Рішення

від 14.03.2023 по справі 338/930/22

БОГОРОДЧАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ЗАОЧНЕ Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №338/930/22

14 березня 2023 року селище Богородчани

Богородчанський районний суд Івано-Франківської області в складі головуючого судді Куценка О.О., секретаря судового засідання Двібородчин І.В. за участю: позивача ОСОБА_1 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду селища Богородчани цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до держави Російська Федерація (суб`єкт міжнародних відносин) про відшкодування моральної шкоди,

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до держави Російська Федерація (суб`єкт міжнародних відносин) про відшкодування моральної шкоди в сумі 35000 євро, що в еквіваленті становить 1233312,50 грн. В обґрунтування позову вказав, що Указом ПрезидентаУкраїни від24лютого 2022року N64/2022 в Україні з 24 лютого 2022 року введено воєнний стан. Даний Указ винесено у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України. До початку війни позивач проживав разом із своєю сім`єю у АДРЕСА_1 , однак через постійні обстріли різних районів міста з країни-агресора був вимушений покинути свій дім та переїхати до Івано-Франківської області де на цей час проживає по АДРЕСА_2 . Результатом збройної агресії для нього стала втрата належного йому майна та житла, підтримки та надії на повернення додому. До залишення м. Харкова позивач був повноцінним членом суспільства, мав налагоджений побут та можливість вести повноцінне життя. Позивач позбавлений даних можливостей, а також звичного ритму життя, що відобразилося на його майновому та моральному стані. Відтак, враховуючи характер та обсяг завданих їй моральних страждань, істотне порушення його конституційних прав, умисний характер дій Російської Федерації, а також почуття безпорадності та розчарування, які позивач відчуває через неможливість проживання на своїй рідній землі та користуватися належним йому житлом, спілкуватися з близькими, просить стягнути з відповідача на користь позивача у відшкодування моральної шкоди 35000 євро, що в еквіваленті становить 1233312,50 грн.

Ухвалою суду від 04 жовтня 2022 року позов прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

Відповідачем відзив на позов не надано.

Ухвалою суду від 20 лютого 2023 року підготовче провадження у справі закрито, справа призначена до розгляду по суті.

Позивач в судовому засіданні підтримав доводи позову та просив його задовольнити. Пояснив, що постійно проживав у АДРЕСА_1 , разом із своєю сім`єю: дружиною ОСОБА_2 та двома малолітніми дітьми. Є інвалідом третьої групи з 01 лютого 2020 року, мав біля міста дачу де займався бджільництвом. З початком збройної агресії Російської Федерації 24 лютого 2022 року під звуки пострілів та вибухів, зберігаючи своє життя та членів сім`ї змушений був покинути свою домівку з усім нажитим майном та виїхати до Івано-Франківської області. Чотири доби він та члени його сім`ї провели у дорозі. До війни розв`язаної Російською Федерацією він мав можливість вести повноцінне життя, займатись улюбленою справою (бджільництвом). На цей час він позбавлений таких можливостей. Він не може повернутись додому, оскільки кожного дня м. Харків перебуває під постійними обстрілами ворожих ракет. Постійні обстріли Відповідача змусили усю його родину залишити свій регіон та евакуюватись до безпечного регіону на Західній Україні. Така ситуація розірвала усі звичні зв`язки для родини та Позивача (необхідність пошуку нової роботи, нова школа для дітей, абсолютно нове коло спілкування, тощо).

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про час і місце розгляду справи повідомлений шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України в порядку ч. 11 ст. 128 ЦПК України, причин неявки суду не сповістив, відзив на позов до суду не подав.

Згідно ч. 1 ст.223ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

За таких обставин, суд визнав за можливе розглянути справу за відсутності відповідача на підставі матеріалів справи та наявних у справі доказів.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази по справі в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що Указом ПрезидентаУкраїни N64/2022від 24.02.2022року в Україні введено воєнний стан у зв`язку з військовою агресією відповідача проти України.

Збройна агресія - це застосування іншою державою або групою держав збройної сили проти України. Збройною агресією проти України вважається будь-яка з таких дій, зокрема: вторгнення або напад збройних сил іншої держави або групи держав на територію України, а також окупація або анексія частини території України; напад збройних сил іншої держави або групи держав на військові сухопутні, морські чи повітряні сили або цивільні морські чи повітряні флоти України (ст. 1 Закону України "Про оборону України").

На підставі ст.5Закону України"Прозабезпечення праві свободгромадян таправовий режимна тимчасовоокупованій територіїУкраїни" Російська Федерація як держава-окупант відповідно до IV Гаазької конвенції про закони і звичаї війни на суходолі та додатка до неї: Положення про закони і звичаї війни на суходолі від 18 жовтня 1907 року, Женевської конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12 серпня 1949 року та Додаткового протоколу до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол I), від 8 червня 1977 року несе відповідальність за порушення захисту прав цивільного населення.

Так, відповідно до ст. 32 Конвенції про захист цивільного населення під час війни, 1949 року забороняється застосування будь-яких заходів, які можуть завдати фізичних страждань або призвести до знищення осіб, що перебувають під захистом, які є під їхньою владою. Ця заборона поширюється не лише на вбивства, тортури, тілесні покарання, калічення та медичні чи наукові досліди, які не викликані потребою лікування особи, що перебуває під захистом, а й на будь-яке інше брутальне поводження з боку як цивільних, так і військових властей.

Також відповідно до ст. 48 Додаткового протоколу до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол I від 8 червня 1977 року), для забезпечення поваги й захисту цивільного населення та цивільних об`єктів сторони, що перебувають у конфлікті, повинні завжди розрізняти цивільне населення й комбатантів, а також цивільні й воєнні об`єкти та відповідно спрямовувати свої дії тільки проти воєнних об`єктів.

Зокрема, ст. 51 Додаткового протоколу до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року передбачає, що цивільне населення користуються загальним захистом від небезпек, що виникають у зв`язку з воєнними операціями.

Крім того на підставі ст. 57 Додаткового протоколу до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року при проведенні воєнних операцій повинна постійно виявлятися турбота про те, щоб оберігати цивільне населення, цивільних осіб і цивільні об`єкти.

Суд звертає увагу на те, що військова агресія та окупація Російською Федерацією територій України є не тільки порушенням суверенітету й територіальної цілісності України, але й порушенням основоположних принципів та норм міжнародного права. Така військова агресія супроводжується злочинами геноциду проти народу України, а також іншими військовими злочинами збройних сил та вищого керівництва російської федерації.

Відповідно до Резолюції Генеральної Асамблеї ООН ES-11/1 від 02 березня 2022 року військова агресія російської федерації була засуджена як така, що порушує статтю 2 (4) Статуту ООН, а також суверенітет, незалежність та територіальну цілісність України. Крім того, Російську Федерацію було зобов`язано припинити застосування сили проти України та вивести свої збройні сили за межі міжнародно визнаних кордонів України.

Також Генеральна Асамблея ООН прийняла Резолюцію ES-12/1 від 24 березня 2022 року, якою додатково засуджує військову агресію Росії проти України, вимагає від Російської Федерації припинення військових дій, в тому числі проти атак проти цивільних осіб та цивільних об`єктів, а також засуджує всі порушення міжнародного гуманітарного права та порушення прав людини та вимагає безумовного дотримання міжнародного гуманітарного права, включно із Женевськими Конвенціями 1949 року та Додаткового протоколу І 1977 року до них.

Відповідно до Постанови Верховної Ради України від 14 квітня 2022 року про заяву Верховної Ради України "Про вчинення Російською Федерацією геноциду в Україні" визнано геноцидом Українського народу дії збройних сил, політичного і військового керівництва російської федерації під час збройної агресії проти України, яка розпочалася 24 лютого 2022 року.

Згідно ст.9Закону України"Прозабезпечення праві свободгромадян таправовий режимна тимчасовоокупованій територіїУкраїни" відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок тимчасової окупації державі Україна, юридичним особам, громадським об`єднанням, громадянам України, іноземцям та особам без громадянства, у повному обсязі покладається на Російську Федерацію як на державу, що здійснює окупацію. Держава Україна всіма можливими засобами сприятиме відшкодуванню матеріальної та моральної шкоди Російською Федерацією.

Допитана в якості свідка ОСОБА_2 дала показання, що разом із своїм чоловком та двома малолітніми дітьми, постійно проживали у м. Харків . Її чоловік ОСОБА_1 переніс інфаркт та є інвалідом третьої групи. Їх сім`я мала біля міста земельну ділянку, у них був дачний будиночок та своя пасіка. Чоловік займався бджільництвом, вона працювала, діти ходили до школи, займались у секціях та гуртках. З початком збройної агресії Російської Федерації 24 лютого 2022 року під звуки пострілів та вибухів, вони були змушені покинути свою домівку з усім нажитим майном та виїхати до Івано-Франківської області. Чотири доби вони провели у дорозі До цього часу вони не можуть повернутись додому, оскільки кожного дня м. Харків перебуває під постійними обстрілами ворожих ракет. В чоловіка після початку війни погіршився стан здоров`я. Війна розвя`язана Російською Федерацією розірвала усі звичні для їх сім`ї зв`язки, викликала необхідність вимушеного переїзду, необхідність пошуку нової роботи, нової школи для дітей та заявдає її чоловіку та їх родині постійних моральних страждань.

Встановлено, що позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є уродженцем м. Харкова, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується паспортом громадянина України(а.с.11-13).

З 14 серпня 1999 року позивач перебуває у шлюбі з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про одруження серії НОМЕР_1 , виданого Дзержинським відділом реєстрації актів цивільного стану м. Харків від 14 серпня 1999 року (а.с.48).

У АДРЕСА_1 , позивач разом із своєю сім`єю, а саме: дружиною - ОСОБА_2 , малолітнім сином - ОСОБА_4 та малолітньою дочкою - ОСОБА_5 постійно проживав з 25 липня 2019 року, що підтверджується копіями витягів з реєстру територіальних громад (а.с.52-55).

Згідно до довідки серії 12ААБ №272660 до акту огляду медико-соціальної експертної комісії від 27 лютого 2020 року , ОСОБА_1 з 01 лютого 2020 року встановлено третю групу інвалідності за загальним захворюванням, безстроково (а.с.14).

Також встановлено, що дружина позивача - ОСОБА_2 з 01 грудня 2021 року є власником земельної ділянки площею 6,6308 кадастровий номер 6322880500:02:000:0137 (а.с.56), де з пояснень позивача є дачний будинок та на якій він займався бджільництвом.

Як стверджує позивач з початку військової агресії Російської Федерації на території України він разом із своєю сім`єю покинули своє місце проживання у м. Харків, залишивши все своє майно та виїхали до Івано-Франківської області.

Загальновідомим та таким, що не потребує доказування (ч. 3 ст. 82 ЦПК України) є факт постійних артилерійських та ракетних обстрілів міста Харкова військовими формуваннями Російської Федерації, починаючи з 24 лютого 2022 року та до цього часу.

Окрім того, як вбачається з Переліку територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), затвердженого Наказом Міністерства з питань peiнтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня квітня 2022 року N 309, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України

23 грудня 2022 р. за N 1668/39004 «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією» , Із змінамиі доповненнями) Відповідно допостанови КабінетуМіністрів Українивід 06грудня 2022року N1364"Деякіпитання формуванняпереліку територій,на якихведуться (велися)бойові діїабо тимчасовоокупованих РосійськоюФедерацією - Харківська міська територіальна громада розташована в районі проведення воєнних (бойових) дій з 24 лютого 2022 року до цього часу.

Позивач з 18 квітня 2022 року взятий на облік як внутрішньо переміщена особа та його фактичне місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_3 , що підтверджується довідкою N 2601-7000843123 від 18 квітня 2022 року.

Згідно довідки від 13 січня 2023 року позивач, його дружина ОСОБА_2 , малолітній син ОСОБА_4 та малолітня дочка ОСОБА_5 взяті на облік як внутрішньо переміщені особи та їх фактичне місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_4 (а.с.45-47, 51).

Статті 3, 8, 12, 28 Загальної декларації прав людини 1948 року гарантують кожній людині право на життя, свободу і особисту недоторканність, ефективне поновлення у правах компетентними національними судами в разі порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом, вільне пересування і вибір місця проживання у межах кожної держави, соціальний і міжнародний порядок, при якому права і свободи, викладені в цій Декларації, можуть бути повністю здійснені. Ніхто не може зазнавати безпідставного посягання на недоторканність його житла. Кожна людина має право на захист закону від такого втручання або таких посягань.

Конституційний Суд України у своєму рішенні від 12.04.2012 року N 9-рп/2012 (справа N 1-10/2012) наголосив, що в Україні як демократичній, правовій державі людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави; держава відповідає перед людиною за свою діяльність; утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави (статті1,3 Конституції України).

Способи захисту цивільних прав визначено ст. 16 ЦК України.

Пунктом 9 ч. 2ст. 16 ЦК України передбачено, що способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Згідно ч. 2ст. 2 ЦК України, учасниками цивільних відносин є зокрема і іноземні держави та інші суб`єкти публічного права.

Відповідно до ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитки у результаті порушення її цивільного права, має право на відшкодування.

Згідно ст. 23 ЦК України, моральна шкода, зокрема, полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із душевними стражданнями, у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів, а також ушкодженням здоров`я. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому, суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

В абзаці другому пункту 5постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року N 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" роз`яснено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Тобто, правовою підставою цивільно-правової відповідальності за відшкодування шкоди, завданої рішеннями, діями чи бездіяльністю, є правопорушення, що включає як складові елементи: шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв`язок між ними. Разом з тим, обов`язок доведення наявності шкоди, протиправності діяння та причинно-наслідкового зв`язку між ними покладається на позивача. Відсутність однієї із складової цивільно-правової відповідальності є підставою для відмови у задоволенні позову.

Отже, визначальним у вирішенні такої категорії спорів є доведення усіх складових деліктної відповідальності на підставі чого суд встановлює наявність факту заподіяння позивачу моральної шкоди саме тими діями (бездіяльністю), які встановлені судом (суддею).

Вказаний висновок висловлено у постанові Верховного Суду від 19 березня 2020 року у справі N 686/13212/19.

Окрім того, відповідно до статті 12 Конвенції ООН про юрисдикційні імунітети держав та їх власності (2004), що відображає звичаєве міжнародне право, держава не має права посилатися на судовий імунітет у справах, пов`язаних із завданням шкоди здоров`ю, життю та майну, якщо така шкода повністю або частково завдана на території держави суду та якщо особа, яка завдала шкоду, у цей час перебувала на території держави суду.

Отже, судовий імунітет Російської Федерації не підлягає застосуванню з огляду на порушення Російською Федерацією державного суверенітету України, а отже, не є здійсненням Російською Федерацією своїх суверенних прав, що охороняються судовим імунітетом, а тому держава Російська Федерація є належним відповідачем у даній справі.

Аналогічна правова позиція була викладена Верховним Судом у постанові від 18.05.2022 року по справі N 760/17232/20-ц.

Крім того у своїй постанові від 14 квітня 2022 року по справі N 308/9708/19 Верховний Суд також дійшов висновку, що на Російську Федерацію не поширюється судовий імунітет, оскільки вчинення актів збройної агресії іноземною державою не є реалізацією її суверенних прав, а свідчить про порушення зобов`язання поважати суверенітет та територіальну цілісність іншої держави - України, що закріплено в Статуті ООН. Зокрема, Верховний Суд встановив, що такими діями Російська Федерація, вийшла за межі своїх суверенних прав, гарантованих статтею 2 Статуту ООН.

У ст.17Закону України"Провиконання рішеньта застосуванняпрактики Європейськогосуду зправ людини" вказано, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію прозахист правлюдини іосновоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до вимог "Правила суду - компенсація шкоди", які використовуються Європейським судом з прав людини при розгляді справ із компенсації шкоди, зокрема, п. п. 15 п. 3 цих Правил, встановлено, що заявники, які бажають отримати компенсацію за нематеріальну шкоду, мають право вказати суму, яка на їхню думку, була б справедливою.

Заявник, який вважає себе жертвою більш одного порушення Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.50, може вимагати або одну одноразову суму, яка покриває всі передбачувані порушення, або окрему суму щодо кожного передбаченого Європейською конвенцією порушення.

Відтак, беручи до уваги характер (вимушена незапланована зміна місця проживання до іншого регіону України через загрозу життю та здоров`ю) та тривалість вимушених змін у житті позивача (триває більше року), глибину душевних страждань, шкоду діловим, родинним та побутовим зв`язкам позивача за місцем його тривалого проживання з народження у м. Харків, заподіяних позивачу внаслідок збройної агресії Російської Федерації, що призвело до погіршення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, характер немайнових втрат та можливість їх відновлення та з урахуванням вимог розумності і справедливості, суд визначає розмір компенсації моральної шкоди в сумі 35000 євро, що в еквіваленті на час звернення до суду з позовом за офіційним курсом НБУ, становить 1 233 312 ,50 грн., що підлягає стягненню на користь позивача.

Визначений судом розмір відшкодування моральної шкоди 1233 312, 50 грн. відповідає засадам розумності, виваженості та справедливості та враховує моральні страждання, які зазнав позивач внаслідок вимушеної зміни місця проживання до іншого регіону України через загрозу життю та здоров`ю через збройну агресію відповідача, у зв`язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню.

Враховуючи, що позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п. 22 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" ", то судовий збір у розмірі 12333,00 грн. підлягає стягненню з відповідача в дохід держави.

На підставінаведеного,керуючись ст.ст. 2,4,10-13,76,77-80,81,82,89,141, 229, 263-265 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 до держави Російська Федерація (суб`єкт міжнародних відносин) про відшкодування моральної шкоди - задовольнити.

Стягнути з Російської Федерації (суб`єкт міжнародних відносин) на користь ОСОБА_1 завдану моральну шкоду в розмірі 1 233 312 (один мільйон двісті тридцять три тисячі триста дванадцять) грн. 50 коп., що становить 35 000 (тридцять п`ять тисяч) євро .

Стягнути з Російської Федерації (суб`єкт міжнародних відносин) в дохід держави судовий збір у розмірі 12333,00 грн.

Повний текст судового рішення складено 24 березня 2023 року.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня його проголошення.

Позивачем заочне рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановленихЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику)учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , зареєстрований, АДРЕСА_5 , проживає за адресою: АДРЕСА_6 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Відповідач: держава Російська Федерація (суб`єкт міжнародних відносин), місцезнаходження: Посольство Російської Федерації в Україні, 03049, м. Київ, пр. Повітрянофлотський, 27).

Суддя :