Рішення

від 27.03.2023 по справі 569/18076/22

РІВНЕНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 569/18076/22

Номер провадження 2/570/399/2023

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 березня 2023 року

Рівненський районнийсуд Рівненськоїобласті вособі:

судді Красовського О.О.

з участю: секретаря судових засідань Гречки О.В.

розглянувши увідкритомусудовомузасіданні вмістіРівне(впорядкуспрощеного позовногопровадження)цивільнусправуза позовомАКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання договору недійсним та застосування наслідків недійсного договору, -

в с т а н о в и в :

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає,що Рівненськийміський судРівненської областіу цивільнійсправі №569/25284/21ухвалив рішення,яким позовАТ «ПЕРШИЙУКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙБАНК» до ОСОБА_1 провідшкодування майновоїшкоди,завданої потерпіломукримінальним правопорушенням-задоволено.Стягнуто з ОСОБА_1 на користьAT«ПУМБ» відшкодуваннямайнової шкодив розмірі149955грн.74.Рішення судунабрало законноїсили.26жовтня 2022року приватнимвиконавцем СідоренкомС.на підставізаяви AT«ПУМБ» пропримусове виконаннярішення Рівненськогоміського судуРівненської областівід 01липня 2022року тавиконавчого листа№ 569/25284/21,виданого 12жовтня 2022року Рівненськимміським судомРівненської області,відкрито виконавчепровадження №70174164.За наслідкомздійснених виконавчихдій увиконавчому провадженніприватним виконавцемСідоренком С.П.був перевірениймайновий станборжниці ОСОБА_1 та згідноз інформацієюз Державногореєстру речовихправ нанерухоме майно,та Реєструправ власностіна рухомемайно встановлено,що їйдо відчуження22січня 2021року,саме підчас притягненнядо кримінальноївідповідальності завчинення неюкримінальних правопорушень,внаслідок якихпотерпілим -юридичним особам,AT«ПУМБ»,AT«Банк Альянс»та AT«АКБ «Конкорд»було завданомайнової шкоди,на правівласності належалонерухоме майно,а саме:земельна ділянказ кадастровимномером 5624687400:04:010:1454,площею 0.0983га,цільове призначення: для індивідуального садівництва, що за адресою: Рівненська область, Рівненським район, Обарівська сільська рада. Вказаний об`єкт нерухомості відчужений 22 січня 2021 року ОСОБА_1 після притягнення її до кримінальної відповідальності за вчинення нею кримінальних правопорушень та перед надходженням 09 лютого 2021 року до Дніпровського районного суду м. Києва обвинувального акта за обвинуваченням ОСОБА_1 . Підставами відчуження об`єкту нерухомості ОСОБА_1 є договір дарування земельної ділянки (реєстровий № 108) від 22 січня 2021 року, що посвідчений приватним нотаріусом Рівненського нотаріального округу Матвєєвою О.В., у відповідності до умов якого передано у власність обдаровуваному ОСОБА_2 , який є її чоловіком, що підтверджено витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян. Оскільки ОСОБА_1 , відчужуючи належне їй на праві власності нерухоме майно своєму чоловікові ОСОБА_2 усвідомлювала про наявність своїх зобов`язань фінансового характеру перед AT «ПУМБ» та заздалегідь передбачала існування негативних наслідків для себе у випадку виконання судового рішення щодо стягнення з неї відшкодування, завданого потерпілим внаслідок вчинення нею кримінальних правопорушень шляхом звернення стягнення на це нерухоме майно, а також наявність умислу у її діях для досягнення мети, що вказує на фіктивність правочину та підтверджується тим, що обдарованим у даному випадку є її чоловік ОСОБА_2 , тобто дарувальник - ОСОБА_1 подарувавши земельну ділянку по факту залишила вказаний об`єкт у фактичному володіння та користуванні своєї родини з метою приховати це майно від виконання в майбутньому вироку суду про стягнення заборгованості. Таким чином укладення договору, який за своїм змістом суперечить вимогам закону, оскільки не спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, є порушенням ч.1 та ч.5 ст.203 ЦК України, що за правилами ст.215 ЦК України є підставою для визнання договору недійсним, у відповідності до положень ст.234 ЦК України. Тому позивач просить визнати вказаний договір недійсним та скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку з кадастровим номером 5624687400:04:010:1454, площею 0,0983 га для індивідуального садівництва, що знаходиться за адресою: Рівненська область, Рівненський район, сільська рада Обарівська, посвідченого приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Матвєєвою О.В., судові витрати стягнути з відповідачів.

Представники позивача в судове засідання не з`явилися. Згідно поданих заяв позов підтримують, просять його задоволити. Справу просить розглядати без їх участі.

Відповідачі в судове засідання не з`явилися. Згідно до положень ЦПК України про порядок повідомлення особи про час та місце судового засідання відповідачі є належним чином повідомленими про час та місце судового розгляду даної цивільної справи. Від сторін не надходили заяви про відкладення розгляду справи чи про слухання справи без їх участі. Відзив на позов до суду не подали.

Представник відповідачки ОСОБА_1 - адвокат Ільїн В.А. в судове засідання не з`явився. Згідно поданої заяви просять відкласти розгляд справи через зайнятість у іншому судовому процесі. Суд не може прийняти до уваги подану заяву, оскільки вона надіслана на електронну адресу суду без накладення електронного цифрового підпису, що унеможливлює суд встановити відправника заяви. Суд зауважує, що дата та час судового засідання були погоджені з представником. Доказів зайнятості в іншому судовому процесі не було надано. Така неявка представника сторони розцінюється судом як зловживання правом.

Суд наголошує, що відкладення розгляду справиє правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін чи учасників справи, анеможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Суд вважає, що справу можливо розглянути на підставі наявних доказів, участь сторін у справі не є обов`язковою.

Дослідивши докази, надані сторонами на виконання вимог ст. 81 ЦПК України і які сторони вважають достатніми для обґрунтування і заперечення своїх позовних вимог, з`ясувавши фактичні обставини справи, та, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні обставин справи суд вважає, що позов підлягає до задоволення.

Як встановлено в судовому засіданні, 01 липня 2022 року Рівненський міський суд Рівненської області у складі головуючого судді Галінської В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження цивільну справу № 569/25284/21 ухвалив рішення, яким позов Акціонерного Товариства «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» до ОСОБА_1 про відшкодування майнової шкоди, завданої потерпілому кримінальним правопорушенням - задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь AT «ПУМБ» відшкодування майнової шкоди в розмірі 149955 (сто сорок дев`ять тисяч дев`ятсот п`ятдесят п`ять) гривень 74 (сімдесят чотири) копійки.

08 серпня 2022 року рішення набрало законної сили, а тому підлягає обов`язковому безумовному виконанню. 26 жовтня 2022 року приватним виконавцем Сідоренком Сергієм Петровичем на підставі заяви AT «ПУМБ» про примусове виконання рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 01 липня 2022 року та виконавчого листа № 569/25284/21, виданого 12 жовтня 2022 року Рівненським міським судом Рівненської області було відкрито виконавче провадження № 70174164. За наслідком здійснених виконавчих дій у виконавчому провадженні № 70174164, приватним виконавцем Сідоренком С.П. перевірений майновий стан боржниці ОСОБА_1 та згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, та Реєстру прав власності на рухоме майно встановлено, що їй до відчуження 22 січня 2021 року, саме під час притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення нею кримінальних правопорушень, внаслідок яких потерпілим - юридичним особам AT «ПУМБ», AT «Банк Альянс» та AT «АКБ «Конкорд» завдано майнової шкоди, на праві власності належало нерухоме майно, а саме: земельна ділянка з кадастровим номером 5624687400:04:010:1454, площею 0.0983 га, цільове призначення - індивідуального садівництва, що за адресою: Рівненська область, Рівненський район, Обарівська сільська рада.

Підставами відчуження об`єкту нерухомості ОСОБА_1 є договір дарування земельної ділянки № 108 від 22 січня 2021 року, що посвідчений приватним нотаріусом Рівненського нотаріального округу Матвєєвою О.В., у відповідності до умов якого передано у власність обдаровуваному ОСОБА_2 , який є її чоловіком, що підтверджено витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян.

ОСОБА_1 , усвідомлюючи наявність майнових зобов`язань перед AT «ПУМБ» та інших банківських установ, заподіяних внаслідок вчинення нею кримінальних правопорушень, які можуть бути задоволені за рахунок належного їй на праві приватної власності майна, зокрема земельної ділянки, саме з метою приховування цього майна та можливої її конфіскації, здійснила правочини на користь свого чоловіка ОСОБА_2 , що має ознаки фіктивності, як вчинений без наміру створення правових наслідків. За наслідками вчинення цього правочину ОСОБА_2 формально набув право власності на спірне нерухоме майно, проте фактичним власником та контролером цього майна залишається ОСОБА_1 , спільно із своїм чоловіком ОСОБА_2 .

Також є очевидним та неспростовним те, що учасники цивільних відносин - сторони договору дарування земельної ділянки від 21 січня 2021 року, «вживали право на зло», оскільки цивільно-правовий інструментарій (договір дарування від 21 січня 2021 року) використовувались учасницею ОСОБА_1 для унеможливлення в подальшому звернення стягнення на земельну ділянку, тим самим зумовивши потерпілим у кримінальному провадженні настання таких негативних наслідків. Вищевказане дозволяє зробити висновок, що оспорюваний договір дарування є фраудаторним, тобто вчиненим на шкоду кредитору.

У відповідності до приписів ч.1 та ч.2 ст.234 ЦК України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Тлумачення статті 234 ЦК України свідчить, що для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. У разі, якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний. Отже, фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише для виду, знаючи заздалегідь, що він не буде виконаним; вчиняючи фіктивний правочин, сторони мають інші цілі, ніж ті, що передбачені правочином. Фіктивним може бути визнаний будь-який правочин, якщо він не має на меті встановлення правових наслідків. Ознака вчинення його лише для вигляду повинна бути властива діям обох сторін правочину.

Дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині (ч.2 ст.13 ЦК України). Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах (ч.3 ст.13 ЦК України).

Рішенням Конституційного Суду України від 28 квітня 2021 року № 2-р(11)/2021 у справі № 3-95/2020(193/20) визнано, що частина третя статті 13, частина третя статті 16 ЦК України не суперечать частині другій статті 58 Конституції України та вказано, що «оцінюючи домірність припису частини третьої статті 13 Кодексу, Конституційний Суд України констатує, що заборону недопущення дій, що їх може вчинити учасник цивільних відносин з наміром завдати шкоди іншій особі, сформульовано в ньому на розвиток припису частини першої статті 68 Основного Закону України, згідно з яким кожен зобов`язаний не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Водночас словосполука «а також зловживання правом в інших формах», що також міститься у частині третій статті 13 Кодексу, на думку Конституційного Суду України, за своєю суттю є засобом узагальненого позначення одразу кількох явищ з метою уникнення потреби наведення їх повного або виключного переліку. Здійснюючи право власності, у тому числі шляхом укладення договору або вчинення іншого правочину, особа має враховувати, що реалізація свободи договору як однієї із засад цивільного законодавства перебуває у посутньому взаємозв`язку з установленими Кодексом та іншими законами межами здійснення цивільних прав, у тому числі права власності. Установлення Кодексом або іншим законом меж здійснення права власності та реалізації свободи договору не суперечить вимогам Конституції України, за винятком ситуацій, коли для встановлення таких меж немає правомірної (легітимної) мети або коли використано юридичні засоби, що не є домірними. У зв`язку з тим, що частина третя статті 13 та частина третя статті 16 Кодексу мають на меті стимулювати учасників цивільних відносин до добросовісного та розумного здійснення своїх цивільних прав, Конституційний Суд України дійшов висновку, що ця мета є правомірною (легітимною)».

Приватно-правовий інструментарій не повинен використовуватися учасниками цивільного обороту для уникнення сплати боргу (коштів, збитків, шкоди) або виконання судового рішення про стягнення боргу (коштів, збитків, шкоди), що набрало законної сили. Про зловживання правом і використання приватно-правового інструментарію всупереч його призначенню проявляється в тому, що:

-особа (особи) «використовувала/використовували право на зло».

-наявні негативні наслідки (різного прояву) для інших осіб (негативні наслідки являють собою певний стан, до якого потрапляють інші суб`єкти, чиї права безпосередньо пов`язані з правами особи, яка ними зловживає; цей стан не задовольняє інших суб`єктів; для здійснення ними своїх прав не вистачає певних фактів та/або умов; настання цих фактів/умов безпосередньо залежить від дій іншої особи; інша особа може перебувати у конкретних правовідносинах з цими особами, які «потерпають» від зловживання нею правом, або не перебувають);

-враховується правовий статус особи /осіб (особа перебуває у правовідносинах і як їх учасник має уявлення не лише про обсяг своїх прав, а і про обсяг прав інших учасників цих правовідносин та порядок їх набуття та здійснення; особа не вперше перебуває у цих правовідносинах або ці правовідносини є тривалими, або вона є учасником й інших аналогічних правовідносин).

Договір як приватно-правова категорія є універсальним регулятором між учасниками цивільних відносин, покликаний забезпечити регулювання цивільних відносин, та має бути направлений на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Приватно-правовий інструментарій (зокрема, вчинення договору не для регулювання цивільних відносин та не для встановлення, зміни або припинення цивільних прав та обов`язків) не повинен використовуватися учасниками цивільного обороту для невиконання публічних обов`язків, звільнення майна з під арешту в публічних відносинах або уникнення арешту та/або можливої конфіскації. Тому, правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом.

Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 вересня 2021 року у справі № 381/2296/18 (провадження № 61-10001св21) зроблено висновок, що «фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише для виду, знають заздалегідь, що він не буде виконаний, вважає, що така протизаконна ціль, як укладення особою договору дарування майна зі своїм родичем з метою приховання цього майна від конфіскації чи звернення стягнення на вказане майно в рахунок погашення боргу, свідчить, що його правова мета є іншою, ніж та, що безпосередньо передбачена правочином (реальне безоплатне передання майна у власність іншій особі), а тому цей правочин є фіктивним і може бути визнаний судом недійсним. Позивач вправі звернутися до суду із позовом про визнання договору недійсним, як такого, що направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (п.6 ст.3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (ч.3 ст.13 ЦК України), та послатися на спеціальну норму, що передбачає підставу визнання правочину недійсним, якою може бути як підстава, передбачена ст.234 ЦК України, так і інша, наприклад, підстава, передбачена ст.228 ЦК України.

Такий висновок відповідає висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеному у постанові від 03 липня 2019 року за наслідками розгляду цивільної справи № 369/11268/16-ц (касаційне провадження № 14-260цс19), у якому Велика Палата Верховного Суду не відступила від висновків, викладених у постановах Верховного Суду України від 19 жовтня 2016 року (провадження № 6-1873цс16), від 23 серпня 2017 року у справі № 306/2952/14-ц та від 09 вересня 2017 року у справі № 359/1654/15-ц».

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 лютого 2022 року у справі № 446/1942/19 (провадження № 61-16300св21) зазначено, що «однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (п.6 ст.3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Згідно із частинами другою та третьою статті 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. Цивільно-правовий договір (в тому числі й договір дарування) не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення (в тому числі, вироку). Боржник (дарувальник), який відчужує майно на підставі безвідплатного договору на користь своєї матері після пред`явлення до нього позову банку про стягнення заборгованості, діє очевидно недобросовісно та зловживає правами стосовно кредитора, оскільки уклав договір дарування, який порушує майнові інтереси кредитора і направлений на недопущення звернення стягнення на майно боржника. Тому, правопорядок не може залишати поза реакцією такі ди, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом. Як наслідок, не виключається визнання договору недійсним, направленого на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (п.6 ст.3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (ч.3 ст.13 ЦК України)».

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 вересня 2021 року у справі № 606/1636/18 (провадження № 61-13833св19) зроблено висновок, що «приватно-правовий інструментарій не повинен використовуватися учасниками цивільного обороту для уникнення сплати боргу (коштів, збитків, шкоди) або виконання судового рішення про стягнення боргу (коштів, збитків, шкоди), що набрало законної сили. Про зловживання правом і використання приватноправового інструментарію всупереч його призначенню проявляється в тому, що: особа (особи) «використовувала/використовували право на зло»; наявні негативні наслідки (різного прояву) для інших осіб (негативні наслідки являють собою певний стан, до якого потрапляють інші суб`єкти, чиї права безпосередньо пов`язані з правами особи, яка ними зловживає; цей стан не задовольняє інших суб`єктів; для здійснення ними своїх прав не вистачає певних фактів та/або умов; настання цих фактів/умов безпосередньо залежить від дій іншої особи; інша особа може перебувати у конкретних правовідносинах з цими особами, які «потерпають» від зловживання нею правом, або не перебувають); враховується правовий статус особи/осіб (особа перебуває у правовідносинах і як їх учасник має уявлення не лише про обсяг своїх прав, а і про обсяг прав інших учасників цих правовідносин та порядок їх набуття та здійснення; особа не вперше перебуває у цих правовідносинах або ці правовідносини є тривалими, або вона є учасником й інших аналогічних.

Такий правовий висновок підтверджений постановою від 13 квітня 2022 року Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В.І.; суддів: Антоненко Н.О., Дундар І.О., Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач) Русинчука М. М., у цивільній справа № 757/62043/18-ц (провадження № 61-13227св21).

Сукупність наведених обставин доводить той факт, що відповідачка діяла недобросовісно, зловживаючи своїми цивільними правами на шкоду правам інших осіб, оскільки відчуження належного йому майна відбулося з метою уникнення звернення стягнення кредитором на його майно як боржника.

Враховуючи вищевикладене AT «ПУМБ» вимушений звернутися до суду з метою захисту своїх прав та інтересів, оскільки вважає що договір дарування земельної ділянки є таким, що укладений з метою приховання майна від виконання в майбутньому рішення суду про стягнення грошових коштів з ОСОБА_1 , адже у діях останньої наявний склад цивільного правопорушення, а саме: протиправна поведінка, негативні наслідки, причинний зв`язок між протиправною поведінкою і негативними наслідками.

Відповідно до положень ч.6 ст.82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Відповідно до ч.1 ст.15, ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно п.6 ст.3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абз.12 ч.2 ст.16 ЦК України).Дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині (ч.2 ст.13 ЦК України). Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах (ч.3 ст.13 ЦК України).

Отже, ОСОБА_1 , відчужуючи належне їй на праві власності нерухоме майно своєму чоловікові ОСОБА_2 усвідомлювала про наявність своїх зобов`язань фінансового характеру перед AT «ПУМБ» та заздалегідь передбачала існування негативних наслідків для себе у випадку виконання судового рішення щодо стягнення з неї відшкодування, завданого потерпілим внаслідок вчинення нею кримінальних правопорушень, шляхом звернення стягнення на це нерухоме майно, а також наявність умислу у її діях для досягнення мети, що вказує на фіктивність правочину та підтверджується тим, що обдарованим у даному випадку є її чоловік ОСОБА_2 , тобто дарувальник - ОСОБА_1 подарувавши земельну ділянку по факту залишила вказаний об`єкт у фактичному володіння та користуванні своєї родини з метою приховати це майно від виконання в майбутньому вироку суду про стягнення заборгованості.

Таким чином укладення договору, який за своїм змістом суперечить вимогам закону, оскільки не спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, є порушенням ч.1 та ч.5 ст.203 ЦК України, що за правилами ст.215 ЦК України є підставою для визнання договору недійсним, у відповідності до положень ст.234 ЦК України.

Відповідно до ст.2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

В ході розгляду справи були встановлені обставини, які дають підстави для задоволення заявленого позову.

Розподіл судових витрат між сторонами відбувається за правилами статті 141 ЦПК України. В даному випадку судові витрати складаються з судового збору, який сплатив позивач у сумі 2 481 грн. А тому сплачений позивачем судовий збір повинен бути стягнутий з відповідачів на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 12, 89, 141, 263-265 ЦПК України, суд,

в и р і ш и в :

Позов АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК"до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання договору недійсним та застосування наслідків недійсного договору - задоволити повністю.

Визнати недійсним договір дарування від 21 січня 2021 року (реєстровий номер 108), посвідчений приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Матвєєвою О.В., укладеним між ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ), за яким ОСОБА_1 як дарувальник передала обдарованому ОСОБА_2 у власність земельну ділянку з кадастровим номером 5624687400:04:010:1454, площею 0,0983, цільове призначення - для індивідуального садівництва, що знаходиться за адресою: Рівненська область Рівненський район, сільська рада Обарівська.

Скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на земельну ділянку з кадастровим номером 5624687400:04:010:1454, площею 0,0983, цільове призначення - для індивідуального садівництва, що знаходиться за адресою: Рівненська область Рівненський район, сільська рада Обарівська.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК" 1 240 (одна тисяча двісті сорок) грн. 50 коп. судових витрат (судовий збір).

Стягнути з ОСОБА_2 на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК" 1 240 (одна тисяча двісті сорок) грн. 50 коп. судових витрат (судовий збір).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Рівненського апеляційного суду протягом 30 днів з дня проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Позивач:Акціонерне товариство "ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК" (код ЄДРПОУ 14282829, вул. Андріївська, 4, м. Київ, 04070).

Відповідачка: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , мешканка АДРЕСА_1 ).

Відповідач: ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , мешканець АДРЕСА_1 ).

Суддя Красовський О.О.