Постанова

від 19.07.2023 по справі 120/4962/22

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 липня 2023 року

м. Київ

справа № 120/4962/22

адміністративне провадження № К/990/11975/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Чиркіна С.М.,

суддів: Кравчука В.М., Шарапи В.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Виконавчого комітету Вінницької міської ради на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2022 року (суддя Томчук А.В.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 07 березня 2023 року (головуючий суддя: Боровицький О.А. , судді: Курко О.П., Шидловський В.Б.) у справі № 120/4962/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юкомбуд» до Виконавчого комітету Вінницької міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Товариство з обмеженою відповідальністю «Сварог Девелопмент», про визнання протиправним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В:

І. РУХ СПРАВИ

01 липня 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Юкомбуд» (далі також позивач, ТОВ «Юкомбуд» або товариство) звернулося до Виконавчого комітету Вінницької міської ради (далі також відповідач), у якому просило визнати протиправним та скасувати пункт 4 рішення від 16 червня 2022 року № 1219, яким скасовано містобудівні умови і обмеження забудови земельної ділянки від 20 грудня 2019 року № 158, затверджені наказом Департаменту архітектури та містобудування міської ради від 20 грудня 2019 року № 265 зі змінами і доповненнями, затвердженими наказом Департаменту архітектури та містобудування міської ради від 13 квітня 2020 року №75/1.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2022 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 07 березня 2023 року, позов задоволено.

04 квітня 2023 року на адресу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга відповідача, в якій скаржник просить скасувати рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2022 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 07 березня 2023 року і прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити.

Ухвалою Верховного Суду від 07 квітня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі. Цією ж ухвалою витребувано справу з суду першої інстанції.

28 квітня 2023 року від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому він просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.

Позивач та відповідач надіслали клопотання про прискорення розгляду справи, оскільки її розгляд має значення для подальшої діяльності учасників спірних правовідносин.

Ухвалою Верховного Суду від 18 липня 2023 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ «Юкомбуд» зареєстроване у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 29.07.2019 за номером 43137266 (код ЄДРПОУ), основним видом діяльності вказано 41.10 Організація будівництва будівель.

Рішенням Виконавчого комітету Вінницької міської ради від 19 грудня 2019 року № 3230 надано ТОВ «Юкомбуд» містобудівні умови та обмеження на проектування багатоквартирних житлових будинків з підземним паркінгом та трансформаторною підстанцією по вул. Архітектора Артинова б/н у місті Вінниці. Пунктом 2 вказаного рішення зобов`язано замовника, серед іншого, отримати вихідні дані на проектування відповідно до статті 29 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (п.2.1); розробити проектну документацію та затвердити її у встановленому законодавством порядку (п.2.2); до прийняття об`єкта до експлуатації укласти договір про сплату пайової участі у розвитку інфраструктури міста (п.2.3).

На виконання вищевказаного рішення, ТОВ "Юкомбуд" отримало містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки від 20 грудня 2019 року № 158, затверджені наказом департаменту архітектури та містобудування Вінницької міської ради від 20 грудня 2019 року № 265.

13 квітня 2020 року наказом департаменту архітектури та містобудування Вінницької міської ради № 75/1 затверджені зміни та доповнення до містобудівних умов і обмежень забудови земельної ділянки від 20 грудня 2019 року № 158.

Відповідно до отриманих містобудівних умов та обмежень товариство отримало необхідні технічні умови, уклало договір з проектувальними організаціями та виготовило проектну документацію на будівництво.

Судами встановлено, що виготовлена проектна документація за проектом "Нове будівництво багатоквартирних житлових будинків з підземним паркінгом та трансформаторною підстанцією по вул. Архітектора Артинова б/н у місті Вінниці", пройшла експертизу, про що складено Експертний звіт (позитивний) №741.5935.20/6615, затверджений 17 листопада 2020 року.

Наказом від 17 листопада 2020 року № 4 позивач затвердив подану проекту документацію на будівництво (1 черга).

27 листопада 2020 року ТОВ «Юкомбуд» отримало дозвіл на виконання будівельних робіт, зареєстрований за номером ВН012201127452.

Наказом від 26 листопада 2021 року № 9 позивач затвердив проекту документацію на будівництво 3 черги будівництва на підставі Експертного звіту (позитивний) №741.5935.20/6615, затвердженого 26 листопада 2021 року та отримав дозвіл на будівництво проект "Нове будівництво багатоквартирних житлових будинків з підземним паркінгом та трансформаторною підстанцією по вул. Архітектора Артинова б/н у місті Вінниці (3-тя черга будівництва), реєстраційний номер ВН 12211231423.

16 червня 2022 року Виконавчим комітетом Вінницької міської ради прийнято рішення №1219, пунктом 4 якого, із покликанням на Порядок забудови територій Вінницької міської територіальної громади, затверджений рішенням міської ради від 27 грудня 2019 року № 2083, Закон України "Про регулювання містобудівної діяльності", частину 1 статті 52 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", скасовані містобудівні умови і обмеження забудови земельної ділянки від 20 грудня 2019 року № 158, затверджені наказом департаменту архітектури та містобудування міської ради від 20 грудня 2019 року № 265, зі змінами та доповненнями, затвердженими наказом департаменту архітектури та містобудування міської ради від 13 квітня 2020 року № 75/1 (пункт 4 Рішення № 1219, далі Рішення № 1219).

Не погоджуючись з пунктом 4 Рішення № 1219, позивач звернуся до суду.

ІІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ

На думку позивача, відповідач при прийнятті оскаржуваного рішення діяв всупереч норм Закону України від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування» (далі також Закон № 280/97-ВР), адже скасування наданих містобудівних умов та обмежень по закону можливе лише за заявою замовника або за рішенням суду.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача заперечив щодо заявлених позовних вимог та вказав, що при винесенні оскаржуваного у цій справі рішення, Вінницька міська рада діяла в межах наданих законом повноважень, оскільки видача або ж скасування містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки є реалізацією відповідачем своїх публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства та повноважень, передбачених Законом № 280/97-ВР.

У відповіді на відзив, позивач, спростовуючи аргументи, що наведені у відзиві, посилаючись на норми Закону № 280/97-ВР вказав, що останній не наділяє виконавчі органи місцевого самоврядування правом скасовувати видані ж ними акти індивідуальної дії.

ІV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Задовольняючи позов, суд першої інстанції наголосив, що імперативні положення частини 8 статті 29 Закону України від 17 лютого 2011 року № 3038-VI «Про регулювання містобудівної діяльності» (в редакції чинній на момент прийняття спірного у цій справі рішення, далі також Закон № 3038-VI) визначають можливість скасування попередньо наданих містобудівних умов та обмежень лише за заявою замовника або за рішенням суду.

Суд наголосив, що на час розгляду цієї справи замовник заяви про скасування містобудівних умов та обмежень не подавав та рішення суду з цього питання не приймалось.

На думку суду першої інстанції, представник відповідача у судових засіданнях не надав нормативного обґрунтування наявності у відповідача права скасовувати з власної ініціативи містобудівні умови та обмеження.

Також суд першої інстанції констатував, що одним з аргументів відповідача є невиконання позивачем пункту 2.3 рішення Виконавчого комітету Вінницької міської ради від 19 грудня 2019 року № 3230 про надання ТОВ "Юкомбуд" вихідних даних містобудівних умов та обмежень на проектування багатоквартирних житлових будинків з підземним паркінгом та трансформаторною підстанцією по вул. Архітектора Артинова б/н у місті Вінниці, яким було зобов`язано замовника, до прийняття об`єкта в експлуатацію, укласти договір про сплату пайової участі у розвитку інфраструктури міста.

Щодо цього, суд першої інстанції наголосив, що пунктом 13 Закону "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" № 132-IX від 20.09.2019 зазначене зобов`язання було виключено із статті 40 ЗУ "Про регулювання містобудівної діяльності".

На думку суду першої інстанції, з моменту набрання чинності Закону України № 132-IX від 20 вересня 2019 року, а саме з 01 січня 2020 року, положення статті 40 цього Закону, які передбачали обов`язковість пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту були виключені із статті 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», відповідно, не могли бути застосовані.

Суд апеляційної інстанції погодився із висновком суду першої інстанції щодо можливості скасування містобудівних умов лише за заявою замовника або за рішенням суду.

Суд апеляційної інстанції додатково зазначив, що оскаржене рішення направлене на спонукання ТОВ «Юкомбуд» укласти договір про сплату пайової участі у розвитку інфраструктури міста, проте це не звільняє суб`єкта владних повноважень приймати свої рішення на підставі та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.

Також, на думку суду другої інстанції, виключення відповідних положень зі статті з 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" не скасовує зобов`язання позивача укласти договір про сплату пайової участі у розвитку інфраструктури м. Вінниця до ведення об`єкта будівництва в експлуатацію.

V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ

Відповідач у касаційній скарзі наголосив, що рішення судів не відповідають фактичним обставинам у справі та прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права.

На думку скаржника, мотивувальна частина рішення суду апеляційної інстанції містить суперечності, оскільки суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що оскаржене рішення відповідача спрямовано на спонукання ТОВ «Юкомбуд» виконати умови пункту 2.3 рішення виконавчого комітету від 19 грудня 2019 року № 3230 в частині необхідності укласти договір про сплату пайової участі у розвитку інфраструктури міста шляхом проведення проектування та реконструкції шкільного закладу. Водночас в інших реченнях рішення суду наголошено, що містобудівні можуть бути скасовані лише за заявою замовника або за судовим рішенням та виключення статті 40 з Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» не скасовує зобов`язання позивача укласти договір про сплату пайової участі у розвитку інфраструктури м. Вінниця.

Позивач подав відзив на касаційну скаргу, у якому зазначив, що справа не має фундаментального значення для формування єдиної правозастосовчої практики та не становить значного суспільного інтерес, оскільки носить загальний характер, який притаманний кожній аналогічній справі.

На думку позивача, рішення судів попередніх інстанцій є законними та обґрунтованими, а отже відсутні підстави для їх скасування.

VI. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінюючи доводи касаційних скарг та заперечень проти них, Суд дійшов таких висновків.

Верховний Суд переглянув оскаржувані судові рішення у межах доводів касаційної скарги, з урахуванням вимог статті 341 КАС України з`ясував повноту фактичних обставин справи, встановлених судами, перевірив правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права та встановив таке.

За приписами статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Також судом касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

Відповідно до статті 5 Закону України від 16 листопада 1992 року № 2780-XII "Про основи містобудування" (далі також Закон № 2780-XII) при здійсненні містобудівної діяльності повинні бути забезпечені у тому числі (…).

розміщення і будівництво об`єктів відповідно до затверджених у встановленому порядку містобудівної документації та проектів цих об`єктів;

урахування державних та громадських інтересів при плануванні та забудові територій;

урахування законних інтересів та вимог власників або користувачів земельних ділянок та будівель, що оточують місце будівництва.

Більш змістовне регулювання правовідносин у сфері містобудування передбачено Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності», який визначає правові та організаційні основи містобудівної діяльності і спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону № 3038-VI містобудівна документація - затверджені текстові та графічні матеріали з питань регулювання планування, забудови та іншого використання територій.

Містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки - документ, що містить комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва щодо поверховості та щільності забудови земельної ділянки, відступів будинків і споруд від червоних ліній, меж земельної ділянки, її благоустрою та озеленення, інші вимоги до об`єктів будівництва, встановлені законодавством та містобудівною документацією.

За приписами пункту 7 частини першої статті 2 Закону № 3038-VI планування і забудова територій - діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, юридичних та фізичних осіб, яка передбачає розроблення містобудівної та проектної документації, будівництво об`єктів.

Згідно з пунктом 8 частини 1 Закону № 3038-VI містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки (далі - містобудівні умови та обмеження) - документ, що містить комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва щодо поверховості та щільності забудови земельної ділянки, відступів будинків і споруд від червоних ліній, меж земельної ділянки, її благоустрою та озеленення, інші вимоги до об`єктів будівництва, встановлені законодавством та містобудівною документацією.

Частиною третьою статті 29 Закону № 3038-VI передбачено, що містобудівні умови та обмеження надаються відповідними спеціально уповноваженими органами містобудування та архітектури на безоплатній основі за заявою замовника, до якої додаються:

1) копія документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або копія договору суперфіцію;

2) копія документа, що посвідчує право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці, або згода його власника, засвідчена в установленому законодавством порядку (у разі здійснення реконструкції або реставрації);

3) викопіювання з топографо-геодезичного плану М 1:2000;

4) витяг із Державного земельного кадастру.

Судами встановлено, що позивач отримав містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки від 20 грудня 2019 року № 158, затверджені наказом департаменту архітектури та містобудування Вінницької міської ради від 20 грудня 2019 року № 265.

13 квітня 2020 року наказом департаменту архітектури та містобудування Вінницької міської ради № 75/1 затверджено зміни та доповнення до містобудівних умов і обмежень забудови земельної ділянки від 20 грудня 2019 року № 158.

Згідно із частиною 8 статті 29 Закону № 3038-VI містобудівні умови та обмеження є чинними до завершення будівництва об`єкта незалежно від зміни замовника.

Скасування містобудівних умов та обмежень здійснюється за заявою замовника або рішенням суду.

Отже, Законом № 3038-VI встановлений вичерпний перелік підстав для скасування містобудівних умов, серед яких відсутнє рішення виконавчого комітету за власної ініціативи.

Водночас згідно із частинами 4, 6 статті 41-1 Закону № 3038-VI, у разі виявлення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, вчинених об`єктами нагляду, головні інспектори будівельного нагляду мають право у тому числі (…) скасовувати чи зупиняти дію рішень, прийнятих об`єктами нагляду відповідно до визначених цим Законом повноважень, які порушують вимоги містобудівного законодавства, з одночасним складанням протоколу відповідно до Кодексу України про адміністративні правопорушення та подальшим оприлюдненням такої інформації на офіційному веб-сайті

У межах цієї справи суди встановили, що підставою для скасування виданих позивачу містобудівних умов вірогідно послугувало невиконання позивачем пункту 2.3 рішення Виконавчого комітету Вінницької міської ради від 19 грудня 2019 року № 3230, який передбачав укладання договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту.

З цього приводу судами першої та апеляційної інстанцій цілком слушно наголошено, що стаття 40 Закону № 3038-VI, у редакції чинній на дату прийняття рішення про надання містобудівних умов та обмежень, передбачала пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту, проте на день прийняття оскарженого рішення, на підставі пункту 13 Закону від 20 вересня 2019 року № 132-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", зазначена норма була скасована та згідно з підпунктом 2 частини 1 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень зміни набули чинності 01.01.2020.

Отже, з 01 січня 2020 року стаття 40 Закону № 3038-VI, що передбачала обов`язковість пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту, була виключена ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності» та не могла бути застосована.

В контексті предмету спору колегія суддів наголошує, що містобудівні умови та обмеження можуть бути скасовані або за заявою замовника або органами, уповноваженими частиною 8 статті 29 та частинами 1, 4, 6 статті 41-1 Закону № 3038-VI, з підстав, визначених цими нормами, які, своєю чергою, не пов`язують скасування містобудівних умов із дотриманням вимог Закону або угоди про пайову участь.

Що стосується повноважень відповідача скасовувати містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки від 20 грудня 2019 року № 158, затверджені наказом департаменту архітектури та містобудування Вінницької міської ради від 20 грудня 2019 року № 265, колегія суддів зазначає таке.

Згідно із статтею 59 Закону № 280/97-ВР рішення виконавчого комітету ради з питань, віднесених до власної компетенції виконавчих органів ради, можуть бути скасовані відповідною радою. Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Положенню частини десятої статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" надано офіційне тлумачення Рішенням Конституційного Суду України від 16.04.2009 №7-рп/2009 (далі - Рішення №7-рп/2009). Зазначено, що органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб`єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є "гарантією стабільності суспільних відносин" між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення.

Ненормативні правові акти місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вони вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, а тому не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання. Таким чином, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб`єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення.

У постанові від 19 березня 2021 року у справі № 2240/2861/18, де поставала ця ж правова проблема, Верховний Суд зазначив таке:

"На підставі отриманих містобудівних умов та обмежень … позивач розпочав проектування об`єкту, уклав ряд договорів, отримав необхідні дозвільні та інші документи.

Таким чином, оскільки, на підставі містобудівних умов у позивача на час прийняття оскаржуваного рішення, вже виникли правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, виконавчий комітет ради не мав права скасовувати цей акт.

Між тим, вказана обставина не унеможливлює оскарження містобудівних умов і обмежень у судовому порядку.

… Суд не вбачає підстав для обмеження тлумачення статті 3 Конституції України та статті 74 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» таким чином, що ці норми означають неможливість органів місцевого самоврядування скасовувати лише свої власні попередні рішення, але не рішення їх підпорядкованих структурних підрозділів, у випадках якщо ці рішення виконані, або на їх виконання склались певні правовідносини.

Таким чином, суд вважає, що гарантії стосовно неможливості органів місцевого самоврядування скасовувати попередні рішення, у випадках якщо ці рішення виконані, або на їх виконання склались певні правовідносини, стосуються не лише безпосереднього цих органів місцевого самоврядування, а також і підпорядкованих органів місцевого самоврядування".

Застосовуючи ці висновки в контексті обставин справи, що розглядається, Суд звертає увагу, що на підставі містобудівних умов позивачем розроблено проектну документацію будинку, згодом зареєстровано декларацію про початок виконання будівельних робіт.

Отже, на підставі містобудівних умов у позивача на час прийняття оскаржуваного рішення, вже виникли правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів.

Колегія суддів, з огляду на встановлені обставини справи та їх правове регулювання, вважає, що виконавчий комітет не мав права скасовувати містобудівні умови своїм рішенням.

Щодо доводів скаржника про те, що наведені судом апеляційної інстанції обставини та аргументи щодо зобов`язання позивача укласти договір про сплату пайової участі суперечать один одному, Верховний Суд зазначає таке.

Згідно із частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Предметом спору у справі є пункт 4 рішення Виконавчого комітету Вінницької міської ради від 16 червня 2022 року № 1219, яким скасовані містобудівні умови і обмеження забудови земельної ділянки від 20 грудня 2019 року № 158.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, у тому числі (…), чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано.

У частині другій статті 19 Конституції України зазначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Колегія суддів звертає увагу, що за приписами частини 2 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог, відповідно питання виконання ТОВ «Юкомбуд» умов пункту 2.3 рішення виконавчого комітету від 19 грудня 2019 року № 3230 в частині необхідності укласти договір про сплату пайової участі у розвитку інфраструктури, не є предметом спору у цій справі та виконання або невиконання цих умов не наділяє відповідача повноваженнями самостійно скасовувати містобудівні умови.

Отже, при оцінці рішення суб`єкта владних повноважень крізь призму частини 2 статті 2 КАС України Верховний Суд дійшов висновку, що в контексті вимог частини 2 статті 19 Конституції України, статті 59 Закону України, "Про місцеве самоврядування в Україні, частини 8 статті 29 «Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», відповідач діяв не у спосіб визначений Законом та за відсутності відповідних повноважень для скасування містобудівних умов самостійно.

Згідно із статтею 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень і погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій.

У зв`язку із залишенням рішень судів попередніх інстанцій без змін відсутні підстави для перерозподілу судових витрат.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 356, 359 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Виконавчого комітету Вінницької міської ради залишити без задоволення.

Рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2022 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 07 березня 2023 року у справі № 120/4962/22 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду: С.М. Чиркін

В.М. Кравчук

В.М. Шарапа