Постанова

від 07.03.2023 по справі 120/4962/22

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 120/4962/22

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Томчук Андрій Валерійович

Суддя-доповідач - Боровицький О. А.

07 березня 2023 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Боровицького О. А.

суддів: Курка О. П. Шидловського В.Б. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Яремчук Л.С,

представників позивача: Пастушенка Є.В., Шевчук О.В.,

представника відповідача: Федчишина В.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Виконавчого комітету Вінницької міської ради на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2022 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Юкомбуд" третя особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Товариство з обмеженою відповідальністю "Сварог Девелопмент" до Виконавчого комітету Вінницької міської ради про визнання протиправним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Виконавчого комітету Вінницької міської ради про визнання протиправним і скасування рішення.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2022 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити.

В судовому засіданні представники позивача заперечували проти задоволення апеляційної скарги відповідача та просили суд залишити її без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2022 року - без змін. Додатково зазначили, що відповідач при прийнятті оскаржуваного рішення діяв всупереч норм ЗУ "Про місцеве самоврядування", адже скасування наданих містобудівних умов та обмежень по закону можливе лише за заявою замовника, або ж за рішенням суду.

Представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги та просив суд задовольнити її. Додатково зазначив, що Вінницька міська рада діяла в межах наданих законом повноважень, оскільки видача або ж скасування містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки являється реалізацією Виконавчим комітетом Вінницької міської ради своїх публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, повноважень передбачених ЗУ "Про місце самоврядування в Україні"

Заслухавши доповідь судді, пояснення представників сторін, які прибули в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ТОВ "Юкомбуд" зареєстроване у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 29.07.2019 за номером 43137266 (код ЄДРПОУ), основним видом діяльності вказано 41.10 Організація будівництва будівель.

Рішенням Виконавчого комітету Вінницької міської ради від 19.12.2019 №3230 надано ТОВ "Юкомбуд" вихідні дані містобудівні умови та обмеження на проектування багатоквартирних житлових будинків з підземним паркінгом та трансформаторною підстанцією по вул. Архітектора Артинова б/н у місті Вінниці. Згідно з пунктом 2 вказаного рішення зобов`язано замовника, серед іншого, отримати вихідні дані на проектування відповідно до ст.29 ЗУ "Про регулювання містобудівної діяльності" (п.2.1); розробити проектну документацію та затвердити її у встановленому законодавством порядку (п.2.2); до прийняття об`єкта до експлуатації укласти договір про сплату пайової участі у розвитку інфраструктури міста (п.2.3).

На виконання вищевказаного рішення ТОВ "Юкомбуд" отримало містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки від 20.12.2019 №158, затверджені наказом департаменту архітектури та містобудування Вінницької міської ради від 20.12.2019 №265.

13.04.2020 наказом департаменту архітектури та містобудування Вінницької міської ради №75/1 затверджено зміни та доповнення до містобудівних умов і обмежень забудови земельної ділянки від 20.12.2019 №158.

Відповідно до отриманих містобудівних умов та обмежень Товариство отримало необхідні технічні умови, уклало договір з проектувальними організаціями та виготовило проектну документацію на будівництво. При цьому, згідно матеріалів справи, виготовлена проектна документація за проектом "Нове будівництво багатоквартирних житлових будинків з підземним паркінгом та трансформаторною підстанцією по вул. Архітектора Артинова б/н у місті Вінниці", пройшла експертизу, про ДП "Західний експерно-технічний центр Держпраці", про що складено Експертний звіт (позитивний) №741.5935.20/6615, затверджений 17.11.2020.

Наказом від 17.11.2020 №4 позивач затвердив подану проекту документацію на будівництво (1 черга).

27.11.2020 ТОВ "Юкомбуд" отримало дозвіл на виконання будівельних робіт, зареєстрований за номером ВН012201127452.

Наказом від 26.11.2021 № 9 позивач затвердив проекту документацію на будівництво 3 черги будівництва на підставі Експертного звіту (позитивний) №741.5935.20/6615, затверджений 26.11.2021 та отримав дозвіл на будівництво проект "Нове будівництво багатоквартирних житлових будинків з підземним паркінгом та трансформаторною підстанцією по вул. Архітектора Артинова б/н у місті Вінниці (3-тя черга будівництва), реєстраційний номер ВН 12211231423.

Пунктом 4 рішення Виконавчого комітету Вінницької міської ради від 16.06.2022 №1219 на виконання Порядку забудови територій Вінницької міської територіальної громади, затвердженого рішенням міської ради від 27.12.2019 №2083, керуючись ЗУ "Про регулювання містобудівної діяльності", частиною 1 статті 52 ЗУ "Про місцеве самоврядування в Україні", скасовано містобудівні умови і обмеження забудови земельної ділянки від 20.12.2019 №158, затверджені наказом департаменту архітектури та містобудування міської ради від 20.12.2019 №265, зі змінами та доповненнями, затвердженими наказом департаменту архітектури та містобудування міської ради від 13.04.2020 №75/1.

Не погоджуючись з пунктом 4 рішення органу місцевого самоврядування від 16.06.2022 №1219, позивач звернуся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.

Систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування визначено у Законі України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Згідно з ст. 25 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Підпунктом 9 п. "а" ч. 1 ст. 31 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що до відання виконавчих органів міських рад відносяться такі власні повноваження, як надання відповідно до закону містобудівних умов і обмежень забудови земельних ділянок.

Підпунктом 9 п. "а " ч. 1 ст. 31 Закону "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що до відання виконавчих органів міських рад відносяться такі власні повноваження, як проведення громадського обговорення містобудівної документації.

За змістом ст. 1 Закону "Про місцеве самоврядування в Україні" виконавчі органи рад - органи, які відповідно до Конституції України та цього Закону створюються сільськими, селищними, міськими, районними в містах (у разі їх створення) радами для здійснення виконавчих функцій і повноважень місцевого самоврядування у межах, визначених цим та іншими законами

Пунктом 8 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (тут - в редакції чинній на момент надання позивачеві містобудівних умов та обмежень) визначено, що містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки (далі - містобудівні умови та обмеження) - документ, що містить комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва щодо поверховості та щільності забудови земельної ділянки, відступів будинків і споруд від червоних ліній, меж земельної ділянки, її благоустрою та озеленення, інші вимоги до об`єктів будівництва, встановлені законодавством та містобудівною документацією.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 29 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" встановлено, що містобудівні умови та обмеження віднесено до основних складових вихідних даних.

Відповідно до ч.ч. 2-3 ст. 29 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" фізична або юридична особа, яка подала виконавчому органові сільської, селищної, міської ради або у разі розміщення земельної ділянки за межами населених пунктів - районній державній адміністрації заяву про намір щодо забудови земельної ділянки, що перебуває у власності або користуванні такої особи, повинна одержати містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва.

Містобудівні умови та обмеження надаються відповідними уповноваженими органами містобудування та архітектури на підставі містобудівної документації на місцевому рівні на безоплатній основі за заявою замовника.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, рішенням Виконавчого комітету Вінницької міської ради від 19.12.2019 №3230 надано ТОВ "Юкомбуд" вихідні дані містобудівні умови та обмеження на проектування багатоквартирних житлових будинків з підземним паркінгом та трансформаторною підстанцією по вул. Архітектора Артинова б/н у місті Вінниці. Згідно з пунктом 2 вказаного рішення зобов`язано замовника, сере іншого, отримати вихідні дані на проектування відповідно до ст.29 ЗУ "Про регулювання містобудівної діяльності" (п.2.1); розробити проектну документацію та затвердити її у встановленому законодавством порядку (п.2.2); до прийняття об`єкта до експлуатації укласти договір про сплату пайової участі у розвитку інфраструктури міста (п.2.3).

На виконання вищевказаного рішення ТОВ "Юкомбуд" отримало Містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки від 20.12.2019 №158, затверджені наказом департаменту архітектури та містобудування Вінницької міської ради від 20.12.2019 №265.

13.04.2020 наказом департаменту архітектури та містобудування Вінницької міської ради №75/1 затверджено зміни та доповнення до містобудівних умов і обмежень забудови земельної ділянки від 20.12.2019 №158.

В силу частини 5 статті 29 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (тут - в редакції чинній на момент надання позивачеві містобудівних умов та обмежень) містобудівні умови та обмеження містять:

1) назву об`єкта будівництва, що повинна відображати вид будівництва та місце розташування об`єкта;

2) інформацію про замовника;

3) відповідність на дату надання містобудівних умов та обмежень цільового та функціонального призначення земельної ділянки містобудівній документації на місцевому рівні;

4) гранично допустиму висотність будинків, будівель та споруд у метрах;

5) максимально допустимий відсоток забудови земельної ділянки;

6) максимально допустиму щільність населення в межах житлової забудови відповідної житлової одиниці (кварталу, мікрорайону);

7) мінімально допустимі відстані від об`єкта, що проектується, до червоних ліній, ліній регулювання забудови, існуючих будинків та споруд;

8) планувальні обмеження (охоронні зони пам`яток культурної спадщини, межі історичних ареалів, зони регулювання забудови, зони охоронюваного ландшафту, зони охорони археологічного культурного шару, в межах яких діє спеціальний режим їх використання, охоронні зони об`єктів природно-заповідного фонду, прибережні захисні смуги, зони санітарної охорони);

9) охоронні зони об`єктів транспорту, зв`язку, інженерних комунікацій, відстані від об`єкта, що проектується, до існуючих інженерних мереж.

Перелік зазначених умов є вичерпним.

Положення частини 8 статті 29 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", чинної на момент прийняття оскаржуваного у цій праві рішення, визначали, що Містобудівні умови та обмеження є чинними до завершення будівництва об`єкта незалежно від зміни замовника.

Внесення змін до містобудівних умов та обмежень може здійснювати орган, що їх надав, за заявою замовника або за рішенням суду.

При цьому абзац третій частини 8 статті 29 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" визначає, що скасування містобудівних умов та обмежень здійснюється:

1) за заявою замовника;

3) за рішенням суду.

У разі скасування за рішенням суду містобудівних умов та обмежень посадові особи відповідного уповноваженого органу містобудування та архітектури несуть відповідальність згідно із законом.

Тобто, імперативні положення частини 8 статті 29 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (в редакції чинній на момент прийняття спірного у цій справі рішення) визначають можливість скасування попередньо наданих містобудівних умов та обмежень, лише за заявою замовника або за рішенням суду.

При цьому, як встановлено під час розгляду цієї адміністративної справи замовник такої заяви про скасування містобудівних умов та обмежень не подавав, а рішення суду з цього питання - відсутнє.

Разом з тим, представник відповідача не надав суду жодних обґрунтованих пояснень з чітким посиланням на норму законодавства України щодо можливості скасування виконавчим комітетом Вінницької міської ради за власної ініціативи, попередньо наданих ТОВ "Юкомбуд" містобудівних умов та обмежень, як і не зміг пояснити суду причини їх скасування відповідачем.

Одним з аргументів відповідача, являється те, що п. 2.3 рішенням Виконавчого комітету Вінницької міської ради від 19.12.2019 №3230 про надання ТОВ "Юкомбуд" вихідних даних містобудівних умов та обмежень на проектування багатоквартирних житлових будинків з підземним паркінгом та трансформаторною підстанцією по вул. Архітектора Артинова б/н у місті Вінниці зобов`язано замовника до прийняття об`єкта до експлуатації укласти договір про сплату пайової участі у розвитку інфраструктури міста (п.2.3), в той час як станом на прийняття рішення від 16.06.2022 №1219, замовник такого договору не уклав.

Оцінюючи вказані аргументи, колегія суддів апеляційної інстанції звертає увагу на те, що стаття 40 ЗУ "Про регулювання містобудівної діяльності" в редакції чинній на дату прийняття рішення про надання містобудівних умов та обмежень, передбачала пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту. Так, відповідно до частини другої цієї статті замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов`язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури (частина 3 статті 40 ЗУ "Про регулювання містобудівної діяльності").

Величина пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування (відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури), з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта, визначеної згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами (частина 3 статті 40 ЗУ "Про регулювання містобудівної діяльності").

Договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію (частина 9 статті 40 ЗУ "Про регулювання містобудівної діяльності").

В свою чергу, стаття 40 ЗУ "Про регулювання містобудівної діяльності" була виключена на підставі п. 13 Закону "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" № 132-IX від 20.09.2019, який згідно з пп.2 ч.1 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону набрав чинності в цій частині з 01.01.2020.

Тобто, з 01.01.2020 стаття 40, що передбачала обов`язковість пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту була виключена ЗУ "Про регулювання містобудівної діяльності".

Варто вказати, що п.1 рішення Виконавчого комітету Вінницької міської ради від 16.06.2022 №1219 вирішено затвердити договір про забудову території між виконавчим комітетом міської ради та ТОВ "Юкомбуд" згідно з додатком до рішення. Підпунктами 2.1, 2.2 пункту 2 цього ж рішення вказано Департаменту комунального майна міської ради не пізніше 5 робочих днів з моменту прийняття рішення про затвердження відповідного договору про забудову території, направити його ТОВ "Юкомбуд" рекомендованим листом з пропозицією щодо розгляду та підписання в термін, що не перевищує 30 робочих днів з дня отримання такої пропозиції. Після підписання Товариством відповідного договору про забудову території та укладання з департаментом капітального будівництва міської ради договору на фінансування проектування об`єкту, зазначеного в п.3 рішення, ініціювати розгляд департаментом питання видачі ТОВ "Юкомбуд" містобудівних умов і обмежень - вихідних даних на проектування житлово-громадської забудови на вул. Архітектора Артинова, б/н у м. Вінниці.

В контексті цієї спірної ситуації, надаючи оцінку доводам учасників справи в сукупності з нормами законодавства чинного, як на момент надання містобудівних умов та обмежень ТОВ "Юкомбуд" так і на момент прийняття Виконавчим комітетом Вінницької міської ради рішення від 16.06.2022 №1219, п.4 якого скасовано раніше надані містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки на вул. Артинова, б/н у м. Вінниці, суд вказує про те, що імперативні положення частини 8 статті 29 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (в редакції чинній на момент прийняття спірного у цій справі рішення) визначають можливість скасування попередньо наданих містобудівних умов та обмежень, лише за заявою замовника або за рішенням суду.

В той же час, рішення органу місцевого самоврядування від 16.06.2022 №1219 в частині скасування наданих містобудівних умов та обмежень суперечить положенням статті 29 "Про регулювання містобудівної діяльності" та у спірному рішенні не міститься посилання на конкретно визначену норму нормативно-правового акта та обставини, що слугували підставою для скасування наданих містобудівних умов і обмежень.

Частиною десятою статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування" визначено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Системний аналіз наведених положень Конституції і законів України дає підстави вважати, що за органами місцевого самоврядування законодавець закріпив право на зміну та скасування власних рішень. Таке право випливає із конституційного повноваження органів місцевого самоврядування самостійно вирішувати питання місцевого значення шляхом прийняття рішень, що є обов`язковими до виконання на відповідній території, оскільки вони є суб`єктами правотворчості, яка передбачає право формування приписів, їх зміну, доповнення чи скасування.

Водночас у статті 3 Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність.

Цей принцип знайшов своє відображення у статті 74 Закону України "Про місцеве самоврядування", згідно з якою органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами.

Окрім цього, в Рішенні № 7-рп/2009 від 16 квітня 2009 року Конституційний Суд України вказав, що органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб`єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є «гарантією стабільності суспільних відносин» між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення.

У справі, яка розглядається судом встановлено, що на підставі містобудівних умов у позивача на час прийняття оскаржуваного рішення, вже виникли правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів.

Суд зауважує, що прийняття рішення, вчинення (не вчинення) дії вимагає від суб`єкта владних повноважень діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів, з відданістю визначеним законом меті та завданням діяльності, передбачувано, без корисливих прагнень досягти персональної вигоди, привілеїв або переваг через прийняття рішення та вчинення дії.

Частиною другою статті 6 та частиною першою статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також - КАС України) передбачено, що суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, та застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

У пунктах 70-71 рішення по справі «Рисовський проти України» (заява № 29979/04) Європейський Суд з прав людини підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування», зазначивши, що цей принцип передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах «Беєлер проти Італії» (Beyeler v. Italy), заява № 33202/96, пункт 120, «Онер`їлдіз проти Туреччини» (Oneryildiz v. Turkey), заява № 48939/99, пункт 128, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), № 21151/04, пункт 72, «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, пункту 51). Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, пункт 74, «Тошкуца та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, пункт 37) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах «Онер`їлдіз проти Туреччини» (Oneryildiz v. Turkey), пункт 128, та «Беєлер проти Італії» (Beyeler v. Italy), пункт 119).

Принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (див. зазначене вище рішення у справі «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, пункт 73). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (там само). З іншого боку, потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (рішення у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pine v. the Czech Republic), заява № 36548/97, пункт 58). Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (див. зазначене вище рішення у справі «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, пункт 74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (рішення у справах «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pine v. the Czech Republic), заява № 36548/97, пункт 58, «Ґаші проти Хорватії» (Gashi v. Croatia), заява № 32457/05, пункт 40, «Трґо проти Хорватії» (Trgo v. Croatia), заява № 35298/04, пункт 67).

У рішенні Конституційного Суду України від 27 лютого 2018 року №1-р/2018 (справа № 1-6/2018) зазначено, що основними елементами конституційного принципу верховенства права є справедливість, рівність, правова визначеність. Конституційні та конвенційні принципи, на яких базується гарантія кожному прав і свобод осіб та їх реалізація, передбачають правові гарантії, правову визначеність і пов`язану з ними передбачуваність законодавчої політики, необхідні для того, щоб учасники відповідних правовідносин мали можливість завбачати наслідки своїх дій і бути впевненими у своїх законних очікуваннях, що набуте ними на підставі чинного законодавства право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано (абзац третій пункту 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11 жовтня 2005 року №8-рп/2005). Принцип правової визначеності вимагає від законодавця чіткості, зрозумілості, однозначності правових норм, їх передбачуваності (прогнозованості) для забезпечення стабільного правового становища.

Наведене узгоджується із сталою практикою ЄСПЛ, яка знайшла своє відображення у справі «Звежинський проти Польщі», в якій Суд підкреслив, що, розглядаючи питання, які мають загальний інтерес, органи державної влади повинні діяти конкретно і дуже послідовно (рішення у справі «Беєлер проти Італії»). Крім того, як охоронець громадського порядку держава має моральне зобов`язання бути взірцевою, вона повинна стежити за тим, щоб такими були й державні органи, що захищають публічний порядок (пункт 73).

Таким чином, суд зазначає, що оскаржуване рішення Виконавчого комітету Вінницької міської ради спрямовано на спонукання ТОВ "Юкомбуд" виконати передбачені, п.2.3 рішенням Виконавчого комітету Вінницької міської ради від 19.12.2019 №3230, зобов`язання укласти договір про сплату пайової участі у розвитку інфраструктури міста, шляхом проведення проектування та реконструкції спортивного ядра комунального закладу "Вінницький ліцей №7 ім. Олександра Сухомовського" по вул. В. Городецького, 21 в м Вінниця прийнято в інтересах громади міста, однак містобудівні умови та обмеження можуть бути скасовані відповідно до положень ст. 29 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" лише за заявою замовника або за судовим рішенням. Суд наголошує, що посилання відповідача на те, що оспорюване рішення приймалось відповідно до наданих законом повноважень, не заслуговує на увагу, оскільки це не звільняє суб`єкта владних повноважень приймати свої рішення на підставі та у спосіб, визначені Конституцією та законами України, також суд зазначає, що виключення ст. 40 з Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" не скасовує зобов`язання позивача укласти договір про сплату пайової участі у розвитку інфраструктури м. Вінниця до ведення об`єкта будівництва в експлуатацію.

Згідно частин 1, 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищезазначене, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про обґрунтованість позову та наявність підстав для його задоволення.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв`язку з чим підстав для його скасування не вбачається.

Інші доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

За змістом частини першої статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Виконавчого комітету Вінницької міської ради залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2022 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Головуючий Боровицький О. А. Судді Курко О. П. Шидловський В.Б.