Рішення

від 17.03.2023 по справі 638/4670/22

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 638/4670/22

Провадження № 2/638/1671/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 березня 2023 року Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:

Головуючого судді Цвірюка Д.В.,

за участю секретаря Кутоманової (Ткаченко) К.С.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача Волошина А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні зали судових засідань Дзержинського районного суду м.Харкова в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом в.о. керівника Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова, поданої в інтересах Харківської міської ради до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗЕВС ІНВЕСТ», треті особи: приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Клопотов Станіслав Давидович, приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Ліпінська Ілона Едуардівна про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, визнання недійсними договорів, -

встановив:

В.о. керівника Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова звернувся до Дзержинського районного суду м.Харкова в інтересах Харківської міської ради із позовом до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗЕВС ІНВЕСТ», в якому просить:

- визнати незаконним та скасувати рішення приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Клопотова Станіслава давидовича (індексний номер рішення 52423277 від 28.05.2020 з відкриттям розділу), яким внесено запис: 36665689 щодо реєстрації права власності ОСОБА_2 на нежитлову будівлю літ. «М-1» загальною площею 52,9 кв.м. по АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2089012563101) з одночасним припиненням права власності;

- визнати незаконним та скасувати рішення приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Клопотова Станіслава Давидовича (індексний номер рішення 52422793 від 28.05.2020 з відкриттям розділу), яким внесено запис: 36665207 щодо реєстрації права власності ОСОБА_2 на нежитлову будівлю літ. «Л-1» загальною площею 82 кв.м по АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2088990063101) з одночасним припиненням права власності;

- визнати недійсним договір купівлі-продажу частини нерухомого майна від 03.07.2020, укладений між ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЗЕВС ІНВЕСТ», посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Ліпінською І.Е. та зареєстрованим в реєстрі за №548;

- визнати недійсним договір купівлі-продажу частини нерухомого майна від 09.07.2020, укладений між ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЗЕВС ІНВЕСТ», посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Ліпінською І.Е. та зареєстрованим в реєстрі за №579;

- визнати недійсним договір купівлі-продажу частини нерухомого майна від 03.07.2020, укладений між ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЗЕВС ІНВЕСТ», посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Ліпінською І.Е. та зареєстрованим в реєстрі за №545;

- визнати недійсним договір купівлі-продажу частини нерухомого майна від 09.07.2020, укладений між ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЗЕВС ІНВЕСТ», посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Ліпінською І.Е. та зареєстрованим в реєстрі за №576;

- припинити право власності Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗЕВС ІНВЕСТ» на об`єкт нерухомого майна (нежитлова будівля літ. «М-1») з реєстраційним номером 2089012563101, зареєстроване на підставі договорів купівлі-продажу №548 від 03.07.2020, №579 від 09.07.2020 (номер запису про право власності: 37241150, 37157942);

- припинити право власності Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗЕВС ІНВЕСТ» на об`єкт нерухомого майна (нежитлова будівля літ. «Л-1») з реєстраційним номером 2088990063101, зареєстроване на підставі договорів купівлі-продажу №545 від 03.07.2020, №576 від 09.07.2020 (номер запису про право власності:37240355, 37156957).

Також просив стягнути з відповідачів судовий збір.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що Шевченківською окружною прокуратурою міста Харкова встановлено факт порушення вимог земельного законодавства, а саме ст.ст. 124, 134, 135 ЗК України під час надання Харківською міською радою в оренду земельної ділянки з кадастровим номером 6310136300:01:014:0027 по АДРЕСА_1 ТОВ «ЗЕВС ІНВЕСТ». Вказана земельна ділянка надана ТОВ «ЗЕВС ІНВЕСТ`за рахунок земель житлової та громадської забудови для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі літ. «М-1» (магазин), літ. «Л-1» (офісу) по АДРЕСА_1 . При цьому право власності на нежитлову будівлю літ. «М-1» загальною площею 52,9 кв.м по АДРЕСА_1 зареєстровано приватним нотаріусом ХМНО Клопотовим С.Д. (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень з відкриттям розділу, індексний номер 52423277 від 28.05.2020) за ОСОБА_2 на підставі довідки серія та номер 252320, виданої ТОВ «ЛІМІНГТОН» 25.05.2020, та технічного паспорту серія та номер: 252320, виданого 21.05.2020 ТОВ «ЛІМІНГТОН». Крім того, право власності на нежитлову будівлю літ. «Л-1» загальною площею 82 кв.м по АДРЕСА_1 зареєстровано приватним нотаріусом ХМНО Клопотовим С.Д. (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, з відкриттям розділу, індексний номер 52422793 від 28.05.2020) за ОСОБА_2 на підставі довідки серія та номер 252420, виданої ТОВ «ЛІМІНГТОН» 25.05.2020 та технічного паспорту серія та номер 252420, виданого 21.05.2020 ТОВ «ЛІМІНГТОН». Вказане є порушенням вимог ст.ст.3, 10, 24, 27 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що має наслідком скасування рішення про державну реєстрацію права власності на нежитлові будівлі літ. «М-1» та «Л-1» по АДРЕСА_1 , оскільки вивченням даних реєстру дозвільних документів встановлено відсутність інформації про документи, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт та засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, зокрема, щодо об`єкту за адресою: АДРЕСА_1 . При цьому вказує, що довідка та технічний паспорт не є правовстановлюючими документами, передбаченими ст.27 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Також зазначає, що ОСОБА_2 не набула право власності на вказані нежитлові будівлі, а тому не набула і повноважень на укладення правочинів щодо вказаної будівлі. З огляду на викладене договори купівлі-продажу нежитлових будівель літ. «М-1» та літ. «Л-1» підлягають визнанню недійсними. Зазначає, що укладення між ОСОБА_2 та ТОВ «ЗЕВС ІНВЕСТ» щодо кожної з вищевказаних нежитлових будівель двох договорів про відчуження часток згаданих будівель, без зазначення в цих договорах кадастрового номера земельної ділянки, вказує, на думку позивача, на відсутність на той час такого кадастрового номера, прав на земельну ділянку та перереєстрацію незаконно зареєстрованих на праві власності будівель в обхід встановлених законом вимог, що порушує інтереси Харківської територіальної громади як власника відповідної земельної ділянки. В ході моніторингу відомостей, розміщених в Єдиному міському реєстрі актів Харківської міської ради стосовно відведення земельних ділянок на території Шевченківського району міста Харкова встановлено, що ТОВ «ЗЕВС ІНВЕСТ» на підставі рішення ХМР від 24.02.2021 року №49/21 надано в оренду строком до 01.03.2026 року земельну ділянку комунальної власності площею 0,0817 га за рахунок земель житлової та громадської забудови для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі літ. «М-1» (магазин), літ. «Л-1» (офіс) по АДРЕСА_1 . Вважає, що незаконна державна реєстрація прав власності на нерухоме майно, укладення ряду спірних договорів купівлі-продажу нерухомого майна безумовно вказують на наявність умислу сторін на отримання земельної ділянки з уникненням процедури конкурсних торгів. Також зазначає, що оскільки уповноважений орган Харківська міська рада не вжила заходів щодо скасування реєстрації права власності на спірне майно, визнання недійсним договорів купівлі-продажу, то у прокуратури виникли правові підстави, передбачені положеннями статті 131-1 Конституції України, статті 23 ЗУ «Про прокуратуру» для представництва інтересів держави в суді.

Представником позивача Харківської міської ради подано до суду письмові пояснення, в яких зазначає, що Харківська міська рада підтримує позовні вимоги у даній справі. Покликався на обставини, зазначені у позовній заяві. Зазначав, що у ОСОБА_2 під час державної реєстрації був відсутній документ, що підтверджує прийняття спірних об`єктів до експлуатації, а тому реєстрація прав на об`єкти проведена з порушенням вимог діючого законодавства. Вважає, що належним способом захисту прав та законних інтересів міської ради в даному випадку є скасування рішень державного реєстратора про реєстрацію права власності на спірні нежитлові будівлі, оскільки на теперішній час законодавець виключив положення про обов`язок визнання, зміни чи припинення речових прав у разі ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав. Щодо недійсності правочинів посилається на ч.1 ст.215 ЦК України, відповідно до якої підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені, зокрема, частиною першою статті 203 ЦК України, за якою зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства з огляду на те, що особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. На підставі викладеного просить позовні вимоги задовольнити.

Представник відповідача ТОВ «ЗЕВС ІНВЕСТ» подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що товариство вважає позовні вимоги безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню. Зокрема, вважає, що позовна заява подана в.о. керівника Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова з перевищенням визначених ЗУ «Про прокуратуру» та Цивільного процесуального кодексу України повноважень, оскільки зазначені у заяві обставини не підтверджують наявності підстав для представництва, зазначених в ст.23 ЗУ «Про прокуратуру». Прокуратурою не надано доказів підтвердження своєї позиції, у заяві чітко та зрозуміло не визначено, яка саме шкода завдана інтересам держави внаслідок реєстрації права власності на спірне майно та укладення спірних договорів та у чому полягає така шкода, а отже не наділений повноваженнями на звернення до суду з позовом, у зв`язку з чим не має необхідної процесуальної дієздатності. При цьому зауважує, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Крім того, вважає, що прокурором невірно обрано засіб захисту прав. В.О. керівника Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова заявив позовні вимоги про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, визнання недійсними договорів з підстав порушення інтересів держави в особі Харківської міської ради, як власника земельної ділянки, а отже правовідносини між ним та відповідачами необхідно розглядати саме в площині земельних правовідносин, зокрема, щодо законності забудови, а тому пред`явлення вимог про визнання недійсними договорів купівлі-продажу спірного будинку не відновлює становище позивача. Твердження позивача щодо обізнаності товариства про нібито реєстрацію нежитлових будівель по АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 з порушенням вимог законодавства не відповідає дійсності, засновано на припущеннях, які не мають підтверджень. ТОВ «ЗЕВС ІНВЕСТ» придбав по частини вказаних нежитлових будівель для здійснення господарської діяльності, передбаченої Статутом підприємства. При укладенні договорів купівлі-продажу виходив з даних щодо реєстрації права власності на нежитлові будівлі за ОСОБА_2 , які містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а отже є добросовісним набувачем. На підставі викладеного просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Керівником Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова подано до суду відповідь на відзив на позовну заяву, в якому посилався на обставини, викладені у позові. Додатково зазначає, що виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. При цьому інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій. Вказує, що Шевченківською окружною прокуратурою міста Харкова на виконання вимог ст.23 ЗУ «Про прокуратуру» спрямовано лист №55-532 вих-22 від 05.07.2022 до Харківської міської ради з повідомленням про наявність порушень інтересів держави та необхідність вжиття заходів для їх захисту. Оскільки уповноважений орган Харківська міська рада не вжила заходів щодо скасування реєстрації права власності на спірне майно, визнання недійсним договорів купівлі-продажу, то у прокурора виникли правові підстави для представництва інтересів держави в суді. Щодо способу захисту зазначає щодо неможливості відмови в позові у випадку обрання позивачем неефективного способу захисту прав. При цьому законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України та ст.13 Конвенції, відповідно до яких кожна особа має право на ефективних засіб правового захисту, не заборонений законом. Вважає, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулась особа, так і від характеру його порушення. За наявності зареєстрованого у Державному реєстрі прав на підставі спірних правочинів права власності відповідачів на об`єкти, які фактично є самочинним будівництвом, сама по собі вимога про знесення самочинного будівництва не забезпечить повного усунення порушень, спричинених таким будівництвом, оскільки відповідачі, за якими зареєстроване вказане право власності, такого самочинного будівництва не здійснювали, що унеможливлює пред`явлення саме до них вимог про знесення такого майна. Крім того, підставою для знесення самочинно збудованого об`єкта може бути виключно припис органів архітектурно-будівельного контролю, який є обов`язковою передумовою для можливості контролюючого органу звернутися до суду у зв`язку з його невиконанням. Також зазначає, що відповідно до норм законодавства, за загальним правилом перевірки можливі щодо тих об`єктів, які знаходяться в процесі будівництва. Виключенням із цього загального правила є виявлення факту самочинного будівництва у зв`язку з тим, такі перевірки можуть стосуватися й збудованого об`єкту. Просить позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Ухвалою судді від 13.09.2022 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження та справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 19.12.2022 року закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, зазначених у заявах по суті справи.

Представник відповідача ТОВ «ЗЕВС ІНВЕСТ» в судовому засіданні заперечував проти заявлених позовних вимог з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву.

Інші учасники справи (їх представники) в судове засідання не з`явились, про розгляд повідомлялись, причини неявки суду не повідомили.

У відповідності до ч.1, 3, 4 ст.223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи. У разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів.

З цього приводу Європейський суд з прав людини в рішенні від 7 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Враховуючи, що у справі маються достатні дані про права і взаємовідносини сторін, сторони та інші учасники справи належним чином повідомлені про час і місце судового розгляду справи, суд вважає можливим розглянути справу у відсутність нез`явившихся осіб за наявними матеріалами справи.

Суд, заслухавши вступне слово представників сторін, безпосередньо дослідивши наявні в матеріалах справи докази, оцінивши їх кожнийокремо тау сукупностій взаємозв`язку, дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 55 Конституції Україниправа і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

За положеннями статті 124 Конституції Україниюрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту (статті 15, 16 ЦК України).

За змістом частини першої статті 13 ЦПК Українисуд розглядає цивільні справи за зверненням фізичних чи юридичних осіб у межах заявлених ними вимог.

У частині другій статті 16 ЦК Українизаконодавець визначив способи здійснення захисту цивільних справ та інтересів судом, а також зазначив, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Цивільне законодавство не містить визначення поняття способів захисту цивільних прав та інтересів. За своїм призначенням вони можуть вважатися визначеним законом механізмом матеріально-правових засобів здійснення охорони цивільних прав та інтересів, що приводиться в дію за рішенням суду у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Першочергово захист цивільних прав та інтересів полягає у з`ясуванні того, чи має особа таке право або інтерес та чи були вони порушені або було необхідним їх правове визначення.

За статтею 11 ЦК Україницивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але які породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, наприклад, договори та інші правочини, створення речей, творча діяльність, результатом якої є об`єкти права інтелектуальної власності, завдання майнової (матеріальної та моральної) шкоди іншій особі та інші юридичні факти. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду. У випадках, встановлених згаданими актами або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов`язків може бути настання або ненастання певної події.

Відповідно до частини першої статті 15 ЦК Україникожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення. Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

Статтями 12, 81 ЦПК Українипередбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності, згідно з якими кожна сторона повинна довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а суд розглядає справу в межах заявлених вимог і вирішує справу на підставі наданих доказів.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин даної справи. Сторони зобов`язані визначити коло фактів, на які вони посилаються, як на підставу своїх вимог та заперечень, і довести обставини, якими вони обґрунтовують ці вимоги й заперечення, крім випадків, встановлених ст.82 ЦПК України.

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №303772004 від 28.06.2022 року, приватним нотаріусом ХМНО Клопотовим С.Д. 28.05.2020 року прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень з відкриттям розділу, індексний номер 52423277, об`єкт нерухомого майна нежитлова будівля літ. «М-1», загальною площею 52,9 кв.м, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (номер запису про право власності 36665689), а також внесені відомості про право приватної власності на вказаний об`єкт нерухомого майна за ОСОБА_2 . Підстава виникнення права власності: довідка серія та номер 252320, виданий 25.05.2020, видавник ТОВ «ЛІМІНГТОН», технічний паспорт серія та номер 252320, виданий 21.05.2020, видавник ТОВ «ЛІМІНГТОН».

Крім того, відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №303772004 від 28.06.2022 року, приватним нотаріусом ХМНО Клопотовим С.Д. 26.05.2020 року прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень з відкриттям розділу, індексний номер 52422793, об`єкт нерухомого майна нежитлова будівля літ. «Л-1», загальною площею 82 кв.м, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (номер запису про право власності 36665207), а також внесені відомості про право приватної власності на вказаний об`єкт нерухомого майна за ОСОБА_2 . Підстава виникнення права власності: довідка серія та номер 252420, виданий 25.05.2020, видавник ТОВ «ЛІМІНГТОН», технічний паспорт серія та номер 252420, виданий 21.05.2020, видавник ТОВ «ЛІМІНГТОН».

Зі змістузаяви вбачається,що в реєстрі дозвільних документів відсутня інформація про документи, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт та засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів щодо об`єкту за адресою: АДРЕСА_1 .

Судом встановлено та не заперечується сторонами у справі, що між ОСОБА_2 та ТОВ «ЗЕВС ІНВЕСТ» укладено договори купівлі-продажу часток вказаних нежитлових будівель №548 від 03.07.2020 року, №579 від 09.07.2020 року, №545 від 03.07.2020 року та № 576 від 09.07.2020 року, на підставі яких приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Ліпінською І.Е. прийнято відповідні рішення про державну реєстрацію за ТОВ «ЗЕВС ІНВЕСТ» права власності на частки зазначених нежитлових будівель (номер записів 37241150, 37157942, 37240355, 37156957).

На підставі рішення ХМР від 24.02.2021 року №49/21 ТОВ «ЗЕВС ІНВЕСТ» надано в оренду земельну ділянку комунальної власності площею 0,0817 га за рахунок земель житлової та громадської забудови для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі літ. «М-1» (магазин), літ. «Л-1» (офіс) по АДРЕСА_1 строком до 01.03.2026 року, що вбачається з інформаційної довідки Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №303772037 від 28.06.2022 року.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.

Із статті 6 Конвенції вбачається, що доступ до правосуддя є невід`ємним елементом права на справедливий суд, а відповідно до статті 13 Конвенції (право на ефективний засіб юридичного захисту), кожен чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому ефективним слід розуміти спосіб, що приводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

При зверненні до практики Європейського суду з прав людини (рішення від 19 лютого 2009 року у справі «Марченко М. В. проти України», заява № 4063/04) у контексті забезпечення права на доступ до правосуддя можна зробити висновок, що для його реалізації на національному рівні необхідна наявність спору щодо «права» як такого, що визнане у внутрішньому законодавстві; мова повинна йти про реальний та серйозний спір; він повинен стосуватися як самого права, так і його різновидів або моделей застосування; предмет провадження повинен напряму стосуватися відповідного права цивільного характеру.

У постанові Верховного Суду від 03 листопада 2021 року у справі № 715/2316/18 (провадження № 61-3755св20) зазначено, що «правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси особи, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні».

Отже, підставою для звернення до суду є наявність порушеного права, а таке звернення здійснюється особою, якій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які б підтверджували наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.

Звертаючись досуду зпозовом проскасування рішенняпро державнуреєстрацію правта їхобтяжень,прокурор вінтересах державив особіХарківської міськоїради вказувавна існуванняпорушень підчас здійсненняреєстрації прававласності нанежитлові будівліліт.«М-1»(магазин),літ.«Л-1»(офісу)по АДРЕСА_1 . Зокрема вказував, що документи надані нотаріусу не відповідали вимогам чинного законодавства, в реєстрі дозвільних документів відсутня інформація про документи, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт та засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, а тому такий об`єкт нерухомого майна є об`єктом самочинного будівництва, державна реєстрація якого порушує встановлений порядок проведення будівельних робіт та унеможливлює здійснення органами влади подальшого реагування на таке порушення. А отже не підлягало реєстрації право приватної власності на нерухоме майно.

Вказав, що такими діями порушено інтереси громади міста Харкова. Адже своїм рішенням державний реєстратор фактично легалізував самочинне будівництво на території міста, яке проведено на земельній ділянці, яка перебуває в комунальній власності. В свою чергу рішень щодо передачі у власність або надання у користування земельної ділянки за цією адресою ОСОБА_2 не приймалось. Стверджував, що внаслідок прийняття оспорюваного рішення нотаріусом ОСОБА_2 незаконно набула право власності на зазначений об`єкт.

Отже, предметом оскарження у цій справі є рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна та подальше відчуження цього майна на підставі договорів купівлі-продажу.

Згідно з пунктом 1 частини першоїстатті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до п.6 Закону державна реєстрація прав проводиться за заявою заявника шляхом звернення до суб`єкта державної реєстрації прав або нотаріуса.

Відповідно доч.3ст.10ЗУ «Продержавну реєстраціюречових правна нерухомемайно таїх обтяжень»(вредакції чиннійна часвиникнення спірнихправовідносин) визначено, що державний реєстратор, зокрема, встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема відповідність обов`язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом, відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав, відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяжень, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах, наявність обтяжень прав на нерухоме майно, наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації; перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення; здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.

Згідно ч.1ст.11ЗУ «Продержавну реєстраціюречових правна нерухомемайно таїх обтяжень(вредакції чиннійна часвиникнення спірнихправовідносин) державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав.

За змістомст.18 вказаного Закону документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.

Крім того, у відповідності до ст.27 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень(в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва, проводиться, зокрема, на підставі: укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації, чи його дубліката; інших документів, що відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно.

Розгляд заяви про державну реєстрацію прав може бути зупинено державним реєстратором у випадку подання документів для державної реєстрації прав не вповному обсязі, передбаченому законодавством .У разі невиконання заявником зазначених у рішенні вимог у строк, встановлений у частині третій цієї статті, державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав (ст.23 Закону).

Статтею 24 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень(в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо заявлене речове право, обтяження не підлягають державній реєстрації відповідно до Закону; заява про державну реєстрацію прав подана неналежною особою; подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом; подані документи не дають змоги встановити набяття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; наявні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно; заяву про державну реєстрацію обтяжень щодо попереднього правонабувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем; після завершення строку, встановленого частиною третьою статті 23 цього Закону, не усунені обставини, що були підставою для прийняття рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав; документи подано до неналежного суб`єкта державної реєстрації прав, нотаріуса; заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі подано особою, яка згідно із законодавством не має повноважень подавати заяви і електронній формі; заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене речове право, обтяження вже зареєстровано у Державному реєстрі прав; заявник звернувся із заявою про державну реєстрацію права власності щодо майна , що відповідно до поданих для такої реєстрації документів відчужено особою, яка на момент проведення такої реєстрації внесена до Єдиного реєстру боржників, у тому числі за виконавчими провадженнями про стягнення аліментів за наявності заборгованості з відповідних платежів понад три місяці.

За наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав.

Тобто, статтями 23, 24 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»визначено порядок дій державного реєстратора у разі подання документів не в повному обсязі або невідповідності документів вимогам Закону.

Позовну заяву з вимогами про визнання незаконним договору дарування та скасування рішення державного реєстратора обґрунтовано тим, що відповідачем було вчинено самочинне будівництво в розумінні ст.376 ЦК України без отримання дозвільних документів.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 січня 2022 року по справі № 201/5625/17 (провадження № 61-6193св21) зроблено висновок, що «відповідно до частини першої статті 376 ЦК України об`єкт нерухомості відноситься до самочинного будівництва за наявності однієї із наведених умов: земельна ділянка не відведена для цієї мети; відсутній належний дозвіл на будівництво; відсутній належним чином затверджений проект; під час будівництва допущені істотні порушення будівельних норм і правил.

За змістом частин четвертої та сьомої статті 376 ЦК України залежно від ознак самочинного будівництва особи, зазначені у цих приписах, можуть вимагати від особи, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво: знесення самочинно збудованого об`єкта або проведення перебудови власними силами або за її рахунок; приведення земельної ділянки в попередній стан або відшкодування витрат.

З урахуванням змісту зазначеної норми у поєднанні з положеннями статей 16, 386, 391 ЦК України позивачами за такими вимогами можуть бути відповідний орган державної влади або орган місцевого самоврядування та інші особи, право власності яких порушено самочинним будівництвом.

Отже, за змістом статті 376 ЦК України вимоги про знесення самочинного будівництва інші особи можуть заявляти за умови доведеності факту порушення прав цих осіб самочинною забудовою. Такий висновок узгоджується з нормами статей 3, 15, 16 ЦК України, ст.4 ЦПК України, згідно з якими кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання».

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 07 квітня 2020 року у справі № 916/2791/13 вказала, що реєстрація права власності на самочинне будівництво за особою, що здійснила самочинне будівництво, не змінює правовий режим такого будівництва як самочинного.

У разі виявлення факту самочинного будівництва об`єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю видає особі, яка здійснила (здійснює) таке будівництво, припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил із визначенням строку для добровільного виконання припису. У разі якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі, орган державного архітектурно-будівельного контролю подає позов до суду про знесення самочинно збудованого об`єкта та компенсацію витрат, пов`язаних з таким знесенням (частина перша статті 38 ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності»).

У таких спорах органи державного архітектурно-будівельного контролю діють лише як адміністративний орган, а метою звернення з позовом є не перехід речового права на об`єкт нерухомості, а приведення будівлі у відповідність до імперативних вимог публічно-правових норм, спрямованих на захист суспільних інтересів.

Повноваження зі здійснення контролю за технічним станом, використанням, утриманням і схоронністю об`єктів житлового фонду передбачають не лише виявлення факту правопорушення, притягнення винуватої особи до юридичної відповідальності, але також припинення цього правопорушення й усунення його негативних наслідків, зокрема, на виконання владного управлінського припису.

Тобто, зазначені правовідносини не завершуються фіксацією факту адміністративного правопорушення та притягненням винуватої особи до юридичної відповідальності, а продовжують існувати до моменту припинення правопорушення, усунення його негативних наслідків, виконання владного припису або визнання його незаконним і скасування.

Зазначене узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними в постанові від 18 грудня 2019 року у справі № 579/968/17.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала про те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18) та від 30 січня 2019 року у справі№ 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18).

Під захистом права розуміють державно-примусову діяльність, спрямовану на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав (пункт 49 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2018 року у справі№ 905/2260/17, провадження № 12-173гс18)).

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац 12 частини другої статті 16 ЦК України).

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Це право чи інтерес суд має захистити у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Вимога захисту цивільного права чи інтересу має забезпечити їх поновлення, а в разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі отримання відповідного відшкодування.

Такий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 вересня 2020 року у справі № 378/596/16-ц (провадження № 14-545цс19).

Таким чином, державна реєстрація речового права та укладення договорів купівлі-продажу не змінює правової природи самочинного будівництва та не позбавляє органи державного архітектурно-будівельного контролю її владних повноважень щодо усунення встановлених порушень у сфері містобудівної діяльності, а скасування зазначеної державної реєстрації саме по собі не забезпечить усунення цих порушень.

Крім того, недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим.

Як вбачаєтьсяз матеріалівсправи правовстановлюючимидокументами,на підставіяких 28.05.2020року зареєстрованоправо власностіза ОСОБА_2 на нежитловібудівлі літ.«М-1»та літ.«Л-1»,що розташованіза адресою: АДРЕСА_1 ,є довідкасерія таномер 252320,виданої ТОВ«ЛІМІНГТОН» 25.05.2020,та технічнийпаспорт серіята номер:252320,виданого 21.05.2020ТОВ «ЛІМІНГТОН»,а такождовідка серіята номер252420,виданої ТОВ«ЛІМІНГТОН» 25.05.2020та технічнийпаспорт серіята номер НОМЕР_1 ,виданого 21.05.2020ТОВ «ЛІМІНГТОН». ОСОБА_2 не є ані власником, ані користувачем земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 .

У зв`язку з чим державна реєстрація права власності на нежитлові приміщення за ОСОБА_2 проведена з порушенням вимог законодавства, оскількиостання всупереч вимогам статті 27 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не подала державному реєстратору документ, що підтверджує виникнення, перехід або припинення речових прав на нерухоме майно, що є підставою вважати, що державний реєстратор незаконно зареєстрував за нею право власності.

Прокурор стверджував про порушення відповідачем прав територіальної громади на земельну ділянку самочинним будівництвом, однак, позивачем не доведено наявності порушених прав та законних інтересів територіальної громади м. Харкова при реєстрації права власності на нежитлові будівлі літ. «М-1» та літ. «Л-1», що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , факту захоплення ОСОБА_2 земельної ділянки через здійснення самочинного будівництва.

За таких обставин, позовні вимоги про визнання незаконними та скасування рішень про державну реєстрацію прав, які заявлені саме у зв`язку із здійсненням на думку прокурора самочинного будівництва, є неефективними способами захисту.

Саме такий правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 27 квітня 2022 року у справі № 521/21538/19 провадження № 61-204св22.

Неправильно обраний спосіб захисту зумовлює прийняття рішення про відмову в задоволенні позову незалежно від інших встановлених судом обставин (пункт 77 постанови Великої Палати Верховного Суду від 29 вересня 2020 року у справі№ 378/596/16-ц).

Отже, у розглядуваній справі спосіб захисту, обраний прокурором в інтересах держави в особі Харківської міської ради, з огляду на повноваження міської ради зі здійснення державного архітектурного-будівельного контролю та права, які позивач вважав порушеними, є неналежним, що тягне за собою відмову у задоволенні позову.

На думку суду ефективним способом усунення виявлених порушень для органу державного архітектурно-будівельного контролю є винесення припису щодо власника об`єкта нерухомості про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису та у разі невиконання такого припису в установлений строк, - звернення до суду з позовом про знесення самочинно збудованого об`єкта, компенсацію витрат, пов`язаних з таким знесенням, зобов`язання привести земельну ділянку до попереднього стану. При цьому органи державного архітектурно-будівельного контролю мають довести, що здійснене будівництво є самочинним.

З оглядуна викладене,позовні вимогив.о.керівника Шевченківськоїокружної прокуратуриміста Харковав інтересахХарківської міськоїради до ОСОБА_2 ,Товариства зобмеженою відповідальністю«ЗЕВС ІНВЕСТ»про скасуваннярішення державногореєстратора продержавну реєстраціюправ таїх обтяжень,визнання недійснимидоговорів не підлягають задоволенню.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до статті 141 ЦПК України, а також згідно із пунктом 35 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» № 10 від 17 жовтня 2014 року із змінами зазначено, що, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати положення статті 141 ЦПК України та керуватися тим, що судовий збір та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки в задоволенні позовних відмовлено, судові витрати зі сплати судового збору слід залишити за позивачем.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 4, 5, 11-13, 76-81, 133, 141, 258, 259, 263-265, 352, 354 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Позовні вимогив.о.керівника Шевченківськоїокружної прокуратуриміста Харковав інтересахХарківської міськоїради до ОСОБА_2 ,Товариства зобмеженою відповідальністю«ЗЕВС ІНВЕСТ»про скасуваннярішення державногореєстратора продержавну реєстраціюправ таїх обтяжень,визнання недійснимидоговорів залишити без задоволення.

Витрати зі сплати судового збору залишити за позивачем.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Відповідно ч.3 ст.354 ЦПК України строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Повний текст рішення складено 24.03.2023 року.

Сторони та інші учасники справи:

позивачі: в.о.керівника Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова, м.Харків, вул.Тобольська буд.55-А, Харківська міська рада, ЄДРПОУ 04059243, м.Харків, пл.Конституції буд.7;

відповідачі: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рнокпп НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 , Товариство з обмеженою відповідальністю «ЗЕВС ІНВЕСТ», ЄДРПОУ 43658395, м.Харків, пр.Льва Ландау, буд.52;

треті особи: приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Клопотов Станіслав Давидович, м.Харків, пров.Короленка буд.19, приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Ліпінська Ілона Едуардівна, АДРЕСА_3 .

Головуючий суддя: Д.В.Цвірюк