Рішення

від 21.03.2023 по справі 750/9725/22

НОВОЗАВОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЧЕРНІГОВА

Справа №750/9725/22

Провадження №2/751/555/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2023 року місто Чернігів

Н о в о з а в о д с ь к и й р а й о н н и й с у д м і с т а Ч е р н і г о в а

в складі: головуючого - судді Яременко І. В.

при секретарі Шевченко А.О.

за участю представника позивача - адвоката Коверзнева Д.В., представника відповідача - адвоката Йовенка А.В., розглянувши у спрощеному позовному провадженні у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельної компанії «Добро» про застосування наслідків нікчемності попереднього договору, стягнення безпідставно отриманих коштів та процентів за користування чужими коштами,

ВСТАНОВИВ:

29.12.2022 ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ТОВ «Будівельна компанія «ДОБРО», в якому просить застосувати наслідки нікчемності попереднього договору від 27.01.2021 № 21-114-ЛЮБ та стягнути з відповідача на її користь безпідставно отриманих коштів у сумі 4636,68 доларів США та 4177,81 доларів США процентів за користування чужими коштами.

Позовні вимоги мотивує тим, що 27.01.2021 сторони уклали попередній договір № 21-114-ЛЮБ про укладення договору купівлі-продажу квартири. Відповідно до п. 1 Попереднього договору, сторони зобов`язувались у майбутньому, до 31.12.2022, за умови введення в експлуатацію будинку та державної реєстрації права власності, укласти договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 . Відповідно до положень п. 2.2. Попереднього договору, погоджено вартість квартири у розмірі 20140,71 доларів США. Відповідно до п. 2.3. Попереднього договору, ціна продажу квартири з урахуванням умови, визначеної п. 2.2. Договору, становила 566961,00 грн. 27.01.2021 позивач сплатила 283480,00 грн, а 29.01.2021 доплатила решту суми - 283481,00 грн. 17.02.2021 сторони уклали додатковий договір № 1 до попереднього договору, яким п. 2.2. викладено у новій редакції - ціна продажу становить 566961,00 грн. При цьому положення про вартість квартири з прив`язкою до долара США була виключена. 27.09.2022 сторони уклали договір № 22-63-Р про припинення взаємовідносин за попереднім договором. Згідно п. 2 вказаного договору відповідач зобов`язався повернути позивачу сплачені нею кошти у розмірі 566961,00 грн, що було зроблено 29.09.2022. Позивач вважає, що попередній договір № 21-114-ЛЮБ та усі додаткові договори до нього, що змінювали чи припиняли правовідносини, є нікчемними у зв`язку з недотриманням вимоги про нотаріальне посвідчення правочину, а також в силу порушення ч.1,ч.2 ст. 215 ЦК України під час їх укладення. Унаслідок вчинення нікчемного правочину відповідач безпідставно отримав від позивача грошові кошти в еквіваленті 20140,71 доларів США та користувався ними у своїй підприємницькій діяльності. У зв`язку з чим, вважає, слід застосувати наслідки недійсності правочину, а саме: повернути позивачу усе набуте майно за недійсним правочином, а також сплатити проценти за користування коштами за весь період з моменту їх отримання і до повернення у відповідності до ст. 1048 ЦК України за аналогією права.

Ухвалою судді від 03.02.2023 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання.

10.03.2023 представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву, згідно якого просить відмовити у задоволенні позову. Зазначає, що 27.01.2021 між ОСОБА_1 та ТОВ «БК «ДОБРО» був укладений Попередній договір № 21-114-ЛЮБ про укладення договору купівлі-продажу квартири. На виконання попереднього договору позивачка сплатила на рахунок Товариства грошові кошти загальною сумою 566961,00 грн. 18.01.2022 позивачка особисто звернулась до Товариства з письмовою заявою про розірвання Попереднього договору від 27.01.2021 та повернення сплачених їй грошових коштів у сумі 566961,00 грн на її банківський рахунок. 27.09.2022 між Товариством та позивачкою був укладений Договір № 22-63-Р про припинення взаємовідносин за Попереднім договором № 21-114-ЛЮБ від 27.01.2021 про укладення договору купівлі-продажу квартири, згідно якого сторони вичерпно врегулювали цивільно-правові наслідки такого припинення взаємовідносин; сторони не мають один до одного претензій або вимог майнового (немайнового) характеру (в тому числі щодо стягнення сум процентів, неустойки, збитків, шкоди) і не вважають себе жодним чином зобов`язаними за Попереднім договором; покупець гарантує, що даним Договором врегульовані всі його права вимоги до Продавця як зобов`язального характеру, так і ті, що виникли або можуть виникнути з фактів заподіяння Покупцеві шкоди, одержання чи збереження майна Покупця без належних правових підстав, іншого порушення прав чи законних інтересів Покупця тощо. 29.09.2022 відповідач повернув кошти позивачу в повному обсязі. Тому, вважає, що сторонами врегульовано спір у досудовому порядку. Вони не заперечують, що Попередній договір був укладений всупереч приписів ст.ст. 220, 635, 657 ЦК України, однак наполягає, що усі кошти, які були отримані від позивача, відповідач повернув у добровільному порядку до розгляду справи. Крім того, позивач неправильно ототожнює Попередній договір від 27.01.2021 та Договір від 27.09.2022 про припинення взаємовідносин, посилаючись на нікчемність обох цих правочинів, оскільки вони мають різні умови про предмет, обов`язки сторін та є різними за правовою природою. До Договору від 27.09.2022 цивільним законом не визначено вимог про його обов`язкове нотаріальне посвідчення. Крім того, Додатковим договором від 17.02.2021 сторони відмовились від своїх попередніх намірів визначення валюти зобов`язання в доларах США та виключили валютне застереження, що спростовує твердження позивача щодо можливості додаткового стягнення з відповідача коштів, розрахованих як курсова різниця від коливання валют. А також, оскільки позивач обґрунтовує свій позов нікчемністю правочину, до таких правовідносин норми матеріального права, яким врегульовано інше договірне зобов`язання (норми ст. 1048 ЦК України), не застосовуються (а.с. 43-47).

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав, просив його задовольнити, посилаючись на обставини, викладені у позові.

Представник відповідача у судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на обставини, викладені у відзиві на позов.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що 27.01.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «ДОБРО» (продавець) та ОСОБА_1 (покупець) укладений Попередній договір № 21-114-ЛЮБ «про укладення договору купівлі-продажу квартири» відповідно до ст. 635 ЦК України.

Відповідно п. 1 Попереднього договору, у строк до 31.12.2022 продавець зобов`язується укласти договір купівлі-продажу (Основний договір), за умови введення будинку в експлуатацію та державної реєстрації права власності в державному реєстрі речових прав та їх обтяжень, а покупець зобов`язується оплатити: однокімнатну квартиру № 155 загальною площею 40,21 кв.м, що знаходиться на 17-му поверсі багатоповерхового багатоквартирного житлового будинку з нежитловими приміщеннями та підземними гаражами на земельній ділянці, що знаходиться в постійному користуванні по АДРЕСА_1 з виділенням черговості будівництва в порядку та на умовах, передбачених цим та Основним договором.

Відповідно до п. 2.1 Попереднього договору, договір купівлі-продажу квартири (Основний договір) має бути нотаріально посвідчений.

Відповідно до п. 2.2 Попереднього договору, вартість квартири визначається на момент укладення Договору при курсі НБУ (28 гривень 15 копійок) станом на 27.01.2021, за одну умовну одиницю і становить 20140,71. За умовну одиницю приймається долар США.

Відповідно до п. 2.3 Попереднього договору, ціна продажу в національній валюті на дату заключення Договору з урахуванням умов п. 2.2. становить 566 961,00 грн, без ПДВ.

Відповідно до п. 2.6 Попереднього договору, порядок та проведення розрахунків за Основним договором - безготівковий.

Відповідно до п. 3. Попереднього договору, на підтвердження намірів Сторін покупець зобов`язується перерахувати на розрахунковий рахунок продавця суму в розмірі: 283 480,00 грн, що є еквівалентом 10070,34 умовних одиниць до 28.01.2021; решта коштів - 283 481,00 грн, що є еквівалентом 10070,37 умовних одиниць сплачується при вводі будинку в експлуатацію. Ціна договору є динамічною (а.с.7-8).

На підставі рахунку-фактури № СФ-0000014 від 27.01.2021 за Попереднім договором № 21-114-ЛЮБ від 27.01.2021, ОСОБА_1 сплатила на рахунок ТОВ «БК «ДОБРО» грошові кошти на загальну суму 566 961,00 грн двома платежами: 27.01.2021 року 283480,00 грн та 29.01.2021 року 283481,00 грн (а.с. 10 зворот)

17.02.2021 між ТОВ «БК «ДОБРО» та ОСОБА_1 укладено додатковий договір № 1 до попереднього договору № 21-114-ЛЮБ про укладення договору купівлі-продажу квартири від 27.01.2021, згідно якого окремі пункти попереднього договору № 21-114-ЛЮБ від 27.01.2021 викладені в новій редакції, зокрема, «п.п. 2.2. Ціна продажу становить - 566961,00 грн»; «п. 3 «на підтвердження намірів Сторін покупець перерахував на розрахунковий рахунок суму в розмірі: 283 480,00 грн - 27.01.2021; 283 481,00 грн - 29.01.2021» (а.с. 11).

Отже, як слідує з нової редакції п.п.2 попереднього договору № 21-114-ЛЮБ від 27.01.2021, положення про вартість квартири з прив`язкою до долара США виключено за взаємною згодою сторін.

Відповідно до п. 4 ст. 203 ЦК України, правочин має вчинятися у формі встановленій законом.

Відповідно до ст. 635 ЦК України попереднім є договір, сторони якого зобов`язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, - у письмовій формі.

Нормами ст. 657 ЦК України передбачено, що договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

Зазначена норма вказує, що перед державною реєстрацією укладеного договору передує його нотаріальне посвідчення. Підписаний сторонами Попередній договір нотаріально посвідчений не був, однак на його виконання позивачем були сплачені грошові кошти.

Згідно зі ст. 220 ЦК України встановлено, що у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

За таких обставин, підписані сторонами договори: Попередній договір від 27.01.2021 та, як наслідок, Додатковий договір до нього від 17.02.2021 є нікчемними, оскільки не було дотримано вимог щодо їх нотаріального посвідчення та реєстрації.

Вказана обставина визнається учасниками справи, що підтверджено представниками сторін у судовому засіданні, та у відповідності до ч.1 ст. 82 ЦПК України не підлягає доказуванню, оскільки суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Згідно п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» відповідно до статей 215 та 216 ЦК України суди розглядають справи за позовами: про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не вправі посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності

правочину, а повинен дати оцінку таким доводам позивача.

Згідно зі ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Судом встановлено, що 18.01.2022 ОСОБА_1 звернулась до директора ТОВ «БК «ДОБРО» із заявою, в якій просила розірвати Попередній договір та повернути сплачені кошти в сумі 566 961,00 грн на її банківський рахунок до 15.03.2022 (а.с. 48).

27.09.2022 між ТОВ «БК «ДОБРО» та ОСОБА_1 укладено Договір № 22-63-Р про припинення взаємовідносин за Попереднім договором № 21-114-ЛЮБ від 27.01.2021 про укладання договору купівлі-продажу квартири (а.с. 12).

Відповідно до п. 1 Договору, сторони домовилися за взаємною згодою з 27.09.2022 припинити взаємовідносини за Попереднім договором про укладення договору купівлі-продажу квартири від 27.01.2021 № 21-114-ЛЮБ, а також вичерпно врегулювали цивільно-правові наслідки такого припинення взаємовідносин.

Відповідно до п. 2 Договору, унаслідок припинення взаємовідносин продавець повертає покупцю кошти, сплачені останнім згідно з Попереднім договором в сумі 566 961,00 грн на розрахунковий рахунок НОМЕР_1 , відкритий покупцем в АО КБ «ПриватБанк» у термін до 27.11.2022.

Відповідно до п. 3 Договору, з моменту набуття чинності даним Договором Сторони не мають один до одного претензій або вимог майнового (чи немайнового) характеру (в тому числі щодо стягнення сум процентів, неустойки, збитків, шкоди) і не вважають себе жодним чином зобов`язаними за Попереднім договором.

Відповідно до п. 4 Договору, покупець гарантує, що даним Договором врегульовані всі його права вимоги до продавця як зобов`язального характеру, так і ті, що виникли або можуть виникнути з фактів заподіяння покупцеві шкоди, одержання чи збереження майна покупця без належних правових підстав, іншого порушення прав чи законних інтересів покупця тощо.

Відповідно до п. 6 Договору, цей договір вважається укладеним і набуває чинності з моменту підписання Сторонами.

Відповідно до платіжного доручення № 69 від 29.09.2022 та виписки по надходженням по картці/рахунку АТ КБ «ПриватБанк», ТОВ «БК «ДОБРО» повернуло ОСОБА_1 кошти у сумі 566 961,00 грн (а.с. 12 зворот, 49).

Отже, 27.09.2022 сплачені позивачем кошти в сумі 566 961,00 грн були їй повернуті відповідачем,тому суд доходить висновку, що тим самим сторонами у добровільному порядку за взаємною згодою виконано наслідки нікчемності Попереднього договору № 21-114-ЛЮБ «про укладення договору купівлі-продажу квартири» від 27.01.2021 року та Додаткового договору № 1 від 17.02.2021 року до попереднього договору № 21-114-ЛЮБ «про укладення договору купівлі-продажу квартири від 27.01.2021».

Щодо визнання Договору № 22-63-Р від 27.09.2022 про припинення взаємовідносин нікчемним у зв`язку з недотриманням вимоги про нотаріальне посвідчення суд зазначає наступне.

Згідно ч.1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до роз`яснень, викладених у п.2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", судам необхідно враховувати, що згідно із статтями 4,10 та 203 ЦК зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК, міжнародним договорам, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства. Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України (статті 1, 8 Конституції України). Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Згідно роз`яснень, які містяться у п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» № 9 від 06.11.2009 року, з підстав недодержання вимог закону про нотаріальне посвідчення правочину нікчемними є тільки правочини, які відповідно до чинного законодавства підлягають обов`язковому нотаріальному посвідченню.

Статтею 208 ЦК України встановлено, у письмовій формі належить вчиняти правочини, зокрема, між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 209 ЦК України, правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін.

Згідно ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 639 ЦК України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Договір № 22-63-Р від 27.09.2022 про припинення взаємовідносин є окремим правочином, спрямованим на врегулювання спірних взаємовідносин, пов`язаних з виконанням сторонами наслідків нікчемності Попереднього договору № 21-114-ЛЮБ «про укладення договору купівлі-продажу квартири» від 27.01.2021 року та Додаткового договору № 1 від 17.02.2021 року до попереднього договору № 21-114-ЛЮБ «про укладення договору купівлі-продажу квартири від 27.01.2021». Форма та зміст вказаного договору відповідають загальним вимогам, додержання яких є необхідним для чинності правочину (ст. 203 ЦК України). Твердження позивача про нікчемність Договору № 22-63-Р від 27.09.2022 про припинення взаємовідносин не знаходять нормативно-правового обґрунтування, внаслідок того, що цивільним законодавством не передбачено його обов`язкове нотаріальне посвідчення, а тому, на переконання суду, вказаний договір не містить ознак нікчемності та є діючим.

У даному випадку, між сторонами виникли договірні правовідносини щодо грошових коштів, їх обсягу і валюти, і які набули вичерпного врегулювання за окремим правочином - Договором № 22-63-Р від 27.09.2022 про припинення взаємовідносин. Отже, це виключає можливість застосування в цьому спорі наслідків, передбачених главою 83 ЦК України, яка врегульовує саме кондиційні вимоги, а не вимоги, засновані на договорі.

Вказаного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 12.09.2018 у справі № 154/948/16-ц.

Щодо додаткового стягнення з ТОВ «БК «ДОБРО» коштів, розрахованих як курсова різниця від коливання валют, а також процентів за користування чужими коштами, виходячи з аналогії права, суд зазначає наступне.

Згідно ч.1 ст. 5 Закону України «Про валюту і валютні операції», гривня є єдиним законним платіжним засобом в Україні з урахуванням особливостей, встановлених частиною другою цієї статті, і приймається без обмежень на всій території України для проведення розрахунків.

Як встановлено судом, за Попереднім договором від 27.01.2021 вартість квартири визначалась в національній валюті відповідно до курсу гривні до долара США, встановленого НБУ станом на 27.01.2021 і становила 20140,71 умовних одиниць (566961,00 грн). За умовну одиницю приймався долар США.

Відповідно до Додаткового договору від 17.02.2021 в п. 2, п. 3 Попереднього договору від 27.01.2021 внесено зміни, а саме виключено валютне застереження.

ОСОБА_1 оплату за Попереднім договором вносила у грошовій валюті України - гривні, а саме 566961,00 грн. На підставі заяви ОСОБА_1 від 18.01.2022 та Договору № 22-63-Р від 27.09.2022 про припинення взаємовідносин за Попереднім договором від 27.01.2021, останній повернуто грошові кошти в обумовленій валюті у сумі 566961,00 грн.

Відповідно до п. 3 Договору № 22-63-Р про припинення взаємовідносин за Попереднім договором № 21-114-ЛЮБ від 27.01.2021 про укладання договору купівлі-продажу квартири, з моменту набуття чинності даним Договором Сторони не мають один до одного претензій або вимог майнового (чи немайнового) характеру (в тому числі щодо стягнення сум процентів, неустойки, збитків, шкоди) і не вважають себе жодним чином зобов`язаними за Попереднім договором.

Відповідно до п. 4 Договору, покупець гарантує, що даним Договором врегульовані всі його права вимоги до продавця як зобов`язального характеру, так і ті, що виникли або можуть виникнути з фактів заподіяння покупцеві шкоди, одержання чи збереження майна покупця без належних правових підстав, іншого порушення прав чи законних інтересів покупця тощо.

Отже, виходячи з наведеного, суд не вбачає підстав для стягнення з ТОВ «БК «ДОБРО» коштів, розрахованих як курсова різниця від коливання валют.

У той же час суд не вбачає підстав для застосування до даних правовідносин вимог ст. 1048 ЦК України, оскільки між сторонами не виникало зобов`язальних правовідносин в силу того, що нікчемний правочин не створює юридичних наслідків.

Крім того, відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/10156/17, підстави для застосування аналогії закону відсутні.

Однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Згідно з частинами другою та третьою статті 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах (постанова Верховного Суду від 24 липня 2019 року у справі № 405/1820/17).

Відповідно до статей 12 та 81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони на інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Отже, обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому випадку, за умови недоведеності тих чи інших обставин, суд вправі винести рішення у справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.

Процесуальний закон містить вимоги до доказів, на підставі яких суд встановлює обставини справи, а саме: докази повинні бути належними, допустимими, достовірними, а у своїй сукупності - достатніми. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам у цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Виходячи з наведеного, оцінивши обставини справи та сукупність наявних у справі доказів, суд вважає за необхідне у задоволені позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

На підставі викладеного, ст.ст. 3, 13, 15, 16, 202-204, 208, 209, 215, 216, 220, 626, 635, 638, 639, 657 ЦК України, та керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 76-81, 89, 95, 258, 259, 263-265, 268, 354, 355 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_3 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельної компанії «Добро» (місцезнаходження за адресою: 14000, місто Чернігів, вул. Шевченка, 103, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 42908862) про застосування наслідків нікчемності попереднього договору, стягнення безпідставно отриманих коштів та процентів за користування чужими коштами, - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Чернігівської апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення, а у разі проголошення лише вступної та резолютивної частини рішення, протягом того ж строку з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне рішення суду складене 27.03.2023.

Головуючий - суддя І. В. Яременко