Постанова

від 23.03.2023 по справі 522/21958/20

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/1353/23

Справа № 522/21958/20

Головуючий у першій інстанції Бондар В. Я.

Доповідач Вадовська Л. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.03.2023 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого (судді-доповідача) - Вадовської Л.М.,

суддів - Сєвєрової Є.С., Цюри Т.В.,

за участю секретаря - Поворозко І.Ю.,

переглянувши справу №522/21958/20 за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Управління державної казначейської служби в м. Одесі Одеської області, за участю третіх осіб прокурора Одеської області Веніславського Вадима Володимировича, начальника Головного управління Національної поліції в Одеській області Беха Олега Володимировича про відшкодування моральної шкоди за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 1 березня 2021 року у складі судді Бондара В.Я., -

в с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_1 , звернувшись 9 грудня 2020 року до суду з вищеназваним позовом, вказала, що в провадженні Приморського відділу ВП ГУМП в Одеській області знаходиться кримінальна справа, зареєстрована 1 грудня 2018 року в ЕРДР за №12018161500003270 за фактом шахрайських дій організації «Аква-Велет», що підпадають під кваліфікацію частини 4 статті 190 КК України, де ОСОБА_2 є потерпілою на суму матеріальної шкоди від шахрайських дій 40800,00 грн. Посилаючись на завдання неправильним веденням досудового розслідування, бездіяльністю правоохоронних органів у м. Одесі моральної шкоди, позивач ОСОБА_2 просила стягнути з Держави в особі Управління державної казначейської служби в м. Одесі на відшкодування моральної шкоди 40800,00 грн. (а.с.1).

Ухвалою судді Приморського районного суду м. Одеси від 21 січня 2021 року відкрито провадження у справі (а.с.14-16).

Управлінням державної казначейської служби України у м. Одесі Одеської області позов не визнано, у відзиві зазначено, що із аналізу судової практики про відшкодування шкоди на підставі статті 1176 ЦК України вбачається, що відповідачем у позовах про відшкодування шкоди виступає той орган, діями або бездіяльністю якого позивачу завдано шкоду, проте у даній справі такий орган відсутній. Підставою для відшкодування шкоди є протиправність дій відповідача у випадках, передбачених законом, проте позивачем не надано доказів протиправності дій або бездіяльності управління Казначейства. Відповідно до положення про управління Казначейства, затвердженого наказом Державної казначейської служби України від 19 грудня 2011 року №145, управління Державної казначейської служби в м. Одесі Одеської області є територіальним органом Державної казначейської служби України; основним завданням управління Казначейства є реалізація державної політики у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів. Кошти державного бюджету належать на праві власності державі, тому боржником у зобов`язанні зі сплати коштів державного бюджету є держава Україна як учасник цивільних відносин. Позивачем не доведено причинно-наслідкового зв`язку між діями органу державної влади та тяжкими фізичними та моральними стражданнями, на які посилається, так як не надано доказів того, що ці фізичні та моральні страждання взагалі виникли і тим більше виникли внаслідок незаконних дій відповідача (а.с.29-33).

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 1 березня 2021 року в задоволенні позову відмовлено (а.с.40-43).

Висновок суду мотивовано не наданням доказів встановленої бездіяльності посадових осіб ГУНП в Одеській області та прокуратури Одеської області у кримінальному провадженні, що завдала моральних страждань.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 16 серпня 2021 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення суду.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду першої інстанції скасувати повністю і ухвалити нове рішення про задоволення позову.

За змістом вимог апеляційної скарги незаконність і необґрунтованість рішення з підстав невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильного застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права полягає в наступному. Справу розглянуто без участі ОСОБА_1 , яка про дату, час та місце розгляду справи не сповіщалась.

В апеляційній скарзі не зазначено нові обставини, що підлягають встановленню, докази, які підлягають дослідженню чи оцінці.

У відзиві на апеляційну скаргу ГУНП в Одеській області заперечення щодо змісту і вимог апеляційної скарги обґрунтовує недоведеністю вимог, з яких не вбачається якою саме бездіяльністю та яких саме посадових осіб ГУНП чи прокуратури завдано моральної шкоди, з яких міркувань визначено розмір відшкодування моральної шкоди; не наданням доказів на підтвердження заявленого розміру шкоди; недоведеністю протиправності дій органу досудового розслідування (а.с.75-79).

Переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги частково, скасування рішення суду та ухвалення нового рішення по суті вимог з огляду на наступне.

Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з підстав неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання (п.1 ч.2 ст.223 ЦПК України).

Відповідно до положень пункту 3 частини 3 статті 376 ЦПК порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим) якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.

Ухвалою судді Приморського районного суду м. Одеси від 21 січня 2021 року відкрито провадження у справі за позовними вимогами ОСОБА_1 до Держави в особі Управління державної казначейської служби в м. Одесі; розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін в судове засідання на 1 березня 2021 року (а.с.14-16).

Згідно супровідного листа від 21 січня 2021 року учасникам справи надіслано копію ухвали про відкриття провадження та позовної заяви (а.с.17).

Учасникам справи надіслано судові повістки на 1 березня 2021 року.

Від адресата позивача у справі ОСОБА_1 надіслана судом поштова кореспонденція, що містила ухвалу про відкриття провадження у справі та судову повістку на 1 березня 2021 року, повернулася до суду з відмітками пошти «адресат за вказаною адресою відсутній» та «за закінченням терміну зберігання» (а.с.27, 28).

Отже, станом на 1 березня 2021 року суд не мав підтвердження того, що позивач ОСОБА_2 належним чином повідомлена про відкриття провадження у справі та дату, час і місце засідання суду. Оскільки апеляційну скаргу на ухвалене судом 1 березня 2021 року судове рішення ОСОБА_2 обґрунтовує такою підставою як розгляд справи за її відсутності, не повідомленої належним чином про дату, час і місце засідання суду, то в силу положень пункту 3 частини 3 статті 376 ЦПК України оскаржуване рішення суду першої інстанції з підстав порушення норм процесуального права підлягає обов`язковому скасуванню з ухваленням нового судового рішення.

При ухваленні нового судового рішення по суті вимог апеляційний виходить з наступного.

З наявної в справі інформації Головного управління Національної поліції в Одеській області встановлено, що 30 листопада 2018 року до чергової частини Шевченківського відділення поліції Приморського відділу поліції в м. Одесі Головного управління Національної поліції в Одеській області надійшла заява ОСОБА_1 , 1978 року народження, щодо вжиття заходів правового характеру до працівників фірми «Аква Велет», які 16 жовтня 2018 року шляхом зловживання довірою під приводом відкриття депозитного рахунку шахрайським шляхом заволоділи її грошовими коштами в розмірі 40800 грн.

1 грудня 2018 року слідчим відділом Шевченківського ВП Приморського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області розпочато кримінальне провадження №12018161500003270 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 190 КК України.

12 грудня 2018 року у кримінальному провадженні слідчим прийнято рішення про закриття кримінального провадження на підставі пункту 2 частини 1 статті 284 КК України.

18 лютого 2020 року Одеською місцевою прокуратурою №3 постанову слідчого про закриття кримінального провадження скасовано, в подальшому за результатами вивчення стану досудового розслідування надано вказівки щодо необхідності проведення певних слідчих дій.

30 червня 2020 року у кримінальному провадженні слідчим прийнято рішення про закриття кримінального провадження на підставі пункту 2 частини 1 статті 284 КК України.

12 серпня 2020 року Одеською місцевою прокуратурою №3 постанову слідчого про закриття кримінального провадження скасовано, в подальшому за результатами вивчення стану досудового розслідування надано вказівки щодо необхідності проведення певних слідчих дій.

9 грудня 2020 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконною бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури, як правове обґрунтування заявлених вимог зазначила статтю 1176 ЦК України.

До позовної заяви в якості доказів незаконної бездіяльності додано відповідь ГУНП в Одеській області від 23 червня 2020 року №4/1-Д-1917 на скаргу ОСОБА_1 від 2 травня 2020 року щодо досудового розслідування та відповідь Одеської місцевої прокуратури №3 від 22 червня 2020 року №10-3270-18 на скаргу ОСОБА_1 від 2 травня 2020 року (а.с.4, 5).

Держава діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками відносин (ч.1 ст.167 ЦК України).

Держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом (ст.170 ЦК України).

Держава бере участь у справі через відповідний орган державної влади відповідно до його компетенції або через представника (ч.4 ст.58 ЦПК України).

Під час розгляду справи у суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган (п.27 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі №587/430/16-ц).

Належним відповідачем у справах про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовою або службовою особою, є держава як учасник цивільних відносин, як правило, в особі органу, якого позивач зазначає порушником своїх прав (п.43 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі №242/4741/16-ц).

Залучення або ж незалучення до участі у таких категоріях спорів Державної казначейської служби України чи її територіального органу не впливає на правильність визначення належного відповідача у справі, оскільки відповідачем є держава, а не Державна казначейська служба України чи її територіальний орган (п.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі №242/4741/16-ц).

Позивач ОСОБА_2 відповідачем у справі про відшкодування шкоди, вказала державу, яка є належним відповідачем, проте неправильно визначила орган, в особі якого держава виступає як учасник цивільних відносин. Так, Управління державної казначейської служби в м. Одесі Одеської області не є порушником прав ОСОБА_1 , з огляду на що зазначення відповідачем держави в особі Управління державної казначейської служби в м. Одесі Одеської області не відповідає закону.

Отже, фактично ОСОБА_2 , зазначивши відповідачем державу, що є правильним, не вказала правильно в особі якого органу (порушника її прав) держава бере участь у справі.

Позивач ОСОБА_2 залучила до участі в справі прокурора Одеської області Веніславського В.В., начальника Головного управління Національної поліції в Одеській області Беха О.В., надавши їм статус «заінтересованих осіб», що у позовному провадженні не передбачено.

Суд з огляду на розгляд справи у позовному провадженні визначив процесуальний статус залучених ОСОБА_3 до участі у справі прокурора Одеської області Веніславського В.В., начальника Головного управління Національної поліції в Одеській області Беха О.В. як третіх осіб.

Отже, у даній справі ні прокуратура Одеської області (у разі завдання шкоди прокуратурою як органом державної влади чи посадовою або службовою особою даного органу), ні Національна поліція в Одеській області (у разі завдання шкоди поліцією як органом державної влади чи посадовою або службовою особою даного органу) до участі у справі належним чином не залучені, позивач не визначила ці органи як органи, в особі яких держава у справі виступає як учасник цивільних відносин.

Управління державної казначейської служби в м. Одесі Одеської області не є порушником прав ОСОБА_1 при проведенні досудового розслідування у кримінальному провадженні №12018161500003270, тому не підлягає визначенню як орган (порушник прав) в особі якого держава у справі виступає як учасник цивільних відносин.

Щодо правового обґрунтування статтею 1176 ЦК України заявлених ОСОБА_4 позовних вимог.

Загальні підстави відповідальності за шкоду майнову та моральну передбачені нормами статей 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.

Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державною лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною 1 статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

За відсутності підстав для застосування частини 1 статті 1176 ЦК України в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті і така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 ЦК України).

Обставини, якими обґрунтовано позовні вимоги, вказують на відсутність підстав для застосування частини 1 статті 1176 ЦК України.

Оскільки позивач пов`язує завдання моральної шкоди з бездіяльністю у кримінальному провадженні, то дане підпадає під інші випадки заподіяння шкоди, про які йдеться у частині 6 статті 1176 ЦК України та яка відсилає до відшкодування шкоди на загальних підставах. Такими підставами є підстави, передбачені статтями 1173, 1174 ЦК України, а не статтею 1176 ЦК України, які передбачають певні умови, порядок відповідальності за завдану моральну шкоду, коло суб`єктів відповідальності тощо.

Для відшкодування шкоди бездіяльністю у кримінальному провадженні має бути встановлено не лише факт бездіяльності, а й незаконність такої бездіяльності, що у даній справі з огляду на не визначення позивачем належного кола суб`єктів відповідальності не встановлено.

Не залучення на стадії розгляду справи в суді першої інстанції до участі в справі про відшкодування державою моральної шкоди відповідного державного органу, який власне і завдав шкоди (орган казначейської служби не є завдавачем шкоди) унеможливлює задоволення позовних вимог ОСОБА_1 на стадії апеляційного розгляду справи.

Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції визначені статтею 367 ЦПК України, частина 6 даної статті передбачає, що в суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Правові підстави для ухвалення судом апеляційної інстанції нового рішення про задоволення позову відсутні.

Справа призначалась до розгляду на 17 березня 2022 року, 9 лютого 2023 року, 16 березня 2023 року; інформація про дату, час та місце розгляду справи доступна на сайті «Судова влада»; учасники справи мали процесуальний час для надання суду обґрунтування власних позицій. Судом апеляційної інстанції вимоги статей 128, 130 ЦПК України щодо судового виклику/повідомлення учасників процесу виконувались, порядок вручення судових повісток дотримувався, учасники справи правом на отримання/неотримання надісланих поштою судових повісток розпоряджалися на власний розсуд; додатково учасники справи повідомлялися документом в електронному вигляді «Судова повістка…», «SMS-повідомленням «Судова повістка…». На 16 березня 2023 року учасники справи повідомлені завчасно, позивач повідомлена особисто в суді, що підтверджено довідковим листом, інші учасники справи повідомлені через електронну пошту; підстав для подальшого відкладення розгляду справи не встановлено.

Відповідно до положень частин 4, 5 статті 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, суд підписує рішення без його проголошення; датою ухвалення рішення за відсутності учасників справи, є дата складання повного судового рішення.

Датою ухвалення призначеного у судове засідання на 16 березня 2023 року рішення судом апеляційної інстанції відповідно до положень частини 5 статті 268 ЦПК України є дата складання повного судового рішення.

Керуючись ст.ст.367, 368, п.2 ч.1 ст.374, ст.ст.376, 381, 382, 383, 384, 390 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 1 березня 2021 року скасувати.

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Управління державної казначейської служби в м. Одесі Одеської області, за участю третіх осіб прокурора Одеської області Веніславського Вадима Володимировича, начальника Головного управління Національної поліції в Одеській області Беха Олега Володимировича про відшкодування моральної шкоди - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 23 березня 2023 року.

Головуючий Л.М.Вадовська

Судді Є.С.Сєвєрова

Т.В.Цюра