Рішення

від 15.12.2022 по справі 761/25671/21

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/25671/21

Провадження № 2/761/4797/2022

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 грудня 2022 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді: Пономаренко Н.В

за участю секретаря: Бражніченко І.О.

представника позивача: ОСОБА_17.

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інформаційне агентство» Новини України», Товариства з обмеженою відповідальністю «Українське Незалежне Інформаційне агентство Новин» про захист честі, гідності та ділової репутації, визнання поширеної інформації недостовірною та її спростування, зобов`язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в :

в липні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інформаційне агентство» Новини України», Товариства з обмеженою відповідальністю «Українське Незалежне Інформаційне агентство Новин», згідно з яким просив: визнати інформацію, поширену відносно позивача - ОСОБА_1 ТОВ «Інформаційне агентство «Новини України» та ТОВ «Українське Незалежне Інформаційне агентство Новин» під час проведення прес-конференції, яка відбулася ІНФОРМАЦІЯ_1 у приміщенні конференц-залу ТОВ «Українське Незалежне Інформаційне агентство Новин», відеозапис якої розміщений в мережі Інтернет на сайті https://www.unian.net/ в україномовній версії за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_2 та російськомовній версії за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_3, а саме:

-«матеріали, які ми сьогодні оприлюднюємо прес-конференцією де чітко видно, що це дійсно пан ОСОБА_1 скоює погрози»;

-«Это ОСОБА_1 …является одновременно и руководителем ІНФОРМАЦІЯ_8 »;

-«пройдисвіта ОСОБА_1 , який під вивіскою торгівлі на міжнародних біржах запустив з України на весь пострадянський простір, а потім і на весь світ низьку міжнародних лохотронів…Таких як FX Space, Daxioma, Fresh Forex і багато інших »;

-«Міжнародний шахрай винен у у середньому по п`ять тисяч доларів у майже трьох тисяч родин»;

-«Повна безкарність в Україні одурманила міжнародного шахрая»;

-« ОСОБА_1 п`ятнадцятьма різними мовами заманює у фінансову пастку фальшованими ним вже нібито супер прибутками, заганяє азартних жертв у борги змушує брати у нього ж мікро кредити з трьохсот відсотковою накруткою, а після накопичення серйозного боргу вибиває гроші»;

-«Після розголосу на весь світ такої брутальної підтасовки, ОСОБА_1 … довелося закрити не лише лохотрон ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_8 Україна», а й навіть задіяного для його створення офшорку Рістон Кепітал ЛТД…Знов-таки через фальшування документів. Сама контора була ліквідована у 2016»;

-« Імперія шахраїв розвивається швидкими темпами. Після ІНФОРМАЦІЯ_8 ОСОБА_1 …створюють нові контори лохотрони»;

-« ОСОБА_1 … тепер розводять лохів через лохотрони під назвами Want Trade, Want Broker, FX Coin »;

-«про сусідні держави … про Придністров`я, і про Російську Федерацію, і там виявилось, що масштаби діяльності окремо взятого ОСОБА_1 і його фейк форекс структури, дійшли від Москви до навіть Нижньовартівська - це мова іде про Сибір »;

-«вдається українському аферисту»;

-«в Росії нарахували від його діяльності подібних його структур сотні мільйонів рублів»;

-«постраждалими є громадяни не лише України і Російської Федерації, Придністров`я, а громадяни Білорусії, є дуже велика кількість постраждалих в Ізраїлі, постраждалих в Німеччині. І все це має лише одну причину - це ОСОБА_1 »;

- ОСОБА_1 : основатель форекс лохотрона ІНФОРМАЦІЯ_8 Украина, ликвидированного в нашей стране после ставшего публичным через сеть Интернет скандала с многочисленными пострадавшими от фреш форекса, но он успешно орудует в Российской Федерации… Тамошнее Министерство внутренних дел заявило об атаке форекс структур ОСОБА_1 на граждан Ханты-мансийского автономного округа »;

-«По материалам журналистского расследования четко установлена причастность именно ОСОБА_1 к форекс структурам обворовавшим на сотни миллионов рублей рядовых россиян»;

-« Эта ОСОБА_1 форекс детище на ряду с его другими Интернет лохотронами Daxioma, FX Coin и FX Space рекламируется на еще одной созданной им же площадке в России FX Maximum»;

-«экспертизы официального сообщения Министерства внутренних дел Российской Федерации по нанесению ущерба жителям Ханты -мансийского округа компанией FX Space, созданной именно гражданином Украины ОСОБА_1 »;

-« Эта позиция главного русского государственного органа внутренних дел стало фундаментом для российского криминального дела аферы ОСОБА_1 »;

-«вони продовжують свою діяльність в Ізраїлі і відповідно там кількість постраждалих від діяльності ОСОБА_1 збільшується, як і від інших фейк брокерів, фейк форекс брокерів»;

-«ця людина несе загрозу й національній безпеці, безпосередньо економічній безпеці» - недостовірною і такою, що принижує честь, гідність та порушує право на недоторканість ділової репутації ОСОБА_1 ;

Зобов`язати ТОВ «Інформаційне агентство «Новини України» та ТОВ «Українське Незалежне Інформаційне агентство Новин» у строк не пізніше семи календарних днів з дня набрання законної сили рішенням суду у цій справі спростувати недостовірну інформацію відносно ОСОБА_1 шляхом опублікування в мережі Інтернет на сайті https://www.unian.net/ під заголовком «Спростування» вступну та резолютивну частини цього рішення суду, не допускаючи при цьому власних коментарів.

Позовні вимоги обґрунтовано, серед іншого, тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у приміщенні Інформаційного агентства «УНІАН» була проведена прес-конференція на тему: «ІНФОРМАЦІЯ_9», у якому про позивача було розповсюджену вищенаведену інформацію.

Згідно опублікованого оголошення, яке міститься за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_4 (україномовна версія) та за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_5 (російськомовна версія), організатором цієї прес-конференції виступило Інформаційне агентство «Новини України», тобто ТОВ «Інформаційне агентство «Новини України», а учасниками виступили: ОСОБА_14 , директор Інформаційного агентства «Новини України»; ОСОБА_15 , інформаційний продюсер Інформаційного агентства «Новини України»; ОСОБА_16 , адвокат.

Зазначено, що вказана прес-конференція проводилася, в тому числі, із онлайн-трансляцією в мережі Інтернет на веб-сайті ТОВ «Українське Незалежне Інформаційне агентство України» та на каналі останнього в мережі відеохостингу Youtube.

При цьому, після проведення прес-конференції ТОВ «Українське Незалежне Інформаційне агентство України» розмістив відео проведеної прес-конференції на своєму веб-сайті в україномовній версії за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_2 та в російськомовній версії за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_6.

Також, відеозапис проведеної прес-конференції розміщено на каналі ТОВ «Українське Незалежне Інформаційне агентство України» в мережі відеохостингу Youtube за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_7.

Разом з тим, позивач вважає, що вищенаведена інформація, яка була поширена відповідачами відносно нього, є недостовірною та такою, що порушує його особисті немайнові права, зокрема принижує честь, гідність і ділову репутацію.

Так, зазначає, що, зважаючи на відсутність вироку суду про визнання винним позивача у вчиненні будь-якого кримінального правопорушення, висловлювання відповідачів у формі фактичних тверджень про вчинення позивачем злочинів є поширенням відносно позивача недостовірних та неправдивих відомостей, тобто відомостей про події та явища, яких не існувало взагалі.

Крім того, оскільки юридична особа - ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_8 Україна» було ліквідована за рішенням засновників 26.04.2018 року, поширена інформація як про вчинення та продовження начебто незаконної діяльності вказаної юридичної особи, так і про проведення обшуку у вказаній юридичній особі, є недостовірною та негативною інформацією.

При цьому, відомостями з ресурсу WHOIS підтверджується, що позивач та юридичні особи, засновані ним, не мають відношення до будь-яких веб-ресурсів в мережі Інтернет, не є власниками веб-сайтів ІНФОРМАЦІЯ_8 чи ІНФОРМАЦІЯ_8 , а також не мають жодного відношення до веб-порталів начебто торгових бірж FX Space, Daxioma, Fresh Forex, Want Trade, Want Broker, FX Coin, FX Maximum, FIC Market та інших, на які посилався відповідач під час проведення прес-конференції.

З урахуванням викладеного, а також враховуючи те, що розповсюдження недостовірної інформації сформувало у суспільстві негативний образ щодо нього як злочинця, позивач звернувся до суду з цим позовом, який просив задовольнити у повному обсязі.

Ухвалою від 21.07.2021 року позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою від 20.09.2021 року відкрито провадження у справі, розгляд якої вирішено проводити за правилами загального позовного провадження.

28.10.2021 року до суду надійшов відзив ТОВ «Уніан» на позовну заяву, в якому відповідач, посилаючись на безпідставність та необгрунтованість позовних вимог, просив у задоволенні позову відмовити. При цьому, в обгрунтування своїх заперечень щодо позовних вимог зазначав, що у відповідності до вимог Закону України «Про інформаційні агентства» та Закону України «Про телебачення і радіомовлення» він не може нести відповідальність за поширення інформації, яку позивач вважає недостовірною, оскільки за обставинами даної справи відбулася пряма трансляція в мережі Інтернет прес-конференції, на якій службові особи відповідача ТОВ «Інформаційне агентство» «Новини України», які є також представниками інформаційного агентства, висловлювали свої думки, наводили результати журналістського розслідування, критикували правоохоронні органи за їх бездіяльність.

04.11.2021 року до суду надійшла відповідь позивача на відзив.

16.11.2021 року до суду надійшли письмові пояснення позивача.

Ухвалою від 07.02.2022 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив задовольнити.

Відповідач ТОВ «Інформаційне агентство «Новини України» у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини своєї неявки суд не сповістив.

Відповідач ТОВ «Уніан» у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини своєї неявки суд не повідомив.

Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, судом встановлені наступні обставини та відповідні ним правовідносини.

Так, статтею 3 Конституції України передбачено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Згідно приписів ст. 34 Конституції України кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

У свою чергу, відповідно до ст. 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Праву на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов`язок не поширювати про особу недостовірну інформацію та таку, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію.

У відповідності до положень ст. 32 Конституції України кожному гарантується cудовий захист права спростувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

Згідно з ч. 1 ст. 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на спростування цієї інформації.

Як встановлено вимогами положеннями ч.ч. 4, 7 ст. 277 ЦК України спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію.

Юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: доведення обставин поширення спірної інформації; поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; поширена інформація є недостовірною, тобто такою, яка не відповідає дійсності; поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Під поняттям честі слід розуміти особисте немайнове благо, що є позитивною соціальною оцінкою особи в очах оточуючих, яка ґрунтується на відповідності поведінки до загальноприйнятих уявлень про добро і зло та усвідомлення особою цієї оцінки. Під поняттям гідності слід розуміти чинник моральної свідомості, який, водночас, відображає моральне ставлення індивіда до самого себе та суспільства до нього. У свою чергу, діловою репутацією є усталена оцінка фізичної особи, що ґрунтується на наявній інформації про її позитивні та негативні суспільно значимі діяння у певній сфері, що відома оточуючим.

Обов`язок довести, що поширена інформація є достовірною, покладається на відповідача, проте позивач має право подати докази недостовірності поширеної інформації. Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про інформацію» інформація - це будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.

Відповідно до ст.. 2 Закону України «Про інформацію» основними принципами інформаційних відносин є: гарантованість права на інформацію; відкритість, доступність інформації, свобода обміну інформацією; достовірність і повнота інформації; свобода вираження поглядів і переконань; правомірність одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації; захищеність особи від втручання в її особисте та сімейне життя. За змістом частин першої та другої статті 7 цього Закону право на інформацію охороняється законом. Держава гарантує всім суб`єктам інформаційних відносин рівні права і можливості доступу до інформації. Ніхто не може обмежувати права особи у виборі форм і джерел одержання інформації, за винятком випадків, передбачених законом.

Статтею 27 Закону України «Про інформацію» передбачено, що порушення законодавства України про інформацію тягне за собою дисциплінарну, цивільно-правову, адміністративну або кримінальну відповідальність згідно із законами України.

За положеннями ст.59 Закону України «Про телебачення і радіомовлення» телерадіоорганізація, зокрема, зобов`язана: а) дотримуватися законодавства України та вимог ліцензії; в) поширювати об`єктивну інформацію.

Відповідно до змісту ст. 48 Закону України «Про телебачення і радіомовлення» кожна телерадіоорганізація-ліцензіат зобов`язана вести журнал обліку передач, які телерадіоорганізація транслювала чи ретранслювала або забезпечувала їх трансляцію чи ретрансляцію у повній та незмінній формі третьою особою (оператором телекомунікацій). У журналі обліку передач фіксуються: дата випуску, час початку і закінчення передачі; назва і тема передачі; прізвище авторів і ведучих передачі; мова передачі. Журнал обліку передач зберігається телерадіоорганізацією протягом року з дня останнього запису в ньому. Усі передачі, які телерадіоорганізація транслювала чи ретранслювала або забезпечувала їх трансляцію чи ретрансляцію у повній та незмінній формі третьою особою (оператором телекомунікацій), повинні бути записані і зберігатися протягом 14 днів від дати їх розповсюдження, якщо у цей строк не надійшло скарги щодо їхнього змісту. У разі подання скарги щодо змісту передачі її записи зберігаються до того часу, поки скаргу не буде розглянуто і рішення стосовно неї не буде прийнято у визначеному порядку.

За змістом ч.ч. 1, 3, 5 ст. 64 Закону України «Про телебачення і радіомовлення» громадянин або юридична особа мають право вимагати від телерадіоорганізації спростування поширених у її програмі чи передачі відомостей, які не відповідають дійсності та/або принижують честь і гідність особи. Заяву з вимогою спростування має бути подано до телерадіоорганізації у письмовій формі протягом 14 днів з дня поширення таких відомостей з письмовим повідомленням про це Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення. На вимогу заявника телерадіоорганізація зобов`язана надати йому можливість безкоштовного прослуховування (перегляду) відповідного фрагмента програми чи передачі або надати копію запису фрагмента з відповідною оплатою.

Однак звернення громадянина або юридичної особи до телерадіоорганізації зі скаргою в порядку ст.64 Закону України «Про телебачення та радіомовлення» не є обов`язковою передумовою звернення до суду за захистом недоторканості ділової репутації, адже передбачає право, а не обов`язок особи на звернення до телерадіоорганізації зі скаргою щодо змісту відповідних програм та передач та, відповідно, на отримання копії запису фрагмента зі спірної інформацією. Право на судовий захист ділової репутації не залежить від того, чи скористалися громадянин чи юридична особа правом вимагати від телерадіоорганізації спростування недостовірної інформації в позасудовому порядку.

Тому сплив установленого законом 14-денного строку зберігання трансльованої передачі та незвернення заявника до телерадіоорганізації протягом цього строку з відповідною (відповідними) вимогою (вимогами) у порядку частин третьої, п`ятої статті 64 Закону України «Про телебачення і радіомовлення» про спростування недостовірної інформації та/або про надання копії запису фрагмента передачі не позбавляє його можливості захистити свої права у судовому порядку з дотриманням принципу змагальності сторін.

Так, за правилами ст.ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

При цьому, відповідно до ч.1 ст. 76, ч. 1 ст.77 та ст. 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Отже, виходячи з вищенаведених положень законодавства, можна дійти висновку, що для досягнення мети здійснення судового розгляду, позивач має право надати або відеозапис, отриманий у порядку ст. 64 Закону України «Про телебачення і радіомовлення», або відеозапис з електронного інтернет-джерела (електронної платформи), на якому (якій) розміщено відеоролик.

Аналогічний правовий висновок викладено і у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.12.2021 року у справі № 905/902/20.

Крім того, слід зазначити, що згідно роз`яснень Пленуму Верховного Суду України, що містяться в постанові №1 від 27.02.2009 року «Про застосування судами законодавства, що регулює захист честі, гідності і ділової репутації» належним відповідачем у разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник веб-сайта, особи яких позивач повинен установити та зазначити в позовній заяві. Якщо автор поширеної інформації невідомий або його особу та/чи місце проживання (місцезнаходження) неможливо встановити, а також коли інформація є анонімною і доступ до сайта - вільним, належним відповідачем є власник веб-сайта, на якому розміщено зазначений інформаційний матеріал, оскільки саме він створив технологічну можливість та умови для поширення недостовірної інформації.

При цьому, дані про власника веб-сайта можуть бути витребувані в адміністратора системи реєстрації та обліку доменних назв та адреси українського сегмента мережі Інтернет.

Звертаючись до суду з позовом, позивач наголошував на тому, що інформація, яка, на його думку, підлягає спростуванню відповідачами, як недостовірна, була поширена ІНФОРМАЦІЯ_1 у межах онлайн-трансляції в мережі Інтернет на веб-сайті ТОВ «Українське Незалежне Інформаційне агентство України» та на каналі останнього в мережі відеохостингу Youtube під час проведення прес-конференції на тему: «ІНФОРМАЦІЯ_9».

Крім того, позивач вказував, що після проведення прес-конференції ТОВ «Українське Незалежне Інформаційне агентство України» розмістив відео проведеної прес-конференції на своєму веб-сайті в україномовній версії за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_2 та в російськомовній версії за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_6, а також на каналі ТОВ «Українське Незалежне Інформаційне агентство України» в мережі відеохостингу Youtube за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_7.

На підтвердження факту поширення відповідачами інформації про позивача ним було надано 1 компакт-диск із відеороликом, а також роздруківки з мережі Інтернет про проведену ІНФОРМАЦІЯ_1 прес-конференцію та стенограму прес-конференції від ІНФОРМАЦІЯ_1.

Судом, за результатами вивчення компакт-диску та перегляду у судовому засіданні відео файлу, збереженому на ньому, встановлено, що дата створення відповідного файлу є відмінною від ІНФОРМАЦІЯ_1 (ІНФОРМАЦІЯ_10, з подальшими змінами ІНФОРМАЦІЯ_11) - тобто, відповідний відеоролик не є записом прес-конференції, яка, як стверджує позивач, була поширена відповідачем ТОВ «Уніан» на своєму веб-сайті.

Своїм правом на звернення до телерадіоорганізації зі скаргою щодо змісту відповідної прес-конференції та, відповідно, на отримання копії запису фрагмента зі спірної інформацією, як це передбачено положеннями ст. 64 Закону України «Про телебачення і радіомовлення», позивач не скористався.

Натомість, наданий позивачем компакт-диск, який міг би підтвердити поширення інформації у мережі Інтернет, не є доказом такого поширення, адже позивачем не доведено належними та допустимими доказами, що саме відповідач - ТОВ «Уніан» поширив оспорювану інформацію мережі Інтернет. Крім того, надана стороною позивача виготовлена в паперовому вигляді стенограма прес-конференції, яка відбулась ІНФОРМАЦІЯ_1 не відповідає вимогам визначеним, зокрема, ст.78 ЦПК України.

Також, слід зазначити, що, як вбачається зі змісту позовної заяви, позивач вказує, що учасниками прес-конференції, яка відбулася ІНФОРМАЦІЯ_1, та авторами поширеної інформації, яка підлягає спростуванню, є ОСОБА_14 , директор Інформаційного агентства «Новини України»; ОСОБА_15 , інформаційний продюсер Інформаційного агентства «Новини України»; ОСОБА_16 , адвокат.

При цьому, виходячи з аналізу оспорюваної інформації, судом встановлено, що більша частина інформації заснована на матеріалах журналістського розслідування.

У свою чергу, як зазначив Верховний Суд у своїй постанові від 14.12.2022 року у справі № 454/2743/19, відповідачами у справі про захист гідності, честі чи ділової репутації є фізична або юридична особа, а також автор цієї інформації.

Належним відповідачем у разі поширення оспорюваної інформації в мережі інтернет є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник веб-сайту, особи яких позивач повинен установити та зазначити в позовній заяві.

Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частина перша та третя статті 13 ЦПК України).

Позов може бути пред`явлений спільно кількома позивачами або до кількох відповідачів. Кожен із позивачів або відповідачів щодо другої сторони діє в цивільному процесі самостійно (частина перша статті 50 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду заяви за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача.

У разі пред`явлення позову до частини відповідачів, суд не вправі зі своєї ініціативи і без згоди позивача залучати інших відповідачів до участі у справі як співвідповідачів та зобов`язується вирішити справу за тим позовом, що пред`явлений, і відносно тих відповідачів, які зазначені в ньому.

Якщо позивач не заявляє клопотання про заміну неналежного відповідача (або залучення інших співвідповідачів в окремих справах згідно специфіки спірних правовідносин), суд повинен відмовляти у задоволенні позову.

Отже, визначення відповідачів, предмет спору та підстави позову є правом позивача. Разом з тим установлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

Схожі за змістом висновки викладені, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18), від 20 червня 2018 року у справі № 308/3162/15-ц (провадження № 14-178цс18), від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17-ц (провадження № 14-392цс18).

Однак, незважаючи на те, що позивачу відомі автори оспорюваної інформації, про що він сам зазначає у своєму позові, він не скористався своїм правом залучити їх до участі у справі в якості відповідачів.

Натомість, згідно з п. 3 ч. 1 Закону України «Про інформаційні агентства» встановлено, що інформаційне агентство не несе відповідальності за розповсюдження інформації, яка не відповідає дійсності, принижує честь і гідність громадян та організацій, порушує їх права і законні інтереси або являє собою зловживання свободою діяльності інформаційних агентств і права журналіста, якщо ця інформація є дослівним відтворенням публічних виступів або повідомлень суб`єктів владних повноважень, фізичних та юридичних осіб.

Як передбачено ст. 67 Закону України «Про телебачення і радіомовлення», телеорганізація та її працівники не несуть відповідальності за поширення інформації, що не відповідає дійсності, у разі: якщо ця інформація розповсюджувалася без попереднього запису та містилися у виступах осіб, які не є працівниками телеорганізації; якщо вона є дослівним відтворенням матеріалів, поширених іншим засобом масової інформації або інформаційним агентством, з посиланням на нього.

Також, відповідно до ст. 42 Закону України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні» редакція, журналіст не несуть відповідальності за публікацію відомостей, які не відповідають дійсності, принижують честь і гідність громадян і організацій, порушують права і законні інтереси громадян або являють собою зловживання свободою діяльності друкованих засобів масової інформації і правами журналіста, якщо, серед іншого, ці відомості одержано від інформаційних агентств або від засновника (співзасновників); вони є дослівним відтворенням публічних виступів або повідомлень суб`єктів владних повноважень, фізичних та юридичних осіб; вони є дослівним відтворенням матеріалів, опублікованих іншим друкованим засобом масової інформації з посиланням на нього.

З урахуванням викладеного, а також враховуючи те, що за обставинами даної справи відбулася пряма трансляція в мережі Інтернет прес-конференції, на якій службові особи відповідача ТОВ «Інформаційне агентство» «Новини України», які є також представниками інформаційного агентства, висловлювали свої думки, наводили результати журналістського розслідування, виступали із критикою, суд погоджується з доводами відповідача ТОВ «Уніан» про те, що товариство не несе відповідальності за поширення інформації, яку позивач вважає недостовірною, тобто є неналежним відповідачем у даній справі.

За приписами ч.ч.1-3 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до ч.3 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В даному випадку, суд окремо звертає увагу і на ту обставину, що наданий позивачем висновок експерта №28/21(семантико-текстуального дослідження) оцінюється судом критично з огляду на наступне.

Так, в силу положень ч.1 ст.110 ЦПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими ст.89 цього Кодексу

Відповідно до п. 1.2.1 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України 08.10.1998 №53/5 (у редакції наказу

Міністерства юстиції України 26.12.2012 № 1950/5), лінгвістична експертиза відноситься до криміналістичних експертиз. У межах лінгвістичної експертизи мовлення проводяться авторознавчі та сематико-текстуальні дослідження.

При цьому, ч.3 ст.7 Закону України «Про судову експертизу» визначено, що виключно державними спеціалізованими установами здійснюється судово-експертна діяльність, пов`язана з проведенням криміналістичних, судово-медичних і судово-психіатричних експертиз.

У свою чергу, доказів тому, що долучений до позову експертний висновок виготовлений державною спеціалізованою установою, - матеріали справи не містять.

Крім того, визначення поняття «оціночні судження», «недостовірність інформації» міститься у законі - статті 30 Закону України «Про інформацію», тому тлумачення цього поняття є питанням права, які суд вирішує самостійно під час розгляду справи по суті заявлених вимог.

Щодо поширення, на думку позивача, неправдивої інформації про вчинення ним злочину який має ознаки шахрайства, то вказана фраза взагалі не містять жодних обвинувачень у вчиненні позивачем злочину, передбаченого ст. 190 КК України (шахрайство).

Суд вважає, що наведені в журналістському розслідування висновки підкреслюють суб`єктивність авторів цього розслідування, яка висловлена у формі оціночного судження. Наведена в позовних вимогах цитати взагалі не містять жодних фактичних даних, а є лише суб`єктивним аналізом і в певній мірі критичної оцінки діяльності позивача і є критичними судженнями з огляду на неможливість їх сприйняття в якості конкретного твердження про вчинення конкретних, окремо відокремлених дії позивачем.

В даному конкретному випадку, аналізуючи інформацію, яку позивач просить визнати недостовірною та зобов`язати спростувати, визначаючи її характер та мету, а також з огляду на характер використання мовних засобів та враховуючи вимоги зазначених вище актів законодавства, а також ту обставину, що вказані вислювання, які оспорюються позивачем, не є ізольованими, а звучать у контексті розлогого журналістського розслідування, фактично є частинами, уривками із певних висловів (або речень) які позивачем не оспорюються. Суд вважає, що дана інформація є нічим іншим як оціночними судженнями, які містять виключно критичну суб`єктивну думку журналістів щодо особи і діяльності позивача і ці думка не викладені в непристойній формі, що могло би принизити честь, гідність та ділову позивача, а тому підстави як для визнання її недостовірною, такою, що порочить честь, гідність та ділову репутацію, так і зобов`язання її спростувати, - також відсутні.

Також слід зазначити, що позивач є публічною особою, тому в контексті статті 10 Конвенції він має бути готовим, що межа критики його особи та дій є більшою, ніж у непублічної особи.

Так, відповідно до п.21 Постанови Пленуму Верховного Суду України при поширенні недостовірної інформації стосовно приватного життя публічних осіб вирішення справ про захист їх гідності, честі чи ділової репутації має свої особливості. Суди повинні враховувати положення Декларації про свободу політичних дебатів у засобах масової інформації (далі - Декларація), схваленої 12 лютого 2004 року на 872-му засіданні Комітету Міністрів Ради Європи, а також рекомендації, що містяться у Резолюції 1165 (1998) Парламентської Асамблеї Ради Європи про право на недоторканість приватного життя.

Зокрема, у названій Резолюції зазначається, що публічними фігурами є особи, які обіймають державні посади і (або) користуються державними ресурсами, а також усі ті, хто відіграє певну роль у суспільному житті (у галузі політики, економіки, мистецтва, соціальній сфері, спорті чи в будь-якій іншій галузі).

У статтях 3, 4, 6 Декларації вказується, що оскільки політичні діячі та посадові особи, які обіймають публічні посади або здійснюють публічну владу на місцевому, регіональному, національному чи міжнародному рівнях, вирішили апелювати до довіри громадськості та погодилися "виставити" себе на публічне політичне обговорювання, то вони підлягають ретельному громадському контролю і потенційно можуть зазнати гострої та сильної громадської критики у засобах масової інформації з приводу того, як вони виконували або виконують свої функції. При цьому зазначені діячі та особи не повинні мати більшого захисту своєї репутації та інших прав порівняно з іншими особами.

У зв`язку з цим, межа допустимої критики щодо політичного діяча чи іншої публічної особи є значно ширшою, ніж окремої пересічної особи. Публічні особи неминуче відкриваються для прискіпливого висвітлення їх слів та вчинків і повинні це усвідомлювати.

Крім цього, відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень і використання практики Європейського суду з прав людини» Європейська Конвенція та рішення Європейського суду є джерелом права в Україні, національні суди мають використовувати практику Європейського суду.

У рішенні від 07.02.2012 року «Аксель Спрінгер проти Німеччини» Європейський Суд з прав людини вказав, що «приватна особа, невідома для громадськості, може вимагати особливого захисту свого права на приватне життя, в той час як публічних осіб така норма не стосується.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, N 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Таким чином інші доводи сторін, викладені в їх заявах по суті та відповідних поясненнях, не впливають на вищевказані висновки суду щодо відсутності підстав для задоволення позову.

Таким чином, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, та, враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, а позовні вимоги не ґрунтуються на вимогах закону, суд прийшов до висновку, що у задоволенні позову слід відмовити в повному обсязі.

Судові витрати у відповідності до положень ст.141 ЦПК України у разі відмови у задоволені позову позивачу не відшкодовуються.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3, 32, 34, 68 Конституції України, ст.277 ЦПК України, ст.ст. 12, 13, 76-81, 89, 95, 141, 229, 258, 259, 263-266, 268, 273, 277, 352, 354 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в :

в задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інформаційне агентство» Новини України», Товариства з обмеженою відповідальністю «Українське Незалежне Інформаційне агентство Новин» про захист честі, гідності та ділової репутації, визнання поширеної інформації недостовірною та її спростування, зобов`язання вчинити дії - відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного тексту судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій ст.358 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Повний текст складений 22.03.2023.

Суддя: