Рішення

від 27.03.2023 по справі 911/1256/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

27.03.2023Справа № 911/1256/22

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Мандриченка О.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін,

справу № 911/1256/22

За позовом Акціонерного товариства "Об`єднана гірничо-хімічна компанія" в особі філії "Вільногірський гірничо-металургійний комбінат" Акціонерного товариства "Об`єднана гірничо-хімічна компанія";

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-центр";

про стягнення 324 200,69 грн.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерне товариство "Об`єднана гірничо-хімічна компанія" в особі філії "Вільногірський гірничо-металургійний комбінат" Акціонерного товариства "Об`єднана гірничо-хімічна компанія" звернулось з позовом до Господарського суду Київської області, в якому просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-центр" на користь позивача заборгованість по договору поставки № 138-2 від 17.02.2022 у розмірі 324 200,69 грн, з яких 249 983,10 грн - сума попередньої оплати, 10 102,06 грн - сума пені, 49 996,62 грн - сума штрафу, 7 704,96 грн - 25% річних за користування коштами згідно п. 10.8 договору, 249,98 грн - 0,1% пені згідно п. 10.9 договору, 6 163,97 грн - 20% річних за користування коштами згідно п. 10.9 договору.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 04.08.2022 у справі № 911/1256/22 передано матеріали за позовом Акціонерного товариства "Об`єднана гірничо-хімічна компанія" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-центр" про стягнення 324 200,69 грн до Господарського суду міста Києва.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.08.2022 справу № 911/1256/22 передано на розгляд судді Мандриченку О.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.08.2022 зазначену позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк та спосіб усунення недоліків.

15.09.2022 до суду від позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду від 29.08.2022.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.09.2022 відкрито провадження у справі № 911/1256/22, справу ухвалено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали.

З метою повідомлення сторін про розгляд справи, судом, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 19.09.2022 була направлена на адреси сторін рекомендованим листом з повідомленням про вручення, що підтверджується поверненням на адресу суду рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення уповноваженому представнику позивача та поверненням конверту, який направлявся на адресу відповідача.

Ухвала суду про відкриття провадження у справі № 911/1256/22 направлялася на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-центр": 03115, м. Київ, пр-т Перемоги, 136, кімн.34, проте з указаної адреси поштове відправлення повернулось з відміткою пошти про причини повернення - "за зазначеною адресою не знаходиться".

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду, а також день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Згідно з ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України, відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Відповідно до інформації розміщеної на веб-сайті Міністерства юстиції України, місцезнаходженням Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-центр" є: 03115, місто Київ, проспект Перемоги, будинок 136, кімната 34.

Отже, в силу наведених положень законодавства, ухвала про відкриття провадження у справі вважається врученою відповідачеві.

Крім того, за приписами ч. 1 ст. 9 Господарського процесуального кодексу України, ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень", усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. 1-2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень", для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що відповідач має доступ до судових рішень та мав можливість ознайомитися з ухвалою суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Оскільки відповідач у встановлений строк не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній матеріалами відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

17.02.2022 між Акціонерним товариством "Об`єднана гірничо-хімічна компанія" в особі філії "Вільногірський гірничо-металургійний комбінат" Акціонерного товариства "Об`єднана гірничо-хімічна компанія" (далі - позивач, покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Євро-центр" (далі - відповідач, постачальник) було укладено договір поставки №138-2 (далі - договір), відповідно до п. 1.1., 1.2. якого постачальник зобов`язується передати у власність покупця запасні частини до електродвигунів, генераторів і трансформаторів (надалі - товар) (код 31160000-5 відповідно до ДК 021:2015), а покупець зобов`язується його прийняти і сплатити за нього певну грошову суму, на умовах. Номенклатура, асортимент, кількість та ціна за одиницю товару, що буде поставлятись покупцю зазначається у специфікаціях. Поставка кожної партії товару здійснюється за заявками покупця, у яких зазначається номенклатура. асортимент та кількість товару.

Згідно з пунктом 3.1 договору, постачальник зобов`язаний поставити товар у повному обсязі протягом 70 календарних днів з дати здійснення покупцем попередньої оплати відповідно до умов цього договору з обов`язковим попередження покупця про точну дату поставки на пізніше чим за 5 днів.

Пунктом 8.1 договору передбачено, що оплата товару здійснюється покупцем у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника, що зазначений в цьому договорі.

Оплата товару здійснюється на умовах 100 % передплати від суми заявленої партії товару на підставі рахунку постачальника, що виставляється останнім протягом 3 календарних днів з дня отримання заявки від покупця. Постачальник зобов`язаний повернути сплачені за товар кошти у випадку невиконання умов договору щодо строків поставки товару (пункт 8.2. договору).

Пунктом 10.1 договору сторони узгодили, що у випадку порушення своїх зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність визначену цим договором та (або) чинним законодавством. Порушенням зобов`язання є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

У разі затримки поставки Товару у строки, передбачені цим договором, покупець має право на стягнення з постачальника штрафу у розмірі 20% від суми непоставленого (несвоєчасно поставленого) товару та пені, у розмірі облікової ставки НБУ від вартості непоставленого (несвоєчасно поставленого) (пункт 10.2 Договору).

Згідно з пунктом 10.8 договору, у випадку прострочення поставки товару покупець має право нарахувати проценти за користування коштами покупця в розмірі 25% річних на суму здійсненої попередньої оплати. У випадку прострочення поставки понад 10 днів покупець має право витребувати здійснену попередню оплату, яка повинна бути повернута йому постачальником протягом 5 календарних днів з дати отримання відповідної вимоги покупця.

Відповідно до пункту 10.9 договору, за прострочення повернення постачальником грошових коштів відповідно до умов цього договору або з підстав, які можуть виникнути у зв`язку з будь-яким припиненням цього договору постачальник сплачує пеню у розмірі 0,1% від несвоєчасно повернутої ним суми (але не більше подвійної облікової ставки НБУ) та проценти за користування коштами покупця із розрахунку 20% річних на прострочену суму.

Договір набуває чинності з моменту підписання сторонами договору та діє до 01.06.2022. Закінчення строку цього договору або припинення дії цього договору з будь-яких інших підстав не звільняє сторони від виконання своїх зобов`язань, які виникли під час дії цього договору або у зв`язку з цим договором та від відповідальності за порушення таких зобов`язань (розділ 14 договору).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач, на виконання умов договору поставки №138-2 від 17.02.2022, виставив позивачу рахунок №3 від 21.02.2022 на суму 249 983 грн 10 коп. на оплату за товар.

22.02.2022 року позивач здійснив оплату виставленого рахунку, що підтверджується платіжним дорученням №212952 від 22.02.2022 на суму 249 983 грн 10 коп.

Листом №223/1026 від 10.03.2022 позивач звернувся до відповідача про повернення перерахованих коштів на підставі рахунку №3 від 21.02.2022 у зв`язку із неможливістю виконання поставки за договором.

21.06.2022 позивач, у зв`язку із невиконанням умов договору поставки №138-2 від 17.02.2022, надіслав на адресу відповідача претензію №234/2236 від 20.06.2022 з вимогою поставити товар в строк 7 днів з дня отримання претензії або у вказаний строк повернути попередню оплату у розмірі 249 983 грн 00 коп. та сплатити штрафні санкції у розмірі 68 738 грн 89 коп.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідач не поставив товар та не повернув суму попередньої оплати за договором поставки №138-2 від 17.02.2022. Таким чином, заборгованість відповідача перед Акціонерним товариством "Об`єднана гірничо-хімічна компанія" в особі філії "Вільногірський гірничо-металургійний комбінат" Акціонерного товариства "Об`єднана гірничо-хімічна компанія" становить 249 983 грн 10 коп. Крім того, в результаті неналежного виконання відповідачем умов договору, позивач просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-центр" пеню у розмірі 10 102 грн 06 коп., штраф у розмірі 49 996 грн 62 коп., 25% річних за користування коштами згідно пункту 10.8 договору у розмірі 7 704 грн 96 коп., 0,1% пені згідно пункту 10.9 договору у розмірі 249 грн 98 коп., 20% річних за користування коштами згідно пункту 10.9 договору у розмірі 6 163 грн 97 коп.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги Акціонерного товариства "Об`єднана гірничо-хімічна компанія" в особі філії "Вільногірський гірничо-металургійний комбінат" Акціонерного товариства "Об`єднана гірничо-хімічна компанія" підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Внаслідок укладення договору поставки №138-2 від 17.02.2022 між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов`язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Згідно з приписами статті 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі статтею 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Як вбачається з матеріалів справи, між Акціонерним товариством "Об`єднана гірничо-хімічна компанія" в особі філії "Вільногірський гірничо-металургійний комбінат" Акціонерного товариства "Об`єднана гірничо-хімічна компанія" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Євро-центр" було укладено договір поставки №138-2 від 17.02.2022, відповідно до умов якого постачальник зобов`язується передати у власність покупця запасні частини до електродвигунів, генераторів і трансформаторів (надалі - товар) (код 31160000-5 відповідно до ДК 021:2015), а покупець зобов`язується його прийняти і сплатити за нього певну грошову суму, на умовах. Номенклатура, асортимент, кількість та ціна за одиницю товару, що буде поставлятись покупцю зазначається у специфікаціях. Поставка кожної партії товару здійснюється за заявками покупця, у яких зазначається номенклатура. асортимент та кількість товару.

Відповідно до пункту 8.2. договору, оплата товару здійснюється на умовах 100 % передплати від суми заявленої партії товару на підставі рахунку постачальника, що виставляється останнім протягом 3 календарних днів з дня отримання заявки від покупця. Постачальник зобов`язаний повернути сплачені за товар кошти у випадку невиконання умов договору щодо строків поставки товару.

Відповідачем було виставлено позивачу рахунок № 3 від 21.02.2022 на суму 249 983 грн. 10 коп. на оплату за товар.

22.02.2022 року позивач здійснив оплату виставленого рахунку, що підтверджується платіжним дорученням №212952 від 22.02.2022 на суму 249 983 грн 10 коп.

Згідно з пунктом 3.1 договору, постачальник зобов`язаний поставити товар у повному обсязі протягом 70 календарних днів з дати здійснення покупцем попередньої оплати відповідно до умов цього договору з обов`язковим попередження покупця про точну дату поставки на пізніше чим за 5 днів.

Статтею 662 Цивільного кодексу України зазначено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Порушенням зобов`язання, відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки. Приписами ст. 230 Господарського кодексу України також встановлено, що у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання, він зобов`язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф).

При цьому, за приписами частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Таким чином, Товариство з обмеженою відповідальністю "Євро-центр" на виконання умов договору поставки №138-2 від 17.02.2022 зобов`язано було здійснити поставку товару позивачу у строк до 03.05.2022 включно.

Проте, як встановлено судом, відповідачем всупереч нормам чинного законодавства України не був поставлений позивачу товар на суму в розмірі 249 983 грн 10 коп.

Згідно з ч. 1 та 2 статті 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Таким чином, відповідно до частини другої статті 693 Цивільного кодексу України, у покупця виникає право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати від продавця, який одержав суму попередньої оплати товару і не поставив його у встановлений строк.

Отже, у розумінні приписів цієї норми покупцю належить право вимагати, крім іншого, повернення передоплати за непоставлений товар. При цьому, попередньою оплатою є часткова або повна оплата товару до його передання продавцем.

Визначене зазначеною нормою право покупця вимагати від продавця повернення суми попередньої оплати є за своїм змістом правом покупця на односторонню відмову від зобов`язання, внаслідок якої припиняється зобов`язання продавця перед покупцем по поставці товару і виникає нове грошове зобов`язання.

Тобто, виходячи з аналізу положень статті 693 Цивільного кодексу України умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Тобто, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

При цьому, оскільки законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.

Листом №223/1026 від 10.03.2022 позивач звернувся до відповідача про повернення перерахованих коштів на підставі рахунку №3 від 21.02.2022 у зв`язку із неможливістю виконання поставки за договором.

Однак, в матеріалах справи відсутні докази направлення та отримання відповідачем такого листа, а тому останній не може вважатись належним, допустимим та достовірним доказом відповідно до статей 76 - 79 Господарського процесуального кодексу України.

21.06.2022 позивач, у зв`язку із невиконанням умов договору поставки №138-2 від 17.02.2022, надіслав на адресу відповідача претензію №234/2236 від 20.06.2022 з вимогою поставити товар в строк 7 днів з дня отримання претензії або у вказаний строк повернути попередню оплату у розмірі 249 983 грн 00 коп. та сплатити штрафні санкції у розмірі 68 738 грн. 89 коп., що підтверджується реєстром на відправку поштової кореспонденції та фіскальним чеком.

Згідно з пунктом 10.8 договору, у випадку прострочення поставки понад 10 днів покупець має право витребувати здійснену попередню оплату, яка повинна бути повернута йому постачальником протягом 5 календарних днів з дати отримання відповідної вимоги покупця.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно з п.1 глави ІІ Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених Наказом Міністерства інфраструктури України 28.11.2013 № 958, нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв`язку (без урахування вихідних днів об`єктів поштового зв`язку):

1) місцевої - Д+2, пріоритетної - Д+1;

2) у межах області та між обласними центрами України (у тому числі для міст Києва, Сімферополя, Севастополя) - Д+3, пріоритетної - Д+2;

3) між районними центрами різних областей України (у тому числі для міст обласного підпорядкування) - Д+4, пріоритетної - Д+3;

4) між іншими населеними пунктами різних областей України - Д+5, пріоритетної - Д+4,

де Д - день подання поштового відправлення до пересилання в об`єкті поштового зв`язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання.

Враховуючи те, що відправлення здійснено 21.06.2022 з міста Вільногірськ Дніпропетровської області у місто Київ, у даному випадку нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції становлять 5 днів. Таким чином, з урахуванням вимог п.5 статті 254 Цивільного кодексу України в якому зазначено, що якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день, відповідач повинен був отримати претензію №234/2236 від 20.06.2022 -27.06.2022.

Відповідно до пункту 10.8 договору, попередня повинна бути повернута постачальником протягом 5 календарних днів з дати отримання відповідної вимоги покупця, а тому обов`язок відповідача по повернення попередньої оплати виник 02.07.2022, а прострочка розпочалась з 03.07.2022.

Суд зазначає, що відповідач прострочив своє грошове зобов`язання з повернення суми попередньої оплати у зв`язку із фактичним закінченням строку поставки, та яку Позивач зажадав повернути на підставі частини другої статті 693 Цивільного кодексу України. Вказане зобов`язання, відповідно до положень частини першої статті 530 Цивільного кодексу України, фактично виникло у відповідача у зв`язку із закінченням обумовленого сторонами у договорі строку поставки, який виходячи із суті зобов`язання сторін є тим строком, після настання якого постачальник (продавець) усвідомлював протиправний характер неповернення грошових коштів.

Таким чином, у відповідача (постачальника, продавця) виникло зобов`язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) відповідно до частини другої статті 693 Цивільного кодексу України, частини першої статті 530 Цивільного кодексу України з наступного дня після спливу строку поставки.

Суд зазначає, що матеріали справи не містять жодних належних, допустимих та достовірних доказів відповідно до статей 76 - 79 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження повернення відповідачем грошових коштів позивачу в розмірі 249 983 грн 10 коп.

Отже, суд зазначає, що відповідач, в порушення вищезазначених норм Цивільного кодексу України та умов договору, не здійснив поставку товару та не здійснив повернення перерахованих грошових коштів в повному обсязі, тобто не виконав свої зобов`язання належним чином, а тому позовні вимоги щодо стягнення 249 983 грн 10 коп. - суми основної заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Таким чином, з Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-центр" на користь Акціонерного товариства "Об`єднана гірничо-хімічна компанія" в особі філії "Вільногірський гірничо-металургійний комбінат" Акціонерного товариства "Об`єднана гірничо-хімічна компанія" підлягає стягненню заборгованість у розмірі 249 983 грн 10 коп.

Крім того, позивач просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-центр" пеню у розмірі 10 102 грн 06 коп., штраф у розмірі 49 996 грн 62 коп., 25% річних за користування коштами згідно пункту 10.8 договору у розмірі 7 704 грн 96 коп., 0,1% пені згідно пункту 10.9 договору у розмірі 249 грн 98 коп., 20% річних за користування коштами згідно пункту 10.9 договору у розмірі 6 163 грн 97 коп.

Згідно з приписами ст. 216 - 218 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з нормами ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

При цьому суд зазначає, що розуміння господарських санкцій у Господарському кодексі України є дещо ширшим поняття цивільно-правової неустойки. Під штрафними санкціями тут розуміються також і грошові суми, які учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити в разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності. Неустойка в розумінні ст. 549 Цивільного кодексу України - це спосіб забезпечення та санкція за порушення саме приватноправових (цивільно-правових) зобов`язань.

Такий вид забезпечення виконання зобов`язання як пеня та її розмір встановлено частиною 3 статті 549 Цивільного кодексу України, частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України та статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", а право встановити у договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України. Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань передбачено частиною 2 статті 231 Господарського кодексу України. При цьому в інших випадках порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі можливість одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, встановленою статтею 627 Цивільного кодексу України, тобто коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Крім того, суд звертає увагу, що одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 02.04.2019 у справі №917/194/18, від 09.02.2018 у справі №911/2813/17, від 22.03.2018 у справі №911/1351/17, від 25.05.2018 у справі №922/1720/17.

Статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" від 22.11.96 р. № 543-96-ВР (з змінами), платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

При цьому, щодо пені за порушення грошових зобов`язань застосовується припис частини шостої статті 232 Господарського кодексу України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін (п.2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" №14 від 17.12.2013).

Відповідно до пункту 10.2 договору, у разі затримки поставки товару у строки, передбачені цим договором, покупець має право на стягнення з постачальника штрафу у розмірі 20% від суми непоставленого (несвоєчасно поставленого) товару та пені, у розмірі облікової ставки НБУ від вартості непоставленого (несвоєчасно поставленого). Нарахування пені починається з першого дня прострочення та припиняється у день виконання постачальником своїх зобов`язань.

Перевіривши розрахунок штрафу, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню повністю на суму 49 996 грн 62 коп.

Згідно наданого до позовної заяви розрахунку позивач здійснював нарахування пені у розмірі облікової ставки НБУ від вартості непоставленого (несвоєчасно поставленого) товару згідно з пунктом 10.2. договору наступним чином: з 04.05.2022 по 02.06.2022 на суму 2 054 грн 66 коп., з 03.06.2022 по 19.07.2022 на суму 8 047 грн. 40 грн., а всього 10 102 грн 06 коп.

Суд, перевіривши розрахунок пені, у розмірі облікової ставки НБУ від вартості непоставленого (несвоєчасно поставленого) товару згідно з пунктом 10.2. договору, вважає, що ця частина позовних вимог підлягає задоволенню, однак за визначенням іншого періоду прострочки. Оскільки позивачем була направлення вимога про повернення попередньої оплати та заявлено пеню у розмірі 0,1% від несвоєчасно повернутої суми попередньої оплати відповідно до пункту 10.9 договору, тобто у відповідача з цього моменту виникає грошове зобов`язання з повернення суми попередньої оплати та припиняється існування негрошового зобов`язання із здійснення поставки товару, суд вважає, що останнім днем нарахування пені у розмірі облікової ставки НБУ від вартості непоставленого (несвоєчасно поставленого) товару за пунктом 10.2 договору є день отримання претензії 27.06.2022. Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня у розмірі облікової ставки НБУ від вартості непоставленого (несвоєчасно поставленого) товару за пунктом 10.2 договору за загальний період прострочки з 04.05.2022 по 27.06.2022 у розмірі 6 335 грн 19 коп.

Відповідно до пункту 10.9 договору, за прострочення повернення постачальником грошових коштів відповідно до умов цього договору або з підстав, які можуть виникнути у зв`язку з будь-яким припиненням цього договору постачальник сплачує пеню у розмірі 0,1 % від несвоєчасно повернутої ним суми (але не більше подвійної облікової ставки НБУ) та проценти за користування коштами покупця із розрахунку 20% річних на прострочену суму.

Суд, перевіривши розрахунок пені у розмірі 0,1 % від несвоєчасно повернутої суми грошових коштів згідно з пунктом 10.9. договору вважає, що ця частина позовних вимог підлягає частковому задоволенню у зв`язку з невірним розрахунком позивача в частині визначення періоду прострочення відповідача та незастосуванням вимог статей 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань". Так, суд зазначає, що згідно з пунктом 10.8 договору у випадку прострочення поставки понад 10 днів покупець має право витребувати здійснену попередню оплату, яка повинна бути повернута йому постачальником протягом 5 календарних днів з дати отримання відповідної вимоги покупця. Днем отримання претензії з вимогою повернути попередню оплату за договором є 27.06.2022, а отже, з урахуванням умов договору, які встановлюють добровільний строк на повернення попередньої оплати протягом 5 календарних днів з дати отримання претензії, обов`язок з повернення попередньої оплати у відповідача виник 02.07.2022, а прострочка - з 03.07.2022.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несвоєчасно повернутої суми грошових коштів згідно з пунктом 10.9. договору за загальний період прострочки з 03.07.2022 по 19.07.2022 у розмірі 249 грн 98 коп., оскільки відповідно до частини 2 статті 237 Господарського процесуального кодексу України суд при ухваленні рішення не може виходити у рішенні за межі заявлених позовних вимог.

Статтею 536 Цивільного кодексу України передбачено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

При цьому, проценти річних, про які йдеться у частині другій статті 625 Цивільного кодексу України, необхідно відрізняти від процентів за користування чужими коштами, передбачених статтею 536 названого Кодексу.

Так, стягнення процентів річних є заходом відповідальності за порушення грошового зобов`язання і одночасно, як зазначалося, способом захисту майнового права та інтересу кредитора, тобто зобов`язанням сплатити кошти, тоді як проценти, зазначені у статті 536 Цивільного кодексу України, - це плата за користування чужими коштами, в тому числі за користування товарним кредитом (частина 5 статті 694 Цивільного кодексу України).

Підставами для застосування до правовідносин сторін статті 536 Цивільного кодексу України є, по-перше, факт користування чужими коштами, по-друге- встановлення розміру відповідних процентів договором або чинним законодавством. Спільним для цих процентів є те, що вони нараховуються саме у зв`язку з користуванням чужими коштами. Положення ж частини другої статті 625 Цивільного кодексу України в частині сплати процентів річних застосовуються за наявності порушення грошового зобов`язання. Саме тому, зокрема, якщо в законі або в укладеному сторонами договорі передбачено розмір процентів за користування чужими коштами (стаття 536 Цивільного кодексу України), то це не позбавляє кредитора права звернутися до боржника з позовом про стягнення як зазначених процентів, так і трьох процентів річних (якщо інший їх розмір не передбачено договором або законом) - за наявності порушення боржником грошового зобов`язання.

При цьому, суд враховує правову позицію Верховного Суду щодо правомірності одночасного стягнення відсотків за користування товарним кредитом, штрафу, інфляційних втрат і 3% річних, викладену в постановах від 10.09.2018 у справі №908/24/18, від 18.12.2018 у справі №908/639/18, від 03.12.2019 у справі №902/235/19 та від 18.11.2021 у справі №921/395/20.

Згідно з пунктом 10.8 договору, у випадку прострочення поставки товару покупець має право нарахувати проценти за користування коштами покупця в розмірі 25% річних на суму здійсненої попередньої оплати. У випадку прострочення поставки понад 10 днів покупець має право витребувати здійснену попередню оплату, яка повинна бути повернута йому Постачальником протягом 5 календарних днів з дати отримання відповідної вимоги покупця.

Відповідно до пункту 10.9 договору, за прострочення повернення постачальником грошових коштів відповідно до умов цього договору або з підстав, які можуть виникнути у зв`язку з будь-яким припиненням цього договору постачальник сплачує пеню у розмірі 0,1 % від несвоєчасно повернутої ним суми (але не більше подвійної облікової ставки НБУ) та проценти за користування коштами покупця із розрахунку 20% річних на прострочену суму.

Суд, перевіривши розрахунок 25% річних на суму здійсненої попередньої оплати як проценти за користування коштами у випадку прострочення поставки товару згідно з п. 10.8 договору вважає, що ця частина позовних вимог підлягає задоволенню, однак з визначенням іншого періоду прострочки. Суд вважає, що останнім днем нарахування 25% річних на суму здійсненої попередньої оплати як проценти за користування коштами у випадку прострочення поставки товару згідно з п. 10.8 договору є день отримання претензії з вимогою повернути попередню оплату за договором - 27.06.2022. Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 25% річних, як проценти за користування коштами у випадку прострочення поставки товару, на суму здійсненої попередньої оплати згідно з п. 10.8 договору за загальний період прострочки з 04.05.2022 по 27.06.2022 у розмірі 7 704 грн 96 коп., оскільки відповідно до частини 2 статті 237 Господарського процесуального кодексу України суд при ухваленні рішення не може виходити у рішенні за межі заявлених позовних вимог.

Суд, перевіривши розрахунок 20% річних за прострочення повернення постачальником грошових коштів згідно з п. 10.9 договору вважає, що ця частина позовних вимог підлягає частковому задоволенню у зв`язку із невірним визначенням періоду початку прострочки. Пунктом 10.8 договору сторони узгодили, що у випадку прострочення поставки понад 10 днів покупець має право витребувати здійснену попередню оплату, яка повинна бути повернута йому постачальником протягом 5 календарних днів з дати отримання відповідної вимоги покупця. Днем отримання претензії з вимогою повернути попередню оплату за договором є 27.06.2022, а отже, з урахуванням умов договору, прострочка з повернення попередньої оплати починається з 03.07.2022. Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 20% річних за прострочення повернення постачальником грошових коштів згідно з п. 10.9 договору за загальний період прострочки з 03.07.2022 по 19.07.2022 у розмірі 2 328 грн 61 коп.

Таким чином, з Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-центр" на користь Акціонерного товариства "Об`єднана гірничо-хімічна компанія" в особі філії "Вільногірський гірничо-металургійний комбінат" Акціонерного товариства "Об`єднана гірничо-хімічна компанія" підлягає стягненню 249 983 грн. 10 коп. основної заборгованості, 49 996 грн 62 коп. штрафу відповідно до пункту 10.2 договору, 6 335 грн 19 коп. пені відповідно до пункту 10.2 договору, 7 704 грн 96 коп. 25% річних відповідно до пункту 10.8 договору, 2 328 грн 61 коп. 25% річних відповідно до пункту 10.9 договору, 249 грн 98 коп. пені відповідно до пункту 10.9 договору.

Частинами 3, 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Так, доводи позивача, викладені у його позовній заяві підтверджені належними та допустимими доказами, а відповідачем не надано доказів на спростування доводів і тверджень позивача чи сплати наявної суми боргу.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, підтвердженими наявними в матеріалах справи доказами та не спростованими належним чином та у встановленому законом порядку відповідачем, а відтак такими, що підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-центр" (03115, м. Київ, пр-т. Перемоги, буд. 136, кв. 34, ідентифікаційний код 32384878) на користь Акціонерного товариства "Об`єднана гірничо-хімічна компанія" (03035, м. Київ, вул. Сурікова, 3, ідентифікаційний код 36716128) в особі філії "Вільногірський гірничо-металургійний комбінат" Акціонерного товариства "Об`єднана гірничо-хімічна компанія" (51700, Дніпропетровська обл., м. Вільногірськ, вул. Степова, буд. 1, ідентифікаційний код 39389830) 249 983 (двісті сорок дев`ять тисяч дев`ятсот вісімдесят три) грн 10 коп. попередньої оплати, 49 996 (сорок дев`ять тисяч дев`ятсот дев`яносто шість) грн 62 коп. штрафу відповідно до пункту 10.2 договору, 6 335 (шість тисяч триста тридцять п`ять) грн 19 коп. пені відповідно до пункту 10.2 договору, 7 704 (сім тисяч сімсот чотири) грн 96 (дев`яносто шість) коп. 25% річних відповідно до пункту 10.8 договору, 2 328 (дві тисячі триста двадцять вісім) грн 61 коп. 25% річних відповідно до пункту 10.9 договору, 249 (двісті сорок дев`ять) грн 98 коп. пені відповідно до пункту 10.9 договору та судовий збір у розмірі 4 748 (чотири тисячі сімсот сорок вісім) грн 98 коп.

3. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду протягом 20 (двадцяти) днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.В. Мандриченко