Постанова

від 16.03.2023 по справі 554/7669/21

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 554/7669/21 Номер провадження 22-ц/814/2928/23Головуючий у 1-й інстанції Чуванова А.М. Доповідач ап. інст. Одринська Т. В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2023 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого: Одринської Т.В.,

Суддів: Абрамова П.С., Панченка О.О.,

за участю секретаря Сальної Н.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві в режимі відеоконференції цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" про скасування наказу та поновлення на роботі; третя особа: Первинна профспілкова організація співробітників Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк"

за апеляційною скаргою представника АТ КБ "ПриватБанк" адвоката Тищенка А.В.

на рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 27 грудня 2022 року,-

в с т а н о в и в :

У серпні 2021року ОСОБА_1 звернувся до суду за позовом до Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про скасування наказу та поновлення на роботі, в якому просив визнати незаконним та скасувати наказ Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» №Е.17.U.0.0/4-7035282 від 08.07.2021 року про звільнення ОСОБА_1 ; поновити ОСОБА_1 на роботі в Акціонерному товаристві комерційний банк «ПриватБанк» на посаді директора Полтавського головного регіонального управління Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк»; стягнути з Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

Позов мотивовано тим, що він займав посаду директора Полтавського регіонального управління Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», також є членом Первинної профспілкової організації співробітників Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк». 08.07.2021 року його було звільнено з займаної посади в АТ КБ «ПриватБанк» на підставі ч.1ст.40 КЗпП Українивідповідно до наказу №Е.17.U.0.0/4-6593725 від 11.02.2021 року.

Позивач вважає, що таке звільнення є незаконним, так як, зміни в організації праці є фактично зміною лише назви посад та структурних підрозділів в установі. Вважає, що фіктивною реорганізацією відповідач прагнув скоротити посаду позивача, як директора Полтавського головного регіонального управління Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», та звільнити його в примусовому порядку.

Вказує, що при його звільненні не відбулося ліквідації чи реорганізації установи, у зв`язку з чим, відповідач не мав права на його звільнення на підставі п.1 ч.1ст.40 КЗпП України.

Позивач вважає, що дії відповідача свідчать про штучне створення роботодавцем причин та умов для розірвання трудового договору з власної ініціативи з неугодними працівниками (директорами філій) під виглядом скорочення штату працівників, без ліквідації певних посад або зменшення кількості штатних одиниць за певними посадами, що є грубим порушенням чинного трудового законодавства України.

В порушення вимог ч.3ст.49-2 КЗпП Українивідповідач у попередженні про скорочення штату працівників повідомив позивача про звільнення у зв`язку із скороченням штату працівників та посад, при цьому не запропонував рівнозначні та аналогічні для його кваліфікації та досвіду посади. Зазначає, що саме попередження про скорочення штату не було вручене позивачу, так як він в цей час перебував на лікарняному, хоча й деякий час знаходився на робочому місці.

Звертає увагу на те, що посади директора Центрального макрорегіонального управління, Північного макрорегіонального управління або Південно-Східного макрорегіонального управління позивачу не були запропоновані. А для того, щоб якось приховати незаконне звільнення позивача, відповідач вирішив провести конкурс на вищезазначені посади директорів, в якому приймав участь позивач, але йому було відмовлено в кінцевому результаті, що також вчинено протиправно. Відповідач формально надав позивачу список вакантних посад по всій Україні, але по жодній з посад не було надано посадової інструкції, які передбачені чинним законодавством та є обов`язковими до кожної з посад.

Наказ про звільнення був винесений з грубим порушеннямст.39 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», а саме: Первинною профспілковою організацією співробітників АТ КБ «ПриватБанк» було обґрунтовано відмовлено у наданні згоди на звільнення позивача, що підтверджується листом від 28.05.2021 року. Профспілка повідомила АТ КБ «ПриватБанк» про те, що вона вважає наказ №Е.17.U.0.0/4-6593725 таким, що порушує трудові права працівників, яких захищає Профспілка та направлений на цілеспрямоване звільнення керівників регіонів, серед яких є ОСОБА_1 .

Звертає увагу, що АТ КБ «ПриватБанк» не надав доказів того, що ОСОБА_1 відмовився від вакантних посад. Позивач повідомляє суд, що він в жодному разі не відмовлявся від запропонованих посад по причині того, що його не ознайомили з жодною з посадових інструкцій цих вакантних посад.

Відповідачем не проведено консультацій з професійними спілками про заходи щодо запобіганню звільненню чи зведенню їх кількості до мінімуму або пом`якшення несправедливих наслідків звільнення. На сьогоднішній день АТ КБ «ПриватБанк» не надав жодної відповіді на вимогу Профспілки, що підтверджує те, що першочергова ціль всіх реорганізацій та насамперед реорганізації щодо переведення балансу та клієнтів філій, є звільнення неугодних керівництву відповідача співробітників.

Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 27 грудня 2022 року позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про скасування наказу та поновлення на роботі; третя особа: Первинна профспілкова організація співробітників Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» - задоволено.

Визнано незаконним та скасовано наказ Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» №Е.17.U.0.0/4-7035282 від 08.07.2021 року про звільнення ОСОБА_1 .

Поновлено, ОСОБА_1 , на роботі в Акціонерному товаристві комерційний банк «ПриватБанк», на посаді директора Полтавського головного регіонального управління Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк».

Стягнуто з Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», на користь ОСОБА_1 , середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 1723519,2 гривень.

Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі та стягнення на його користь з Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць допущено до негайного виконання.

Стягнуто на користь ОСОБА_1 , судові витрати у вигляді сплаченого судового збору з Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» в сумі 4192,34 гривень.

Стягнуто з Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на користь держави судовий збір в розмірі 24 526,27 гривень.

Апеляційну скаргу подав представник АТ КБ «ПриватБанк», в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив в задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції розглянув справу з порушенням правил територіальної підсудності та безпідставністю відмови у задоволенні клопотання банку про передачу справи за підсудністю. Вважає, що наданий позивачем договір оренди не підтверджує зареєстроване його місце проживання чи перебування, тоді як згідно паспорту він зареєстрований у м. Миргород.

Зазначає, що при звільненні позивача відповідачем дотримано процедуру, передбачену КЗпП. АТ КБ «ПриватБанк» у встановлені строки повідомило позивача про звільнення та запропонувало вакантні посади, що підтверджується попередженням та долученим до нього списком вакантних посад станом на 18.03.2021р, аудіозаписом про ознайомлення позивача з попередженням та списком вакантних посад від 19.03.2021р, де позивач заявив про те, що ознайомився з попередженням.

В період звільнення позивача вакантні посади, зазначені судом в оскаржуваному рішенні були зайняті ще з початку 2021 року.

Зазначає, що позивач не надав належні та допустимі докази того, що він погодився на переведення на будь-яку посаду та на проходження відбіркових процедур.

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивачапросить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а судове рішення без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.

Відповідно дост. 375 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, позивач ОСОБА_1 працював в Акціонерному товаристві Комерційний банк «ПриватБанк» з 24.07.1996 року на посаді директора філії «Полтавське головне регіональне управління».

Рішенням Наглядової Ради АТ КБ «ПриватБанк» згідно протоколу №3/21 від 25.01.2021 затверджено: створення з 22 лютого 2021 року нових підрозділів middle-office в організаційній структурі Центрального макрорегіонального управління (Полтавський регіон та Кременчуцький регіон), Північного макрорегіонального управління (м.Київ та Київська область), Південно-Східного макрорегіонального управління (Криворізький регіон) у повній відповідності зі структурою у складі філії «Полтавське головне регіональне управління», відділення «Кременчуцька філія», філії «Київське головне регіональне управління, «Криворізької філії»;ліквідацію з 01 червня 2021 року філії «Полтавське головне регіональне управління», відділення «Кременчуцька філія», філії «Київське головне регіональне управління, «Криворізької філії», як філій ПриватБанку з МФО.

Наказом від 11.02.2021 вих.№Е.17.U.0.0/4-6593725 «Про затвердження нового штатного розкладу Центрального макрорегіонального управління (в частині Полтавського та Кременчуцького регіонів), Північного макрорегіонального управління (в частині м.Київ та Київської області), Південно-Східного макрорегіонального управління (в частині Криворізького регіону) затверджено нові штатні розклади зазначених управлінь.

Персональним попередженням про зміни в організації виробництва і праці та наступне можливе вивільнення працівників від 18 березня 2021, вих.№20.10.0.0/7-60159, адресованим директору «Полтавського головного регіонального управління» Цисю О.Г., його попереджено про скорочення займаної ним посади та можливе вивільнення на підставі п.1 ч.1ст.40 КЗпП Україниз 01.06.2021, запропоновано список вакантних посад.

30.04.2021 року АТ КБ «ПриватБанк» направив голові Комітету Первинної профспілкової організації співробітників Акціонерного товариства комерційний банк«ПриватБанк» подання про надання згоди на розірвання трудового договору з Директором філії ОСОБА_1 , у зв`язку зі скороченням штату та чисельності працівників через зміни в організаційній структурі (т.1 а.с.26-27).

Головою Комітету Первинної профспілкової організації співробітників Акціонерного товариства комерційний банк«ПриватБанк» було відмовлено у наданні згоди на розірвання трудового договору з ОСОБА_1 (т.1 а.с.28-29).

Наказом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» №Е.17.U.0.0/4-7035282 від 08.07.2021 року, ОСОБА_1 було звільнено на підставі п.1 ч.1ст.40КЗпП України (т.2 а.с.135-136).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що звільнення позивача було незаконним, оскільки відповідач у попередженні про скорочення штату працівників не запропонував позивачу рівнозначні та аналогічні для його кваліфікації та досвіду посади; посади директорів макрорегіональних управлінь позивачу не були запропоновані та відповідач протиправно провів конкурс на ці посади.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Відповідно до статті 43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2 - 5, 7 статті 40, пунктами 2, 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника) первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.

Звільнення з підстав, зазначених у пункті 1 статті 40 КЗпП України, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 червня 2022 року у справі № 524/4152/20 (провадження № 61-3769св21) зроблено висновок, що, розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України, суди мають з`ясувати питання про те, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник, або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

Однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов`язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника.

Відповідно до статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації.

При вирішенні питання про те, чи мав змогу роботодавець виконати вимоги статті 49-2 КЗпП України про надання роботи працівникові, який вивільняється в зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, суд має виходити з того, що за змістом цієї норми працівнику має бути запропонована наявна робота за відповідною професією чи спеціальністю і лише при відсутності такої роботи інша наявна робота.

При цьому роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював.

Таким чином, однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов`язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника.

Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини 2 статті 40, частини 3 статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

Оскільки обов`язок з працевлаштування працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення.

У справах про поновлення на роботі обов`язок доказування законності звільнення, в тому числі дотримання процедури звільнення, покладено на роботодавця.

Відповідно до статті 43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2 - 5, 7 статті 40, пунктами 2, 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника) первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.

Встановлено, що підставою для звільнення ОСОБА_1 в наказі Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» №Е.17.U.0.0/4-7035282 від 08.07.2021 року зазначено: наказ №Е.17.U.0.0/4-6593725 від 11.02.2021; персональне попередження від 19.03.2021; ухвала Октябрського районного суду м. Полтави від 27 квітня 2021 року та постанова Полтавського апеляційного суду від 07.07.2021 року у справі № 554/3786/21.

Згідно п. 3 Наказу №Е.17.U.0.0/4-6593725 від 11.02.2021, всі співробітники філії «Полтавське головне регіональне управління», філії «Київське головне регіональне управління», та Криворізької філії з 22.02.2021переміщено на аналогічні посади, без змін оплати праці та графіку роботи відповідно в Центральне макрорегіональне управління, Північне макрорегіональне управління та Південно-Східне макрорегіональне управління. П. 4 наказу, запропоновано переведення заступникам директора філії «Полтавське головне регіональне управління», філії «Київське головне регіональне управління», та Криворізької філії, а саме згідно з п.4 Наказу про зміни в організації праці їм запропонувати переведення на посади заступників директора Центрального макрорегіонального управління, Північного макрорегіонального управління та Південно-Східного макрорегіонального управління відповідно.

Згідно вказаного наказу, посада директора філії «Полтавське головне регіональне управління», яку займав ОСОБА_1 не передбачала переведення, у зв`язку з чим відповідач мав запропонувати позивачу наявні на підприємстві вакантні посади за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

З персонального попередження про зміни в організації виробництва і праці від 18 березня 2021 року вбачається, що ОСОБА_1 запропоновано список вакантних посад станом на 18.03.2021р. при цьому, яких саме не вказано.

Звернуто увагу, що з усіма вакантними посадами позивач може ознайомитися та обрати відповідну посаду до своєї спеціалізації, кваліфікації та досвіду за посиланням на інтернет-ресурсі privatbank.ua/work. В разі бажання зайняти вакантну посаду зв`язатися з ОСОБА_2 (т. 1 а.с.11)

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що вказана форма повідомлення про наявність в установі вакантних посад не відповідає вимогам ч. 3ст. 49-2 КзпП України. Так як, зазначеним повідомленням позивача лише повідомлено про його право взяти участь у відборі на вакантні посади за загальною процедурою прийому на роботу разом іншими кандидатами, тобто роботодавець фактично висунув умову про проходження позивачем конкурсу на зайняття таких посад (посади) на загальних умовах, що за своєю суттю є процедурою нового прийому на роботу.

Відповідачем не було доведено належними та допустимими доказами , що позивачу було запропоновано вакантні посади за відповідною професією (спеціальністю), як того вимагає закон.

АТ КБ «ПриватБанк» не надано доказів надання персональних пропозицій позивачу про наявні протягом терміну попередження всі вакантні посади, окрім зазначеного вище попередження, а також доказів, що він відмовився від запропонованих конкретних вакантних посад. Відповідачем не доведено факту виконання ним в повному обсязі обов`язку, передбаченого ст.49-2 КЗпП України.

Окрім того, встановлено, що Головою Комітету Первинної профспілкової організації співробітників Акціонерного товариства комерційний банк«ПриватБанк» було відмовлено у наданні згоди на розірвання трудового договору з ОСОБА_1 оскільки наказ №Е.17.U.0.0/4-6593725 від 11.02.2021 порушує трудові права працівників, а також відсутні докази того, що роботодавець запропонував позивачеві нові посади з посадовими обов`язками та він відмовився від них (т.1 а.с.28-29).

Встановивши, щовідповідач не дотримався вимог статті 49-2 КЗпП України, оскільки ним не були запропоновані позивачу всі вакантні посади (інша робота), які з`явились та існували на підприємстві з моменту повідомлення позивача про наступне вивільнення по день звільнення, суд першої інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про скасування наказу від 08.07.2021 року №Е.17.U.0.0/4-7035282 щодо звільнення ОСОБА_1 з роботи та поновлення його на посаді на роботі в АТ КБ «ПриватБанк» на посаді директора Полтавського головного управління АТ КБ «ПриватБанк».

Відповідно до частин першої, другої статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимогЗакону України«Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Оскільки, вимога позивача про стягнення на його користь середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу є похідною від вимоги про поновлення на роботі, вона також підлягає до задоволення у розмірі, який вірно встановлений судом першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги щодо порушення судом правил територіальної підсудності не заслуговують на увагу з огляду на таке.

Частиною другоюстатті 27 ЦПК Українипередбачено, що позови до юридичних осіб пред`являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Згідно з частиною першоюстатті 28 ЦПК Українипозови, що виникають із трудових правовідносин, можуть пред`являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача.

Отже, з огляду на наведені норми процесуального закону позивач мав альтернативне право пред`явити позов як місцезнаходженням відповідача, так і за місцем свого проживання.

Згідно договору оренди від 10.06.2020 року, позивач на час звернення до суду з цим позовом проживав, за АДРЕСА_1 . Тобто, на момент звернення до суду позивач перебував на території, яка підсудна Октябрському районному суду м. Полтава.

Вказане узгоджується з позицією Верховного Суду, зазначеною в постанові від 17 червня 2022 року у справі № 556/1395/21.

Крім того, за проживаючи за вказаною адресою позивач вже звертався до Октябрського районного суду м. Полтави з позовною заявою до відповідача про визнання результатів конкурсу недійсними. Рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 16.03.2021 року, що набрало законної сили, позов задоволено повністю.

На підставі викладеного, доводи апеляційної скарги щодо порушення територіальної юрисдикції (підсудності) не знайшли свого підтвердження, оскільки відповідно дочастини першоїстатті 28 ЦПК Українисправу розглянуто належним судом за місцем проживання позивача.

За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно з`ясував обставини справи та дав належну оцінку зібраним доказам. Постановлене судом рішення відповідає вимогам матеріального та процесуального права і не можє бути скасовано з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

Керуючисьст.ст.367,368,374,375,382,383 ЦПК України, суд, -

П О С ТА Н О В И В :

Апеляційну скаргу представника АТ КБ "ПриватБанк" адвоката Тищенка А.В. - залишити без задоволення.

Рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 27 грудня 2022 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. У разі проголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 24.03.2023.

Головуючий: Т.В. Одринська

судді: П.С. Абрамов

О.О. Панченко