Постанова

від 23.03.2023 по справі 671/599/20

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 березня 2023 року

м. Хмельницький

Справа № 671/599/20

Провадження № 22-ц/4820/621/23

Хмельницький апеляційний суд

в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Гринчука Р.С., Костенка А.М., Спірідонової Т.В.

секретар судового засідання Дубова М.В.,

з участю представника апелянта,

позивача та його представника,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу за апеляційними скаргами Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Подільська зернова компанія» на рішення Волочиського районного суду Хмельницької області від 02 грудня 2022 року та на додаткове рішення Волочиського районного суду Хмельницької області від 24 січня 2023 року, суддя Ніколова С.В., у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Подільська зернова компанія», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Волочиська міська рада, Хмельницька районна державна адміністрація, про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом витребування та повернення земельної ділянки,

встановив:

У квітні 2020 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ТОВ «Агрофірма «Подільська зернова компанія», (діла по тексту Товариство), в якому з урахуванням зміни позовних вимог просила усунути перешкоди у користуванні належною їй на праві власності земельною ділянкою з кадастровим номером 6820983500:04:005:0392, площею 3,9023 га, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Копачівської сільської ради Волочиського району Хмельницької області, шляхом витребування вказаної земельної ділянки у ТОВ «Агрофірма «Подільська зернова компанія» та повернення її позивачу як власнику земельної ділянки.

В обґрунтування заявлених вимог вказала, що вона є власником земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 6820983500:04:005:0392, площею 3,9023 га, яка розташована на території Копачівської сільської ради Волочиського району Хмельницької області.

22.02.2015 року вона уклала з Товариством договір оренди землі №428 строком на п`ять років.

28.08.2019 року вона звернулася до відповідача з повідомленням про небажання продовжувати договір оренди.

Листом від 25.09.2019 року відповідач повідомив про здійснення обробітку земельної ділянки на підставі договору оренди №428 від 22.02.2015 року та додаткової угоди до нього від 15.12.2018 року та заперечив проти розірвання договору, посилаючись на те, що згідно з умовами додаткової угоди від 15.12.2018 року, строк дії договору не закінчився.

Зі змісту даних, отриманих з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вона дізналася про те, що державна реєстрація договору була проведена 25.02.2016 року і строк дії договору оренди земельної ділянки встановлено до 25.02.2026 року.

Однак вона не укладала та не підписувала додаткової угоди від 15.12.2018 року до договору оренди землі №428 від 22.02.2015 року.

Рішенням Волочиського районного суду Хмельницької області від 02.12.2022 року позов задоволено. Усунуто перешкоди ОСОБА_1 у користуванні земельною ділянкою площею 3,9023 га, яка розташована на території Копачівської сільської ради Волочиського району Хмельницької області, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 6820983500:04:005:0392, шляхом зобов`язання ТОВ «Агрофірма «Подільська зернова компанія» повернути вказану земельну ділянку ОСОБА_1 . Стягнуто з ТОВ «Агрофірма «Подільська зернова компанія» на користь ОСОБА_1 840,80 грн. судового збору та 4739,76 грн. витрат, понесених на оплату судової почеркознавчої експертизи.

Задовольняючи позов, суд виходив з того, що встановлення факту непідписання ОСОБА_1 додаткової угоди від 15.12.2018 року до договору оренди земельної ділянки №428 від 22.02.2015 року з ТОВ «Агрофірма «Подільська зернова компанія» свідчить про те, що додаткова угода не була укладена, було відсутнє волевиявлення власника на передачу в оренду земельної ділянки та безпідставне користування відповідачем цим майном. Факт реєстрації права оренди земельної ділянки на підставі договору за відповідачем не є підтвердженням волевиявлення ОСОБА_1 на укладення додаткової угоди до договору оренди, тому використання належної позивачу земельної ділянки здійснюється відповідачем без належної правової підстави. Посилання Товариства на отримання ОСОБА_1 грошових коштів за користування земельною ділянкою не спростовує факту порушення її права власності за встановлених обставин. Отримання власником майна плати за фактичне використання належного йому майна не суперечить закону і не свідчить про укладення договору оренди землі.

Додатковим рішенням Волочиського районного суду Хмельницької області від 24.01.2023 року стягнуто з ТОВ «Агрофірма «Подільська зернова компанія» на користь ОСОБА_1 витрати на надання професійної правничої допомоги у розмірі 10000 грн.

При вирішенні вказаного процесуального питання суд виходив з того, що сплачені позивачем витрати на правничу допомогу документально підтверджені та є співмірними зі складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг, відповідають критеріям реальності та розумності їхнього розміру.

В апеляційній скарзі на рішення суду ТОВ «Агрофірма «Подільська зернова компанія» просило рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову.

На обґрунтування скарги апелянт зазначив, що ОСОБА_1 підписала додаткову угоду від 15.12.2018 року та отримувала орендну плату за користування спірною земельною ділянкою.

При проведенні судової експертизи експертом не взято до уваги всі зразки підпису позивача, штучно підібрано саме ті документи із підписами, які б підтвердили його висновок. Експерт не вказав конкретно підписи з яких документів (яка дата їх складання) він взяв до уваги, а лише взяв для порівняння підписи які візуально найбільше відрізняються від підпису на додатковій угоді, що викликає сумніви в об`єктивності експерта та правдивості його висновку, у зв`язку з чим просив призначити повторну судову почеркознавчу експертизу.

В апеляційній скарзі на додаткове рішення суду ТОВ «Агрофірма «Подільська зернова компанія» просило рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову в стягненні судових витрат з відповідача.

На обґрунтування скарги апелянт послався на неврахування судом першої інстанції тієї обставини, що позивачем не надано детального опису наданих послуг, не надано доказів на підтвердження обставин щодо факту отримання коштів від позивача та невідображення їх адвокатом у книзі доходів і витрат. Товарний чек не містить інформації щодо дійсної оплати позивачем коштів. Розмір зазначених позивачем витрат на правову допомогу є завищеним, недоведеним та таким, що не підтверджений належними та допустимими доказами.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просила суд залишити без задоволення апеляційні скарги, підтримала оскаржувані судові рішення.

Представник апелянта в судовому засіданні підтримав апеляційні скарги.

Позивач та його представник в суді проти апеляційної скарги заперечили, підтримали оскаржувані судові рішення.

Заслухавши пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи колегія суддів дійшла висновку про необхідність відмови у задоволенні апеляційних скарг з огляду на наступне.

Згідно зі ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 6820983500:04:005:0392, площею 3,9023 га, яка розташована на території Копачівської сільської ради Волочиського району Хмельницької області.

Між ОСОБА_1 та ТОВ «Агрофірма «Подільська зернова компанія» було укладено договір оренди землі №428 від 22.02.2015 року, відповідно до умов якого вищезазначена земельна ділянка була передана в оренду Товариству строком на п`ять років.

Право оренди зареєстроване 25.02.2016 року, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав від 18.11.2019 року.

З матеріалів справи вбачається, що 28.08.2019 року ОСОБА_1 подала до Товариства заяву, в якій просила не проводити обробіток вищезазначеної належної їй земельної ділянки з кадастровим номером 6820983500:04:005:0392 після збору урожаю, оскільки має намір обробляти земельну ділянку самостійно.

В свою чергу, Товариство направило ОСОБА_1 листа від 25.09.2019 року, в якому повідомило про те, що обробіток земельної ділянки проводиться на підставі договору оренди від 22.02.2015 року №428 та додаткової угоди до нього від 15.12.2018 року, тому не має наміру припиняти обробіток землі та розривати договір, строк дії якого не закінчився. Також відповідач надіслав позивачу копії договору оренди від 22.02.2015 року №428 та додаткової угоди до нього від 15.12.2018 року.

Додатковою угодою від 15.12.2018 року до договору оренди землі №428 від 22.02.2015 року, укладеною від імені ОСОБА_1 , як орендодавця, та Товариства, як орендаря, внесено зміни в договір оренди землі №428 від 22.02.2015 року, зокрема, визначено, що строк дії договору становить 10 років.

Висновком судово-почеркознавчої експертизи №2838-2843/20-26 від 09.02.2021 року, яка проведена експертом Хмельницького регіонального відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, встановлено, що підпис від імені ОСОБА_1 в графі «орендодавець» додаткової угоди до договору оренди землі №428 від 22.02.2015 року, укладеної 15.12.2018 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Агрофірма «Подільська зернова компанія», виконано рукописним способом без попередньої технічної підготовки та технічних засобів не ОСОБА_1 , а іншою особою, з наслідуванням підпису ОСОБА_1 .

Частиною першою статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною другою статті 792 ЦК України передбачено, що відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).

Стаття 207 ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Частиною другою цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Отже, підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Згідно з частиною першою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).

Частиною третьою статті 203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання його недійсним у силу припису частини першої статті 215 ЦК України, а також із застосуванням спеціальних правил про правочини, вчинені з дефектом волевиявлення - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.

У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.

За правилами статті 93 ЗК України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до ч. 14, ст. 15 Закону України «Про оренду землі» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) за згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови, зокрема якісний стан земельних угідь, порядок виконання зобов`язань сторін, порядок страхування об`єкта оренди, порядок відшкодування витрат на здійснення заходів щодо охорони і поліпшення об`єкта оренди, проведення меліоративних робіт, а також обставини, що можуть вплинути на зміну або припинення дії договору оренди, тощо.

Статтею 34 Закону України «Про оренду землі» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.

За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частини другої статті 16 цього Кодексу способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.06.2020 року у справі №145/2047/16-ц звертала увагу на те, що такий спосіб захисту, як визнання правочину неукладеним, не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом.

У випадку оспорювання самого факту укладення правочину, такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірних договорів у мотивувальній частині судового рішення.

У пункті 7.27 постанови від 16.06.2020 року у справі №145/2047/16-ц Велика Палата Верховного Суду зазначила, що зайняття земельних ділянок фактичним користувачем (тимчасовим володільцем) треба розглядати як таке, що не є пов`язаним із позбавленням власника його права володіння на цю ділянку. Тож, у цьому випадку ефективним способом захисту права, яке позивач, як власник земельних ділянок, вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майном, зокрема шляхом заявлення вимоги про повернення таких ділянок.

У пункті 71 постанови від 23.11.2021 року Велика Палата Верховного Суду уточнила вказаний висновок, виклавши його перше речення так: зайняття земельних ділянок, зокрема фактичним користувачем, треба розглядати як таке, що не є пов`язаним із позбавленням власника його володіння цими ділянками.

Як вбачається з матеріалів справи між ОСОБА_1 та ТОВ «Агрофірма «Подільська зернова компанія» укладено договір оренди землі №428 від 22.02.2015 року, відповідно до умов якого вищезазначена земельна ділянка була передана в оренду.

У розділі «Строк дії договору» відповідно до пункту 5 договору, що договір укладено на п`ять років, тобто строк дії договору становить 22.02.2020 року.

Згідно п. 37 договору оренди дія договору припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Згідно п. 21 договору оренди після припинення дії договору орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду.

Установивши факт непідписання ОСОБА_1 додаткової угоди від 15.12.2018 року до договору оренди землі №428 від 22.02.2015 року, укладеного між ОСОБА_1 та Товариством, що свідчить про неукладеність даного правочину, відсутність волевиявлення власника щодо передачі земельної ділянки в оренду на строк у десять років, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про припинення договору оренди землі №428 від 22.02.2015 року та, відповідно, обов`язок відповідача повернути позивачу належну їй земельну ділянку.

Посилання апелянта на неправильність висновків судової почеркознавчої експертизи від 09.02.2021 року, №2838-2843/20-26 та необхідність призначення у справі повторної судової почеркознавчої експертизи є необґрунтованим.

Так, відповідно до ч. 3 ст. 113 ЦПК України, якщо висновок експерта буде визнано необґрунтованим або таким, що суперечить іншим матеріалам справи або викликає сумніви в його правильності, судом може бути призначена повторна експертиза, яка доручається іншому експертові (експертам).

В апеляційній скарзі Товариство не навело обставин, які б вказували на наявність обставин, передбачених вищевказаною правовою нормою для призначення у справі повторної експертизи.

В той же час суд апеляційної інстанції зауважує, що судова експертиза №2838-2843/20-26 була проведена кваліфікованим судовим експертом, який був попереджений про кримінальну відповідальність за ст.ст. 384, 385 КК України, з дотриманням вимог ЦПК України, Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом МЮ України від 08.10.1998 року, №53/5, Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки матеріалів та призначення судових експертиз.

При цьому апелянт, пославшись в апеляційній скарзі на вибіркове дослідження судовим експертом матеріалів справи, які стосуються вирішення винесених на експертизу питань, в той же час не аргументував в чому саме полягає порушення експертом нормативних актів в сфері проведення експертного дослідження та які саме нормативи експертом були порушені в цьому випадку.

Ненадання експертом відповіді на питання суду першої інстанції щодо справжності підпису ОСОБА_1 на видатковому касовому ордері від 02.10.2019 році та відомості про отримання орендної плати (п/н №75), не вказує на необґрунтованість експертного висновку, оскільки в експертному дослідженні було наведено мотиви неможливості надання відповідей, зважаючи на недостатність графічної інформації, що міститься у досліджуваних підписах, а не у зв`язку з вибірковістю досліджуваних експертом зразків почерку позивача.

Таким чином, посилання Товариства на незаконність ухвали суду першої інстанції від 27.01.2022 року в частині відмови у задоволенні клопотання про призначення повторної судової почеркознавчої експертизи, також є необґрунтованим.

Стосовно доводів та вимог апеляційної скарги на додаткове рішення суду колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з частиною першою статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина друга статті 137 ЦПК України).

Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 ЦПК України).

Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постановах: від 03.10.2019 року у справі №922/445/19, від 22.01.2021 року у справі №925/1137/19, Верховним Судом у постановах: від 02.12.2020 року у справі №317/1209/19, від 12.02.2020 року у справі №648/1102/19, від 03.02.2021 року у справі №554/2586/16-ц, від 17.02.2021 року у справі №753/1203/18, від 15.06.2021 року у справі №159/5837/19, від 01.09.2021 року у справі №178/1522/18.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частини третя, четверта статті 137 ЦПК України).

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та таке ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних з наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про їх відшкодування (правовий висновок, викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18)).

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Згідно з частиною першою статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Договір про надання правової допомоги укладається в письмовій формі. Договір про надання правової допомоги може вчинятися усно у випадках: 1) надання усних і письмових консультацій, роз`яснень із правових питань з подальшим записом про це в журналі та врученням клієнту документа, що підтверджує оплату гонорару (винагороди); 2) якщо клієнт невідкладно потребує надання правової допомоги, а укладення письмового договору за конкретних обставин є неможливим - з подальшим укладенням договору в письмовій формі протягом трьох днів, а якщо для цього існують об`єктивні перешкоди - у найближчий можливий строк. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Договір про надання правової допомоги може укладатися на користь клієнта іншою особою, яка діє в його інтересах. Особливості укладення та змісту контрактів (договорів) з адвокатами, які надають безоплатну правову допомогу, встановлюються законом, що регулює порядок надання безоплатної правової допомоги. Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики (стаття 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно зі статтею 28 Правил адвокатської етики, затверджених звітно-виборним з`їздом адвокатів України від 09.06.2017 року, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Непогодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката.

Тож домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов`язання (постанова Верховного Суду від 04.05.2022 року у справі №588/1149/20).

Як вбачається з матеріалів справи, 12.12.2019 року між ОСОБА_1 та адвокатом Фільварочною О.Б. укладено договір про надання правової (професійної правничої) допомоги. Відповідно до п. 3.1. договору сторони погодили, що за надання правової (професійної правничої) допомоги клієнт зобов`язується виплатити адвокату гонорар в розмірі та в строки, визначені додатком (додатками).

Відповідно до п. 1 додатку до договору від 12.12.2019 року, сторони домовились, що за надання правової допомоги за договором про надання правової (професійної правничої) допомоги від 12.12.2019 року клієнт зобов`язується виплатити адвокату гонорар в розмірі 10000 грн., який визначений сторонами з урахуванням складності справи і спеціалізації адвоката та є фіксованим, однак може бути збільшений у залежності від зміни складності справи, обсягу необхідних робіт (послуг) та витраченого часу, що неможливо визначити на момент складання договору, а також у разі необхідності виконання (надання) їх у неробочий час, вихідні, святкові дні. Відповідно до пункту 5 додатку, оплата вноситься не пізніше 5 робочих днів з дати ухвалення у справі рішення судом першої інстанції.

Як вбачається зі змісту акту приймання-передачі виконаних робіт/наданих послуг від 06.12.2022 року, адвокат передає, а клієнт приймає та зобов`язується оплатити адвокату гонорар за правову допомогу за договором про надання правової (професійної правничої) допомоги від 12.12.2019 року в суді першої інстанції у справі №671/599/20 у розмірі 10000 грн.

Відповідно до товарного чеку від 06.12.2022 року, ОСОБА_1 сплатила адвокату Фільварочній О.Б. гонорар згідно з договором від 12.12.2019 року в сумі 10000грн.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірність у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг (правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 02.10.2019 у справі №211/3113/16-ц).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява №19336/04, п. 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Крім того, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Дослідивши додані до заяви про ухвалення додаткового рішення докази, колегія суддів зазначає, що вартість наданої адвокатом Фільварочною О.Б. позивачу ОСОБА_1 правничої допомоги в розмірі 10000 грн., з огляду на складність справи, кількість та обсяг складених процесуальних документів, а також час, витрачений на представництво інтересів заявника в суді першої інстанції, колегія суддів вважає обґрунтованим та таким, що відповідає критеріям розумності та справедливості і зміні не підлягає.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд,

постановив:

Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Подільська зернова компанія» залишити без задоволення.

Рішення Волочиського районного суду Хмельницької області від 02 грудня 2022 року та додаткове рішення Волочиського районного суду Хмельницької області від 24 січня 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 28 березня 2023 року.

Судді: Р.С. Гринчук

А.М. Костенко

Т.В. Спірідонова