Постанова

від 23.03.2023 по справі 925/1919/15

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 березня 2023 року

м. Київ

cправа № 925/1919/15(925/63/22)

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Картере В.І. - головуючий, Банасько О.О., Білоус В.В.,

за участю секретаря судового засідання Заріцької Т.В.,

представників учасників справи:

Приватного підприємства "Віталіком": арбітражний керуючий Гурін Р.А.,

ОСОБА_1: Макеєв В.Ф.,

Акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України": Уманець С.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 30.11.2022 (колегія суддів у складі: Отрюх Б.В. - головуючий, Грек Б.М., Поляков Б.М.)

та рішення Господарського суду Черкаської області від 21.07.2022 (суддя Хабазня Ю.А.)

за заявою ліквідатора Приватного підприємства "Віталком" арбітражного керуючого Гуріна Р.А. про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника на його колишнього керівника ОСОБА_1

у справі № 925/1919/15(925/63/22)

за заявою Українсько-американського спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Каіс"

до Приватного підприємства "Віталком"

про банкрутство,

ВСТАНОВИВ:

Стислий зміст заяви

1. Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 17.12.2015 відкрито провадження у справі №925/1919/15 про банкрутство Приватного підприємства "Віталком" (далі - Боржник), введено процедуру розпорядження майном боржника.

2. Постановою Господарського суду Черкаської області від 12.04.2016 визнано Боржника банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.

3. У межах зазначеної справи ліквідатор Боржника подав заяву від 19.01.2022 №02-01/5 про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями Боржника на колишню посадову особу підприємства - ОСОБА_1 та стягнення з нього на користь Боржника грошових коштів у сумі 3093977,38 грн (далі - Заява).

4. Заява мотивована наявністю правових підстав для притягнення ОСОБА_1 до субсидіарної відповідальності на підставі абзацу 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та абзацу 2 частини 2 статті 61 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ).

5. Зокрема, Боржник послався на здійснення ОСОБА_1 у період з 01.04.2015 до 27.05.2015 незаконного виведення грошових коштів із господарського обороту Боржника в сумі 546250,00 грн, невжиття ним заходів для стягнення грошових коштів за договорами поставки, передачу у 2015 році матеріальних цінностей підприємства на підставі договорів поставки на загальну суму 5820114,07 грн з метою виведення активів, невиконання ним обов`язку зі звернення до господарського суду із заявою про порушення провадження справі про банкрутство у зв`язку із загрозою неплатоспроможності.

Стислий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

6. Рішенням Господарського суду Черкаської області від 21.07.2022, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 30.11.2022, Заява задоволена повністю.

7. Судові рішення мотивовані встановленням обставин щодо протиправного виведення ОСОБА_1 активів Боржника, яке призвело до неспроможності Боржника виконати свої зобов`язання перед кредиторами. За висновком судів, на підставі рішень та дій ОСОБА_1 належні Боржнику майнові активи були відчужені та господарська діяльність Боржника припинена в незаконний спосіб.

8. При цьому суд апеляційної інстанції врахував, що ОСОБА_1 був обізнаний про розгляд Заяви судом першої інстанції, але станом на момент її розгляду не заявив про застосування позовної давності.

Стислий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення доводів скаржника

9. ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції, а справу передати до Господарського суду Черкаської області для продовження розгляду із забезпеченням особі, стосовно прав та обов`язків якої здійснюється судовий розгляд - ОСОБА_1 - доступу до правосуддя, із забезпеченням використання ним прав учасника судового процесу.

10. Касаційна скарга (з урахуванням заяви про усунення недоліків касаційної скарги) мотивована наявністю підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

11. Скаржник вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували положення статей 130, 272 Цивільного процесуального кодексу України та статей 130, 242 ГПК України, не врахувавши правові висновки Верховного Суду, викладені в ухвалі від 17.11.2022 у справі №560/5541/20(К9901/30825/21) та постановах від 26.01.2021 у справі №279/1616/21, від 30.09.2020 у справі №509/3945/15-ц, від 18.09.2019 у справі №520/899/18 щодо застосування позовної давності в контексті початку перебігу позовної давності на здійснення процесуальної дії (заявлення клопотання про застосування позовної давності).

12. Також скаржник посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції положень підпункту 4 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" через неврахування висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 20.10.2022 у справі №911/3554/17(911/401/21).

Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

13. Акціонерне товариство "Державна продовольчо-зернова корпорація України" подало відзив на касаційну скаргу, в якому просить у задоволенні скарги відмовити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

14. Відзив мотивований тим, що Верховний Суд неодноразово висловлював правову позицію, що без заяви сторони у спорі позовна давність застосовуватися не може, а в цій справі наявні докази про належне повідомлення ОСОБА_1 про дату і час судового засідання, тому суд апеляційної інстанції обґрунтовано не вирішував його заяву про застосування позовної давності.

15. Інші учасники справи у встановлений судом термін відзиви на касаційну скаргу не надали.

Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

16. Згідно з положеннями статуту Боржника (в редакції, зареєстрованій 15.03.2008) для забезпечення діяльності підприємства, за рахунок внеску засновника створюється статутний капітал у розмірі 100 грн. У підприємстві діє одноособовий виконавчий орган - директор. Директор вирішує усі питання діяльності підприємства, окрім віднесених до виключної компетенції засновника. Директор призначається засновником, підзвітний йому та організовує виконання його рішень. Окремі взаємовідносини особи, яка призначається на посаду директора засновником, регламентуються трудовим договором. Директор діє від імені підприємства без довіреності в межах, встановлених цим статутом та рішеннями засновника. Рішення директора впроваджуються в життя, як правило, наказами. Директор підприємства керує діяльністю підприємства і несе особисту відповідальність у межах, передбачених трудовим договором та чинним законодавством за виконання покладених на нього завдань. Для організації діяльності підприємства та виконання покладених на нього завдань директор здійснює, зокрема: розпорядження, у відповідності з чинним законодавством, майном і коштами підприємства, вчинення правочинів у межах своїх повноважень. Директор має право підпису будь-яких документів, стосовно діяльності підприємства, по взаємовідносинах з банківськими установами, державними органами, а також інших документів, необхідних для забезпечення фінансово-господарської діяльності підприємства без окремої довіреності. Директор має право без попереднього погодження із засновником укладати договори з третіми особами на надання послуг, придбання та реалізацію матеріальних цінностей на суму, що не перевищує статутний капітал підприємства.

17. Відповідно до рішення зборів засновників Боржника, оформленого протоколом №7 від 01.03.2011, директором Боржника, з наданням йому всіх необхідних повноважень згідно зі статутом, призначено ОСОБА_1 . Згідно з інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань керівником та підписантом Боржника є ОСОБА_1., головою комісії з припинення або ліквідатором - Гурін Р.А.

18. 28.04.2014 між ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" (заставодержатель) та Боржником в особі директора ОСОБА_1 (заставодавець) укладено договір застави майбутнього врожаю (далі - Договір застави), за умовами якого: у порядку та на умовах, визначених цим договором та чинним законодавством України, заставодержатель має право у випадку невиконання заставодавцем своїх зобов`язань за основним договором одержати задоволення за рахунок передбаченого в пункті 1.5 цього договору заставленого майна, переважно перед іншими кредиторами заставодавця (п. 1.1); під "основним договором" в цьому договорі розуміється договір поставки зерна майбутнього врожаю №46-к від 28.04.2014, укладений між заставодержателем (в основному договорі іменується "покупець") та заставодавцем (в основному договорі іменується "постачальник"), за умовами якого останній поставляє заставодержателю сільськогосподарську продукцію (в основному договорі іменується "товар"), а він зобов`язується прийняти його та оплатити (п. 1.2); термін поставки товару за основним договором визначено до 01.11.2014 включно (п. 1.3); попередня оплата товару здійснюється відповідно до п.п. 4.1, 4.1.1 основного договору, а саме покупець протягом 15 (п`ятнадцяти) календарних днів з моменту набрання чинності основного договору зобов`язується перерахувати кошти (попередня оплата товару), передбачені п. 3.1.1 основного договору, а саме суму в розмірі 2971500,00 грн (п. 1.4); предметом застави є майбутній урожай зерна кукурудзи 3-го класу, 2014 року урожаю (п. 1.5); передане в заставу майно за згодою сторін оцінено в 2971500,00 грн (п. 1.7).

19. У подальшому рішенням Господарського суду Черкаської області від 21.05.2015 у справі №925/225/15 стягнуто з Боржника на користь ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" 4953504,16 грн (у тому числі 2971500,00 грн попередньої оплати, 534870,00 грн пені, 891450,00 грн штрафу, 482604,16 грн 24% річних) через неналежне виконання Боржником своїх зобов`язань за Договором застави.

20. Крім того, рішенням Господарського суду Черкаської області від 03.02.2015 у справі №925/2402/14 стягнуто з Боржника на користь УАСП ТОВ "КАІС" 3124875,91 грн (у тому числі 1641886,00 грн заборгованості з повернення суми попередньої оплати, 672000,00 грн 30% штрафу, 112000,00 грн 5% штрафу, 672000,00 грн 30% штрафу, 26989,91 грн 40% річних та 62497,52 грн витрат зі сплати судового збору) через неналежне виконання Боржником укладеного з УАСП ТОВ "КАІС" договору поставки від 24.06.2014 №24/06-ВІ (щодо кукурудзи 3 класу врожаю 2014 року). На виконання зазначеного судового рішення 18.02.2015 видано наказ суду.

21. 06.03.2015 Відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області відкрив виконавче провадження №46811511 з примусового виконання наказу суду у справі №925/2402/14, яке 29.09.2015 було об`єднане з виконавчим провадженням від 02.09.2015 №48609904 з примусового виконання наказу суду у справі №925/225/15 у зведене виконавче провадження №48911969.

22. У межах зведеного виконавчого провадження №48911969 державний виконавець наклав арешт на усі (шість) наявні на 01.04.2015 (згідно з відомостями з ДПС України) у Боржника банківські рахунки, на які у подальшому виставлялись платіжні вимоги щодо списання коштів у межах суми боргу, проте ці вимоги повертались без виконання у зв`язку з відсутністю на них коштів. Однак згідно з довідкою ДПС України від 05.10.2015 за Боржником обліковувалось вісім рахунків. У зв`язку з відкриттям всупереч вимогам статті 65 Закону України "Про виконавче провадження" Боржником нових рахунків у банківських установах державний виконавець 25.12.2015 направив до Золотоніського РВУ МВС України в Черкаській області подання №5236/2.1-28 про притягнення керівника Боржника до кримінальної відповідальності.

23. У період з 01.04.2015 до 27.05.2015 згідно з виписками ПАТ КБ "ПриватБанк" за 01.04.2015, 02.04.2015, 03.04.2015, 07.04.2015, 21.04.2015, 23.04.2015, 25.04.2015, 29.04.2015, 07.05.2015, 14.05.2015, 27.05.2015 з рахунку Боржника № НОМЕР_1 видані готівкові кошти на загальну суму 546250,00 грн. Особою, уповноваженою на розпорядження коштами на рахунку Боржника, у період видачі коштів був його директор ОСОБА_1.

24. 30.11.2015 (вх. суду №28208/15 від 04.12.2015) УАСП ТОВ "КАІС" звернулося до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство Боржника.

25. Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 17.12.2015 про відкриття провадження у справі про банкрутство Боржника вжито заходів щодо забезпечення вимог кредиторів шляхом заборони боржнику та власнику майна (органу, уповноваженому управляти майном) боржника приймати рішення щодо ліквідації, реорганізації боржника, а також відчужувати основні засоби та предмети застави.

26. 18.12.2015 між ФГ "Зернодар" (покупець) та Боржником у особі директора ОСОБА_1. (постачальник) укладено договір поставки №7, за умовами якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, постачальник зобов`язується передавати у власність (поставляти), а покупець приймати та оплачувати насіннєвий матеріал, ПММ, мінеральні добрива тощо.

27. ФГ "Зернодар" отримало від Боржника згідно з видатковими накладними: №В-00000018 від 21.12.2015 товар (овес голозерний, пшеницю) на загальну суму 277423,34 грн з ПДВ; №В-00000032 від 29.12.2015 товар (кукурудзу) на загальну суму 1808879,65 грн з ПДВ; №В-00000033 від 30.12.2015 товар (кукурудзу, пшеницю) на загальну суму 2146758,78 грн з ПДВ. Проте ФГ "Зернодар" за отриманий товар не розрахувалося, а директор Боржника ОСОБА_1. з моменту поставки товару (21.12.2015 - 30.12.2015) не вжив жодних заходів для стягнення грошових коштів за вказаним договором.

28. Аналогічні договори були укладені та виконані Боржником з ФГ "Віра" (договір поставки від 15.12.2015 №6) та з ТОВ "Транс-І.Ф." (договір поставки від 24.09.2015 №5).

29. Згідно з фінансовим звітом суб`єкта малого підприємництва від 01.01.2016 (баланс станом на 31.12.2015) Боржник володіє активами на загальну суму 11518,2 тис. грн (у тому числі: необоротні активи (незавершені капітальні інвестиції у розмірі 3,6 тис. грн), оборотні активи (запаси у розмірі 7416,8 тис. грн (з них готова продукція на суму 6066,4 тис. грн); дебіторська заборгованість за розрахунками з бюджетом у розмірі 78,7 тис. грн; інша поточна дебіторська заборгованість - 2928,0 тис. грн; гроші та їх еквіваленти - 1,5 тис. грн; інші оборотні активи - 1089,6 тис. грн).

30. Згідно з відповідями на запити ліквідатора Боржника, направленими з метою виявлення активів боржника до органів та установ, які володіють такою інформацією (Управління Держпраці у Черкаській області від 16.06.2016 №2739/3, Черкаської митниці ДФС від 15.05.2017 №528/10/23-70/07-43, ДП "Київський експертно-технічний центр Держпраці" від 11.01.2018 №18, Департаменту містобудування, архітектури, будівництва та житлово-комунального господарства від 08.07.2016 №01-01-23/8, Департаменту льотної придатності Державної авіаційної служби України від 13.07.2016 №13.2.19-6907, Національної комісії з цінних паперів та фонового ринку від 01.07.2016 №09/01/14379, Територіального сервісного центру №7145 Регіонального сервісного центру МВС в Черкаській області від 16.06.2016 №31/23/45-277, Державної інспекції сільського господарства в Черкаській області від 23.06.2016 №816, Регіонального відділення Фонду державного майна України по Черкаській області від 16.06.2016 №18-01-3061) активів у Боржника не виявлено.

31. Відповідно до інвентаризаційного опису основних засобів №1 від 22.04.2016, підписаного ОСОБА_1., основні засоби у банкрута відсутні. Згідно з актом інвентаризації розрахунків з дебіторами і кредиторами від 22.04.2016 дебіторська заборгованість Боржника складає 5820114,62 грн, кредиторська заборгованість - 8365424,97 грн.

32. 22.04.2016 ліквідатором Боржника та ОСОБА_1. підписано акт №1 прийому-передачі реєстраційної документації та печатки Боржника, акти №2 і №3 приймання-передачі фінансово-господарської документації ПП "Віталком", акт №4 приймання бухгалтерської, фінансово-господарської документації.

33. 28.11.2016 ліквідатор Боржника звернувся до Відділу Національної поліції міста Золотоноші із заявою про вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_1 , зокрема, по факту безпідставного зняття коштів з рахунку Боржника з квітня по травень 2015 року в сумі 556000,00 грн.

34. 12.07.2017 комітет кредиторів (протокол №5) відмовив у списанні дебіторської заборгованості у загальній сумі 2015215,68 грн.

35. Відповідно до акту інвентаризації розрахунків з дебіторами і кредиторами станом на 14.07.2017 за Боржником обліковується дебіторська заборгованість ФГ "Віра", ФГ "Зернодар", ТОВ "Транс І.Ф.", ТОВ "Мрія", ТОВ "Агрітон", ТОВ "К.І.Т.", ПП "Агротранс Сігма і К", ПП "Лідер СГУ" на загальну суму 7763863,83 грн.

36. Рішенням Господарського суду Черкаської області від 26.01.2018 у справі №925/1467/17 стягнуто з ФГ "Зернодар" на користь Боржника 4233061,77 грн боргу за договором поставки №7 від 18.12.2015. На виконання цього судового рішення 01.03.2018 видано наказ суду, який у примусовому порядку не виконаний.

37. Рішенням Господарського суду Черкаської області від 13.08.2020 у справі №925/1919/15(925/399/20) стягнуто з ТОВ "Транс І.Ф." на користь Боржника 1140896,58 грн (у тому числі 870458,30 грн основного боргу, 78412,79 грн 3% річних, 192025,49 грн пені) через невиконання ТОВ "Транс І.Ф." взятого на себе грошового зобов`язання за договором поставки від 24.09.2015 №5, укладеним з Боржником.

38. Рішенням Господарського суду Черкаської області від 20.08.2020 у справі №925/1919/15(925/390/20) стягнуто з ФГ "Віра" на користь Боржника грошові кошти у сумі 927685,09 грн (у тому числі 716594,00 грн основного боргу, 64552,41 грн, 3% річних, 146 538,68 грн пені) через невиконанні ФГ "Віра" своїх грошових зобов`язань за укладеним ним з Боржником договором поставки №6 від 15.12.2015.

39. Рішенням Господарського суду Черкаської області від 14.08.2020 у справі №925/1919/15(925/464/20) відмовлено у задоволенні заяви Боржника у особі ліквідатора від 16.04.2020 №02-01/34 про стягнення з ОСОБА_1 546250,00 грн з підстав пропуску заявником позовної давності. Водночас указаним рішенням встановлені обставини отримання ОСОБА_1 вказаних грошових коштів без будь-якої правової підстави.

40. Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 09.02.2021 у справі №925/1919/15 частково задоволено заяву Боржника у особі ліквідатора від 28.10.2020 №02-01/110: стягнуто з ОСОБА_1 , колишнього директора Боржника, та передано ліквідатору Боржника, арбітражному керуючому Гуріну Р.А., бухгалтерські та інші документи Боржника, а також матеріальні цінності банкрута (згідно з їх переліком в ухвалі). На виконання цього судового рішення 12.02.2021 виданий наказ суду та 03.03.2021 Золотоніський міськрайонний відділ ДВС відкрив виконавче провадження №64687187. Наказ суду у добровільному та примусовому порядку ОСОБА_1 виконаний не був, у зв`язку з чим 29.07.2021 виконавче провадження було завершено на підставі пункту 11 частини 1 статті 39 Закону України "Про виконавче провадження" (повернення виконавчого документа у випадку, передбаченому частиною 3 статті 63 цього Закону). Судове рішення ні у добровільному, ні у примусовому порядку виконане не було.

Позиція Верховного Суду

41. Керуючись вимогами статей 14, 300 ГПК України, Верховний Суд перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права в межах доводів і вимог касаційної скарги та виходить з такого.

42. Предметом касаційного перегляду є судові рішення, ухвалені за наслідком розгляду Заяви ліквідатора Боржника про покладення на ОСОБА_1 як колишнього директора Боржника субсидіарної відповідальності за його зобов`язаннями в сумі 3093977,38 грн.

43. Подання такої заяви передбачено частиною 2 статті 61 КУзПБ, згідно з якою під час здійснення своїх повноважень ліквідатор має право заявити вимоги до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства. Розмір зазначених вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою. У разі банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають змогу іншим чином визначати його дії, на засновників (учасників, акціонерів) боржника - юридичної особи або інших осіб у разі недостатності майна боржника може бути покладена субсидіарна відповідальність за його зобов`язаннями. Стягнені суми включаються до складу ліквідаційної маси і можуть бути використані лише для задоволення вимог кредиторів у порядку черговості, встановленому цим Кодексом.

44. Розглянувши Заяву та дослідивши наявні у справі докази, суди першої та апеляційної інстанцій встановили обставини, які свідчать про наявність передбачених вказаною нормою КУзПБ підстав для притягнення ОСОБА_1 до субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями Боржника, зокрема, зважаючи на факти протиправного виведення ОСОБА_1 активів Боржника, які призвели до неспроможності його виконати свої зобов`язання перед кредиторами.

45. Звертаючись із касаційною скаргою, ОСОБА_1 не наводить заперечень по суті наведених висновків щодо наявності обставин, передбачених частиною 2 статті 61 КУзПБ, а натомість стверджує про позбавлення його доступу до правосуддя внаслідок неналежного повідомлення судом першої інстанції про розгляд заявлених у Заяві вимог, що перешкодило ОСОБА_1 подати своєчасно заяву про застосування позовної давності.

46. Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 Цивільного кодексу України).

47. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення від 22.10.1996 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства", рішення від 20.09.2011 у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії"), що застосовується як джерело права при розгляді справ судами згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасників Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу.

48. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ст.ст. 257, 261 Цивільного кодексу України).

49. Згідно з усталеною правовою позицією Верховного Суду (зокрема викладеною в постановах від 14.09.2021 у справі №923/719/17, від 10.06.2021 у справі № 5023/2837/11) обставиною, яка свідчить, що ліквідатор довідався або міг довідатися про наявність ознак доведення до банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів), керівника боржника тощо, є ухвалення господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом. Адже заява про покладення субсидіарної відповідальності може бути подана виключно ліквідатором у разі, коли буде встановлена недостатність майна боржника для повного задоволення вимог кредиторів у справі про банкрутство, в разі виявлення ліквідатором наявності ознак доведення до банкрутства боржника.

50. За змістом частини 4 статті 267 Цивільного кодексу України, сплив позовної давності є підставою для відмови у позові, але за умови, що про її застосування заявлено стороною у спорі до ухвалення судом рішення.

51. Однак відповідач, який не був належним чином (згідно з вимогами процесуального закону) повідомлений про час і місце розгляду справи у суді першої інстанції, не має рівних з позивачем можливостей подання доказів, їх дослідження та доведення перед цим судом їх переконливості, а також не може нарівні з позивачем довести у суді першої інстанції ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх заперечень. Отже, той факт, що відповідач, який не був належно повідомлений судом першої інстанції про час і місце розгляду справи, не брав участі у такому розгляді, є підставою для вирішення апеляційним судом заяви цього відповідача про застосування позовної давності, навіть якщо така заява не подавалася ним у суді першої інстанції (такий висновок узгоджується із правовою позицією, зокрема, висловленою Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 17.04.2018 у справі № 200/11343/14-ц).

52. Крім того, якщо справу розглянуто за відсутності будь-якого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо учасник справи обґрунтовує, відповідно, свою апеляційну чи касаційну скаргу такою підставою, судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню (п. 3 ч. 3 ст. 277, п. 5 ч. 1 ст. 310 ГПК України).

53. Якщо ж учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника, зокрема, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки тощо (ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України).

54. Виклики і повідомлення учасників справи про дату, час і місце судового засідання здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому Кодексом для вручення судових рішень (ст. 120 ГПК України).

55. Порядок вручення судових рішень врегульований статтею 242 ГПК України. Зокрема, учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня (ч. 3).

56. При цьому у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення (ч. 11).

57. Днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення, про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду (ч. 6).

58. Згідно з матеріалами цієї справи провадження за Заявою відкрито ухвалою Господарського суду Черкаської області від 26.01.2022, якою призначено розгляд Заяви на 22.02.2022. Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 22.02.2022 через неявку ОСОБА_1 розгляд справи відкладений на 15.03.2022.

59. Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 15.03.2022 у зв`язку з неявкою ОСОБА_1 та введенням у країні воєнного стану розгляд справи відкладено із вирішенням питання про час і місце її розгляду іншою ухвалою залежно від реальної поточної ситуації у регіонах місцезнаходження суду і учасників справи, та залежно від особливостей роботи суду у воєнний час.

60. Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 09.06.2022 справа призначена для розгляду по суті в судовому засіданні на 21.07.2022.

61. Відповідні ухвали надіслані, зокрема, ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 . (Вказана адреса ОСОБА_1 зазначена також у касаційній скарзі.)

62. Суд апеляційної інстанції встановив, що приєднаними до матеріалів справи повідомленням за трек-номером 1801605196701 та роздруківкою з офіційного сайту "Укрпошта" підтверджується, що ОСОБА_1 29.01.22 отримав копію ухвали Господарського суду Черкаської області від 26.01.2022 про відкриття провадження у справі.

63. Верховний Суд також вбачає, що згідно з повідомленням за трек-номером 180160528868 рекомендований лист, направлений Господарським судом Черкаської області 10.06.2022 за вказаною ОСОБА_1 адресою, вручений йому особисто 11.06.2022 (а.с. 101).

64. З огляду на викладене Верховний Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що ОСОБА_1 з 29.01.2022 було відомо про розгляд Заяви, тому він не був позбавлений можливості бути присутнім у судовому засіданні 22.02.2022 та/або подати до суду письмові пояснення чи клопотання щодо розгляду Заяви, зокрема, заяву про застосування позовної давності до ухвалення судом першої інстанції рішення.

65. Верховний Суд також враховує, що отримавши рекомендований лист, направлений йому місцевим господарським судом 09.06.2022 для виклику в судове засідання, ОСОБА_1 був обізнаний про призначення на 21.07.2022 судового засідання у справі, в якому ухвалено оскаржуване рішення місцевого господарського суду.

66. Водночас викладені в касаційній скарзі (з урахуванням заяви про усунення недоліків) аргументи ОСОБА_1 про невручення йому процесуальних документів судового розгляду ґрунтуються виключно на його твердженнях та всупереч вимогам статей 13, 74 ГПК України не підтверджені доказами.

67. Доводи ОСОБА_1 про порушення судом першої інстанції вимог статті 242 ГПК України, яка передбачає, на його думку, пріоритетне направлення процесуальних документів саме на електронну пошту сторони, що не було здійснено судом першої інстанції, підлягають відхиленню, оскільки вони не відповідають вимогам частини 11 вказаної норми з урахуванням того, що ця справа розглядається за матеріалами в паперовій формі.

68. Викладене вище спростовує наведені в касаційній скарзі аргументи ОСОБА_1 про незабезпечення йому судом першої інстанції доступу до правосуддя через неналежне повідомлення про дату, час і місце розгляду справи, а отже й про наявність у суду апеляційної інстанції правових підстав для застосування позовної давності, про яку ОСОБА_1 не заявив упродовж розгляду справи місцевим господарським судом Заяви. Отже, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для скасування оскаржуваних судових рішень.

69. Посилання ОСОБА_1 на неврахування висновків Верховного Суду щодо застосування відповідних норм процесуального права, викладених у постановах від 26.01.2021 у справі №279/1616/21, від 30.09.2020 у справі №509/3945/15-ц, від 18.09.2019 у справі №520/899/18 та ухвалі від 17.11.2022 у справі №560/5541/20(К9901/30825/21), є нерелевантними, адже наведені судові рішення ухвалені щодо правовідносин, які не є подібними до цієї справи.

70. Так, у справі №279/1616/21 Верховний Суд не погодився з висновком суду апеляційної інстанції про те, що повідомлення сторони за номером телефону про залишення апеляційної скарги без руху відбулося у передбачений законом спосіб, звернувши увагу на вимоги частини 11 статті 272 Цивільного процесуального кодексу України щодо необхідності надсилання судових рішень у паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

71. У справі №509/3945/15-ц Верховний Суд дійшов висновку про розгляд справи судом апеляційної інстанції за відсутності позивача, належним чином не повідомленого про дату, час і місце судового засідання, адже повідомлення учасників справи телефонограмою не відповідає встановленому процесуальним законодавством порядку повідомлення.

72. У справі №520/899/18 Верховний Суд, не погодившись із висновком апеляційного суду про неповажність причин пропуску строку на апеляційне оскарження, виходив з того, що вказана справа була розглянута судом першої інстанції за матеріалами в паперовій формі, а отже факт отримання скаржником заочного рішення засобами електронної пошти не тягне за собою правових наслідків, передбачених статтями 272, 354, 358 Цивільного процесуального кодексу України.

73. Ухвала Верховного Суду від 17.11.2022 у справі №560/5541/20(К9901/30825/21) про передання справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду не є постановою в розумінні пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

74. Водночас Верховний Суд вважає слушним посилання ОСОБА_1 на висновок, викладений у постанові від 20.10.2022 у справі №911/3554/17(911/401/21), ухваленій у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду, згідно з яким під час оскарження в судах апеляційної та касаційної інстанції судових рішень, прийнятих за результатом розгляду заяви ліквідатора про покладення субсидіарної відповідальності на особу винну у доведенні до банкрутства боржника, судовий збір підлягає сплаті як на ухвалу суду та становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно до підпункту 7 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" не залежно від того, яке судове рішення ухвалив суд першої інстанції - ухвалу або рішення.

75. Оскаржуваною постановою Північного апеляційного господарського суду від 30.11.2022 безпосередньо не вирішувалося питання щодо розміру судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, ухваленого за результатами розгляду Заяви.

76. Однак відповідно до частини 2 статті 301 ГПК України скарги на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду першої інстанції чи постанови суду апеляційної інстанції, включаються до касаційної скарги на відповідне рішення чи постанову.

77. З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.10.2022 було залишено без руху апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Черкаської області від 21.07.2022, надано йому строк для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом подання доказів сплати судового збору в розмірі 69614,49 грн. При постановленні цієї ухвали апеляційний господарський суд визначив розмір судового збору за подання відповідної апеляційної скарги у вказаній сумі, виходячи з положень підпункту 1 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір", що встановлює ставку судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру.

78. Після усунення ОСОБА_1 вказаних судом недоліків (сплати судового збору в сумі 69614,49 грн згідно з квитанцією №6 від 21.10.2022, оригінал якої міститься у матеріалах цієї справи) Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 26.10.2022 відкрив апеляційне провадження за його апеляційною скаргою.

79. Зазначена ухвала про залишення без руху апеляційної скарги ОСОБА_1 не підлягає оскарженню окремо від постанови суду апеляційної інстанції. Водночас викладені в ній висновки не відповідають правовій позиції щодо застосування положень Закону України "Про судовий збір" у подібних правовідносинах, наведеній у постанові Верховного Суду від 20.10.2022 у справі №911/3554/17(911/401/21).

80. Вважаючи правильним доводи ОСОБА_1 про те, що ставка судового збору за розгляд його апеляційної скарги на рішення Господарського суду Черкаської області від 21.07.2022 має визначатися відповідно до підпункту 7 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" з огляду на розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, Верховний Суд, водночас, звертає увагу на помилкове посилання скаржника на положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" попри те, що апеляційна скарга була подана ним у 2022 році.

81. Оскільки згідно зі статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01.01.2022 встановлений у розмірі 2481,00 грн, сума надмірно сплаченого ОСОБА_1 судового збору при поданні апеляційної скарги становить 67133,49 грн (69614,49 - 2481,00). Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" зазначена сума підлягає поверненню ОСОБА_1 на підставі його клопотання, заявленого в касаційній скарзі.

82. Водночас помилкове визначення судом апеляційної інстанції суми судового збору при залишенні без руху апеляційної скарги у зв`язку з неправильним застосуванням положень Закону України "Про судовий збір" (щодо застосування судами яких існував принципово різний підхід станом на 04.10.2022) не є підставою для скасування постанови суду апеляційної інстанції відповідно до вимог статей 310-313 ГПК України, адже не призвело до ухвалення незаконного судового рішення (постанови).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

83. З огляду на викладене, звертаючись з касаційною скаргою, скаржник не спростував висновки судів першої та апеляційної інстанцій, не довів наявність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень.

84. Отже, Верховний Суд дійшов висновку про відмову в задоволенні касаційної скарги та залишення без змін оскаржуваних постанови апеляційного господарського суду та рішення місцевого господарського суду.

85. Сума судового збору, сплачена ОСОБА_1 у зв`язку з поданням ним апеляційної скарги у більшому розмірі, ніж встановлено законом, підлягає поверненню платнику (в розмірі переплаченої суми).

Розподіл судових витрат

86. Понесені скаржником у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції судові витрати покладаються на скаржника, оскільки касаційна скарга залишається без задоволення.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 30.11.2022 та рішення Господарського суду Черкаської області від 21.07.2022 у справі №925/1919/15(925/63/22) залишити без змін.

3. Повернути ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) із Державного бюджету України 67133 (шістдесят сім тисяч сто тридцять три) гривні 49 копійок судового збору, сплаченого згідно з квитанцією №6 від 21.10.2022.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Картере

Судді О. Банасько

В. Білоус