Постанова

від 21.03.2023 по справі 160/3369/22

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

іменем України

21 березня 2023 року справа 160/3369/22

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючий суддя Суховаров А.В.

судді Головко О.В., Ясенова Т.І.,

при секретарі Діденко Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.09.2022 (суддя Турова О.М.) в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛТЕХКОМП» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕЛТЕХКОМП» 14.02.2022 звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в якому просить взнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0128050701 від 01.09.2021 щодо збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на суму 1173637,50грн, у тому числі, за основним платежем - 938910,00грн та за штрафними санкціями - 234727,50грн.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.09.2022 позов задоволений.

В апеляційній скарзі ГУ ДПС у Дніпропетровській області просить рішення суду скасувати та відмовити в задоволенні позовних вимог. Посилаються на те, що спірне податкове повідомлення-рішення винесене з дотриманням чинного законодавства, оскільки прийняте за результатами перевірки, в процесі проведення якої встановлено формальність складення документів та відсутність факту здійснення господарських операцій з контрагентом.

Переглядаючи справу, колегія суддів виходить з наступного:

На підставі наказу ГУ ДПС у Дніпропетровській області №1977-п від 30.04.2021 головними державними ревізорами-інспекторами Лісєєвою О., Риб`янець А., Петровою-Куценко Н. та Филинюк Л. проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ «ЕЛТЕХКОМП» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи ДПС, правильності обчислення, повноти і своєчасності сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків, зборів та інших платежів, установлених законом, за період з 07.11.2017 по 31.03.2021.

За результатами проведеної перевірки складено акт №2738/04-36-07-01/41713527 від 10.08.2021, яким встановлено порушення ТОВ «ЕЛТЕХКОМП», зокрема, приписів п.198.1, п.198.3, ст.198 ПК України, внаслідок чого останнім занижено позитивне значення, що підлягає сплаті до державного бюджету, з податку на додану вартість у загальній сумі 938910,00грн, в тому числі: у листопаді 2019 року на суму 679769,00грн, у грудні 2019 року на суму 144845,00грн, у лютому 2020 року на суму 86406,00грн та у квітні 2020 року на суму 27890,00грн.

Відповідно до висновків акту встановлено заниження останнім податку на додану вартість у загальній сумі 938910,00грн, внаслідок віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість за податковими накладними, виписаними контрагентом позивача ТОВ «НВП «УКРСТРОЙ», оскільки правочин, укладений з цим суб`єктом господарювання, не спрямований на реальне настання наслідків, що обумовлені ним. Так, відповідно до наданих до перевірки ТТН перевезення поставленого ТОВ «НВП «УКРСТРОЙ» товару здійснювалося, зокрема, на автомобілях ГАЗ державний номер НОМЕР_1 та МАН державний номер НОМЕР_2 , проте, такі автомобілі відсутні в реєстраційній інформації з 01.01.2013 та в транспортних ліцензіях, а автомобіль РЕНО державний номер НОМЕР_3 , яким також згідно з наданими ТТН здійснювалося перевезення цих товарів, значиться в реєстраційній інформації як ЗИЛ вантажна цистерна, яка, відповідно, не може перевозити вказаний у ТТН товар. Також перевіркою наданих ТТН встановлено, що в них не заповнено графи: «вантажно-розвантажувальні операції», «маса брутто при навантаженні/розвантаженні», «час вибуття, прибуття, простою, підписи відповідальної особи при вантажно-розвантажувальних операціях», що свідчить про невідповідність цих ТТН вимогам чинного законодавства та, відповідно, їх дефектність, відтак, вони не можуть бути належним доказом підтвердження транспортування придбаного товару. Крім цього, згідно з наявною податковою інформацією у контрагента позивача ТОВ «НВП «УКРСТРОЙ» недостатньо трудових та виробничих ресурсів (середньооблікова кількість штатних працівників 0 осіб, відсутнє виробниче обладнання, транспортні засоби, офісні приміщення та основні фонди), це підприємство подає податкову звітність з нульовими показниками, а рішенням про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку №117446 від 02.04.2021 встановлена відповідність ТОВ «НВП «УКРСТРОЙ» критеріям ризиковості платника податку і останнє не скористалося передбаченим чинним законодавством правом для виведення з переліку ризикових. Також в ході перевірки встановлено, що ТОВ «НВП «УКРСТРОЙ» є фігурантом кримінального провадження №32019100110000109 від 17.12.2019, порушеного за фактом того, що невстановленими досудовим розслідуванням особами забезпечено внесення в документи, які відповідно до закону подаються для державної реєстрації юридичних осіб, завідомо неправдивих відомостей. Водночас, відповідно до Додатка №4 Джикія Іраклі, керівник (засновник) підприємства ТОВ «НВП «УКРСТРОЙ», повідомив, що не має відношення до реєстрації та ведення фінансово-господарської діяльності цього суб`єкта господарювання. Таким чином, ТОВ «ЕЛТЕХКОМП» не мало можливості придбати товар у ТОВ «НВП «УКРСТРОЙ», оскільки останнє створене та використовувалось виключно з метою оформлення документообігу по нереальним господарським операціям для отримання податкової вигоди і мінімізації сплати податків іншими підприємствами та не провадило господарську діяльність. Отже, за результатом проведеної перевірки не встановлено реальність здійснення господарських операцій по взаємовідносинам, які склались між позивачем та його вищевказаним контрагентом. Відтак, ТОВ «ЕЛТЕХКОМП» неправомірно відображено податковий кредит з ПДВ при відображені операцій з придбання товарів у ТОВ «НВП «УКРСТРОЙ»

На підставі висновків акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0128050701 від 01.09.2021, яким ТОВ «ЕЛТЕХКОМП» збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 1173637,50 грн, в тому числі за основним платежем на суму 938910,00грн та за штрафними санкціями на суму 234727,50грн.

Не погоджуючись із вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Переглядаючи справу, колегія суддів виходить з наступного:

Відповідно до пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом 1 цього пункту.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платника, яка презюмує економічну виправданість його дій, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність відомостей у бухгалтерській та податковій звітності.

Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають його право на отримання такої вигоди.

Отже будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть враховуватися лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

З положень цієї норми вбачається те, що суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовленням товарів та послуг будуть відноситись до податкового кредиту саме в разі фактичного (реального) здійснення такої операції.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201 ст. 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Таким чином, наведеними нормами матеріального права, визначено підстави для формування платником податків податкового кредиту з податку на додану вартість і до таких підстав віднесено: наявність господарської операції, сплата податку на додану вартість у вартості товарів (робіт, послуг), факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними, використання придбаних товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пунктів 200.1, 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Відповідно до п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу - б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Колегія суддів зазначає, що якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування об`єкту оподаткування ПДВ та податкового кредиту.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, позивач повинен мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами та, які в сукупності з встановленими обставинами справи, зокрема і щодо можливостей здійснення господарюючими суб`єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання умов, обумовлених договорами, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку.

Податковий орган ставить під сумнів реальність здійснення господарських операцій позивача з контрагентом ТОВ «НВП «УКРСТРОЙ».

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що між ТОВ «ЕЛТЕХКОМП» (покупець) та ТОВ «НВП «УКРСТРОЙ» (постачальник), укладено Договір поставки №2019/08-10-4 від 08.10.2019, згідно з яким Постачальник зобов`язується передати у власність Покупцеві товар, а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити товар; найменування, одиниці виміру та загальна кількість товару, що підлягає продажу за цим Договором, його часткове співвідношення (асортимент, кількість, номенклатура), визначаються у видаткових накладних, що є невід`ємними частинами цього Договору (п.1.1 та п.1.2 Договору).

Відповідно до п.3.1 Договору №2019/08-10-4 передача товару Покупцю здійснюється на складі Постачальника; вивезення товару зі складу Покупець здійснює за свій рахунок та своїми силами.

На підставі Договору поставки №2019/08-10-4 від 08.10.2019 та видаткових накладних від 08.11.2019, від 14.11.2019, від 19.11.2019, від 20.11.2019 та від 24.01.2020 ТОВ «НВП «УКРСТРОЙ» у листопаді 2019 року та у січні 2020 року здійснило поставку товару (листів, кутиків, смуг, швелерів, кутників) на адресу ТОВ «ЕЛТЕХКОМП» на загальну суму 5633462,98грн, в тому числі ПДВ 938910,50грн.

На підставі здійснення поставки зазначеного товару ТОВ «НВП «УКРСТРОЙ» складено податкові накладні від 08.11.2019, від 14.11.2019, від 19.11.2019, від 20.11.2019 та від 24.01.2020 на загальну суму ПДВ 938910,50грн.

Транспортування товару ТОВ «НВП «УКРСТРОЙ» на адресу ТОВ «ЕЛТЕХКОМП» здійснювалось транспортними засобами самого позивача, а також транспортними засобами ФОП ОСОБА_1 на підставі Договору на організацію перевезення вантажів автомобільним транспортом №9.7 від 04.09.2021, укладеним останньою з позивачем, згідно з яким ТОВ «ЕЛТЕХКОМП», як Замовник, доручає, а ФОП ОСОБА_1 , як Експедитор, приймає на себе зобов`язання від свого імені за винагороду і за рахунок Замовника забезпечувати здійснення перевезення вантажів Замовника автомобільним транспортом.

На підтвердження факту транспортування вищевказаного товару позивачем надано ТТН від 08.11.2019, від 14.11.2019, від 19.11.2019, від 20.11.2019 та від 24.01.2020; акти здачі-приймання робіт (надання послуг) з організації перевезення по маршруту: м. Харків м. Дніпро згідно з Договором на організацію перевезення вантажів автомобільним транспортом №9.7 від 04.09.2021, із зазначенням в цих актах марок та державних номерів автомобілів, якими здійснювалося транспортування товару; рахунки на оплату до вказаних актів здачі-приймання робіт (надання послуг) та платіжні доручення про оплату ТОВ «ЕЛТЕХКОМП» коштів за надані послуги транспортування на користь ФОП ОСОБА_1 , а також Договір №9.7 від 04.09.2021 на організацію перевезення вантажів автомобільним транспортом.

Отриманий від ТОВ «НВП «УКРСТРОЙ» товар оприбутковано позивачем із відповідним відображенням в бухгалтерському обліку підприємства за 2019-2020роки, що підтверджується картками рахунку 201 за 08.11.2019-31.03.2021, а також не заперечується відповідачем і самостійно зазначається в акті перевірки №2738/04-36-07-01/ НОМЕР_4 від 10.08.2021.

Відповідно до наданих оборотно-сальдових відомостей по рахункам 231, 201, 26 та карток рахунку 201 отриманий від ТОВ «НВП «УКРСТРОЙ» товар частково використано ТОВ «ЕЛТЕХКОМП» у власному виробництві, що відображено відповідним списанням ТМЦ зі складу. Також на підтвердження використання цих ТМЦ у власній господарській діяльності для виготовлення трансформаторних підстанцій, трансформаторів тощо позивачем надано калькуляції собівартості продукції в частині матеріальних витрат та договори поставки з іншими контрагентами (ТОВ «АГРО-ОВЕН», ТОВ «ЮСМ-ЕЛЕКТРИК», ВК «КОНСАЛТ ІНВЕСТ КОМПАНІЯ ЕНЕРДЖІ», ТОВ «ЕС-КАРГО ДНІПРО», ТОВ «БРЕЙН БАУ-ХОЛДІНГ МІСТ», ТОВ «ГРІН ЕНЕРГО»), яким позивачем реалізовано виготовлений товар з використанням комплектуючих, отриманих від ТОВ «НВП «УКРСТРОЙ», а також специфікації до вказаних договорів поставки, видаткові накладні, акти приймання-передачі товару та ТТН.

Податковий орган звертає увагу на невідповідність товарно-транспортних документів вимогам чинного законодавства, що свідчить про відсутність належних документів, які підтверджують реальність поставку товару.

Разом з тим колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що наявність певних дефектів, допущених при оформленні товарно-транспортної накладної, не є безумовною підставою ставити під сумнів здійснення господарської операції, за умови її підтвердження іншими первинними документами податкового та бухгалтерського обліку, які в повному обсязі були надані платником податків як під час проведеної перевірки, так і суду.

Стосовно посилань відповідача на дефектність наданих до перевірки товарно-транспортних накладних через те, що в них не заповнено графи: «вантажно-розвантажувальні операції», «маса брутто при навантаженні/розвантаженні», «час вибуття, прибуття, простою, підписи відповідальної особи при вантажно-розвантажувальних операціях», а також через те, що в деяких з ТТН зазначено автомобілі ГАЗ державний номер НОМЕР_1 та МАН державний номер НОМЕР_2 , які відсутні в реєстраційній інформації з 01.01.2013р. та в транспортних ліцензіях, а автомобіль РЕНО державний номер НОМЕР_3 , яким також згідно з наданими ТТН здійснювалося перевезення цих товарів, значиться в реєстраційній інформації як ЗИЛ вантажна цистерна, яка, відповідно, не може перевозити вказаний у ТТН товар, суд першої інстанції вірно становив наступне.

Доводи контролюючого органу про те, що автомобіль РЕНО державний номер НОМЕР_3 , який використовувався позивачем для перевезення отриманого від ТОВ «НВП «УКРСТРОЙ» товару, є вантажною цистерною не відповідають дійсності та спростовуються відомостями свідоцтва про реєстрацію цього транспортного засобу НОМЕР_5 , згідно з яким вказаний автомобіль є вантажним бортовим, критим тентом.

Щодо доводів контролюючого органу про те, що в деяких з наданих позивачем ТТН зазначено автомобілі ГАЗ державний номер НОМЕР_1 та МАН державний номер НОМЕР_2 , які відсутні в реєстраційній інформації з 01.01.2013 та в транспортних ліцензіях, суд встановлено, що відповідно до листа-пояснення ФОП ОСОБА_1 №01 від 23.09.2022 остання підтвердила, що дійсно нею були здійснені перевезення металопродукції за заявленим маршрутом для замовника ТОВ «ЕЛТЕХКОМП» згідно з умовами договору перевезення між ними, при цьому, у зв`язку із великим документообігом при заповненні ТТН №362/1911-34 від 19.11.2019, №362/1911-35 від 19.11.2019, №362/2401-96 від 24.01.2020 було помилково внаслідок технічної помилки зазначено автомобілі ГАЗ державний номер НОМЕР_1 та МАН державний номер НОМЕР_2 , замість правильних ФІАТ державний номер НОМЕР_6 та МАН державний номер НОМЕР_7 , які були вірно вказані в актах виконаних робіт щодо виконання послуг перевезення №1122.1 від 22.11.2019, №210.4 від 10.02.2020. При цьому, позивачем на підтвердження наведеного також надано копії свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів ФІАТ державний номер НОМЕР_6 та МАН державний номер НОМЕР_7 .

Крім того суд апеляційної інстанції зазначає, що товарно-транспортні накладні не є первинними документами для цілей оподаткування.

Також судом встановлено, що відповідач не спростував належними доказами, що вищезазначений договір не було визнано недійсними в судовому порядку.

При цьому суд апеляційної інстанції не знаходить обґрунтованими доводи апелянта щодо неможливості здійснення господарської операції контрагентом позивача, адже висновки суб`єкта владних повноважень щодо нереальності господарської операції не можуть ґрунтуватися лише на інформації, що міститься у податковій базі відносно контрагентів платника податків. Такі висновки можуть бути здійснені на підставі первинних документів та об`єктивної перевірки фактичних обставин господарських правовідносин. Податковим органом не надано жодних доказів щодо проведення зустрічних звірок контрагента позивача для відпрацювання податкових ризиків з ПДВ по правовідносинам з позивачем, жодні первинні документи, які перебувають у контрагента позивача, не досліджувалися, що свідчить про необґрунтованість висновків податкового органу щодо порушення позивачем податкового законодавства.

Суд першої інстанції вірно звернув увагу на безпідставність посилання відповідача на те, що рішенням про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку №117446 від 02.04.2021 встановлена відповідність ТОВ «НВП «УКРСТРОЙ» критеріям ризиковості платника податку і останнє не скористалося передбаченим чинним законодавством правом для виведення з переліку ризикових, оскільки, як встановлено судом, взаємовідносини між позивачем та ТОВ «НВП «УКРСТРОЙ» мали місце у листопаді 2019 року січні 2020 року, тобто майже за півтора року до того, як цей контрагент позивача віднесено до статусу ризикових.

Разом з тим, податкова інформація щодо контрагентів по ланцюгу постачання не спростовує реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентом, оскільки відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Така правова позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 21.02.2018 у справі №813/1497/17.

Верховний Суд в постанові від 02.04.2019 у справі №826/6245/18 зазначив, що не підтвердження операцій за ланцюгом постачання, так само як і податкова інформація про інші порушення податкової дисципліни, допущені контрагентом платника податків або третіми особами у відносинах з контрагентом, не є свідченням нереальності господарських операцій, за умови їх підтвердження належними і допустимими первинними документами, як підставами формування бухгалтерського обліку.

Доводи податкового органу щодо відсутності у контрагента необхідних умов для ведення господарської діяльності, трудових, матеріальних ресурсів, як підстави неможливості реального здійснення господарських операцій є необґрунтованими, з огляду на не доведення відповідачем відсутності можливості у контрагентів укладати із іншими суб`єктами господарювання власні договори оренди, найма та інші, з метою виконання своїх господарських зобов`язань перед позивачем.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12.02.2019 у справі №826/10290/15.

Також Верховний Суд у постанові від 05.09.2019 у справі №520/10016/18 вказав, що без встановлення у судовому порядку обставин відсутності у контрагентів суб`єкта господарювання основних засобів, трудових ресурсів тощо, висновки податкового органу про нереальність господарських операцій, з огляду на зазначені обставини носять лише характер припущень. Разом з тим, відповідачем не зазначено докази на підтвердження таких припущень, як це передбачено частиною 2 статті 77 КАС України.

При цьому відсутність необхідних матеріальних чи трудових ресурсів у контрагента платника податків не є безумовним свідченням нереальності господарської операції, оскільки їх наявність або відсутність (ресурсів) у господарюючих суб`єктів не має правового значення для вирішення питання про наявність наміру сторін на реальне настання правових наслідків, обумовлених укладеними правочинами.

До того ж, згідно із позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 30.01.2018 № К/9901/921/18, від 27.02.2018 № К/9901/4256/17, від 06.02.2018 № К/9901/8403/18, від 30.01.2018 № К/9901/5786/18, відсутність у контрагента Позивача матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу.

Доводи контролюючого органу про наявність кримінального провадження, відносно контрагента позивача, суд першої інстанції вірно відхилив, оскільки вказані не містять у собі встановлених обставин, які б свідчили про невиконання контрагентами своїх договірних зобов`язань саме по господарських відносинах з позивачем або обставин, які б свідчили про фіктивність (нереальність) господарських операцій між вказаними суб`єктами господарської діяльності.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 27 березня 2018 року у справі №816/809/17, сам факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб`єктів, в рамках такої кримінальної справи, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами.

Таким чином, апеляційний суд вважає, що відповідачем не доведено факту порушення позивачем вимог податкового законодавства при проведенні господарських взаємовідносин з його контрагентом.

Отже, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивачем правомірно віднесено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість за податковими накладними, виписаними його контрагентом ТОВ «НВП «УКРСТРОЙ» в ході виконання реальних господарських операцій з поставки товару.

З урахуванням доводів і заперечень сторін, наданих ними доказів, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 241-244, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області залишити без задоволення, а рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.09.2022 без змін.

Постанова набирає законної сили з 21.03.2023 та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів.

Головуючий А.В. Суховаров

суддяО.В. Головко

суддяТ.І. Ясенова