Постанова

від 26.07.2023 по справі 638/4670/22

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 638/4670/22 Головуючий суддя І інстанції Цвірюк Д. В.

Провадження № 22-ц/818/948/23 Суддя доповідач Яцина В.Б.

Категорія: щодо реєстрації або обліку прав на майно

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 липня 2023 року м. Харків.

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючогоЯцини В.Б.

суддів колегії Бурлака І.В., Маміна О.В.,

за участю секретаря судового засіданняЗінченко М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу заступника Харківської обласної прокуратури Кравченко А. на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 17 березня 2023 року, по справі № 638/4670/22, за позовом в.о. керівника Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова, поданої в інтересах Харківської міської ради до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗЕВС ІНВЕСТ», треті особи: приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Клопотов Станіслав Давидович, приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Ліпінська Ілона Едуардівна про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, визнання недійсними договорів,-

В С Т А Н О В И В :

В.о. керівника Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова звернувся до Дзержинського районного суду м. Харкова в інтересах Харківської міської ради із позовом до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗЕВС ІНВЕСТ», в якому просить:

- визнати незаконним та скасувати рішення приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Клопотова Станіслава давидовича (індексний номер рішення 52423277 від 28.05.2020 з відкриттям розділу), яким внесено запис: 36665689 щодо реєстрації права власності ОСОБА_1 на нежитлову будівлю літ. «М-1» загальною площею 52,9 кв.м. по АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2089012563101) з одночасним припиненням права власності;

- визнати незаконним та скасувати рішення приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Клопотова Станіслава Давидовича (індексний номер рішення 52422793 від 28.05.2020 з відкриттям розділу), яким внесено запис: 36665207 щодо реєстрації права власності ОСОБА_1 на нежитлову будівлю літ. «Л-1» загальною площею 82 кв.м по АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2088990063101) з одночасним припиненням права власності;

- визнати недійсним договір купівлі-продажу частини нерухомого майна від 03.07.2020, укладений між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЗЕВС ІНВЕСТ», посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Ліпінською І.Е. та зареєстрованим в реєстрі за №548;

- визнати недійсним договір купівлі-продажу частини нерухомого майна від 09.07.2020, укладений між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЗЕВС ІНВЕСТ», посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Ліпінською І.Е. та зареєстрованим в реєстрі за №579;

- визнати недійсним договір купівлі-продажу частини нерухомого майна від 03.07.2020, укладений між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЗЕВС ІНВЕСТ», посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Ліпінською І.Е. та зареєстрованим в реєстрі за №545;

- визнати недійсним договір купівлі-продажу частини нерухомого майна від 09.07.2020, укладений між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЗЕВС ІНВЕСТ», посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Ліпінською І.Е. та зареєстрованим в реєстрі за №576;

- припинити право власності Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗЕВС ІНВЕСТ» на об`єкт нерухомого майна (нежитлова будівля літ. «М-1») з реєстраційним номером 2089012563101, зареєстроване на підставі договорів купівлі-продажу №548 від 03.07.2020, №579 від 09.07.2020 (номер запису про право власності: 37241150, 37157942);

- припинити право власності Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗЕВС ІНВЕСТ» на об`єкт нерухомого майна (нежитлова будівля літ. «Л-1») з реєстраційним номером 2088990063101, зареєстроване на підставі договорів купівлі-продажу №545 від 03.07.2020, №576 від 09.07.2020 (номер запису про право власності:37240355, 37156957).

Також просив стягнути з відповідачів судовий збір.

Позов мотивовано, що Шевченківською окружною прокуратурою міста Харкова встановлено факт порушення вимог земельного законодавства, а саме ст.ст. 124, 134, 135 ЗК України під час надання Харківською міською радою в оренду земельної ділянки з кадастровим номером 6310136300:01:014:0027 по АДРЕСА_1 ТОВ «ЗЕВС ІНВЕСТ». Вказана земельна ділянка надана ТОВ «ЗЕВС ІНВЕСТ» за рахунок земель житлової та громадської забудови для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі літ. «М-1» (магазин), літ. «Л-1» (офісу) по АДРЕСА_1 . При цьому право власності на нежитлову будівлю літ. «М-1» загальною площею 52,9 кв.м по АДРЕСА_1 зареєстровано приватним нотаріусом ХМНО Клопотовим С.Д. (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень з відкриттям розділу, індексний номер 52423277 від 28.05.2020) за ОСОБА_1 на підставі довідки серія та номер 252320, виданої ТОВ «ЛІМІНГТОН» 25.05.2020, та технічного паспорту серія та номер: 252320, виданого 21.05.2020 ТОВ «ЛІМІНГТОН». Крім того, право власності на нежитлову будівлю літ. «Л-1» загальною площею 82 кв.м по АДРЕСА_1 зареєстровано приватним нотаріусом ХМНО Клопотовим С.Д. (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, з відкриттям розділу, індексний номер 52422793 від 28.05.2020) за ОСОБА_1 на підставі довідки серія та номер 252420, виданої ТОВ «ЛІМІНГТОН» 25.05.2020 та технічного паспорту серія та номер 252420, виданого 21.05.2020 ТОВ «ЛІМІНГТОН».

Вказане є порушенням вимог ст.ст. 3, 10, 24, 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що має наслідком скасування рішення про державну реєстрацію права власності на нежитлові будівлі літ. «М-1» та «Л-1» по АДРЕСА_1 , оскільки вивченням даних реєстру дозвільних документів встановлено відсутність інформації про документи, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт та засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, зокрема, щодо об`єкту за адресою: АДРЕСА_1 .

При цьому вказує, що довідка та технічний паспорт не є правовстановлюючими документами, передбаченими ст.27 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Також зазначає, що ОСОБА_1 не набула право власності на вказані нежитлові будівлі, а тому не набула і повноважень на укладення правочинів щодо вказаної будівлі.

З огляду на викладене договори купівлі-продажу нежитлових будівель літ. «М-1» та літ. «Л-1» підлягають визнанню недійсними.

Зазначає, що укладення між ОСОБА_1 та ТОВ «ЗЕВС ІНВЕСТ» щодо кожної з вищевказаних нежитлових будівель двох договорів про відчуження часток згаданих будівель, без зазначення в цих договорах кадастрового номера земельної ділянки, вказує, на думку позивача, на відсутність на той час такого кадастрового номера, прав на земельну ділянку та перереєстрацію незаконно зареєстрованих на праві власності будівель в обхід встановлених законом вимог, що порушує інтереси Харківської територіальної громади як власника відповідної земельної ділянки. В ході моніторингу відомостей, розміщених в Єдиному міському реєстрі актів Харківської міської ради стосовно відведення земельних ділянок на території Шевченківського району міста Харкова встановлено, що ТОВ «ЗЕВС ІНВЕСТ» на підставі рішення ХМР від 24.02.2021 року №49/21 надано в оренду строком до 01.03.2026 року земельну ділянку комунальної власності площею 0,0817 га за рахунок земель житлової та громадської забудови для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі літ. «М-1» (магазин), літ. «Л-1» (офіс) по АДРЕСА_1 .

Вважає, що незаконна державна реєстрація прав власності на нерухоме майно, укладення ряду спірних договорів купівлі-продажу нерухомого майна безумовно вказують на наявність умислу сторін на отримання земельної ділянки з уникненням процедури конкурсних торгів. Також зазначає, що оскільки уповноважений орган Харківська міська рада не вжила заходів щодо скасування реєстрації права власності на спірне майно, визнання недійсним договорів купівлі-продажу, то у прокуратури виникли правові підстави, передбачені положеннями статті 131-1 Конституції України, статті 23 ЗУ «Про прокуратуру» для представництва інтересів держави в суді.

Представником позивача Харківської міської ради подано до суду письмові пояснення, в яких зазначає, що Харківська міська рада підтримує позовні вимоги у даній справі. Покликався на обставини, зазначені у позовній заяві.

Зазначав, що у ОСОБА_1 під час державної реєстрації був відсутній документ, що підтверджує прийняття спірних об`єктів до експлуатації, а тому реєстрація прав на об`єкти проведена з порушенням вимог діючого законодавства.

Вважає, що належним способом захисту прав та законних інтересів міської ради в даному випадку є скасування рішень державного реєстратора про реєстрацію права власності на спірні нежитлові будівлі, оскільки на теперішній час законодавець виключив положення про обов`язок визнання, зміни чи припинення речових прав у разі ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав.

Щодо недійсності правочинів посилається на ч.1 ст.215 ЦК України, відповідно до якої підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені, зокрема, частиною першою статті 203 ЦК України, за якою зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства з огляду на те, що особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. На підставі викладеного просить позовні вимоги задовольнити.

Представник відповідача ТОВ «ЗЕВС ІНВЕСТ» подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що товариство вважає позовні вимоги безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Зокрема, вважає, що позовна заява подана в.о. керівника Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова з перевищенням визначених ЗУ «Про прокуратуру» та Цивільного процесуального кодексу України повноважень, оскільки зазначені у заяві обставини не підтверджують наявності підстав для представництва, зазначених в ст.23 ЗУ «Про прокуратуру».

Прокуратурою не надано доказів підтвердження своєї позиції, у заяві чітко та зрозуміло не визначено, яка саме шкода завдана інтересам держави внаслідок реєстрації права власності на спірне майно та укладення спірних договорів та у чому полягає така шкода, а отже не наділений повноваженнями на звернення до суду з позовом, у зв`язку з чим не має необхідної процесуальної дієздатності.

При цьому зауважує, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Крім того, вважає, що прокурором невірно обрано засіб захисту прав. В.О. керівника Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова заявив позовні вимоги про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, визнання недійсними договорів з підстав порушення інтересів держави в особі Харківської міської ради, як власника земельної ділянки, а отже правовідносини між ним та відповідачами необхідно розглядати саме в площині земельних правовідносин, зокрема, щодо законності забудови, а тому пред`явлення вимог про визнання недійсними договорів купівлі-продажу спірного будинку не відновлює становище позивача.

Твердження позивача щодо обізнаності товариства про нібито реєстрацію нежитлових будівель по АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 з порушенням вимог законодавства не відповідає дійсності, засновано на припущеннях, які не мають підтверджень. ТОВ «ЗЕВС ІНВЕСТ» придбав по частини вказаних нежитлових будівель для здійснення господарської діяльності, передбаченої Статутом підприємства. При укладенні договорів купівлі-продажу виходив з даних щодо реєстрації права власності на нежитлові будівлі за ОСОБА_1 , які містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а отже є добросовісним набувачем. На підставі викладеного просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Керівником Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова подано до суду відповідь на відзив на позовну заяву, в якому посилався на обставини, викладені у позові. Додатково зазначає, що виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. При цьому інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій.

Вказує, що Шевченківською окружною прокуратурою міста Харкова на виконання вимог ст.23 ЗУ «Про прокуратуру» спрямовано лист №55-532 вих-22 від 05.07.2022 до Харківської міської ради з повідомленням про наявність порушень інтересів держави та необхідність вжиття заходів для їх захисту. Оскільки уповноважений орган Харківська міська рада не вжила заходів щодо скасування реєстрації права власності на спірне майно, визнання недійсним договорів купівлі-продажу, то у прокурора виникли правові підстави для представництва інтересів держави в суді.

Щодо способу захисту зазначає щодо неможливості відмови в позові у випадку обрання позивачем неефективного способу захисту прав. При цьому законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України та ст.13 Конвенції, відповідно до яких кожна особа має право на ефективних засіб правового захисту, не заборонений законом.

Вважає, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулась особа, так і від характеру його порушення.

За наявності зареєстрованого у Державному реєстрі прав на підставі спірних правочинів права власності відповідачів на об`єкти, які фактично є самочинним будівництвом, сама по собі вимога про знесення самочинного будівництва не забезпечить повного усунення порушень, спричинених таким будівництвом, оскільки відповідачі, за якими зареєстроване вказане право власності, такого самочинного будівництва не здійснювали, що унеможливлює пред`явлення саме до них вимог про знесення такого майна. Крім того, підставою для знесення самочинно збудованого об`єкта може бути виключно припис органів архітектурно-будівельного контролю, який є обов`язковою передумовою для можливості контролюючого органу звернутися до суду у зв`язку з його невиконанням.

Також зазначає, що відповідно до норм законодавства, за загальним правилом перевірки можливі щодо тих об`єктів, які знаходяться в процесі будівництва. Виключенням із цього загального правила є виявлення факту самочинного будівництва у зв`язку з тим, такі перевірки можуть стосуватися й збудованого об`єкту. Просить позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 17 березня 2023 року у задоволенні позову в.о. керівника Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова в інтересах Харківської міської ради відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням районного суду, прокурор в апеляційній скарзі просить скасувати вказане рішення та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення є незаконним, оскільки при його ухваленні було порушено норми матеріального і процесуального права.

В обґрунтування скарги зазначено, що законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Вказує, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права за захистом якого звернулась особа, так і від характеру його порушення.

Зазначає, що за наявності зареєстрованого у Державному реєстрі прав на підставі спірних правочинів права власності відповідачів на об`єкти, які фактично є самочинним будівництвом, сама по собі вимога про знесення самочинного будівництва, на яку вказав суд першої інстанції, як на ефективний спосіб захисту, не забезпечить повного усунення порушень, спричинених таким будівництвом, оскільки відповідачі, за якими на цей час зареєстровано вказане право власності, такого самочинного будівництва не здійснювали, докази протилежного відсутні, що унеможливлює пред`явлення саме до них вимог про знесення такого майна.

Вважає, що підставою для знесення самочинно збудованого об`єкта може бути виключно припис органів архітектурно-будівельного контролю.

Вказує, що судом не взято до уваги, що державна реєстрація на вказане майно залишається дійсною та фактично відповідачі є власниками спірного майна, що унеможливлює проведення перевірок органами державного архітектурно-будівельного контролю .

Звертає увагу, що єдиним ефективним та належним засобом захисту прав в даному випадку є прийняття рішення про скасування державної реєстрації прав на самовільне збудоване майно та як наслідок визнання недійсними спірних договорів купівлі-продажу.

Колегія суддів, заслухала доповідь судді-доповідача, пояснення прокурора, розглянула справу за відсутності інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, які не з`явилися у судове засідання, що відповідно дост. 372 ЦПК Українине перешкоджає її розгляду.

Відповідно до ст.ст.367,368 ЦПК Україниколегія суддів перевірила законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги і вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Устатті 375 ЦПК Українипередбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Устатті 263 ЦПК Українивизначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Вказаним вимогам рішення суду першої інстанції відповідає.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що спосіб захисту обраний позивачем, з огляду на повноваження Харківської міської ради, в особі якої подано позов, зі здійснення державного архітектурного-будівельного контролю та права, які позивач вважав порушеними, є неналежним, що тягне за собою відмову у позові.

Зазначено, що ефективним способом усунення виявлених порушень для органу державного архітектурно-будівельного контролю є винесення припису щодо власника об`єкта нерухомості про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису та у разі невиконання такого припису в установлений строк, - звернення до суду з позовом про знесення самочинно збудованого об`єкта, компенсацію витрат, пов`язаних з таким знесенням, зобов`язання привести земельну ділянку до попереднього стану. При цьому органи державного архітектурно-будівельного контролю мають довести, що здійснене будівництво є самочинним.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції.

Судом першої інстанції встановлено, щоВідповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №303772004 від 28.06.2022 року, приватним нотаріусом ХМНО Клопотовим С.Д. 28.05.2020 року прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень з відкриттям розділу, індексний номер 52423277, об`єкт нерухомого майна нежитлова будівля літ. «М-1», загальною площею 52,9 кв.м, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (номер запису про право власності 36665689), а також внесені відомості про право приватної власності на вказаний об`єкт нерухомого майна за ОСОБА_1 . Підстава виникнення права власності: довідка серія та номер 252320, виданий 25.05.2020, видавник ТОВ «ЛІМІНГТОН», технічний паспорт серія та номер 252320, виданий 21.05.2020, видавник ТОВ «ЛІМІНГТОН».

Крім того, відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №303772004 від 28.06.2022 року, приватним нотаріусом ХМНО Клопотовим С.Д. 26.05.2020 року прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень з відкриттям розділу, індексний номер 52422793, об`єкт нерухомого майна нежитлова будівля літ. «Л-1», загальною площею 82 кв.м, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (номер запису про право власності 36665207), а також внесені відомості про право приватної власності на вказаний об`єкт нерухомого майна за ОСОБА_1 . Підстава виникнення права власності: довідка серія та номер 252420, виданий 25.05.2020, видавник ТОВ «ЛІМІНГТОН», технічний паспорт серія та номер 252420, виданий 21.05.2020, видавник ТОВ «ЛІМІНГТОН».

Зі змісту заяви вбачається, щов реєстрі дозвільних документів відсутня інформація про документи, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт та засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів щодо об`єкту за адресою: АДРЕСА_1 .

Судом встановлено та не заперечується сторонами у справі, що між ОСОБА_1 та ТОВ «ЗЕВС ІНВЕСТ» укладено договори купівлі-продажу часток вказаних нежитлових будівель №548 від 03.07.2020 року, №579 від 09.07.2020 року, №545 від 03.07.2020 року та № 576 від 09.07.2020 року, на підставі яких приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Ліпінською І.Е. прийнято відповідні рішення про державну реєстрацію за ТОВ «ЗЕВС ІНВЕСТ» права власності на частки зазначених нежитлових будівель (номер записів 37241150, 37157942, 37240355, 37156957).

На підставі рішення ХМР від 24.02.2021 року №49/21 ТОВ «ЗЕВС ІНВЕСТ» надано в оренду земельну ділянку комунальної власності площею 0,0817 га за рахунок земель житлової та громадської забудови для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі літ. «М-1» (магазин), літ. «Л-1» (офіс) по АДРЕСА_1 строком до 01.03.2026 року, що вбачається з інформаційної довідки Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №303772037 від 28.06.2022 року.

Згідно зі статтею 15, 16 Цивільного кодексу України (даліЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання правочину недійсним.

Захист цивільних правце передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення. Таким чином, суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб. Наведене узгоджується з правовими висновками, викладеними Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-186гс18), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18) та від 04 червня 2019 року у справі № 916/3156/17 (провадження № 12-304гс18).

Предметом оскарження у цій справі є рішення державного реєстраторапро державну реєстрацію права власності на житловий будинок.

Реєстраційну дію проведено державним реєстратором КП «РегістрСервіс» Первомайської міської ради Харківської області від 03.10.2019 (індексний номер рішення №49085230 від 09.10.2019).

Звертаючись до суду позивач в якості підстав своєї заяви зазначав, що вказане рішення державного реєстратора прийнято з порушенням вимог законодавства, оскільки об`єкт нерухомого майна побудовано без дозвільних документів, а тому такий об`єкт нерухомого майна є об`єктом самочинного будівництва, реєстрація майна проведена без будь-яких правових підстав та така державна реєстрація порушує встановлений порядок проведення будівельних робіт.

Як вбачається з матеріалів справи правовстановлюючими документами, на підставі яких 28.05.2020 року зареєстровано право власності за ОСОБА_1 на нежитлові будівлі літ. «М-1» та літ. «Л-1», що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , є довідка серія та номер 252320, виданої ТОВ «ЛІМІНГТОН» 25.05.2020, та технічний паспорт серія та номер: 252320, виданого 21.05.2020 ТОВ «ЛІМІНГТОН», а також довідка серія та номер 252420, виданої ТОВ «ЛІМІНГТОН» 25.05.2020 та технічний паспорт серія та номер НОМЕР_1 , виданого 21.05.2020 ТОВ «ЛІМІНГТОН». При цьому ОСОБА_1 не була ані власником, ані користувачем земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Верховний Суд у постанові від 21.10.2020 р. у справі № 910/2939/19З висловив таку правову позицію:"зміст приписівстатті 376 ЦК Українипідтверджує неможливість застосування інших, ніж ті, що встановлені цією статтею, способів легітимізації (узаконення) самочинного будівництва та набуття права власності на такі об`єкти. Реєстрація права власності на самочинне будівництво за особою, яка його здійснила, не змінює правовий режим такого будівництва як самочинного".

До аналогічного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07 квітня 2020 року у справі №916/2791/13 (провадження №12-115гс19),в якій зазначено, що «у силу спеціального застереження, наведеного в ч.2 ст.376 ЦК України, особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок (ч.1, 4 ст.376 ЦК України).

Також, за рішенням суду на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб (ч.5 ст.376 ЦК України)».

Відповідно до висновку Верховного Суду України від 19 квітня 2017 року у справі №354/612/13-ц, «з урахуванням змісту ст. 376 ЦК України в поєднанні з положеннями ст.ст. 16, 386, 391 цього Кодексу, вимоги про знесення самочинно збудованого нерухомого майна на земельній ділянці, власником або користувачем якої є інша особа, можуть бути заявлені власником чи користувачем земельної ділянки або іншою особою, права якої порушено, за умови доведеності факту такого порушення самочинною забудовою».

У постанові Верховного Суду від 20 січня 2021 року у справі №442/302/17 (провадження №61-20491св19) зазначено, що «аналіз ч.3 та 4 ст.376 ЦК України дає підстави для висновку, що частина третя цієї статті застосовується не лише до випадків порушення вимог законодавства щодо цільового призначення земель, а й до випадків, коли такого порушення немає, але особа здійснює будівництво на земельній ділянці, яка їй не належить».

У постанові Верховного Суду від 24 квітня 2020 року у справі №911/1455/19 зазначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно є юридичним фактом, який полягає в офіційному визнанні та підтвердженні державою набутого особою речового права на нерухомість та є елементом в юридичному складі (сукупності юридичних фактів), який призводить до виникнення речових прав.

При цьому, реєстрація права власності хоча і є необхідною умовою, з якою закон пов`язує виникнення речових прав на нерухоме майно, однак реєстраційні дії є похідними від юридичних фактів, на підставі яких виникають, припиняються чи переходять речові права, тобто державна реєстрація сама по собі не є способом набуття права власності.

Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 08 серпня 2019 року у справі №909/472/18.

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 червня 2020 року у справі №680/214/16 (провадження №14-445цс19) та від 07 квітня 2020 року у справі №916/2791/13 (провадження №12-115гс19) зроблено висновок про те, що державна реєстрація визначає лише момент, після якого виникає право власності, за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення права власності.

Формулювання положень ст. 376 ЦК України виключають можливість існування інших способів легітимізації самочинного будівництва та набуття права власності на таке нерухоме майно ніж ті, що встановлені цією статтею.

Реєстрація права власності на самочинне будівництво за особою, яка здійснила самочинне будівництво, у силу наведених положень законодавства та приписів частини другої ст.376 ЦК України не змінює правовий режим такого будівництва, як самочинного, з метою застосування, зокрема, положень частини четвертої цієї статті.

Отже, державна реєстрація права власності на самочинне будівництво за особою, яка здійснила самочинне будівництво, не виключає можливість знесення такого об`єкта нерухомості в порядку, встановленому для самочинно побудованих об`єктів.

З цих підстав колегія суддів відхиляє доводи скарги про неможливість застосування вказаного судом способу захисту порушеного права за наявності державної реєстрації на спірне майно.

Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові КЦС ВС від 12 жовтня 2022 року справі № 369/3261/17, провадження № 61-8497св21, касаційний суд дійшов правового висновку щодо змісту вказаних норм матеріального права: за обставин справи, коли належний власник земельної ділянки не надавав згоди на будівництво на його земельній білянці об`єкта нерухомого майна, він має право вимагати усунення будь-яких порушень його прав як власника земельної ділянки шляхом знесення усіх об`єктів, зокрема й самочинного будівництва навіть у разі його державної реєстрації, здійсненого не власником або без його згоди.

З огляду на вищевказане висновки суду першої інстанції щодо неналежного способу захисту права власника земельної ділянки є законними та обґрунтованими і доводами скарги не спростовуються.

Що стосується доводів скарги про неможливість обмеження судом обраного позивачем в межах норм права способу захисту, то посилання прокурора на їх обґрунтуваннях на положення статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом, у даному випадку є безпідставним.

У статті 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Колегія суддів звертає увагу, що суд в межах своїх повноважень при здійсненні судочинства діє відповідно до принципу «суд знає закон», тобто самостійно надає правову кваліфікації змісту спірних правовідносин, незалежно від сторін, та діє в цьому контексті з визначеною у ст. 2 ЦПК України метою, яка превалює над іншими.

Згідно ч. 2 ст. 16 ЦК України суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Разом з тим, суд відповідно до принципу диспозитивності, ст. 13 ЦПК України, обмежений фактичними підставами та предметом позову, а тому суд відмовляє у позові у разі відповідно до норми ч. 3 ст. 16 ЦК України, яка передбачає, що суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положеньчастин другої - п`ятої статті 13цього Кодексу.

У частинідругої-п`ятоїстаття 13ЦК Українивизначено наступнімежі здійсненняправ,зокрема:при здійсненнісвоїх правособа зобов`язанаутримуватися віддій,які моглиб порушитиправа іншихосіб,завдати шкодидовкіллю абокультурній спадщині; не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах; при здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства.

Відповідно до Конституції України, держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання; усі суб`єкти права власності рівні перед законом; права і свободи людини і громадянина захищаються судом; судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій її території; обов`язковість рішень суду є однією з основних засад судочинства (ч.4 ст.13, ч.1 ст.55, ч.5 ст.124, п.9 ч.3 ст.129).

Статтею 390 ЦК України визначені повноваження незаконного набувача чужої речі, витребуваної власником.

Такі повноваження залежать від оцінки добросовісності такого набувача та поширюються виключно на доходи від використання чужої речі, а також на здійснені поліпшення чужого майна.

Поширювальному тлумаченню перелік та зміст таких повноважень неправомірного набувача не підлягають.

Водночас, оцінка самочинності здійсненого будівництва не має правового значення для вирішення такого спору, оскільки будь-яке будівництво на чужій земельній ділянці, витребуваній судом, має розглядатися як таке, що вчинене без правомірних підстав для ведення такої діяльності.

Отже, відповідно до вимог цивільного закону, незаконний набувач земельної ділянки не набуває права власності на збудовані ним за час незаконного володіння споруди і має право лише на належні йому будівельні матеріали та конструктивні елементи без набуття права власності на споруди, які їх складали.

Відповідно, витребування земельної ділянки від незаконного її набувача покладає на нього обов`язок повністю звільнити витребувану земельну ділянку, усунувши будь-які створені його діяльністю перешкоди власнику у володінні, користуванні та розпорядженні таким майном.

Право власності та право користування є майном правом у розумінні тих гарантій захисту, які згідно ст. 1 Першого Протоколу до Конвенції Про захист прав людини і основоположних свобод 1950р. у поєднанні з нормою ст. 10 ЦПК України зобов`язані надавати національні органи юрисдикційні органи та суд.

Так, відповідно ст. 1 Першого Протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які, на її думку, є необхідними для здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Відповідно до сталої практики Європейського суду з прав людини (див., наприклад, рішення ЄСПЛ у справах «Sporrong and Lonnroth v. Sweden», заяви №7151/75, №7152/75; «James and others v. The United Kingdom», заява № 8793/79; «Щокін проти України», заяви №23759/03 та №37943/06; «Сєрков проти України», заява №39766/05; «Трегубенко проти України», заява №61333/00; «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04, «Борисов проти України», заява №2371/11) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно «суспільний», «публічний» інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.

Отже, для вирішення питання про знесення з передбачених нормою ст. 376 ЦК України споруд, зведених на земельній ділянці без згоди власника цієї земельної ділянки необхідна оцінка балансу інтересів сторін за «трискладовим тестом» як юридичної конструкції, який є засобом перевірки необхідності втручання в права особи, вирішити конфлікт між правами та інтересами власника земельної ділянки та особи, яка звела на цій земельній ділянці об`єкт нерухомого майна (самочинне будівництво).

Однак, обраний позивачем спосіб захисту не передбачає застосування вказаних норм міжнародного договору, які мають пріоритетне значення по відношенню до національних норм, ч.ч. 4-6 ст. 10 ЦПК України. Так, відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб правового захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

У рішенні у справі «Рисовський проти України» ЄСПЛ визначив, що принцип «належного урядування», зокрема, передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовніший спосіб.

При цьому, на них покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах.

Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість уникати виконання своїх обов`язків (заява №29979/04, п. 70).

Принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (рішення у справі «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява №10373/05, п. 73).

З іншого боку, потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (рішення у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pine v. The Czech Republic), заява №36548/97, п. 58).

У справі «Борисов проти України» (заява №2371/11), яка стосувалася скарги за статтею 1 Першого протоколу до Конвенції щодо знесення нерухомого майна заявника на підставі судового рішення, яке набрало законної сили і згодом було скасоване як незаконне, Суд встановив, що втручання у мирне володіння майном заявника спрямоване на забезпечення дотримання будівельних норм, тим самим відновлення верховенства права, здійснюється «відповідно до загальних інтересів» (див. рішення у справі «Саліба проти Мальти» (Saliba v. Malta), заява №4251/02, п. 44). При цьому ЄСПЛ у п. 49 згаданого рішення inter alia звернув увагу, що хоча втручання у права власності заявника з метою забезпечення належного врядування було скоріше «контролем за користуванням», а не «позбавленням власності», в результаті чого практика щодо відшкодування шкоди за позбавлення власності безпосередньо не застосовується, непропорційний та свавільний захід контролю без подальшої можливості вимагати відшкодування шкоди порушуватиме питання застаттею 1Першого протоколу до Конвенції (див. рішення у справі «Векони проти Угорщини» (), заява № 65681/13, пункт 35, від 13 січня 2015 року).

З огляду на вищевказане, згідно до обраного позивачем способу захисту права суд з урахуванням тих обмежень, які накладають на суд принцип диспозитивності для реалізації його дискреційних повноважень - суд позбавлений можливості перевіряти пропорційність позбавлення відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗЕВС ІНВЕСТ» права власності на спірну нерухомість, що є позитивним обов`язком суду відповідно до вказаних норм міжнародного та національного матеріального права виходячи з дійсного змісту спірних правовідносин.

Тому колегія суддів відхиляє доводи скарги щодо порушення судом першої інстанції положень статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції.

З огляду на те, що при ухваленні рішення районним судом були додержані норми матеріального і процесуального права, доводи скарги висновків суду не спростовують, колегія суддів на підставі ст. 375 ЦПК України залишає скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Враховуючи викладене, відповідно до ст. 141 ЦПК України відсутні підстави для перерозподілу судових витрат.

Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд апеляційної інстанції

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу заступника Харківської обласної прокуратури Кравченко А. залишити без задоволення.

Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 17 березня 2023 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня прийняття, і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст судового рішення виготовлено 31 липня 2023 року.

Головуючий В.Б.Яцина.

Судді І.В. Бурлака.

О.В. Маміна.