Ухвала

від 24.03.2023 по справі 136/385/23

ЛИПОВЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 136/385/23

провадження № 2/136/87/23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" березня 2023 р. м. Липовець

Суддя Липовецького районного суду Вінницької області Шпортун С.В., розглянувши клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору за подання позовної заяви №136/385/23,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернулась до суду із вищевказаною заявою, мотивуючи її тим, що вона звернулась до суду із позовом до Комунального закладу «Липовецька публічна бібліотека» Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області, Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області, за участі третіх осіб: Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини Лубінець Дмитра Валерійовича, Професійної спілки працівників бібліотек про визнання незаконними наказів та їх скасування, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди. Вказана позовна заява ухвалою суду від 09.03.2023 була залишена без руху, оскільки подана із порушенням вимог ст. 175, 177 ЦПК України, у тому числі не була оплачена судовим збором, у зв`язку із чим позивачеві слід було сплатити за розрахунками суду 4294, 40 грн.

На виконання вимог ухвали суду, 17.03.2023 позивачем надано заяву про усунення недоліків, відповідно до якої позивач визначилась із ціною позову; обґрунтувала розрахунок сум, що стягуються; зазначила, які було вжито заходи до подання позовної заяви; перелічено докази, які не можуть бути подані із позовом та наявні у неї оригінали документів, тощо. Щодо сплати судового збору позивач просила вирішити питання про її звільнення від його сплати, обґрунтовуючи тим, що спір є трудовим, вона від сплати вимог за поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу звільнена, однак решта підлягає оплаті, утім наразі вона офіційно не працевлаштована, отримує лише допомогу по безробіттю, розмір якої є мізерним, іншого доходу не має, розмір судового збору значно перевищує 5 відсотків її річного доходу за попередній календарний рік, при цьому, вона є одинокою особою, вдовою, має важке матеріальне становище.

Суд, вивчивши та дослідивши подане позивачем клопотання щодо звільнення від сплати судового збору та додані до нього документи, дійшов висновку про таке.

Відповідно до ч. 2ст. 133 ЦПК Українирозмір судового збору, порядок його сплати, повернення, звільнення від сплати встановлюються законом.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору, визначено Законом України, Верховна Рада України, від 08.07.2011 № 3674-VI, «Про судовий збір».

Статтею 136ч.13ЦПК Українипередбачено,що суд,враховуючи майновийстан сторони,може своєюухвалою зменшитирозмір належнихдо оплатисудових витратчи звільнитивід їхоплати повністюабо частково,чи відстрочитиабо розстрочитисплату судовихвитрат навизначений строк. З підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до сплати судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати.

Наведене узгоджується із приписами ч.2 ст. 8 Закону України Про судовий збір, відповідно до якої можливе звільнення особи від сплати судового збору, зокрема у випадку якщо: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: військовослужбовці; батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років абодитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років абодитину з інвалідністю; члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; 3) або предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Положення статей ЦПК України та Закону України «Про судовий збір» не містять вичерпного й чітко визначеного (чіткого) переліку документів, які можна вважати такими, що підтверджують майновий стан особи. У кожному конкретному випадку суд встановлює можливість особи сплатити судовий збір на підставі поданих нею доказів щодо її майнового стану за своїм внутрішнім переконанням.

Частиною четвертою статті 10 ЦПК України і статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику ЄСПЛ, як джерело права.

Положення п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод свідчать про виконання зобов`язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах, так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах (п. 59 рішення ЄСПЛ від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» («Kreuz v. Poland»)). Вимога про сплату державного мита є стримуючою мірою для потенційних позивачів від пред`явлення безрозсудних і необґрунтованих позовів. Для того, щоб гарантувати справедливий баланс між підтримкою нормального функціонування судової системи і захистом інтересів заявника при поданні позову до суду, внутрішньодержавні суди звільняють від сплати державного мита заявників, які можуть підтвердити свій поганий фінансовий стан (п. 111 рішення ЄСПЛ від 20 лютого 2014 року у справі «Шишков проти Росії» («Shishkov v. Russia»)).

Оцінюючи фінансове становище особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового становища (п. 44 рішення ЄСПЛ від 26 липня 2005 року у справі «Kniat v. Poland»; пункти 6364 рішення ЄСПЛ від 26 липня 2005 року у справі «Jedamski and Jedamska v. Poland»).

Судом встановлено, що предметом ініційованого позивачем позову є захист її трудових прав щодо незаконного звільнення з роботи, у зв`язку із чим позивач на вирішення суду ставить шість вимог як майнового так і не майнового характеру, за двома вимогами (про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу) позивач звільнена від сплати судового збору, решта підлягає оплаті за ставками визначеними Законом України «Про судовий збір», - для фізичних осіб за майновими вимогами - 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розмірупрожиткового мінімуму для працездатних осібта не більше 5 розмірівпрожиткового мінімуму для працездатних осіб, за немайновими вимогами - 0,4 розмірупрожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно із ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» від 03.11.2022 № 2710-ІХ, прожитковий мінімум для працездатних осіб встановлений на 01 січня 2023 року становить 2 684,00 грн.

На підтвердженнязаявленого клопотаннящодо звільненнявід сплатисудового зборупозивачем наданодовідку від09.03.2023про доходи,видану бухгалтерієюКомунального закладу«Липовецька публічнабібліотека» відповіднодо якої,позивач заперіод з01.01.2022по 31.12.2022 отримала дохід (заробітну плату) в сумі 16 999,66 грн., що становить в середньому 1 416 грн. в місяць.

Ураховуючи зазначене, розмір судового збору, що підлягає сплаті за подання даного позову до суду за вимогами, які не оплачено, значено перевищує 5% розміру річного доходу позивача за попередній 2022 рік, з розрахунку 1 073,60 грн. х 4 вимоги (оскільки розмір судового збору за вимогами майнового характеру також становить 1073, 60 грн.) = 4 294, 40 грн..

Крім цього, як було встановлено судом із доказів доданих до клопотання, ОСОБА_1 31.01.2023 була звільнена з роботи, згідно з п.3 ст. 40 КЗпП України, про що було здійснено запис у трудову книжку; з 02.02.2023 позивач перебуває на обліку як безробітна і станом на 13.03.2023 отримує державні виплати розмір яких складає 285 грн. 71 коп.; як слідує із довідки ГУ ПФУ у Вінницькій області Управління обслуговування громадян відділ обслуговування громадян №7 (сервісний центр) №124/0200-0209-11 від 09.03.2023, ОСОБА_1 не перебуває на обліку в пенсійному фонді станом на 09.03.2023 пенсії та інших виплат не отримує; ОСОБА_2 є вдовою (свідоцтво про смерть чоловіка ОСОБА_3 ); відповідно до довідки про заробітну плату інші доходи ОСОБА_1 з січня по грудень 2022 року сума заробітку складає 16999,66 грн.; відповідно до довідки виданої Липовецькою міською радою від 09.03.2023 за №827 ОСОБА_1 зареєстрована та проживає одна за адресою: АДРЕСА_1 .

Доказів наявності у позивача у власності рухомого та нерухомого майна за наслідками перевіреної судом інформації не встановлено.

Ураховуючи наведене, суд дійшов висновку, що надані докази на підтвердження неспроможності позивача нести обов`язок по сплаті судового збору дають підстави суду для звільнення її від його сплати, а відтак суд дійшов висновку, що заява грунтується на нормах діючого законодавства, відтак підлягає до задоволення.

Керуючись ст.133, 136, 260-261 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання ОСОБА_1 про звільнення її від сплати судового збору, задовольнити.

Звільнити позивача ОСОБА_1 від сплати судового збору у розмірі 4 294, 40 грн. за позовом до Комунального закладу «Липовецька публічна бібліотека» Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області, Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області, за участю третіх осіб: Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини Лубінець Дмитра Валерійовича, Професійної спілки працівників бібліотек про визнання незаконними наказів та їх скасування, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено ЦПК України. Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).

Ухвала оскарженню не підлягає. Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя Світлана ШПОРТУН