Рішення

від 21.03.2023 по справі 340/11092/21

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 березня 2023 року м. Кропивницький Справа № 340/11092/21

Кіровоградський окружний адміністративний суду у складі судді Черниш О.А.,

за участю секретаря судового засідання Бодюл М.В.,

розглянувши за правилами загального позовного провадження адміністративну справу

позивач: товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Алеко" (27519, Кіровоградська область, Світловодський район, житловий масив "Ревівка-2", вул. Бондарівська, 17, код ЄДРПОУ 20641422)

представник: адвокат Голобородько О.П.

відповідач: Головне управління ДПС у Кіровоградській області (25006, м. Кропивницький, вул. Велика Перспективна, 55, код ЄДРПОУ ВП 43995486)

представник: Данілов С.О.

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Алеко", через адвоката Голобородька О.П., звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення форми "Р" №000045550712 від 23.10.2021 року, яким йому визначено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 9 293 616 грн.

Позов мотивовано тим, що спірне податкове повідомлення-рішення винесене за результатами документальної позапланової виїзної перевірки, оформленої актом ГУ ДПС у Кіровоградській області №2971/11-28-07-12/20641422 від 02.09.2021 року, яким встановлено завищення податкового кредиту з ПДВ через визнання нереальними господарських операцій з контрагентами-постачальниками ПП "Пандазвук", ПП "Прем`єра Південь", ТОВ "ВКФ "Марка+", ТОВ "Гінт", ТОВ "Кропівницький завод нафтопереробки", ТОВ "Лінік Україна", ТОВ "Лінік Юкрейн", ТОВ "Нефть-Оіл", ТОВ "Твій останній шанс", ТОВ "ТД "Світанок", ТОВ "Ф`юел Продакшн", ТОВ "Аронія Сістемс". Позивач заперечує такі висновки відповідача, стверджуючи, що вони не відповідають фактичним даним про характер його взаємовідносин з цими контрагентами щодо придбання товарів, які підтверджені належними первинними документами, що надавалися на запити контролюючого органу та під час перевірки. Доводячи реальність господарських операцій з придбання нафтопродуктів, поставлених під сумнів відповідачем, представник позивача просить суд визнати спірне податкові повідомлення-рішення протиправним та скасувати його.

Ухвалою судді від 05.01.2022 року відкрито провадження у справі за цим позовом, вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Представник відповідача подав відзив на позовну заяву із запереченнями проти позову, мотивованими тим, що за результатами документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ фірма "Алеко" встановлено, що підприємство завищило податковий кредит за рахунок документального оформлення господарських взаємовідносин з придбання ТМЦ у ризикових контрагентів-постачальників ПП "Пандазвук", ПП "Прем`єра Південь", ТОВ "ВКФ "Марка+", ТОВ "Гінт", ТОВ "Кропівницький завод нафтопереробки", ТОВ "Лінік Україна", ТОВ "Лінік Юкрейн", ТОВ "Нефть-Оіл", ТОВ "Твій останній шанс", ТОВ "ТД "Світанок", ТОВ "Ф`юел Продакшн", ТОВ "Аронія Сістемс". Ці контрагенти не мали можливості виконати умови договорів поставки нафтопродуктів, оскільки у них відсутні необхідні трудові ресурси, основні фонди, виробничі потужності, транспортні засоби, а за даними Єдиного реєстру податкових накладних придбання ідентичного товару не підтверджується по ланцюгу постачання. Ці обставини стали підставою для висновків про те, що задекларовані господарські операції з придбання позивачем товарно-матеріальних цінностей не відбулися у дійсності. Доводячи правомірність спірного податкового повідомлення-рішення, представник відповідача просив суд у задоволенні позову відмовити.

Позивач подав відповідь на відзив, у якій наполягав за задоволення позову.

Представник відповідача подав заперечення, у яких навів ті самі доводи та аргументи, що і у відзиві на позов.

Ухвалою від 20.12.2022 року суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті у судовому засіданні.

Розглянувши справу, суд установив такі обставини та дійшов до таких висновків.

Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Алеко" зареєстроване як юридична особа, перебуває на обліку платників податків в ГУ ДПС у Кіровоградській області.

В.о. начальника ГУ ДПС у Кіровоградській області видав наказ №992-п від 18.08.2021 року "Про проведення відповідно до пп.78.1.4 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ фірма "Алеко", яким на підставі пп.75.1.2 п.75.1 ст.75, пп.78.1.4 п.78.1 ст.78 ПК України та відповідно до абз. 5 постанови Кабінету Міністрів України від 03.02.2021 року №89 наказано провести документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ фірма "Алеко" з 19.08.2021 року тривалістю 5 робочих днів. Перевірку провести за період травень, червень, жовтень 2019 року, травень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2020 року з метою контролю за дотриманням вимог податкового законодавства України при визначенні по взаємовідносинах з ПП "Пандазвук" (код ЄДРПОУ 42644140) за серпень 2020 року - показників декларацій з податку на додану вартість за серпень 2020 року; ПП "Прем`єра Південь" (код ЄДРПОУ 34785446) за вересень 2020 року - показників декларацій з податку на додану вартість за вересень 2020 року; ТОВ "ВКФ "Марка+" (код ЄДРПОУ 22522532) за травень 2020 року - показників декларацій з податку на додану вартість за травень 2020 року; ТОВ "Гінт" (код ЄДРПОУ 24560695) за серпень 2020 року - показників декларацій з податку на додану вартість за серпень 2020 року; ТОВ "Кропівницький завод нафтопереробки" (код ЄДРПОУ 43249853) за серпень 2020 року - показників декларацій з податку на додану вартість за серпень 2020 року, за вересень 2020 року - показників декларацій з податку на додану вартість за вересень 2020 року, за жовтень 2020 року - показників декларацій з податку на додану вартість за жовтень 2020 року, за листопад 2020 року - показників декларацій з податку на додану вартість за листопад 2020 року; ТОВ "Лінік Україна" (код ЄДРПОУ 41484220) за жовтень 2020 року - показників декларацій з податку на додану вартість за жовтень 2020 року, за грудень 2020 року - показників декларацій з податку на додану вартість за грудень 2020 року; ТОВ "Лінік Юкрейн" (код ЄДРПОУ 42581746) за червень 2019 року - показників декларацій з податку на додану вартість за червень 2019 року; ТОВ "Нефть-Оіл" (код ЄДРПОУ 42741983) за травень 2019 року - показників декларацій з податку на додану вартість за травень 2019 року; за червень 2019 року - показників декларацій з податку на додану вартість за червень 2019 року; ТОВ "Твій останній шанс" (попередня назва ТОВ "Компанія ДК" (код ЄДРПОУ 42128402) за червень 2019 року - показників декларацій з податку на додану вартість за червень 2019 року; ТОВ "ТД "Світанок" (код ЄДРПОУ 38475588) за жовтень 2019 року - показників декларацій з податку на додану вартість за жовтень 2019 року; ТОВ "Ф`юел Продакшн" (код ЄДРПОУ 41201753) за серпень 2020 року - показників декларацій з податку на додану вартість за серпень 2020 року; ТОВ "Аронія Сістемс" (код ЄДРПОУ 39014817) за листопад 2020 року - показників декларацій з податку на додану вартість за листопад 2020 року.

На підставі цього наказу та відповідних направлень посадові особами ГУ ДПС у Кіровоградській області у період з 19 по 27 серпня 2021 року провели документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ фірма "Алеко" та за її результатами склали акт №2971/11-28-07-12/20641422 від 02.09.2021 року.

За висновками цього акту у ході перевірки встановлено порушення п.44.1 ст.44, п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість у періоді, що перевірявся, на загальну суму ПДВ в розмірі 6 195 744 грн., в тому числі за травень 2019 року - 137 672 грн., за червень 2019 року - 517 372 грн., за жовтень 2019 року - 102 312 грн., за травень 2020 року - 138 037 грн., за серпень 2020 року - 2 427 418 грн., за вересень 2020 року - 923 065 грн., за жовтень 2020 року - 766 460 грн., за листопад 2020 року - 910 886 грн., за грудень 2020 року - 272 522 грн.

На підставі акту ГУ ДПС у Кіровоградській області прийняло щодо позивача повідомлення - рішення форми "Р" №000045550712 від 23.10.2021 року, яким згідно з пп.54.3.2 п.54.3 ст.54, п.58.1 ст.58, п.109.1-109.3 ст.109, п.123.3 ст.123 ПК України, за порушення п.44.1 ст.44, п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198 ПК України збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 9 293 616 грн., із яких 6 195 744 грн. податкове зобов`язання, 3 097 872 грн. - штрафна санкція.

Не погоджуючись з цим рішенням, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи спір, суд виходив з того, що відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, який зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право: проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Пунктом 41.1 статті 41 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючими органами є зокрема: 41.1.1. податкові органи (центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи) - щодо дотримання законодавства з питань оподаткування (крім випадків, визначених підпунктом 41.1.2 цього пункту), законодавства з питань сплати єдиного внеску, а також щодо дотримання іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, чи його територіальні органи.

Згідно з пунктами 61.1, 61.2 статті 61 Податкового кодексу України податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Податковий контроль здійснюється органами, зазначеними у статті 41 цього Кодексу, в межах їх повноважень, встановлених цим Кодексом.

Підпунктом 62.1.3 пункту 62.1 статті 61 Податкового кодексу України передбачено, що податковий контроль здійснюється зокрема шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Згідно з пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Відповідно до підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Порядок проведення документальних позапланових перевірок унормований статтею 78 ПК України.

Згідно з пунктом 78.1 статті 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з підстав, наведених у пп. 78.1.1 - 78.1.22.

Відповідно до пунктів 78.4 - 78.8 статті 78 ПК України про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків (крім перевірок, передбачених підпунктом 78.1.22 пункту 78.1 цієї статті) надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення документальної позапланової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу. Документальна позапланова невиїзна перевірка здійснюється у порядку, передбаченому статтею 79 цього Кодексу.

Строки проведення документальної позапланової перевірки встановлені статтею 82 цього Кодексу.

Перелік матеріалів, які можуть бути підставою для висновків під час проведення документальної позапланової перевірки, та порядок надання платниками податків документів для такої перевірки встановлено статтями 83, 85 цього Кодексу.

Порядок оформлення результатів документальної позапланової перевірки встановлено статтею 86 цього Кодексу.

Пунктом 52-2 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" ПК України (у редакції Законів №540-IX від 30.03.2020 року, №591-IX від 13.05.2020 року, №786-IX від 14.07.2020 року, чинній на момент видання наказу №992-п від 18.08.2021 року "Про проведення відповідно до пп.78.1.4 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ фірма "Алеко") установлено мораторій на проведення документальних та фактичних перевірок на період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), крім:

- документальних позапланових перевірок, що проводяться на звернення платника податків;

- документальних позапланових перевірок з підстав, визначених підпунктами 78.1.7 та 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу;

- фактичних перевірок в частині порушення вимог законодавства в частині: обліку, ліцензування, виробництва, зберігання, транспортування та обігу пального, спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів; цільового використання пального та спирту етилового платниками податків; обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками; здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, з підстав, визначених підпунктами 80.2.2, 80.2.3 та 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 цього Кодексу.

Тобто законодавець шляхом внесення змін до Податкового кодексу України запровадив мораторій на проведення документальних та фактичних перевірок на період з 18.03.2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19).

Постановами Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020 року "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", №1236 від 09.12.2020 року "Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" установлено з 12.03.2020 року на всій території України карантин.

Відтоді Кабінет Міністрів України не приймав рішення про завершення дії карантину з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19).

Отже, на момент призначення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ фірма "Алеко" дія карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), не завершилася, а відтак діяв і мораторій на проведення документальних та фактичних перевірок платників податків (за виключенням окремих видів документальних позапланових та фактичних перевірок, наведених у пункті 52-2 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України).

Зміст наказу №992-п від 18.08.2021 року свідчить, що документальна позапланова перевірка позивача була призначена на підставі пп.78.1.4 п.78.1 ст.78 ПК України та відповідно до абз. 5 постанови Кабінету Міністрів України від 03.02.2021 року №89.

Згідно з підпунктом 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється якщо виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.

Тож ця перевірка не підпадала під виключення, наведені у пункті 52-2 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" ПК України.

Водночас, 4 жовтня 2020 року набрав чинності Закон України №909-ІХ від 17.09.2020 року "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік", пунктом 4 розділу ІІ "Прикінцевих положень" якого встановлено, що у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, надано право Кабінету Міністрів України скорочувати строк дії обмежень, заборон, пільг та гарантій, встановлених відповідними законами України, прийнятими з метою запобігання виникненню і поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, крім випадків, коли зазначене може призвести до обмеження конституційних прав чи свобод особи.

На підставі цієї норми Кабінет Міністрів України прийняв постанову №89 від 03.02.2021 року "Про скорочення строку дії обмеження в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок", якою постановив скоротити строк дії обмежень, встановлених пунктом 52-2 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України, в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок, дозволивши проведення таких видів перевірок юридичних осіб:

- тимчасово зупинених документальних та фактичних перевірок, що були розпочаті до 18 березня 2020 р. та не були завершеними;

- документальних перевірок, право на проведення яких надається з дотриманням вимог пункту 77.4 статті 77 Кодексу;

- документальних позапланових перевірок з підстав, визначених підпунктами 78.1.1 та/або 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Кодексу, суб`єктів господарювання реального сектору економіки, які сформували податковий кредит за рахунок оформлення ризикових операцій з придбання товарів/послуг (із переліку ризикових платників податків, визначених у межах роботи Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України з питань розслідування оприлюднених у засобах масової інформації фактів можливих корупційних дій посадових осіб органів державної влади, які призвели до значних втрат дохідної частини Державного бюджету України, утвореної відповідно до Постанови Верховної Ради України від 24 квітня 2020 р. №568-IX);

- документальних позапланових перевірок платників податків, за якими отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником валютного законодавства в частині дотримання граничних строків надходження товарів за імпортними операціями та/або валютної виручки за експортними операціями;

- документальних позапланових перевірок з підстав, визначених підпунктами 78.1.12, 78.1.14, 78.1.15, 78.1.16 пункту 78.1 статті 78 Кодексу.

Таким чином, виникла колізія між нормами Податкового кодексу України та постановою Кабінету Міністрів України №89 від 03.02.2021 року "Про скорочення строку дії обмеження в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок" в частині можливості здійснювати контрольні заходи шляхом проведення деяких видів перевірок у період з дня набрання чинності такої постанови по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби.

Відповідно до пункту 2.1 статті 2 Податкового кодексу України зміна положень цього Кодексу може здійснюватися виключно шляхом внесення змін до цього Кодексу.

Тобто, зміна приписів Податкового кодексу України здійснюється виключно законами про внесення змін до Кодексу, відповідно зміна строку дії мораторію могла бути здійснена виключно шляхом прямого внесення змін до Податкового кодексу України.

Згідно з пунктом 5.2 статті 5 Податкового кодексу України у разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення цього Кодексу.

За загальним правилом вирішення колізій, передбаченим частиною 3 статті 7 КАС України, у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Отже за наявності суперечливих правил і положень щодо дії мораторію на проведення перевірок, які містяться у Податковому кодексі України, з одного боку і в постанові Кабінету Міністрів України з іншого боку - застосуванню підлягають положення і правила саме Податкового кодексу України, який є актом вищої юридичної сили.

Така правова позиція щодо розв`язання колізії між пунктом 52-2 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України та постановою Кабінету Міністрів України №89 від 03.02.2021 року "Про скорочення строку дії обмеження в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок" висловлена у постановах Верховного Суду від 22.02.2022 року у справі №420/12859/21, від 15.04.2022 року у справі №160/5267/21, від 27.04.2022 року у справі №140/1846/21, від 06.07.2022 року у справі №360/1182/21.

Суд установив, що на момент видання наказу ГУ ДПС у Кіровоградській області №992-п від 18.08.2021 року та складання акту перевірки №2971/11-28-07-12/20641422 від 02.09.2021 року діяв мораторій на проведення документальних позапланових перевірок (крім документальних позапланових перевірок з підстав, визначених підпунктами 78.1.7 та 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 ПК України). Цей мораторій був прямо закріплений пунктом 52-2 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України. На той час дія цієї норми не зупинялася.

У ході судового розгляду справи представник відповідача доводив, що після прийняття Кабінетом Міністрів України постанови №89 від 03.02.2021 року "Про скорочення строку дії обмеження в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок" контролюючим органам було дозволено проводити документальні позапланові виїзні перевірки юридичних осіб, зокрема з підстав, визначених підпунктом 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 ПК України - щодо суб`єктів господарювання реального сектору економіки, які сформували податковий кредит за рахунок оформлення ризикових операцій з придбання товарів/послуг (із переліку ризикових платників податків, визначених у межах роботи Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України з питань розслідування оприлюднених у засобах масової інформації фактів можливих корупційних дій посадових осіб органів державної влади, які призвели до значних втрат дохідної частини Державного бюджету України, утвореної відповідно до Постанови Верховної Ради України від 24 квітня 2020 р. №568-IX).

Суд відхиляє такі доводи та зазначає, що Кабінет Міністрів України не наділений повноваженнями щодо відновлення проведення податкових перевірок або зміни (скорочення) строку дії обмежень, установлених пунктом 52-2 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок, позаяк мораторій встановлено нормативно-правовим актом, який має вищу юридичну силу, та зміни до якого вносяться виключно шляхом внесення змін саме до цього Кодексу.

Наведене свідчить, що відповідач протиправно призначив та провів у серпні 2021 року документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ фірма "Алеко" всупереч законодавчій забороні на проведення такої перевірки в період дії мораторію, установленого пунктом 52-2 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України.

Перевірка під час дії мораторію, встановленого пунктом 52-2 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України, є такою, що не породжує правових наслідків, оскільки така перевірка не повинна була відбутися в силу закону.

Суд зазначає, що перевірка є способом реалізації владних управлінських функцій контролюючим органом як суб`єктом владних повноважень, який зобов`язаний діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та законами України. Невиконання вимог закону щодо підстави для проведення перевірки призводить до визнання перевірки незаконною та не породжує правових наслідків такої перевірки. Акт перевірки, виходячи із положень щодо допустимості доказів, закріплених частиною 2 статті 74 КАС України, не може визнаватися допустимим доказом у справі, оскільки одержаний з порушенням порядку, встановленого законом.

Відповідно до сталої та послідовної практики Верховного Суду недотримання контролюючим органом обов`язкових умов для призначення та проведення податкової перевірки не створює правомірних наслідків такої перевірки. Податкове повідомлення-рішення, прийняте за наслідками такої перевірки та на підставі акту перевірки, який є недопустимим доказом, не може вважатись правомірним та підлягає скасуванню.

Подібні висновки наведені у постановах Верховного Суду від 01.09.2022 року у справі №640/16093/21, від 07.12.2022 року у справі №640/16523/21, від 21.12.2022 року у справі №640/21092/21, від 28.12.2022 року у справі №420/22374/21, від 23.02.2023 року у справі №160/20112/21 у спорах щодо оскарження податкових повідомлень-рішень, прийнятих за наслідками податкових перевірок, проведених у період мораторію, установленого пунктом 52-2 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України.

Відповідно до частин 4, 5 статті 242 КАС України судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно з частинами 1, 2 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України основними засадами (принципами) адміністративного судочинства є зокрема: змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі.

Статтею 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Таким правом користуються й особи, в інтересах яких подано позовну заяву, за винятком тих, які не мають адміністративної процесуальної дієздатності.

Суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Наведене означає, що закріплений у статті 9 КАС України принцип диспозитивності покладає на суд обов`язок вирішувати лише ті питання, за вирішенням яких позивач звернувся до адміністративного суду. Суд вирішує лише ті вимоги по суті спору, про вирішення яких клопочуть сторони, і за загальним правилом він не повинен виходити за межі цих вимог. Тобто суд зв`язаний предметом і обсягом заявлених вимог. Вийти за межі заявлених вимог (вирішити незаявлену вимогу, задовольнити вимогу позивача у більшому розмірі, ніж було заявлено) суд має право лише якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів позивача, про захист яких він просить, від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Воднораз, виходячи із завдань та основних засади адміністративного судочинства, наведених у статті 2 КАС України, під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень суди незалежно від підстав, наведених у позовній заяві, повинні перевіряти їх відповідність усім зазначеним вимогам.

Перевіряючи, чи прийняте рішення суб`єкта владних повноважень на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, суд виходить з того, що правова процедура (fair procedure справедлива процедура) є складовою принципу законності та принципу верховенства права і передбачає правові вимоги до належного прийняття актів органами публічної влади. Правова процедура встановлює чітку послідовність дій із зазначенням способів та методів її здійснення, підстав, порядку, форми та строків такої діяльності. Визначена правова процедура проведення перевірки встановлює межі вчинення повноважень органу державної влади щодо проведення ним перевірки. Відповідно, встановлена правова процедура як складова принципу законності та принципу верховенства права, є важливою гарантією недопущення зловживання з боку органів публічної влади під час прийняття рішень та вчинення дій, які повинні забезпечувати справедливе ставлення до особи.

Тож у цьому спорі обставини призначення податкової перевірки, дотримання контролюючим органом процедури її проведення входять до предмета доказування, а дослідження судом цих обставин є обов`язковою передумовою для висновку про законність прийнятих за наслідками такої перевірки актів (рішень) контролюючого органу. У таких справах з огляду на принцип офіційного з`ясування обставин у справі та завдання адміністративного судочинства суд, оцінюючи рішення суб`єкта владних повноважень на відповідність критеріям правомірності та законності, визначеним нормами частини 2 статті 2 КАС України, не зв`язаний підставами позову, наведеними у позовній заяві.

Встановлені у ході судового розгляду справи порушення відповідачем вимог закону щодо проведення документальної позапланової виїзної перевірки суд визнає достатньою і безумовною підставою для висновку про протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, що має наслідком його скасування. Тому суд не переходить у рішенні до дослідження та аналізу висновків ГУ ДПС у Кіровоградській області про допущені позивачем порушення вимог податкового законодавства, описані в акті перевірки, які стали підставою для нарахування грошового зобов`язання та які заперечує позивач.

Скасування податкового повідомлення-рішення, яке прийняте за результатами незаконної перевірки та на підставі акту, який є недопустимим доказом, не потребує перевірки доводів сторін, на які вони посилалися у заявах по суті справи в обґрунтування своїх вимог та заперечень.

Тож суд прийшов до висновку, що позов ТОВ фірма "Алеко" слід задовольнити, а податкове повідомлення-рішення форми "Р" №000045550712 від 23.10.2021 року - скасувати з підстав незаконності податкової перевірки та відсутності правових наслідків такої.

Щодо доводів представника відповідача про неможливість зміни позивачем підстав позову після закриття підготовчого провадження та виходу суду за межі позовних вимог суд зазначає таке.

Відповідно до вимог частини 1 статті 47 КАС України позивач має право змінити предмет або підстави позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог шляхом подання письмової заяви до закінчення підготовчого засідання або не пізніше ніж за п`ять днів до першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Тобто зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається.

Разом з тим не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права. Водночас і посилання суду в рішенні на інші норми права, ніж зазначені у позовній заяві, не може розумітися як вихід суду за межі позовних вимог. У зв`язку з цим суд, з`ясувавши у розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу в обґрунтування своїх вимог або заперечень послалися не на ті норми, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує у прийнятті рішення саме такі норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини.

Така правова позиція щодо застосування норм процесуального права наведена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 року у справі №924/1473/15, від 04.12.2019 року у справі №917/1739/17, від 08.06.2021 року у справі №662/397/15-ц.

У цих постановах Велика Палата Верховного Суду висловила позицію, за змістом якої у процесуальному законодавстві діє принцип "jura novit curia" ("Суд знає закони"), який полягає в тому, що: 1) суд знає право; 2) суд самостійно здійснює пошук правових норм щодо спору безвідносно до посилання сторін; 3) суд самостійно застосовує право до фактичних обставин спору.

Саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи з фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.

Верховний Суд також неодноразово звертав увагу, що обов`язок суду встановити дійсні обставини справи при розгляді адміністративного позову безвідносно до позиції сторін випливає з офіційного з`ясування всіх обставин справи як принципу адміністративного судочинства, закріпленого нормами статті 2 та частини 4 статті 9 КАС України.

Отже висновок суду у цій справі про протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення з інших підстав та мотивів, ніж наведені у позовній заяві, та застосування судом при вирішенні справи норм Податкового кодексу України та висновків Верховного Суду, на які позивач не посилався у позовній заяві, не є виходом за межі позовних вимог, не потребує дотримання правил зміни позовних вимог, наведених у статті 47 КАС України, та не є порушенням принципів змагальності та диспозитивності.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду за задоволення позову, здійснені позивачем витрати на оплату судового збору у сумі 22700 грн. слід стягнути на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 9, 90, 139, 242-246, 250, 251, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Алеко" задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Кіровоградській області форми "Р" №000045550712 від 23.10.2021 року.

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Алеко" витрати на сплату судового збору у розмірі 22 700 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Кіровоградській області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду у 30-денний строк, установлений статтею 295 КАС України.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду О.А. Черниш

Повне рішення суду складено 28.03.2023 року.