ZO625451487560), зазначено найменування оператора, з яким споживач уклав договір розподілу електричної енергії, - АТ «Херсонобленерго», вказано початок постачання з 01.02.2021.

Згідно з п. 2.1 договору про постачання електричної енергії споживачу за цим договором постачальник продає електричну енергію споживачу, а споживач оплачує постачальнику вартість купленої електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору. Крім оплати вартості електричної енергії споживач зобов`язаний оплатити постачальнику вартість погодинних небалансів (плата за небаланс) та послуги з передачі електричної енергії відповідно до умов цього договору.

Пунктами 6.1, 6.3 договору встановлено, що споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією, яка є Додатком № 1 до цього договору. Ціна електричної енергії має зазначатися постачальником у рахунках про оплату електричної енергії за цим договором, у тому числі у разі її зміни.

При цьому, згідно п. 6.6 договору оплата рахунка постачальника за цим договором має бути здійснена споживачем у строки передбачені комерційною пропозицією. Зазначений строк не може бути меншим за 5 днів з дня отримання платіжного документа споживачем. Всі платіжні документи, що виставляються постачальником споживачу, мають містити чітку інформацію про суму платежу, що погоджені сторонами цього договору, а також інформацію щодо адреси, телефонів.

Пунктом 8.2 договору сторони погодили, що споживач зобов`язується забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії згідно з умовами цього договору.

В свою чергу, постачальник має право отримувати від споживача плату за поставлену електричну енергію (п. 9.1 договору).

Як вбачається з п. 10.8 договору, якщо за ініціативою споживача необхідно припинити постачання електричної енергії на об`єкт споживача для проведення ремонтних робіт, реконструкції чи технічного переоснащення тощо, споживач має звернутися до оператора системи і при цьому, за 5-ть днів до планового припинення постачання, повідомити про це постачальника.

Відповідно до п. 4 комерційної пропозиції №КПЕ20-180, яка є додатком №1 до договору, розрахунки за електричну енергію здійснюються виключно у грошовій формі відповідно до умов договору шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника із спеціальним режимом використання, вказаний у рахунку на оплату та на сайті постачальника.

Згідно з п. п. 5.1, 5.2 комерційної пропозиції №КПЕ20-180 постачальник до 20 числа місяця, що передує місяцю постачання електроенергії надає споживачу рахунок на оплату електроенергії згідно заявленого споживачем обсягу постачання електричної енергії у відповідному місяці.

Оплата обсягів споживання електричної енергії здійснюється наступними етапами:

- до 10 дня розрахункового періоду - 35% від орієнтовної вартості електричної енергії, що буде використана у розрахунковому періоді, визначеної відповідно до п. 5.3. даної комерційної пропозиції;

- до 20 дня розрахункового періоду - 35% від орієнтовної вартості електричної енергії, що буде використана у розрахунковому періоді, визначеної відповідно до п. 5.3. даної комерційної пропозиції;

- до 30 дня розрахункового періоду - 30% від орієнтовної вартості електричної енергії, що буде використана у розрахунковому періоді, визначеної відповідно до п. 5.3. даної комерційної пропозиції.

Остаточний розрахунок споживача за електричну енергію здійснюється в строк до 11 числа місяця, наступного за розрахунковим, відповідно до фактичного обсягу споживання електроенергії. Підставою для оплати споживачем фактичного обсягу спожитої електроенергії є рахунок, який надає постачальник за фактичним обсягом спожитої електроенергії на підставі даних, наданих оператором ринку.

Цей договір укладається на строк 1 рік та набирає чинності з моменту погодження (акцептування) споживачем заяви-приєднання, яка є додатком 2 до договору та оплати рахунку, визначеного в п. 4 комерційної пропозиції. Договір вважається продовженим на кожен наступний календарний рік, якщо за 21 день до закінчення терміну дії договору жодною зі сторін не буде заявлено про припинення його дії або про перегляд його умов (п.п.10.1, 10.2 комерційної пропозиції).

28.02.2022 ТОВ «Газ-Оіл Енерджі» було виставлено ТОВ «Фенікс, С» рахунок на оплату №2312 за поставлену у лютому електричну енергію на загальну суму 17885,95 грн. Згідно вказаного рахунку відповідачем було спожито у лютому 12,625 тис. кВт/год. Вказаний рахунок був направлений на електронну пошту відповідача, вказану у заяві-приєднання до договору про постачання електричної енергії.

31.03.2022 ТОВ «Газ-Оіл Енерджі» було виставлено ТОВ «Фенікс, С» рахунок на оплату №2430 за поставлену у березні електричну енергію на загальну суму 66704,10 грн., з урахуванням здійсненої відповідачем оплати в березні 2022 року в розмірі 14000,00 грн. Згідно вказаного рахунку відповідачем було спожито у березні 14,242 тис. кВт/год. Вказаний рахунок був направлений на електронну пошту відповідача, вказану у заяві-приєднання до договору про постачання електричної енергії.

Слід зазначити, що інформація про обсяги спожитої ТОВ «Фенікс, С» електричної енергії у лютому та березні 2022 року була надана позивачу АТ «Херсонобленерго», що підтверджується наявними в матеріалах звітами щодо відпуску електричної енергії.

У поданій до суду позовній заяві ТОВ «Газ-Оіл Енерджі» було наголошено, що ТОВ «Фенікс, С» у порушення прийнятих на себе зобов`язань не було оплачено вартості спожитої у лютому березні 2022 року електричної енергії, що стало підставою для звернення позивача до господарського суду із даними позовними вимогами.

Окрім того, судом встановлено, що 31.01.2023 між ТОВ «Газ-Оіл Енерджі» (кредитор) та ТОВ «Енергоопора» (новий кредитор) укладено договір про відступлення права вимоги № 31/01, відповідно до п. 1.1. якого кредитор передає (відступає) належне йому право, а новий кредитор приймає (набуває) на себе право вимоги до боржника, що належать кредитору за Основним договором, а саме: право вимоги до боржника щодо оплати заборгованості на суму 66 704,10 гривні та всіх судових витрат пов`язаних з розглядом судової справи №916/3096/22, що розглядається господарським судом Одеської області.

Відповідно до п.п. 1.2., 1.3. договору з моменту підписання (укладення) даного договору, новий кредитор одержує всі права (замість кредитора) в повному обсязі вимагати від боржника належного виконання умов договору на постачання електричної енергії від 15.01.2021 та всіх судових витрат пов`язаних з розглядом судової справи №916/3096/22, що розглядається господарським судом Одеської області. Згідно п.1.1. та п.1.2. цього договору новий кредитор з моменту укладення цього договору займає місце кредитора в правах вимоги, що виникли у боржника в зв`язку із порушенням виконання Основного договору в обсязі та на умовах, що існують на момент укладення цього договору.

При цьому, п. 1.4. договору встановлено, що моментом переходу права вимоги, що є предметом цього договору від первісного кредитора до нового кредитора є укладання (підписання) цього договору.

01.02.2023 ТОВ «Газ-Оіл Енерджі» було направлено на електронну пошту відповідача, вказану у заяві-приєднання до договору про постачання електричної енергії, повідомлення № 31/01 від 31.01.2023 про відступлення права вимоги.

4. Норми права, з яких виходить господарський суд при прийнятті рішення.

Відповідно до ч.1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Частиною 1 статті 193 ГК України визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України «Про ринок електричної енергії».

Згідно з ч. ч. 6, 7 ст. 276 ГК України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених/визначених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.

Згідно ч. 1 ст. 277 Господарського кодексу України абоненти користуються енергією з додержанням правил користування енергією відповідного виду, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини (п.1 ч.2 ст. 11 ЦК України).

Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. ч. 1 - 3 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

За ст. 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Підставами для заміни кредитора у зобов`язанні, відповідно до частини 1-2 статті 512 Цивільного кодексу України, є: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.

Згідно з частиною 1 статті 513, частиною 1 статті 514 Цивільного кодексу України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язаннях встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 561 Цивільного кодексу України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

За відсутності інших підстав припинення зобов`язання, передбачених договором або законом, зобов`язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною першою статті 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 633 Цивільного кодексу України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).

Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. (ч. 1 ст. 634 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 638 ЦК України договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди за всіма істотними умовами. Істотними є умови про предмет договору, а також ті, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Згідно зі ст. 714 Цивільного кодексу України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про ринок електричної енергії», учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються такі види договорів: двосторонній договір купівлі-продажу електричної енергії (двосторонній договір); про участь у ринку "на добу наперед" та/або внутрішньодобовому ринку; про купівлю-продаж електричної енергії на ринку "на добу наперед"; про купівлю-продаж електричної енергії на внутрішньодобовому ринку; про участь у балансуючому ринку; про врегулювання небалансів; про надання послуг з розподілу; про надання послуг з передачі; про надання допоміжних послуг; про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління; про приєднання до системи передачі; про приєднання до системи розподілу; про участь у розподілі пропускної спроможності; про постачання електричної енергії споживачу; про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг; про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії"; про надання послуг комерційного обліку електричної енергії; про купівлю-продаж електричної енергії за "зеленим" тарифом; про купівлю-продаж електричної енергії між гарантованим покупцем та суб`єктом господарювання, який за результатами аукціону набув право на підтримку; інші договори, передбачені відповідно до нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії.

Приписами ч. 1-2 ст. 56 Закону України «Про ринок електричної енергії» передбачено, що постачання електричної енергії споживачам здійснюється електропостачальниками, які отримали відповідну ліцензію, за договором постачання електричної енергії споживачу. Договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником. Постачання електричної енергії споживачам здійснюється за вільними цінами.

Відповідно до частини 6 статті 56 Закону України «Про ринок електричної енергії», постачання електричної енергії електропостачальниками здійснюється з дотриманням правил роздрібного ринку.

Пункт 3 частини 1 статті 57 Закону України "Про ринок електричної енергії" визначає, що електропостачальник має право на своєчасне та в повному обсязі отримання коштів за продану електричну енергію та послуги з постачання електричної енергії відповідно до укладених договорів.

Відповідно до ч. 3 ст. 58 Закону України «Про ринок електричної енергії» споживач зобов`язаний, зокрема, сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів; надавати постачальникам послуг комерційного обліку, з якими він уклав договір, доступ до своїх електроустановок для здійснення монтажу, технічного обслуговування та зняття показників з приладів обліку споживання електричної енергії.

Взаємовідносини, які виникають під час купівлі-продажу електричної енергії між електропостачальником та споживачем, а також їх взаємовідносини з іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії, регулюються Правилами роздрібного ринку електричної енергії, затвердженими Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 року № 312 (надалі - Правила).

Відповідно до пункту 1.1.2 Правил, договір про постачання електричної енергії споживачу - домовленість двох сторін (електропостачальник і споживач), що є документом певної форми, яка передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником за вільними цінами.

Пунктом 1.2.8 Правил унормовано, що Постачальник універсальних послуг здійснює постачання електричної енергії на підставі договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, який є публічним договором приєднання та зміст якого визначається постачальником універсальних послуг на основі Типового договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг (додаток 6 до цих Правил), та укладається в установленому цими Правилами порядку. Постачальник універсальної послуги не може відмовити побутовому споживачу, малому непобутовому споживачу або іншому споживачу, який відповідно до законодавства має право на отримання універсальних послуг, електроустановки якого розташовані на території діяльності постачальника універсальної послуги, в укладенні такого договору за умови наявності у споживача чинного договору про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії.

Згідно пункту 2 Правил, укладення договорів між споживачами та іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії відповідно до вимог Правил здійснюється шляхом приєднання споживачів до публічних договорів приєднання (договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, відповідних договорів про постачання електричної енергії) на умовах чинних договорів про постачання електричної енергії та про користування електричною енергією, укладених з відповідними постачальниками електричної енергії за регульованим тарифом, шляхом подання заяви-приєднання за формою, наведеною у додатку до цієї постанови.

Пунктом 3.1.6. Правил роздрібного ринку електричної енергії визначено, що постачання електричної енергії споживачу здійснюється, якщо: 1) об`єкт споживача підключений до мереж оператора системи у встановленому законодавством порядку; 2) електропостачальник за договором з оператором системи отримав доступ до мереж та можливість продажу електричної енергії на території діяльності оператора системи; 3) споживач є стороною діючих договорів: про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії; про постачання електричної енергії споживачу або про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, або про постачання електричної енергії постачальником останньої надії; про надання послуг комерційного обліку електричної енергії, крім випадків, коли роль постачальника послуг комерційного обліку виконує оператор системи, до мереж якого приєднаний цей споживач; 4) за усіма точками комерційного обліку на об`єкті (об`єктах) споживача, за якими здійснюється (планується) постачання електричної енергії, укладено договір з постачальником послуг комерційного обліку про надання послуг комерційного обліку електричної енергії.

Пунктом 3.1.7. ПРРЕЕ встановлено, що договір між електропостачальником та споживачем укладається, як правило, шляхом приєднання споживача до розробленого електропостачальником договору на умовах комерційної пропозиції, опублікованої електропостачальником. У разі офіційного оприлюднення комерційної пропозиції електропостачальник не має права відмовити споживачу у приєднанні до договору на умовах цієї комерційної пропозиції, якщо технічні засоби вимірювання та обліку електричної енергії забезпечують виконання сторонами умов комерційної пропозиції.

Згідно п.4.12 ПРРЕЕ розрахунки між споживачем та електропостачальником (іншими учасниками роздрібного ринку, якщо вони беруть участь у розрахунках) здійснюються згідно з даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку, про обсяги поставленої, розподіленої (переданої) та купленої електричної енергії.

Пунктом 4.13 ПРРЕЕ передбачено, що для здійснення розрахунків за фактично спожиту електричну енергію електропостачальник має сформувати та виставити споживачу платіжний документ у паперовій або електронній формі (у випадку згоди споживача на отримання електронного платіжного документа), на підставі даних комерційного обліку, отриманих у порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку.

Платіжний документ (рахунок) формується електропостачальником за обсяг електричної енергії згідно з обраною комерційною пропозицією до договору про постачання електричної енергії споживачу (п. 4.14 ПРРЕЕ).

Положеннями п. 4.21 Правил роздрібного ринку електричної енергії визначено, що оплата за спожиту протягом розрахункового періоду електричну енергію має здійснюватись згідно зі строками, встановленими договором та сформованим відповідним учасником роздрібного ринку платіжним документом. Зазначені строки не можуть бути меншими за 5 днів з дня надання платіжного документа споживачу.

Відповідно до п.п. 1 п. 5.2.1 Правил роздрібного ринку електричної енергії електропостачальник має право, зокрема, на своєчасне та в повному обсязі отримання коштів за продану електричну енергію відповідно до укладених договорів.

Згідно п.п. 2 п. 5.5.5 Правил роздрібного ринку електричної енергії споживач електричної енергії зобов`язаний, зокрема, сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.

5. Висновки господарського суду за результатами вирішення спору.

У відповідності до частини першої статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно вимог ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

У відповідності до ст.76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст.77 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи вищезазначені норми чинного законодавства та встановлені обставини, договір на постачання електричної енергії від 15.01.2021 з відповідачем укладений на умовах, які розроблені електропостачальником та опубліковані на офіційному веб-сайті ТОВ «Газ-Оіл Енерджі».

Отже, постачання позивачем відповідачу електроенергії та прийняття цієї електроенергії відповідачем є підставою виникнення у останнього зобов`язання оплатити спожиту електроенергією відповідно до умов договору та чинного законодавства шляхом здійснення оплати за фактичними показами засобів обліку електричної енергії згідно виставлених рахунків на оплату вартості спожитої активної електроенергії.

Так, укладений між сторонами по справі договір, за яким ТОВ «Газ-Оіл Енерджі» здійснювало постачання електроенергії відповідачу, є підставою для виникнення у сторін господарських зобов`язань відповідно до ст.ст. 173, 174 ГК України (ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України), і згідно ст. 629 ЦК України є обов`язковим для виконання сторонами.

При цьому суд зазначає, що згідно вимог ст. 204 Цивільного кодексу України укладений сторонами договір, як правочин є правомірним, оскільки його недійсність прямо не встановлена законом, і його недійсність не була визнана судом, а тому зазначений договір в силу вимог ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами, і зобов`язання за ним мають виконуватися належним чином відповідно до закону та умов договору.

З матеріалів справи вбачається, що у лютому 2022 року відповідачем було спожито 12625 кВт*год електричної енергії, а у березні 2022 року - 14242 кВт*год електроенергії, що підтверджується інформацією оператора системи розподілу електричної енергії (АТ «Херсонобленерго»).

Інформація, яка надається оператором системи розподілу, є належним та допустимим доказом на підтвердження обсягів спожитої споживачем електричної енергії, оскільки обсяги розподіленої електричної енергії відповідають тим обсягам електричної енергії, які були фактично спожиті споживачем.

Відтак, судом встановлено, що у березні-квітні 2022 позивач передав відповідачу електричну енергію на суму 66704,10 грн, про що останньому були виставлені відповідні рахунки.

Отже, постачання ТОВ «Газ-Оіл Енерджі» відповідачу електроенергії та прийняття цієї електроенергії ТОВ «Фенікс, С» є підставою виникнення у останнього зобов`язання оплатити спожиту електроенергією відповідно до умов договору та чинного законодавства шляхом здійснення оплати за фактичними показами засобів комерційного обліку електричної енергії згідно виставлених рахунків на оплату вартості спожитої активної електроенергії, копії яких наявні в матеріалах справи.

Водночас, в порушення прийнятих на себе грошових зобов`язань, які виникли у відповідача на підставі вимог Закону України «Про ринок електричної енергії» у зв`язку із споживанням електричної енергії, останнім не було своєчасно та в повному обсязі сплачено вартість спожитої у лютому-березні 2022 року електричної енергії.

Отже, ТОВ «Газ-Оіл Енерджі» прийняті на себе за умовами договору про постачання електричної енергії від 15.01.2021 зобов`язання щодо поставки електричної енергії у лютому-березні 2022 року включно були виконані належним чином, що підтверджується складеними Оператором системи розподілу звітами щодо відпуску електричної енергії, зокрема, ТОВ «Фенікс,С», а також виставленими позивачем відповідачу рахунками №2312 від 28.02.2022, №2430 від 31.03.2022.

Враховуючи те, що відповідачем не було надано належних доказів своєчасної оплати за спожиту електричну енергію за лютий-березень 2022 на спірну суму коштів у встановлений строк, суд погоджується з доводами позивача про існування у відповідача простроченого невиконаного зобов`язання з оплати поставленої електричної енергії.

З викладених обставин господарський суд доходить висновку про наявність правових підстав для задоволення заявлених ТОВ «Газ-Оіл Енерджі» позовних вимог шляхом присудження до стягнення із ТОВ «Фенікс, С» заборгованості за спожиту у лютому-березні 2022 року включно електричну енергію, розмір якої на кінець звітного періоду складає 66704,10 грн., що відображено у останньому із виставлених позивачем рахунків.

Посилання відповідача на те, що об`єктом, на який постачається електрична енергія, є комплекс «Загублений світ», розташований за адресою: 73003, м. Херсон, вул. Михайлівська, 25, судом не приймається до уваги оскільки у заяві-приєднанні до договору про постачання електричної енергії споживачу, що є його додатком № 2, визначено іншу адресу об`єкта та відповідно ЕІС-код точки комерційного обліку.

Окрім того, відповідачем не доведено, а матеріали справи не містять належних доказів того, що товариство було позбавлено можливості користуватись приміщенням, отримувати та споживати відповідну електричну енергію.

Також в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження звернення відповідача до оператора системи розподілу та адміністратора комерційного обліку стосовно неналежного виконання зобов`язань за договором споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, щодо ворожого захвату території підприємства та відповідно щодо необхідності відключення електроенергії за об`єктом постачання у спірний період.

Відтак, відповідачем не надано аргументованого контррозрахунку позовних вимог та не спростовано належними та допустимими доказами наведені позивачем доводи щодо існування заборгованості за спожиту відповідачем електроенергію.

За таких обставин, викладені відповідачем заперечення у відзиві на позовну заяву судом відхиляються.

Таким чином, оскільки предметом позову є стягнення з відповідача заборгованості за договором про постачання електричної енергії споживачу від 15.01.2021, право вимоги за яким, відповідно до укладеного 31.01.2023 договору про відступлення права вимоги № 31/01 передано ТОВ «Енергоопора», до Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергоопора» перейшло право вимоги заборгованості, яка є предметом спору.

З урахуванням вищевикладеного, враховуючи, що факт надання ТОВ «Газ-Оіл Енерджі» відповідачу узгоджених послуг та факт порушення відповідачем своїх договірних зобов`язань в частині своєчасної та повної оплати отриманих послуг підтверджений матеріалами справи і не спростований відповідачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення основного боргу в сумі 66704,10 грн.

У відповідності до ст.79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Салов проти України» від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Надточий проти України» від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

В процесі розгляду справи судом було прийнято, досліджено та надано оцінку всім доводам учасників справи, надано можливість сторонам обґрунтувати свої правові позиції щодо позову. Відповідачем у встановленому законом порядку позовні вимоги позивача не спростовано.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, №303-A, п.29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), №37801/97, п.36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п.30, від 27 вересня 2001 року).

Враховуючи встановлений судом факт неналежного виконання відповідачем договірних зобов`язань щодо повної оплати спожитої електричної енергії у лютому-березні 2022 року, суд вважає правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергоопора» 66704,10 грн заборгованості.

Згідно ч.1 ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Положення п.2 ч.1 ст.129 ГПК України передбачають, що судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відтак, оскільки спір виник у зв`язку з неправомірними діями відповідача, приймаючи до уваги ст. 4 Закону України «Про судовий збір», та враховуючи те, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню у повній мірі, відшкодуванню відповідачем на користь позивача підлягають понесені останнім судові витрати у розмірі 2481,00 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст. 2, 13, 76, 79, 86, 129, 233, 237-240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов - задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фенікс, С» (73000, м.Херсон, вул. Кірова, буд.24, офіс 908, код ЄДРПОУ 40545816) на користь Товариство з обмеженою відповідальністю «Енергоопора» (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, № 74-Б, код ЄДРПОУ 44496333) заборгованість за спожиту електричну енергію в розмірі 66 704 (шістдесят шість тисяч сімсот чотири) грн 10 коп та судовий збір у розмірі 2 481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одна) грн 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст.241 ГПК України.

Наказ видати в порядку ст.327 ГПК України.

Повний текст рішення складено 27 березня 2023 р.

Суддя О.В. Цісельський