Рішення

від 08.11.2019 по справі 757/18065/13-ц

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/18065/13-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 листопада 2019 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого - судді Новак Р.В.,

при секретарі судового засідання - Пітей О.Д.,

учасники справи:

представник позивача: ОСОБА_1

представник відповідача- ОСОБА_2 : ОСОБА_3

експерт: ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до Київської міської ради, ОСОБА_6 , ОСОБА_2 , третя особа: житлово-будівельний кооператив «Верстат-5», про визнання права власності в порядку спадкування, за зустрічним позовом ОСОБА_6 , ОСОБА_2 до ОСОБА_5 , третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Харченко Аліна Борисівна про визнання недійсним заповіту та застосування наслідків недійсності правочину,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2013 року в провадження судді Печерського районного суду м. Києва Волкової С.Я. надійшла цивільна справа за позовом ОСОБА_5 до Київської міської ради, ОСОБА_6 , ОСОБА_2 , третя особа: житлово-будівельний кооператив «Верстат-5» про визнання права власності в порядку спадкування. Позовні вимоги мотивовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_7 , з яким позивач проживала більше дев`яти років у фактичних шлюбних відносинах. Після смерті померлого відкрилася спадщина на спадкове майно, належне померлому, а саме на квартиру АДРЕСА_1 ». 21.08.2012 ОСОБА_7 заповів ОСОБА_5 все належне йому майно. Заповіт було посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харченко А.Б. за реєстром №901. Протягом шести місяців ОСОБА_5 звернулась до Шостої Київської державної нотаріальної контори із заявою на прийняття спадщини після смерті свого чоловіка. На частину спадкового майна позивач отримала свідоцтво про право на спадщину за заповітом, а відносно даної квартири нотаріус відмовила у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, мотивуючи це необхідністю правовстановлюючих документів на спадкове майно. Вказує на те, що в зв`язку з нотаріальною відмовою №3706/0231 від 29.07.2013, позивач не може прийняти спадщину після смерті свого чоловіка, в зв`язку з чим змушена звернутися до суду за захистом своїх прав.

Ухвалою судді від 27.08.2013 відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду.

27.09.2013 на адресу суду від представника Київської міської ради надійшли пояснення по справі, в яких представник відповідача просить суд на підставі поданих стороною доказів, прийняти рішення згідно чинного законодавства та слухати справу у відсутність представника відповідача.

13.11.2013 на адресу суду надійшла зустрічна позовна заява за позовом ОСОБА_6 , ОСОБА_2 до ОСОБА_5 , приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Харченко А.Б. про визнання недійсним заповіту та застосування наслідків недійсності правочину.

Ухвалою суду від 03.12.2013 зустрічний позов прийнято до провадження.

В обґрунтування зустрічної позовної заяви, позивачі вказують на те, що батько позивачів, ОСОБА_7 , будучи тяжко хворим, 21.08.2012 заповів громадянці ОСОБА_5 все належне йому майно, а через три дні - ІНФОРМАЦІЯ_1 , помер. Дані обставини викликають серйозні та підставні сумніви в законності даного заповіту. Зазначають на те, що на час складання заповіту, їхньому батьку виповнилося 74 роки. В останні роки в нього розвивався віковий склероз, безпам`ятність та почастішали випадки не сприйняття дійсних подій, а також все своє життя батько зловживав алкоголем. Внаслідок цього, ще з 1980 року, ОСОБА_7 перебував на обліку в наркологічному диспансері відділення КМНКЛ «Соціотерапія», де він так і не був знятий з обліку. Всі спроби поліпшити його психічний стан позитивного результату не мали. Зазначають, що твердо переконані в тому, що їх батько, ОСОБА_7 , перебуваючи в останні дні свого життя у тяжкому стані здоров`я, в зв`язку із фізичними та психологічними вадами, складаючи та посвідчуючи заповіт на користь ОСОБА_5 , чужої для самого батька та їх родини людини, не міг правильно оцінювати та розуміти зміст, характер і значення своїх дій та не міг керувати, а також не міг самостійно виправити ситуацію, в якій опинився, тому існують підстави, що викликають сумнів у дійсності оспорюваного заповіту. Позивачі вважають, що ОСОБА_7 не усвідомлював значення своїх дій та не міг керувати ними в момент складення розпорядження на випадок своєї смерті (складання заповіту), а тому з підстав, передбачених ст.ст. 201, 215, 255, 1257 ЦК України, необхідно визнати недійсним односторонній правочин, яким є заповіт ОСОБА_7 на користь ОСОБА_5 внаслідок того, що ОСОБА_7 , вчинивши вказаний вище правочин, не усвідомлював значення своїх дій та (або) не міг керувати ними.

Ухвалою суду від 03.12.2013 заяву ОСОБА_6 , ОСОБА_2 про забезпечення позову задоволено частково, накладено арешт на кв. АДРЕСА_2 (належну ОСОБА_7 на підставі довідки ЖБК «Печерський-6» №04-01 від 16.01.1992); 1/2 частину домоволодіння по АДРЕСА_3 (належну ОСОБА_7 на підставі рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 07.02.2012), на ім`я ОСОБА_5 видане свідоцтво про право на спадщину за заповітом, посвідчене 11.06.2013 р. державним нотаріусом Шостої Київської державної нотконтори Радіоновою Л.І., реєстровий номер №8-525; земельну ділянку площею 2,030 га, розташовану на території Гнідинської сільської ради Бориспільського району Київської обл., кадастровий номер 3220882600:03:001:0115 (належну ОСОБА_7 на підставі державного акту про право власності на земельну ділянку серії ЯР №302276, виданого Бориспільським районним відділенням земельних ресурсів 01.04.2005, цільове призначення - ведення сільськогосподарського виробництва).

19.12.2013 на адресу суду надійшли пояснення від приватного нотаріуса КМНО Харченко А.Б., в яких вказано на те, що 21.08.2012 за реєстровим №961, нею було посвідчено заповіт від імені ОСОБА_7 на ім`я ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на все майно, що буде належати заповідачу на день смерті. Даний заповіт складено та посвідчено у відповідності до норм чинного законодавства України, зокрема, але не виключно ст.ст. 1222, 1233-1257 ЦК України, ст.ст. 34, 41, 43, 44 Закону України «Про нотаріат», в порядку, передбаченому главою 3 розділу ІІ «Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», затвердженого наказом МЮУ від 22.02.2012 №29/5. Вказує на те, що в день посвідчення заповіту за викликом ОСОБА_5 від 21.08.2012 нотаріус з`явилась за вказаною адресою для встановлення особи заповідача, впевненості в його повній дієздатності та з`ясування його волі, дійсних намірів, роз`яснення йому поняття заповіту, права на його зміну та скасування, процедури вчинення даної нотаріальної дії та наслідків укладення заповіту. ОСОБА_7 повідомив нотаріусу, що хоче заповісти усе своє майно його «цивільній дружині» - ОСОБА_5 . На запитання стосовно наявності у нього інших родичів чи дітей, він махнув рукою і категорично відповів, що дані факти нотаріуса не стосуються і попросив надати консультацію з питань укладення та посвідчення заповіту і його подальшої реалізації.

Отже, при вчиненні нотаріальної дії, ОСОБА_8 , як нотаріус, керувалась нормами чинного законодавства України, виконуючи волю заповідача та його законне право залишити на випадок своєї смерті розпорядження на певну особу, незалежно від наявності у нього з даною особою сімейних, родинних відносин, а також право заповідача охопити заповітом права та обов`язки, які йому належать на момент складання заповіту, а також ті права та обов`язки, які можуть йому належати у майбутньому. Просить розглядати справу у її відсутність.

В судовому засіданні 15.01.2014, ОСОБА_5 надала для приєднання до матеріалів справи заперечення на зустрічний позов, у яких зазначила, що викладені у позовній заяві факти є надуманими, нічим не підтверджені, не ґрунтуються на чинному законодавстві, в зв`язку з чим у задоволенні зустрічного позову просить відмовити.

11.02.2014 від позивачів за зустрічним позовом - ОСОБА_6 , ОСОБА_2 надійшли додаткові письмові пояснення, в яких позивачі просили задовольнити зустрічний позов, відмовити в первісному.

Ухвалою суду від 18.03.2014 по справі призначено посмертну судово-психіатричну експертизу відносно ОСОБА_7 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Києві, проведення якої доручено Київському міському центру судово-психіатричної експертизи.

Ухвалою судді від 10.12.2014 відновлено провадження по справі та призначено справу до судового розгляду.

Згідно протоколу автоматичного розподілу справ між суддями (для місцевого суду) від 06.01.2015, в зв`язку з відстороненням від посади судді Печерського районного суду м. Києва Волкової С.Я., цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до Київської міської ради, ОСОБА_6 , ОСОБА_2 , третя особа: житлово-будівельний кооператив «Верстат-5», про визнання права власності в порядку спадкування, за зустрічним позовом ОСОБА_6 , ОСОБА_2 до ОСОБА_5 , третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Харченко Аліна Борисівна про визнання недійсним заповіту та застосування наслідків недійсності правочину, передано для подальшого розгляду судді Печерського районного суду м. Києва Новаку Р.В.

Ухвалою судді від 09.01.2015 цивільну справу прийнято до провадження та призначено судове засідання.

15.12.2017 набрала чинності нова редакція ЦПК України, відповідно до Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03.10.2017 № 2147-VIII.

Відповідно до пункту 9 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України, справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності даною редакцією Кодексу.

Ухвалою суду від 04.04.2018, на виконання положень п. 9 Перехідних положень ЦПК України в редакції, яка набула чинності 15.12.2017, у вказаній справі проведено підготовче засідання, під час якого судом з`ясовано всі питання, передбачені ч. 2 ст. 197 ЦПК України. Встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов та позивачу строк для подання відповіді на відзив. Закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні позивач за первісним позовом свої позовні вимоги просила задовольнити, а в зустрічному позові відмовити.

Представник позивачів за зустрічним позовом просила відмовити у задоволенні первісного позову, задовольнити зустрічний позов.

Допитана в якості свідка ОСОБА_5 пояснила, що являється цивільною дружиною ОСОБА_7 , з яким проживала протягом 13 останніх років. Впродовж тривалого часу хворів на рак підшлункової залози. У ОСОБА_7 була земельна ділянка у АДРЕСА_3 . На дачу їздили разом, доглядали за господарством. ОСОБА_7 алкогольними напоями сильно не зловживав, але любив випити. Приблизно у травні 2012 року захворів, лікуватися не бажав, а в липні 2012 року потрапив до Київської клінічної лікарні №10 з діагнозом «Рак». За час перебування у лікарні, за ним доглядала ОСОБА_5 .

21.08.2012 ОСОБА_7 сказав ОСОБА_5 , щоб вона запросила нотаріуса для складання заповіту. Коли прийшов нотаріус ОСОБА_9 , то він повідомив, щоб ОСОБА_10 вийшла з кімнати. Через декілька днів ОСОБА_9 віддала заповіт, написаний ОСОБА_11 про розпорядження його всім рухомим та нерухомим майном. ОСОБА_7 склав заповіт в зв`язку з тим, що відчував, що помре. Перед смертю ОСОБА_7 передав усі документи, які посвідчують право власності на квартиру АДРЕСА_4 ОСОБА_5

ІНФОРМАЦІЯ_1 приблизно о 6й годині ОСОБА_7 у квартирі помер. Після смерті була написана заява у морг Військового госпіталю про те, щоб зберегли тіло гр. ОСОБА_7 , після чого зателефонували з моргу та повідомили, що забрали тіло з моргу його дочка ОСОБА_6 та відвезла на АДРЕСА_5 . Поховання тіла ОСОБА_7 відбулося 27.08.2012 у с. Вишеньки на кладовищі. На даний час ключі від квартири по АДРЕСА_6 знаходяться у доньки ОСОБА_6 .

Допитаний в якості свідка ОСОБА_12 пояснив, що по АДРЕСА_7 проживає приблизно 15 років. Відомо, що у квартирі АДРЕСА_2 проживав чоловік похилого віку, ім`я не відомо. Його іноді зустрічав біля ліфту, інколи у стані алкогольного сп`яніння. З ким проживав даний чоловік, свідку не відомо, хто приходив і відвідував даного чоловіка, не відомо.

Свідок ОСОБА_13 у своїх поясненнях повідомила, що за вищевказаною адресою по АДРЕСА_8 , проживає приблизно три роки. Знає, що у даному будинку проживав ОСОБА_7 , він проживав з ОСОБА_14 приблизно 12 років, вів нормальний спосіб життя, алкогольними напоями не зловживав, виходив на вулицю гуляти, хворів ОСОБА_7 тільки перед смертю, приблизно за 2 місяці, у нього були нормальні відносини із сусідами.

Допитана в якості свідка ОСОБА_5 15.04.2013 підтвердила свої попередні показання, а також пояснила, що поховання тіла ОСОБА_7 проводила вона особисто та його племінниця, ОСОБА_15 , його діти купили лише гроб та вінок, всі інші витрати оплачувала ОСОБА_10 з її племінницею. На даний час донька ОСОБА_7 змінила замки на квартиру і не дає до неї доступу. Відносно вживання спиртних напоїв свідок пояснила, що ОСОБА_7 вживав спиртні напої, але рідко, в основному по святах. Після того, як захворів, взагалі спиртного не вживав.

Допитана в якості свідка ОСОБА_15 у судовому засіданні пояснила, що ОСОБА_7 , який проживав у АДРЕСА_6 , являвся її рідним дядьком. Коли дядько був одружений із жінкою на ім`я ОСОБА_16 , у них були спільні діти - дві доньки, ОСОБА_17 та ОСОБА_18 . У 1990-х роках дядько з дружиною розлучився, після чого вони разом більше не жили. В той час, коли дядько проживав з дружиною, в них була 3-кімнатна квартира, яку вони в подальшому обміняли на дві квартири, в одній з яких жив дядько (1 кімнатна), а його дружина після розлучення жила в іншій разом з дітьми. Приблизно з 2002 року дядько почав проживати у цивільному шлюбі з ОСОБА_5 , яка на той час мала власну сім`ю та проживала у гуртожитку. З того часу, як ОСОБА_10 почала проживати з дядьком, вони з ним проживали до дня його смерті, а саме серпень 2012 року. З 2009 року стан дядька погіршився, на лікування він не лягав. У березні 2012 року стан здоров`я дядька значно погіршився і ОСОБА_10 відвезла його до лікарні, де під час медичного огляду йому встановили діагноз «Виразка шлунку», після чого його відправили додому та сказали, що потрібно робити операцію. Через деякий час, у червні 2012 року, дядька знову відвезли до лікарні з незадовільним станом здоров`я. У цей раз в лікарні після проведення медичного огляду лікарі встановили діагноз «Рак кишківника». Лікарі сказали робити операцію. На той час грошових коштів на операцію не було, операцію зробити відразу не змогли. Після того, як забрали дядька додому, стан його здоров`я з кожним днем погіршувався, але до лікарні не зверталися. В кінці серпня на початку вересня разом з ОСОБА_10 планували відвезти його до лікарні, щоб прооперувати, але приблизно ІНФОРМАЦІЯ_3 дядько помер. Діти жодного разу його не провідували, жодної допомоги на лікування батька не надавали, лікування оплачувала ОСОБА_5 із своєї та дядькової пенсії, а також допомагали інші люди. Поховання та оплату за поховання ОСОБА_7 проводила свідок ОСОБА_5 та її рідна сестра ОСОБА_19 . Вказала на те, що ОСОБА_7 на обліку у лікаря-психіатра не перебував.

У судових засіданнях були допитані свідки ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , які пояснили, що ОСОБА_7 був лежачим, але у психічному стані він був повністю адекватний.

Свідок ОСОБА_22 (син ОСОБА_5 ) у судовому засіданні пояснилв, що дідусь був поганенький, лежав, руку піднімав погано, говорив погано, але у психічному стані був адекватним.

Свідок ОСОБА_23 (невістка ОСОБА_5 ) у судовому засіданні пояснила, що працює у військовому шпиталі молодшою медсестрою по догляду за хворим у відділенні онкогематології. Бачила ОСОБА_7 , він сидів підпертий подушками, сам уже не міг піти та отримати пенсію, заплатити за комунальні послуги, але у психічному стані був нормальним.

Свідки ОСОБА_19 , ОСОБА_24 , ОСОБА_15 , допитані в судовому засіданні в якості свідків, також характеризували ОСОБА_7 як психічно адекватну та здорову людину. ОСОБА_5 почала жити з ОСОБА_7 з 2002 року, періодично жила у гуртожитку, приносила їжу ОСОБА_7 .

Свідок ОСОБА_25 , у судовому засіданні пояснив, що був лікуючим лікарем, за час знаходження у лікарні ОСОБА_7 в останні декілька днів, пояснив, що працює хірургом в Київській клінічній лікарні №10. Пам`ятає, що ОСОБА_7 був доставлений до лікарні через місяць після початку хвороби, в нього було запідозрено рак головки підшлункової залози, але він потребував дообстеження. У процесі лікування стан дещо покращився. Так, згідно з медичною картою стаціонарного хворого, яку надали свідку у суді для ознайомлення, 25.07.2012 був лікарняний обхід. У психічному стані вказано, що ОСОБА_7 частково дезорієнтований у просторі та часі, у нього спостерігалися явища енцефалопатії, які бувають при жовтяниці, але спостерігаються спалахи, епізоди. 25.07.2012 стан кваліфікувався як тяжкий і прояви помірної енцефалопатії. Виписували його з покращенням 31.07.2012 без явищ енцефалопатії, з діагнозом «Рак підшлункової залози». Такі довідки на руки хворому не видаються, тільки його близьким родичам. У психічному стані при виписці у нього була нормальна орієнтація, свідомість ясна, продуктивної психотичної симптоматики не вбачалося.

Свідок ОСОБА_26 у судовому засіданні повідомила, що ОСОБА_7 був її далеким родичем. Знайома з ним з 1970-х років. З 1974 року по 1977 рік жила у нього в сім`ї, тоді навчалася у медучилищі. На той час він зловживав алкоголем, всіх ганяв, а зранку просинається і почуває себе нормально, поводить себе задовільно. 2-3 рази на тиждень зловживав алкоголем, просив гроші у жінки на горілку. Як тверезий, він був спокійною, лагідною людиною. Останній раз зустрічалася з ним за рік до смерті, він був нетверезий, але спокійний. Додому не впустив. До першої сім`ї відносився негативно, всі фото знищив, де він разом з дітьми та жінкою, але спочатку, коли жив у сім`ї, дітей своїх любив, називав їх «мої соколятка».

Свідок ОСОБА_27 (племінник померлого) у судовому засіданні пояснив, що ОСОБА_5 знав десять років. Знав, що вона з дядьком вела сумісне господарство. Дядько іноді випивав, але ніколи не бачив, щоб він зловживав алкоголем. Близько з дядьком не спілкувався, агресію у нього не бачив, за характером дядько був спокійним, порушень пам`яті, проявів епілепсії у дядька не було. Знав, що заповіт залишив на ОСОБА_5 , запитував у нього до складання заповіту, кому залишиться квартира, дім у селі. Дядько відповідав, що все буде ОСОБА_28 . За своїм психічним станом дядько був адекватною людиною, розмовляв адекватно, ніколи не говорив про те, що його заставили підписати заповіт. Ніколи не бачив, щоб ОСОБА_5 його споювала. Його доньки іноді приїжджали до своєї бабусі. Стан дядька в останні дні був важким, його вели під руки з лікарні, але розумово у нього ніяких відхилень не спостерігав.

Свідок ОСОБА_29 у судовому засіданні пояснила, що її дві доньки являються позивачами по справі, а вона колишня дружина померлого ОСОБА_7 . У 1977 році вони розлучилися, до 1986 року жили разом. За час проживання ОСОБА_7 зловживав алкоголем.

Свідок ОСОБА_30 у судовому засіданні пояснив, що працює лікарем-хірургом. Бачив ОСОБА_7 , коли той поступив до Київської клінічної лікарні №10 у важкому стані, із жовтізницею. Попередній діагноз «Рак підшлункової залози» був виставлений у поліклініці, остаточно діагноз за час знаходження у лікарні не підтвердився, пацієнт сам не знав свого діагнозу. До нього приходила жінка. ІНФОРМАЦІЯ_4 провели операцію для того, щоб зменшилися прояви жовтівниці, зменшилися явища енцефалопатії. Після оперативного втручання, бачив ОСОБА_7 26.07.2012. Стан у нього був важкий. Після цього не спілкувався з ОСОБА_7 , його перевели в іншу палату. В якому стані виписали, не бачив. ОСОБА_7 був виписаний з рекомендаціями проведення ще однієї паліативної операції. До консультації з лікарем-психіатром підстав не було. Дочку померлого вперше побачив у судовому засіданні.

Свідок ОСОБА_31 у судовому засіданні пояснила, що знала доньку ОСОБА_7 . ОСОБА_32 з дитинства. Потім приїжджала до своєї матері практично кожен день. У молоді роки спілкувалася з ОСОБА_7 , часто бачила його у стані алкогольного сп`яніння: вранці, коли спускалася на ліфті. Останні сім років він вже не впізнавав ОСОБА_33 , у нього спостерігалися провали у пам`яті, перестав вітатися. ОСОБА_7 спілкувався зі своїми дочками. В останній час до нього приходила якась жінка. Зі слів матері знала, що ОСОБА_7 лікувався у лікарні. Як він вживав алкоголь конкретно, не бачила.

Свідок ОСОБА_34 у судовому засіданні пояснила, що знала колишню жінку ОСОБА_7 ОСОБА_35 . Знайома з нею з молодих років (з 1966 року). Була свідком на весіллі. Він був на 12 років старшим від своєї жінки. Мати ОСОБА_7 просила ОСОБА_36 не кидати його із-за того, що він пив. У 1975 році приїжджала до ОСОБА_37 , хрестила доньку. ОСОБА_11 прийшов під вечір п`яний, ОСОБА_38 плакала, подала на розлучення. Він говорив, що забере дівчат, що дівчата у нього - це все. Останній раз бачила його на весіллі доньки ОСОБА_39 . У 2011 році бачила його востаннє. ОСОБА_40 ніколи не бачила. ОСОБА_7 останній рік життя зовсім спився, не пускав до своєї квартири. Про заповіт нічого свідок сказати не може, знає, що ОСОБА_7 стояв на обліку у лікаря-нарколога.

Суд, заслухавши думку учасників судового процесу, пояснення свідків, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Згідно ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ст.5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що згідно з даними Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна, квартира АДРЕСА_2 на праві власності зареєстрована за ОСОБА_7 на підставі довідки ЖБК «Печерський-6» №04-01 від 16.01.1992.

Відповідно до свідоцтва про смерть, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що Відділом реєстрації смерті у м. Києві складено відповідний актовий запис № 15249.

21.08.2012 ОСОБА_7 заповів ОСОБА_5 все належне йому майно, а саме: однокімнатну квартиру АДРЕСА_2 ; домоволодіння (1/2 частина) по АДРЕСА_3 з прилеглою землею; земельну ділянку площею 2,030 га, розташовану на території Гнідинської сільської ради Бориспільського району Київської обл., кадастровий номер 3220882600:03:001:0115 (належну ОСОБА_7 на підставі державного акту про право власності на земельну ділянку серії ЯР №302276, виданого Бориспільським районним відділенням земельних ресурсів 01.04.2005, цільове призначення - ведення сільськогосподарського виробництва).

Заповіт було посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харченко А.Б.

06.09.2012 за заявою ОСОБА_5 була заведена спадкова справа №587/12 до майна ОСОБА_7 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 . До складу спадкового майна, яке залишилося після смерті ОСОБА_7 входить квартира АДРЕСА_2 .

Постановою державного нотаріуса Шостої Київської державної нотаріальної контори Радіонової Л.І. від 29.07.2013, з підстав відсутності в матеріалах спадкової справи правовстановлюючих документів на квартиру АДРЕСА_2 , позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом.

Відповідно до ст. 2 Закону України від 01.07.2004 № 1952-ІV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень.

За змістом ст. 3 цього Закону, право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з діючими нормативно-правовими актами до набрання чинності цим Законом, визнаються державою.

Отже, право власності на майно до набрання чинної Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», нерухоме майно набувається в порядку, який існував на час його спорудження, а не виникає у зв`язку із здійсненням державної реєстрації права власності на нього в порядку, передбаченому цим законом, яка є лише офіційним визнанням державою такого права, а не підставою його виникнення.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст. 1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Статтею 1218 ЦК України визначено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Як вбачається з ксерокопії акту судово-медичного дослідження трупу №3629, смерть ОСОБА_7 наступила внаслідок хронічної ішемічної хвороби серця з розвитком серцевої недостатності. При дослідженні трупу, пошкоджень не виявлено.

Згідно акту судово-медичного гістологічного дослідження №1411 від 08.11.2012, підекспертний страждав хронічною ішемічною хворобою серця: дрібно вогнищевий замісний кардіосклероз з хронічною гіпоксією міокарду. Атеросклероз великої коронарної артерії з кальцинозом, хронічний персистуючий гепатит з переходом у неповний септальний цироз печінки. Хронічний панкреатит з панкреосклерозом. Хронічний атрофічний гастрит. Артеріонефросклероз. Гнійний бронхіт. Аденоматоз кори наднирників. Аутоімунний тіреоідит. Периваскулярний та перицелюлярний набряк головного мозку з діапетозними крововиливами.

Як вбачається з амбулаторної картки медсанчастини заводу «Арсенал», в період часу з 1974 року по 2003 рік, ОСОБА_7 спостерігався у поліклініці. Виставлялися діагнози: артрит лівого колінного суглобу, хронічний гастрит, хронічний дуоденіт, виразкова хвороба шлунку.

Як вбачається з виписки із МКСХ №3386 із Залізно-дорожної лікарні, яка вклеєна в амбулаторну карту, ОСОБА_7 знаходився на стаціонарному лікуванні з приводу виразкової хвороби шлунку з наявністю ніши. На той час працював провідним інженером-конструктором на заводі «Арсенал». В подальшому, підекспертний оглядався невропатологом, який вказував, що ОСОБА_7 турбує шум у голові, відчуває голоси.

Згідно з довідкою №323043 від 07.02.2014 з Київської наркологічної лікарні «Соціотерапія» вбачається, що ОСОБА_7 перебував під наркологічним диспансерно-динамічним наглядом з січня 1980 року по жовтень 2013 року з діагнозом «Розлади психіки та поведінки внаслідок вживання алкоголю. Синдром залежності».

Згідно довідки №3629, причиною смерті ОСОБА_7 є хронічна ішемічна хвороба серця.

З відповіді Київського міського психоневрологічного диспансеру №2 від 26.08.2014 вбачається, що ОСОБА_7 звертався до лікаря-психіатра 14.08.2012 за консультативним висновком для здійснення нотаріальних дій.

Відповідно до ст. 102 ЦПК України, висновок експерта може бути підготовлений на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи. У висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом - також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків.

Згідно зі ст. 106 ЦПК України, учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення. У висновку експерта зазначається, що висновок підготовлено для подання до суду, та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок. Експерт, який склав висновок за зверненням учасника справи, має ті самі права і обов`язки, що й експерт, який здійснює експертизу на підставі ухвали суду.

Висновком Київського міського центру судово-психіатричної експертизи від 06.10.2014 встановлено, що на момент підписання заповіту, а саме 21.08.2012, ОСОБА_7 стійким хронічним психічним захворюванням не страждав, у нього виявилися ознаки Органічного ураження головного мозку судинно-інтоксикаційного ґенезу з церебрастенічним синдромом (МКХ-10: F06.7), за своїм психічним станом він усвідомлював значення своїх дій та міг керувати ними на даний період часу.

Як вбачається з даного висновку, експерти попереджені про відповідальність за відмову або видачу явно неправдивого висновку за ст.ст. 384, 385 КК України, про що є відповідні підписи.

Проте, згідно запиту адвоката АО «Шевченківська колегія адвокатів м. Києва» Хоменко Т.П. від 07.04.2016 №135, відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», фахівцю у галузі судово-психіатричної експертизи ОСОБА_41 було доручено провести наукову оцінку висновку судово-психіатричного експерта Київського міського центру судово-психіатричної експертизи від 06.10.2014 №834 і надати письмовий висновок, в якому відповісти на питання, чи дотримані нормативні та методичні вимоги при складанні висновку судово-психіатричного експерта від 06.10.2014 №834 відносно ОСОБА_7 .

Відповідно до висновку фахівця ФОП ОСОБА_42 від 11.04.2016 щодо висновку судово-психіатричного експерта Київського міського центру судово-психіатричної експертизи від 06.10.2014 №834 відносно ОСОБА_7 , 1937 року народження, встановлено, що висновок судово-психіатричного експерта від 06.10.2014 №834 складений з істотними порушеннями нормативних та методичних вимог. А саме, відомості про експертів представлені неповно. Експертний аналіз відзначається очевидною неповнотою: не досліджена оригінальна медична документація підекспертного з наркологічного закладу; не витребувана амбулаторна медична карта з поліклініки за місцем проживання, не вивчені пояснення лікарів-психіатрів ПНД №2 та нотаріуса, яка посвідчувала спірний заповіт. Диференційна діагностика проведена поверхово і неповно. Аргументація експертного висновку є недостатньо переконливою з наукової точки зору. Діагноз, встановлений експертами, не відповідає чинній Міжнародній класифікації хвороб 10-го перегляду.

Однією з засад судочинства, регламентованих п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, є змагальність сторін та свобода в наданні ними до суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Слід зазначити, що відповідно до висновку судових експертів від 06.10.2014, на період підписання заповіту - 21.08.2012 року, ОСОБА_7 страждав стійким хронічним психічним розладом - Органічне ураження головного мозку судинно-інтоксикаційного генезу, за своїм психічним станом усвідомлював значення своїх дій та міг керувати ними.

Однак, даний висновок судових експертів не може бути прийнятий судом як достатній доказ обґрунтованості позовних вимог, оскільки спростовується висновком фахівця ФОП ОСОБА_42 від 11.04.2016, в якому зазначено, що при проведенні посмертної судово-психіатричної експертизи, судовими експертами не були додержані всі вимоги чинного законодавства, в межах їх компетенції та повноважень, на підставі інформації та документів, наявних на час проведення експертизи та спростовується показами свідка ОСОБА_43 , яка вказала на те, що у ОСОБА_7 останнім часом спостерігалися провали у пам`яті, відчував якісь голоси, страждав на алкогольну залежність.

Дослідивши даний висновок, можна зазначити, що проведена експертиза не відповідає принципу повноти дослідження, встановленому ст. 3 Закону України «Про судову експертизу». Мотивувальна частина аналізованого експертного висновку замість аналізу та узагальнення містить в основному повторення даних дослідницької частини, хоча й у більш стислому, реферативному вигляді.

Таким чином, всупереч п. 34 Порядку проведення судово-психіатричної експертизи, затвердженого наказом МОЗ України від 08.10.2001 №397, мотивувальна частина висновку від 06.10.2014 №834 не містить достатньо обґрунтованого пояснення даних про психічний стан особи та фактів, які встановлені і виявлені при дослідженні об`єктів експертизи. Формально констатувавши наявність певного психічного розладу, експерти не показали хід своїх думок, не розкрили конкретні клінічні прояви, якими характеризувався виявлений ними розлад.

Також, встановлений експертами діагноз «Органічне ураження головного мозку судинно-інтоксикаційного ґенезу з церебрастенічним синдромом» - не передбачений чинною в Україні Міжнародною класифікацією хвороб 10-го перегляду (МКХ-10).

Між тим, згідно з вимогами ч. 1 ст. 7 Закону України «Про психіатричну допомогу», діагноз психічного розладу встановлюється відповідно до загальновизнаних міжнародних стандартів діагностики та Міжнародної статистичної класифікації хвороб, травм і причин смерті, прийнятих центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я для застосування в Україні. Саме такою класифікацією в Україні і є МКХ-10. Дотримання загальноприйнятої міжнародної класифікації дозволяє уникнути довільності у психіатричній діагностиці. Якщо ж діагноз сформульовано не відповідно до чинної класифікації, тоді взагалі не можна говорити про його відповідність міжнародним стандартам та науковим критеріям.

З висновку експертів від 06.10.2014 вбачається, що встановлюючи психіатричний діагноз, не передбачений чинною Міжнародною класифікацією хвороб, експерти порушили вимоги вищевказаної норми Закону України «Про психіатричну допомогу».

Беручи до уваги, що висновок фахівця № 8 від 11.04.2016, складений фахівцем у галузі судово-психіатричної експертизи ОСОБА_44 , який має повну вищу медичну освіту, науковий ступінь кандидата медичних наук, вищу кваліфікаційну категорію зі спеціальністю «судово-психіатрична експертиза», перший кваліфікаційний клас судового експерта, експертиний стаж - 16 років, підписаний ним особисто, суд бере до уваги даний доказ, як такий, що складений відповідно до вимог чинного законодавства та узгоджується з положеннями ст.ст. 77, 78, 79 ЦПК України.

Крім того, приймаючи до уваги п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06.11.2009 № 9, відповідно до якого зазначено, що згідно ст.ст. 215, 216 ЦК України, вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину, - суд вважає, що в ході розгляду справи стороною позивача доведено факт порушення його прав, оскільки, позивач входить до кола спадкоємців та міг би успадкувати нерухомість, яка належала померлому, а оспорованим заповітом коло спадкоємців було змінено, а тому позивач є заінтересованою особою, права та законні інтереси якого порушено вчиненням відповідного правочину.

Аналізуючи всі зібрані у справі докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що на час укладення оспорюваного правочину - 21.08.2012 ОСОБА_7 страждав стійким хронічним психічним захворюванням, який істотно впливав (обмежував) на його здатність розуміти значення своїх дій та керувати ними, оскільки докази, які спростовують зазначені обставини, в матеріалах справи відсутні.

Відповідно частин 1, 3 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи

Статтею 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За змістом ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на вищевикладене, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд приходить до висновку відмову в задоволенні первісного позову ОСОБА_5 до Київської міської ради, ОСОБА_6 , ОСОБА_2 , третя особа: житлово-будівельний кооператив «Верстат-5» про визнання права власності в порядку спадкування, та про наявність підстав для задоволення позову ОСОБА_2 до ОСОБА_5 , третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Харченко Аліна Борисівна про визнання недійсним заповіту та застосування наслідків недійсності правочину.

Відповідно до положень статті 141 ЦПК України, з відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_5 на користь позивача за зустрічним позовом ОСОБА_2 підлягають стягненню судові витрати у вигляді судового збору у сумі 3441,00 грн.

На підставі встановлених судом обставин, що мають юридичне значення у справі, керуючись ст.ст. 3, 8, 21, 55, 129, 129-1 Конституції України, ст.ст. 1-16, 22, 203, 215, 392, 1223, 1233, 1234, 1257, 1261, 1268, 1296 ЦК України, ст.ст. 1-23, 76-82, 89, 95, 258-259, 263-265, 267, 274-279, 352-355 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

В задоволенні первісного позову ОСОБА_5 до Київської міської ради, ОСОБА_6 , ОСОБА_2 , третя особа: житлово-будівельний кооператив «Верстат-5», про визнання права власності в порядку спадкування - відмовити.

Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_5 , третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Харченко Аліна Борисівна про визнання недійсним заповіту та застосування наслідків недійсності правочину - задовольнити.

Визнати недійсним заповіт складений ОСОБА_7 на користь ОСОБА_5 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального Харченко А.Б. 21.08.2012, зареєстрований в реєстрі за №901.

Визнати недійсним Свідоцтво про право на спадщину за заповітом, видане державним нотаріусом Шостої Київської нотаріальної контори Радіоновою Л.І. 11.06.2013, на ім`я ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , щодо спадщини, яка складається з 1/2 частки домоволодіння під АДРЕСА_3 ;

Визнати за ОСОБА_2 право власності на частини спадкового майна, а саме: 1/2 частину квартири АДРЕСА_9 земельної ділянки розміром 2.030 гектарів, яка розташована на території Гнідинської сільської ради Бориспільського району Київської області, кадастровий номер 3220882600:03:001:0115, що належала померлому батьку ОСОБА_7 на підставі державного акту про право власності на земельну ділянку ЯА №302276, виданого Бориспільським районним відділенням земельних ресурсів 01.04.20115, цільове призначення - ведення сільськогосподарського виробництва; 1/2 домоволодіння за адресою: АДРЕСА_3 .

Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2 витрати з оплати судового збору в розмірі 3441 (три тисячі чотириста сорок одна) грн. 00 коп.

Апеляційні скарги подаються учасниками справи до Київського апеляційного суду або через Печерський районний суд м. Києва.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом): ОСОБА_5 , АДРЕСА_10 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 .

Відповідач за первісним позовом: ОСОБА_6 , АДРЕСА_11 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 .

Відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом) ОСОБА_2 , АДРЕСА_12 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_3 .

Третя особа за первісним позовом: житлово-будівельний кооператив «Верстат-5», м. Київ, вул. Щербакова, буд. 53-Г

Третя особа за зустрічним позовом: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Харченко Аліна Борисівна, м. Київ, бул. Лесі Українки, буд. 15, оф. 6.

Суддя: Р.В. Новак