Ухвала

від 23.03.2023 по справі 756/1701/23

ПРИДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЧЕРКАС

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 756/1701/23

Номер провадження 2-з/711/16/23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 березня 2023 року суддя Придніпровського районного суду м. Черкаси Демчик Р.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову до подачі позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Фрейм Рентал» про солідарне стягнення заборгованості,-

встановив:

08.02.2023року адвокатМельник О.В,діючи вінтересах ОСОБА_1 звернувся доОболонського районногосуду м.Києва ззаявою прозабезпечення позову.В заявіпросить накласти арешт на автомобіль марки BMW X6 35i VIN НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 , а також накласти арешт на грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті позичальнику та/або поручителю і знаходяться у них чи інших осіб, в межах суми майбутнього позову.

Заяву обґрунтовує тим, що 25.06.2021 року між ОСОБА_3 і ОСОБА_2 (Позичальник) був укладений договір позики № 1.

За умовами вказаного договору Заявник передав у власність Позичальнику грошові кошти в сумі 668 560 грн., що за курсом Національного банку України гривні відносно долара США на дату передання коштів, становило 24 400 доларів США. Позичальник зобов`язався повернути суму позики частинами у строк до 25.06.2022 року включно.

Повернення коштів повинно здійснюватися шляхом банківського переказу на розрахункові/карткові рахунки Заявника, відповідно до вимог чинного законодавства, в грошовій одиниці гривні, в сумах, які еквівалентні сумам в доларах США за офіційним курсом Національного банку України на день такої виплати (п. 2.1. Договору).

З метою забезпечення належного виконання взятих позичальником за Договором зобов`язань, ТОВ «Фрейм Рентал» (надалі - Поручитель) виступило в якості поручителя, про що був укладений відповідний договір поруки від 25.06.2021 року за № 1.

Починаючи з лютого 2022 року позичальник припинив сплачувати платежі за графіком та на 25.0.2022 року (дату повернення суми позики) не повернув суму грошових коштів взятих у борг. Внаслідок чого утворилася заборгованість, яка станом на 25.06.2022 року становила еквівалент 21 833,35 доларів США.

Керуючись положеннями договору позики та договору поруки, нормами чинного законодавства, заявник 25.07.2022 року направив позичальнику і поручителю вимогу про погашення заборгованості, з урахуванням нарахованих штрафних санкцій, на загальну суму грошового еквіваленту 34 989,51 доларів США. Зазначені вимоги повернулися заявнику без вручення з підстав «закінчення терміну зберігання». Іншими словами позичальник та поручитель відмовились від отримання поштового відправлення, оскільки знали від кого було воно направлено та якого роду документ був у ньому.

10.01.2023 року заявник повторно направив вимогу позичальнику і поручителю сплатити суму боргу, з урахуванням штрафних санкцій, на загальну суму, яка станом на 31.12.2022 року, становить грошовий еквівалент 61 894,40 доларів США. Зазначена вимога також була проігнорована, жодних дії зі сторони позичальника та поручителя, щодо отримання її та дій спрямованих на врегулювання спірного питання, не вчинено. У зв`язку з цим, заявник змушений звернутися до суду для стягнення заборгованості в примусовому порядку.

Зокрема вимоги заявника будуть стосуватися стягнути з позичальника та поручителя як з солідарних боржників суму в розмірі 61 894,40 доларів США, з якої: основний борг по позиці, який становить 21833,35 доларів США; пеня за період прострочення 01.03.2022р. -20.07.2022р. - 13111,14 доларів США; пеня за період прострочення 21.07.2022р. - 31.12.2022р. - 26610,60 доларів США» -3%річних за період прострочення 01.03.2022р. - 20.07.2022р. - 45,02 доларів США; 3%річних за період прострочення 21.07.2022р. - 31.12.2022р. - 294,29 доларів США.

Зазначені кошти підлягають сплаті в гривнях за офіційним курсом Національного банку України, встановленим для відповідної валюти на день платежу.

Відповідно до статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо не вжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також інших підстав, визначених законом.

Зважаючи на ціну можливого позову, заявник вважає, що найкращим заходом забезпечення позову буде накладення арешту на майно та грошові кошти, що належать майбутнім відповідачам в межах заявленої суми майбутнього позову. Необхідність забезпечення позову у такий спосіб викликана через статус позичальника і поручителя. Відповідно до даних з ЄДРПОУ позичальник здійснює прямий вирішальний вплив на поручителя, адже є його 100% учасником та керівником відповідно.

А тому будь-які дії позичальника і поручителя є синхронізованими і спрямованими на єдине бажанням не повертати суму боргу за договором заявнику.

Як слідує з переписки заявника і позичальника засобами електронної пошти, позичальник шукає і посилається на надумані підстави не врегульовувати спірну ситуацію. Зокрема ним було зірвано підписання мирової угоди щодо врегулювання суми боргу, адже

Заявник був готовим відмовитись від свого права вимагати сплатити додаткові нарахування у вигляді штрафних санкцій за невиконання зобов`язання за договором.

Крім того, згідно даних ЄДРПОУ, основним видом діяльності поручителя є «надання в оренду інших машин, устаткування та товарів», однак на електронній платформі продаж (маркетплейс) «ОЛХ» заявник помітив продаж фото та відео апаратури поручителя, деякі зі зразків є дороговартісними, продаж декількох штук в повній мірі міг би покрити заборгованість перед заявником. Але жодних коштів від позичальника чи/або поручителя заявник не отримував.

На думку заявника це свідчить про те, що поручитель за рішенням позичальника здійснює продаж активів, які є основними засобами за допомогою яких здійснюється господарська діяльність. Це свідчить лише про те, що такі дії вчиняються з метою уникнення накопичення значних коштів на рахунках юридичної особи - поручителя для того щоб з останнього не можна було стягнути суму боргу за рішенням суду.

При цьому позичальник здійснює основну статутну діяльність поручителя через себе, як фізичну особу - підприємця. Про свідчить проект договору прокату згенерований на інтернет сторінці поручителя. Крім того, позичальник є співвласником ТОВ Універсал Студія (код ЄДРПОУ 44175281) яке було утворено 02.07.2021 року, відразу після отримання ним грошових коштів в борг. Частка позичальника у юридичній особі складає 500 000 грн.

Також, як стало відомо заявнику, з метою уникнення виконання зобов`язання щодо сплати заборгованості, Позичальник продає власний автомобіль марки BMW Х6 35і VIN НОМЕР_1 державний номерний знак НОМЕР_3 .

Всі ці дії вчиняються з метою уникнення стягнення заборгованості за рішенням суду з причин відсутності будь-якого майна та грошових кошті як на рахунках позичальника та і на рахунках поручителя.

Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 09.02.2023 року справу за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову до подачі позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ТОВ «Фрейм Рентал» про солідарне стягнення заборгованості передано за підсудністю до Черкаського районного суду Черкаської області.

Ухвалою Черкаського районного суду Черкаської області від 17.03.2023 року справу за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову до подачі позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ТОВ «Фрейм Рентал» про солідарне стягнення заборгованості передано за підсудністю до Придніпровського районного суду м. Черкаси.

Згідно протоколу атоматизованого розподілу справи між суддями від 21.03.2023 року заява про забезпечення позову передана на розгляд судді Демчика Р.В.

Дослідивши зміст заяви про забезпечення позову та додані до неї документи, суддя приходить до наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду), крім випадків, передбачених частиною п`ятою цієї статті.

Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 1-1) накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до частини третьоїстатті 150 ЦПК Українивиди забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.

Відповідно до п.4 постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Так, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це тимчасове обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) зазначено, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20).

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

Частиною другою статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування

Згідно ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За змістом ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Всупереч вищевикладених норм процесуального законодавства заявником не додано до заяви про забезпечення позову належних, з точки зору допустимості, доказів на підтвердження належності на праві власності ОСОБА_2 автомобіля марки BMW X6 35i, державний номерний знак НОМЕР_2 , оскільки відповідна обставина має підтверджуватись відомостями з баз даних сервісного центру МВС України, оформленими належним способом. Заявником, до суду надано лише ксерокопію свідоцтва про реєстрацію вищевказаного транспортного засобу за ОСОБА_2 , навіть без належного її засвідчення, яка не є належним доказом того, що відповідачу ОСОБА_2 на даний час належить вищевказаний транспортний засіб.

Необґрунтованою є й вимога про накладення арешту на грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачам і знаходяться у них чи інших осіб, оскільки подібний спосіб забезпечення позову має абстрактний неконкретизований характер (не визначено про які кошти та яких осіб йдеться мова; які обставини свідчать про реальність існування таких коштів), що унеможливлює реальне виконання рішення суду про вжиття такого заходу забезпечення позову у спосіб, обраний заявником, а відтак такий спосіб не відповідає критеріям ефективності та розумності.

Крім того, суд звертає увагу, що заявником у заяві про забезпечення позову не наведено достатніх обґрунтувань та не доведено належними доказами, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Посилання заявника на здійснення відповідачем продажу фотоапаратури, як обставин які свідчать про намагання уникнути виконання боргових зобов`язань, є припущенням, яке в контексті розміру боргового зобов`язання, виглядає недостатньо обґрунтованим.

Сам факт порушення відповідачами договірних зобов`язань, не досягнення сторонами згоди щодо досудового врегулювання спору не є достатньою правовою підставою для забезпечення позову та не свідчить про подальше можливе ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду про стягнення з відповідачів грошової заборгованості.

Також, суд приходить до висновку, що представником заявника не надано доказів які б свідчили про існування у ОСОБА_2 реального бажання вчиняти дії направленні на відчуження належного йому рухомого та нерухомого майна.

Будь-яких доказів в обгрунтування необхідності застосування заходу забезпечення позову, заявником не наведено та не надано.

За таких обставин суд не вбачає підстав для задоволення заяви про забезпечення позову до подачі позовної заяви.

Крім того із автоматизованої системи документообігу Придніпровського районного суду м. Черкаси (Д-3) вбачається, що 15.03.2023 року ОСОБА_1 звернувся до Придніпровського районного суду м. Черкаси із позовом до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Фрейм Рентал», в якому просив стягнути з ОСОБА_2 солідарно з ТзОВ «Фрейм Рентал» на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики №1 від 25.06.2021р. у розмірі еквівалентному 21833,35 доларів США, пеню у розмірі 39731,04 доларів США та три проценти річних у розмірі 339,38 доларів США, що підлягають сплаті в гривнях за офіційним курсом Національного банку України, встановленим для відповідної валюти на день платежу.

Одночасно з позовом до суду надійшла заява позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову, в якій останній просить накласти арешт на автомобіль марки BMW X6 35i VIN НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 , а також накласти арешт на грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті позичальнику та/або поручителю і знаходяться у них чи інших осіб, в межах суми позову.

Ухвалою судді Придніпровського районного суду м. Черкаси Скляренко В.М. від 17.03.2023 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовлено.

На підставі викладеного та, керуючись ст.ст. 149-154, 258-261, 353-355 ЦПК України, суд, -

постановив:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову до подачі позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Фрейм Рентал» про солідарне стягнення заборгованості - відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту рішення.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. В разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду скарги апеляційним судом.

Суддя: Р. В. Демчик