Постанова

від 20.10.2023 по справі 916/3328/22

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2023 рокум. ОдесаСправа № 916/3328/22Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Принцевської Н.М.;

суддів: Діброви Г.І.; Ярош А.І.;

(Південно-західний апеляційний господарський суд, м.Одеса, проспект Шевченка, 29)

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Заступника керівника Одеської обласної прокуратури

на рішення Господарського суду Одеської області від 21.03.2023

по справі №916/3328/22

за позовом Керівника Біляївської окружної прокуратури Одеської області в інтересах держави в особі:

- Південного офісу Держаудитслужби;

- Біляївської міської ради Одеського району Одеської області;

- Комунального некомерційного підприємства "Біляївська багатопрофільна лікарня" Біляївської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮГ-ГАЗ"

про стягнення,

(суддя першої інстанції: Рога Н.В., дата та місце прийняття ухвали: 21.03.2023, Господарський суд Одеської області, м.Одеса, просп.Шевченка, 29)

ВСТАНОВИВ:

В грудні 2022 року Керівник Біляївської окружної прокуратури звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом в інтересах держави в особі Південного офісу Держаудитслужби, Біляївської міської ради Одеського району Одеської області, Комунального некомерційного підприємства «Біляївська багатопрофільна лікарня» Біляївської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮГ-ГАЗ» про стягнення надмірно сплачених коштів за Договором про постачання природного газу для споживачів, що не є побутовими №1702-1 від 17.02.2020 у розмірі 136 688 грн. 94 коп.

Прокурор в обґрунтування позову зазначив, що Додаткові угоди №3, №4, №9 до Договору №1702-1 від 17.02.2020 укладені з порушенням Закону України «Про публічні закупівлі», спрямовані на збільшення ціни за одинцю товару, та є нікчемними, адже згідно з п.1 ч.1 ст.37 зазначеного Закону договір про закупівлю є нікчемним у разі його укладення з порушенням вимог ч.4 ст. 36 цього Закону.

Прокурор зазначив, що ТОВ «ЮГ-ГАЗ» не було надано належного обґрунтування та документального підтвердження факту підвищення (коливання) ціни на природний газ за період дії Договору №1702-1 від 17.02.2020, у зв`язку із чим вважає, що ТОВ «ЮГ-ГАЗ» з метою одержання перемоги у відкритих торгах було штучно занижено вартість за одиницю природного газу, яку після укладення Договору було безпідставно збільшено шляхом підписання додаткових угод, що призвело до повного нівелювання результатів відкритих торгів.

Також прокурор зазначив, що кошти у розмірі 136 688 грн. 94 коп. КНП «Біляївська багатопрофільна лікарня» Біляївської міської ради було сплачено безпідставно, адже якщо враховувати ціну за одиницю товару, визначену умовами Договору №1702-1 від 17.02.2020, без урахування Додаткових угод №№3, 4, 9, споживач за 169 530 куб.м природного газу мав би сплатити 691 672 грн. 23 коп.

У якості підстав стягнення прокурор посилається на положення ст.216 Цивільного кодексу України та ч.2 208 Господарського кодексу України, відповідно до яких у разі визнання недійсним правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні в натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає в користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі,- відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 21.03.2023 по справі №916/3328/22 у задоволенні позову керівника Біляївської окружної прокуратури звернувся в інтересах держави в особі Південного офісу Держаудитслужби, Біляївської міської ради Одеського району Одеської області, Комунального некомерційного підприємства «Біляївська багатопрофільна лікарня» Біляївської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮГ-ГАЗ» про стягнення надмірно сплачених коштів за Договором про постачання природного газу для споживачів, що не є побутовими №1702-1 від 17.02.2020р. у розмірі 136 688 грн 94 коп. відмовлено.

В оскаржуваному рішенні суд першої інстанції зазначив, що на підставі абз. 3 ч.4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурором повідомлено про намір здійснення представництва в суді інтересів держави в особі в особі Південного офісу Держаудитслужби, Біляївської міської ради Одеського району Одеської області, КНП «Біляївська багатопрофільна лікарня» Біляївської міської ради до ТОВ «ЮГ-ГАЗ», а також зазначено, у чому, на його думку, полягає порушення державних інтересів.

Суд вважає, що прокурором дотримано встановлений ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» порядок щодо звернення до органів, уповноважених на захист майнових інтересів держави, з повідомленням про виявлені порушення вимог законодавства при використанні бюджетних коштів в сфері здійснення публічних закупівель.

Крім того, в оскаржуваному рішенні суд вказав, що у новій редакції Закону України «Про публічні закупівлі», порушення ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» не є законодавчо встановленою підставою нікчемності правочину, у зв`язку з чим відсутні підстави вважати Додаткові угоди №№3,4 та 9 до Договору №1702-1 такими, що є нікчемними в силу закону. Зазначені додаткові угодим є чинними і прокурором не заявлено вимог щодо визнання їх недійсними.

Суд першої інстанції зазначив про відсутність підстав для задоволення позовних вимог керівника Біляївської окружної прокуратури щодо стягнення з ТОВ «ЮГ-ГАЗ» надміру сплачених коштів у розмірі 136 688 грн. 94 коп.

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, Заступник керівника Одеської обласної прокуратури звернувся до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Одеської області від 21.03.2023 у справі №916/3328/22 скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.

Апелянт вважає, що рішення суду першої інстанції у справі постановлено з неправильним застосуванням норм матеріального права, зокрема, вимог ст. 5, 216, 270, 712 Цивільного кодексу України, п.5, 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про публічні закупівлі», ст. 36, 37 Закону України «Про публічні закупівлі», ч.7 ст.179, 180, 181 Господарського кодексу України та з порушенням норм процесуального права, а саме вимог ст.86, 236 Господарського процесуального кодексу України, без врахування висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах в частині обґрунтованості 10-ти відсоткового збільшення ціни за одиницю товару пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару та підстав для підтвердження такого збільшення.

Прокурор зазначає, що судом першої інстанції у справі №916/3328/22 застосовано закон, який не підлягав застосуванню, а саме ст.41, 43 Закону України "Про публічні закупівлі» (в редакції від 19.04.2020) та не застосовано закон, який підлягав застосуванню, а саме вимоги ст. 36, 37 Закону України «Про публічні закупівлі» (в редакції від 08.02.2020).

Заявник апеляційної скарги зазначає, що в порушення вимог ст.86 Господарського процесуального кодексу України судом невсебічно, необ`єктивно оцінено додаткові угоди №3 від 28.10.2020, №4 від 16.11.2020, №9 від 29.01.2021 до Договору №1702-1 та підстави для їх укладення, що призвело до неправильного вирішення справи, а саме до помилкового висновку, що ціна за 1000 куб. природного газу, що поставлявся відповідно до умов цього Договору, дійсно збільшувалася декілька разів, але не більш ніж на 10%, що свідчить про дотримання сторонами положень законодавства.

Прокурор вказує, що шляхом «каскадного» укладання додаткових угод №3, №4, №9 до Договору №1702-1 збільшено ціну за одиницю товару більш ніж на 10%, а саме на 33,1 % у порівнянні з ціною, вказаною в Договорі, що є нечесною і недобросовісною діловою практикою з боку продавця та суперечить вимогам ч.4 ст. 36 Закону України «Про публічні закупівлі». Рішення суду першої інстанції, яке не містить відповідного висновку щодо нікчемності додаткових угод та вищевикладених порушень вимог ч.4 ст. 36 Закону при їх укладанні, є незаконним та обґрунтованим.

Крім того, у зв`язку з тим, що прокурором у справі доведено нікчемність додаткових угод, останній вважає, що наявні підстави для стягнення з Товариства безпідставно сплачених коштів у сумі 136688,94 грн., проте судом при вирішенні спору у справі помилково не застосовано вимоги ст.216, 669, ч.1 ст. 670 Цивільного кодексу України.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 24.04.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Заступника керівника Одеської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Одеської області від 21.03.2023 по справі №916/3328/22; вирішено розглядати апеляційну скаргу Заступника керівника Одеської обласної у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження; витребувано у Господарського суду Одеської області матеріали справи №916/3328/22.

26.04.2023 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №916/3328/22.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 02.05.2023 зупинено апеляційне провадження у справі №916/3328/22 до отримання правового висновку Великої Палати Верховного Суду по справі №905/1907/21.

05.05.2023 до Південно-західного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮГ-ГАЗ" надійшов відзив на апеляційну скаргу.

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «ЮГ-ГАЗ» зазначає, що позивачем не надано жодного доказу на спростування правомірності Договору №1702 та Додаткових угод до нього, а обґрунтування вимог позивача в цій частині зводиться до відсутності вказівки на ці обставини та підтверджуючі докази в тексті додаткових угод. На думку відповідача, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог керівника Біляївської окружної прокуратури щодо стягнення з ТОВ «ЮГ-ГАЗ» надміру сплачених коштів у розмірі 136 688,94 грн.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 25.07.2023 поновлено провадження по справі №916/3328/22 за апеляційною скаргою Заступника керівника Одеської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Одеської області від 21.03.2023.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частиною 4 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права та дотримання норм процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, за результатами публічних торгів 17.02.2020 між КНП «Біляївська багатопрофільна лікарня» Біляївської міської ради (Споживач) та ТОВ «ЮГ-ГАЗ» (Постачальник) укладено Договір №1702-1 на постачання природного газу для споживачів, що не є побутовими (для бюджетних установ та організацій).

Відповідно до п.1.1 вказаного Договору Постачальник зобов`язується передати у власність Споживачу у 2020 році природний газ, код ДК 021:2015:09120000-6: Газове паливо, а Споживач зобов`язується прийняти та оплатити вартість газу у розмірах, строки та порядку, що визначені Договором. Річний плановий обсяг постачання газу 296 000 куб.м в 2020 році. Планові обсяги постачання газу по місяцях: 55 000 куб.м у січні 2020, 50 000 куб.м в у лютому 2020, 45 000 куб.м у березні 2020, 22 000 куб.м у квітні 2020, 400 куб.м у травні 2020, 400 куб.м у червні 2020, 400 куб.м у липні 2020 400 куб.м у серпні 2020, 400 куб.м у вересні 2020, 22 000 куб.м у жовтні 2020, 45 000 куб.м у листопаді 2020, 55 000 куб.м у грудні 2020. Отже, між сторонами у справі виникли правовідносини на підставі договору, що за своєю правовою природою є договором енергопостачання.

За умовами п.3.3 Договору ціна газу становить 4 079 грн. 94 коп. за 1000 куб.м, з урахуванням ПДВ та витрат на транспортування газу.

Загальна сума Договору складається із місячних сум вартості газу, поставленого Споживачеві за даним Договором і не перевищує 1 207 662 грн. 24 коп., у т.ч. ПДВ -20%.

Додатковою угодою №1 від 27.02.2020 сторони виклали у новій редакції, зокрема, п.3.3. Договору та домовилися, що ціна газу становить 3 399 грн. 95 коп. за 1000 куб.м, крім того ПДВ 679 грн. 99 коп., всього з ПДВ 4 079 грн. 94 коп. з урахуванням послуг на транспортування природного газу для внутрішніх точок входу і точок виходу в/з газотранспортну/ої систему (замовлена (договірна) потужність). Відповідно до нової редакції п.12.1 Договору зобов`язання сторін по даному Договору виникають протягом строку дії Договору, який починається з 01.03.2020 і закінчується 31.12.2020 або ж до повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань.

Додатковою угодою №2 від 26.05.2020 викладено у новій редакції п.11.8.1 та п.14 Договору.

Додатковою угодою №3 від 28.10.2020, яка набирає чинності з дня її підписання та розповсюджує свою дію на відносини сторін, що виникли з 01.10.2020 і діє протягом дії Договору, викладено у новій редакції п.1.2, п.3.3 Договору та, зокрема, змінено ціну газу з 4 079 грн 94 коп., з ПДВ на 1000 куб.м на 4 487 грн 88 коп. з ПДВ за 1000 куб.м (з урахуванням витрат на транспортування газу).

Додатковою угодою №4 від 16.11.2020, яка набирає чинності з дня її підписання та розповсюджує свою дію на відносини сторін, що виникли з 01.11.2020 і діє протягом дії Договору, викладено у новій редакції п.1.2, п.3.3 Договору та, зокрема, змінено ціну газу з 4 487 грн 94 коп., з ПДВ на 1000 куб.м на 4 936 грн 62 коп. з ПДВ за 1000 куб.м (з урахуванням витрат на транспортування газу).

Додатковою угодою №5 від 16.11.2020, на підставі п.1 ч.5 ст.41 Закону України «Про публічні закупівлі» та у зв`язку із зменшенням бюджетних видатків, сторони дійшли згоди зменшити суму Договору на 500 000 грн, та викласти у новій редакції п.1.2, п.3.7 Договору, зокрема, зменшено обсяги постачання газу та зменшено загальну суму Договору до 707 662 грн 24 коп. (з ПДВ)

Додатковою угодою №6 від 17.12.2020, керуючись ч.6 ст.41 Закону України «Про публічні закупівлі», продовжено строк дії Договору до 28.02.2021р., достатній для проведення процедури закупівлі в 2021 році в обсязі, що не перевищує 20% суми, визначеної у Договорі.

Додатковою угодою №7 від 17.12.2020, на підставі п.1 ч.5 ст.41 Закону України «Про публічні закупівлі», сторони дійшли згоди зменшити суму Договору на 120 827 грн 29 коп. та викласти у новій редакції п.1.2, п.3.7 Договору, зокрема, зменшено обсяги постачання газу та зменшено загальну суму Договору до 586 834 грн. 95 коп. (з ПДВ).

Додатковою угодою №8 від 14.01.2021, яка набирає чинності з дня її підписання та розповсюджує свою дію на відносини сторін, що виникли з 01.01.2021 і діє до 28.01.2021, відповідно до ч.5 ст.36 Закону України «Про публічні закупівлі» сторони дійшли згоди про збільшення обсягів закупівлі, що не перевищує 20% суми, визначеної у Договорі, у зв`язку із чим викладено у новій редакції п.п.1.2, 3.7 Договору, зокрема, визначено що плановий обсяг постачання природного газу на січень 2021 року становить 48,92619 тис.куб.м., загальна сума Договору на період, вказаний у п.12.1.1. Договору становить 241 530 грн .(з ПДВ).

Додатковою угодою №9 від 19.01.2021, яка набирає чинності з дня її підписання та розповсюджує свою дію на відносини сторін, що виникли з 01.01.2021 і діє до спливу строку дії Договору, викладено у новій редакції п.1.2, п.33 Договору, зокрема, встановлено, що плановий обсяг постачання на січень 2021 року складає 44,47870 тис. куб.м, ціна газу становить 5 430 грн 24 коп. (з ПДВ).

Додатковою угодою №10 від 22.02.2021 внесено зміни до Преамбули та п.14 Договору у зв`язку із зміною найменування Споживача.

Прокурор у справі вважає, що додаткові угоди №№3,4 та 9 до Договору №1702-1 є нікчемними.

При цьому, прокурор вважає, що кошти у розмірі 136 688 грн 94 коп. КНП «Біляївська багатопрофільна лікарня» Біляївської міської ради було сплачено безпідставно, адже якщо враховувати ціну за одиницю товару, визначену умовами Договору №1702-1 від 17.02.2020, без урахування Додаткових угод №№3,4,9, Споживач за 169 530 куб.м природного газу мав би сплатити 691 672 грн 23 коп.

У якості підстав стягнення прокурор посилається на положення ст.216 Цивільного кодексу України та ч.2 208 господарського кодексу України, відповідно до яких у разі визнання недійсним правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні в натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає в користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Оцінюючи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права, перевіривши дотримання судом норм процесуального права, в контексті встановлених обставин, судова колегія дійшла наступних висновків.

Щодо наявності підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі зазначених ним позивачів колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до частини 3 статті 3 Господарського процесуального кодексу України до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Згідно з частиною 3 статті 41 Господарського процесуального кодексу України у господарських справах можуть також брати участь органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Стаття 53 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Відповідно до частини 4 статті 53 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку, коли держава вступає в цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема цивільних, правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі №5023/10655/11 (підпункти 6.21, 6.22), від 26.02.2019 у справі №915/478/18 (підпункти 4.19, 4.20), від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц (пункт 26), від 18.03.2020 у справі №553/2759/18 (пункт 35), від 06.07.2021 у справі №911/2169/20 (підпункт 8.5), від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц (пункт 80), від 20.07.2022 у справі №910/5201/19 (пункт 75), від 05.10.2022 у справах №923/199/21 (підпункт 8.16) і №922/1830/19 (підпункт 7.1)).

Велика Палата Верховного Суду також звертала увагу на те, що в судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через її відповідний орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (див. постанови від 27.02.2019 у справі №761/3884/18 (пункт 35), від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц (пункт 81), від 20.07.2022 у справі №910/5201/19 (пункт 76), від 05.10.2022 у справах №923/199/21 (підпункт 8.17) і №922/1830/19 (підпункт 7.2)). Тобто під час розгляду справи в суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц (пункт 27), від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц (пункт 81), від 05.10.2022 у справах №923/199/21 (підпункт 8.18) і №922/1830/19 (підпункт 7.3)).

У пункті 55 постанови від 14.12.2022 у справі №2-3887/2009 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що ці висновки актуальні також щодо участі територіальної громади в цивільних правовідносинах та судовому процесі.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина 2 статті 19 Конституції України).

Пунктом 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України передбачено, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону України "Про прокуратуру" №1697-VII, який набрав чинності 15.07.2015. Частина 1 цієї статті визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023 у справі № 905/1907/21.

Відповідно до ч.4 ст.236 Господарського процесуального кодексу України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові від 21.06.2023 у справі №905/1907/21 Велика Палата Верховного Суду дійшла наступних висновків: позов у цій справі Прокурор подав в інтересах держави в особі Ради та Школи з посиланням на їх бездіяльність щодо захисту інтересів держави, які полягають у забезпеченні реалізації принципів регулювання бюджетних відносин під час здійснення публічних закупівель; обґрунтовуючи підстави представництва інтересів держави в особі Школи, Прокурор у позовній заяві стверджував, що у спірних правовідносинах вона наділена владними повноваженнями, оскільки є розпорядником коштів обласного бюджету та стороною Договору, однак Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що Школа у спірних правовідносинах, які виникли щодо закупівлі природного газу за Договором, діє як розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня (отримувач бюджетних коштів) та є замовником зазначеного товару в обсязі та в межах видатків, що визначені розпорядниками бюджетних коштів вищого рівня (див.mutandis висновки КГС ВС, викладені у підпункті 6.49 постанови від 16.03.2021 у справі № 910/11847/19), отже, у відносинах щодо розрахунків з постачальником природного газу за договором комунальний заклад, який є розпорядником бюджетних коштів, виступає не як суб`єкт владних повноважень, а як сторона у зобов`язальних правовідносинах, у цьому висновку Велика Палата Верховного Суду звертаєтьсяmutandis до власних висновків, викладених у підпунктах 6.27-6.29 постанови від 13.11.2019 у справі № 922/3095/18 та підпунктах 6.30-6.32 постанови від 23.10.2019 у справі № 922/3013/18. Беручи до уваги викладене, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для представництва Прокурором інтересів держави в особі Школи та визнала правильними висновки судів попередніх інстанції про необхідність залишення позову, поданого Прокурором в інтересах держави в особі Школи, без розгляду відповідно до положень пункту 2 частини першої статті 226 ГПК України.

Стосовно позову, поданого прокурором в інтересах держави в особі Ради, Велика Палата Верховного Суду вказала, що у пункті 76 постанови від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 Велика Палата Верховного Суду підтримала вищевказаний висновок та зазначила, що відповідно до частини третьої статті 23 Закону № 1697-VII прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу. При цьому поняття «компетентний орган» у цій постанові вживається в значенні органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (див. пункт 27 зазначеної постанови); за висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними в пункті 69 постанови від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц, підпункті 8.19 постанови від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20 та пункті 40 постанови від 18.01.2023 у справі № 488/2807/17, оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципомnovit curia («суд знає закони») під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах; в Україні визнається і гарантується місцеве самоврядування (стаття 7 Конституції України); використання коштів місцевого бюджету становить суспільний інтерес та стосується прав та інтересів великого кола осіб; завданням органу місцевого самоврядування є забезпечення раціонального використання майна та інших ресурсів, що перебувають у комунальній власності, неефективне витрачання коштів місцевого бюджету, зокрема шляхом укладення підконтрольним органу місцевого самоврядування комунальним закладом незаконних правочинів, може порушувати економічні інтереси територіальної громади, отже, оскільки засновником Школи та власником її майна є територіальна громада Черкаської області в особі Ради, яка фінансує і контролює діяльність цього комунального закладу, а також зобов`язана контролювати виконання обласного бюджету, зокрема законність та ефективність використання Школою коштів цього бюджету за договорами про закупівлю товарів, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що Рада є особою, уповноваженою на вжиття заходів представницького характеру щодо захисту інтересів територіальної громади, інтереси якої є складовою інтересів держави, пов`язаних із законним та ефективним витрачанням коштів обласного бюджету, а тому є належним позивачем у цій справі. Схожі висновки викладені у постановах КГС ВС від 22.12.2022 у справі № 904/123/22, від 26.10.2022 у справі № 904/5558/20 (підпункти 5.50, 5.51) та від 21.12.2022 у справі № 904/8332/21 (пункт 33). Велика Палата Верховного Суду відступила від протилежних висновків КГС ВС, викладених у постановах від 14.07.2022 у справі № 909/1285/21 (підпункт 1.2. пункту 5.27) та від 01.02.2023 у справі № 924/996/21, у яких КГС ВС відхилив доводи прокурора щодо наявності в органів місцевого самоврядування повноважень здійснювати захист законних інтересів держави у правовідносинах, пов`язаних із закупівлею комунальними закладами товарів за бюджетні кошти, з посиланням на те, що наявність корпоративних відносин між органом місцевого самоврядування та комунальним підприємством виключає наявність владних повноважень між ними або між органом місцевого самоврядування як засновником комунального підприємства та третіми особами, які здійснюють господарське правопорушення, на яке повинне реагувати комунальне підприємство як суб`єкт господарських відносин, а також з посиланням на те, що відповідні органи місцевого самоврядування не були сторонами договорів про закупівлю.

Із посиланням на вищевказані висновки, за результатами касаційного провадження у справі №905/1907/21 Великою Палатою Верховного Суду постановою від 21.06.2023 касаційну скаргу заступника керівника Черкаської обласної прокуратури задоволено частково, ухвалу Господарського суду Донецької області від 20.01.2022 (якою було залишено без розгляду позов прокурора) та постанову Східного апеляційного господарського суду від 01.09.2022 (якою вказану ухвалу господарського суду було залишено без змін) у справі № №905/1907/21 скасовано в частині залишення без розгляду позову заступника керівника Смілянської окружної прокуратури Черкаської області, поданого в інтересах держави в особі Черкаської обласної ради, справу в цій частині передано до Господарського суду Донецької області для продовження розгляду; в іншій частині ухвалу Господарського суду Донецької області від 20.01.2022 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 01.09.2022 у справі № №905/1907/21 залишено без змін.

У постанові від 20.07.2023 у справі № 917/160/22 за позовом заступника керівника Диканської окружної прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі Котелевської селищної ради Полтавської області, комунального некомерційного підприємства «Котелевська лікарня планового лікування» Котелевської селищної ради Полтавської області до ТОВ «Кастум» про визнання недійсними додаткових угод до договору про постачання природного газу, повернення безпідставно сплачених коштів Верховний Суд також зазначив, що висновки судів попередніх судових інстанцій в частині залишення апеляційним господарським судом позову прокурора, поданого в інтересах держави в особі позивача-1 Котелевської селищної ради без розгляду, є помилковими та не відповідають сформованим висновкам Великої Палати Верховного Суду викладеним у постанові від 21.06.2023 у справі №905/1907/21.

Згідно з висновками, викладеними в постанові Верховного Суду від 11.07.2023 у справі № 917/1291/22, оскільки засновником комунального закладу та власником його майна є територіальна громада в особі Ради, яка фінансує і контролює діяльність цього комунального закладу, а також зобов`язана контролювати виконання місцевого бюджету, зокрема законність та ефективність використання комунальним закладом коштів цього бюджету за договорами про закупівлю товарів, Рада є особою, уповноваженою на вжиття заходів представницького характеру щодо захисту інтересів територіальної громади, інтереси якої є складовою інтересів держави, пов`язаних із законним та ефективним витрачанням коштів місцевого бюджету, а тому є належним позивачем у справі.

У постанові від 02.08.2023 у cправі №906/803/20 за позовом керівника Коростишівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі: 1) Іршанського ліцею Житомирської області, 2) Північного офісу Держаудитслужби в особі Управління Північного офісу Держаудитслужби у Житомирській області, 3) Іршанської селищної ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомиргаз збут" про визнання недійсними додаткових угод та стягнення 126191,47 грн, Верховний Суд вказав, що у справі, яка розглядається, суд апеляційної інстанції правильно зазначив, що Іршанський ліцей, в особі якого прокурором подано позов в інтересах держави, не є органом державної влади чи місцевого самоврядування та не є суб`єктом владних повноважень, відповідно останній як окрема юридична особа спроможний захищати в суді свої права та законні інтереси в разі їх порушення, а підстави для представництва прокурором інтересів держави у справі в особі Іршанського ліцею відсутні, водночас суд дійшов висновку про те, що позов в інтересах держави в особі позивачів - Північного офісу Держаудитслужби в особі Управління Північного офісу Держаудитслужби у Житомирській області та Іршанської селищної ради заявлено прокурором з дотриманням вимог статті 23 Закону України "Про прокуратуру", однак не зробив будь-яких висновків чому, в такому випадку, позов, заявлений в їх інтересах, залишається без розгляду. Вказаною постановою Верховного Суду касаційну скаргу заступника керівника Житомирської обласної прокуратури задоволено частково. Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 12.01.2023 скасовано в частині залишення без розгляду позову керівника Коростишівської окружної прокуратури, поданого в інтересах держави в особі Північного офісу Держаудитслужби в особі Управління Північного офісу Держаудитслужби у Житомирській області та Іршанської селищної ради, справу в цій частині передано до Північно-західного апеляційного господарського суду для продовження розгляду. В іншій частині постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 12.01.2023 залишено без змін.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 55, частини 1 статті 63 Господарського кодексу України та Закону України «Про місцеве самоврядування» комунальне підприємство, створене органом місцевого самоврядування, є господарською організацією, учасником господарських відносин, що діє на основі комунальної власності територіальної громади.

За висновками Верховного Суду, викладеними у підпункті 6.45 постанови від 16.05.2021 у справі № 910/11847/19, правовий статус розпорядників бюджетних коштів, їх повноваження та відповідальність визначені положеннями Бюджетного кодексу України та підзаконними нормативно-правовими актами, зокрема, постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 № 228, якою затверджено Порядок складання, розгляду, затвердження та основні вимоги до виконання кошторисів бюджетних установ (надалі- Порядок).

Відповідно до статті 22 Бюджетного кодексу України для здійснення програм та заходів, які реалізуються за рахунок коштів бюджету, бюджетні асигнування надаються розпорядникам бюджетних коштів. За обсягом наданих прав розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня.

Згідно пункту 18 частини 1 статті 2 Бюджетного кодексу України головні розпорядники бюджетних коштів - бюджетні установи в особі їх керівників, які відповідно до статті 22 цього Кодексу отримують повноваження шляхом встановлення бюджетних призначень.

Розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня - розпорядник, який у своїй діяльності підпорядкований відповідному головному розпоряднику та (або) діяльність якого координується через нього (абзац третій пункту 7 Порядку).

Поняття та функції розпорядників бюджетних коштів визначені підпунктом 47 статті 2 Бюджетного кодексу України, згідно з яким розпорядник бюджетних коштів - бюджетна установа в особі її керівника, уповноважена на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов`язань та здійснення витрат бюджету (висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 13.11.2019 у справі № 922/3095/18 (підпункт 6.20) та від 23.10.2019 у справі № 922/3013/18 (підпункт 6.22)).

Бюджетне асигнування - повноваження розпорядника бюджетних коштів, надане відповідно до бюджетного призначення, на взяття бюджетного зобов`язання та здійснення платежів, яке має кількісні, часові та цільові обмеження. Бюджетне зобов`язання - будь-яке здійснене відповідно до бюджетного асигнування розміщення замовлення, укладення договору, придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду, згідно з якими необхідно здійснити платежі протягом цього ж періоду або у майбутньому. Бюджетне призначення - повноваження головного розпорядника бюджетних коштів, надане цим Кодексом, законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), яке має кількісні, часові і цільові обмеження та дозволяє надавати бюджетні асигнування (пункти 6, 7 та 8 частини першої статті 2 Бюджетного кодексу України).

Абзацами першим та другим пункту 5 Порядку визначено, зокрема, що установам можуть виділятися бюджетні кошти тільки за наявності затверджених кошторисів, планів асигнувань загального фонду бюджету, планів надання кредитів із загального фонду бюджету, планів спеціального фонду. Установи мають право брати бюджетні зобов`язання витрачати бюджетні кошти на цілі та в межах, установлених затвердженими кошторисами, планами асигнувань загального фонду бюджету, планами надання кредитів із загального фонду бюджету, планами спеціального фонду.

За змістом абзацу другого пункту 43 Порядку розпорядники мають право провадити діяльність виключно в межах бюджетних асигнувань, затверджених кошторисами, планами асигнувань загального фонду бюджету, планами надання кредитів із загального фонду бюджету, планами спеціального фонду.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що 3-ий позивач у спірних правовідносинах, які виникли щодо закупівлі електричної за договорами №1/2273, №2/2273, №3/2273, №4/2273 про постачання електричної енергії від 25.01.2021, діє як розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня (отримувач бюджетних коштів) та є замовником зазначеного товару в обсязі та в межах видатків, що визначені розпорядниками бюджетних коштів вищого рівня (подібні висновки викладені Верховним Судом у постанові від 16.03.2021 у справі № 910/11847/19).

Отже, у відносинах щодо розрахунків з постачальником електричної енергії за договором комунальний заклад, який є розпорядником бюджетних коштів, виступає не як суб`єкт владних повноважень, а як сторона у зобов`язальних правовідносинах, що також узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023 у справі №905/1907/21.

У даній справі прокурором при зверненні до суду з позовом окрім Південного офісу Держаудитслужби та Біляївської міської ради Одеського району Одеської області в якості позивача зазначено КНП «Біляївська багатопрофільна лікарня».

Оскільки засновником Комунального некомерційного підприємства "Біляївська багатопрофільна лікарня" Біляївської міської ради та власником її майна є Біляївська територіальна громада, яка фінансує і контролює діяльність цього комунального закладу, а також зобов`язана контролювати виконання обласного бюджету, зокрема законність та ефективність використання коштів цього бюджету за договорами про закупівлю товарів, судова колегія дійшла висновку про те, що Рада є особою, уповноваженою на вжиття заходів представницького характеру щодо захисту інтересів територіальної громади, інтереси якої є складовою інтересів держави, пов`язаних із законним та ефективним витрачанням коштів обласного бюджету, а тому є належним позивачем у цій справі.

Натомість, колегія суддів вважає, що відсутні підстави для представництва прокурором інтересів держави в особі Комунального некомерційного підприємства "Біляївська багатопрофільна лікарня" Біляївської міської ради, оскільки остання не є суб`єктом владних повноважень, а виступає стороною у правовідносинах з відповідачем, а тому спроможна самостійно захищати свої права та інтереси.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 дійшла висновку, що якщо суд встановить відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави вже після відкриття провадження у справі, то позовну заяву прокурора слід вважати такою, що підписана особою, яка не має права її підписувати. В таких справах виникають підстави для застосування положень пункту 2 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України (залишення позову без розгляду).

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі Комунального некомерційного підприємства "Біляївська багатопрофільна лікарня" Біляївської міської ради та необхідність залишення позову, поданого прокурором в інтересах держави в особі Комунального некомерційного підприємства "Біляївська багатопрофільна лікарня" Біляївської міської ради без розгляду відповідно до положень пункту 2 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з чим рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог, заявлених в особі КНП «Біляївська багатопрофільна лікарня» підлягає скасуванню.

Стосовно висновків суду першої інстанції та доводів прокурора щодо нікчемності Додаткових угод до Договору та наявності підстав для стягнення безпідставно збережених коштів, судова колегія Південно-західного апеляційного господарського суду зазначає наступне.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частина 1 ст. 638 Цивільного кодексу України встановлює, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 632 Цивільного кодексу України передбачено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

За приписами ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади визначено Законом України «Про публічні закупівлі».

Відповідно до ч.1 ст.37 Закону України «Про публічні закупівлі» (в редакції станом на дату укладення Договору №1702-1) договір про закупівлю є нікчемним у разі його укладення з порушенням вимог ч.4 ст. 36 цього Закону.

Згідно до п.п. 1, 2 ч. 4 ст. 36 Закону України «Про публічні закупівлі» умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції за результатами аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі або ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури. Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема, зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника; зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі.

Суд першої інстанції звернув увагу, що 19.04.2020, до укладення сторонами у справі Додаткових угод до Договору №1702-1, набрала чинності нова редакція Закону України «Про публічні закупівлі» в якій, зокрема, передбачені такі випадки нікчемності договору.

Вимогами ст. 43 Закону України «Про публічні закупівлі» передбачено випадки нікчемності договору про закупівлю, а саме договір про закупівлю є нікчемним у разі: 1) якщо замовник уклав договір про закупівлю до/без проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі згідно з вимогами цього Закону; 2) укладення договору з порушенням вимог ч 4 ст.41 цього Закону; 3) укладення договору в період оскарження процедури закупівлі відповідно до ст. 18 цього Закону; 4) укладення договору з порушенням строків, передбачених ч.ч. 5 і 6 ст.33 та ч.7 ст.40 цього Закону, крім випадків зупинення перебігу строків у зв`язку з розглядом скарги органом оскарження відповідно до ст. 18 цього Закону.

Частиною п`ятою ст.41 Закону України «Про публічні закупівлі» встановлено, що істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема, збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії (п. 2 ч.5 ст.41 Закону України «Про публічні закупівлі»).

Як вбачається з матеріалів справи, підставами для укладення додаткових угод №№3,4, 9, якими внесено зміни до істотних умов основного Договору, сторонами обрано саме п. 2 ч.5 ст.41 Закону України «Про публічні закупівлі».

Водночас, ст. 43 Закону України «Про публічні закупівлі», якою встановлено підстави нікчемності договору про закупівлю, не передбачено серед правових підстав нікчемності договору порушення сторонами вимог ч. 5 ст.41 Закону України «Про публічні закупівлі».

Вказане свідчить про те, що у новій редакції Закону України «Про публічні закупівлі», порушення ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» не є законодавчо встановленою підставою нікчемності правочину.

Таким чином, відсутні підстави вважати Додаткові угоди №№3, 4 та 9 до Договору №1702-1 такими, що є нікчемними в силу закону, у зв`язку з чим зазначені додаткові угодим є чинними, а прокурором в свою чергу не заявлено вимог щодо визнання їх недійсними, про що цілком слушно зазначено судом першої інстанції.

Положеннями ст. 5 Закону України «Про публічні закупівлі» визначено, що закупівлі здійснюються за такими принципами: добросовісна конкуренція серед учасників; максимальна економія та ефективність; відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель; недискримінація учасників; об`єктивна та неупереджена оцінка тендерних пропозицій; запобігання корупційним діям і зловживанням.

Статтею 41 Закону України «Про публічні закупівлі» (в редакції, чинній на час укладання додаткових угод) визначено, що договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 67, ч.4 ст.179 Господарського кодексу України, ст.ст. 6, 627, 628 Цивільного кодексу України сторони вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов`язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі, зокрема, вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

Судом встановлено, що станом на момент підписання договору про закупівлю сторонами погоджені всі істотні умови - предмет, ціна та строк виконання зобов`язань за договором відповідно до вимог ч.3 ст. 180 Господарського кодексу України та Закону України «Про публічні закупівлі».

Відповідно до ч.1 ст.651 Цивільного кодексу України зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Закон «Про публічні закупівлі» не містить виключень з цього правила.

Отже, зміна істотних умов договору про закупівлю (збільшення ціни за одиницю товару) є правомірною виключно за таких умов: відбувається за згодою сторін; порядок зміни умов договору має бути визначений самим договором (відповідно до проекту, який входив до тендерної документації); підстава збільшення - коливання ціни такого товару на ринку (обґрунтоване і документально підтверджене постачальником); ціна за одиницю товару може збільшуватися не більше ніж на 10%; загальна сума (ціна) договору не повинна збільшуватися.

З матеріалів справи вбачається, що ціна за 1000 куб. природного газу, що поставлявся відповідно до умов Договору №1702-1, дійсно збільшувалася декілька разів, але не більше ніж на 10%, що свідчить про дотримання сторонами положень законодавства.

При цьому, суд враховує, що метою регулювання, передбаченого ч.5 ст. 41 Закону «Про публічні закупівлі», а саме закріплення можливості сторін змінити умови укладеного договору шляхом збільшення ціни за одиницю товару до 10%, є запобігання ситуаціям, коли внаслідок істотної зміни обставин укладений договір стає вочевидь невигідним для постачальника.

Суд також звертає увагу, що жодним нормативним актом, у тому числі чинною редакцією Закону України «Про публічні закупівлі» на момент існування договірних відносин між ТОВ «ЮГ-ГАЗ» та КНП «Біляївська багатопрофільна лікарня» Біляївської міської ради не передбачено необхідності існування від`ємної різниці між ціною природного газу за договором про закупівлю та ціною тендерної пропозиції інших учасників на момент визначення переможця торгів, як запоруки та доказу раціонального використання бюджетних коштів та відсутності втрат держави, адже строк дії тендерної пропозиції для учасника, з яким укладений договір за результатами проведення процедури закупівлі завершується в момент укладання договору.

У зв`язку з вищевикладеним, доводи прокурора про обов`язок Постачальника постачати природний газ за ціною тендерної пропозиції протягом строку її дії є безпідставними.

За п. 2 ч. 2 ст. 13 Закону України «Про ринок природного газу» споживач зобов`язаний, зокрема, забезпечувати своєчасну та повну оплату вартості природного газу згідно з умовами договорів.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Факт прийняття відповідачем природного газу від позивача є підставою виникнення у відповідача зобов`язання оплатити вартість поставленого газу відповідно до чинного законодавства та умов Договору.

У відповідності до ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Положеннями ст.526 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Матеріалами справи підтверджується, а сторонами не заперечується, що сторони Договору №1702-1 виконали свої зобов`язання, а саме: Постачальник поставив Споживачу природний газ в обсягах, визначених Договором з урахуванням додаткових угод до нього, що підтверджується наявними у матеріалах справи актами, а Споживач сплатив обумовлену у Договорі з урахуванням додаткових угод до нього ціну за отриманий природний газ.

З огляду на вищевикладене, враховуючи встановлені обставини, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог керівника Біляївської окружної прокуратури щодо стягнення з ТОВ «ЮГ-ГАЗ» надміру сплачених коштів у розмірі 136 688 грн. 94 коп., а доводи апелянта в цій частині є безпідставними.

Крім того, судова колегія вважає за необхідне зазначити наступне. Позовні вимоги у даній справі заявлені прокурором про стягнення надмірно сплачених коштів на користь позивача КНП «Біляївська багатопрофільна лікарня», натомість судова колегія залишила позов в особі лікарні без розгляду, а вимоги про стягнення коштів на користь будь-кого з інших позивачів прокурором не заявлено, що також унеможливлює задоволення вимог прокурора.

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Доводи скаржника, що викладені в апеляційній скаргзі по даній справі, колегія суддів не бере до уваги, оскільки вони висновків суду не спростовують та з урахуванням всіх обставин даної справи, встановлених судом, не впливають на правильність вирішення спору по суті.

Відповідно до статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково.

Відповідно до частини першої статті 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга Заступника керівника Одеської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Одеської області від 21.03.2023 по справі №916/3328/22 задоволенню не підлягає, однак оскаржуване рішення Господарського суду Одеської області від 21.03.2023 по справі №916/3328/22, у зв`язку з порушенням норм процесуального права, слід скасувати в частині відмови у позові керівника Біляївської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Комунального некомерційного підприємства «Біляївська багатопрофільна лікарня» Біляївської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮГ-ГАЗ» про стягнення надмірно сплачених коштів.

Суд апеляційної інстанції ухвалює нове судове рішення в цій частині, яким позов керівника Біляївської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Комунального некомерційного підприємства «Біляївська багатопрофільна лікарня» Біляївської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮГ-ГАЗ» про стягнення надмірно сплачених коштів на підставі ст. 226 Господарського процесуального кодексу України залишає без розгляду, а в іншій частині рішення суду першої інстанції - залишає без змін.

Судові витрати зі сплати судового збору, що були понесені стороною в суді апеляційної інстанції, в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 273, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Заступника керівника Одеської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Одеської області від 21.03.2023 по справі №916/3328/22 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Одеської області від 21.03.2023 по справі №916/3328/22 скасувати частково.

Позов Біляївської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Комунального некомерційного підприємства «Біляївська багатопрофільна лікарня» Біляївської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮГ-ГАЗ» про стягнення надмірно сплачених коштів залишити без розгляду.

В іншій частині Господарського суду Одеської області від 21.03.2023 по справі №916/3328/22 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст. 286 ГПК України.

Головуючий суддя: Н.М. Принцевська

Судді: Г.І. Діброва

А.І. Ярош