Рішення

від 23.03.2023 по справі 904/2600/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"23" березня 2023 р.Cправа № 904/2600/22

за позовом:Акціонерного товариства "ДТЕК ДНІПРОВСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ" (шосе Запорізьке, 22, м. Дніпро, 49107)

до:Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІСКУС" (вул. Квятека, буд. 27, кв. 20, м. Вінниця, 21029)

про стягнення 21 870,00 грн

Суддя Яремчук Ю.О.

Секретар судового засідання Манзюк Х.О.

за участю представників:

позивача: Ластіна Ю.С.

відповідача: не з`явився

ВСТАНОВИВ:

05.12.2022 до Господарського суду Вінницької області із Господарського суду Дніпропетровської області за підсудністю надійшла позовна заява за позовом Акціонерного товариства "ДТЕК ДНІПРОВСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІСКУС" по стягнення збитків у розмірі 21 870 грн.

Згідно Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями матеріали позовної заяви (з присвоєним єдиним унікальним номером судової справи № 904/2600/22) передано на розгляд судді Яремчуку Ю.О.

Ухвалою суду від 08.12.2022 відкрито провадження у справі № 904/2600/22. Визначено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження. Визначено розгляд справи по суті призначити на 09.01.2023.

30.12.2023 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. № канц. 01-34/129/22 від 30.12.2023), який долучений судом до матеріалів справи.

На визначену дату судом в судове засідання з`явились представники позивача та відповідача.

За результатами проведеного судового засідання суд дійшов висновку, про відкладення розгляду справи на 06.02.2023, про що винесено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання.

13.01.2023 від позивача надійшла відповідь на відзив (вх. № канц. 01-34/382/23 від 13.01.2023), яка долучена судом до матеріалів справи.

Разом з тим, судове засідання призначене на 06.02.2023 не відбулось, у зв`язку із перебуванням судді Яремчука Ю.О. у щорічній відпустці.

Ухвалою суду від 27.02.2023 повідомлено учасників справи про судовий розгляд справи по суті, що відбудеться 23.03.2023.

На визначену дату судом в судове засідання з`явився представник позивача. Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про дату час та місце судового засідання належним повідомлений ухвалою суду від 27.02.2023.

Водночас, відповідачу ухвала суду від 27.02.2023 вручена останньому 01.03.2023, що підтверджується витягом з сервісу відстежень підприємства "Укрпошта".

Суд вважає за необхідне зазначити, що при неявці в судове засідання представника відповідача суд враховує, що відповідно до ч.4 ст.17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" обов`язок щодо внесення змін про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі, з поміж іншого і стосовно місцезнаходження, покладається на останню.

Статтею 42 Господарського процесуального кодексу України визначено права та обов`язки учасників судового процесу, зокрема учасники справи зобов`язані: виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази тощо.

Крім того, частиною 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Також суд зазначає, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 р. (Закон України від 17.07.1997 р. № 475/97 - ВР), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа "Скопелліті проти Італії" від 23.11.1993 р.), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа "Папахелас проти Греції" від 25.03.1999 р.).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі "Смірнова проти України").

Суд нагадує, що роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 р. у справі "Красношапка проти України").

Суд нагадує, що це роль національних судів організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (див.рішення Суду у справі Шульга проти України, no. 16652/04, від 02.12.2010).

До того ж організація провадження таким чином, щоб воно було швидким та ефективним, є завданням саме національних судів (див. рішення Суду у справі Білий проти України, no. 14475/03, від 21.10.2010).

Згідно із ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи положення ст.ст.13, 74 ГПК України якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами і документами без явки в судове засідання відповідача.

З огляду на вищезазначене суд приходить висновку, що Відповідач належним чином був повідомлений про дане судове засідання. Неявка останнього є підставою до розгляду справи за його відсутності, що передбачено п.1 ч.3 ст.202 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали даної справи, заслухавши пояснення представника позивача , з`ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань щодо реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних шляхом бездіяльності останнього, чим спричинив позивачу збитки у вигляді неотриманого податкового кредиту.

Позиція відповідача викладена у відзиві на позовну заяву, зі змісту якої слідує, що останній не погоджується із доводами позивача та просить суд відмовити в задоволенні позову з огляду на, те що за доводами останнього для застосування такого виду відповідальності, як відшкодування збитків є - доведеність вини та протиправних дій відповідача, тобто саме доведення факту порушення правил складання та реєстрації у встановлений спосіб податкових накладних. При цьому зазначений факт повинен бути підтверджений належними та допустимими доказами, якими, зокрема, може бути акт (довідка) перевірки, рішення відповідного контролюючого органу, складеного за результатами перевірки. Вказана позиція викладена Верховним Судом у постанові від 10.03.2020 року по справі № 911/224/19.

Так, відповідачем вказується, що хоча у матеріалах справи і знаходиться копія скарги Позивача до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками, але відсутні докази її прийняття контролюючим органом, а також відсутні докази її розгляду, зокрема здійснення податковим органом перевірки такої бездіяльності Відповідача, оформлені актом, довідкою або іншим рішенням відповідного контролюючого органу. Крім того, позивачем не надано доказів, які б вказували на причини неоформлення та не реєстрації Відповідачем податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних, якою засвідчується поставка товару згідно видаткової накладної № 16 від 18.12.2020 на суму 131 220,00 грн, чи доказів, які б свідчили про наявність вини та протиправності поведінки відповідача у такому порушенні, а також доказів того, що у зв`язку із такою не реєстрацією податкової накладної позивач не зміг зарахувати до податкового кредиту суму ПДВ у розмірі 21870 грн. грн. Отже, за доводами Відповідача збитки та штрафні санкції, відповідно до ст. 173, 224, 230 ГК України, можуть нараховуватись лише за наявності повного складу господарського правопорушення, зокрема, вини суб`єкта господарювання у невиконанні основного зобов`язання.

Зокрема Відповідачем відмічається, що у пункті 4.2. Договору сторони погодили, що у разі, якщо з вини постачальника податкові накладні не зареєстровані протягом граничних строків реєстрації, що визначені п. 201.1 ст. 201 ПКУ, то у такому разі постачальник сплачує Покупцю штраф у розмірі суми ПДВ у такій ПН/РК протягом 10 календарних днів з дати отримання відповідної претензії Покупця. За доводами Відповідача встановлюючи відповідальність постачальника у вигляді штрафу у розмірі незареєстрованого ПДВ у зв`язку із відсутністю реєстрації податкової накладної (п. 4.2 договору), сторони тим самим фактично передбачили компенсацію позивачу негативних наслідків, що можуть у нього виникнути в разі невиконання відповідачем передбаченого нормами податкового законодавства зобов`язання зі складення 1а реєстрації податкової накладної та неможливості позивачем у зв`язку з цим отримати податковий кредит. Тобто, передбачена п. 4.2 договору відповідальність продавця (постачальника) не пов`язана з виконанням ним своїх зобов`язань щодо поставки товару, оскільки виникає в разі невиконання продавцем приписів податкового законодавства, що відповідно до вимог ст. 218, 224 ГК України виключає можливість притягнення учасника господарських правовідносин до відповідальності у вигляді стягнення збитків. Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постанові вій 02.05.2018 у справі № 908/3565/16.

Позивач не погоджується із доводами Відповідача викладеними у відзиві на позовну заяву, позиція останнього викладена у відповіді на відзив, де зокрема вказано, що Відповідач у відзиві на позовну заяву вказує, що він вжив всіх заходів для здійснення реєстрації податкових накладних, в тому числі звертався до податкового органу з відповідними скаргами. При цьому, за доводами Позивача Відповідач не скористався правом на судове оскарження рішення податкового органу, тим самим погодився з його рішенням, а відповідно визнав свою вину у вчиненні дій що призвели до відмови податковим органом у реєстрації податкових накладних. Крім того Позивачем зазначається, що в останнього наявне право на стягнення збитків з Відповідача у зв`язку з порушенням останнім обов`язку щодо реєстрації податкових накладних. Відповідач у своєму відзиві на позовну заяву посилається на умови договору, якими встановлюються штрафні санкції за нездійснення реєстрації податкових накладних. При цьому, Позивач вважає таке посилання безпідставним, оскільки стягнення штрафних санкцій за договором Позивачем не заявлялося та не є предметом спору в даній судовій справі.

Із наявних доказів в матеріалах справи судом встановлено наступне: між АТ «ДТЕК ДНІПРОВСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ» (Покупець, Позивач) та ТОВ «ДІСКУС» (Постачальник, Відповідач) було укладено Договір про закупівлю товару № 131- ДнОЭ-ТМЦ від 02.10.2020.

Відповідно до п.1.1. Договору, Постачальник зобов`язується поставити Покупцю товар, зазначений в Специфікації, а Покупець - прийняти і оплатити такий товар, код згідно УКТ ЗЕД: вказується Постачальником в податкових накладних (далі - Товар), 2020 року виготовлення, в кількості, комплектності, асортименті та за ціною згідно зі специфікацією.

Пунктом 4.1. Договору визначено, що розрахунки за цим Договором здійснюються шляхом попередньої оплати Покупцем у розмірі 100 % від вартості товару на підставі отриманого Покупцем рахунку від Постачальника.

Згідно з п. 4.2. Договору, на дату виникнення податкових зобов`язань (або підстав для їх коригування відповідно до ПК України) Постачальник складає податкову накладну, розрахунок коригування до податкової накладної в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої Постачальником особи. Реєстрація ПН (РК) здійснюється Постачальником ПТК ДТЕК Дніпровські Електромережі Оператор системи розподілу протягом 3-х календарних днів з дати виникнення податкових зобов`язань (підстав для їх коригування відповідно до ПКУ).

Як слідує з матеріалів справи, Відповідач на виконання умов договору поставив Позивачу товар за видатковою накладною № 16 від 18.12.2020 на суму 131 220,00 грн, в т.ч. ПДВ - 21 870,00 грн.

Водночас, матеріалами справи стверджується, що Позивач на виконання умов договору здійснив оплату товару в повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням № 1790703 від 05.10.2020 на суму 131 220,00 грн, в т.ч. ПДВ - 21 870,00 грн, який мітиться в матеріалах справи.

Відповідач направив податкову накладну №15 від 05.11.2020 для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН), однак її реєстрація була зупинена, що слідує з відомостей з Електронного кабінету платника податків.

За доводами позивача, які підтверджуються матеріалами справи реєстрація податкової накладної №15 від 05.11.2020 на суму 131 220,00 грн (в т.ч. ПДВ 21 870,00 грн.) зупинена податковим органом на підставі пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України, відповідає п. 8 Критеріїв ризиковості платника податку (Додаток 1 до Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН, затвердженого Постановою КМУ від 11.12.2019 за № 1165) Постачальнику запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатні для прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Пунктом 10.1. Договору передбачено, у випадку виникнення або розбіжностей Сторони зобов`язуються вирішувати їх шляхом взаємних переговорів до їх повного виконання.

На виконання вимог п. 10.1. Договору, з метою досудового урегулювання спору, Позивач звертався до Відповідача із вимогою за вих. № 16808/661 від 17.03.2021, в якій вимагав відшкодувати збитки у зв`язку із порушенням Відповідачем свого обов`язку щодо дотримання порядку складання та реєстрації спірної податкової накладної в ЄРПН, що призвело до позбавлення Позивача права на податковий кредит.

Відповідачем було надано відповідь на вимогу (№ 07 від 02.04.2021), зі змісту якого слідує, що Відповідач мав намір повторно плати пояснення та податкову накладну до ДФС.

Судом встановлено, що рішенням Податкового органу від 05.01.2021 відмовлено у реєстрації податкової накладної з підстав не надання платником пояснень та підтверджуючих документів щодо проведеної операції.

Як слідує з доказів наявних в матеріалах справи 02.04.2021 Відповідачем було повторно направлено пояснення Начальнику ГУ ДФС у Вінницькій області.

03.09.2021 на адресу ТОВ «ДІСКУС» надійшов лист від ГУ ДПС у Вінницькій області про надання інформації (пояснень та їх документальних підтверджень з переліком документів, які необхідно Відповідачу надати разом з поясненням).

Судом встановлено, що за доводами Відповідача 13.09.2021 останнім було направлено електронним шляхом ГУ ДПС у Вінницькій області пояснення та належним чином засвідчені підтверджуючі документи, що безпосередньо стосуються господарських відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків за листопад 2020 із Акціонерним товариством «ДТЕК ДНІПРОВСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ».

Натомість рішенням Податкового органу від 21.09.2021 залишено скаргу Відповідача без задоволення та рішення комісії регіонального рівня про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних без змін.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.

Відповідно до частин 1, 2 статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) витрати, яких особа зазнала у зв`язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

За змістом статті 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права та законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відшкодування збитків є одним із видів цивільно-правової або господарсько-правової відповідальності, для застосування якої необхідна наявність всіх елементів складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки (дії чи бездіяльності особи); шкідливого результату такої поведінки - збитків; причинно-наслідкового зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; вини особи, яка заподіяла шкоду.

У разі відсутності хоча б одного з елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не наступає.

Під шкодою розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров`я тощо).

Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи. Протиправність поведінки боржника або кредитора у позадоговірних правовідносинах полягає у порушенні правової норми.

Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.

При цьому, на Позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками. Вина боржника у порушенні зобов`язання презюмується та не підлягає доведенню кредитором, тобто саме відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.

Предметом спору у даній справі є відшкодування збитків у розмірі 21 870,00 грн, які завдані позивачу внаслідок не включення суми податку на додану вартість до податкового кредиту.

Відповідно до пункту 14.1.181 статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник ПДВ має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України (далі - ПК України) передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Відповідно до положення ст. 198 ПК України абонент, як замовник робіт/послуг, має право на податковий кредит з суми податку, що врахована в ціні вищенаведеного Договору.

За змістом підпункту "а" пункту 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п. 187.1 ст. 187 ПК України, датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

За операціями з виконання підрядних будівельних робіт суб`єкти підприємницької діяльності (підрядники та субпідрядники) можуть застосовувати касовий метод податкового обліку відповідно до підпункту 14.1.266 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу.

У разі, коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У разі, якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування. У разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних згідно з пунктом 201.16 статті 201 цього Кодексу перебіг зазначеного строку переривається на період зупинення їх реєстрації та відновлюється з дня припинення процедури зупинення їх реєстрації згідно з підпунктом 201.16.4 пункту 201.16 статті 201 цього Кодексу.

Суми податку, сплачені (нараховані) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням строку реєстрації, включаються до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше ніж через 365 календарних днів з дати складення податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, у тому числі для платників податку, які застосовують касовий метод.

При цьому, Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо стабілізації розрахунків на Оптовому ринку електричної енергії України", який набрав чинності 3.12.2017р. в абзацах четвертому і п`ятому пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України було замінено цифри "365" на цифри"1095".

З наведеного випливає, що підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, є належним чином складені та зареєстровані податкові накладні.

За змістом пункту 201.1 статті 201 ПК України платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Пунктом 201.7 статті 201 ПК України визначено, що податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Відповідно до п. 201.11 ст. 201 ПК України, підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту без отримання податкової накладної, також є:

а) транспортний квиток, готельний рахунок або рахунок, який виставляється платнику податку за послуги зв`язку, інші послуги, вартість яких визначається за показниками приладів обліку, що містять загальну суму платежу, суму податку та податковий номер продавця, крім тих, форма яких встановлена міжнародними стандартами;

б) касові чеки, які містять суму отриманих товарів/послуг, загальну суму нарахованого податку (з визначенням фіскального номера та податкового номера постачальника). При цьому з метою такого нарахування загальна сума отриманих товарів/послуг не може перевищувати 200 гривень за день (без урахування податку).

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків: для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені; для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період.

У разі допущення продавцем товарів/послуг помилок при зазначенні обов`язкових реквізитів податкової накладної, передбачених пунктом 201.1 статті 201 цього Кодексу, та/або порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрація яких зупинена згідно з пунктом 201.16 цієї статті) податкової накладної та/або розрахунку коригування покупець/продавець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого продавця/покупця. Таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або допущено помилки при зазначенні обов`язкових реквізитів податкової накладної та/або порушено граничні терміни реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв`язку з придбанням таких товарів/послуг, або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Як вбачається з викладеного вище, згідно з п. 201.10 ст. 201 ПК України на продавця товарів/послуг покладено обов`язок в установлені терміни скласти податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних, чим зумовлено обґрунтоване сподівання контрагента на те, що це зобов`язання буде виконано, оскільки тільки підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних суми податку можуть бути віднесені до складу податкового кредиту.

При цьому суд також відзначає, що не є достатнім для віднесення сум податку до складу податкового кредиту лише складання відповідних податкових накладних, з урахуванням обов`язковості їх реєстрації.

Разом із тим, суд відзначає також, що звернення покупця послуг зі скаргою на продавця, який належним чином не виконав передбаченого наведеною нормою обов`язку, відповідно до положень пункту 201.10 статті 201 ПК України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, не надає покупцю права на включення суми податку з цих операцій до складу податкового кредиту, а можливість подання скарги на цього продавця є фактично лише підставою для проведення документальної позапланової перевірки його контролюючим органом. При цьому нездійснення перевірки контролюючим органом на підставі скарги не свідчить про відсутність порушень з боку відповідача.

Враховуючи наведене у сукупності, внаслідок порушення Відповідачем встановленого обов`язку щодо реєстрації податкової накладної, Позивач був позбавлений права включити суми ПДВ до складу податкового кредиту та, відповідно, скористатись правом на зменшення податкового зобов`язання на суму 21 870,00 грн.

В контексті наведеного, суд зазначає про наявність в даному випадку прямого причинно-наслідкового зв`язку між бездіяльністю Відповідача щодо неналежного виконання визначеного законом обов`язку за реєстрації податкових накладних та неможливістю включення сум ПДВ до податкового кредиту Позивача, а також, відповідно, зменшення податкового зобов`язання на зазначену суму, яка фактично є збитками цієї особи. Отже, наявні усі елементи складу господарського правопорушення, внаслідок чого суд вважає позовні вимоги є обґрунтованими та правомірними.

При цьому, з огляду на норми ч. 4 ст. 236 ГПК України, суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 серпня 2018 року у справі № 917/877/17. Згідно з правовою позицією Верховного Суду бездіяльність контрагента щодо виконання визначеного законом обов`язку зареєструвати податкові накладні зумовлює неможливість покупця послуг включення сум ПДВ до податкового кредиту, а також, відповідно, зменшення податкового зобов`язання на зазначену суму, тобто зазначена сума, фактично, є збитками цієї особи.

Згідно з висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2019р. у справі №908/1568/18, належним способом захисту для позивача є саме звернення до контрагента з позовом про відшкодування збитків, завданих внаслідок порушення обов`язку щодо складення та реєстрації податкових накладних.

Відповідач доказів на спростування викладених позивачем обставин суду не надав.

За таких обставин, заявлені у справі позовні вимоги про стягнення суми 21 870,00 грн збитків підлягають задоволенню повністю.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Стаття 74 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

На підставі викладеного, враховуючи положення ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача в повному обсязі.

Керуючись п. 13 ст. 8, ст. ст. 129, 232, 236-241, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІСКУС" (вул. Квятека, буд. 27, кв. 20, м. Вінниця, 21029, код ЄДРПОУ 23103317) на користь Акціонерного товариства "ДТЕК ДНІПРОВСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ" (шосе Запорізьке, 22, м. Дніпро, 49107, код ЄДРПОУ 23359034) 21 870,00 грн збитків та 2 481,00 грн витрат зі сплати судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Згідно з приписами ч.1 ст.241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

5. Згідно з положеннями ч.1 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

6. Примірник повного судового рішення надіслати учасникам справи рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення та на електронну адресу позивача: LastinaYSdtek.com.

Повне рішення складено 28 березня 2023 р.

Суддя Яремчук Ю.О.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (шосе Запорізьке, 22, м. Дніпро, 49107)

3 - відповідачу (вул. Квятека, буд. 27, кв. 20, м. Вінниця, 21029)