Рішення

від 21.03.2023 по справі 916/3328/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" березня 2023 р.м. Одеса Справа № 916/3328/22

За позовом: Біляївської окружної прокуратури (67600, Одеська обл., Біляївський р-н, м. Біляївка, вул. Костіна, буд.17, код ЄДРПОУ - 03528552, електронна адреса: belyaivka@od.gp.gov.ua) в інтересах держави в особі Південного офісу Держаудитслужби (65012, м. Одеса, вул. Канатна, буд.83, код ЄДРПОУ - 40477150, електронна адреса: 151500@dasu.gov.ua); Біляївської міської ради Одеського району Одеської області (67602, Одеська обл., Біляївський р-н, м. Біляївка, проспект Незалежності, буд.9, код ЄДРПОУ - 33579244, електронна адреса: otg@bilyaivka.odessa.gov.ua); Комунального некомерційного підприємства «Біляївська багатопрофільна лікарня» Біляївської міської ради (67600, Одеська обл., Біляївський р-н, м. Біляївка, вул. Московська, буд.30-Б, код ЄДРПОУ - 01998704, електронна адреса: belzakupki@gmail.com)

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮГ-ГАЗ» (65012, м. Одеса, вул. Велика Арнаутська, буд.19, прим.№103, код ЄДРПОУ - 30194498, електронна адреса: office@ug-gaz.com)

про стягнення

Суддя Рога Н.В.

Секретар с/з Богомолова В.С.

Представники сторін:

Від прокуратури: Кавун А.В. - на підставі посвідчення; Алябова О.Є. - на підставі посвідчення;

Від позивача Південного офісу Держаудитслужби: Лопатюк Ю.А- в порядку самопредставництва;

Від позивача Біляївської міської ради Одеського району Одеської області: не з`явився;

Від позивача КНП «Біляївська багатопрофільна лікарня» Біляївської міської ради: не з`явився;

Від відповідача: Шахновський О.О. - на підставі ордера серії ВН № 1224694 від 08.02.2023р.

В засіданні брали участь:

Від прокуратури: Алябова О.Є. - на підставі посвідчення;

Від позивача Південного офісу Держаудитслужби: Лопатюк Ю.А - в порядку самопредставництва;

Від позивача Біляївської міської ради Одеського району Одеської області: не з`явився;

Від позивача КНП «Біляївська багатопрофільна лікарня» Біляївської міської ради: не з`явився;

Від відповідача: Шахновський О.О. - на підставі ордера серії ВН № 1224694 від 08.02.2023р.

Суть спору: Керівник Біляївської окружної прокуратури звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом в інтересах держави в особі Південного офісу Держаудитслужби, Біляївської міської ради Одеського району Одеської області, Комунального некомерційного підприємства (далі - КНП) «Біляївська багатопрофільна лікарня» Біляївської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю (далі -ТОВ) «ЮГ-ГАЗ» про стягнення надмірно сплачених коштів за Договором про постачання природного газу для споживачів, що не є побутовими №1702-1 від 17.02.2020р. у розмірі 136 688 грн 94 коп.

Ухвалою суду від 13.12.2022р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, судове засідання призначено на 12.01.2023р. Ухвалою суду від 12.01.2023р. відкладено судове засідання на 09.02.2023р.

08 лютого 2023р. до суду від ТОВ «ЮГ-ГАЗ» надійшло клопотання про залишення позовної заяви керівника Біляївської окружної прокуратури без розгляду п.2 ч.1 ст.226 ГПК України, в обґрунтування якої відповідач зазначив, що виходячи зі змісту ст.131-1 Конституції України та ч.1 ст.2 Закону України «Про прокуратуру» у прокуратури відсутні повноваження здійснення нагляду за додержанням законодавства під час здійснення публічних закупівель.

Правові та організаційні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні визначені Законом України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні», відповідно до ч.2 ст.2 Закону державний фінансовий контроль забезпечується органом державного фінансового контролю через проведення державного фінансового аудиту, інспектування, перевірки закупівель та моніторингу закупівель.

Згідно ст.5 зазначеного Закону контроль за дотриманням законодавства у сфері закупівель здійснюється шляхом проведення моніторингу закупівлі у порядку, встановленому Законом України «Про публічні закупівлі», проведення перевірки закупівель, а також під час фінансового аудиту та інспектування.

Відповідач вважає, що керівником Біляївської окружної прокуратури в позовній заяві не наведено фактичних та правових підстав здійснення заходів державного контролю за дотриманням законодавства про закупівлі у формі опрацювання електронної системи публічних закупівель Prozorro, чим фактично продубльовано повноваження Держаутидслужби, у зв`язку із чим прокуратура, здійснюючи перевірку закупівель на підставі оприлюднених документів, вийшла за межі встановлених законом повноважень, та фактично втручається у господарську діяльність відповідача.

Також, відповідач зазначив, що в позовній заяві прокурором не доведено факт неналежного виконання повноважень Південним офісом Держаудитслужби в Одеській області та не спростовано відсутність підстав для проведення моніторингу закупівлі. Зокрема, у листі від 20.10.2022р. Біляївська окружна прокуратура порушила перед Південним офісом Держаудитслужби в Одеській області питання щодо розірвання додаткових угод №№3,4,9, в той час як в позовній заяві заявлено вимогу про стягнення безпідставно набутих грошових коштів у розмірі 136 688 грн 94 коп., що не було предметом дослідження компетентного органу, у зв`язку із чим відповідач вважає, що прокурором необґрунтовано бездіяльність позивача з цього приводу.

Посилаючись на правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020р. у справі №912/2385/18, відповідач зазначив, що якщо суд установить відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави вже після відкриття провадження у справі, то позовну заяву прокурора необхідно вважати такою, що підписана особою, яка не має права її підписувати. В таких справах виникають підстави для застосування положень п.2 ч.1 ст.226 ГПК України, відповідно до якої суд залишає позов без розгляду, якщо позовну заяву не підписано або підписано особою, яка не має права підписувати її, або особою, посадове становище якої не вказано.

Крім того, відповідач вважає, що КНП «Біляївська багатопрофільна лікарня» Біляївської міської ради не є органом державної влади чи органом місцевого самоврядування, тобто не є суб`єктом владних повноважень, і прокурором не наведено наявності у КНП «Біляївська багатопрофільна лікарня» Біляївської міської ради делегованих органом місцевого самоврядування повноважень здійснювати будь-які владні управлінські функції у спірних правовідносинах. Таким чином, на думку відповідача, прокурор неправомірно звернувся з позовом в інтересах держави в особі КНП «Біляївська багатопрофільна лікарня» Біляївської міської ради.

Що стосується звернення з позовом в інтересах держави в особі Біляївської міської ради відповідач зазначає, що цей орган місцевого самоврядування не має владних повноважень та не здійснює управління у спірних правовідносинах, як скалися на підставі договору безпосередньо між КНП «Біляївська багатопрофільна лікарня» Біляївської міської ради та ТОВ «ЮГ-ГАЗ».

Враховуючи висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 25.11.2021р. у справі №917/269/21, відповідач вважає, що визначення керівником Біляївської окружної прокуратури в позовній заяві Біляївської міської ради Одеської області як позивача є помилковим, оскільки право звернення засновника до суду в інтересах заснованого підприємства законом не передбачено.

Керівник Біляївської окружної прокуратури заперечує проти задоволення клопотання ТОВ «ЮГ-ГАЗ» про залишення позовної заяви без розгляду на підставі п.2 ч.1 ст.226 ГПК України та у запереченнях, що надійшли до суду 20.02.2023р. зазначає, що пред`являючи позов в інтересах держави в особі Південного офісу Держаудитслужби, Біляївської міської ради Одеського району Одеської області, КНП «Біляївська багатопрофільна лікарня» Біляївської міської ради прокурор виходив з того, що у даному випадку порушенням інтересів держави є те, що сторонами договору під час проведення закупівлі природного газу порушено вимоги чинного законодавства, принцип ефективного та прозорого здійснення закупівлі, створення добросовісної конкуренції у сфері закупівлі, принципи максимальної ефективності та економії, що створило ризик до протиправного витрачання коштів бюджету, нераціонального та неефективного їх використання.

Прокурор вважає, що укладення додаткових угод до договору про закупівлю природного газу за державні кошти всупереч норм Цивільного кодексу України та Закону України «Про публічні закупівлі» є прямим порушенням законності в бюджетній сфері, яке сприяє розвитку інфляційних процесів у країні, підриває довіру громадян і наносить вагомий матеріальний і моральний збиток, що не може не відобразитись на державних інтересах та авторитеті держави, а також порушує інтереси держави в особі органу місцевого самоврядування, як розпорядника державних коштів, який в межах покладених на нього функцій зобов`язаний забезпечувати ефективне, результативне і цільове використання бюджетних коштів.

Також керівник прокуратури зазначив, що відповідно до ч.4 ст.7 Закону України «Про публічні закупівлі» Рахункова палата, Антимонопольний комітет України, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, здійснюють контроль у сфері публічних закупівель у межах своїх повноважень, визначених Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.2 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» головними завданнями органу державного фінансового контролю є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов`язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов`язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб`єктах господарювання державного сектору економіки, в тому числі суб`єктах господарювання, у статутному капіталі яких 50 і більше відсотків акцій (часток) належить суб`єктам господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), за дотриманням бюджетного законодавства, дотриманням законодавства про закупівлі, діяльністю суб`єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за судовим рішенням, ухваленим у кримінальному провадженні. Державний фінансовий контроль забезпечується органом державного фінансового контролю через проведення державного фінансового аудиту, інспектування, перевірки закупівель та моніторингу закупівлі.

При цьому, відповідно до ст.5 зазначеного Закону контроль за дотриманням законодавства у сфері закупівель здійснюється шляхом проведення моніторингу закупівлі у порядку, встановленому Законом України «Про публічні закупівлі», проведення перевірки закупівель, а також під час державного фінансового аудиту та інспектування.

Крім того, п.10 ст.10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» встановлено, що органу державного фінансового контролю надається право порушувати перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених із порушенням законодавства, у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, отримані підконтрольними установами за незаконними договорами, без установлених законом підстав та з порушенням законодавства; звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Таким чином, керівник прокуратури дійшов висновку про те, що Південний офіс Держаудитслужби, як міжрегіональний територіальний орган Держаудитслужби, є органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, зокрема, при здійсненні державних закупівель, у зв`язку із чим 20.10.2022р. направив до цього органу лист, у якому повідомив про виявлені порушення законодавства про публічні закупівлі та з метою реагування на ці порушення, але, згідно інформації Південного офісу Держаудитслужби від 28.10.2022р. підстави для проведення моніторингу процедури закупівлі відсутні у зв`язку із виконанням договору, а викладені у листі прокуратури факти в межах повноважень будуть враховані Південним офісом Держаудитслужби під час планування заходів державного фінансового контролю.

Враховуючи зазначене, прокурор вважає, що не дивлячись на наявність у Південного офісу Держаудитслужби повноважень на здійснення відповідних функцій держави у спірних правовідносинах, спрямованих на здійснення відповідного захисту інтересів держави, Південним офісом Держаудитслужби не вчинено належних заходів до усунення зазначених прокурором порушень та звернення до суду з відповідним позовом, що стало підставою для звернення до суду прокурора з метою захисту інтересів держави в особі Південного офісу Держаудитслужби.

Крім того, прокурор зазначає, що проведення процедури державних закупівель та укладення договору із порушенням законодавства порушує інтереси держави у сфері контролю за ефективним та цільовим використанням бюджетних коштів, а дотримання у цій сфері суспільних відносин законодавства становить суспільний інтерес, тому захист такого інтересу відповідає функціям прокурора.

Прокурор також не погоджується з позицією відповідача щодо відсутності підстав для представництва інтересів держави в особі КНП «Біляївська багатопрофільна лікарня» Біляївської міської ради, адже інтереси держави полягають не тільки у захисті прав державних органів влади чи тих, які належать до їхньої компетенції, а також у захисті прав та свобод, інтересів місцевого значення, які не мають загальнодержавного характеру, але направлені на виконання функцій держави на конкретній території та реалізуються у визначеному законом порядку в спосіб, який належить до їх відання.

Відповідно до ст.142 Конституції України, ст.60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров`я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

За приписами ст.10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Згідно ч.1 ст.17 зазначеного Закону відносини органів місцевого самоврядування з підприємствами, установами та організаціями, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, будуються на засадах їх підпорядкованості, підзвітності та підконтрольності органам місцевого самоврядування.

Керівник Біляївської окружної прокуратури зазначає, що Біляївська міська рада виступає як суб`єкт владних повноважень, який приймає участь у формуванні бюджету та забезпечує його виконання, а також зобов`язана забезпечити раціональне та максимально ефективне використання бюджетних коштів, приймає рішення про використання виділених коштів, контролює належне і своєчасне відшкодування шкоди, заподіяної державі.

КНП «Біляївська багатопрофільна лікарня» Біляївської міської ради згідно Статуту є некомерційним підприємством, створеним на базі майна комунальної власності Біляївської міської територіальної громади, управління яким здійснює Біляївська міська рада, яка є також засновником та власником підприємства. Підприємство здійснює некомерційну господарську діяльність, організовує свою діяльність відповідно до фінансового плану, затвердженого засновником.

Згідно з річним планом закупівлі UA-2020-01-06-000116-с джерелом фінансування закупівлі «ДК021-2015: 09120000-6- Газове паливо» є кошти місцевого бюджету.

Таким чином, керівник прокуратури вважає, що виходячи з положень ч.3 ст.16, п.п.2 п.ач.1 ст.27 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», саме на Біляївську міську раду покладаються функції контролю за ефективністю використання фінансових ресурсів місцевого бюджету, в тому числі при проведенні публічних закупівель, а тому остання в даному випадку є органом уповноваженим на виконання функцій захисту інтересів держави (місцевого самоврядування) в розмінні Закону України «Про прокуратуру».

10 січня 2023р. до суду від ТОВ «ЮГ-ГАЗ» надійшло клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, адже, відповідач вважає справу такою, що не є малозначною, виходячи з обсягу та характеру доказів, які слід дослідити в ході розгляду справи, категорії та складності справи.

Ухвалою суду від 09.02.2023р. відкладено судове засідання на 23.02.2023р. Ухвалою суду від 23.02.2023р. відкладено судове засідання на 14.03.2023р. Ухвалою суду від 14.03.2023р. відкладено розгляд справи на 21.03.2023р.

Представник прокуратури підтримує позовні вимоги та просить суд задовольнити позов у повному з підстав, викладених у позовній заяві, відповіді на відзив, що надійшла до суду 12.01.2023р.

Позивач - Південний офіс Держаудитслужби, свою позицію у справі виклав у поясненнях, що надійшли до суду 14.03.2023р. Представник позивача у судовому засіданні позов керівника Біляївської окружної прокуратури підтримав, вважає його обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Позивач - Біляївська міська рада Одеського району Одеської області, будь-яких міркувань щодо позову до суду не надав, явку свого представника у судові засідання не забезпечив.

Позивач - КНП «Біляївська багатопрофільна лікарня» Біляївської міської ради будь-яких міркувань щодо позову до суду не надав, явку свого представника у судові засідання не забезпечив.

Відповідач - ТОВ «ЮГ-ГАЗ», проти позову заперечує з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, що надійшов до суду 02.01.2023р., запереченнях, що надійшли до суду 23.01.2023р.

Розглянув клопотання ТОВ «ЮГ-ГАЗ» про залишення позовної заяви керівника Біляївської окружної прокуратури без розгляду на підставі п.2 ч.1 ст.226 ГПК України, суд дійшов висновку про відмову у його задоволенні, виходячи з наступного.

За приписами ст. 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Частиною 4 ст. 53 ГПК України встановлено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Поняття «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 №3-рп/99).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з частковою державною власністю у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й у діяльності приватних підприємств, товариств.

Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та ін.) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності України, гарантування її державної, економічної безпеки, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання.

Верховний Суд неодноразово зазначав (зокрема у постанові від 25.04.2018р. у справі № 806/1000/17, від 20.09.2018р. у справі № 924/1237/17 та від 06.02.2019р. у справі № 927/246/18), що надмірна формалізація «інтересів держави» може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.

Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Згідно пункту 1 резолютивної частини вищезазначеного рішення Конституційного суду України, прокурори та їх заступники подають позовні заяви саме в інтересах держави, а не в інтересах підприємств, установ, організацій незалежно від їх підпорядкування і форм власності. Прокурор або його заступник самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення інтересів держави чи в чому існує загроза інтересам держави.

Як вбачається з п.2 резолютивної частини вищезазначеного рішення Конституційного суду України, під поняттям «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах» потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Слід зазначити, що у судовому процесі держава бере участь як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах. Тобто під час розгляду справи у суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач і визначив стороною у справі певний орган (така позиція висловлена у постановах Верховного Суду від 20.08.2020р, у справі №913/152/19, від 26.06.2019р. у справі №587/430/16-ц, від 27.02.2019р. у справі №761/3884/18).

Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26.05.2020р. у справі № 912/2385/18 зроблено висновок про застосування ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру».

Зокрема зазначено, що відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Частиною 4 ст. 13 Конституції України визначено, що держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб`єкти права власності рівні перед законом.

У зв`язку з цим, уповноважені державні та інші органи зобов`язані вживати (реалізувати) комплекс організаційно-правових та інших заходів, спрямованих на створення умов для такого захисту прав.

Інтереси держави полягають не тільки у захисті прав державних органів влади чи тих, які відносяться до їх компетенції, а також у захисті прав та свобод місцевого самоврядування, яке не носить загальнодержавного характеру, але направлене на виконання функцій держави на конкретній території та реалізується у визначеному законом порядку та способі, який відноситься до їх відання. Органи місцевого самоврядування є рівними за статусом носіями державної влади, як і державні органи (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25.04.2018р. у справі № 806/1000/17, від 08.02.2019р. у справі № 915/20/18).

Крім цього, Верховний Суд у постанові від 13.03.2018р. у справі № 911/620/17 зазначав, що у правовідносинах, що стосуються прав та економічних інтересів територіальної громади інтереси держави та місцевого самоврядування, повністю збігаються.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про місцеве самоврядування» місцеве самоврядування в Україні здійснюється на принципах, серед інших, поєднання місцевих і державних інтересів; державної підтримки та гарантії місцевого самоврядування. Вказані принципи місцевого самоврядування означають, що в Україні збігаються державні і місцеві інтереси.

Правовідносини, пов`язані з використанням бюджетних коштів, становлять суспільний інтерес, а незаконність (якщо така буде встановлена) договору, на підставі якого ці кошти витрачаються, такому суспільному інтересу не відповідає.

Вирішуючи питання про справедливу рівновагу між інтересами суспільства і конкретної фізичної чи юридичної особи, ЄСПЛ у своєму рішенні у справі «Трегубенко проти України» від 02.11.2004р. категорично ствердив, що «правильне застосування законодавства незаперечно становить «суспільний інтерес».

Так, відповідно до ч. 1, абз. 1 ч. 3 та абз. 1 ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому ч. 4 цієї статті. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Аналіз наведених законодавчих приписів дає підстави для висновку, що прокурор має право звернутися до господарського суду з позовом в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, або в інтересах держави з позовом, в якому зазначено про відсутність органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, або з позовом в інтересах держави, зазначивши про відсутність у відповідного органу повноважень щодо звернення до господарського суду. При цьому у будь-якому разі наявність підстав для представництва інтересів держави має бути обґрунтована прокурором у позовній заяві відповідно до приписів наведених норм.

Крім цього, згідно п. 43 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020р. у справі №912/2385/18 прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Керівник Біляївської окружної прокуратури 20.10.2022р. направив до Південного офісу Держаудитслужби, як міжрегіонального територіального органу Держаудитслужби, який є органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, зокрема, при здійсненні державних закупівель, лист, у якому повідомив про виявлені порушення законодавства про публічні закупівлі та з метою реагування на ці порушення, але, згідно інформації Південного офісу Держаудитслужби від 28.10.2022р. підстави для проведення моніторингу процедури закупівлі відсутні у зв`язку із виконанням договору, а викладені у листі прокуратури факти в межах повноважень будуть враховані Південним офісом Держаудитслужби під час планування заходів державного фінансового контролю.

Листом від 21.09.2022р. за №56-2883 ВИХ-22 керівник Біляївської окружної прокуратури повідомив Біляївську міську раду про виявлені порушення законодавства про публічні закупівлі та з метою реагування на ці порушення, але, згідно відповіді за №11-18/883 від 23.09.2022р. Біляївська міська рада повідомила, що лист прокуратури буде доведено до відома керівників комунальних підприємств.

Листом від 12.09.2022р. за №56-2764ВИХ-22 керівник Біляївської окружної прокуратури повідомив КНП «Біляївська багатопрофільна лікарня» Біляївської міської ради про виявлені порушення законодавства про публічні закупівлі та з метою реагування на ці порушення, але, згідно відповіді від 19.09.2022р. за №810 підприємство повідомило про те, що не має змоги усунути вказані порушення у зв`язку із закінченням строку та виконанням договору.

Отже, на підставі абз. 3 ч.4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурором повідомлено про намір здійснення представництва в суді інтересів держави в особі в особі Південного офісу Держаудитслужби, Біляївської міської ради Одеського району Одеської області, КНП «Біляївська багатопрофільна лікарня» Біляївської міської ради до ТОВ «ЮГ-ГАЗ», а також зазначено, у чому, на його думку, полягає порушення державних інтересів.

Враховуючи викладене вище, суд вважає, що прокурором дотримано встановлений ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» порядок щодо звернення до органів, уповноважених на захист майнових інтересів держави, з повідомленням про виявлені порушення вимог законодавства при використанні бюджетних коштів в сфері здійснення публічних закупівель.

При цьому, при поданні цього позову прокурор не замінює позивача та не є його альтернативою, а виконує субсидіарну роль, щоб інтереси держави, які в цьому випадку збігаються із публічним інтересом, не були незахищені. Участь прокурора в цій справі, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, є виправданою, не порушує справедливого балансу та зумовлена не тільки захистом державного, але й публічного інтересу, який полягає у захисті прав великої кількості громадян.

Аналогічну позицію викладено Верховним Судом у постанові від 15.06.2022р. у справі №924/674/21.

Інтереси держави Україна та інтереси певної територіальної громади є частинами одного цілого - «інтересів держави», про які зазначено в ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру».

Інтереси держави Україна та інтереси певної територіальної громади можуть збігатися повністю, частково, або навіть взагалі не пересікатися.

Представництво інтересів держави в суді є конституційною функцією органів прокуратури, а подача позову - єдиним можливим заходом реагування, направленим на реальне поновлення порушених прав та інтересів держави.

Підсумовуючи вищесказане, у керівника Біляївської окружної прокуратури є достатні, належні та обґрунтовані підставі здійснювати представництво інтересів держави в суді уповноважених органів, а саме: Біляївської міської ради та КНП «Біляївська багатопрофільна лікарня» Біляївської міської ради.

Слід також зауважити, що відповідно до позиції Верховного Суду, викладеної у постановах від 25.02.2021р. у справі №912/9/20, від 19.08.2020р. у справі №923/449/18, від 18.06.2021р. у справі №927/491/19, закон не зобов`язує прокурора подавати позов в особі усіх органів, які можуть здійснювати захист інтересів держави у спірних відносинах і звертатися з позовом до суду. Належним буде звернення в особі хоча б одного з них.

За наслідками розгляду клопотання ТОВ «ЮГ-ГАЗ» про розгляд справи за правилами загального позовного провадження суд дійшов висновку про відмову у його задоволенні виходячи з ціни позову та положень ст.247 ГПК України, адже, не вважає справу складною.

Суд вважає за необхідне зауважити, що ч. 4 ст.11 ГПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Закон України Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Згідно пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово у своїх рішеннях указував на необхідність дотримання судами держав - учасниць Конвенції принципу розгляду справи судами впродовж розумного строку. Практика ЄСПЛ із цього питання є різноманітною й залежною від багатьох критеріїв, серед яких складність прави, поведінка заявника, судових та інших державних органів, важливість предмета розгляду та ступінь ризику терміну розгляду для заявника тощо (пункт 124 рішення у справі «Kudla v. Poland» заява № 30210/96, пункт 30 рішення у справі «Vernillo v. France» заява №11889/85, пункт 45 рішення у справі «Frydlender v. France» заява №30979/96, пункт 43 рішення у справі «Wierciszewska v. Poland» заява №41431/98, пункт 23 рішення в справі «Capuano v. Italy» заява №9381/81 та ін.).

Зокрема, у пункті 45 рішення у справі Frydlender v. France (заява № 30979/96) ЄСПЛ зробив висновок, згідно з яким «Договірні держави повинні організувати свої правові системи таким чином, щоб їх суди могли гарантувати кожному право на остаточне рішення протягом розумного строку при визначенні його цивільних прав та обов`язків.

У ГПК України своєчасність розгляду справи означає дотримання встановлених процесуальним законом строків або дотримання «розумного строку», під яким розуміється встановлений судом строк, який передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

Таким чином, у процесуальному законодавстві поняття «розумний строк» та «своєчасний розгляд» застосовуються у тотожному значенні, зокрема, у розумінні найкоротшого із строків, протягом якого можливо розглянути справу, повно та всебічно дослідити подані сторонами докази, прийняти законне та обґрунтоване рішення. Поняття «розумний строк» вживається не лише у відношенні до дій, що здійснюються судом (розгляд справи, врегулювання спору за участю судді), але й також для учасників справи.

При цьому, вимогу стосовно розумності строку розгляду справи не можна ототожнити з вимогою швидкості розгляду справи, адже поспішний розгляд справи призведе до його поверховості, що не відповідатиме меті запровадження поняття «розумний строк».

Враховуючи введення в Україні із 05 години 30 хвилин 24.02.2022р. воєнного стану у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, продовження строку його дії, суд вважає, що у даному випадку справу було розглянуто у розумні строки.

Керівник Біляївської окружної прокуратури зазначає, що 17.02.2020р. КНП «Біляївська багатопрофільна лікарня» Біляївської міської ради оголошено відкриті торги (ідентифікатор закупівлі: UA-2020-01-06-000116-с) на предмет закупівлі: «Природний газ» (ДК 021:2015:09120000-6: Газове паливо). Інформацію та матеріали процедури закупівлі оприлюднено на веб-порталі електронної системи публічних закупівель Prozorro за посиланням : https ://prozorro.gov.ua/tender/UA-2020-01-06-000116-c.

Відповідно до протоколу розкриття тендерних пропозицій від 31.01.2020р. переможцем торгів визнано ТОВ «ЮГ-ГАЗ» з найбільш економічно вигідною пропозицією в сумі 1 207 662 грн 24 коп. (з ПДВ)., яка відповідає кваліфікаційним критеріям тендерної документації та відсутні підстави для відмови згідно ст.17 Закону України «Про публічні закупівлі».

За результатами публічних торгів 17.02.2020р. між КНП «Біляївська багатопрофільна лікарня» Біляївської міської ради (Споживач) та ТОВ «ЮГ-ГАЗ» (Постачальник) укладено Договір №1702-1 на постачання природного газу для споживачів, що не є побутовими (для бюджетних установ та організацій), відповідно до п.1.1 якого Постачальник зобов`язується передати у власність Споживачу у 2020 році природний газ, код ДК 021:2015:09120000-6: Газове паливо, а Споживач зобов`язується прийняти та оплатити вартість газу у розмірах, строки та порядку, що визначені Договором. Річний плановий обсяг постачання газу - 296 000 куб.м в 2020 році. Планові обсяги постачання газу по місяцях: 55 000 куб.м у січні 2020р., 50 000 куб.в у лютому 2020р., 45 000 куб.м у березні 2020р., 22 000 куб.м у квітні 2020р., 400 куб.м у травні 2020р., 400 куб.м у червні 2020р., 400 куб.м у липні 2020р. 400 куб.м у серпні 2020р., 400 куб.м у вересні 2020р., 22 000 куб.м у жовтні 2020р., 45 000 куб.м у листопаді 2020р., 55 000 куб.м у грудні 2020р.

За умовами п.3.3 Договору ціна газу становить 4 079 грн 94 кп. за 1000 куб.м, з урахуванням ПДВ та витрат на транспортування газу.

Загальна сума Договору складається із місячних сум вартості газу, поставленого Споживачеві за даним Договором і не перевищує 1 207 662 грн 24 коп., у т.ч. ПДВ -20%.

У подальшому, як зазначає прокурор, сторонами було укладено ряд додаткових угод (№3 від 28.10.2020р., №4 від 16.11.2020р., №9 від 29.01.2021р.), якими збільшено первісну ціну товару в Договорі, а також зменшено обсяг постачання.

Прокурор вважає, що вказані додаткові угоди суперечать вимогам Закону України «Про публічні закупівлі» (в редакції Закону від 08.02.2020р.), а тому є нікчемними.

Так, прокурор зазначає, що правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави і територіальної громади визначено Законом України «Про публічні закупівлі».

Відповідно до ч.1 ст.36 зазначеного Закону (у редакції, що набрала чинності 08.02.2020р.) договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Згідно ч.4 цієї статті Закону умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції за результатами аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі або ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури. Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків: 1) зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника; 2) зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі; 3) покращення якості предмета закупівлі за умови, що таке покращення не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі; 4) продовження строку дії договору та виконання зобов`язань щодо передання товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі; 5) узгодженої зміни ціни в бік зменшення (без зміни кількості (обсягу) та якості товарів, робіт і послуг); 6) зміни ціни у зв`язку із зміною ставок податків і зборів пропорційно до змін таких ставок;7) зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, регульованих цін (тарифів) і нормативів, які застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни; 8) зміни умов у зв`язку із застосуванням положень частини п`ятої цієї статті.

Прокурор зазначає, що метою регулювання, передбаченого ст.36 Закону України «Про публічні закупівлі», а саме закріплення можливості сторін змінити умови укладеного договору шляхом збільшення ціни за одиницю товару до 10% є запобігання ситуаціям, коли внаслідок істотної зміни обставин укладений договір стає вочевидь невигідним для постачальника.

Прокурор дійшов висновку, що додаткові угоди №3,№4,№9 до Договору №1702-1 від 17.02.2020р. укладені з порушенням Закону України «Про публічні закупівлі», спрямовані на збільшення ціни за одинцю товару, та є нікчемними, адже згідно п.1 ч.1 ст.37 зазначеного Закону договір про закупівлю є нікчемним у разі його укладення з порушенням вимог ч.4 ст. 36 цього Закону.

За приписами ч.1 ст.236 Цивільного кодексу України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Прокурор зазначає, що ТОВ «ЮГ-ГАЗ» не було надано належного обґрунтування та документального підтвердження факту підвищення (коливання) ціни на природний газ за період дії Договору №1702-1 від 17.02.2020р., у зв`язку із чим вважає, що ТОВ «ЮГ-ГАЗ» з метою одержання перемоги у відкритих торгах було штучно занижено вартість за одиницю природного газу, яку після укладення Договору було безпідставно збільшено шляхом підписання додаткових угод, що призвело до повного нівелювання результатів відкритих торгів.

Також прокурор зазначив, що КНП «Біляївська багатопрофільна лікарня» Біляївської міської ради згідно актів прийняття-передачі природного газу було отримано: у березні 2020р. - 22 485 куб.м природного газу на суму 91 737 грн 45 коп. (акт №4 від 16.04.2020р.), у квітні 2020р. 8 699 куб.м природного газу на суму 35 491 грн 40 коп. (акт №4 від 30.04.2020р.), у травні 2020р. 492 куб.м природного газу на суму 2 007 грн 33 коп. (акт №5 від 31.05.2020р.), у червні 2020р. 437 куб.м природного газу на суму 1 782 грн 93 коп. (акт від 30.06.2020р.), у липні 2020р. 379 куб.м природного газу на суму 1 546 грн 30 коп. (акт №8 від 12.08.2020р.), у серпні 2020р. 348 куб.м природного газу на суму 1 419 грн 82 коп. (акт №9 від 24.09.2020р.), у вересні 2020р. 800 куб.м природного газу на суму 3 263 грн 95 коп. (акт №9 від 12.10.2020р.), у жовтні 2020р. 3745 куб.м природного газу на суму 16 807 грн 11 коп. (акт від 31.10.2020р.), у листопаді 2020р. 35 608 куб.м природного газу на суму 175783 грн 16 коп. (акт №11 від 10.12.2020р.), у грудні 2020р. 52 059 куб.м на суму 256 995 грн 50 коп. (акт від 31.12.2020р.), у січні 2021р. 35 370 куб.м на суму 192 067 грн 59 коп. (акт від 31.01.2021р.), у лютому 2021р. 9 108 куб.м природного газу на суму 49 458 грн 63 коп. (акт від 28.02.2021р.). Вартість отриманого природного газу у обсязі 169 530 куб.м у сумі 828 361 грн 17 коп. було оплачено Споживачем у повному обсязі.

При цьому, прокурор вважає, що кошти у розмірі 136 688 грн 94 коп. КНП «Біляївська багатопрофільна лікарня» Біляївської міської ради було сплачено безпідставно, адже якщо враховувати ціну за одиницю товару, визначену умовами Договору №1702-1 від 17.02.2020р., без урахування додаткових угод №№3,4,9, Споживач за 169 530 куб.м природного газу мав би сплатити 691 672 грн 23 коп.

У якості підстав стягнення прокурор посилається на положення ст.216 Цивільного кодексу України та ч.2 208 господарського кодексу України, відповідно до яких у разі визнання недійсним правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні в натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає в користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі,- відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Крім того, прокурор зазначив, що згідно ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України до договору постачання застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У ст.669 Цивільного кодексу України передбачено, що кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні.

Відповідно до ч.1 ст.670 Цивільного кодексу України якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Таким чином, прокурор вважає, що наявні підстави для стягнення з ТОВ «ЮГ-ГАЗ» зайве сплачених КНП «Біляївська багатопрофільна лікарня» Біляївської міської ради грошових коштів у розмірі 136 688 грн 94 коп.

Позивач- Південний офіс Держаудитслужби, у своїх поясненнях зазначив, що підстави проведення заходів державного фінансового контролю визначені законодавством.

Оскільки заходи державного фінансового контролю у КНП «Біляївська багатопрофільна лікарня» Біляївської міської ради не проводились, отже, питання укладення договору « 1702-1 про постачання природного газу для споживачів, що не є побутовими від 17.02.20220р. та додаткових угод до нього не перевірялись. Підставою для звернення до суду з даним позовом не є результати державного фінансового контролю, а відтак у Південного офісу Держаудитслужби відсутні пояснення по суті спору.

Позивачі - Біляївська міська рада та КНП «Біляївська багатопрофільна лікарня» Біляївської міської ради своєї позиції щодо позову до суду не надали.

Відповідач - ТОВ «ЮГ-ГАЗ», проти позову заперечує, посилаючись на те, що згідно п.3.1 Договору №1702-1 розрахунки за поставлений Споживачеві газ здійснюються за цінами, що вільно встановлюються між Постачальником та Споживачем.

У п.3.4 Договору сторони визначили, що ціна, зазначена в п.3.2 Договору, може змінюватися протягом дії Договору. Зміна ціни узгоджується шляхом підписання додаткової угоди до цього Договору.

Згідно п.3.5 Договору сторони домовились, що ціна газу, розрахована відповідно до п.3.2 та п.3.3. цього Договору застосовується сторонами при складанні актів приймання-передачі газу та розрахунках за цим Договором.

Відповідач зазначає, що відповідно до ч.4 ст.36 Закону України «Про публічні закупівлі» (в редакції станом на дату укладання Договору) істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків: зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі.

Аналізуючи положення Закону України «Про публічні закупівлі» та позицію Міністерства економічного розвитку, торгівлі та сільського господарства, наведену у листах від 27.10.2016р. №3302-06/34307-06 від 11.12.2018р. №3304-04/54265-06, відповідач дійшов висновку, що для товару «природний газ» не обмежено кількість змін ціни та їх періодичність, не регламентовано періодичність зміни ціни у розрахунковому періоді, відсутній перелік органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій чи будь-яких вимог до суб`єкта, який уповноважений надати підтвердження ринкового коливання ціни товару на ринку, відсутні вимоги до документу, його форми, змісту, яким повинно бути підтверджено ринкове коливання ціни.

Відповідач зазначає, що розроблений та опублікований у складі тендерної документації договір постачання природного газу, який надалі був укладений з ТОВ «ЮГ-ГАЗ», як і Закону України «Про публічні закупівлі» в редакції станом на дату подання тендерної пропозиції та укладення договору, не містить будь-яких застережень та обмежень щодо періодичності перегляду ціни за одинцю товару, та, відповідно, періодичності укладання відповідних додаткових угод, за умови відповідного документального підтвердження коливання ціни на природний газ на ринку.

Посилаючись на позицію Верховного Суду, викладену у постановах від 02.12.2020р. у справі №913/368/19, від 23.01.2020р.у справі 907/788/18, від 12.09.2020р. у справі №915/1868/18, відповідач зазначає, що виходячи зі змісту ч.1 ст.653 Цивільного кодексу України, у разі зміни договору зобов`язання сторін змінюються відповідно до змінених умов. Таким чином, у залежності від коливання ціни товару на ринку сторони протягом дії договору про закупівлю можуть вносити зміни декілька разів в частині ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків кожного разу з урахуванням попередніх змін, внесених до нього, сукупність яких може перевищувати 10 відсотків від ціни за одиницю товару, визначеної сторонами на момент укладання договору про закупівлю та за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної у договорі, і виконати свої зобов`язання відповідно до такого договору з урахуванням зазначених змін. Ураховуючи викладене, при кожному внесенні змін до договору про закупівлю у вищезазначеному випадку шляхом укладання додаткової угоди до договору, сторони договору зобов`язані належним чином виконувати умови такого договору з урахуванням змінених його умов кожного разу. Водночас внесення таких змін до договору про закупівлю повинно бути обґрунтованим та документально підтвердженим.

Крім того, відповідач зауважив, що довідки та експертні висновки Торгово-промислової палати України можуть використовуватися для підтвердження коливання ціни товару на ринку, адже, законодавством у сфері публічних закупівель конкретну особу, наділену повноваженнями надавати інформацію на підтвердження коливання ціни товару на ринку, не визначено. Таким чином, виходячи з норм чинного законодавства, до суб`єктів надання такої інформації можна віднести, зокрема, Державну службу статистики України, на яку постановою Кабінету Міністрів України №442 від 10.09.2014р. «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» покладено функцію з контролю за цінами в частині здійснення моніторингу динаміки цін (тарифів) на споживчому ринку; державне підприємство «Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків», яке на замовлення суб`єкта господарювання виконує цінові/товарні експертизи, зокрема, щодо відповідності ціни договору наявній кон`юнктурі певного ринку товарів; Торгово-промислову палату України, яка у межах власних повноважень надає послуги щодо цінової інформації.

При цьому, у документі, який видає компетентна організація, має бути зазначена чинна ринкова ціна на товар і її порівняння з ринковою ціною станом на дату, з якої почалися змінюватися ціни на ринку, як у бік збільшення, так і у бік зменшення (тобто наявності коливання). Необхідність зазначення такої інформації зумовлюється також тим, що у випадку коливання цін, зміни до договору про закупівлю вносяться з урахуванням показників коливання цін, що стали підставою для здійснення попередніх змін до договору. Кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження. Документ про зміну ціни повинен містити належне підтвердження, викладених в ньому даних, проведених досліджень коливання ринку, джерел інформації тощо.

ТОВ «ЮГ-ГАЗ» зазначає, що з урахуванням того, що доля природного газу, що реалізується на даному майданчику складає 6% від загального обсягу природного газу, не кожного дня відбуваються торги, тому середньозважена ціна природного газу, опублікована на сайті ТОВ «Українська енергетична біржа» не є та не може бути об`єктивним джерелом визначення ціни природного газу на ринку та підставою для визнання нікчемними укладених сторонами додаткових угод №№3,4 та 9 до Договору №1702-1.

Збільшення ціни на природний газ декілька разів протягом строку дії Договору є наслідком особливостей природного газу як товару. Гнучкість ціни природного газу зумовлена її значною чутливістю до змін попиту та пропозиції на ринку, інших зовнішніх факторів.

З урахуванням зазначеного, відповідач вважає, що підвищення ціни на природний газ внаслідок коливання ціни на ринку без прив`язки до кількості підвищень - необхідний захід, що спричинений ринковим саморегулюванням. Своєчасне реагування на зміну ціни природного газу на ринку - підвищення ціни на природний газ для споживачів, допускають у своїй діяльності всі його учасники - постачальники природного газу у взаємовідносинах як із комерційними споживачами, що є замовниками у розумінні Закону. Така практика відповідає ліцензійним умовам постачання природного газу, дотримання яких регулярно перевіряється ліцензіаром - НКРЕКП.

Також відповідач зазначає, що він постачав природний газ КНП «Біляївська багатопрофільна лікарня» Біляївської міської ради у період з лютого 2020р. по січень 2021р. в обсягах, що були необхідні Споживачу. Постачання природного газу підтверджується актами прийому-передачі. Зменшення обсягу закупівлі внаслідок перегляду ціни не вплинуло на рівень забезпечення природним газом Споживача, протягом строку дії Договору Споживач отримував природний газ постійно, постачання не припинялося у тому числі через нестачу обсягів закупівлі, що свідчить про споживання газу в об`ємах, необхідних Споживачу.

Крім того, відповідач зауважив, що жодним нормативним актом, у тому числі чинною редакцією Закону України «Про публічні закупівлі» на момент існування договірних відносин між ТОВ «ЮГ-ГАЗ» та КНП «Біляївська багатопрофільна лікарня» Біляївської міської ради не передбачено необхідності існування від`ємної різниці між ціною природного газу за договором про закупівлю та ціною тендерної пропозиції інших учасників на момент визначення переможця торгів, як запоруки та доказу раціонального використання бюджетних коштів та відсутності втрат держави, адже строк дії тендерної пропозиції для учасника, з яким укладений договір за результатами проведення процедури закупівлі завершується в момент укладання договору.

За таких обставин, відповідач вважає, що твердження прокурора про обов`язок Постачальника постачати природний газ за ціною тендерної пропозиції протягом строку її дії є безпідставним.

Розглянув матеріали справи, судом встановлено, що за результатами публічних торгів 17.02.2020р. між КНП «Біляївська багатопрофільна лікарня» Біляївської міської ради (Споживач) та ТОВ «ЮГ-ГАЗ» (Постачальник) укладено Договір №1702-1 на постачання природного газу для споживачів, що не є побутовими (для бюджетних установ та організацій), відповідно до п.1.1 якого Постачальник зобов`язується передати у власність Споживачу у 2020 році природний газ, код ДК 021:2015:09120000-6: Газове паливо, а Споживач зобов`язується прийняти та оплатити вартість газу у розмірах, строки та порядку, що визначені Договором. Річний плановий обсяг постачання газу - 296 000 куб.м в 2020 році. Планові обсяги постачання газу по місяцях: 55 000 куб.м у січні 2020р., 50 000 куб.м в у лютому 2020р., 45 000 куб.м у березні 2020р., 22 000 куб.м у квітні 2020р., 400 куб.м у травні 2020р., 400 куб.м у червні 2020р., 400 куб.м у липні 2020р. 400 куб.м у серпні 2020р., 400 куб.м у вересні 2020р., 22 000 куб.м у жовтні 2020р., 45 000 куб.м у листопаді 2020р., 55 000 куб.м у грудні 2020р.

Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру.

Частиною 1 ст. 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Статтею 655 Цивільного кодексу України врегульовано, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. ч. 1-3 ст. 12 Закону України «Про ринок природного газу» постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із встановленими стандартами та нормативно-правовими актами. Постачання природного газу здійснюється за цінами, що вільно встановлюються між постачальником та споживачем, крім випадків, передбачених цим Законом. Права та обов`язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, Цивільним і Господарським кодексами України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу.

За п. 2 ч. 2 ст. 13 Закону України «Про ринок природного газу» споживач зобов`язаний, зокрема, забезпечувати своєчасну та повну оплату вартості природного газу згідно з умовами договорів.

Отже, між сторонами у справі виникли правовідносини на підставі договору, що за своєю правовою природою є договором енергопостачання.

За умовами п.3.3 Договору ціна газу становить 4 079 грн 94 коп. за 1000 куб.м, з урахуванням ПДВ та витрат на транспортування газу.

Загальна сума Договору складається із місячних сум вартості газу, поставленого Споживачеві за даним Договором і не перевищує 1 207 662 грн 24 коп., у т.ч. ПДВ -20%.

Додатковою угодою №1 від 27.02.2020р. сторони виклали у новій редакції, зокрема, п.3.3. Договору та домовилися, що ціна газу становить 3 399 грн 95 коп. за 1000 куб.м, крім того ПДВ 679 грн 99 коп., всього з ПДВ 4 079 грн 94 коп. з урахуванням послуг на транспортування природного газу для внутрішніх точок входу і точок виходу в/з газотранспортну/ої систему (замовлена (договірна) потужність). Відповідно до нової редакції п.12.1 Договору зобов`язання сторін по даному Договору виникають протягом строку дії Договору, який починається з 01.03.2020р. і закінчується 31.12.2020р. або ж до повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань.

Додатковою угодою №2 від 26.05.2020р. викладено у новій редакції п.11.8.1 та п.14 Договору.

Додатковою угодою №3 від 28.10.2020р., яка набирає чинності з дня її підписання та розповсюджує свою дію на відносини сторін, що виникли з 01.10.2020р. і діє протягом дії Договору, викладено у новій редакції п.1.2, п.3.3 Договору та, зокрема, змінено ціну газу з 4 079 грн 94 коп., з ПДВ на 1000 куб.м на 4 487 грн 88 коп. з ПДВ за 1000 куб.м (з урахуванням витрат на транспортування газу).

Додатковою угодою №4 від 16.11.2020р., яка набирає чинності з дня її підписання та розповсюджує свою дію на відносини сторін, що виникли з 01.11.2020р. і діє протягом дії Договору, викладено у новій редакції п.1.2, п.3.3 Договору та, зокрема, змінено ціну газу з 4 487 грн 94 коп., з ПДВ на 1000 куб.м на 4 936 грн 62 коп. з ПДВ за 1000 куб.м (з урахуванням витрат на транспортування газу).

Додатковою угодою №5 від 16.11.2020р., на підставі п.1 ч.5 ст.41 Закону України «Про публічні закупівлі» та у зв`язку із зменшенням бюджетних видатків, сторони дійшли згоди зменшити суму Договору на 500 000 грн, та викласти у новій редакції п.1.2, п.3.7 Договору, зокрема, зменшено обсяги постачання газу та зменшено загальну суму Договору до 707 662 грн 24 коп. (з ПДВ)

Додатковою угодою №6 від 17.12. 2020р., керуючись ч.6 ст.41 Закону України «Про публічні закупівлі», продовжено строк дії Договору до 28.02.2021р., достатній для проведення процедури закупівлі в 2021 році в обсязі, що не перевищує 20% суми, визначеної у Договорі.

Додатковою угодою №7 від 17.12.2020р., на підставі п.1 ч.5 ст.41 Закону України «Про публічні закупівлі», сторони дійшли згоди зменшити суму Договору на 120 827 грн 29 коп. та викласти у новій редакції п.1.2, п.3.7 Договору, зокрема, зменшено обсяги постачання газу та зменшено загальну суму Договору до 586 834 грн 95 коп. (з ПДВ).

Додатковою угодою №8 від 14.01.2021р., яка набирає чинності з дня її підписання та розповсюджує свою дію на відносини сторін, що виникли з 01.01.2021р. і діє до 28.01.2021р., відповідно до ч.5 ст.36 Закону України «Про публічні закупівлі» сторони дійшли згоди про збільшення обсягів закупівлі, що не перевищує 20% суми, визначеної у Договорі, у зв`язку із чим викладено у новій редакції п.п.1.2, 3.7 Договору, зокрема, визначено що плановий обсяг постачання природного газу на січень 2021р. становить 48,92619 тис.куб.м., загальна сума Договору на період, вказаний у п.12.1.1. Договору становить 241 530 грн (з ПДВ).

Додатковою угодою №9 від 19.01.2021р., яка набирає чинності з дня її підписання та розповсюджує свою дію на відносини сторін, що виникли з 01.01.2021р. і діє до спливу строку дії Договору, викладено у новій редакції п.1.2, п.33 Договору, зокрема, встановлено, що плановий обсяг постачання на січень 2021р. складає 44,47870 тис. куб.м, ціна газу становить 5 430 грн 24 коп. (з ПДВ).

Додатковою угодою №10 від 22.02.2021р. внесено зміни до Преамбули та п.14 Договору у зв`язку із зміною найменування Споживача.

Прокурор у справі вважає, що додаткові угоди №№3,4 та 9 до Договору №1702-1 є нікчемними.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, встановлені у ст.203 Цивільного кодексу України, відповідно до якої зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх і непрацездатних дітей.

Вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. Тобто, для того щоб визнати той чи інший правочин недійсним, позивач по справі має довести, що такий правочин, саме в момент його укладання, зокрема, суперечив Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до ч.1 ст.37 Закону України «Про публічні закупівлі» (в редакції станом на дату укладення Договору №1702-1) договір про закупівлю є нікчемним у разі його укладення з порушенням вимог ч.4 ст. 36 цього Закону.

Згідно до п.п. 1, 2 ч. 4 ст. 36 Закону України «Про публічні закупівлі» умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції за результатами аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі або ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури. Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема, зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника; зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі.

Разом з тим, 19.04.2020р., до укладення сторонами у справі додаткових угод до Договору №1702-1, вступила в дію нова редакція Закону України «Про публічні закупівлі» в якій, зокрема, передбачені такі випадки нікчемності договору.

Так, вимогами ст. 43 Закону України «Про публічні закупівлі» передбачено випадки нікчемності договору про закупівлю, а саме договір про закупівлю є нікчемним у разі: 1) якщо замовник уклав договір про закупівлю до/без проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі згідно з вимогами цього Закону; 2) укладення договору з порушенням вимог ч 4 ст.41 цього Закону; 3) укладення договору в період оскарження процедури закупівлі відповідно до ст. 18 цього Закону; 4) укладення договору з порушенням строків, передбачених ч.ч. 5 і 6 ст.33 та ч.7 ст.40 цього Закону, крім випадків зупинення перебігу строків у зв`язку з розглядом скарги органом оскарження відповідно до ст. 18 цього Закону.

Частиною п`ятою ст.41 Закону України «Про публічні закупівлі» встановлено, що істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема, збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії (п. 2 ч.5 ст.41 Закону України «Про публічні закупівлі»).

Як вбачається з матеріалів справи, підставами для укладення додаткових угод №№3,4, 9, якими внесено зміни до істотних умов основного Договору, сторонами обрано саме п. 2 ч.5 ст.41 Закону України «Про публічні закупівлі».

Водночас, ст. 43 Закону України «Про публічні закупівлі», якою встановлено підстави нікчемності договору про закупівлю, не передбачено серед правових підстав нікчемності договору порушення сторонами вимог ч. 5 ст.41 Закону України «Про публічні закупівлі».

Вказане свідчить про те, що у новій редакції Закону України «Про публічні закупівлі», порушення ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» не є законодавчо встановленою підставою нікчемності правочину.

Таким чином, відсутні підстави вважати додаткові угоди №№3,4 та 9 до Договору №1702-1 такими, що є нікчемними в силу закону.

Отже, зазначені додаткові угодим є чинними і прокурором не заявлено вимог щодо визнання їх недійсними.

Положеннями ст. 5 Закону України «Про публічні закупівлі» визначено, що закупівлі здійснюються за такими принципами: добросовісна конкуренція серед учасників; максимальна економія та ефективність; відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель; недискримінація учасників; об`єктивна та неупереджена оцінка тендерних пропозицій; запобігання корупційним діям і зловживанням.

Статтею 41 Закону України «Про публічні закупівлі» (в редакції, чинній на час укладання додаткових угод) визначено, що договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 67, ч.4 ст.179 Господарського кодексу України, ст.ст. 6, 627, 628 Цивільного кодексу України сторони вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов`язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі, зокрема, вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

Судом встановлено, що станом на момент підписання договору про закупівлю сторонами погоджені всі істотні умови - предмет, ціна та строк виконання зобов`язань за договором відповідно до вимог ч.3 ст. 180 Господарського кодексу України та Закону України «Про публічні закупівлі».

Відповідно до ч.1 ст.651 Цивільного кодексу України зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Закон «Про публічні закупівлі» не містить виключень з цього правила.

Отже, зміна істотних умов договору про закупівлю (збільшення ціни за одиницю товару) є правомірною виключно за таких умов: відбувається за згодою сторін; порядок зміни умов договору має бути визначений самим договором (відповідно до проекту, який входив до тендерної документації); підстава збільшення - коливання ціни такого товару на ринку (обґрунтоване і документально підтверджене постачальником); ціна за одиницю товару може збільшуватися не більше ніж на 10%; загальна сума (ціна) договору не повинна збільшуватися.

З матеріалів справи вбачається, що ціна за 1000 куб. природного газу, що поставлявся відповідно до умов Договору №1702-1, дійсно збільшувалася декілька разів, але не більше ніж на 10%, що свідчить про дотримання сторонами положень законодавства.

При цьому, суд враховує, що метою регулювання, передбаченого ч.5 ст. 41 Закону «Про публічні закупівлі», а саме закріплення можливості сторін змінити умови укладеного договору шляхом збільшення ціни за одиницю товару до 10%, є запобігання ситуаціям, коли внаслідок істотної зміни обставин укладений договір стає вочевидь невигідним для постачальника.

Суд також звертає увагу, що жодним нормативним актом, у тому числі чинною редакцією Закону України «Про публічні закупівлі» на момент існування договірних відносин між ТОВ «ЮГ-ГАЗ» та КНП «Біляївська багатопрофільна лікарня» Біляївської міської ради не передбачено необхідності існування від`ємної різниці між ціною природного газу за договором про закупівлю та ціною тендерної пропозиції інших учасників на момент визначення переможця торгів, як запоруки та доказу раціонального використання бюджетних коштів та відсутності втрат держави, адже строк дії тендерної пропозиції для учасника, з яким укладений договір за результатами проведення процедури закупівлі завершується в момент укладання договору.

За таких обставин, твердження прокурора про обов`язок Постачальника постачати природний газ за ціною тендерної пропозиції протягом строку її дії є безпідставним.

За п. 2 ч. 2 ст. 13 Закону України «Про ринок природного газу» споживач зобов`язаний, зокрема, забезпечувати своєчасну та повну оплату вартості природного газу згідно з умовами договорів.

За приписами ч. 1 та п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Факт прийняття відповідачем природного газу від позивача є підставою виникнення у відповідача зобов`язання оплатити вартість поставленого газу відповідно до чинного законодавства та умов Договору.

У відповідності до ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Положеннями ст.526 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За матеріалами справи, сторони Договору №1702-1 виконали свої зобов`язання, а саме: Постачальник поставив Споживачу природний газ в обсягах, визначених Договором з урахуванням додаткових угод до нього, що підтверджується наявними у матеріалах справи актами, а Споживач сплатив обумовлену у Договорі з урахуванням додаткових угод до нього ціну за отриманий природний газ.

Виконання сторонами Договору у повному обсязі, без зауважень, вбачається з матеріалів справи та сторонами Договору не оспорюється.

У частині третьої ст. 2 ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у ст. 13 цього Кодексу.

Відповідно до ч.ч. 3-4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, це й принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018р. у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019р. у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019р. у справі № 902/761/18, від 04.12.2019р. у справі № 917/2101/17, від 01.07.2021р. у справі №916/1068/20). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020р. у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Реалізація принципу змагальності сторін в процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у ст. 129 Конституції України.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016р. у справі «Дж. К. та Інші проти Швеції» («J.K. AND OTHERS v. SWEDEN») ЄСПЛ наголошує, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом («beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».

Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи матеріали справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог керівника Біляївської окружної прокуратури щодо стягнення з ТОВ «ЮГ-ГАЗ» надміру сплачених коштів у розмірі 136 688 грн 94 коп.

На підставі вищенаведеного витрати по сплаті судового збору слід покласти на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам у відповідності до положень ст.129 ГПК України.

На підставі зазначеного, керуючись ст.ст. 123, 129, 232, 238, 240, 241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову керівника Біляївської окружної прокуратури звернувся в інтересах держави в особі Південного офісу Держаудитслужби, Біляївської міської ради Одеського району Одеської області, Комунального некомерційного підприємства «Біляївська багатопрофільна лікарня» Біляївської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮГ-ГАЗ» про стягнення надмірно сплачених коштів за Договором про постачання природного газу для споживачів, що не є побутовими №1702-1 від 17.02.2020р. у розмірі 136 688 грн 94 коп. - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня його проголошення (підписання).

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено 27 березня 2023р.

Суддя Н.В. Рога