Постанова

від 28.03.2023 по справі 302/1496/22

ЗАКАРПАТСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 302/1496/22

П О С Т А Н О В А

Іменем України

28 березня 2023 року м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд у складі

головуючого судді КОНДОРА Р.Ю.

суддів СОБОСЛОЯ Г.Г., ГОТРИ Т.Ю.

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Ужгороді апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу судді Міжгірського районного суду Сидоренка Ю.В. від 13 січня 2023 року у цивільній справі № 302/1496/22 за позовом

ОСОБА_1 до

ОСОБА_2 ,

Товариства з обмеженою відповідальністю «Контраст-сервіс»,

ОСОБА_3 ,

ОСОБА_4 ,

ОСОБА_5 ,

приватного нотаріуса Дунаєва Юрія Миколайовича,

приватного нотаріуса Корбутяк Ірини Василівни,

Пилипецької сільської ради,

Колочавської сільської ради та

Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області

про визнання недійсними рішення органу місцевого самоврядування, державних актів на право власності на землю, сертифікату на право на земельну частку (пай), скасування державної реєстрації земельних ділянок та державної реєстрації речових прав, визнання недійсними договорів купівлі-продажу земельних ділянок, -

встановив:

14.12.2022 ОСОБА_6 , від імені та в інтересах якої діяв адвокат Пересоляк О.С., звернулася до Міжгірського районного суду з позовом до ОСОБА_2 , ТОВ «Контраст-сервіс», ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , приватного нотаріуса Дунаєва Ю.М., приватного нотаріуса Корбутяк І.В., Пилипецької сільської ради, Колочавської сільської ради, ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області про визнання недійсними рішення органу місцевого самоврядування, державних актів на право власності на землю, сертифікату на право на земельну частку (пай), скасування державної реєстрації земельних ділянок та державної реєстрації речових прав, визнання недійсними договорів купівлі-продажу земельних ділянок і просила:

зобов`язати ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області здійснити скасування державної реєстрації земельної ділянки за кадастровим номером 2122486401:01:010:0002 шляхом внесення змін до Державного земельного кадастру;

визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серія КВ № 465073 від 19.12.2008 стосовно земельної ділянки за кадастровим номером 2122486400:01:010:0010, виданий на підставі рішення Міжгірського районного суду Закарпатської області від 06.11.2008 по справі № 2-а-71;

зобов`язати ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області здійснити скасування державної реєстрації земельної ділянки за кадастровим номером 2122486400:01:010:0010 шляхом внесення змін до Державного земельного кадастру;

визнати незаконним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 20.04.2021 № 57747720 державного реєстратора Колочавської сільської ради Міжгірського району Закарпатської області стосовно земельної ділянки за кадастровим номером 2122486400:02:002:0116;

визнати недійсним та скасувати рішення Пилипецької сільської ради Закарпатської області від 02.04.2021 № 84 «Про затвердження технічної документації із землеустрою та надання у власність гр. ОСОБА_3 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва» стосовно земельної ділянки за кадастровим номером 2122486400:02:002:0116;

визнати недійсним Сертифікат на право на земельну частку (пай) серія PH № 2173360 від 25.04.2019, виданий ОСОБА_3 головою Міжгірської райдержадміністрації на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 09.04.2019, серія ННЕ № 352010, стосовно земельної ділянки за кадастровим номером 2122486400:02:002:0116;

зобов`язати ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області здійснити скасування державної реєстрації земельної ділянки за кадастровим номером 2122486400:02:002:0116 шляхом внесення змін до Державного земельного кадастру;

визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки від 08.05.2008 серія ВКК № 040281, за реєстром № 848, посвідчений приватним нотаріусом Корбутяк І.В., зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за № 2122486400-0108070600013;

визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 450885, виданий Міжгірською РДА Закарпатської області 21.07.2008 стосовно земельної ділянки за кадастровим номером 2122486400:02:002:0001;

визнати недійсним договір купівлі-продажу від 13.07.2010 серія ВМХ № 171056, зареєстрований за № 1344, посвідчений приватним нотаріусом Міжгірського районного нотаріального округу Закарпатської області Дунаєвим Ю.М., стосовно земельної ділянки за кадастровим номером 2122486400:02:002:0001;

зобов`язати ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області здійснити скасування державної реєстрації земельної ділянки за кадастровим номером 2122486400:02:002:0001 шляхом внесення змін до Державного земельного кадастру;

судовий збір та інші судові витрати стягнути на її користь солідарно з ОСОБА_2 , ТОВ «Контраст-сервіс», ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та Пилипецької сільської ради.

У позовній заяві ОСОБА_1 також заявила клопотання, яким просила суд:

об`єднати в одне провадження справу за цим позовом та позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_7 , ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області, Пилипецької сільської ради про визнання недійсним свідоцтва про право власності та скасування реєстрації права власності на земельну ділянку 2122486401:01:010:0002, справа № 302/799/21;

витребувати у приватного нотаріуса Корбутяк І.В. доказ, а саме нотаріальну справу стосовно договору купівлі-продажу земельної ділянки від 08.05.2008 серія ВКК № 040281, за реєстровим № 848, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за № 2122486400-0108070600013;

витребувати у Міжгірського районного суду доказ, а саме матеріали справи № 302/633/21, судове провадження № 2/302/218/21;

витребувати у Міжгірського районного суду доказ, а саме повний текст ухвали слідчого судді Міжгірського районного суду від 22.07.2022 № 302/707/22 та матеріали провадження 1-кс/302/125/22;

в порядку ст. 93 ЦПК України ТОВ «Контраст-сервіс» надати відповіді у формі заяви свідка на запитання наведені у п.2.4 розділу 2 даної позовної заяви з наданням копій документів, що підтверджують право власності на земельну ділянку, згідно з ч. 5 ст. 93 ЦПК України;

призначити судову земельно-технічну експертизу, проведення якої доручити експертам Закарпатського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України та поставити їм питання, зазначені у розділі 5 даної позовної заяви;

оплату за проведення експертизи покласти на ОСОБА_1 .

Ухвалою судді Міжгірського районного суду від 19.12.2022 позовну заяву ОСОБА_1 було залишено без руху для усунення недоліків, зазначених в мотивувальній частині ухвали, з наданням позивачці строку для усунення недоліків позовної заяви, який не може перевищувати 10 днів з дня вручення копії ухвали (а.с 187-190).

Залишаючи позовну заяву без руху, суд першої інстанції вказав на її невідповідність вимогам ст.ст. 175, 177 ЦПК України, а саме:

позивачка пред`явила одинадцять позовних вимог немайнового характеру щодо п`яти об`єктів нерухомого майна (земельних ділянок), проте, судовий збір сплатила в сумі 992,40 грн, тоді як їй належало сплатити судовий збір загальною сумою 10916,40 грн (992,40 грн. х 11 вимог немайнового характеру), тому слід доплатити 9924,00 грн (10916,40 грн 992,40 грн);

у змісті позовних вимог позивачка просить витребувати додаткові докази по справі, об`єднати в одне провадження справи та призначити у справі земельно-технічну експертизу, проте, викладення подібних клопотань безпосередньо у змісті позовних вимог є порушенням норм ЦПК України, оскільки зазначені клопотання оформлюються безпосередньо у вигляді окремої заяви (клопотання) відповідно до приписів ст. 84, ст. 177 ч. 3, ст. 182 ч.ч. 2, 3 ЦПК України та/або заявляються сторонами безпосередньо в судових засіданнях до початку розгляду справи по суті;

у колі осіб, які беруть участь у справі, позивачкою не зазначено повне найменування відповідачів у справі, зокрема: відсутнє повне найменування сільських рад (не вказано їх район, область територіального обслуговування), приватних нотаріусів (не зазначено нотаріальний округ їх діяльності);

згідно вимог ст. 177 ч. 7 ЦПК України, до позовної заяви, підписаної представником позивача, додається довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника позивача, відповідно до ст. 62 ч. 4 ЦПК України повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», тоді як з доданого до позовної заяви копії ордера серії АО № 1074177, виданого 17.11.2022 АО «Юридична фірма «Пересоляк і партнери»» на ім`я адвоката ОСОБА_8 (копія якого не завірена), вбачаються певні дописання рукописним текстом на ордері, які жодним чином у вказаному документі не оговорені та належним чином не завірені.

На виконання ухвали судді Міжгірського районного суду від 19.12.2022 представник позивачки ОСОБА_1 адвокат Пересоляк О.С. подав клопотання від 08.01.2023 з процесуальних питань, яким просив встановити розмір судового збору з врахуванням висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 15.09.2021 у справі № 638/604/20, від 14.03.2017 у справі № 21-3944а16, від 15.05.2019 у справі № 717/2052/16-ц, а у випадку наявності у головуючого судді упередженості або необ`єктивності по справі № 302/1496/22 заявити собі самовідвід (а.с. 193-194).

У клопотанні представник позивачки з посиланням на вищезгадані постанови суду касаційної інстанції зазначив, що спір стосується однієї земельної ділянки, а множинність позовних вимог зумовлена множинністю сторін по справі, кожна з яких порушила право власності на одну ділянку позивачки. Тому кількість вимог немайнового характеру не має значення.

Стосовно найменування відповідачів, то позивачка в заяві зазначає повні найменування осіб, які беруть участь у справі, а надання належним чином оформлених клопотань щодо витребування доказів по справі та інших чинним ЦПК не передбачено.

Решта змісту клопотання стосується порядку дій судді в контексті питань неупередженості, відводу, самовідводу.

Ухвалою судді Міжгірського районного суду від 13.01.2023 позовну заяву ОСОБА_1 визнано неподаною та повернуто позивачці (а.с. 195-197).

Приймаючи таке процесуальне рішення, суддя суду першої інстанції виходив із того, що позивачем не дотримано порядку здійснення права на звернення до суду, як це передбачено ст.ст. 175, 177 ЦПК України, оскільки жодні документи на усунення недоліків позовної заяви до суду не надходили, недоліки заяви у визначений судом строк не усунуті.

ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє адвокат Пересоляк О.С., оскаржила ухвалу Міжгірського районного суду від 13.01.2023 як постановлену з порушенням норм процесуального права. Доводи позивачки по суті процесуального питання зводяться до такого.

На виконання вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху стороною була подана заява до суду, яка не містила прямої відмови від усунення всіх зазначених судом в ухвалі недоліків. Не вбачаючи іншого процесуального способу для усунення недоліків, викладених в ухвалі суду про залишення заяви без руху, сторона звернулася до суду з проханням врахувати при обчисленні суми судового збору висновки, викладені у постановах Верховного Суду щодо сплати судового збору за декілька пов`язаних позовних вимог немайнового характеру, оскільки, на переконання сторони, суд неправильно обчислив судовий збір.

Часткове виправлення недоліків позовної заяви (поза питанням про судовий збір) було б неефективним способом захисту прав позивачки, а повне виконання ухвали порушило б права позивачки, оскільки призвело б до сплати надмірного судового збору.

Враховуючи, що спір стосується захисту прав позивачки на одну земельну ділянку, а множинність позовних вимог зумовлена: множинністю сторін по справі, кожна з яких порушила право власності на одну ділянку позивачки; неодноразовим відчуженням земельних ділянок, які накладаються на одну земельну ділянку позивачки, судовий збір відповідно до кількості заявлених позовних вимог не підлягає до сплати.

Втім, суд не взяв до уваги клопотання позивачки.

Помилковим також є висновок суду про те, що викладення клопотань безпосередньо у змісті позовних вимог є порушенням норм ЦПК України, оскільки клопотання оформлюються у вигляді окремої заяви (клопотання) та/або заявляються сторонами безпосередньо під час судового засідання до початку розгляду справи по суті.

ЦПК України не покладає на сторони обов`язку подавати до суду те чи інше клопотання у вигляді окремого документу, оскільки ст. 177 ч. 3 ЦПК визначає права позивача, а не обов`язки. Позивач скористався своїм правом і додав до позовної заяви (тобто, в її текст) необхідні клопотання.

Крім цього, постановою Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справи у суді першої інстанції» роз`яснено, що подання доказів можливе на наступних стадіях цивільного процесу, тому суд не вправі через неподання доказів при пред`явленні позову залишати заяву без руху та повертати заявнику. Отже, незаявлене або неправильне, на думку Суду, заявлення клопотань про збір доказів на стадії до відкриття провадження не може бути підставою для залишення заяви без руху та повернення заявнику.

Безпідставним також є твердження суду про те, що позивачем в позовній заяві не вказано повне найменування відповідачів у справі, зокрема назв юридичних осіб (сільських рад), позаяк такі відповідають інформації, яка міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Щодо незазначення у позовній заяві округу, в якому здійснюють свою діяльність приватні нотаріуси, то така інформація для користувача Єдиного реєстру нотаріусів недоступна.

Позивачка просить ухвалу суду скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до такого.

Право особи на звернення до суду по захист, вирішення спору гарантується відповідно до положень ст. 55 Конституції України та інших нормативно-правових актів і як таке не може ставитися під сумнів і не може незаконно обмежуватися.

За змістом приписів ст. 3 ч.ч. 1, 3, ст. 4 ч. 1 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється відповідно до ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Сторонами у справах позовного провадження є позивач особа, яка вважає, що її право порушене і яка пред`явила вимогу про захист порушеного права, і відповідач особа, яку відповідно до принципу диспозитивності цивільного процесу визначає позивач і яка, виходячи із заявленої тим правової позиції, порушує (не визнає, оспорює, заперечує) його право та має відповідати за позовом (ст. 42 ч. 1, ст.ст. 48, 51 ЦПК України).

Таким чином, по захист своїх порушених прав до суду може звернутися саме особа, права якої порушені, і не в будь-який спосіб, а в той, що передбачений законом або договором, правомірній вимозі належного позивача відповідає обов`язок належного відповідача усунути порушення права.

Вимоги до позовної заяви та документів, що до неї додаються, встановлені ст.ст. 175-177 ЦПК України і покликані забезпечити учасникам процесу можливість належно реалізувати свої процесуальні права та виконати процесуальні обов`язки, ці вимоги передбачають, серед іншого, що:

позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником, або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи;

позовна заява повинна містити, зокрема:

повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв`язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти (ст. 175 ч. 1, ч. 2, ч. 3 п. 2);

позивач повинен додати до позовної заяви її копії та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб, документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону;

до позовної заяви, підписаної представником позивача, додається довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника позивача (ст. 177 ч.ч. 1, 4, 7).

Суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 ЦПК України, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху;

в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху;

якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 ЦПК України, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду; якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві (ст. 185 ч.ч. 1, 2, 3 ЦПК України).

Неприпустимість зловживання процесуальними правами належить до основних засад (принципів) цивільного судочинства (ст. 2 ч. 3 п. 11 ЦПК України). ЦПК України передбачає, зокрема, що: учасники справи зобов`язані:

виявляти повагудо судута доінших учасниківсудового процесу; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом (ст. 43 ч. 2 п.п. 1, 6, 7);

учасники судового процесу повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (ст. 44 ч. 1);

залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема, вчинення дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи (ст. 44 ч. 2 п. 1).

Визначений частиною 2 статті 44 ЦПК України перелік дій, що можуть бути кваліфіковані як зловживання процесуальними правами, не є вичерпним, таким зловживанням можуть бути визнані й інші дії, поведінка учасника процесу залежно від конкретних обставин.

Отже, позивач, який складає та подає до суду заяву особисто, або представник позивача, який діє від його імені та складає і подає до суду заяву, зобов`язані виконати вимоги цивільного процесуального закону щодо форми та порядку подання заяви, а в разі їх невиконання при поданні заяви усунути відповідні недоліки, на які вказано суддею (судом) в ухвалі про залишення заяви без руху. Невиконання таких вимог перешкоджає руху заяви. Позивач також управі належним процесуальним порядком повідомити суд про обставини, якщо такі об`єктивно мають місце, що перешкоджають виправленню певних недоліків заяви чи унеможливлюють це, в такому разі питання про рух заяви вирішується з урахуванням відповідних обставин, строк для виправлення недоліків заяви може бути продовжений тощо.

Як випливає зі змісту позовної заяви ОСОБА_1 (а.с. 2-15), вона визначила предмет позову у вигляді одинадцяти різнорідних самостійних позовних вимог, пред`явлених до десяти відповідачів: визнання недійсним рішення одного органу місцевого самоврядування; визнання недійсними двох державних актів на право власності на земельні ділянки; визнання недійсним одного сертифіката на право на земельну частку (пай); визнання недійсними двох договорів купівлі-продажу земельних ділянок; скасування державної реєстрації чотирьох земельних ділянок; скасування державної реєстрації речового права щодо однієї земельної ділянки. Предметом спору є права на п`ять земельних ділянок (ділянок із п`ятьма кадастровими номерами), які виникли в різних осіб, з різних підстав, за різних обставин.

Міркування позивачки про те, що позов подано на захист її права на одну земельну ділянку, успадковану після смерті матері, на яку у відповідних частинах накладаються п`ять інших земельних ділянок, наведеного в контексті вирішення питання про судовий збір не спростовують.

Беручи до уваги, що суддя суду першої інстанції кваліфікував усі пред`явлені ОСОБА_1 вимоги як вимоги немайнового характеру, він у цьому розумінні та з урахуванням підстав і предмета позову вказав на необхідність оплати судовим збором кожної вимоги, а відтак про необхідність доплати судового збору в сумі 9924,00 грн.

Визначений з огляду на такий підхід судовий збір відповідає правилам, установленим ст. 1, ст. 3 ч. 1, ст. 4 ч. 1, ч. 2 п. 1 пп. 2 Закону України «Про судовий збір».

Посилання представника позивачки ОСОБА_1 адвоката Пересоляка О.С. на правові позиції, висловлені судом касаційної інстанції щодо сплати судового збору із заявлених в одному позові немайнових вимог нерелевантні та не можуть братися до уваги.

У постанові від 15.05.2019 № 717/2052/16-ц Верховний Суд у справі за позовом одного позивача до одного відповідача про усунення перешкод у здійсненні права користування двома орендованими земельними ділянками, які чиняться одним відповідачем, зазначив, що оскільки вказана вимога не підлягає вартісній оцінці, суд апеляційної інстанції правильно відніс її до вимог немайнового характеру, однак, судом не враховано, що під позовною вимогою немайнового характеру, розуміється передбачена законом вимога про вчинення чи утримання від вчинення певних дій чи юридичних обов`язків, яка характеризується наявністю чітко сформульованої вимоги до визначеного суб`єкта, на якого вона поширюється, при цьому предмети спору (об`єкти спірних правовідносин, якими у цій справі є земельні ділянки) та, зокрема, їх кількість, в даному випадку не мають процесуального значення, оскільки останні враховуються саме при визначенні/перевірці ціни позову за вимогами майнового характеру для обрахування судового збору.

Тож указаний висновок сформульовано за інших фактичних обставин щодо суті спору та суб`єктного складу сторін, аніж у справі, що розглядається, де йдеться про одинадцять різнорідних вимог, пред`явлених до десяти відповідачів щодо прав на п`ять земельних ділянок, які виникли в різних осіб, з різних підстав, за різних обставин.

Справа № 638/604/20 (постанова Верховного Суду від 15.09.2021) розглядалася за позовом працівника до роботодавця про зміну формулювання причин звільнення з роботи, стягнення заробітної плати, невиплаченої при звільненні, стягнення вихідної допомоги та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника, тобто, одного позивача до одного відповідача у сфері захисту трудових прав. Суд касаційної інстанції вказав, зокрема, що позовні вимоги про визнання незаконним формулювання причини звільнення, зміни формулювання причини звільнення та зобов`язання внести зміни до трудової книжки нерозривно пов`язані між собою, поєднані одним матеріально-правовим змістом, що випливає із права позивача на відновлення своїх порушених трудових прав, за захистом яких він завернувся до суду, тобто є однією вимогою, тому суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про необхідність сплати позивачем суми судового збору за подання позову, виходячи із розрахунку за три позовні вимоги немайнового характеру.

Така ситуація в цілком інших правовідносинах та зроблений відповідно до неї правовий висновок щодо сплати судового збору з однієї вимоги немайнового характеру, яка містить нерозривно поєднані елементи, не можуть враховуватися у справі, що розглядається.

Твердження сторони позивачки про необхідність застосування висновку, викладеного в постанові Верховного Суду України від 14.03.2023 № 21-3944а16, яка розглядалася в порядку адміністративного судочинства, про те, що вимога про визнання протиправними акта, дії чи бездіяльності як передумова для застосування інших способів захисту порушеного права (скасувати або визнати нечинним рішення чи окремі його положення, зобов`язати прийняти рішення, вчинити дії або утриматися від їх вчинення тощо) як наслідків протиправності акта, дії чи бездіяльності є однією вимогою, що має значення для визначення кількості майнових вимог, з яких сплачується судовий збір, безпідставні передусім тому, що йдеться про різні види судочинства, різні процеси та різні правила, що ними передбачаються.

Крім того, і ця справа стосувалася по суті трудових правовідносин, саме в контексті яких вирішувалося питання про кількість немайнових вимог, поглинення одними вимогами інших тощо.

Доводи апеляційної скарги в цій частині не узгоджуються зі змістом норм закону та ґрунтуються на довільному трактуванні законодавства та практики суду касаційної інстанції.

Залишаючи заяву без руху суддя суду першої інстанції обґрунтовано вказав на конкретні недоліки заяви щодо відсутності повних найменувань Пилипецької та Колочавської сільських рад, що має значення, в тому числі, через реформу адміністративно-територіального устрою, яка була проведена в Україні, а також щодо неналежного зазначення реквізитів приватних нотаріусів ОСОБА_9 і ОСОБА_10 .

Питання належної ідентифікації та зазначення сторін у позовній заяві є одним із ключових у цивільній справі, оскільки стосується, серед іншого, майнових інтересів сторін, рішення у справі має істотні правові наслідки, породжує відповідні реєстраційні дії, зміни в правах, у документах, інші наслідки і т.ін. Неправильна ідентифікація сторін справи недопустима.

Так само істотне процесуальне значення на стадії вирішення питання щодо відкриття провадження в справі має й питання належного підтвердження представництва позивачки в процесі, позаяк за відсутності такого підтвердження можуть наставати наслідки, передбачені ст. 185 ч. 3, ч. 4 п. 1 ЦПК України.

Позовну заяву підписано позивачкою ОСОБА_1 та її представником адвокатом Пересоляком О.С., який на підтвердження своїх повноважень надав незасвідчену копію ордера серії АО № 1074177 від 17.11.2022, виданого АО «Юридична фірма «Пересоляк і партнери»» на представництво в «ГУ ДЗК в Закарпатській області», де міститься дописаний рукописно текст такого змісту: «дописано 17.11.22: Міжгірський районний суд» (а.с. 18).

Безвідносно до того, що позовна заява була підписана й позивачкою ОСОБА_1 , оскільки заява була підписана також ї її представником адвокатом Пересоляком О.С. вимагалося належне та безспірне підтвердження його повноважень на представництво в суді першої інстанції.

Ухвала судді про залишення заяви без руху є судовим рішенням, яке, оскільки не ставиться питання про продовження строку, встановленого для виправлення недоліків заяви, підлягає безумовному виконанню у визначений строк. Зловживання процесуальними правами недопустиме.

Позивачка ОСОБА_1 не виконала ухвалу про залишення заяви без руху в частині сплати судового збору, належного зазначення окремих відповідачів та підтвердження представництва належними документами. Натомість представник позивачки адвокат Пересоляк О.С. безпідставно вдався до заперечення вимог судді, до спроби фактичної ревізії судового рішення в позапроцесуальний спосіб, до вимоги встановити судовий збір відповідно до правил, які вважав належними до застосування, до того ж, не визначаючи розміру цього збору. Представник безпідставно поставив і питання про самовідвід судді.

Апеляційний суд зауважує, що сторона позивачки не мала перешкод для виконання в цій частині ухвали судді суду першої інстанції. Зокрема, дані про найменування та територіальну приналежність відповідних сільських рад цілком доступні в мережі Internet на відповідних офіційний веб-сайтах органів місцевого самоврядування та місцевих органів виконавчої влади і поза відповідними реєстрами, а дані про округи діяльності нотаріусів є в справі в текстах договорів та в інших документах. Подати суду належно оформлені документи щодо представництва позивачки в процесі адвокат теж вочевидь міг безперешкодно.

Залишення заяви без руху та визнання її неподаною з підстав, що пов`язувалися з несплатою судового збору, неналежним зазначенням окремих відповідачів та підтвердженням представництва належними документами, відповідає вимогам цивільного процесуального закону, чого доводи апеляції не спростовують. Зрештою питання про остаточне визначення та розподіл судових витрат вирішується за результатом розгляду справи.

У частині, яка стосується залишення заяви без руху та визнання її неподаною у зв`язку з недодержанням, на думку судді, вимог цивільного процесуального закону щодо заявлення клопотань, апеляційний суд виходить із такого.

Позивачка ОСОБА_1 здійснюючи свій обов`язок доказування позову, реалізуючи право на заявлення спрямованих на виконання цього обов`язку клопотань сформулювала позовній заяві клопотання про витребування доказів, про призначення судової експертизи, а також про об`єднання справ в одне провадження (ст. 12 ч.ч. 2, 3, ст. 13 ч. 1, ст. 43 ч. 1 п.п. 2, 3, ч. 2 п. 4, ст.ст. 76-82, ст. 83 ч.ч. 2, 4, ст. 84 ч. 1, ст. 188 ЦПК України).

Позивач у контексті обґрунтування позову, викладу обставин справи, посилання на докази, доведення до суду та учасників справи своєї процесуальної позиції і т.ін. не може бути позбавлений права і можливості сформулювати безпосередньо в тексті позовної заяви клопотання про, зокрема, витребування доказів, призначення судової експертизи, а також інші клопотання, спрямовані на повне, всебічне з`ясування обставин справи, на належний, відповідно до позиції позивача, її розгляд. Заявлення в такий спосіб у позовній заяві, яка містить необхідні реквізити та надсилається учасникам процесу, клопотання не суперечить вимогам цивільного процесуального закону та завданню цивільного судочинства, не заборонено нормами ЦПК України, узгоджується з вимогами ст. 175 ч. 6 ЦПК України, не порушує прав інших учасників процесу. Заявлення процесуального клопотання в тексті позовної заяви не є недоліком власне цієї заяви, не впливає на зміст заяви щодо її суті.

Учасники процесу, зокрема, позивач, вправі також подавати заяви з процесуальних питань окремими документами і в такому разі застосовуються положення § 2 Глави І Розділу ІІІ «Позовне провадження» ЦПК України.

Вирішення судом (суддею) клопотань безвідносно до того, сформульовані вони в тексті позовної заяви чи подані окремим документом, здійснюється встановленим порядком з урахуванням руху справи, стадії судового розгляду тощо.

За таких умов посилання судді на факт заявлення в позовній заяві клопотань як на недолік заяви, підставу для залишення її без руху та визнання неподаною помилкове.

Виходячи з викладеного, суддя суду першої інстанції обґрунтовано, з додержанням норм ст.ст. 175, 177, ст. 185 ч.ч. 1, 2, 3 ЦПК України залишив позовну заяву ОСОБА_1 без руху та визнав її неподаною з підстав, що пов`язувалися з несплатою судового збору, неналежним зазначенням окремих відповідачів та підтвердженням представництва належними документами. Відповідні недоліки позовної заяви не були виправлені, що унеможливлювало відкриття провадження в справі з додержанням вимог цивільного процесуального закону. В частині, яка стосується заявлення в позовній заяві клопотань суддя суду першої інстанції враховуючи цю обставину як підставу для визнання заяви неподаною ухвалив помилкове процесуальне рішення.

Відтак на підставі ст. 376 ч. 1 п. 4 ЦПК України апеляцію позивачки слід задовольнити частково, ухвалу судді суду першої інстанції змінити виключивши факт заявлення в позовній заяві клопотань як підставу для визнання заяви неподаною, в іншій частині на підставі ст. 375 цього Кодексу залишити скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Керуючись ст. 374 ч. 1 п.п. 1, 2, ст. 375, ст. 376 ч. 1 п. 4, ст. 382 ЦПК України, апеляційний суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково,

ухвалу суддіМіжгірського районногосуду від13січня 2023року змінити, виключивши факт заявлення в позовній заяві клопотань як підставу для визнання заяви неподаною,

в іншій частині залишити апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а ухвалу судді Міжгірського районного суду від 13 січня 2023 року без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, який є днем складення повного судового рішення, але протягом тридцяти днів може бути оскаржена до Верховного Суду.

Судді