Рішення

від 24.03.2023 по справі 925/1012/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 березня 2023 року м. Черкаси Справа № 925/1012/22

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Грачова В.М., при секретарі судового засідання Нестеренко А.М., за участі представників позивача - адвоката Бовшика М.Ю., відповідача - не з`явились, третьої особи-1 - Дубова О.Г. особисто, третя особа-2 - не з`явились, розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду в м. Черкаси справу за позовом Приватного акціонерного товариства "Канівриба" до Фізичної особи - підприємця Кононенка Віктора Володимировича, за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1 , Приватного акціонерного товариства "Страхова група "Ю.Бі.Ай - КООП" про стягнення 70376 грн. 90 коп.,

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Приватне акціонерне товариство "Канівриба" звернувся в Господарський суд Черкаської області з позовом до Фізичної особи - підприємця Кононенка Віктора Володимировича (далі - відповідач) про стягнення, на підставі ст.ст. 1166, 1187, 1192, 1194 ЦК України, 70376 грн. 90 коп. збитків, спричинених пошкодженням автомобіля, та відшкодування судових витрат.

Позов мотивовано тим, що 07.05.2019 року о 21:30 год. на перехресті автодороги Миронівка-Канів-Софіївка та с. Озерище сталася дорожньо-транспортна пригода (ДТП) за участю автомобіля відповідача модель «Фольксваген ЛТ-28» номерний знак НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_1 і автомобіля позивача модель «Рено-Трафік» номерний знак НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_2 . В цій ДТП внаслідок зіткнення автомобіль позивача отримав значні механічні пошкодження та став непридатним для його цільового використання. Ринкова вартість автомобіля позивача з урахуванням зносу при експлуатації до ДТП, яка сталася 07.05.2019 року, складала 113265 грн., з урахуванням страхового відшкодування в розмірі 42888 грн. 10 коп., виплаченого позивачу страховиком цивільно-правової відповідальності відповідача як власника транспортного засобу - Акціонерним товариством «Страхова група «Ю.БІ.АЙ-КООП», невідшкодована сума збитків складає 70376 грн. 90 коп., які позивач і просить стягнути з їх заподіювача на свою користь.

Ухвалами Господарського суду Черкаської області від 12.10.2022 року, 22.11.2022 року, 06.12.2022 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 925/1012/22 за правилами загального позовного провадження, залучено до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1 , Приватне акціонерне товариство "Страхова група "Ю.Бі.Ай - КООП", призначено підготовче засідання, яке в подальшому відкладено на 26.01.2023 року.

Представник позивача подав суду засобами електронного зв`язку 05.12.2022 року заяву (вх. № 14370/22, а.с. 75-101), в якій просив долучити до матеріалів справи додаткові докази в обґрунтування позовних вимог.

В судовому засіданні 26.01.2023 року представник позивача позов з підстав і в розмірі, викладених у позовній заяві, підтримав і просив суд задовольнити повністю, третя особа-1 просив суд відмовити у його задоволенні повністю.

Ухвалою суду від 26.01.2023 року підготовче провадження у справі № 925/1012/22 закрито, призначено справу до судового розгляду по суті на 02.03.2023 року.

В судове засідання 02.03.2023 року сторони явку своїх представників не забезпечили, позивач подав суду клопотання (вх. № 2583/23 від 02.03.2023), в якому підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити, розгляд справи провести без участі його представника. Відповідач письмовий відзив на позов не подав, причини неявки в судові засідання не повідомив. Ухвали суду від 12.10.2022, 22.11.2022, 06.12.2022, 26.01.2023 року направлені на адресу відповідача відповідно до даних Укрпошти про відстеження поштових відправлень особисто вручені відповідачу. Треті особи-1, 2 належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, третя особа-1 подала суду заяву 26.01.2023 року (вх. №1332/23), в якій заперечував проти позову і просив відмовити у його задоволенні, розгляд справи провести без його участі, третя особа-2 причини неявки не повідомила.

Частиною 1 ст. 202 ГПК України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з п. 1 ч. 3 статті 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Враховуючи, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об`єктивного розгляду справи, суд, відповідно до ст. 202 ГПК України, визнав за можливе розглянути справу у відсутності представників сторін за наявними в ній матеріалами.

Згідно з ч.ч. 4, 5 ст. 240 ГПК України, судом підписано рішення без його проголошення, датою ухвалення рішення є дата складення повного судового рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, третьої особи-1, дослідивши докази, наявні у матеріалах справи, та оцінивши їх у сукупності суд позов задовольняє повністю з таких підстав.

Вироком Канівського міськрайонного суду від 16.10.2019 року у справі № 697/2284/19, який набрав законної сили, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, і засуджено до покарання у виді штрафу. Цим вироком встановлено, що 07.05.2019 року о 21 год. 30 хв. на перехресті автодороги Миронівка-Канів-Софіївка та с. Озерище сталася дорожньо-транспортна пригода (ДТП) за участі автомобіля модель «Фольксваген ЛТ-28» державний номерний знак НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_1 і автомобіля модель "Рено-Трафік" номерний знак НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_2 Дорожньо-транспортна пригода сталася з вини водія ОСОБА_1 , внаслідок зіткнення водій автомобіля «Рено-Трафік» отримав тілесні ушкодження середньої тяжкості, а керований ним автомобіль - значні механічні пошкодження (а.с.17-18).

Власником автомобіля «Рено-Трафік», відповідно до свідоцтва про реєстрацію цього транспортного засобу НОМЕР_3 , є ПрАТ «Канівриба», його цивільно-правова відповідальність застрахована на підставі страхового полісу серія АМ №5467912 від 25.09.2018 року (а.с. 29, 31).

Власником автомобіля «Фольксваген ЛТ 28», відповідно до свідоцтва про реєстрацію цього транспортного засобу НОМЕР_4 , є ОСОБА_3 , його цивільно-правова відповідальність застрахована на підставі страхового полісу серія АМ № 4946225 від 06.12.2018 року, страховиком є АТ «Страхова група «Ю.Бі.Ай-КООП» (а.с. 32, 34).

Платіжним дорученням № 18743 від 26.02.2020 року АТ «Страхова група «Ю.Бі.Ай-КООП» виплачено позивачу страхове відшкодування в сумі 42888 грн. 10 коп. за автомобіль «Рено-Трафік» (а.с. 36).

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 17.02.2021 року у справі № 925/326/20 відмовлено в задоволенні позову Приватного акціонерного товариства «Канівриба» до ПрАТ «Страхова група «Ю.Бі.Ай-КООП», за участі третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача ФОП Кононенка В.В., ОСОБА_1 , Моторного (транспортного) страхового бюро України про стягнення 57111 грн. 90 коп. збитків, завданих позивачу пошкодженням автомобіля «Рено-Трафік» в ДТП, яка мала місце 07.05.2019 року, рішення набрало законної сили 19.03.2021 року.

Згідно з висновком експерта Черкаського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України № 460/20-23 від 15.10.2020 року за результатами проведення судової автотоварознавчої експертизи у господарській справі № 925/326/20, ринкова вартість автомобіля «Рено-Трафік» державний номерний знак НОМЕР_2 , з урахуванням зносу при експлуатації до ДТП, яка сталася 07.05.2019 року, складає 113265 грн., вартість відновлювального ремонту цього ж автомобіля складає 385160 грн. 47 коп. (а.с. 76-87).

За розрахунком позивача, з урахуванням ринкової вартості автомобіля «Рено-Трафік», сума відшкодування становить 70376 грн. 90 коп., вимога про їх стягнення і є предметом позову у справі, що розглядається.

За змістом з ст.ст. 11, 15, 16 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної шкоди) іншій особі; кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

За правовою природою спірні правовідносини сторін віднесені до відносин не договірних зобов`язань відшкодування шкоди.

Відшкодування позадоговірної шкоди, за своєю правовою природою є деліктною відповідальністю.

Загальне положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної шкоди втілено у ст. 1166 ЦК України. Відповідно до цієї норми закону майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Підставою деліктної відповідальності є протиправне шкідливе винне діяння особи, яка завдала шкоду. Для відшкодування завданої шкоди необхідно довести такі факти як неправомірність поведінки особи; вина завдавача шкоди; наявність шкоди; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою.

В деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою, в свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях (діях його працівників) відсутня вина у заподіянні шкоди.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

За загальними правилами відшкодування шкоди, визначеними у ст. 1192 ЦК України, якщо інше не встановлено законом, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Відповідно до ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

З огляду на викладені вище обставини справи і наведені норми законодавства суд вбачає, що відповідальність за шкоду, завдану позивачу, несе відповідач, відтак саме він зобов`язаний сплатити позивачу різницю у заявленому розмірі між фактичним розміром шкоди і здійсненим страховим відшкодуванням, у розмірі (113265-42888,10) 70376 грн. 90 коп.

Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 «Про судове рішення», рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з`ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Господарський суд у прийнятті судового рішення керується (та відповідно зазначає у ньому) не лише тими законодавчими та/або нормативно-правовими актами, що на них посилалися сторони та інші учасники процесу, а й тими, на які вони не посилалися, але якими регулюються спірні правовідносини у конкретній справі (якщо це не змінює матеріально-правових підстав позову).

Враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 N475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів N 2, 4, 7, 11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 N3477-IV (3477-15) «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», також повинен застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права. У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України № 4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Нормами Господарського процесуального кодексу України, зокрема, встановлено, що:

учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (ч. 1 ст. 43);

кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч.ч. 1, 3 ст. 74);

обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обвинувальний вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду, якою особу притягнуто до адміністративної відповідальності у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою (ч.ч. 4, 6 ст.75);

належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 ст. 76);

обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77);

достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ч. 1 ст. 78);

наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч.ч. 1, 2 ст. 79);

учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду (ч. 1 ст. 80);

суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (ч.ч. 1, 2 ст. 86).

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 13, ч. 1 ст. 14 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Враховуючи викладене, суд позовні вимоги визнає обґрунтованими, доказаними і з заявлених у позові підстав задовольняє повністю.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат за результатами розгляду справи суд враховує наступне.

У позові позивач заявив вимогу про відшкодування понесених судових витрат на професійну правничу допомогу, позов суд задовольняє повністю.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до ч. 2 ст. 129 ГПК України, судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Відтак, на підставі ч. 2 ст. 129 ГПК України з відповідача в дохід бюджету підлягають стягненню судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2481 грн.

Крім того, обґрунтовуючи розрахунок судових витрат позивача на професійну правничу допомогу, представник позивача адвокат Бовшик М.Ю. надав суду копії: договору про надання правової допомоги №157 від 04.08.2022 року, укладеного позивачем з адвокатом Бовшиком М.Ю.; ордера серії СА № 1038486 від 01.10.2012 року; свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №427 від 20.06.2014 року; витягу з Єдиного реєстру адвокатів України; акта прийому-передачі виконаних робіт від 01.10.2022 року на суму 10000 грн.; квитанцію до прибуткового касового ордера №157 від 01.10.2022 року про сплату позивачем на користь адвоката Бовшика М.Ю. на суму 10000 грн.

Судом враховано, що між позивачем - Приватним акціонерним товариством "Канівриба", як клієнтом, та адвокатом Бовшиком М.Ю, укладено договір про надання професійної правничої допомоги №157 від 04.08.2022 року, в якому сторони погодили зокрема наступне:

п. 4.1. - розмір гонорару за надання правової допомоги, передбаченої п. 2.1.1.-п. 2.1.4., п. 2.1.7.-п. 2.1.9. цього договору встановлюється в розмірі, що визначається за домовленістю сторін. Сторонами погоджено, що розмір гонорару у справі за позовом ПАТ"Канівриба" до ФОП Кононенка В.В. про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення становить 10000 грн.;

п. 4.2. - суми гонорару зазначаються адвокатом в актах про надання правової допомоги, які формуються ним в міру необхідності та вручаються безпосередньо клієнту або направляються засобами поштового чи комунікаційного зв`язку за його місцезнаходженням;

п. 5.2. - клієнт за договором зобов`язався оплачувати адвокату вартість наданих послуг (виконаних робіт) або вартість їх окремих етапів своєчасно, в повному обсязі відповідно до умов договору. Моментом виконання обов`язку клієнтом з оплати послуг (робіт) за цим договором вважається дата оплати клієнтом 100% вартості послуг (робіт) або їх окремого етапу.

Акт прийому-передачі виконаних робіт від 01.10.2022 року містить перелік виконаних робіт адвокатом Бовшиком М.Ю. на загальну суму 10000 грн., який погоджено, підписано та сплачено позивачем.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За приписами ч. 1 ст. 124 ГПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

За ч.ч. 3, 4 ст. 126 ГПК України, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 8 ст. 129 ГПК України встановлено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

При розгляді заяви позивача суд враховує правову позицію Верховного Суду викладену у постанові від 28.12.2020 року у справі № 640/18402/19 відповідно до якої розмір винагороди за надання правової допомоги, що визначений у договорі у вигляді фіксованої суми, не змінюється в залежності від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу, якщо інше не зазначене у договорі.

Відтак, суд приходить до переконання, що наявні в матеріалах справи докази надання позивачу професійної правничої допомоги у даній справі, з урахуванням погоджених розцінок за послуги з надання правничої допомоги, фактичної їх сплати, дають суду достатні підстави для покладення витрат позивача на отримання правничої допомоги на сторону відповідача.

На підставі статті 129 ГПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10000 грн., також підлягає стягненню з відповідача в дохід Державного бюджету України 2481 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст. 129, ст. 233, 236-240, 255, 256 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця Кононенка Віктора Володимировича , РНОКПП НОМЕР_5 , місце проживання: АДРЕСА_1 на користь Приватного акціонерного товариства "Канівриба", код ЄДРПОУ 02799036, місцезнаходження: 19030, Черкаська обл., Черкаський район, с. Литвинець, вул. Рибна, буд. 1 - 70376 грн. 90 коп. збитків, 10000 грн. судових витрат у виді витрат на правничу допомогу адвоката.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця Кононенка Віктора Володимировича , РНОКПП НОМЕР_5 , місце проживання: АДРЕСА_1 в дохід Державного бюджету України (ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106; код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); код класифікації доходів бюджету: 2203016) 2481 грн. судових витрат зі сплати судового збору.

Рішення може бути оскаржене до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту.

Повний текст рішення складено 24.03.2023 року.

Суддя В.М. Грачов