Постанова

від 21.03.2023 по справі 760/27123/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 760/27123/19

№ апеляційного провадження: 22-ц/824/4460/2023

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 березня 2023 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді - доповідача Слюсар Т.А.,

суддів: Коцюрби О.П., Білич І.М.,

за участю секретаря судового засідання Хоменко О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Ушканенка Едуарда Олександровича в інтересах ОСОБА_1 на ухвалу Солом`янського районного суду міста Києва від 29 листопада 2022 року у складі судді Аксьонової Н.М.,

у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , державного реєстратора Комунального підприємства «Новоіванківське 3» Коровайко Оксани Сергіївни, приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Юрченка Василя Васильовича, третя особа: Головне територіальне управління юстиції у м. Києві, правонаступником якого є Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Києві) про скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно,-

В С Т А Н О В И В :

У жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернулася у суд із позовом у якому з урахуванням змін просила про скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 29 листопада 2022 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду.

В апеляційній скарзі адвокат Ушканенко Е.О. в інтересах ОСОБА_1 посилаючись на порушення норм процесуального права, просив її скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що судові повістки про дату та час судових засідань, а саме на 02.11.2022 та на 29.11.2022 було направлено судом на адресу представника позивача та одночасно, за цією ж самою адресою були направлені судові повістки безпосередньо позивачці, яка є громадянкою Сполучених Штатів Америки, а тому повістки повинні були направлятись судом за фактичною адресою позивачки, а не за адресою її представника.

Крім того, звертає увагу суду і на той факт, що матеріали справи містять всі необхідні реквізити представника позивачки, зокрема його електронну адресу та номер телефону, а тому суд першої інстанції не був позбавлений можливості направити судову повістку на його ім`я засобами смс-повідомлень та електронного зв`язку, чого зроблено не було. Оскільки, в Україні триває війна внаслідок військової агресії російської федерації, багато адвокатів та громадян країни не перебувають за місцем своєї реєстрації та робочими адресами на які їм надсилається поштова кореспонденція. А тому, не можна вважати, що представник позивачки також був повідомлений судом про дату, час та місце слухання справи належним чином.

Також вказує, що в матеріалах справи міститься заява адвоката відповідача про розгляд справи за його відсутності та вирішення питання про залишення позову без розгляду. При цьому, незрозуміло з яких джерел інформації адвокат відповідача отримав дані щодо неявки в судове засідання позивачки та її представника, адже в матеріалах справи відсутня його заява про ознайомлення з матеріалами справи в якій містяться дані про направлення повісток та про їх вручення.

Відзиву на апеляційну скаргу станом на день розгляду апеляційної скарги до суду не надійшло.

Колегія суддів, вислухавши адвоката Ушканенка Е.А. в інтересах ОСОБА_1 , який просив апеляційну скаргу задовольнити, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню.

У судове засідання відповідачі, треті особи або їх представники не з`явилися, про дату розгляду справи судом повідомлялися у встановленому законом порядку, а тому колегія суддів відповідно до вимог ч. 1 ст. 223 ЦПК України вважає за можливе розглядати справу у їх відсутність.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Частиною 1 статті 367 ЦК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково доданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно зі статтею 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу.

У статті 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства. Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України).

За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Судові процедури повинні бути справедливими, тому особа не може бути безпідставно позбавлена на захист свого порушеного права, оскільки це буде порушенням права, передбаченого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на справедливий суд.

Європейський суд з прав людини, розглядаючи справи щодо порушення права на справедливий судовий розгляд, тлумачить вказану статтю як таку, що не лише містить детальний опис гарантій, надаваних сторонам у цивільних справах, а й захищає у першу чергу те, що дає можливість практично користуватися такими гарантіями, - доступ до суду.

Отже, право на справедливий судовий розгляд, закріплене в пункті 1статті 6 Конвенції, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя.

Україна, як учасниця Конвенції повинна створювати умови щодо забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства.

Згідно вимог п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України, суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи.

Залишаючи без розгляду позов ОСОБА_1 районний суд виходив з того, що остання та її представник будучи належним чином повідомленими повторно в судове засідання 29.11.2022 не з`явилися, доказів поважності причин неявки до суду не надали.

Між тим, з таким висновком суду першої інстанції колегія суддів погодитися не може, враховуючи наступне.

Відповідно до статті 3 Конституції України, людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Відповідно до статті 129 Конституції України, суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права та застосовує засади судочинства, серед яких розумні строки розгляду справи судом.

В Україні основоположним принципом судочинства згідно з Конституцією України та Законом України "Про судоустрій і статус суддів є принцип верховенства права.

Статтею 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Як вказано у Рішенні Конституційного суду України від 02 листопада 2004 року № 15-рп/2004, верховенство права це панування права в суспільстві. Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об`єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.

У практиці Європейського суду з прав людини зазначається, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (пункт 47 Рішення ЄСПЛ від 21 жовтня 2010 року у справі "Diya 97 проти України", справа № 19164/04).

Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) наголошує на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух. Разом із тим не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (§ 59 рішення ЄСПЛ у справі "De Geouffre de la Pradelle v. France" від 16 грудня 1992 року, заява № 12964/87).

Як убачається з матеріалів справи, ухвалою судді Солом`янського районного суду від 04 листопада 2019 року ОСОБА_3 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду (а.с. 76-78 т.1).

Під час провадження справи представник позивача неодноразово був присутній в судовому засіданні, приймав участь у справі, заявляв клопотання.

Відповідно до розпорядження суду від 03.02.2021 ухвалою судді Солом`янського районного суду від 10 лютого 2021 року Аксьоновою Н.М. прийнято справу до свого провадження й призначено до розгляду (а.с. 199-200 т.2)

Районний суд залишаючи позов без розгляду, як на підставу послався на неявку в судові засідання 02.11.2022 та на 29.11.2022.

Убачається, що 16.02.2022 представник позивачки був присутній в судовому засіданні, проте згідно даних протоколу вказаного судового засідання, судом не було оголошено перерву з визначенням наступної дати (а.с. 43-44 т.3).

Призначивши наступне судове засідання на 02.11.2022 судом було направлено повістку ОСОБА_1 та її представнику за адресою листування останнього (а.с. 51-52 т.1).

Між тим, указані судові повістки про розгляд справи не були отримані позивачкою та її представником, остільки конверти, у яких містилися поштові відправлення, повернулися без вручення (а.с. 55-56 т.3).

Також в призначене судове засідання 29.11.2022 позивач та її представник не з`явилися, повідомлялися таким же чином як і в судове засідання 02.11.2022 (а.с.58-59 т.3)

При цьому в матеріалах справи відсутні належні докази про повідомлення сторону позивача про судове засідання в якому було прийнято оскаржувану ухвалу суду. До суду повернулися конверти з відмітками про невручення (а.с. 80-81 т.3).

Верховний Суд указав, що розгляд справи за відсутності учасника процесу, щодо якого немає відомостей про вручення судової повістки, є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо права особи на справедливий судовий розгляд, а також порушенням статей 8-12, 128-130, 372 ЦПК України, які передбачають, що ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду справи, врегульовують порядок повідомлення учасників справи про дату судового засідання та наслідки неявки в судове засідання.

Підлягає врахуванню і та обставина, що в позовній заяві зазначено електронні адреси позивачки та її представника - адвоката Ушканенко Е.О., проте судом даний вид судового виклику, який передбачено положеннями ЦПК України, не використано, електронною поштою судові повістки зазначеним учасникам справи не направлено, що також не сприяло неналежному їх повідомленню про дату судового розгляду справи.

Отже, за змістом положень ст.ст.257, 223 ЦПК України, правом на залишення заяви без розгляду суд наділений лише в разі повторної неявки позивача (двічі поспіль) в судове засідання за умови, що він був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи та не подав заяви про розгляд справи за його відсутності.

Таким чином, оскільки матеріали справи підтверджують факт неналежного повідомлення сторони позивача та відсутність повторної неявки, а тому у районного суду були відсутні правові підстави для залишення позову ОСОБА_1 без розгляду.

Згідно ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Відповідно до ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 379, 382 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу адвоката Ушканенка Едуарда Олександровича в інтересах ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Солом`янського районного суду міста Києва від 29 листопада 2022 року, скасувати, а справу направити для продовження розгляду до того ж суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повне судове рішення складено 27 березня 2023 року.

Суддя-доповідач:

Судді: