Постанова

від 21.03.2023 по справі 904/2419/22

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.03.2023 року м.Дніпро Справа № 904/2419/22

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Кузнецова В.О.,

суддів Чередка А.Є., Паруснікова Ю.Б.

секретар судового засідання Крицька Я.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної установи "Криворізька виправна колонія №80" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.12.2022 (повне рішення складено 22.12.2022, суддя Бажанова Ю.А.) у справі

за позовом державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго", м.Київ

до державної установи "Криворізька виправна колонія №80", м.Кривий Ріг, Дніпропетровської області

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача акціонерне товариство "ДТЕК Дніпровські електромережі", м. Дніпро

про стягнення 1 488 731,32 грн

ВСТАНОВИВ:

І. Короткий зміст і підстави позовних вимог

Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом, у якому просить стягнути з державної установи "Криворізька виправна колонія №80" на свою користь 1 054 769,11 грн заборгованості за поставлену електричну енергію; 167 115,88 грн пені, 112 532,16 грн інфляційних втрат, 154 314,17 грн 15% відсотків річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" в частині своєчасного розрахунку за поставлену електричну енергію за січень 2021 року.

ІІ. Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 21.12.2022 у даній справі позов задоволено частково. Стягнуто з державної установи "Криворізька виправна колонія №80" на користь державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" 1 054 769,11 грн заборгованості за поставлену електричну енергію, пеню в сумі 83 557,94 грн, 15% річних в сумі 154 314,17 грн, інфляційні втрати в сумі 112 532,16 грн, судовий збір в сумі 22 330,97 грн. В решті позовних вимог відмовлено.

Рішення місцевого господарського суду мотивовано посиланням на невиконання відповідачем зобов`язань з оплати заборгованості за спожиту електроенергію

ІІІ Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи учасників справи

3.1 Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Державна установа "Криворізька виправна колонія (№80), не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції звернулася до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій в якій просить рішення господарського суду скасувати в частині та прийняте нове рішення, яким відмовити в задоволені позовних вимог.

Аргументуючи апеляційну скаргу, заявник посилається на те, що договір на підставі якого нараховано заборгованість, пеню, інфляційні втрати та 15% річних неукладений, оскільки відповідач не акцептував умови даного договору. ДПЗД "Укрінтеренерго" та АТ "ДТЕК "Дніпровські електромережі" самовільно та без дотримання чітко визначеної законодавством процедури перевили ДУ "Криворізька виправна колонія (№80)" на постачальника "останньої надії".

Скаржник зазначає, що державну установу "Криворізька виправна колонія (№80)" жодним чином не повідомили про майбутнє переведення та вже фактичне переведення на постачальника "останньої надії", що є недопустимим порушенням ПРРЕЕ. Відповідно і споживач (виправна колонія) не ініціював процедуру зміни електропостачальника, що є також обов`язковою умовою при переведення на постачальника "останньої надії". У зв`язку з чим не було дотримано вимог п.6.1 та п.6.2 ПРРЕЕ, а також ст.64 Закону України "Про ринок електричної енергії".

У зв`язку із специфікою фінансування державної установи "Криворізька виправна колонія (№80)", станом на 01 січня кожного року ніколи не було вже укладених договорів на постачання електроенергії. Тільки після отримання кошторису розпочиналася процедура закупівлі електричної енергії відповідно до переговорної процедури, передбаченої Законом України "Про публічні закупівлі". До моменту укладання нового договору, постачання електроенергії попереднім постачальником не припинялося на підставі усної домовленості, оскільки з цим же постачальником в січні і укладався договір за результатами переговорної процедури. ДУ "Криворізька виправна колонія (№80) як завжди готувала документи для укладення договору з ТОВ "Дніпровські енергетичні послуги" і не могла без попередження знати про переведення на постачальника "останньої надії" та акцептувати викладений на офіційному сайті договір приєднання.

3.2 Доводи інших учасників справи

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, рішення господарського суду залишити без змін.

В обґрунтування своєї правової позиції позивач вказує, що компанії, які не знайшли постачальника у новому ринку, згідно зі ст.64 Закону України "Про ринок електричної енергії" та рішення Кабінету Міністрів, із 1 січня 2019 року було віднесено до категорії споживачів, постачання електроенергії яким здійснює постачальник "останньої надії", функції якого виконує ДПЗД "Укрінтеренегро" відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.12.2018 №1023-р.

Положенням п.6.2.4 ПРРЕЕ встановлено, що початком постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" вважається день припинення постачання електричної енергії споживачу попереднім електропостачальником.

Відповідно до ст.64 Закону України "Про ринок електричної енергії", яка кореспондується з умовами, що зазначені в додатку 1 до договору "Комерційна пропозиція №3", договір вважається укладеним з початку фактичного постачання електричної енергії такому споживачу у перший день, наступний за останнім днем постачання електричної енергії попереднім електропостачальником та діє в частині здійснення розрахунків між сторонами до повного їх здійснення, а в частині постачання електричної енергії його дія не може перевищувати 90 календарних днів.

ІV. Апеляційне провадження

4.1 Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді

Згідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.01.2023 для розгляду апеляційної скарги визначена колегія у складі: головуючий суддя Кузнецов В.О., судді Чередко А.Є., Парусніков Ю.Б..

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 16.01.2023 відкладено вирішення питання щодо прийняття апеляційним господарським судом певного процесуального рішення з розгляду даної апеляційної скарги після надходження матеріалів справи з суду першої інстанції.

25.01.2023 до суду апеляційної інстанції надійшли матеріали справи.

Ухвалою апеляційного господарського суду від 30.01.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою державної установи "Криворізька виправна колонія №80" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.12.2022; призначено справу до розгляду на 21.03.2023 на 15 годин 00 хвилин.

21.03.2023 у судове засідання з`явилися представники позивача та відповідача, які надали відповідні пояснення.

Акціонерне товариство "ДТЕК Дніпровські електромережі" наданим йому процесуальним правом не скористалося та не забезпечило у судове засідання явку повноваженого представника.

Колегія суддів вважає, що неявка представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, не перешкоджає розгляду справи.

21.03.2023 у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

4.2 Стислий виклад обставин справи, встановлених судами

Звертаючись до господарського суду з даним позовом, державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго", який виконує функції постачальника "останньої надії" (постачальник), зазначило, що 01.01.2021 між ним та державною установою "Криворізька виправна колонія №80" укладено договір про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії", за умовами п.1.1 якого, цей договір укладається сторонами, керуючись статтями 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України, шляхом приєднання споживача до цього договору на умовах визначених Законом України "Про ринок електричної енергії", Правилами роздрібного ринку електричної енергії та комерційної пропозиції, що є додатком 1 до цього договору.

Умови цього договору розроблені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії" та Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14 березня 2018 року № 312, та є однаковими для всіх споживачів України (п.1.2 договору).

Відповідно до п.2.1 договору, за цим договором постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору, що зазначені в додатку 1 до договору (комерційна пропозиція).

Пунктом 2.2 договору передбачено, що обов`язковою умовою для постачання електричної енергії споживачу є наявність у споживача укладеного в установленому порядку з оператором системи договору про надання послуг з розподілу електричної енергії, на підставі якого споживач набуває право отримувати послугу з розподілу електричної енергії. Побутовий споживач використовує електричну енергію виключно на власні побутові потреби, у тому числі для освітлення, живлення електроприладів тощо, що не включає професійну та комерційну діяльність.

Пунктом 3.1 договору визначено, що постачальник здійснює постачання електричної енергії споживачу з моменту припинення постачання електричної, енергії споживачу діючим електропостачальником у випадках, зазначених у пункті 3.2 цієї глави.

Електрична енергія постачається до електроустановок споживача протягом строку, що не може перевищувати 90 днів. Якщо після закінчення зазначеного строку постачання електричної енергії споживач не розпочав процедуру зміни електропостачальником, постачання електричної енергії на об`єкт призупиняється (пункт 3.4 договору).

З першим рахунком за електричну енергію, який надає постачальник споживачу, постачальник має надати споживачу інформацію про: ціни (тарифи) та термін дії договору (не більше 90 діб); оплату послуг з розподілу через постачальника з наступним переведенням цієї оплати оператору системи; право споживача змінити постачальника. Постачальник не має права вимагати від споживача будь-якої іншої оплати за електричну енергію, що не визначена цим договором. Початок постачання електричної енергії споживачу починається з факту споживання електричної енергії у перший день, наступний за останнім днем постачання електричної енергії попереднім електропостачальником, за відсутності факту відключення, передбаченого ПРРЕЕ. У разі фактичного споживання електричної енергії за відсутності договору про постачання електричної енергії з іншим електропостачальником умови договору з постачальником "останньої надії" вважаються прийнятими споживачем (пункти 3.5-3.7 договору).

У відповідності з пункту 5.1 договору споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами (тарифами), що визначаються відповідно до методики (порядку), затвердженої регулятором, згідно з комерційною пропозицією з постачання електричної енергії постачальником "останньої надії", яка є додатком до цього договору (далі - комерційна пропозиція).

Спосіб визначення ціни (тарифу) за електричну енергію зазначається в комерційній пропозиції постачальника. Для одного об`єкта споживання (площадки вимірювання) застосовується один спосіб визначення ціни за електричну енергію (п. 5.2. договору).

Згідно з пунктом 5.8 договору розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць.

Розрахунки споживача за цим договором здійснюються на поточний рахунок із спеціальним режимом використання (далі - спецрахунок). При цьому, споживач не обмежується в праві здійснювати оплату за цим договором через банківську платіжну систему, он-лайн переказ, поштовий переказ, внесення готівки через касу постачальника, та в інший не заборонений законодавством спосіб. Оплата вартості електричної енергії за цим договором здійснюється споживачем виключно шляхом перерахування коштів на спецрахунок постачальника. Оплата вважається здійсненою після того, як на спецрахунок постачальника надійшла вся сума коштів. Спецрахунок постачальника зазначається у платіжних документах постачальника, у тому числі у разі його зміни (пункт 5.9 договору).

Відповідно до пункту 5.10 договору оплата виставленого постачальником рахунка за цим договором має бути здійснена споживачем в терміни, визначені в рахунку, але не менше 5 робочих днів з дати отримання споживачем цього рахунка, або протягом 5 робочих днів від строку оплати, зазначеного у комерційній пропозиції, прийнятої споживачем.

Цей договір набирає чинності за фактом споживання електричної енергії у перший день, наступний за останнім днем постачання електричної енергії попереднім електропостачальником, за відсутності факту відключення, передбаченого ПРРЕЕ, та діє в частині здійснення розрахунків між сторонами до повного їх здійснення, а в частині постачання електричної енергії його дія не може перевищувати 90 діб (пункт 13.1 договору).

Відповідно до комерційної пропозиції № 3 від 07.06.2019 для постачання електричної енергії споживачам - постачальником "останньої надії" (далі - комерційна пропозиція), ціна, за якою здійснюється постачання електричної енергії споживачам постачальником "останньої надії": Ціна на електричну енергію формується згідно Порядку формування ціни, за якою здійснюється постачання електричної енергії споживачам постачальником "останньої надії", затвердженого постановою НКРЕКП від 05.10.2018 № 1179. Ціни постачальника наведені у додатку до цієї комерційної пропозиції.

Спосіб (порядок) та строки оплати за постачання електричної енергії постачальником "останньої надії": споживач сплачує 100% від орієнтовної вартості прогнозованого обсягу споживання електричної енергії за розрахунковий період протягом 5 банківських (робочих) днів з моменту отримання споживачем рахунку. Орієнтовна вартість розраховується шляхом множення прогнозованого обсягу споживання електричної енергії на ціну, за якою здійснюється постачання електричної енергії постачальником. Прогнозований обсяг споживання електричної енергії визначається на підставі даних, отриманих постачальником від оператора систем розподілу (передачі) (далі - ОС). Остаточний розрахунок за спожиту електричну енергію в розрахунковому місяці здійснюється споживачем на підставі виставленого постачальником рахунку до 14-го (включно) числа місяця, наступного за розрахунковим, розмір якого визначається як різниця між вартістю купованої споживачем електричної енергії, зазначеної в акті купівлі-продажу, та сумарною оплатою споживачем за розрахунковий період з урахуванням ПДВ. Акт купівлі-продажу складається на підставі даних про фактичне споживання споживача, отриманих від ОС. У разі наявності зауважень до акта купівлі-продажу, споживач оформлює протокол розбіжностей, в якому вказує обсяг електричної енергії, по якому є розбіжності. Уповноважені особи постачальника та споживача терміново проводять переговори з метою усунення розбіжностей. До усунення розбіжностей сторони керуються даними, вказаними ОС, з подальшим коригуванням після врегулювання розбіжностей оплата здійснюється на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника, зазначений у договорі або розрахункових документах. У разі перевищення суми платежу, що підлягає оплаті за розрахунковий період, надлишок отриманих коштів зараховується як оплата заборгованості попередніх періодів з найдавнішим терміном виникнення, а за відсутності такої, в рахунок оплати наступного розрахункового періоду. При здійснені оплати за електричну енергію споживач обов`язково зазначає у призначені платежу номер та дату рахунку та період за який здійснюється оплата.

Спосіб оплати за послугу з розподілу електричної енергії: споживач здійснює плату за послугу з розподілу електричної енергії через постачальника.

Положеннями пункту 6.2.4 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 14.03.2019 № 312 (далі - Правила), встановлено, що початком постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" вважається дата припинення постачання електричної енергії споживачу попереднім електропостачальником. Адміністратор розрахунків повідомляє дату переведення споживача на постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" постачальнику (постачальникам) послуг комерційного обліку.

Листом №7718/1001 від 25.02.2022 акціонерне товариство "ДТЕК Дніпровські електромережі" надало державному підприємству зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" інформацію про споживача електричної енергії Державної установи "Криворізька виправна колонія №80".

Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" зазначає, що на виконання договору, на підставі даних про фактичне споживання електричної енергії Державній установі "Криворізька виправна колонія №80", отриманих від акціонерного товариства "ДТЕК Дніпровські електромережі", ДПЗД "Укрінтеренерго" виставлено відповідачу рахунок №000008562915/03/О01/13646 від 25.02.2021 та акт №007829 купівлі-продажу електричної енергії за розрахунковий період січень 2021 року від 31.01.2021, обсяг споживання електричної енергії по 1 класу - 310 587 кВт*год, по 2 класу - 12 941 кВт*год., в тому числі послуги з розподілу електричної енергії на загальну суму 1 054 769,11 грн.

Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" стверджує, що як постачальник "останньої надії", повідомленням про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" №44/09-0004435/пон від 01.01.2019 повідомило державну установу "Криворізька виправна колонія №80" про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" та направило рахунок на електричну енергію від 25.02.2021 №000008562915/03/О01/13646 на суму 1 054 769,11 грн.

Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" посилається на відмову державної установи "Криворізька виправна колонія №80" оплатити рахунок на електричну енергію від 25.02.2021 №000008562915/03/О01/13646 на суму 1 054 769,11 грн, що і є причиною виникнення спору.

4.3 Позиція апеляційного господарського суду у справі

Імперативними приписами статті 269 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення присутніх учасників справи, дослідивши наведені в апеляційній скарзі доводи та надані заперечення, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Предметом спору у даній справі є вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 1 054 769,11 грн, пені - 167 115,88 грн, 15% річних - 154 314,17 грн, інфляційних втрат - 112 532,16 грн, яка обґрунтована посиланням на неналежне виконання відповідачем умов договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії".

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочин.

Згідно з приписами ст.509 Цивільного кодексу України, які кореспондуються з положеннями ст.173 Господарського кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст.174 Господарського кодексу України).

Правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії, регулює відносини, пов`язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище визначені Законом України "Про ринок електричної енергії".

За приписами статті 4 Закону України "Про ринок електричної енергії" учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються, зокрема, і договори про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії".

Постачальник "останньої надії" - визначений відповідно до цього Закону електропостачальник, який за обставин, встановлених цим Законом, не має права відмовити споживачу в укладенні договору постачання електричної енергії на обмежений період часу (п.66 ч.1 ст.1 Закону України "Про ринок електричної енергії").

Відповідно до частини другої статті 2 Закону України "Про ринок електричної енергії" основні умови діяльності учасників ринку електричної енергії та взаємовідносин між ними визначаються нормативно-правовими актами, що регулюють впровадження цього Закону, зокрема, кодексом системи передачі, кодексом систем розподілу; правилами роздрібного ринку; іншими нормативно-правовими актами. Кодекс систем розподілу та правила роздрібного ринку затверджуються Регулятором (Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг).

Згідно з частиною п`ятою статті 2 Закону України "Про ринок електричної енергії" правила роздрібного ринку передбачають, зокрема, загальні умови постачання електричної енергії споживачам, систему договірних відносин між учасниками роздрібного ринку, права та обов`язки учасників ринку, процедуру заміни споживачем постачальника електричної енергії, умови та порядок припинення та відновлення постачання електричної енергії споживачу, процедуру розгляду скарг споживачів, особливості постачання електричної енергії постачальником універсальної послуги, постачальником "останньої надії".

Відповідно до частини першої статті 58 Закону України "Про ринок електричної енергії" споживач має право, зокрема: купувати електричну енергію для власного споживання за двосторонніми договорами та на організованих сегментах ринку, за умови укладення ним договору про врегулювання небалансів та договору про надання послуг з передачі електричної енергії з оператором системи передачі, а у разі приєднання до системи розподілу - договору про надання послуг з розподілу електричної енергії з оператором системи розподілу; або купувати електричну енергію на роздрібному ринку у електропостачальників або у виробників, що здійснюють виробництво електричної енергії на об`єктах розподіленої генерації, за правилами роздрібного ринку.

За приписами частини першої статті 64 Закону України "Про ринок електричної енергії" постачальник "останньої надії" надає послуги з постачання електричної енергії споживачам у разі: 1) банкрутства, ліквідації попереднього електропостачальника; 2) завершення строку дії ліцензії, зупинення або анулювання ліцензії з постачання електричної енергії споживачам попереднього електропостачальника; 3) невиконання або неналежного виконання електропостачальником правил ринку, правил ринку "на добу наперед" та внутрішньодобового ринку, що унеможливило постачання електричної енергії споживачам; 4) необрання споживачем електропостачальника, зокрема після розірвання договору з попереднім електропостачальником; 5) в інших випадках, передбачених правилами роздрібного ринку.

Визначення постачальника "останньої надії" здійснюється рішенням Кабінету Міністрів України за результатами конкурсу, проведеного у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України (частина 2 статті 64 Закону України "Про ринок електричної енергії").

Згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12.12.2018 №1023-р Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" визначено постачальником "останньої надії" на період з 01.01.2019 до 31.12.2022.

На підставі постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №1344 від 06.11.2018 ДП "Укрінтеренерго" видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії споживачу.

Постачальник "останньої надії" здійснює постачання електричної енергії у порядку, визначеному правилами роздрібного ринку, на умовах типового договору постачання електричної енергії постачальником "останньої надії", що затверджується Регулятором, та є публічним договором приєднання. Постачальник "останньої надії" оприлюднює відповідний договір на своєму офіційному веб-сайті (частина 6 статті 64 Закону України "Про ринок електричної енергії").

Частинами 7-9 Закону України "Про ринок електричної енергії" встановлено, що електропостачальник, неспроможний постачати електричну енергію, має повідомити про дату припинення постачання електричної енергії постачальника "останньої надії", споживачів, регулятора, оператора системи передачі та оператора системи розподілу постачальник "останньої надії" здійснює постачання з моменту припинення постачання електричної енергії попереднім електропостачальником. Договір постачання електричної енергії між постачальником "останньої надії" і споживачем вважається укладеним з початку фактичного постачання електричної енергії такому споживачу Постачальник "останньої надії" постачає електричну енергію споживачу протягом строку, що не може перевищувати 90 днів. Після завершення зазначеного строку постачальник "останньої надії" припиняє електропостачання споживачу.

Згідно з частиною 11 статті 64 Закону України "Про ринок електричної енергії" постачальник "останньої надії" має повідомити споживачу умови постачання, ціни на електричну енергію, а також про право споживача на вибір електропостачальника. Постачальник "останньої надії" зобов`язаний оприлюднити зазначену інформацію на своєму офіційному веб-сайті.

27.12.2018 на виконання частини 11 статті 64 Закону України "Про ринок електричної енергії", п. 3.4.1 ПРРЕЕ, Державним підприємством зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго", як постачальником "останньої надії", на своєму офіційному веб-сайті у мережі Інтернет за адресою www.uie.кiev.ua розміщено: порядок приєднання до умов договору; договір про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії"; комерційна пропозицію № 3 до договору; додаток №1 до комерційної пропозиції № 3.

Особливості постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" визначені ПРРЕЕ.

Постачальник "останньої надії" здійснює постачання електричної енергії на підставі договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії", зміст якого визначається постачальником "останньої надії" на основі Типового договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" (додаток 7 до цих Правил), є публічним договором приєднання та вважається укладеним у визначених законодавством України та цими Правилами випадках, у разі настання яких споживач безакцептно приймає умови договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" (п.1.2.9 ПРРЕЕ).

Пунктом 3.4.4 ПРРЕЕ встановлено, що постачальник "останньої надії" здійснює постачання з моменту припинення постачання електричної енергії попереднім електропостачальником. Договір постачання електричної енергії між постачальником "останньої надії" і споживачем вважається укладеним з початку фактичного постачання електричної енергії такому споживачу. У цьому випадку покази засобу вимірювання визначаються постачальником послуг комерційного обліку на дату початку фактичного постачання електричної енергії в порядку, встановленому Кодексом комерційного обліку. Постачальник "останньої надії" постачає електричну енергію споживачу протягом строку, який не може перевищувати 90 днів. Після завершення зазначеного строку постачальник "останньої надії" припиняє електропостачання споживачу. Про кінцевий строк постачання електричної енергії постачальник "останньої надії" має повідомляти споживача у виставлених рахунках кожні 30 днів. Повідомлення про припинення електропостачання надаються споживачу відповідно до процедури, передбаченої цими Правилами. Якщо споживач постачальника "останньої надії" не уклав договір із новим електропостачальником по закінченню терміну договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії", розподіл та постачання електричної енергії такому споживачу припиняється шляхом здійснення відключення електроустановки такого споживача.

Відповідно до п.6.2.3 ПРРЕЕ початком постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» вважається дата припинення постачання електричної енергії споживачу попереднім електропостачальником. Договір постачання електричної енергії між постачальником «останньої надії» і споживачем вважається укладеним з початку фактичного постачання електричної енергії такому споживачу.

Пунктом 6.2.4 ПРРЕЕ визначено, що початком постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» є дата припинення постачання електричної енергії споживачу попереднім електропостачальником, яка визначається відповідно до вимог пунктів 6.2.2 та 6.2.3 цієї глави. Адміністратор розрахунків повідомляє дату переведення споживача (споживачів) на постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" постачальнику (постачальникам) послуг комерційного обліку.

Відповідно до частин першої, другої статті 633 Цивільного кодексу України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Актами цивільного законодавства можуть бути встановлені правила, обов`язкові для сторін при укладенні і виконанні публічного договору (частина п`ята статті 633 Цивільного кодексу України).

За приписами частини першої статті 634 Цивільного кодексу України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У відповідності до положень статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України, між позивачем та відповідачем був укладений договір про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" від 01.01.2021 шляхом приєднання споживача до цього договору на умовах визначених Законом України "Про ринок електричної енергії", ПРРЕЕ та комерційної пропозиції №3, що є додатком 1 до цього договору.

Відповідно до частини 1 статті 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Суб`єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (частина 1 статті 193 Господарського кодексу України).

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 Цивільного кодексу України).

Позивачем заявлено до стягнення заборгованість за електричну енергію за січень 2021 року у розмірі 1 054 769,11 грн.

Згідно із пунктом 5.8 договору розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць.

Умовами комерційної пропозиції № 3 від 07.06.2019, що є невід`ємним додатком до договору, встановлено обов`язок сплати споживачем 100% від орієнтованої вартості прогнозованого обсягу споживання електричної енергії за розрахунковий період протягом 5 банківських (робочих) днів з моменту отримання споживачем рахунку.

Орієнтована вартість розраховується шляхом множення прогнозованого обсягу споживання електричної енергії на ціну, за якою здійснюється постачання електричної енергії постачальником. Прогнозований обсяг споживання електричної енергії визначається на підставі даних, отриманих постачальником від оператора системи розподілу (передачі).

Відповідно до додатку 1 до договору "Комерційна пропозиція № 3 від 07.06.2019 для постачання електричної енергії споживачам постачальником "останньої надії": споживач сплачує 100% від орієнтовної вартості прогнозованого обсягу споживання електричної енергії за розрахунковий період протягом 5 банківських (робочих) днів з моменту отримання споживачем рахунку. Остаточний розрахунок за спожиту електричну енергію в розрахунковому місяці здійснюється споживачем на підставі виставленого постачальником рахунку до 14-го (включно) числа місяця, наступного за розрахунковим, розмір якого визначається як різниця між вартістю купованої споживачем електричної енергії, зазначеної в Акті купівлі-продажу, та сумарною оплатою споживачем за розрахунковий період з урахуванням ПДВ. Акт купівлі-продажу складається на підставі даних про фактичне споживання споживача, отриманих від ОСР. У разі наявності зауважень до Акту купівлі - продажу, споживач оформлює протокол розбіжностей, в якому вказує обсяг електричної енергії.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 57 Закону України "Про ринок електричної енергії" електропостачальник має право на своєчасне та в повному обсязі отримання коштів за продану електричну енергію та послуги з постачання електричної енергії відповідно до укладених договорів.

Згідно з пунктом 1 частини 3 статті 58 Закону України "Про ринок електричної енергії" споживач зобов`язаний сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.

Матеріалами справи свідчать про те, що нарахована позивачем заборгованість за спожиту електроенергію на підставі даних про фактичне споживання електричної енергії Державній установі "Криворізька виправна колонія №80", отриманих від акціонерного товариства "ДТЕК Дніпровські електромережі" обсяг споживання електричної енергії по 1 класу - 310 587 кВт*год, по 2 класу - 12 941 кВт*год., в тому числі послуги з розподілу електричної енергії на загальну суму 1 054 769,11 грн.

Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" направило Державній установі "Криворізька виправна колонія №80" повідомлення про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" №44/09-0004435/пон від 01.01.2019, акт №007829 купівлі-продажу електроенергії до договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" від 31.01.2021, рахунок на електричну енергію від 25.02.2021 №000008562915/03/О01/13646 на суму 1 054 769,11 грн на адресу електронної пошти 25.02.2021, засобами поштового зв`язку 18.03.2021.

Вказані повідомлення були надіслані державній установі "Криворізька виправна колонія №80" на електронну адресу: kvk80@ukr.net та поштову адресу: 50041, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Шиферна, буд. 3, які є офіційними та вказані в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Державна установа "Криворізька виправна колонія №80" не заперечує факт отримання від Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" повідомлення про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" №44/09-0004435/пон від 01.01.2019, акту №007829 купівлі-продажу електроенергії до договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" від 31.01.2021, рахунку на електричну енергію від 25.02.2021 №000008562915/03/О01/13646 на суму 1 054 769,11 грн. 25.02.2021 електронною поштою та 24.03.2021 засобами поштового зв`язку.

Враховуючи приписи пункту 5.10 договору, пункту 4.3 Комерційної пропозиції місцевий господарський суд правомірно зазначив, що строк оплати електричної енергії за січень 2021 року є таким, що настав.

З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за поставлену електричну енергію у розмірі 1 054 769,11 грн.

Відповідно до положень статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За прострочення виконання зобов`язання позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача за період прострочення з 05.03.2021 по 23.02.2022 пеню в сумі 167 115,88 грн, 15% у сумі 154 314,17 грн., інфляційні втрати у розмірі 112 532,16 грн.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитору зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом..

У пункті 7.4. Комерційної пропозиції №3 від 07.06.2019 передбачено збільшення процентів річних до 15% річних за прострочення виконання грошових зобов`язань з оплати електроенергії.

Згідно пунктом 13.1. Комерційної пропозиції № 3 від 07.06.2019, сторони домовились, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання або неналежне виконання зобов`язання припиняється через один рік від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

У пункті 6.1. Комерційної пропозиції № 3 від 07.06.2019 визначено, що за внесення передбачених умовами договору платежів з порушенням термінів, визначених даною комерційною пропозицією, постачальник має право нарахувати споживачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати. Споживач зобов`язується сплатити пеню на підставі рахунку постачальника.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних, 15% річних та пені, колегія суддів вважає, що цей розрахунок відповідає передбаченим законодавством порядку та способу нарахування, є обґрунтованим та арифметично вірним.

Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру пені, колегія суддів враховує таке.

У відзиві на позов, Державна установа "Криворізька виправна колонія №80" на підставі статті 233 Господарського кодексу України просить зменшити розмір пені, посилаючись на: недотримання постачальником "останньої наді" (позивачем) та адміністратором комерційного обліку (третьою особою): неможливість здійснення розрахунків поза межами процедури, передбаченої бюджетним законодавством; відсутність фінансування на оплату штрафних санкцій; можливість списання заборгованості за рахунок коштів, виділених на закупівлю товарів першої необхідності, харчування, оплату комунальних послуг, що може призвести до негативних наслідків для установи.

Відповідно до ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Частиною 3 ст. 551 Цивільного кодексу України встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Отже, зменшення неустойки (зокрема, пені) є протидією необґрунтованого збагачення однією із сторін за рахунок іншої; відповідає цивільно-правовим принципам рівності і балансу інтересів сторін; право на зменшення пені направлене на захист слабшої сторони договору, яка в силу зацікавленості в укладенні договору, монополістичного положення контрагенту на ринку, відсутності часу чи інших причин не має можливості оскаржити включення в договір завищених санкцій.

При цьому, ні у зазначеній нормі, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Отже, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а не обов`язком, за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Колегія суддів враховує, що право суду щодо зменшення розміру пені має реалізовуватись з огляду на конкретні обставини справи та з урахуванням наявних у ній доказів (аналогічний висновок викладений в постанові Верховного Суду від 31.03.2020 у справі №910/8698/19).

Стаття 86 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Вирішуючи питання про наявність або відсутність підстав для зменшення пені, місцевим господарським судом прийнято до уваги причини неналежного виконання зобов`язання відповідачем за первісним позовом, надаючи оцінку всім обставинам справи в їх сукупності, враховуючи інтереси обох сторін, виходячи із загальних засад, встановлених у статті 3 Цивільного кодексу України, а саме: справедливості, добросовісності та розумності, приймаючи до уваги, що: матеріалами справи підтверджується несвоєчасне повідомлення відповідача про постачання йому електричної енергії постачальником "останньої надії", відсутність доходів від діяльності відповідача, фінансування відповідача виключно в межах бюджетних асигнувань.

При цьому господарським судом також враховано доводи відповідача про те, що несвоєчасне повідомлення про зміну постачальника електричної енергії призвело до неможливості акцептувати запропонований договір та не включення спірної заборгованості до бюджетного кошторису, що унеможливило сплату заборгованості.

Враховуючи викладене, господарський суд дійшов до висновку про наявність підстав для зменшення розміру пені на 50% та стягнення з відповідача на користь позивача пені у розмірі 83 557,94 грн (167 115,88 грн х 50%).

Апеляційний господарський суд вважає, що зменшення пені на 50% є адекватною мірою відповідальності за неналежне виконання відповідачем зобов`язань, проявом балансу між інтересами кредитора і боржника, узгоджується з нормами закону, які регулюють можливість такого зменшення, та є засобом недопущення використання неустойки ані як інструменту позивача для отримання безпідставних доходів, ані як способу відповідача уникнути відповідальності.

Враховуючи викладене господарський суд дійшов аргументованого висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 1 405 173,38 грн (1 054 769,11 грн. заборгованості за поставлену електричну енергію + 83 557,94 грн пені + 154 314,17 грн 15 % річних + 112 532,16 грн інфляційних втрат).

Колегія суддів відхиляє посилання скаржника про те, що спірний договір є неукладеним, враховуючи таке.

17.10.2019 набув чинності Закон України № 132-IX від 20.09.2019 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до України змінено назву статті 79 Господарського процесуального кодексу України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Схожий стандарт під час оцінки доказів застосовано у рішенні ЄСПЛ від 15.11.2007 у справі "Бендерський проти України" ("BENDERSKIY v. Ukraine"), в якому суд оцінюючи фактичні обставини справи звертаючись до балансу вірогідностей вирішуючи спір виходив з того, що факти встановлені у експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.

Під час розгляду даної справи відповідачем не надано жодних пояснень та доказів на підтвердження того, що постачання електричної енергії відповідачу у спірний період відбувалось іншим постачальником, ніж позивач, або обставин, що у зазначений період відповідачу було взагалі припинено постачання електроенергії.

Факт поставки позивачем електричної енергії відповідачу у спірний період підтверджено документально, а останнім не спростовано.

За наявності фактичного споживання електричної енергії відповідачем та обставин, що відповідач, як споживач був обізнаний про постачання йому електричної енергії з 01.01.2021 постачальником "останньої надії" та недоведення відповідачем обставин щодо обрання ним іншого постачальника, аніж постачальника за договором "останньої надії", його переведення на постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" ДП "Укрінтеренерго" з 01.01.2021 є правомірним в силу вимог Закону України "Про ринок електричної енергії", а такий факт, як неотримання відповідачем від позивача будь-яких повідомлень чи пропозицій про укладення договору як з "постачальником останньої надії" не може свідчити про неукладення такого договору.

Отже, враховуючи наведений вище стандарт доказування, суд визнає доведеною обставину укладення 01.01.2021 між сторонами договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" шляхом приєднання споживача до цього договору на умовах визначених Законом України "Про ринок електричної енергії", ПРРЕЕ та Комерційної пропозиції, що є додатком 1 до цього договору.

Доводи скаржника про те, що договори з товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпровські енергетичні послуги" укладалися зазвичай в кінці січня - на початку лютого, після отримання кошторису, не спростовують відсутність договору на постачання електричної енергії та постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" в силу Закону України "Про ринок електричної енергії".

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції враховує висновку Європейського Суду з прав людини у справі Проніна проти України (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції.

4.4 Висновки апеляційного господарського суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Доводи апеляційної скарги не можуть слугувати підставою для скасування рішення господарського суду в оскаржуваній частині, оскільки надання розстрочки виконання судового рішення є правом суду, яке може бути реалізоване ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань та дослідження доказів. У даному випадку місцевим господарським судом наведено відповідні підстави в обґрунтування свого висновку про відмову у розстроченні виконання рішення.

4.5 Розподіл судових витрат

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст.269,275,276,281-283 Господарського процесуального кодексу України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні апеляційної скарги Державної установи "Криворізька виправна колонія №80" відмовити.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.12.2022 у справі №904/2419/22 залишити без змін.

Судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку

Постанова складена у повному обсязі 28.03.2023

Головуючий В.О.Кузнецов

Судді А.Є.Чередко

Ю.Б.Парусніков