Постанова

від 23.03.2023 по справі 480/3964/21

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 березня 2023 р.Справа № 480/3964/21Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Макаренко Я.М.,

Суддів: Кононенко З.О. , Мінаєвої О.М. ,

за участю секретаря судового засідання Пукшин Л.Т

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Сумській області на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 01.02.2022, головуючий суддя І інстанції: О.О. Осіпова, м. Суми, по справі № 480/3964/21

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "ПРОМЗВ`ЯЗОК"

до Головного управління ДПС у Сумській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "ПРОМЗВ`ЯЗОК" (далі-ТОВ «НВП ПРОМЗВ`ЯЗОК»») звернулося до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Сумській області(далі- відповідач), в якій просить:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення ГУ ДПС у Сумській області форма «В1», № 294818280703 від 22.04.2021р., сума завищення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 90525,00грн., штрафні (фінансові) санкції у розмірі 22631,25 грн.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 01.02.2022 по справі № 480/3964/21 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "ПРОМЗВ`ЯЗОК" до Головного управління ДПС у Сумській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення ГУ ДПС у Сумській області форма «В1», № 294818280703 від 22.04.2021р., про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 90525,00грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 22631,25 грн.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Сумській області (вул. Іллінська, буд. 13,м. Суми,Сумська область,40009, код ЄДРПОУ 43995469) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "ПРОМЗВ`ЯЗОК" (вул. Перемоги, буд.127, м. Охтирка, Сумська область, 42700, код ЄДРПОУ 43652173) судовий збір у сумі 2270 (дві тисячі двісті сімдесят грн.)00коп.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, на невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати рішення Сумського окружного адміністративного суду від 01.02.2022 по справі № 480/3964/21 та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення є правомірними, оскільки перевіркою господарських відносин щодо дослідження реальності здійснення та повноти відображення в бухгалтерському обліку ТОВ «НВП ПРОМЗВ`ЯЗОК»» по операціях придбання автомату фасувально-пакувального АФ-8 та автомату фасувально-пакувального АФ-120-ОМ5 від ТОВ «Пакувальні Технології Експорт» встановлено відсутність документального підтвердження реальності здійснення даних операцій.

За приписами ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що Головним управлінням ДПС у Сумській області Державної податкової служби України проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Промзв`язок», код ЄДРПОУ 43652173 щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за грудень 2020 року у податковій декларації з податку на додану вартість від 18.01.2021 №9369074900 (далі по тексту - Декларація) від`ємного значення з податку на додану вартість, яке визначене з урахуванням від`ємного значення, задекларованого у попередніх звітних періодах, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету.

За результатами перевірки складено акт про результати документальної позапланової виїзної перевірки щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету № 1253/18-28-07-03-20/43652174/44 від 18 березня 2021 року (далі по тексту - Акт).

Перевірка здійснювалася відповідно до наказу № 294-кп від 18.02.2021р. заступником начальника управління - начальником відділу перевірок з питань відшкодування ПДВ та позапланових перевірок з інших податків управління податкового аудиту Головного управління ДПС у Сумській області Калініченком Дмитром (направлення №498/18-28-07-03 від 23.02.2021) та головним державним ревізором - інспектором відділу перевірок з питань відшкодування ПДВ та позапланових перевірок з інших податків управління податкового аудиту Головного управління ДПС у Сумській області Грицаєнко Анною (направлення №499/18-28-07-04 від 23.02.2021) з 02.03.2021 по 11.03.2021 року. Термін проведення перевірки продовжувався з 10.03.2021 року на 2 робочі дні на підставі наказу Головного управління ДПС у Сумській області від 05.03.2021 року №350-кп.

Позивачем отримано Акт 23 березня 2021 року засобами поштового зв`язку.

Згідно з висновком Акту перевіркою дотримання податкового законодавства при декларуванні за грудень 2020 року у Декларації від`ємного значення з ПДВ, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету встановлено порушення платником податків п.п. «а» п. 198.1 ст. 198, абзацам першому - третьому п. 198.2, абзацам першому - другому п. 198.3 ст. 198, п. 200.1, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755- VІ зі змінами та доповненнями, оскільки ним завищено суму ПДВ, яка підлягає бюджетному відшкодуванню на 90525 грн.

Зокрема, перевіркою достовірності і правильності визначення та врахування при розрахунку показника рядка 19 Декларації суми податкового кредиту (рядок 17 (колонка Б) Декларації): встановлено її завищення на 90525 грн., що призвело до завищення на цю ж суму показника рядка 19 Декларації»:

- оскільки було завищено на 29500 грн. показник у рядку 10.1 (колонка Б) Декларації внаслідок врахування всупереч п.п. «а» п. 198.1 ст. 198, абзацам першому - третьому п. 198.2, абзацам першому - другому п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-УІ із змінами і доповненнями при його визначенні нереальних операцій з придбання у ТОВ «Пакувальні Технології Експорт» (код 43804846) автомат фасувально-пакувальний АФ-8 у кількості 1 шт. на загальну суму 177000 грн., в т.ч. ПДВ 29500 грн.;

- оскільки було завищено на 61025 грн. показник у рядку 16.1 (колонка Б) Декларації (грудень 2020 року). Цьому передувало врахування на 61025 грн. всупереч п.п. «а» п. 198.1 ст. 198, абзацам першому - третьому п. 198.2, абзацам першому - другому п. 198.3 ст. 198 Кодексу у показниках рядків 10.1 і 17 (колонка Б) податкових декларацій з ПДВ за жовтень 2020 доку на суму 29900 грн. та за листопад 2020 року на суму 31125 грн. нереальних операцій з придбання у ТОВ «Пакувальні Технології Експорт» (код 43804846) автомат фасувально-пакувальний АФ-8 на загальну суму 179400 грн., в т.ч. ПДВ 29900 грн. та автомат фасувально-пакувальний АФ-120-ОМ5 на загальну суму 186750 грн., в т.ч. ПДВ 31125 грн.

Відповідачем на підставі акту було винесене податкове повідомлення-рішення за формою «В1», № 294818280703 від 22.04.2021р., сума завищення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 90525,00грн., штрафні (фінансові) санкції у розмірі 22631,25грн.

Вказане повідомлення-рішення у адміністративному порядку не оскаржувалось.

Позивач не погодився із винесеним щодо нього податковим повідомленням-рішенням, а тому звернуся до суду.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з протиправності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Предметом оскарження у справі є податкове повідомлення рішення ГУ ДПС у Сумській області форма «В1», № 294818280703 від 22.04.2021р.

Згідно вимог частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів осіб і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, під час розгляду спорів щодо оскарження рішень (дій) суб`єктів владних повноважень, суд зобов`язаний незалежно від підстав, наведених у позові, перевіряти оскаржувані рішення (дії) на їх відповідність усім зазначеним вимогам.

Згідно з ч.ч.1,2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, установлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Колегія суддів перевіряючи податкове повідомлення рішення від ГУ ДПС у Сумській області форма «В1», № 294818280703 від 22.04.2021 на відповідність наведеним вимогам ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, а також подані сторонами по справі докази, приходить до висновку, що вказані рішення прийнято необґрунтовано, з огляду на наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовані положеннями Податкового кодексу України.

Згідно пп. 4.1.156 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Пунктом 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Згідно п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Тобто, податковий кредит для визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

З урахуванням пункту 2 статті 3 Закону фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до пунктів 1 та 2 статті 9 Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з пунктом 2.1 та 2.4 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704 (далі - Положення), в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів. Первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Таким чином, недоведеність фактичного здійснення господарської операції (нездійснення операції) позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди, а покупця - права на формування цієї податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв`язку з цим юридично дефектних первинних документів, та незважаючи на наявність доказів сплати вартості товарів, якщо рух коштів не забезпечений зв`язком з господарською діяльністю учасників цих операцій. При цьому, відсутність ділової мети також є підставою для відмови у наданні податкової вигоди.

З матеріалів справи встановлено , що на підставі Договору поставки обладнання від №16 від 16.10.2020р. ТОВ «НВП «Промзв`язок» здійснювало придбання автомату фасувально-пакувального АФ-8 та автомату фасувально- пакувального АФ-120-ОМ5 у ТОВ «Пакувальні Технології Експорт».

Згідно до п. 2.1 Договору №16 встановлено, що відповідно до умов цього Договору Постачальник зобов`язується виготовити та поставити Покупцю, а Покупець оплатити та прийняти Обладнання.

Відповідно до п.4.4 датою поставки Обладнання є дата підписання уповноваженими представниками Сторін одного чи декількох наступних документів: видаткової накладної, товарно-транспортної накладної, акту приймання-передачі, що були пред`явлені до підпису під час приймання-передачі Обладнання.

За результатами виконання умов договору поставки обладнання від №16 від 16.10.2020р. між ТОВ «НВП «Промзв`язок» та ТОВ «Пакувальні Технології Експорт» складались: видаткова накладна №41 від 02.12.2020 р. у сумі 186750,00 грн в тому числі ПДВ 31 125,00 грн., податкова накладна №13 від 13.11.2020р. на товар «автомат фасувально-пакувальний АФ-120-ОМ5» та видаткова накладна №47 від 10.12.2020 р. у сумі 356400,00 грн в тому числі ПДВ 59400,00 грн., податкова накладна №15 від 10.12.2020р., розрахунок коригування №14 до податкової накладної №20 від 10.12.2020р., №20 від 19.10.2020р. на товар «автомат фасувально-пакувальний АФ-8» та «автомат фасувально-пакувальний АФ-8-В».

Згідно до платіжних доручень платником ТОВ «НВП «Промзв`язок» було проведено взаєморозрахунки з ТОВ «Пакувальні Технології Експорт» , що підтверджується платіжними дорученнями, а саме: від 13.11.2020 №9 на загальну суму 100000 грн. у т.ч. ПДВ 16666,67 грн.(а.с.26); від 13.11.2020 №10 на загальну суму 86750 грн. у т.ч. ПДВ 14458,34 грн.(а.с.25); від 19.10.2020 №2 на загальну суму 100000 грн. у т.ч. ПДВ 16666,67 грн.(а.с.29); від 19.10.2020 №3 на загальну суму 79400 грн. у т.ч. ПДВ 13233,33 грн.(а.с.30); від 15.12.2020 №26 на загальну суму 100000 грн. у т.ч. ПДВ 16666,67 грн.(а.с. 26); від 15.12.2020 №27 на загальну суму 77000 грн. у т.ч. ПДВ 12833,33 грн.(а.с.28).

Таким чином, розрахунки між позивачем та ТОВ «Пакувальні Технології Експорт» за поставлене обладнання відповідно до умов договору поставки обладнання від №16 від 16.10.2020р. здійснені у повному обсязі шляхом перерахування постачальнику грошових коштів у сумі 543150.00грн., у т.ч. ПДВ 90525.00грн.

Придбане обладнання у подальшому було реалізовано Позивачем покупцю ТОВ «БелПромСвязь» (Росія, м. Бєлгород) відповідно до умов зовнішньоекономічного контракту купівлі-продажу від 06.10.2020 №0610 та специфікацій №3 від 01.12.2020 та №5 від 07.12.2020: автомат фасувально-пакувальний АФ-8 згідно ВМД від 14.12.2020 року № 9345; автомат фасувально-пакувальний АФ-120-ОМ5 згідно ВМД від 07.12.2020 року № 4731.

Згідно до матеріалів справи ТОВ «Пакувальні Технології Експорт» у якого позивач придбав товар знаходиться за адресою Київська обл., Броварський район, с. Княжичі для виконання поставки товару позивачем було складено договір про надання транспортно-експедиторських послуг № 12/1 від 01.12.2020р. з ФОП ОСОБА_1 , останнім було надано транспортні послуги по перевезенню ТМЦ за маршрутом Київська обл., Броварський район, с. Княжичі - м. Охтирка, автомобілем держ. № НОМЕР_1 .

Зазначене підтверджується товарно-транспортними накладними №1 від 02.12.2020 р. та №2 від 10.12.2020 р. та актом надання послуг № 0401-1 від 04.01.2021р. на суму 2800,00грн.

Позивачем та ТОВ «Панавтос» для перевезення придбаного товару було укладено договір на транспортно-експедиційне обслуговування та перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжнародному та міжміському сполученні № 10/12/20 від 10.12.2020р. останнім було надано транспортні послуги по перевезенню ТМЦ за маршрутом м. Суми - п/п Суджа-Юнаківка - м. Бєлгород (Росія) автомобілем держ. № НОМЕР_2 .

Зазначене підтверджується договір-заявкою № 1012 від 10.12.2020р. в якій зазначено, що адрес завантаження м. Охтирка.

Також, даними CMR від 14.12.2020р. № 0155942 підтверджується, що завантаження автомобіля відбувалось за місцезнаходженням позивача, а саме: м.Охтирка, в CMR перевізником зазначено саме ТОВ «Панавтос», автомобіль держ. № НОМЕР_3 .

Факт надання послуг підтверджується актом надання послуг № 554 від 21.12.2020р. на суму 20300,00грн.

Між позивачем та ФОП ОСОБА_2 було укладено договір про надання транспортно-експедиторських послуг № 148 від 30.11.2020р., яким ФОП ОСОБА_2 було надано транспортні послуги по перевезенню за маршрутом м. Охтирка (Україна) - м. Бєлгород (Росія) автомобілем держ. МАН № НОМЕР_4 , що підтверджується заявкою № UD-379 від 04.12.2020р. до договору № 148, в якій зазначено марку та № автомобіля МАН № НОМЕР_4 , водій ОСОБА_3 .

Відповідно до CMR 748479 від 04.12.2020р. перевезення вантажу здійснювалось ФОП ОСОБА_3 автомобілем № НОМЕР_4 , що відповідає змісту заявки по договору № 148 від 30.11.2020р., складеною між позивачем та ФОП ОСОБА_2 .

Факт надання послуг підтверджується актом здачі приймання робіт (надання послуг) №UD-341 від 09.12.2020 на суму 12700,00грн.

Оцінивши перелічені первинні документи за правилами ст.90 КАС України, колегія суддів дійшла висновку про те, що надані підприємством копії первинних документів по господарським операціям у перевіряємий період за своєю формою та змістом відповідають вимогам чинного законодавства, та не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.44 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення №88, спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Доводів про те, що первинні документи і податкова звітність позивача є дефектними або містять неправдиву, недостовірну інформацію податковим органом в апеляційній скарзі не наведено.

Посилання апелянта на те, що в ході перевірки було встановлено про неможливість здійснення господарських операцій ТОВ «Пакувальні Технології Експорт» із Автоматом фасувально-пакувальним АФ-8 та Автоматом фасувально-пакувальнимАФ-120-0M5 у зв`язку із відсутністю факту можливості виробити дані автомати, колегія суддів вважає безпідставним виходячи з наступного.

Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту та інших податкових зобов`язань, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Будь-яка податкова інформація, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів суб`єкта господарювання по ланцюгах постачання, а також податкова інформація, надана іншими контролюючими органами, в тому числі і складена з причин неможливості проведення документальних перевірок, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.

Правовідносини контрагента із третіми особами у ланцюгах постачання, з якими позивач не вступав у господарські відносини, самі по собі, за відсутності інших об`єктивних та підтверджених даних про порушення позивачем податкового законодавства, не можуть бути самостійною та достатньою підставою для висновку про нереальність господарських взаємовідносин позивача.

Така позиція також висловлена Верховним Судом у постанові від 23 січня 2020 року у справі №808/4054/14 та від 03 квітня 2020 року у справі №160/4200/19.

Верховний Суд в постанові від 27 березня 2018 року у справі № 816/809/17 (адміністративне провадження № К/9901/1349/170, зазначив, що під час проведення господарських операцій платник податків може бути і необізнаним стосовно дійсного стану правосуб`єктності своїх контрагентів і реально отримати від них товари (роботи чи послуги), незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства. Більш того, стосовно підприємств «по ланцюгу постачання».

Принцип індивідуальної податкової відповідальності - один з принципів, на яких базується чинне податкове законодавство України.

Так, відповідно до статті 47 Податкового кодексу України складання податкової звітності покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Крім того, чинне законодавство не покладає на підприємство обов`язок збирання інформації про стан господарської діяльності та порушення підприємств-контрагентів.

Також, суд зазначає, що, у відповідності до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, що свідчить про те, що, у разі коли контрагент не виконав свого зобов`язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо неплатника, а не інших осіб, у т.ч. його контрагентів. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на віднесення сплачених ним у ціні товару (послуг) відповідних сум до складу податкового кредиту з ПДВ, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Таку ж правову позицію підтримано Верховним Судом у постановах, зокрема, від 24 січня 2018 року у справі №824/942/13, від 14 березня 2018 року у справі №803/1198/16.

Разом з тим, податкова інформація не є самостійною та достатньою підставою для висновку про нездійснення господарських операцій платників податків та про порушення саме позивачем податкового законодавства.

В той же час, відсутність за податковою інформацією у контрагента позивача матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні фонди та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу, що узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, наведеним в постановах від 06.02.2018 року у справі № 804/4940/14, від 11 вересня 2018 року у справі №804/4787/16.

Отже, суд не може покласти в основу судового рішення документи та обґрунтування контролюючого органу щодо обставин нереальності господарських операцій, оскільки такі ґрунтуються виключно на припущеннях і у своїй сукупності не можуть беззаперечно підтверджувати такі обставини.

Процес аналізу інформаційних баз даних ДПС України та ЄРПН є формальним рівнем податкового контролю, на стадії якого податковий орган фактично порівнює задекларовані контрагентами кореспондуючі суми податкових зобов`язань й податкового кредиту з метою оперативного виявлення платників, що підлягають документальній перевірці.

Щодо доводів відповідача про те, що не можливо підтвердити, що саме ТОВ «Панавтос» здійснював транспортування автомату від Виробника до Замовника, оскільки місце поставки обладнання є село Княжичі, автодорога Київ-Чернігів-Нові Яриловичі, 25 км, будинок 25-Б, а послуги перевезення надані ТОВ «Панавтос» за маршрутом м. Суми (Україна) - п/п Суджа-Юнаківка - м. Белгород (Росія).

Колегія суддів зазначає, що позивачем було складено договір про надання транспортно-експедиторських послуг № 12/1 від 01.12.2020р. з ФОП ОСОБА_1 , згідно до якого останнім було надано транспортні послуги по перевезенню ТМЦ за маршрутом Київська обл., Броварський район, с. Княжичі - м. Охтирка, автомобілем держ. № НОМЕР_1 , що підтверджується товарно-транспортними накладними №1 від 02.12.2020 р. та №2 від 10.12.2020 р. та актом надання послуг № 0401-1 від 04.01.2021р. на суму 2800,00грн.

Далі позивачем та ТОВ «Панавтос» для перевезення придбаного товару було укладено договір на транспортно-експедиційне обслуговування та перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжнародному та міжміському сполученні № 10/12/20 від 10.12.2020р. останнім було надано транспортні послуги по перевезенню ТМЦ за маршрутом м. Суми - п/п Суджа-Юнаківка - м. Бєлгород (Росія) автомобілем держ. № НОМЕР_2 .

У зв`язку з чим, колегія суддів вважає посилання відповідача необґрунтованими.

Доводи відповідача, що перевірки ТОВ «НВП «Промзв`язок» не надано будь-якого документу щодо замовлення транспортних послуг від ФОП ОСОБА_4 , у зв`язку з чим не можливо підтвердити умови, графік, місце погрузки, посадових осіб постачальника та інше, колегія суддів вважає безпідставним, виходячи з наступного.

Зі змісту договору надання транспортно-експедиторських послуг № 148 від 30.11.2020р., укладеного між Позивачем та ФОП ОСОБА_2 , останньою було надано транспортні послуги по перевезенню та на виконання зазначеного між сторонами було підписано заявку № UD-379 від 04.12.2020р. до договору № 148, в якій зазначено марку та номер автомобіля МАН № НОМЕР_4 , водій ОСОБА_3 .

Пункт 1.3 договору № 148 від 30.11.2020р. надає перевізнику право залучати для перевезення третіх осіб, отже позивач не уповноважений контролювати взаємовідносини перевізника з його субпідрядниками.

Факт надання послуг підтверджується актом надання послуг № UD-341 від 09.12.2020р. на суму 12700,00грн. в якому зазначено номер автомобіля МАН № НОМЕР_4 .

Також, колегія суддів звертає увагу, що згідно з Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997 р., товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

В свою чергу, сама по собі відсутність ТТН не є достатнім аргументом, який доводить нереальність господарської операції.

Наявність або відсутність товарно-транспортних накладних є лише дотриманням або порушенням правил перевезень автомобільним транспортом, які не пов`язані з дотриманням вимог податкового законодавства.

У зв`язку з цим колегія суддів зазначає, що відсутність ТТН на транспортування продукції, не може автоматично свідчити про безтоварність господарської операції, за наявності інших належних доказів.

Наявність або відсутність товарно-транспортних накладних є лише дотриманням або порушенням правил перевезень автомобільним транспортом, які не пов`язані з дотриманням вимог податкового законодавства.

Зазначене узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, яка викладена, зокрема, у постановах від 11.09.2018 у справах №804/4787/16, №815/6105/17 та №820/477/18, від 06.04.2021 у справі № 805/2028/16-а, від 11.05.2022р. у справі № 200/14487/19.

Таким чином, враховуючи, що транспортною документацією підтверджується операція з надання послуг з перевезення вантажів, а не факт використання (придбання) товару, за наявності документів, що підтверджують фактичне отримання товару та його використання у власній господарській діяльності, суд дійшов висновку, що наявність у них певних неточностей не може свідчити про відсутність реального характеру господарських операцій.

Крім того, колегія суддів зазначає, що у випадку, коли предметом господарської операції є придбання товару, а не транспортні послуги, неналежне оформлення товарно-транспортних накладних не впливає на оприбуткування платником податків придбаного товару і право на формування податкового кредиту у зв`язку з придбанням товару.

Правовий висновок, аналогічний цьому, вже висловлювався у постанові Верховного Суду України від 24 січня 2019 року у справі №816/681/16.

Стосовно посилань відповідача, що ТОВ «НВП «Промзв`язок» не надало технічне завдання, колегія суддів вважає необґрунтованим, оскільки згідно до п.3.1 договору поставки обладнання №16 від 16.10.2020 передбачено, що виготовлення Обладнання здійснюється Постачальником відповідно до Технічного завдання. Сторони погодили, що технічне завдання може бути відсутнім (не підписуватись Сторонами), а виготовлення Обладнання може здійснюватись відповідно до внутрішніх умов виробництва та стандартів Постачальника.

Таким чином, в договорі зазначалось про можливості відсутності технічного завдання.

Також, колегія суддів зазначає, що відсутність гарантійних документів, сертифікатів якості, технічної документації та паспортів, не є беззаперечною підставою для висновку про нереальність господарських операцій та не свідчить про факт не виконання робіт.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення позову.

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29).

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги відповідача колегією суддів не встановлено.

Відповідно до ч.1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення-без змін.

Згідно зі ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, рішення або ухвалу-без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Сумській області залишити без задоволення.

Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 01.02.2022 по справі № 480/3964/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя (підпис)Я.М. МакаренкоСудді(підпис) (підпис) З.О. Кононенко О.М. Мінаєва Повний текст постанови складено 28.03.2023 року