Постанова

від 20.03.2023 по справі 904/2472/22

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.03.2023 року м.Дніпро Справа № 904/2472/22

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Верхогляд Т.А. (доповідач)

суддів: Вечірка І.О., Паруснікова Ю.Б.,

секретар судового засідання Колесник Д.А.

представники сторін:

від позивача: Шестерня Наталя Олександрівна, довіреність №18/10/22 від 18.10.2022 р., адвокат;

представник відповідача у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином

розглянувши апеляційну скаргу Приватного підприємства "Філінг" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 20.12.2022 року у справі №904/2472/22

за позовом Приватного підприємства "Філінг", м. Дніпро

до Фізичної особи-підприємця Набоки Леонори Василівни, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська

про розірвання договору,-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського Дніпропетровської області від 20.12.2022 року у справі №904/2472/22 у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Рішення мотивовано тим, що:

- позивачем не наведено в позові та не підтверджено належними доказами наявності правових підстав для визнання спірного договору розірваним з 07.04.2022 року;

- позивач фактично просить встановити юридичний факт розірвання договору в минулому, однак встановлення юридичного факту виходить поза межі компетенції господарського суду, тому що в такому випадку суд не здійснює захист порушеного або оспорюваного права чи законного інтересу суб`єкта господарювання;

- обраний позивачем спосіб захисту порушеного права в даному випадку є неналежним та неефективним; реалізація відновлення прав позивача через припинення правовідношення може відбуватися шляхом розірвання відповідного договору, а не визнання його розірваним з певної дати.

Не погодившись з рішенням, позивач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що при винесенні рішення від 20.12.2022 року господарський суд Дніпропетровської області неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, визнав встановленими обставини, що мають значення для справи, які не були доведені, неправильно застосував норми матеріального права, що відповідно до ст. 277 Господарського процесуального кодексу України є підставами для скасування судового рішення повністю та ухвалення нового рішення судом апеляційної інстанції.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник зазначає наступні обставини:

- 07.04.2022 року за адресою орендованого ним приміщення відбулась пожежа, що підтверджується Актом про пожежу, копія якого міститься в матеріалах справи;

- в результаті вищевказаної пожежі було пошкоджено орендоване приміщення, а подальше користування ним стало неможливим;

- дана обставина позбавила позивача того, на що він розраховував при укладені договору, а саме права реалізації своїх комерційних цілей - приміщення передавалось позивачу для використання під склад, для зберігання будівельних матеріалів;

- відсутність у позивача права реалізації своїх комерційних цілей використовувати орендоване приміщення під склад для зберігання будівельних матеріалів та офісне приміщення, є правовою підставою для визнання спірного договору розірваним.

Апелянт просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 20.12.2022 року по справі № 904/2472/22. Ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги Приватного підприємства "Філінг" повністю.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач заперечує проти наведених апелянтом доводів. Вважає висновки суду першої інстанції законними та обґрунтованими.Просить рішення господарського суду Дніпропетровської області від 20.12.2022 року по справі № 904/2472/22 залишити без змін.

03.03.2023 року відповідач надав заяву, в якій просив провести розгляд апеляційної скарги без його участі.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:

З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до господарського суду з вимогами до відповідача наступного змісту: визнати договір оренди нежитлового приміщення (будівлі) від 01.07.2021 року розірваним з 07.04.2022 року.

Правовою підставою позову позивач зазначив положення ст.202 Господарського кодексу України.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на те, що між ним та відповідачем існують договірні відносини відповідно до договору оренди нежитлового приміщення (будівлі) від 01.07.2021 року.

07.04.2022 року за адресою орендованого приміщення відбулася пожежа, в результаті якої було пошкоджено орендоване приміщення, а подальше користування ним стало неможливим. Наведене позбавило позивача права на реалізацію його комерційних цілей.

Позивач звернувся до відповідача для розірвання договору оренди нежитлового приміщення (будівлі) від 01.07.2021 року, проте останній відмовився розірвати спірний договір, чим порушив права позивача.

На думку колегії суддів суд першої інстанції надав вірну правову оцінку заявленим позовним вимогам, вірно відмовив в задоволенні позову, а скаржник висновки оскаржуваного рішенні не спростував.

Так, встановлено, що дійсно, між Приватним підприємством "Філінг" (орендар) та Фізичною особою-підприємцем Набока Леонорою Василівною (орендодавець) укладено договір оренди нежитлового приміщення (будівлі) від 01.07.2021 року (а.с.8-10).

Відповідно до п. 1.1.1 договору орендодавець передає, а орендар приймає в тимчасове платне користування для реалізації своїх комерційних цілей наступні приміщення, розташовані в нежитловому будинку за адресою: м. Кривий Ріг, Дніпршосе, 20/18.

Будівля (приміщення) має наступні характеристики:

Загальна площа приміщень, що здаються в оренду: 2,8 кв.м., включаючи підсобне приміщення кв.м.;

- автономне опалення;

- електрика (220 і 380В);

- газ;

- вода;

- каналізація;

- телефон ( номер телефону).

А також частина окремого будинку складу за адресою: вул. Дніпрошосе 20/26, площ. 10 м. кв. (п.1.1.2 договору).

Приміщення, які здаються в оренду, надаються орендарю для розміщення офісу та використання під склад, для зберігання будівельних матеріалів (розділ 2 договору).

Відповідно до п.4.1 договору приміщення та майно, що здається в оренду, повинні бути передані орендодавцем та прийняті орендарем протягом 2-х днів з моменту укладання договору.

Передача приміщень та майна, що здаються в оренду, здійснюється за актом приймання-передачі, підписання якого свідчить про фактичну передачу такої оренди (п. 4.3 договору).

Термін оренди 3 роки з дати підписання сторонами акту приймання-передачі орендарем об`єкта оренди (п. 8.1 договору).

Пунктом 9.1 договору сторони визначили, що цей договір підлягає односторонньому розірванню з обов`язковим повідомленням іншої сторони про це рішення в письмовій формі не пізніше 1 (одного) місяця.

Відповідно до акту прийому-передачі від 01.07.2021 року орендодавець передав, а орендар прийняв нежитлове приміщення-частину будівлі площею: 2,8 м. кв., що розташована за адресою: вул. Дніпршосе, 20/18, м. Кривий Ріг, 50086, а також Дніпршосе, б. 20/26, площею 10 м. кв. (а.с.11).

07.04.2022 року за адресою орендованого приміщення, а саме: м. Кривий Ріг, вул. Дніпровське шосе, 20/18, відбулася пожежа, на підтвердження чого позивачем надано акт про пожежу від 07.04.2022 року (а.с.12-13).

Позивач зазначав, що дана обставина позбавила його того, на що він розраховував при укладені договору використовувати приміщення за комерційним призначенням.

Встановлено, що позивач на адресу відповідача надіслав угоду про розірвання спірного договору оренди (а.с.14 ).

Відповідач у відповіді вих.№ 169/88 від 05.07.2022 року відмовив у розірванні договору оренди на запропонованих позивачем умовах (а.с.17-19).

Статтею 15 Цивільного кодексу України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно із положеннями ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Положеннями ст.651 Цивільного кодексу України визначено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Згідно ч.3 ст. 653 Цивільного кодексу України у разі зміни або розірвання договору зобов`язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.

Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов`язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Відповідно до положень ст. 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Суд першої інстанції правомірно вказав, що одностороння відмова від договору є юридичним фактом, який зумовлює його розірвання, отже, є правочином, який має юридичні наслідки у вигляді припинення господарських правовідносин. Розірвання господарського договору може здійснюватися за згодою сторін і у разі односторонньої відмови від нього.

За загальним правилом, розірвання договору в односторонньому порядку не допускається, однак, окремі види договорів допускають можливість одностороннього розірвання договору. Крім того, право сторони на одностороннє розірвання договору може бути встановлене законом або безпосередньо у договорі.

Як вбачається зі змісту спірного договору, сторонами було встановлено право та визначено порядок його розірвання в односторонньому порядку, проте, доказів, які б свідчили про реалізацію позивачем такого права, останнім надано не було.

При апеляційному перегляді справи апелянт заперечував вказаний вище висновок суду про відсутність відповідних доказів того, що Приватне підприємство "Філінг" направляло відповідачу пропозицію про розірвання договору. Щодо цього скаржник вказував, що саме відповідь орендаря - Фізичної особи-підприємця Набоки Леонори Василівни від 05.07.2022 року підтверджує даний факт.

Дійсно, така відповідь-заперечення наявна в матеріалах справи (а.с.17-19). За її змістом вбачається, що лист про розірвання договору оренди надійшов на адресу відповідача 01.07.2022 року.

Виходячи з умов п.9.1 договору оренди можливість одностороннього розірвання договору передбачає обов`язкове повідомлення іншої сторони про це рішення в письмовій формі не пізніше 1 (одного) місяця.

Тобто, позивач, вимагаючи 01.07.2022 року від відповідача розірвати договір з 07.04.2022 року, діяв всупереч умов укладеного сторонами договору.

Отже, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивачем не підтверджено належними доказами наявності правових підстав для визнання спірного договору розірваним з 07.04.2022 року.

Оскільки предметом позову у даній справі є конкретно сформульована вимога про визнання договору оренди нежитлового приміщення (будівлі) від 01.07.2021 року розірваним з 07.04.2022 року, суд вірно зазначив, що позивач фактично просить встановити юридичний факт розірвання договору в минулому.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду, що викладена в постанові від 13.02.2018 року у справі № 916/849/17, встановлення юридичного факту виходить поза межі компетенції господарського суду, оскільки в такому випадку суд не здійснює захист порушеного або оспорюваного права чи законного інтересу суб`єкта господарювання.

При апеляційному перегляді справи апелянт не спростував вказані висновки оскаржуваного рішення як щодо відсутності підстав для визнання договору оренди розірваним з 07.04.2022 року, так і щодо неналежно обраного ним способу захисту.

Апелянт зауважує на те, що суд при вирішенні спору не надав вірну правову оцінку доказам, що підтверджують факт пожежі в орендованому позивачем приміщенні та факт неможливості його використання.

Такі доводи колегія суддів визнає необґрунтованими в силу наступного:

Відповідно до ст.14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Виходячи з заявлених вимог при розгляді спору доведенню підлягають обставини щодо наявності підстав для визнання договору оренди нежитлового приміщення (будівлі) від 01.07.2021 року розірваним з 07.04.2022 року.

Відповідно до ст. ст. 7, 13 Господарського процесуального кодексу України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно ст. ст. 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У даній справі відсутні докази на підтвердження заявлених вимог, отже, суд обгрунтовано відмовив позивачу в задоволенні позову.

Крім того, суд зазначив, що реалізація відновлення прав позивача через припинення правовідношення може відбуватися шляхом розірвання відповідного договору, а не визнання його розірваним з певної дати.

На підставі викладеного суд колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не доведена і не підлягає задоволенню.

Оскаржуване рішення слід залишити без змін як законне та обґрунтоване.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги згідно ст.129 Господарського процесуального кодексу України слід покласти на скаржника.

Керуючись ст.ст. 269, 275, 276, 281-283 Господарського процесуального кодексу України суд, -ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення господарського Дніпропетровської області від 20.12.2022 року у справі №904/2472/22 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст складено 28.03.2023 року.

Головуючий суддя Т.А. Верхогляд

Суддя І.О. Вечірко

Суддя Ю.Б. Парусніков