Ухвала

від 27.03.2023 по справі 160/5593/23

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

27 березня 2023 року Справа 160/5593/23

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Боженко Н.В., перевіривши матеріали позовної заяви Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Дніпропетровській області до Соборного відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання неправомірними дій та скасування постанов, -

ВСТАНОВИВ:

22 березня 2023 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Дніпропетровській області (далі позивач) до Соборного відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (далі відповідач), в якій позивач просить суд:

- визнати неправомірними дії державного виконавця Соборного відділу державної виконавчої служби місті Дніпрі Південного Міжрегіонального управління Міністерства Юстиції (м. Одеса) Михайличенко Б.Е. в рамках виконавчого провадження ВП №70917101 щодо винесення: постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №70917101 від 02 лютого 2023 року та як похідних від неї: постанову про стягнення виконавчого збору ВП №70917101 від 07 лютого 2023 р., постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження ВП №70917101 від 07 лютого 2023 р., постанову про накладення штрафу ВП №70917101 від 01 березня 2023 року та скасувати вищезазначені постанови.

Позовна заява обґрунтована протиправністю постанов державного виконавця Соборного відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 02 лютого 2023 року, 07.02.2023 року, 01 березня 2023 року в рамках виконавчого провадження №70917101.

Справі за даним адміністративним позовом присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 160/5593/23 та у зв`язку з автоматизованим розподілом дана адміністративна справа була передана для розгляду судді Боженко Н.В.

Згідно пункту 3 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.

Перевіривши позовну заяву на відповідність вимогам ст. ст. 160, 161, 172 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку, що вона підлягає залишенню без руху, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 287 Кодексу адміністративного судочинства України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Статтею 160 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено вимоги до позовної заяви.

В порушення вказаних норм права позивач звернувся до суду із скаргою, що не відповідає встановленому законодавством способу оскарження дій або рішень державного виконавця до адміністративного суду.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в позовній заяві зазначаються: повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); поштовий індекс; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України); реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв`язку, офіційна електронна адреса або адреса електронної пошти.

В порушення вказаної норми права позивач не зазначив у позовній заяві код ЄДРПОУ відповідача, не зазначив відомі номери засобів зв`язку або інформацію про невідомість таких номерів.

Згідно з п. 4 ч. 5 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в позовній заяві зазначається: зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів.

Способи захисту визначені у ст. 5, 245 Кодексу адміністративного судочинства України. Зокрема, передбачено такі способи захисту як визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень (п. 2 ч. 1 ст. 5, п. 2 ч. 2 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України), визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій (п. 3 ч. 1 ст. 5, п. 2 ч. 2 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України).

В порушення вказаної норми права позивачем обрано спосіб захисту, що не передбачений законодавством об`єднано позовні вимоги щодо різних індивідуально-правових актів в одну, а також фактично об`єднано два різні способи захисту (визнання протиправними дій та визнання протиправними та скасування індивідуально-правових актів). Також позивачем сформульовано позовні вимоги у спосіб, що не передбачений законодавством (визнання неправомірними дій, індивідуально-правових актів).

Окремо суд вказує, що в разі втілення неправомірних дій в правовий акт, предметом позову виступають належить визначати вимоги до такого правового акту, в той час як підстави позову можуть включати в себе посилання на протиправний характер дій, які передумали прийняттю відповідного правового акту та зумовили його зміст. Таким чином, за обставин даної справи позивачу належить оскаржувати саме постанови державного виконавця, а не дії.

Відповідно до п. 11 ч. 5 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в позовній заяві зазначається: власне письмове підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

В порушення вказаної норми права позивач не зазначив у позовній заяві власне письмове підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Відповідно до ч.3 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України, до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Згідно із ч.1 ст.4 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року №3674-VI (далі - Закон №3674-VI), судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 01.01.2023 становить 2684 грн.

Розміри ставок судового збору визначені у ст.4 Закону №3674-VI.

Згідно із приписами ст.4 Закону №3674-VI розмір судового збору за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру юридичною особою становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб; за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру юридичною особою становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ч.3 ст.6 Закону №3674-VI за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. У разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Майновий позов (позовна вимога майнового характеру) - це вимога про захист права або інтересу, об`єктом якої виступає благо, що підлягає грошовій оцінці.

Отже, будь-який майновий спір має ціну. Різновидами майнових спорів є, зокрема, спори, пов`язані з підтвердженням прав на майно та грошові суми, на володіння майном і будь-які форми використання останнього.

Наявність вартісного, грошового вираження матеріально-правової вимоги позивача свідчить про її майновий характер, який має відображатися у ціні заявленого позову.

Натомість до позовних заяв немайнового характеру відносяться вимоги, які не підлягають вартісній оцінці. Під немайновим позовом слід розуміти вимогу про захист права або інтересу, об`єктом якої виступає благо, що не піддається грошовій оцінці.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26.02.2019 року по справі № 907/9/17, від 25.08.2020 року по справі № 910/13737/19, а також постанові Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 14.09.2022 року по справі № 280/9443/21.

В даній справі позивачем оскаржуються 4 постанови державного виконавця, судовий збір належить визначити наступним чином:

1. постанова про відкриття виконавчого провадження від 02.02.2023 року є позовною вимогою немайнового характеру, оскільки в частині впливу на матеріальний інтерес позивача (п. 3 постанови) відображена в окремому правовому акті постанові про стягнення виконавчого збору від 07.02.2023 року. Відповідно, судовий збір за оскарження цієї постанови підлягає сплаті у розмірі 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

2. постанови про стягнення виконавчого збору від 07.02.2023 року (у розмірі 26800,00 грн.), постанова про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 07.02.2023 року (у розмірі 269,00 грн), постанова про накладення штрафу від 01.03.2023 року (у розмірі 5100,00 грн). Вимоги про визнання протиправними та скасування вказаних постанов є майновими, а тому підлягають обчисленню як визначення 1,5 відсотка від ціни позову, тобто 26800,00+269,00+5100,00=32169,00 грн. 1,5 відсотка від вказаної суми складає 482,535 грн, що є меншим 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, в зв`язку з чим судовий збір за оскарження цих трьох постанов підлягає сплаті у розмірі 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Отже, розмір судового збору підлягає сплаті у розмірі 2684,00 грн (за позовну вимогу немайнового характеру) + 2684,00 грн (за позовні вимоги майнового характеру)= 5368,00 грн (за подання цієї позовної заяви).

Проте, в порушення вищевикладених норм права позивачем до позовної заяви не додано документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 287 Кодексу адміністративного судочинства України позовну заяву може бути подано до суду: у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів

Відповідно до ч. 2 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, перебіг строку для звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не може визнаватися поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

Щодо відліку строку звернення із адміністративним позовом, суд зазначає, що порівняльний аналіз термінів "дізнався" та "повинен дізнатися", що містяться в ч. 2 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку позивача знати про стан своїх прав. При визначенні початку перебігу строку звернення до суду, суд з`ясовує момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльності), а не коли вона з`ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням.

Крім того, поважними причинами, що зумовили пропуск строку звернення до суду, визнаються обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами, які не дозволяють вчасно реалізувати право на судовий захист.

Позивач у тексті позовної заяви зазначає, що постанова про відкриття виконавчого провадження від 02.02.2023 року ним отримана 17.02.2023 року. Щодо інших постанов, які є предметом оскарження, позивач зазначає, що дізнався про них з Автоматизованої системи виконавчого провадження, відповідну позивач не зазначає. За таких обставин керуючись засадою розумності суд виходить з того, що позивач повинен був дізнатися про постанови про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 07.02.2023 року та постанови про стягнення виконавчого збору від 07.02.2023 року також 17.02.2023 року, оскільки ідентифікатор доступу до інформації про виконавче провадження в Автоматизованій системі виконавчого провадження міститься у постанові про відкриття виконавчого провадження від 02.02.2023 року. Що стосується постанови про накладення штрафу від 01.03.2023 року, суд визнає обґрунтованим посилання позивача на те, що з вказаною постановою він ознайомився 10.03.2023 року, про що свідчить відмітка реєстрації вхідної кореспонденції на супровідному листі до зазначеної постанови.

Водночас, із позовною заявою позивач звернувся 22.03.2023 року, тобто на дванадцятий день після її отримання.

Посилання відповідача позивача на строк звернення до суду у 10 робочих днів, встановлених ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» судом відхиляються, оскільки законодавством у п. 1 ч. 2 ст. 287 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено спеціальний строк для подання до адміністративного суду позовної заяви на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця, який складає 10 днів, а не 10 робочих днів. На наведене вказує і зміст ч. 2 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження», яка вказує, що оскарження постанов державного виконавця до суду здійснюється в порядку, передбаченому законом, яким за обставин даної справи є Кодекс адміністративного судочинства України.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 14.07.2022 року по справі № 380/10649/21, ухвалах Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 16.08.2022 року по справі №560/1727/22, від 28.12.2022 року по справі №120/1966/21-а

Верховний Суд у своїх рішеннях, зокрема від 08.08.2019 у справі №127/13736/16-а зазначив, що "незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду. Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами."

Суд зазначає, що за практикою Європейського Суду з прав людини, у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду або оскарження судового рішення, Європейський Суд з прав людини виходить із наступного: 1) поновлення пропущеного строку звернення до суду або оскарження судового рішення є порушенням принципу правової визначеності, відтак, у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; 2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних, об`єктивних, непереборних, не залежних від волі та поведінки особи обставин; 3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; 4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку; 5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб.

Згідно висновків викладених у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Фогарді проти Сполученого Королівства», право доступу до суду не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням; вони дозволені тому, що право доступу до суду, в силу своєї природи, потребує регулювання з боку держави, а також і рішення Європейського суду з прав людини "Устименко проти України", яке набуло статусу остаточного 29.01.2016р., про те, що причини поважності пропуску строку звернення до суду повинні бути досліджені судом та повинні бути обґрунтованими та вмотивованими.

Позивачем, в свою чергу, до позовної заяви не додано заяви про поновлення строку звернення до суду з цим адміністративним позовом, до якої не надано доказів поважності причин його пропуску в порушення вимог ч. 6 ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України.

При цьому, згідно із частиною четвертою статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України, позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

Згідно ч. 1 ст. 123 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Враховуючи викладене, позовну заяву слід залишити без руху із встановленням позивачу строку для усунення вказаних в цій ухвалі недоліків позовної заяви в спосіб подання до суду заяви про поновлення строку звернення до суду із зазначенням підстав, разом із доказами в їх обґрунтування.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 123, 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху (ч.1 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України).

За таких обставин, суд вважає, за необхідне, дану позовну заяву залишити без руху із наданням строку для усунення недоліків.

Керуючись ст. ст. 122, 123, 160, 161, 169, 171, 241, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя,-

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Дніпропетровській області до Соборного відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання неправомірними дій та скасування постанов - залишити без руху.

Запропонувати позивачу протягом десяти днів з дня вручення копії цієї ухвали надати до суду:

- позовної заяви, оформленої відповідно до п. 2, 4, 11 ч. 5 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України із зазначенням коду ЄДРПОУ, відомих засобів зв`язку відповідача; приведення обраного способу захисту у відповідність до вимог ст. 5, 245 Кодексу адміністративного судочинства України; зазначенням власного письмового підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав;

- примірників уточненого позову відповідно до кількості учасників справи;

- заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду із зазначенням поважних причин його пропуску з наданням суду на їх підтвердження відповідних доказів;

- оригіналу квитанції про сплату судового збору в сумі 5368,00 грн. за наступними реквізитами: "Отримувач коштів: УК у Чечел.р.м.Дніпра/Чечел.р./22030101, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37988155, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача (МФО) 899998, рахунок отримувача -№UA368999980313141206084004632, код класифікації доходів бюджету - 22030101. Призначення платежу: *;101;

---

(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і має відповідну відмітку у паспорті);Судовий збір, за позовом

---

(ПІБ чи назва установи, організації позивача), Дніпропетровський окружний адміністративний суд (назва суду, де розглядається справа).

Роз`яснити позивачу, що відповідно до частини 2 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України та пункту 1 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк. Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Копію ухвали надіслати особі, що звернулася із позовною заявою.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено Кодексом адміністративного судочинства України.

Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями), згідно статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.В. Боженко